Стратегія національної безпеки США: генеральна спрямованість. Ч.1

 

Ліпкан Володимир Анатолійович,

докторант відділу правових проблем політології

Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України

доктор юридичних наук, професор

https://orcid.org/0000-0002-7411-2086

Вчора у середу 12 жовтня 2022 року відбулась визначна подія у геостратегічному  ландшафті: У США було представлено нову стратегію національної безпеки. Даний документ є очікуваним, оскільки, становлячи акт стратегічної правотворчості, визначає ключові засади безпекової політики США. Аналіз даного документа, тобто дослідження першоджерела, а не його коментарів, експертних висновків, тлумачів різноманітного штибу тощо, уможливлює тверезо усвідомлювати необхідність будови власної геостратегії сучасної Української демократичної, і правової, безпекової і соціальної розвиненої та ефективної держави.

У даному аспекті чітко проголошено, що стратегія національної безпеки спрямована передусім на стримування Китаю.

Це є стратегічним моментом, на який потрібно завжди зважати, коли ми говоримо чи то про ОПЕК+, чи то про війну Азербайджану та Вірменії, чи то про вибухи газогонів або встановлення контролю над Тайванем.

Ще раз підкреслю: даний документ не містить жодних серйозних концептуальних змін у стратегічному мисленні, які б змінювали зовнішньополітичні вектори або пріоритети. Це важливо розуміти, не тішачи себе ілюзіями щодо надважливості нашої держави та її ролі в архітектурі світової безпеки.

Ключова засада зовнішньої політики США: утримання та зміцнення глобального лідерства та домінування в світі, які виступають ключем до подолання глобальних загроз.

Аналіз документа уможливлює виділити декілька ключових загроз:

  • кліматичні зміни та енергетична безпека;
  • авторитаризм;
  • продовольча небезпека;
  • інфекційні захворювання, пандемія і біозахист,
  • тероризм,
  • енергетичний перехід;
  • мілітаризація міжнародних відносин через НЕдотримання режимів нерозповсюдження ядерної зброї, звичайних озброєнь;
  • інфляція.

Тому артикуляція цих загроз також спрямована на стратегічне зменшення та послаблення ролі КНР, стримування її зростання та унеможливлення домінування.

Основними інструментами досягнення поставленої мети виступають:

  • посилення співпраці із союзниками для вирішення проблем, з якими стикають демократичні режими;
  • створення широких коаліцій для протистояння глобальним загрозам;
  • виграш в економічній гонці озброєнь з КНР;
  • зменшення залежності Індії від енергоносіїв із РФ;
  • переоцінка (reevaluating) управління стратегічними комунікаціями щодо балансу стосунків із давнім союзником — Саудівською Аравією — які мають негативну динаміку через зближення з КНР, РФ, Іраном;
  • перегляд тарифів на товари для КНР;
  • стратегія пошуку тривалої дипломатії;
  • розумні інвестиції в модернізацію військового потенціалу і посилення військової могутності

Ще раз наголошу, що  зміст стратегії національної безпеки просякнутий ідеєю майбутнього стратегічного протистояння з КНР. Підтвердження цьому — згадка про КНР майже в кожному розділі.

В цілому дана стратегія ґрунтується на принципах:

  • акцент на взаємодію із союзниками;
  • внутрішнє оновлення;
  •  зміцнення єдності демократичного світу в цілому,  в тому числі захист тих політичних режимів, що підтримують демократію;
  • зміцнення альянсів і демократичних інститутів та цінностей,
  • балансування співпраці та конкуренції.

Вторгнення (invasion — саме так офіційно називають агресивну та варварську війну РФ проти Української держави в офіційному документі) Росії не змінило ставлення до КНР, як глобального конкурента США, здатного кинути виклик. Навпаки, неефективність дій російської армії призвели до зміцнення позиції щодо технологічного відставання та стратегічної убогості мислення путінського режиму. Відтак, за своїм стратегічним потенціалом Росія не визнається серйозною загрозою, здатною порушити світовий порядок. Для стратегічного виграшу США потрібно виграти економічну гонку озброєнь з супердержавою, якщо вони сподіваються зберегти свій глобальний вплив.

Також важливим є те, що публічно було оголошено про існування відкритої та секретної версії Стратегії національної безпеки, про що мною підготовлено чимало наукових статей майже 20 років тому.

Відтак, аналізуючи відкриту версію Стратегії маємо розуміти, що фактично аналізуємо масиви даних, чітко упорядкованих за певними логічними критеріями, в яких лише абрисно визначаються окремі аспекти зовнішньополітичної діяльності США, окремі аспекти її безпекової політики і надається загальний абрис геостратегічного ландшафту.

При цьому поза лаштунками даного документа лишаються реальні стратегії досягнення глобального лідерства, справжнє ставлення до тих чи інших країн (політичних режимів), і також шляхи використання та інструменти використання третіх країн (їх суспільства, ресурсів) в інтересах США,

Отже Стратегія національної безпеки має виступати важливим але не визначальним джерелом для  аналізу справжніх корінь та напрямів зовнішньої політики США.

Будувати власні стратегії або моделювати матриці загроз, спираючись лише на відкриту версію даної стратегії, є неповним і невірним.

У наступних моїх статтях я буду аналізувати окремі аспекти даної стратегії, та її значення для розвитку Української держави.