ВІДЗИВ
на автореферат дисертації Бондаренка Д.С. на тему: «Адміністративно-правове регулювання державно-приватного партнерства за законодавством України», поданої на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право; фінансове право; інформаційне право
Реформування системи публічного адміністрування як мета адміністративної реформи в Україні потребує оновленого погляду на адміністративно-правове регулювання в економічній сфері, в т. ч. на взаємовідносини між суб’єктами публічної адміністрації та суб’єктами господарювання. В умовах глобалізації економіки та обмеженості фінансових ресурсів держава змушена диверсифікувати рівні адміністрування, передаючи частину публічних функцій органам місцевого самоврядування, та шукати нові форми залучення суб’єктів господарювання до реалізації інфраструктурних проектів та надання публічних послуг. Однією із форм співпраці між державою і суб’єктами господарювання у сфері публічних інтересів є державно-приватне партнерство, ефективність застосування якого доведена досвідом багатьох країн світу і яке було легалізовано Законом України від 01 липня 2010 року «Про державно-приватне партнерство».
Відсутність в Україні успішно реалізованих проектів державно-приватного партнерства є не лише констатацією складної економічної ситуації, а й наслідком недосконалості правового, в т. ч. адміністративно-правового, регулювання співпраці суб’єктів публічного адміністрування із суб’єктами господарювання та недостатнього ступеня дослідження цього питання на доктринальному рівні.
Слід зазначити, що дисертація є одним із перших комплексних досліджень правових засад особливостей адміністративно-правового регулювання державно-приватного партнерства за законодавством України.
Відмічаю вдало скомпоновану структуру роботи, яка є достатньо обґрунтованою і логічно побудованою. В ній на підставі узагальнення доктринальних та нормативних визначень поняття «державно-приватне партнерство» («public-private partnership») висновується про вживання цього терміна у вузькому і широкому значенні та запропонована авторська дефініція поняття «державно-приватне партнерство» як комплексного адміністративно-правового механізму співробітництва суб’єкта публічної адміністрації (державних органів та органів місцевого самоврядування) з приватними партнерами (юридичними особами, крім державних та комунальних підприємств, та фізичними особами-підприємцями) в публічних інтересах на підставі договору про державно-приватне партнерство як різновиду мобілізаційного адміністративного договору, що характеризується довгостроковою, поліструктурною функціонально-цільовою консолідацією фінансових, майнових, організаційно-управлінських та інших матеріальних та нематеріальних ресурсів публічного і приватного партнера, розмежуванням відповідальності між партнерами, метою якого є досягнення коопераційного, синергетично-системного соціально-економічного ефекту у вигляді створення, модернізації, обслуговування, експлуатації публічних сервісно-інфраструктурних об’єктів чи надання публічних послуг.
Слід підтримати дисертанта у тому, що ним охарактеризовано процедури визначення приватного партнера, контролю у сфері державно-приватного партнерства, припинення державно-приватного партнерства як різновиди адміністративних процедур із формулюванням пропозицій щодо вдосконалення їх нормативних засад.
Принципово важливим є те, що дисертантом не тільки здійснено теоретичні розробки в зазначеній проблематиці, а й внесені власні конкретні пропозиції щодо доцільності застосування комплексних заходів по удосконаленню адміністративно-правового регулювання діяльності в даній сфері.
У цілому дисертація Бондаренка Д.С. є завершеним монографічним дослідженням, виконаним на рівні вимог, що пред’являються до такого виду робіт.
Хоча дисертаційне дослідження можна оцінити позитивно, слід зазначити, що у ньому, як і у будь-якій творчій праці, є дискусійні моменти або положення, які потребують певного уточнення.
Потребують додаткового обґрунтування критерії, за якими автором було здійснено дослідження ґенези нормативного закріплення та дослідження в правовій, у т. ч. адміністративно-правовій, доктрині, адміністративно-правового регулювання державно-приватного партнерства. Зокрема, не можемо погодитись із тим, що після 1991 року не відбулося кардинальних змін, які потребують свого окремого вивчення і відповідно виділення в окремий етап.
Цікавою, водночас не достатньо обґрунтованою виступає ідея дисертанта щодо розроблення Кодексу України про державно-приватне партнерство як міжгалузевого кодексу. Адже кодекс формується тоді, коли вже є сталими суспільні відносини, вони мають чіткий міжгалузевий характер, чітко визначено склад даних відносин, а юридичні факти постулюються як даність і фактичний індикатор зародження та існування даних відносин. Більше того, кодифікація має сприяти удосконаленню внутрішнього права, зміцнювати гарантії захисту прав та свобод людини, створювати сприятливі умови для реалізації ними власних національних інтересів, а не слугувати інструментом гармонізації законодавства України та ЄС, адже далеко не всі норми ЄС є корисними для України, тому питання щодо їх впровадження на концептуальному рівні через ухвалення пропонованого дисертантом кодексу вважаються мною більше кон’юнктурними, ніж науковими.
Проте, наведені зауваження не знижують наукового значення та практичної цінності матеріалів дослідження, носять дискусійний характер та не впливають на загальну позитивну оцінку роботи.
Дисертація Бондаренка Д. С. на тему «Адміністративно-правове регулювання державно-приватного партнерства за законодавством України» виконана на належному науковому рівні і відповідає вимогам, які пред’являються до кандидатських дисертацій. Вона є самостійним, оригінальним дослідженням із відповідними висновками та пропозиціями, які містять наукову новизну і можуть використовуватись як у подальших наукових дослідженнях, так і у законодавчій та навчальній роботі, а її автор Бондаренко Дмитро Сергійович — на підставі публічного захисту заслуговує на присудження йому наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 — адміністративне право; фінансове право: інформаційне право.
Доктор юридичних наук, доцент
Голова наглядової ради
Глобальної організації союзницького лідерства В.А.Ліпкан