ЗМІСТ ДОГОВОРУ ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ (ДОГЛЯДУ)

Ткаченко Максим Володимирович,

ад’юнкт кафедри цивільного права і процесу

Національної академії внутрішніх справ

 

Питання змісту договору довічного утримання (догляду) у чинному законодавстві до цього часу залишається не врегульованим. На загальному рівні на даний різновид договорів поширюються вимоги частини 1 статті 203 ЦК України [1], згідно із якою, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Крім того, у питанні законодавчого регулювання змісту договору довічного утримання (догляду) слід звернутися до частини 1 статті 628 ЦК України [1], відповідно до якої зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У загальній теорії договірного права під змістом договору, зазвичай, прийнято розуміти все те, про що сторони домовляються вчинити [2, с.9]. Відносно довічного утримання (догляду), сучасні вчені вважають, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства [3, с.15].

Р.О. Стефанчук вважає, що зміст договору довічного утримання (догляду) становлять права відчужувача та обов’язки набувача [4, с.195].

Г.Б. Яновицька, В.О. Кучер та інші автори вважають, що за договором довічного утримання набувач крім обов’язків, має бути наділений також правами. До таких науковці пропонують включати наступні права набувача [5, с.280]:

– у разі неможливості подальшого виконання обов’язків набувача з підстав, що мають істотне значення, передати їх іншій особі за її згодою та згодою відчужувача (частина 1 статті 752 ЦК України);

– вимагати розірвання договору довічного утримання (догляду) за рішенням суду (п. 2 частини 1 статті 755 ЦК України);

– на залишення за ним права власності на частину майна за рішенням суду при розірванні договору у зв’язку з неможливістю його подальшого виконання з підстав, що мають істотне значення (частина 2 статті 756 ЦК України).

О.С. Іоффе вказує, що дії з передачі майна за договором довічного утримання у власність набувача здійснюються відчужувачем у момент укладення договору. Відповідно науковець переконаний, що відносно обов’язків відчужувача йтиметься виключно у випадках, коли договір укладений, однак майно набувачеві не передане, хоча й має бути переданим [6, с.298].

Натомість основне значення, на думку О.С. Іоффе мають обов’язки набувача, що охоплюються поняттям матеріального забезпечення у натурі. Форми такого забезпечення конкретизуються у наданні наступних благ [6, с.298-299]:

-     житла;

-     харчування;

-     догляду;

-     допомоги.

О.М. Великорода у власному дослідженні доходить висновку, що структура прав і обов’язків сторін договору довічного утримання (догляду) включає: а) права відчужувача та зустрічні обов’язки набувача; б) можливості обох сторін по реалізації певної поведінки; в) кредиторські обов’язки відчужувача [3, с.16].

Всі обов’язки набувача, на думку О.М. Великороди, можна поділити на кілька груп: а) забезпечення житлом; б) забезпечення харчуванням; в) догляд за відчужувачем; г) послуги по наданню допомоги відчужувачу, та інші види послуг. Аналізуючи права та обов’язки сторін договору довічного утримання (догляду), О.М. Великорода звертає увагу на те, що Цивільний кодекс України передбачає певні можливості для суб’єктів даного зобов’язання: заміни набувача; заміни майна, яке було передане набувачеві; розірвання договору довічного утримання (догляду); зміни договору. На думку дисертанта, в даних випадках ми маємо справу не з правами, а тільки з можливостями. Адже суб’єктивне цивільне право складається з права на власні дії; права вимагати від інших осіб поведінки, яка забезпечує здійснення своєї діяльності і права вимагати застосування засобів примусу до зобов’язаних осіб. А у вищенаведених випадках існує тільки право на власні дії; інші елементи суб’єктивного цивільного права в даних ситуаціях можна реалізувати тільки за наявності певних підстав. В структуру зобов’язання по довічному утриманню (догляду) входять також кредиторські обов’язки відчужувача. Суть їх полягає в тому, що останній зобов’язаний забезпечити можливість виконання набувачем своїх обов’язків [3, с.16].

Узагальнюючи результати аналізу наукової думки з питання змісту договору довічного утримання (догляду) можемо дійти висновку, що переважна більшість авторів пропонує включати до змісту даної категорії договорів права (у деяких наукових роботах також і обов’язки) відчужувача та обов’язки (подекуди також і права) набувача.

З даного питання ми вважаємо за необхідне приєднатися до наукової позиції С.О. Бородовського, який зазначає: «…після укладення договору його істотні умови не перетворюються безслідно у права і обов’язки сторін. У змісті договору протягом його дії постійно повинні бути присутні три групи істотних умов: 1) істотні умови про предмет договору; 2) істотні умови, які визнані такими за законом; 3) істотні умови, необхідні для даного виду договору. Такі істотні умови можуть бути змінені, але не виключені зі змісту договору» [7, с.6].

Тоді до змісту договору довічного утримання (догляду), на наше переконання має бути включений такий обов’язковий елемент, як «істотні умови договору».

Що стосується питання прав та обов’язків сторін договору довічного утримання (догляду) маємо зауважити наступне.

