Братель О.Г.
Голова Інституту цивільних правовідносин ГОСЛ
кандидат юридичних наук, доцент
Стадія відкриття провадження у цивільній справі передбачає вчинення судом комплексу процесуальних дій з подальшою їх трансформацією та закріплення у відповідні процесуальні юридичні факти, зокрема, винесення ухвали: про залишення позовної заяви без руху; про повернення позовної заяви; про відмову у відкритті провадження у справі; про відкриття провадження у справі.
Серед вказаного переліку процесуальних дій в даній статті будуть проаналізовані процесуальні особливості залишення позовної заяви без руху та повернення заяви виходячи з положень ст. 121 Цивільного процесуального кодексу України (далі ‒ ЦПК України).
Процедура залишення позовної заяви без руху визначена ч. 1 ст. 121 ЦПК України. Вивчення змісту позовної заяви є складною розумово-процесуальною діяльністю судді від належного виконання якої залежить подальший рух цивільного процесу та можливість повноцінної реалізації завдань визначених ст. 1 ЦПК України.
Суддя одержавши позовну заяву повинен детально вивчити її на предмет дотримання позивачем наступних процесуальних вимог, а саме: 1) додержання вимог, викладених у ст. 119 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви; 2) подання документа, що підтверджує сплату судового збору; 3 ) у разі подання представником позивача позовної заяви наявності довіреності або іншого документа, що підтверджує його повноваження; 4) додержання вимог, викладених у ст. 120 ЦПК України щодо подання до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї.
Послідовність вчинення перерахованих процесуальних дій є дещо умовною. Насамперед, суддя перевіряє чи додержано позивачем вимог визначених ч. 2 ст. 119 ЦПК України, зокрема щодо зазначення найменування суду, до якого подається заява; ім’я (найменування) позивача і відповідача, а також ім’я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв’язку, якщо такі відомі; зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру; викладення обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перерахування документів, що додаються до заяви. Особлива увага судом приділяється правильному визначенню змісту позовних вимог, адже правильне формулювання вказаних вимог сприятиме подальшому розвитку процесу. Для пересічної особи, яка не має базових юридичних знань часто важко зрозуміти, що мається на увазі під словосполученням «зміст позовних вимог». Як результат, позовні вимоги викладені в позовній заяві мають наступний вигляд: «Прошу задовольнити позов». Вказане процесуальне порушення дає всі підстави для залишення заяви без руху та надання позивачу строку для усунення недоліків.
Разом з тим, судді іноді допускають зловживання при застосуванні ч. 1 ст. 121 ЦПК України повертаючи позивачеві позовну заяву вказавши, що в ній «не чітко сформульовані позовні вимоги». Така ситуація може виникнути у випадку подання позовної заяви в кінці календарного року, адже наявність у судді не розглянутої справи на момент підготовки звіту про кількість розглянутих за рік справ дещо погіршить існуючі показники виконаної роботи. З вказаною практикою застосування ч. 1 ст. 121 ЦПК України стикаються і досвідченні юристи, які мають досвід підготовки позовних заяв. Як результат, змінивши у прохальній частині позовної заяви декілька слів або їх послідовність, заява знову подається до суду чим підтверджується усунення позивачем визначених в ухвалі суду недоліків. При цьому, суддя «виграє» час потрібний йому для недопущення погіршення статистичних даних та відкриває провадження у справі.
Залишення позовної заяви без руху можливе у випадку не сплати або неправильної сплати позивачем судового збору, порядок сплати якого визначений ст. 79 ЦПК України та Законом України від 08.07.2011 р. «Про судовий збір» [1], та у випадку відсутності довіреності або іншого документа, що підтверджує повноваження представника, якщо заява подається представником позивача. ЦПК України закріплює імперативне правило згідно з яким, у випадку подання позовної заяви представником позивача, до позовної заяви необхідно додавати копію довіреності або копію іншого документа, що посвідчує його повноваження.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі суд повинен пересвідчитись чи позивачем додано до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Частина 2 ст. 120 ЦПК України дозволяє не подавати копій документів з позовних заяв, що виникають з трудових правовідносин, а також про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину чи каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. На практиці непоодинокими є випадки, коли позивач при подачі позовної заяви додає лише копії позовної заяви для відповідача та третіх осіб без копій всіх необхідних документів вважаючи, що подання копій необхідних документів лише для суду є достатнім.
