До спеціалізованої вченої ради
Д 41.086.03 Національного університету
«Одеська юридична академія»
65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 23
Тема дисертації Давидової І.В. є актуальною з огляду на формування як інформаційного, так і кібернетичного суспільства. Сучасні тренди розвитку суспільних відносин, впровадження в суб’єктний склад правовідносин штучного інтелекту, поява нових видів загроз національній безпеці зумовлюють звернення уваги до даних проблем саме цивілістів. Відзначу, що здебільшого проблематики формування та розвитку інформаційного суспільства аналізується в працях вчених інформаційників та адміністративістів, поінколи теоретиків, водночас значний пласт питань, передусім цивільно-правового характеру лишаються поза увагою. Відтак, звернення Давидової І. до їх розв’язання викликає схвалення і підтримку.
Теоретичне значення вказаної роботи полягає у формуванні на основі комплексного дослідження теоретичних та практичних проблем правочинів та їх недійсності в інформаційному суспільстві.
Автореферат дисертації відповідає встановленим МОН України вимогам, що ставляться до його змісту та форми. Структурно дослідження побудовано логічно, розділи і підрозділи є взаємопов’язаними між собою.
В результаті ознайомлення з авторефератом дисертації висновую, що авторкою в повному обсязі досягнуто мету та виконані поставлені завдання, а вірно визначені предмет та об’єкт дисертації роботи уможливили І.В. Давидовій дійти науково аргументованих висновків, які мають вагоме як теоретичне, так і практичне значення.
Положення, які виносяться на захист, є цікавими, новими та заслуговують на увагу. Особливо слід відмітити запропоновані авторкою концепція правочину та його недійсності в інформаційному суспільстві, авторське визначення поняття «ІТ-правочин» та їх класифікацію.
Позитивна оцінка автореферату дисертації І.В. Давидової супроводжується наявністю деяких дискусійних моментів, які потребують додаткової аргументації під час захисту.
По-перше, потребує уточнення під час захисту розуміння автором сутності перехідних правочинів та співвідношення перехідних та нових правочинів.
По-друге, з тексту автореферату не вбачається аргументації на користь того, що «віртуальне майно» є об’єктом права інтелектуальної власності, тому це питання потрібно розкрити під час захисту.
Натомість, вказані зауваження вказують на дискусійність обраної теми, її наукову новизну та не впливають на позитивне враження від рецензованого автореферату дисертації.
Отже, автореферат дисертації свідчить про самостійність наукових обґрунтувань дослідженої проблеми, цілісність наукової розвідки, практичне значення отриманих результатів дослідження. Виходячи із змісту автореферату дисертації та публікацій дисертантки за обраною темою, можна констатувати, що дисертація І.В. Давидової на тему «Правочини та їх недійсність в інформаційному суспільстві», що подана на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук відповідає встановленим вимогам, а її авторка заслуговує на присудження їй наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право.
Президент
Глобальної організації
союзницького лідерства
доктор юридичних наук, доцент В.А.Ліпкан