Відзив на дисертацію Лавринця Андрія Євгеновича на тему: «Адміністративно-правове регулювання прикордонного контролю»

ВІДГУК

офіційного опонента доктора юридичних наук, доцента Ліпкана Володимира Анатолійовича на дисертацію Лавринця Андрія Євгеновича на тему: «Адміністративно-правове регулювання прикордонного контролю», подану на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07. – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

 

Актуальність теми дослідження. Актуальність обраного дисертантом наукового дослідження обґрунтовується низкою теоретичних і практичних факторів та аргументів.

Здійснення прикордонного контролю покладено на прикордонні служби в міжнародних аеропортах, морських і річкових вокзалах, на шляхах міжнародного залізничного й автомобільного сполучення. Підставою для пропуску через державний кордон туристів, транспортних засобів, вантажів, товарів і тварин є наявність документів на право виїзду чи в’їзду (паспортів, віз та ін.). Прикордонний контроль включає перевірку підстав для пропуску через кордон, виявлення і затримку порушників правил перетину кордону, вантажів, товарів і тварин, ввезення чи вивезення яких заборонено законодавством країни, а також порушників митного, імміграційного, санітарно-карантинного, ветеринарного, транспортного та іншого видів контролю.

Нормативно-правовою базою, яка стала підґрунтям для удосконалення прикордонного контролю стали Закони України «Про прикордонний контроль», «Про Державну прикордонну службу», Указ Президента України, яким затверджено «Концепцію розвитку Державної прикордонної служби України на період до 2015 року» та ін.

Водночас, на сьогоднішній день постає необхідність в спрямуванні основних зусиль на запровадження нових технологій охорони державного кордону, спрощення прикордонних формальностей, нарощення зусиль у протидії незаконній міграції і контрабандній діяльності та становлення відділів прикордонної служби.

Дуже актуальним залишається питання міжнародної взаємодії між Україною та суміжними державами шляхом підписання низки правових документів, зокрема з Польщею, Білоруссю, Росією, а також Чехією та Австрією.

Дисертаційне дослідження А.Є. Лавринця є фактично першою в сучасній адміністративно-правовій науці спробою ґрунтовно та фундаментально проаналізувати адміністративно-правове регулювання прикордонного контролю. Як видно із змісту дисертації основоположною базою дослідження адміністративно-правового регулювання прикордонного контролю стали праці із загальної проблематики адміністративного права та процесу, а також дослідження науковців теорії права.

У процесі виконання дисертаційного дослідження, дисертантом було використано чинне та раніше діюче законодавство України, а також перспективне вітчизняне законодавство, наукові праці з теорії права, адміністративного права і процесу, юридична публіцистика, що сприяло глибині виконаного дослідження.

Отже, актуальність дослідження адміністративно-правового регулювання прикордонного контролю, виконане А.Є. Лавринцем, зумовлена відсутністю комплексних монографічних наукових праць з вказаної проблематики в науці адміністративного права, необхідністю визначення структурних зв’язків між суб’єктами організації прикордонного контролю, специфікою взаємодії публічних органів управління щодо прикордонного контролю, а також узагальненням зарубіжного досвіду правового регулювання прикордонного контролю та практики його застосування.

Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій, сформульованих у дисертації. Основні наукові положення, висновки і рекомендації, викладені у дисертації, є теоретично обґрунтованими, що забезпечується застосуванням раціональної сукупності сучасних загальнонаукових та спеціальних методів і прийомів наукового пізнання.

Цілком логічною виглядає структура викладення матеріалу у дисертаційній роботі. Її перший розділ присвячений теоретичним засадам адміністративно-правового регулювання прикордонного контролю, а саме: визначенню місця прикордонного контролю в системі державного контролю, дослідженні природи та видів прикордонного контролю. У другому розділі розкриваються особливості адміністративно-правового регулювання прикордонного контролю шляхом аналізу нормативно-правової бази, суб’єктів організації прикордонного контролю та специфіка взаємодії публічних органів управління щодо прикордонного контролю. Третій розділ безпосередньо присвячений шляхам вдосконалення адміністративно-правового регулювання прикордонного контролю, а саме зарубіжному досвіду правового регулювання прикордонного контролю, основним передумовам та пріоритетам його запозичення для України, а також чинникам ефективності адміністративно-правового регулювання прикордонного контролю.

Достовірність та наукова новизна одержаних результатів. Достовірність одержаних результатів досягнута дисертантом завдяки використанню значного масиву вітчизняної та зарубіжної наукової, нормативної та публіцистичної літератури. При цьому, як вже підкреслювалось, враховані праці фахівців філософії, соціології, теорії права, адміністративного, адміністративно-процесуального, міжнародного права тощо. Акцентовано увагу на дослідженні положень чинного та перспективного вітчизняного законодавства.