Таким чином, недотримання позивачем перерахованих вимог при подачі позовної заяви призводить до настання процесуального юридичного факту, який знаходить закріплення в ухвалі про залишення заяви без руху. В цій ухвалі зазначаються підстави залишення заяви без руху, вказується які саме недоліки повинні бути виправлені позивачем та встановлюється строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п’яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Ст. 121 ЦПК України, крім розглянутих підстав для залишення позовної заяви без руху, визначає підстави для повернення позовної заяви. Спробуємо здійснити практичний аналіз вказаних підстав повернення заяви.
1) Позивач до відкриття провадження у справі подав заяву про повернення йому позову. Позивач має право до відкриття провадження у справі звернутись до суду із заявою в якій попросити повернути йому заяву із зазначення відповідної мотивації. Наприклад, позивач просить повернути йому позовну заяву про розірвання шлюбу у зв’язку з примиренням його з відповідачем.
2) Заяву подано недієздатною особою. Вказаний пункт ч. 3 ст. 121 ЦПК України без перебільшення можна назвати «мертвим» положенням ЦПК України, адже практична реалізація його не можлива саме на стадії відкриття провадження у справі. Позовна заява може бути подана особою безпосередньо до канцелярії суду або направлена поштою. Враховуючи, що початку попереднього судового засідання або першого судового засідання суддя не має візуального контакту зі сторонами процесу, тому встановити факт недієздатності особи саме на стадії відкриття провадження у справі не представляється можливим, що вказує на «правову недоречність» зазначеного правового положення.
3) Заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи. Дане положення кореспондується з ч. 8 ст. 119 ЦПК України, яка передбачає, що до позовної заяви представником позивача повинні додаватись довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника. Фактично, відсутність вказаного документа дозволяє суду винести ухвалу про залишення позовної зави без руху, а у випадку не усунення позивачем або його представником вказаного недоліку дозволяє судді винести ухвали про повернення позовної заяви.
4) Справа не підсудна цьому суду. Питання щодо визначення підсудності справи даному суду вирішуються у відповідності до ст. ст. 108-110, 111, 113, 114 ЦПК України. Найчастіше позовні заяви подаються до суду за місцезнаходженням відповідача ‒ фізичної особи (ч. 1 ст. 109 ЦПК України). В цьому випадку суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд виносить ухвалу про повернення позовної заяви позивачу із зазначенням необхідності подання заяви до суду за зареєстрованим місцезнаходженням відповідача.
5) Подана заява про розірвання шлюбу під час вагітності дружини або до досягнення дитиною одного року без дотримання вимог, встановлених Сімейним кодексом України. Відповідно до ч. 2 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу не може бути пред’явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки кримінального правопорушення, щодо другого з подружжя або дитини. Виключенням з цього правила може бути право чоловіка, дружини на пред’явлення о позову про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою, або право пред’явлення позову про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису про народження дитини.
6) Подана заява без дотримання порядку, визначеного ч. 3. ст. 118 ЦПК України. Відповідно до вказаної частини позовна заява щодо вимог, визначених у ч. 1 ст. 96 ЦПК України, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.
Таким чином, повернення позовної заяви з вищезазначених підстав призводить до настання процесуального юридичного факту, який знаходить закріплення в ухвалі суду про повернення позовної заяви. Разом з тим, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Література:
1. Про судовий збір: Закон України від 08.07.2011 р. // Відомості Верховної Ради України. ‒ 2012. ‒ № 14. ‒ Ст. 87.