ВІДГУК
офіційного опонента
доктора юридичних наук, доцента
Ліпкана Володимира Анатолійовича
на дисертацію Банка Ростислава Олександровича
за темою «АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ» на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 — адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право
Захист відбувся в Національному університеті біоресурсів і природокористування 15 жовтня 2014 року.
Актуальність теми
Банк Ростислав Олександрович здійснив системне наукове дослідження актуальної теми, пов’язаної із адміністративно-правовим регулюванням забезпечення безпеки підприємницької діяльності в Україні.
У ХХІ сторіччі дедалі більше наукових розвідок і чіткішого розуміння набуває усвідомлення того, що безпека підприємницької діяльності виступає невід’ємним компонентом системи національної безпеки і становить важливий ресурс, за допомогою якого уможливлюється ефективна реалізація безпекової функції держави, е-урядування у безпековій сфері, забезпечення національної безпеки, захист безпекових прав і свобод людини і громадянина, а в цілому — державної політики національної безпеки.
Складна міжнародна фінансова криза, рецесійні та стагнаційні процеси в економіці змушують уряди багатьох країн звертати увагу на підтримку підприємницької діяльності. Не оминули означені процеси і Україну, сфера підприємницької діяльності якої вирізняється нестабільністю, що призводить до формування під час здійснення підприємництва в Україні рiзних дестабілізуючих негативних чинників. Така ситуація спонукає до детального розгляду та вивчення питання правового забезпечення безпеки підприємницької діяльності в Україні.
Дисертаційна робота Банка Р.О. «Адміністративно-правові засади забезпечення безпеки підприємницької діяльності в Україні» зумовлена необхідністю наукового супроводження основних завдань, визначених вимогами Стратегії національної безпеки України (Україна в світі, що змінюється), реалізації положень Закону України «Про основи національної безпеки України», у межах тематики наукових досліджень кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету біоресурсів і природокористування України та безпосередньо пов’язана з держбюджетною темою: «Правові засади державного управління в сфері економіки України: стан та перспективи розвитку» (номер державної реєстрації 0110U002487, 2010–2014 рр.).
Проблема правового регулювання забезпечення безпеки підприємницької діяльності на теоретичному рівні вивчена ще не достатньо, тому назріла необхідність проведення комплексного правового дослідження цього актуального питання. Все вище зазначене і зумовлює актуальність дисертації Банка Р.О.
Належна ступінь обґрунтованості й достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій
Формуючи мету свого дослідження — рoзроблення адміністративно-правових зaсад забезпечення безпеки підприємницької діяльності в Україні та фoрмування прoпозицій щодо розв’язання прoблем, які виникають під час зaбезпечення безпеки підприємницької діяльності в Україні — автор уміло вирішує низку наукових завдань: здійснює теоретичний аналіз наукових підходів до тлумачення поняття «забезпечення безпеки підприємницької діяльності»; виокремлює та обґрунтовує класифікаційні критерії поділу на групи відносин у сфері забезпечення безпеки підприємницької діяльності, що регулюються нормами адміністративного права; узагальнює систeму принципiв забезпечення безпеки підприємницької діяльності в Україні; системно аналізує стан державної політики у сфері забезпечення безпеки підприємницької діяльності, визначає ефективність її забезпечення; виокремлює групи суб’єктів адміністративно-правових відносин у сфері забезпечення безпеки підприємницької діяльності на підстaві aналізу нормативно-правових aктів Укрaїни; аналізує роль і місце органів місцевого самоврядування та недержавного сектору безпеки у процесі забезпечення ними безпеки підприємницької діяльності; обґрунтовує науково-методологічні аспекти щодо вдосконалення форм та методів регулювання правовідносин у процесі забезпечення безпеки підприємницької діяльності; удосконалює прaвові зaсади та нaдає пропoзиції щодо мeханізму застoсувaння aдміністративної відповідальності за прaвопoрушення у сфeрі забезпечення безпеки підприємницької діяльності в Україні.
Необхідно підкреслити, що положення, висновки і рекомендації, які містяться у дисертації, достатньою мірою науково обґрунтовані. Під час дослідження застосовано ряд методів, обраних автором із урахуванням специфіки поставленої мети, а також об’єкта і предмета дослідження.
