Ліпкан В.А., Попова Т.В. Стратегічні комунікації : словник; за заг. ред. доктора юридичних наук В. А. Ліпкана. Київ : ФОП Ліпкан О.С., 2016. 416 с.
Стрімкі трансформації світового комунікативного ландшафту як складового геостратегічного ландшафту, викликані небувалою інтенсивністю застосування інформаційних та кібертехнологій, зміною структури суспільних відносин та динамікою розвитку резонансних подій, логікою розвитку різноспрямованих складноорганізованих процесів. Вони ведуть до переосмислення державної зовнішньої і внутрішньої політики, розуміння необхідності переходу від імперативного монологу до конструктивного розумного діалогу. Ефект такого переходу повинен ґрунтуватися на наукових засадах, розробленні відповідних прикладних моделей, опорі на дефініції чітко визначеного понятійно-категоріального апарату. Попри важливість даної справи, вітчизняній науці поки що бракує чітко визначених концепцій, потужних наукових досліджень, створених із урахуванням новітніх тенденцій інформаційної глобалізації, адаптації світового досвіду відповідно до національних інтересів сучасної України.
15 березня 2016 року Указом Президента України була затверджена Стратегія кібербезпеки України, метою якою є створення умов для безпечного функціонування кіберпростору, його використання в інтересах особи, суспільства і держави. У даній Стратегії визначено новий вид комунікацій — електронні, а також зазначено, що розвиток та безпека кіберпростору, запровадження електронного урядування, гарантування безпеки й сталого функціонування електронних комунікацій та державних електронних інформаційних ресурсів мають бути складовими державної політики у сфері розвитку інформаційного простору та становлення інформаційного суспільства в Україні.
24 вересня 2015 року Указом Президента України була затверджена «Воєнна доктрина України», в якій з-поміж низки ключових понять виокремлюється дефініція «стратегічні комунікації», під якими розуміється «скоординоване і належне використання комунікативних можливостей держави — публічної дипломатії, зв’язків із громадськістю, військових зв’язків, інформаційних та психологічних операцій, заходів, спрямованих на просування цілей держави».
Тож моя ідея розроблення і створення Словника “Стратегічної комунікації” є своєрідною спромогою закласти першу цеглу у величезну будову реального та ефективного інформаційно-комунікативного простору в масштабах геостратегічного простору функціонування Української держави.
Звісно, було б невірним стверджувати, що до цього часу подібні спроби не робилися і що я, як укладач словника, писав його, як то кажуть, з чистого листа. Безумовно, ні. У ході роботи над словником були опрацьовані значні за обсягом матеріали, що лягли в основу тезаурусу.
Чим же вирізняється це джерело від інших?
По-перше, своєю концепцією, яка може бути акумульована в понятті «інтеграція». До цього словники, довідники, енциклопедії були зорієнтовані здебільшого на окремий сегмент бази знань, наприклад на інформаційне право або на інформаційну безпеку чи на захист інформації або націобезпекознавство. У представленому виданні органічно перетинаються такі галузі знань, як:
- геостратегія, політологія і соціологія;
- теорія комунікації і риторика;
- наратологія;
- іміджелогія і PR-технології;
- інформаційне право, захист інформації, кібербезпека;
- націобезпекознавство і глобальне лідерство;
- психологічні та інформаційно-комунікативні засади професійної діяльності силових структур.
Крім того, за концепцією словника, у трактуванні ключової термінології відбувається злиття законодавчого, мовно-лексикографічного і доктринального тлумачення. У такий спосіб, об’єднуючи усі зазначені сфери і способи інтерпретації термінів, джерело веде до розуміння широти діапазону сучасних стратегічних комунікацій.
По-друге, словник характеризується своїм чітко спрямованим прикладним характером, насиченням потреби в тлумаченні актуальної лексики. Явище багатозначності, особливо у запозичених словах, нерідко призводить до різного сприйняття інформації носіями мови. З метою унеможливлення подібних випадків наводяться саме ті семи, які є релевантними для сфери стратегічних комунікацій.
По-третє, мною враховувалася динаміка змін у законодавстві, доповнення чинних нормативних актів новими поняттями або модернізації вже існуючих. До словника увійшли навіть ті новели, що робилися у листопаді 2015 року. Тож ще однією рисою, яка вирізняє дане видання від інших, є неологізація представлених мовних одиниць.
По-четверте, даний словник є органічним продовженням як моєї наукової позиції, так і вже виданих за моєю редакцією інших словників та довідкових видань:
- Ліпкан В. А. Інформаційна безпека України : глосарій / В. А. Ліпкан, Л. С. Харченко, О. В. Логінов . Київ: Текст, 2004. 136 с.
