Каплун Вадим Вікторович,
Голова правління Міжнародної громадської організації
«Академія безпеки відкритого суспільства»
Однією з загальносвітових тенденцій в протидії терористичній загрозі можна вважати консолідацію зусиль на державному та недержавному рівні щодо профілактики та боротьби з тероризмом, мінімізації або ліквідації наслідків терористичної діяльності.
Зазначимо, що державний рівень включає діяльність всіх державних органів, організацій і установ, посадовців, які безпосередньо або побічно беруть участь в захисті життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави. Тоді як основою недержавного рівня є громадянське суспільство, що формується в Україні, в особі різноманітних громадянських структур – неурядових, некомерційних організацій, які створюються в різних організаційно-правових формах, зокрема громадських об’єднань, політичних партій, професійних спілок, фундацій, а також релігійних організацій. Це виявляється в тому, що, з одного боку, суспільство виражає потребу в самоорганізації, у вираженні своїх інтересів через неурядові громадські інститути (громадські організації та об’єднання громадян; політичні партії, що не прийшли до влади; благодійні організації, громадські ЗМІ; самоврядні територіальні громади; трудові та навчальні колективи; професійні та творчі спілки; релігійні об’єднання), які повинні бути визнані державою і захищені правом. З іншого боку, держава, яка проходить процес формування демократій, виступає в ролі реформатора, прагнучи демократичних трансформацій, що є можливим лише у випадку суспільної підтримки, в разі співробітництва з інститутами громадянського суспільства, при умові зацікавленості взаємодіючих партнерських структур у вирішенні соціальних завдань [4].
При цьому деякі автори наголошують, що протидія сучасному тероризму потребує винятково системного підходу, де, поряд з комплексом державно-правових заходів, найважливішою складовою має стати саме активна позиція громадянських інститутів нашого суспільства. Вже зараз необхідно консолідувати різні громадські течії для підтримки глобальної стратегії з протидії тероризмові й екстремізму, створити багатофункціональну систему антитерористичних дій. Така система мала б передбачати оптимальне використання інтелектуального потенціалу нації, людського фактору країни і його мобілізацію для вирішення проблем боротьби з тероризмом [2].
Провідна роль громадського суспільства та недержавних організацій в запобіганні конфліктам та тероризму була неодноразово підкреслена в різноманітних міжнародних документах. Зокрема Генеральна Асамблея ООН у своїй Глобальній антитерористичній стратегії, прийнятій 8 вересня 2006 року, постановила всім своїм комітетам, що стосуються тероризму та боротьби з ним, «сприяти залученню громадянського суспільства до здійснення глобальної компанії з боротьби проти тероризму та його засудженню» та в подальшому «рекомендувати недержавним організаціям та громадянському суспільству за необхідністю взаємодіяти в вирішенні питань про те, яким чином можна активізувати зусилля по здійсненню Стратегії» [3].
Така висока оцінка ролі громадянських інститутів в боротьбі з тероризмом стала наслідком ряду неофіційних робочих зустрічей на високому рівні. Під час зустрічей було визнано, що громадянське суспільство та недержавні організації можуть забезпечити значний внесок в запобігання тероризму за умови, що такий внесок буде повністю добровільним, а відповідальність за боротьбу з тероризмом, захист прав та основних свобод залишиться повністю на державі. Було зосереджено увагу на тому, що ступіть, в якому громадянське суспільство та недержавні організації можуть внести свій внесок в антитерористичну діяльність залежить від ситуації та політичних реалій, а вплив на загальну ситуацію в країні зменшується пропорційно слабкості самих цих інститутів у тому чи іншому суспільстві. Тоді як для ефективної профілактики тероризму громадянське суспільство та неурядові організації мають відчувати свою причетність до проблем та процесів в країні [7].
При цьому деякі фахівці, зокрема Ю.В.Левицький, відзначають, що недержавний сектор забезпечення безпеки та потенціал професіоналів, які працюють в цьому секторі, у широкому сенсі цього слова може стати одним з найбільш потенційно могутніх ресурсів держави в суспільній програмі заходів боротьби з тероризмом. На його думку, серед іншого до форм роботи недержавних структур в протидії тероризму можна віднести:
1) своєчасне інформування правоохоронних органів про підозрілих осіб, фірм, конкретні відомі факти;
2) публікацію в пресі та виступи по телебаченню в якості експертів бувших співробітників правоохоронних органів, що добре знають зазначену тематику;
3) розробку рекомендацій і консультування по проблемам протидії тероризму;
4) організацію суспільних заходів (конференцій, «круглих столів», семінарів, тощо) з залученням представників державних правоохоронних органів та спецслужб;
5) участь в міжнародних громадських комітетах та рухах по боротьбі з тероризмом [6].
Тоді як В.В.Крутов, визначаючи засади роботи Міжнародної громадської організації “Міжнародна антитерористична єдність”, виділив наступні основні завдання діяльності товариства зі створення умов для формування і розвитку недержавної системи безпеки як важливої складової національної безпеки України, які можна вважати доречними для громадських організацій аналогічної направленості. Зокрема В.В.Крутов виділив наступні завдання:
1) проведення моніторингу й аналізу загроз національній безпеці, що зароджуються, виявлення джерел напруженості і конфліктогенності, розробка механізму керування загрозами і небезпеками, участь у формуванні ідеології безпеки і на її основі сприяння забезпеченню соціального миру, підвищенню громадянської відповідальності, розвиткові правової і патріотичної самосвідомості;
2) організація і здійснення громадського контролю як за діяльністю недержавної, так і державної систем безпеки, сприяння їх погодженому функціонуванню як єдиного організму;
3) розробка і реалізація проектів, спрямованих на забезпечення національної безпеки (інформаційно-аналітичних, експертно-правових, організаційно-прикладних, пропагандистських і т.д.), залучення широких верств населення до процесу забезпечення життєдіяльності держави, підготовка кадрів для недержавної системи безпеки [5].