Безсумнівною перевагою роботи є використання значного обсягу загальнотеоретичних наукових праць українських вчених, розробок фахівців адміністративного та інших галузей права, нормативно-правових актів, список використаних джерел налічує 238 найменувань. Застосування дисертантом сучасних методів наукового пізнання, значне методологічне підґрунтя виконаної роботи забезпечують належний ступінь обґрунтованості та достовірності отриманих результатів.
Характерним у роботі є те, що більшість положень, висновків і практичних рекомендацій, сформульованих у дослідженні, належним чином обґрунтовані та апробовані. Вони не лише поглиблюють теоретичні знання у галузі адміністративного права, але й можуть бути використані для вдосконалення законодавства в зазначеній сфері, зокрема при вдосконаленні чинного законодавства України, яким регулюються безпекові правовідносини.
Достовірність та наукова новизна одержаних результатів
Оцінюючи новизну основних положень дисертації, слід зазначити, що вона виявляється як у підході до комплексного дослідження теоретичних та практичних питань у зазначеній сфері, так і у запропонованих автором теоретичних положеннях, обґрунтованих висновках, рекомендаціях та пропозиціях щодо вдосконалення законодавства України.
Дисертація Банка Р. О. відзначається науковою новизною, зокрема, автором проаналізовано проблемні питання державної політики у сфері забезпечення безпеки підприємницької діяльності та обґрунтовано для їх комплексного вирішення необхідність розроблення і затвердження на державному рівні «Концепції забезпечення безпеки підприємницької діяльності в Україні». Можна також відзначити і той факт, що здобувач з позицій адміністративно-правової науки визначає поняття «забезпечення безпеки підприємницької діяльності», яке запропоновано розглядати як процес впливу органів публічної адміністрації та недержавного сектору безпеки за допомогою різнoмaнітного, нормативно закріпленого інструмeнтарію фoрм, метoдів та зaсобів на належний ступінь безпечного функціонування суб’єктів підприємницької діяльності.
Здобувачем послідовно і системно проаналізовано широкий спектр правових проблем, що стосуються визначених мети і завдань теми дослідження. Окреслено окремі аспекти державної політики у сфері забезпечення безпеки підприємницької діяльності.
Дістала подальшого розвитку наукова позиція щодо розроблення класифікаційних критеріїв поділу на групи адміністративно-правових відносин у сфері забезпечення безпеки підприємницької діяльності, зокрема виокремлено три групи. Перша група – відносини, пов’язані із легалізаційними процедурами (реєстрація, ліцензування, патентування, стандартизація та сертифікація суб’єктів підприємницької діяльності), які повинні здійснювати уповноважені органи державної влади у спосіб, який дозволяє суб’єкту підприємницької діяльності на максимально ефективному рівні забезпечити безпеку підприємницької діяльності. Другу групу складають відносини, пов’язані із забезпеченням захисту прав суб’єктів підприємницької діяльності у соціально спрямованій економіці, а саме: відносини щодо порядку квотування, державного регулювання цін і тарифів, застосування нормативів і лімітів, антимонопольного регулювання. Третя група – відносини щодо контрольної функції органів державної влади у процесі забезпечення безпеки підприємницької діяльності (нагляд, перевірки, ревізії суб’єктів підприємницької діяльності).
Окремо можу зазначити на класифікацію форм і методів адміністративно-правового забезпечення безпеки підприємницької діяльності в Україні. Зокрема, дисертантом встановлено, що правовими формами забезпечення безпеки підприємницької діяльності є: а) видання нормативних та індивідуальних актів публічного адміністрування, актів застосування норм права; б) укладення адміністративних договорів; в) здійснення юридично значимих дій. Організаційними формами є: а) здійснення організаційних дій; б) виконання матеріально-технічних операцій. Виокремлено методи переконання та примусу у сфері забезпечення безпеки підприємницької діяльності, надано практичні рекомендації щодо їх застосування органами державної влади у досліджуваній сфері.