  1. Не викликає сумніву необхідність включення до змісту договору довічного утримання такого елементу, як «обов’язки набувача». Така необхідність випливає із самої сутності договору довічного утримання, за яким відчужувач передає набувачеві у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача або третю особу, визначену у договорі, утриманням та (або) доглядом довічно. Стосовно питання, які саме обов’язки набувача мають входити до змісту договору, ми приєднуємося до позиції тих науковців, які вважають, що форми такого забезпечення виражаються в наданні наступних благ [8, с.8-9]:

-          житла (відчужувачеві повинна бути надана ізольована кімната, як правило, це житло надається відчужувачеві саме в тому житловому приміщенні, право власності на яке переходить набувачу за договором, в інших випадках повинно бути вказано місцезнаходження житла, кімнати, розмір тощо);

-          харчування (поділяється на два варіанти: а) види харчування, що повинні надаватись; б) конкретні види харчування в договорі не визначаються, а лише вказується, що набувач повинен забезпечувати відчужувачу майна необхідне харчування);

-          догляду (конкретні форми догляду в залежності від стану здоров’я відчужувача);

-          допомоги (відчужувач може вимагати різних видів допомоги. Наприклад, отримання грошей за переказами, посилок, прибирання житла тощо).

  1. Відповідним чином слід також визнати беззаперечною необхідність включення до змісту договору довічного утримання (догляду) зустрічних прав відчужувача вимагати від набувача виконання його обов’язків, зазначених у попередньому пункті.
  2. Питання включення до змісту договору довічного утримання (догляду) такого елементу як «права набувача» слід вирішити виходячи із положень чинного законодавства. Аналіз змісту Глави 57 ЦК України дозволяє виокремити наступні права набувача:

-          право на отримання у власність житлового будинку, квартири або їх частини, іншого нерухомого майно або рухомого майна, яке має значну цінність (частина 1 статті 744 ЦК України [1]);

-          право на перегляд обсягу зобов’язань у разі смерті одного із співвласників відчуженого майна (частина 1 статті 747 ЦК України [1]);

-          право на розподіл витрат на поховання відчужувача із спадкоємцями, до яких перейшла частина майна відчужувача (частина 3 статті 749 ЦК України [1]);

-          право на передачу обов’язків члену своєї сім’ї або іншій особі у разі неможливості подальшого виконання обов’язків з підстав, що мають істотне значення (частина 1 статті 752 ЦК України [1]);

-          право на перегляд обсягу зобов’язань у разі заміни речі, яка була передана за договором, на іншу річ (частина 1 статті 753 ЦК України [1]);

-          право ініціювати розірвання договору у судовому порядку без необхідності пояснення та обґрунтування причин (частина 1 статті 755 ЦК України [1]);

-          право власності на частину майна у разі розірвання договору у зв’язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення (частина 2 статті 756 ЦК України [1]).

  1. Із попереднього пункту випливає ряд обов’язків відчужувача:

-          передати у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність (частина 1 статті 744 ЦК України [1]);

-          переглянути обсяг зобов’язань набувача у разі смерті одного із співвласників відчуженого майна (частина 1 статті 747 ЦК України [1]);

-          погодити особу, якій будуть передані обов’язків набувача за договором у разі неможливості подальшого виконання фізичною особою обов’язків набувача, або відмовитись від надання такого погодження (частина 1 статті 752 ЦК України [1]);

-          переглянути обсяг зобов’язань набувача у разі заміни речі, яка була передана за договором, на іншу річ (частина 1 статті 753 ЦК України [1]).

Підсумовуючи отримані результати, ми вважаємо, що зміст договору довічного утримання (догляду) становлять істотні умови договору, права та обов’язки сторін договору (як відчужувача, так і набувача), а також – інші умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

 
ЛІТЕРАТУРА

 

  1. Цивільний кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 40—44 (зі змінами).
  2. Апанасюк М. П. Договір ренти : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юр. наук : спец. 12.00.03 «цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Микола Петрович Апанасюк. — Харків, 2004. — 17 с.
  3. Великорода О. М. Договір довічного утримання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.03 «цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Олександр Михайлович Великорода. — Івано-Франківськ, 2006. — 25 с.
  4. Цивільне право України [Текст] : навч. посібник / Ю. В. Білоусов, С. В. Лозінська, С. Д. Русу та ін.; За ред. Р. О. Стефанчука ; М-во освіти і науки України. — К. : Прецедент, 2004. — 448 с.
  5. Цивільне право України : [навч. посібник] / [кол. авторів; за ред. Г. Б. Яновицької, В. О. Кучера]. — Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2011. — 468 с.
  6. Иоффе О. С. Обязательственное право / О. С. Иоффе. — М. : Юридическая литература. — 1975. — 880 с.
  7. Бородовський С. О. Укладення, зміна та розірвання договору у цивільному праві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук : спец. 12.00.03 «цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Станіслав Олександрович Бородовський. — Харків, 2005. — 20 с.
  8. Довічне утримання (догляд) / [Л. М. Горбунова, С. В. Богачов, І. Ф. Іванчук та ін.]. — К. : Поліграф-Експрес, 2006. — 41 с.