- Ліпкан В. А. Національна і міжнародна безпека у визначеннях та поняттях : словник / В. А. Ліпкан, О. С. Ліпкан, О. О. Яковенко. Київ: Текст, 2006. 256 с.
- Ліпкан В. А., Ліпкан О. С. Національна і міжнародна безпека у визначеннях та поняттях : словник. Вид. 2-е, доп. і перероб. Київ: Текст, 2008. 400 с.
- Ліпкан В. А. Боротьба з тероризмом: у визначеннях та поняттях : словник. Київ: Магістр – ХХІ століття, 2009. 162 с.
По-п’яте, словник є повністю підготовлений мною – Ліпканом Володимиром Анатолійовичем.
- Починаючи від безпосередньої ідеї його створення.
- Включаючи практичне написання, наукове редагування, коректура термінологія, узгодження мовних одиниць.
- Ідея Оформлення та самостійної зйомки першого в Україні трейлера на друкований словник, як новітній оригінальний інструмент масштабування знань та пропаганда системної науки в Україні.
- Самостійна підготовка відеоанонсу на Словник.
- Фінансування у повному обсязі усіх підготовчих робіт із написання, редагування, коректури та повного комплексу поліграфічних послуг, включно із логістикою.
- Видання словника здійснено у видавництві моєї дружини – ФОП О. С. Ліпкан, моїм коштом.
Я красно дякую Тетяні Поповій за переднє слово, яке написано і підписано нею в моїй книжці.
Ціную її підтримку та Міністерства інформаційної політики України моєї ініціативи щодо інституціоналізації страткому в Україні.
Так само я вдячний моїм шановним рецензентам:
Оксані Романюк, виконавчому директору ГО «Інституту масової інформації», представниці міжнародної журналістської організації «Репортери без кордонів» в Україні
Роману Шутову,
к.п.н., програмному директору ГО «Телекритика»
Також ілюструю документ, в якому чітко визначено, що
усі авторські права на Словник “Стратегічні комунікації” належать мені одноособово.
Окрема дяка усім тим, хто безпосередньо працював зі мною в команді.
Це і : 1) художній редактор О. Г. Новіков;
2) літературний редактор Н. І. Гриценко;
3) випускаючий редактор О. О. Мошковська;
4) коректор О. С. Ліпкан;
5) група з комп’ютерного верстання Д. В. Лепешин;
6) відповідальна за випуск І. О. Михайленко.
На кого ж розрахований словник?
Насамперед, на тих, хто професійно займається стратегічними комунікаціями як системним поліструктурним феноменом сучасності. Це і працівники МЗС України, безпекових суб’єктів, у сфері зв’язків з громадськістю, і ті, хто причетний до публічної дипломатії, фахівці в у сфері інформаційно-психологічних операцій, експерти із залучення ключових лідерів, фахівці із соціальної психології, масової комунікації, науковці і освітяни, що здійснюють свою професійну діяльність у даній сфері.
У випадках, коли термін, не зважаючи на існування вимог наукового стилю щодо його однозначності, все ж таки є багатозначним, надається та сема/семи, що є актуальними саме для сфери стратегічних комунікацій.
При представленні слів іншомовного походження, які ще не пройшли процес лексикалізації в українській мові, або розуміння яких базується на відомостях з мови-джерела, при лексемі надається стисла етимологічна довідка.
Як укладач словника, повною мірою усвідомлюю, що процес становлення термінологічного апарату стратегічних комунікацій ще тільки розпочато і що згодом відбуватимуться зміни, доповнення. Проте вже зараз разом із шановними рецензентами та тими, хто усіляко сприяв виходу даної праці плекаємо надію, що дана праця стане у нагоді всім тим, хто усвідомлено прагне створення ефективного бренду України, позитивного іміджу України як в межах самої держави, так і у зовнішніх стосунках.
Переконаний, що реалізації саме системи стратегічних комунікацій стане ефективним інструментом реалізації геостратегії сучасної Української держави.
Упевнений, що системна реалізація концепції стратегічних комунікацій здатна концептуально змінити рівень і спрямованість адаптивного державного управління за рахунок уведення нового методологічного інструментарію, формування нових системних зв’язків, які здатні формувати нові смисли, меседжі та стратегічні наративи, а головне — володіють інструментарієм реалізації геостратегії.
Стратегічні комунікації — нова концепція адаптивного та проактивного державного управління, яка за своїм змістом слугує потужною відповіддю урізноманітнені геополітичні теорії, котрі насправді генерують каскадні загрози постмодерну і небезпеки від хаотизації процесів трансформації.
Стратегічні комунікації - необхідний інструмент меритократії, нова системна розумна сила, здатна створити гарантовані умови для реалізації стратегічних національних інтересів і збереження національної ідентичності в рамках геостратегії сучасної Української держави.