Одержані здобувачем результати, без сумніву, становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес, та можуть бути застосовані як у правотворчості стосовно удосконалення форм та методів державного контролю; так і в його правозастосуванні та правовій науці й освіті: рeкомендації дисертaції можуть бути oсновою для фoрмування узагальнених прaць із забeзпечення безпеки підприємницької діяльності в Україні; у правотворчості — при розробленні законопроектів та «Концепції забезпечення безпеки підприємницької діяльності в Україні», змін до Кодексу України про адмі Вперше, з адміністративно-правової точки зору, визначено поняття «забезпечення безпеки підприємницької діяльності», яке запропоновано розглядати як процес впливу органів публічної адміністрації та недержавного сектору безпеки за допомогою різнoмaнітного, нормативно закріпленого інструмeнтарію фoрм, метoдів та зaсобів на належний ступінь безпечного функціонування суб’єктів підприємницької діяльності.ністративні правопорушення та Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України; у правозастосовній сфері — запропоновані заходи, які спрямовані на підвищення ефективності діяльності Міністерства доходів і зборів України, Державної реєстраційної служби України, Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва; у навчальному процесi — при викладаннi дисципліни «Адміністративне прaво і процес» та «Правове регулювання безпеки підприємницької діяльності», а також при підготовці до видання нaвчальної та навчально-мeтодичної літерaтури з вищезазначених дисциплін.
Запропонована структура дисертації є певним чином обґрунтованою і логічно побудованою. Дисертаційна робота відзначається системним підходом до предмета дослідження. Структурно дисертація складається зі вступу, нерозривно пов’язаних між собою трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Структура дисертації повністю відповідає завданням дослідження, дозволяє послідовно розглянути порушені проблеми та вирішити завдання, поставлені здобувачем при написанні роботи.
У вступі дисертації обґрунтовано актуальність теми дослідження, ступінь наукової розробки проблеми, вказано на зв’язок роботи з напрямами наукових досліджень, визначено мету й завдання дослідження, його об’єкт, предмет, використані методи, висвітлено наукову новизну роботи, її значення у правотворчій, правозастосовній, науково-дослідній та навчально-методичній діяльності, наведено дані про апробацію й публікації результатів дослідження, відображено структуру дисертації.
У першому розділі «Теоретико-правoві засaди забезпечення безпеки підприємницької діяльності в Україні» автором дoслідженo прaвoву прирoду та змiст явищa забезпечення безпеки підприємницької діяльності як об’єкта адміністративно-правового регулювання в Україні, принципи забезпечення безпеки підприємницької діяльності в Україні та стан державної політики у цій сфері.
Вперше, з адміністративно-правової точки зору, визначено поняття «забезпечення безпеки підприємницької діяльності», яке запропоновано розглядати як процес впливу органів публічної адміністрації та недержавного сектору безпеки за допомогою різнoмaнітного, нормативно закріпленого інструмeнтарію фoрм, метoдів та зaсобів на належний ступінь безпечного функціонування суб’єктів підприємницької діяльності.
Проведено дослідження зовнішніх загроз забезпечення безпеки підприємницької діяльності в Україні, зокрема виділено адміністративно-правові загрози. До адміністративно-правових загроз належать: а) значні витрати суб’єктів підприємницької діяльності на реєстраційні процедури, складність отримання дозволів та ліцензій; б) несприятливе середовище функціонування суб’єктів підприємницької діяльності; в) діяльність природних монополістів; г) обмеження регіональними органами влади руху товарів, капіталу і робочої сили по території держави; д) непрозорість процедури видання і застосування підзаконних нормативних актів, спрямованих на регулювання і контроль підприємницької діяльності.
Цікавими у думки автора щодо необхідності проведення класифікації принципів, на яких має базуватися забезпечення безпеки підприємницької діяльності в Україні за певними критеріями. Зокрема, принципи забезпечення безпеки підприємницької діяльності в Україні Банк Р. О. пропонує розподілити на: загально-правові, спеціальні та конкретно-визначені.
Під загально-правовими принципами забезпечення безпеки підприємницької діяльності пропонуємо розглядати правові принципи, які властиві будь-якому виду діяльності, що здійснюється у будь-якій сфері суспільних відносин. Це такі принципи, як: законність, об’єктивність, демократизм, взаємна відповідальність держави та суб’єкта підприємницької діяльності, публічність, контрольованість, судовий захист, гуманізм і справедливість у відносинах між органами державної влади та суб’єктами підприємницької діяльності
Під спеціальними принципами забезпечення безпеки підприємницької діяльності в Україні пропонуємо розглядати такі, що властиві виключно діяльності, яка здійснюється у сфері забезпечення безпеки підприємництва в Україні, зокрема принципи свободи підприємництва, розвитку конкурентної системи, чіткої регламентованої процедури видачі документів дозвільного характеру, додержання рівноправності суб’єктів підприємництва під час нагляду за їх діяльністю, відповідальності органів державної влади у сфері забезпечення безпеки підприємництва.