Цінність роботи полягає у ґрунтовному аналізі адміністративно-правового регулювання прикордонного контролі, окресленні можливих шляхів теоретичного, нормативного та практичного удосконалення та розвитку даного інституту. Зважаючи на це можна констатувати, що достовірність отриманих висновків та обґрунтованість запропонованих пропозицій і рекомендацій визначається правильно обраним методологічним підходом до здійсненого дослідження, достатнім використанням наукового, нормативного та емпіричного матеріалу. Звертає на себе увагу також намагання дисертанта працювати на різних рівнях наукового дослідження – від фундаментального до науково-прикладного. Кількість та якість використаних матеріалів, докладність їх аналізу створює передумови для забезпечення достатнього рівня достовірності та обґрунтованості дисертаційної роботи.

Наукова новизна результатів дисертації одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним монографічним дослідженням, присвяченим адміністративно-правовому регулюванню прикордонного контролю. У результаті дисертаційного дослідження сформульовано та обґрунтовано низку концептуальних положень, що відрізняються науковою новизною і мають важливе теоретичне та практичне значення. Оцінюючи наукову новизну основних положень, висновків і рекомендацій, слід відзначити, що у роботі порушені раніше недостатньо розроблені наукові та практичні завдання, розв’язання яких дозволило отримати результати теоретико-прикладного характеру.

На схвалення заслуговують більшість положень наукової новизни, які виносяться на захист (с. 7-8 дисертації). Насамперед, це стосується сформульованого визначення «взаємодія публічних органів управління щодо організації прикордонного контролю» під яким розуміються узгоджені і взаємопов’язані за метою, завданнями, місцем, часом, способами виконання завдань спільні дії безпосереднього суб’єкта здійснення прикордонного контролю (Державної прикордонної служби) та підпорядкованих їй структурних підрозділів (департаментів), а також інших публічних органів управління (митних, податкових, органів внутрішніх справ та інших), які виконують свої функції в відносинах субординації та координації для досягнення поставленої спільної мети, діяльність яких урегульована відповідними нормативно-правовими актами (С.124), «приватний прикордонник» ? суб’єкти з охорони державного кордону, які наділені правом від імені держави вчиняти дії щодо охорони державного кордону, сприяти публічним органам управління щодо здійснення прикордонного контролю, діяльність яких здійснюється на платних (безоплатних) засадах (С.183), а також здійснено класифікацію видів прикордонного контролю, зокрема, в залежності від предмету (С.50), режиму пропуску через державний кордон осіб (С.61), виду сполучень (С.67)

Особливу увагу заслуговує розкриття особливостей взаємодії Державної прикордонної служби та органів Державної митної служби; органів Міністерства внутрішніх справ; органів Державної податкової адміністрації; органів Служби безпеки; органів Збройних сил України; органів прокуратури; громадських організації з охорони державного кордону; правоохоронних органів суміжних держав.

Також варто підтримати дисертанта у його пропозиціях щодо окреслення ознак та особливостей прикордонного контролю (с. 43-44 дисертації), видів прикордонного контролю (с. 46-75 дисертації), врахування міжнародного досвіду прикордонного контролю держав Європейського Союзу, що стосується по-перше, здійснення технічного та кадрового забезпечення Державної прикордонної служби (застосування засобів новітніх технологій, підбір професійного, висококваліфікованого кадрового персоналу, транспортні засоби та інші); по-друге, на законодавчому рівні врегулювання питання, що стосуються відповідальності за порушення правил здійснення прикордонного контролю, як особами, які порушують правила здійснення прикордонного контролю, так і особами, які їм в цьому допомагають наприклад, штраф, громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт; по-третє, створення «приватних прикордонників», а також виокремлення основних факторів, що визначають ефективність адміністративно-правового регулювання прикордонного контролю належать: правильне визначення мети; подальше вдосконалення чинного законодавства; виконання органами публічного управління своїх функцій та повноважень щодо здійснення прикордонного контролю; можливістю застосування спрощеної системи пропуску через державний кордон та здійснення прикордонного контролю; врахування засобів досягнення цілей правових норм і соціальної корисності самих норм; послідовна інтенсифікація правового регулювання; належний рівень правосвідомості і правової культури (с.177-180 дисертації).

Правильними є судження дисертанта про те, що система суб’єктів організації прикордонного контролю ділиться на дві групи: суб’єкти загальної компетенції організації прикордонного контролю та суб’єкти спеціальної компетенції.

До першої групи належать: 1. Верховна Рада України; 2. Президент України; 3. Кабінет Міністрів України; 4. Рада національної безпеки і оборони України; 5. міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; 6. військові формування, утворені відповідно до законів України, а також відповідні правоохоронні органи (крім спеціалізованих); 7. місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування; 8. підприємства, установи та організації; 9. громадян України, об’єднання громадян. До другої групи належать: органи Державної прикордонної служби України; Збройних Сил України; Служби безпеки України; митні органи; органи внутрішніх справ; громадські формування з охорони державного кордону (с. 149 дисертації).

