Юрчук Ольга Федорівна,
голова Інституту ефективної комунікації ГОСЛ,
кандидат педагогічних наук, доцент
Подальший розвиток теорії комунікації, її орієнтація на інтегративний кроснауковий характер досліджень та втілення їх результатів у практику, віддзеркалюється, насамперед, на рівні поняттєво-категоріального апарату і ключової термінології. У зв’язку з цим особливої актуальності набувають ті розвідки, які сприяють становленню конкретно-наукової методології, в тому числі й з опертям на можливості лексико-семантичного інструментарію.
Феномен комунікації виявляється в тому, що вона здатна функціонувати водночас і на макро-, і на мікрорівні, тобто охоплювати як соціальну сферу, міждержавні відносини, так і міжособистісне спілкування, з множинними спонтанними чи ретельно підготовленими актами. Наукове дослідження цього феномену розповсюджується далеко за межі власне лінгвістичних теорій, а простирається у психологію, політологію, соціологію, кібернетику, культурологію, інформаційне право тощо. Тим не менш, з позицій науки, фундаментальне значення мають праці в галузі прагмалінгвістики Ш. Баллі, Е. Бенвеніста, П. Грайса, Ч. Морриса, Б. Нормана, Дж. Остина, П. Стросона, Р. Якобсона та ін.
На теперішній час завдяки дослідженням лінгвістів Ф. Бацевича, А. Бєлової, О. Ісерс, Є. Клюєва та ін. певною мірою склалося фундаментальне уявлення про специфіку комунікативної стратегії. Разом з тим, сфера стратегічних комунікацій здебільшого знаходиться у площині наукових інтересів правників (В. Ліпкан, О. Кушнір, О. Швець), фахівців з масової комунікації та зв’язків з громадськістю (Г. Почепцов, Є. Тихомирова), інформаційної безпеки (В. Богуш, Я. Жарков, В. Кривуца, А. Кудін), військових наук (У. Ільницька, Л. Кубявка, А. Миколенко, Ю. Тесля), політології (С. Даниленко, К. Данилішина, О. Лейбович) та ін.
Попри високий ступінь інтересу до проблематики, нагальності її втілення у практику питання щодо порівняльного аналізу співзвучних ключових термінів залишилося недостатньо висвітленим у науковій літературі.
Обраний нами алгоритм проведення порівняльного аналізу передбачає виявлення інтегративних та диференціальних ознак семантики термінів «стратегічна комунікація» й «комунікативна стратегія» на основі визначення денотатів, сфери й особливостей функціонування в інформаційно-комунікативному просторі. При цьому ми походимо з того, що логіка мовних законів не співпадає з математичною логікою, згідно з якою від переміни місць складників сума не змінюється. Не зважаючи на те, що формальна структура досліджуваних термінів є однаковою (термінологічне сполучення за високо частотною моделлю «Прикметник + іменник»), у семантичному плані вони суттєво відрізняються.
Аналіз ключових компонентів без атрибутивів наочно демонструє, що в одному випадку акцент робиться саме на комунікації, під якою з-поміж багатьох варіантів дефініцій ми обираємо ті визначення, згідно з якими це є «обмін інформацією, спілкування між двома або більше особами, спілкування за допомогою вербальних і невербальних засобів із метою створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони та захисту інформації» [1, с. 201]; «смисловий та змістовий аспект соціальної взаємодії, спілкування; операції з інформацією у спілкуванні…» [2, с. 285] На цьому етапі маємо відзначити, що наведене дає підстави стверджувати, що у такому контексті найголовнішою функцією комунікації виступає інформативна.
Другий ключовий термін «стратегія» був екстрапольований до інших наук з військової справи, де у своєму первинному значенні передавав «мистецтво підготовки і ведення війни та великих воєнних операцій». [3, с. 1202] Розширення сфери вживання лексеми перетворило термін на полісемічний і додало переносні значення «мистецтво економічного, суспільного і політичного керівництва масами, яке має визначити головних напрям їхніх дій, вчинків», «спосіб дій, лінія поведінки кого-небудь» [3, с. 1202] Як бачимо, в жодній з наведених дефініцій поняття «стратегія» не представлена інформаційна складова, оскільки вона в даному випадку є імпліцитно висловленою.
Додавання атрибутивного компоненту словосполучення суттєво скоригувало семантику ключових термінів. Так, під комунікативною стратегією вчені запропонували розуміти «правила і послідовність комунікативних дій, яких дотримується адресант для досягнення певної комунікативної мети». [4, с. 357] При цьому вироблені соціумом і самим індивідом правила модифікуються в залежності від інтенцій співрозмовників, їх взаємних відносин, взаєморозуміння, а також особливостей інтеракції, що дозволяє у подальшому виділяти похідні терміни, наприклад, стратегія комунікативної поведінки.
У той же час термін «стратегічна комунікація» вийшов далеко за власно наукові межі й певною мірою набув статусу юридичного терміну завдяки дефініції, закріпленій у ряді нормативних актів, а саме: «Стратегічні комунікації – скоординоване і належне використання комунікативних можливостей держави – публічної дипломатії, зв’язків з громадськістю, військових зв’язків, інформаційних та психологічних операцій, заходів, спрямованих на просування цілей держави» [5, 6]
Отже, навіть первинний порівняльний аналіз ключових термінологічних сполучень дає підстави стверджувати, що, не зважаючи на таку інтегративну рису, як належність до сфери комунікативістики, кожне з них характеризується низкою диференціальних ознак, з-поміж яких найяскравішими є: модус нормативності, експліцитний або імпліцитний прояв інформативної функції, переважна сфера застосування (міжособистісне спілкування чи соціальна комунікація), ступінь підготовленості, колективність або ж індивідуальність суб’єктів, врахування факторів перцепції та інтеракції тощо. Усе наведене дає підстави стверджувати, що, не зважаючи на уявну схожість співзвучних термінологічних сполучень, кожне з них є семантично автономним, оригінальним і своєрідним утворенням та може виступати в якості окремого об’єкта досліджень у широкій площині різних наукових галузей.
Література
- Попова Т. В., Ліпкан В. А. Стратегічні комунікації: [словник] / Т. В. Попова, В. А. Ліпкан / за заг. ред. В. А. Ліпкана. – К.: ФОП О. С. Ліпкан, 2016. – 416 с.
- Бацевич Ф. С. Вступ до лінгвістичної прагматики : підручник / Ф. С. Бацевич. – К. : ВЦ «Академія», 2011. – 304 с.
- Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. – 1440 с.
- Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: підручник / Ф. С. Бацевич. – 2-ге вид. доп. – К.: ВЦ «Академія». – 2009. – 376 с.
- Указ Президента України від 24.09.2015 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 р. «Про нову редакцію воєнної доктрини України» [Електронний ресурс] // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/555/2015
- Доктрина інформаційної безпеки України. Затверджена Указом Президента України від 25 лютого 2017 року [Електронний ресурс] // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/47/2017