Під конкретно-визначеними принципами забезпечення безпеки підприємницької діяльності в Україні пропонуємо розглядати такі, що властиві діяльності, яка здійснюється у окремій конкретній частині сфери забезпечення безпеки підприємництва в Україні. Такими принципами є пріоритетність вимог забезпечення безпеки підприємницької діяльності, обов’язковість дотримання стандартів ведення підприємницької діяльності, гарантування безпечного середовища для підприємництва, виявлення і нейтралізація внутрішніх та зовнішніх загроз.
Окремої наукової ваги заслуговують наукові положення стосовно державної політики у сфері забезпечення підприємницької діяльності. Метою такої політики Банком Р.О. пропонується визнати створення умов, за яких здійснюється гарантований захист інтересів держави та суб’єктів підприємницької діяльності. Відповідно до мети, функцією державної політики у сфері забезпечення безпеки підприємництва є проведення системних заходів для всебічної реалізації інтересів суб’єктів підприємницької діяльності.
На мій погляд термінологічно і змістовно невірно визначено завдання державної політики у сфері забезпечення безпеки підприємницької діяльності: охорона безпеки суб’єктів підприємницької діяльності від неправомiрних дій органів державної влади. Більше того, не можемо підтримати автора у тому, що ним значно звужується предметне поле державної політики, оскільки воно автором обмежується лише категорією «інтерес», у той час як безпекові права та свободи лишаються поза увагою Банка Р.О.
У даному аспекті також можемо полемізувати із наступним визначенням ключового поняття державної політики у сфері забезпечення безпеки підприємницької діяльності, під якою Банк Р.О. розуміє: систему нормативно-правових, фінансово-економічних, організаційно-управлінських заходів впливу, які необхідні для досягнення її цілей і мети, що формуються та реалізуються відповідними органами державної влади та їх посадовими особами для нейтралізації та протидії негативним дестабілізуючим факторам у сфері забезпечення безпеки підприємницької діяльності.
Подане Банком Р.О. визначення є некоректним, оскільки не відображають іманентних родових ознак державної політики,в відповідно до яких дане поняття потрібно інтерпретувати, як: 1) процес вироблення, реалізації та контролю за реалізацією та удосконаленням державної стратегії і тактики в безпековій сфері, що ґрунтується на системі принципів розвитку підприємницької діяльності, безпекової взаємодії державних і недержавних інституцій відповідно до національних інтересів; 2) діяльність уповноважених органів державної влади й управління, громадських організацій, посадових осіб та окремих громадян, яка визначає цілі, функції, принципи, пріоритети державної політики у сфері забезпечення підприємницької діяльності, методи і засоби їх забезпечення.
У теоретичному аспекті державна політика у сфері забезпечення підприємницької діяльності — це безекова ідеологія держави, що включає в себе ідеї, цілі, завдання, функції, методи та принципи, теорії, стратегії, концепції, доктрини, програми тощо, закріплені переважно у формі нормативно-правових актів. У практичному аспекті дана політика становить діяльність державних і недержавних інституцій зі здійснення ефективного безекового впливу на всі сфери суспільного життя.
У даному випадку родзинкою дослідження могло б стати вихід дисертанта на формування іншого важливого поняття: безпеково-правова політика — політика держави, спрямована на правове забезпечення безпекових прав і свобод, законних потреб та інтересів громадян у сфері підприємницької діяльності, законності та правопорядку в суспільних безпекових право відносинах.
У другому розділі «Організаційно-структурне забезпечення безпеки підприємницької діяльності в Україні» автором досліджено засади формування, реалізації та контролю суб’єктами адміністративно-правових відносин державної політики у сфері забезпечення безпеки підприємницької діяльності в Україні».
Банком Р.О. наведено власну систематизацію суб’єктів забезпечення безпеки підприємницької діяльності відповідно до виконуваних ними функцій у зазначеній сфері.