Безперечно, на позитивну оцінку заслуговують ті нормативні пропозиції, які висловлює у дослідженні дисертант, зокрема до:

–                        Кодексу України про адміністративні правопорушення;

–                        Закону України «Про прикордонний контроль»;

–                        Закону України «Про державний кордон України».

Наукове та практичне значення представленої дисертації полягає в тому, що результати роботи можуть бути використані у: законодавчій роботі (акт впровадження Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від 17.06.2011 р.); практичній діяльності органами Державної прикордонної служби з метою сприяння підвищенню ефективності прикордонного контролю в контексті системи державного управління у сфері прикордонної безпеки (акт впровадження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02.09.2011 р.); навчальному процесі (акт впровадження Національної академії внутрішніх справ від 27.06.2011 р.).

Повнота викладення матеріалів у публікаціях положень, висновків і рекомендацій, сформульованих у дисертації. Наукові положення, висновки, пропозиції та рекомендації, що сформульовані у дисертації, достатньо повно викладені у авторефераті, 10 публікаціях (із них 6 – у фахових виданнях України з юридичних наук), апробовані на наукових, науково-практичних конференціях (с. 8).

Основні положення, висновки і рекомендації, що містяться у дисертації, повністю відображені в авторефераті.

Дискусійні положення та зауваження до дисертації. Оцінюючи позитивно рецензовану роботу, необхідно вказати на наявність певних недостатньо аргументованих положень, дискусійних моментів та зауважень:

1. В параграфі 2.3. дисертації автор акцентує увагу на специфіці взаємодії Державної прикордонної служби та інших публічних органах управління щодо прикордонного контролю. Разом з тим, слід звернути увагу дисертанта на те, що з розширенням Європейського Союзу та вступом Польщі, Словаччини, Угорщини та Румунії до Європейського Союзу перед Державною прикордонною службою України постали завдання з охорони зовнішнього кордону Євросоюзу, протяжність якого складає 1390 км. Саме тому виникає питання чи не вважаєте Ви, що при дослідженні даного питання потрібно було б звернути увагу і на міжнародній взаємодії під час здійснення прикордонного контролю?

2. В параграфі 3.1. автор пропонує  запозичити досвід Республіки Білорусь щодо детальної нормативної фіксації на підзаконному рівні порядку розвитку інфраструктури, наприклад, автодорожніх, залізничних пунктів пропуску на державному кордоні України із врахуванням особливостей, специфіки здійснення та організації прикордонного контролю України. Разом з тим, слід зазначити, що на сьогоднішній день вже існує система нормативно правових актів, в яких закріплені положення щодо розвитку інфраструктури на державному кордоні. Наприклад, Постанови КМУ від 11 березня 2009 р. № 191 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для облаштування та реконструкції державного кордону»; від 3 квітня 1993 р. №243 «Про заходи щодо впорядкування діяльності пункту пропуску через державний кордон України в Державному міжнародному аеропорту «Бориспіль»; від 17 серпня 2002 р. №1142 «Про затвердження загальних вимог до облаштування пунктів пропуску через державний кордон» та ін.

3. На стор. 173-174 дисертації автор досліджує «приватних прикордонників» ? приватних суб’єктів організації прикордонного контролю, в той же час, слід зауважити, що дослідження повноважень та компетенції суб’єктів організації прикордонного контролю було здійснено в параграфі 2.2. дисертації.

4. В параграфі 3.2. дисертації «Ефективність адміністративно-правового регулювання прикордонного контролю» доцільно було б доповнити зміст даного питання розкривши положення, що стосується перспектив розвитку адміністративно-правового регулювання прикордонного контролю.

Разом із тим висловлені зауваження, насамперед, характеризують складність проблеми, що досліджується, вони істотно не впливають на загальну позитивну оцінку дисертаційного дослідження Андрія Євгеновича Лавринця.

 

ВИСНОВОК

Дисертаційне дослідження «Адміністративно-правове регулювання прикордонного контролю» є самостійною завершеною науково-дослідною працею, в якій отримані нові науково обґрунтовані результати, що вирішують важливе для науки адміністративного права питання – теоретичні та практичні аспекти адміністративно-правового регулювання прикордонного контролю, а також рекомендації щодо удосконалення нормативних засад відповідного регулювання. Дисертація відповідає вимогам, що пред’являються до відповідного різновиду наукових робіт згідно Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2007 року № 423 та наказу Вищої Атестаційної Комісії України «Про опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук та про їх апробацію» в редакції від 07.04.2004 року № 211, а її автор – Чорна Вікторія Григорівна заслуговує на присудження йому наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – «адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право».

 

 

Офіційний опонент:

доктор юридичних наук, доцент                                              В.А. Ліпкан