Зазначені напрями роботи можна частково проілюструвати досвідом функціонування антитерористичної системи низки країн, що свідчить про ще ширшу взаємодію державного та недержавного рівнів протидії тероризму. Зокрема, можна звернутись до досвіду США. Так в країні діє низка недержавних організацій, що реалізують програми, направлені на подальшу кооперацію між державою та суспільством в протидії тероризму. Наприклад, в країні діє Міжнародна асоціація керівників антитерористичних відомств (The International Counter-Terrorism Officers Association), яка веде роботу по створенню специфічної системи антитерористичної освіти школярів. Метою такої роботи є не лише забезпечення дітей практичною інформацією щодо поведінки в екстремальних умовах, але й ідеологічно-виховна робота направлена на кооперацію подальших зусиль громадянського суспільства та органів державної безпеки. На думку керівництва країни, залучення громадян в боротьбу з тероризмом підвищує ефективність операцій, що проводяться державними службами. Іншим прикладом може бути діяльність американського Інституту світової політики (World policy institute), що, будучи недержавною організацію широкого профілю, виступив з ініціативою розробки комплексу заходів, які мають здійснюватися як зі сторони держави, так і зі сторони громадян. Зокрема, інформаційно-розвідувальна діяльність, на думку розробників проекту, може і має стати сферою спільної кооперації державного та недержавного суб’єктів антитерористичної боротьби. При цьому держані структури мають брати на себе контроль над закритою інформацією, тоді як завданням громадян є підвищена пильність, демонстрація активної громадянської позиції, готовність співпрацювати з правоохоронними органами, повідомляти їм про підозрілі факти [1].
Враховуючи вище зазначене можна зробити висновок, що в подальшому роль недержаних організацій буде лише зростати. Так як на даному етапі громадянське суспільство та недержавні організації знаходяться в Україні на етапі розвитку та становлення, ресурс недержавного сектору забезпечення безпеки в нашій країні не використовується в повній мірі. Зокрема, недооціненою є роль недержавних організацій, які в кооперації з державним сектором могли б узяти на себе роль аналітично-інформаційного забезпечення протидії тероризму, а також, уникаючи історично обумовлених психологічних труднощів взаємодії сучасного суспільства з державними органами, могли б узяти на себе, за прикладом західних країн, ідеологічно-виховну роботу з подальшого розвитку громадянського суспільства з метою консолідації зусиль для протидії та попередження тероризму.
Список використаних джерел:
- Акопян О.А. Противодействие терроризму как общая задача властей и граждан. Зарубежный опыт [Електронний ресурс] // Национальный институт развития современной идеологии [сайт] / О.А. Акопян ; Национальный институт развития современной идеологии. – Режим доступу: http://www.nirsi.ru/PublicPolicy/n68/Antiterror_&_Civil_Society.pdf/ (17.10.12). – Закл. з екрану.
- Біленчук П. Д. Концептуальні засади класифікації і профілактики міжнародного тероризму / П.Д. Біленчук, В.Д. Гавловський, О.В. Сав’юк // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика) [Текст] : наук.-практ. журн. / Рада нац. безпеки і оборони України , Міжвід. н.-д. центр з пробл. боротьби з організ. злочинністю ; [редкол. : Б. В. Романюк (голова) та ін.]. – К. : Міжвід. НДЦ з пробл. боротьби з орг. злочинністю, 2000 – .
№ 18. – 2008. – С. 27-40 - Глобальная контртеррористическая стратегия ООН // [сайт ООН борется против терроризма]. – Режим доступу: http://www.un.org/russian/terrorism/strategy_resolution.shtml (17.10.12). – Закл. з екрану.
- Ільчук Л. Роль і місце громадянського суспільства у протидії корупції та механізми співпраці з органами державної влади (навчально-методичні матеріали) [Електронний ресурс] // Центр перспективних соціальних досліджень Міністерства праці та соціальної політики України Національної академії наук [сайт] / Леонід Ільчук ; Центр перспективних соціальних досліджень. – Режим доступу: http://cpsr.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=204:2012-07-27-06-03-03&catid=14:2010-06-03-10-32-39&Itemid=9. – Закл. з екрану.
- Крутов В.В. Протидія міжнародному тероризму як системно-соціальна складова національної безпеки України // Стратегічна панорама. – 2003. – № 2. – С. 110–111.
- Левицкий Ю.В. Роль негосударственных предприятий безопасности в федеральной системе мер борьбы с терроризмом [Електронний ресурс] // Материалы конференции «Роль негосударственных предприятий безопасности в федеральной системе мер борьбы с терроризмом [сайт] / Ю.В. Левицкий ; Всемирный Антикриминальный и Антитеррористический Форум. – Режим доступу: http://www.waaf.ru/index_ru.php?section=6¶graph=37&article=38 (17.10.12). – Закл. з екрану.
- Assessing the Implications of Counter-Terrorism Measures for Non-Governmental [Електронний ресурс] // Organisations. INTRAC, Oxford, January 2006. – Режим доступу: http://www.intrac.org/data/files/resources/491/Assessing-the-Implications-of-Counter-Terrorism-Measures-for-NGOs.pdf (17.10.12). – Закл. з екрану.