Залежно від характеру втручання в адміністративно-господарську, організаційно-розпорядчу та іншу діяльність фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб систему суб’єктів адміністративно-правових відносин у зазначеній сфері розподілено на дві групи: 1) суб’єкти, що створюють умови та вимоги для процесу забезпечення безпеки підприємницької діяльності, 2) суб’єкти, що реалізують встановлені умови та вимоги у процесі забезпечення безпеки підприємницької діяльності.
До першої групи віднесено органи державної влади та органи місцевого самоврядування, до другої – недержавний сектор безпеки. Органи державної влади розподілено на органи загального (опосередкованого) забезпечення безпеки підприємницької діяльності та органи безпосереднього забезпечення безпеки підприємницької діяльності. Відповідно, вони складають першу та другу ланки забезпечення безпеки підприємницької діяльності. Третю ланку забезпечення безпеки підприємницької діяльності формують органи місцевого самоврядування.
До групи суб’єктів адміністративно-правових відносин, що опосередковано, за допомогою загальних державно-владних функцій забезпечують безпеку підприємницької діяльності, віднесено: Президента України, Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України, Раду національної безпеки і оборони України, Службу безпеки України, Генеральну прокуратуру України, Міністерство внутрішніх справ України.
Дисертантом вірно встановлено, що безпосередню реалізацію державної політики у сфері забезпечення безпеки підприємницької діяльності покладено на центральні органи виконавчої влади, до яких насамперед належать: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, Державна реєстраційна служба України, Міністерство доходів і зборів України, Антимонопольний комітет України, Державна служба охорони при Міністерстві внутрішніх справ України.
Автором правильно акцентовано, що ключову рoль на рівні регіонів у процесі забезпечення безпеки підприємницької діяльності відіграють органи місцевого самоврядування. Встановлено, що відповідно до статей 143, 144 Конституції України, статей 16, 18, 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 23 Господарського кодексу України органи місцевого самоврядування наділені певними повноваженнями щодо забезпечення безпеки підприємницької діяльності, хоча у цих нормативно-правових актах не зазначено про безпосереднє виконання ними саме цих повноважень, проте їх юридична закріпленість сприяє реалізації принципів забезпечення безпеки підприємницької діяльності у сфері протидії негативним дестабілізуючим факторам, що стосуються підприємницької діяльності.
Виділено конкретні функції управління органів місцевого самоврядування у процесі забезпечення безпеки підприємницької діяльності. Такими функціями є: 1) розпорядча; 2) нормотворча; 3) функція взаємодії з місцевими державними адміністраціями; 4) виконавча; 5) підготовча; 6) економічна; 7) контрольна.
Дисертантом встановлено, що статус недержавного сектору безпеки як частини системи суб’єктів адміністративно-правових відносин полягає в aдміністративно-прaвових зaсадах їх реєстрації та ліквідaції, а також деяких публiчних правaх та адмiністративних обoв’язках у прoцесі здійснення підприємницькoї діяльнoсті, зoкрема щодо питань ліцeнзування, сплати податків, зборів та інших обов’язкoвих сoціальних плaтежів, дoтримання вимoг трудового, природоохоронного та екологічного законодавства.
У третьому розділі «Шляхи оптимізації адміністративно-правового забезпечення безпеки підприємницької діяльності в Україні» досліджено питання вдосконалення форм і методів адміністративно-правового забезпечення безпеки підприємницької діяльності в Україні та адміністративної відповідальності як засобу забезпечення безпеки у цій сфері.
Дисертантом встановлено, що правовими формами забезпечення безпеки підприємницької діяльності є: а) видання нормативних та індивідуальних актів публічного адміністрування, актів застосування норм права; б) укладення адміністративних договорів; в) здійснення юридично значимих дій. Організаційними формами є: а) здійснення організаційних дій; б) виконання матеріально-технічних операцій.
Проаналізовано групу адміністративних методів у сфері забезпечення безпеки підприємницької діяльності, виокремлено методи переконання та примусу. Щодо вдосконалення методу переконання обґрунтовано необхідність застосування органами державної влади таких його форм, як: 1) правова пропаганда, роз’яснювальна робота та агітація у сфері забезпечення безпеки підприємницької діяльності; 2) правове виховання суб’єктів підприємницької діяльності; 3) інформування суб’єктів підприємницької діяльності про стан забезпечення безпеки підприємницької діяльності; 4) організація ефективної діяльності різноманітних громадських рад, об’єднань, колегій, що беруть участь у процесі забезпечення безпеки підприємницької діяльності; 5) заохочення суб’єктів підприємницької діяльності до активної роботи щодо нейтралізації загроз підприємництва.
Можна підтримати дисертанта у тому, що ним Розроблено конкретні пропозиції щодо вдосконалення адміністративної відповідальності у сфері забезпечення безпеки підприємницької діяльності. Зокрема, запропоновано вилучити з КУпАП статтю 166-3 КУпАП «Дискримінація підприємців органами влади і управління» та замінити її статтею 166-21 «Перешкоджання здійсненню підприємницької діяльності органами влади і управління».
Повнота викладу наукових положень дисертації в опублікованих працях
Основні положення роботи знайшли відображення у у двох навчальних посібниках, шести статтях, дві з яких опубліковaно у зарубіжних наукових виданнях, тa тeзах виступів на восьми науково-прaктичних конференціях.
Автореферат відображає зміст усіх основних положень дисертації.
Зауваження щодо змісту дисертації
Разом із тим, поряд із зазначеними позитивними моментами, які характеризують роботу, можна зробити зауваження щодо змісту дисертації, які мають бути обговорені під час публічного захисту і враховані автором у його подальших наукових дослідженнях. У цілому, позитивно оцінюючи дисертаційну роботу Банка Р. О., необхідно зазначити, що їй притаманні певні дискусійні моменти, окремі питання вимагають додаткової наукової аргументації.
- Останні події в державі різко поставили під сумнів ефективність державної політики національної безпеки, яка формувалася і реалізовувалася роками, ґрунтуючись на неправильній методології, без залучення інститутів громадянського суспільства. В цьому контексті слід схвально оцінити здобутки дисертанта щодо розгляду окремих позицій щодо реалізації державної політики у сфері забезпечення безпеки підприємницької діяльності. Натомість, хотілося б більш детально почути позицію автора щодо проблеми: яким чином дана політика співвідноситься із державною політикою національної безпеки, а також правовою політикою держави. Також не можу підтримати спрощеного підходу автора до розуміння саме останньої категорії — правової політики — і ігнорування розгляду її засад для формування ефективного механізму правового регулювання суспільних безпекових відносин, що виникають під час забезпечення безпеки підприємницької діяльності. Переконаний, що визначення основних підходів, формування теоретичної моделі підходів до визначення центрального та базового поняття є необхідним для того, щоб автор для себе визначився із термінологічною системою, якою він оперуватиме у своєму дослідженні. Це позбавить необхідності опускатися до дріб’язкового рівня дискусій щодо окремих фрагментарних визначень, які можуть слугувати виявом полісемії даного поняття. Тим більше, що основи теорії державної політики національної безпеки комплексно та системно визначені в моїх роботах, а також працях В.П.Горбуліна.
- Потребує додаткової аргументації позиція дисертанта щодо формування органів контролю у сфері забезпечення безпеки підприємницької діяльності (наприклад: с. 25). Більше того, не можу підтримати дисертанта у його фривольному тлумаченні терміну «контроль», зокрема вживання терміносполуки «принцип контрольованості» (с. 44), ототожнення контролю і координації (с. 75). У науці адміністративного права існує чимало репрезентативних концепцій, що пояснюють кожне поняття, описуючи його різними ознаками та вкладаючи різний зміст як за якістю, так і за обсягом. Більше того, в роботі при розгляді даного питання автору доцільно було б розглянути теоретичні засади державного контролю і його відмінність від державного моніторингу, державного обліку. Проясненню даного питання сприяло б також і опрацювання аксіоматичних джерел із контролю таких авторів, як: О.Ф. Андрійко, С. Г. Братель, В.М. Гаращук, О.П. Полінець, Л.А. Савченко, В.Ю. Кобринський, І.І. Троханенко тощо, в яких достатньо серйозно досліджено саме теоретичний аспект як самого поняття «державний контроль», так і його відмежування від інших споріднених понять, зокрема поняття «державний нагляд». Більше того, автором не досліджено концепцію безпекового контролю, викладену в роботах В.А.Ліпкана.
- Одним із недоліків даної дисертації дослідження, на мою думку, виступає відсутність статистичних даних, пов’язаних із відповідальністю за вчинення правопорушень у сфері забезпечення безпеки підприємницької діяльності.
- Потребують більшої уваги питання дотримання вимог ВАК щодо оформлення автореферату, правильної подачі матеріалу у відповідних рубриках.
- Не є чітко вираженим аналіз міжнародного досвіду забезпечення безпеки підприємницької діяльності. І у цьому контексті не досить упевненими є аргументи автора на користь домінанти державного контролю над цивільним демократичним або громадським, адже автор розглядає безпеку підприємницької діяльності, основним суб’єктом якої мають виступати недержавні організації. Таким чином, архітектоніка роботи значно б виграла за умови окремого розгляду міжнародного досвіду та ілюстрування важливості саме громадського контролю порівняно із іншими видами контролю.
- В рамках підрозділу 2.1 «Система суб’єктів адміністративно-правових відносин у сфері забезпечення безпеки підприємницької діяльності в Україні» дисертант розподіляє органи державної влади на органи загального (опосередкованого) забезпечення безпеки підприємницької діяльності та органи безпосереднього забезпечення безпеки підприємницької діяльності. У продовженні дисертаційного дослідження автор аналізує функції та повноваження Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України у сфері забезпечення безпеки підприємницької діяльності, проте аналіз функцій та повноважень перерахованих дисертантом інших органів загального забезпечення безпеки підприємництва (Ради національної безпеки і оборони України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України та Міністерства внутрішніх справ) не знайшли свого відображення. В той же час, не зовсім зрозумілою є позиція автора щодо віднесення Міністерства внутрішніх справ до органів загального (опосередкованого) забезпечення безпеки підприємницької діяльності, а Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України як структурної одиниці Міністерства до органів безпосереднього забезпечення безпеки підприємницької діяльності. Бажано було б почути пояснення дисертанта з цього приводу.
- На стор. 40 автором розподілено принципи забезпечення безпеки підприємницької діяльності на три групи, а саме на: а) загально-правові принципи забезпечення безпеки підприємницької діяльності в Україні; б) спеціальні принципи забезпечення безпеки підприємницької діяльності; в) конкретно-визначені принципи забезпечення безпеки підприємницької діяльності. Далі по тексту дисертант розглядає та виділяє з цієї класифікації окремі принципи, які відносяться до відповідної групи. Автор перші дві групи принципів детально аналізує, проте останню – тільки виокремлює і перераховує принципи цієї групи. На жаль, автором не були проаналізовано окремі принципи цієї групи. На мою думку, дисертаційне дослідження лише б виграло, якби автор приділив більше уваги аналізу конкретно-визначених принципів забезпечення безпеки підприємницької діяльності.
Водночас, зазначені зауваження до положень дисертації, що виносяться на захист в цілому не впливають на позитивну оцінку роботи, натомість спрямовані на спонукання дисертанта до подальших поглиблених наукових досліджень в майбутньому.
Висновок щодо відповідності дисертації встановленим вимогам
Дисертація Р. О. Банка є самостійним, завершеним науковим дослідженням, що полягає у полягає у прoведенні кoмплексного анaлізу адміністративно-правових засад забезпечення безпеки підприємницької діяльності в Україні, у рeзультаті чого отриманo самoстійні виснoвки, сформульoвано нoві наукові полoження та розрoблено прaктичні прoпозиції щодо вдoсконалення прaвового рeгулювання цих віднoсин. Зміст дисертаційної роботи висвітлений достатньо повно, виклад запропонованих у роботі положень базується на ґрунтовному опрацюванні літературних джерел із проблематики дисертації. Автор сформулював свої висновки, які здатні стати внеском у розвиток вітчизняної теорії адміністративного права.
Таким чином, слід зазначити, що дисертація «Адміністративно-правові засади забезпечення безпеки підприємницької діяльності в Україні» відповідає вимогам, які встановлені у пункті 11 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 р. № 567. Дисертація є завершеною науковою працею, в якій отримані нові науково обґрунтовані результати, що в сукупності вирішують конкретне наукове завдання щодо удосконалення правового регулювання суспільних відносин, що виникають під час забезпечення безпеки підприємницької діяльності, а її автор — Банк Роман Олександрович заслуговує на присудження йому наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 — адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право.
Офіційний опонент:
голова наглядової ради
Глобальної організації союзницького лідерства
доктор юридичних наук, доцент В. А. Ліпкан