Рижов І.М.
доктор юридичних наук, професор
голова Інституту теророгенезу ГОСЛ
УДК343.341
Законодавчу регламентацію боротьби з терористичною діяльністю, як складової процесу протидії тероризму в Україні відпрацьовано та втілено в Законі України «Про боротьбу з тероризмом» і розроблених на підставі його норм відомчих інструкцій. Головний акцент у боротьбі робиться на терористичну діяльність як факт, що відбувся і вимагає реалізації антитерористичних планів, які включають застосування силової фази, ігноруючи технології превентивної нейтралізації соціальних конфліктів, глибинні причини тероризму. Для ліквідації даної невідповідності та в контексті вимог Глобальної контртерористичної стратегії, яка закликає держави – члени ООН виявляти причини виникнення і поширення тероризму з метою їх усунення [1], ініціативною пропозицією з вдосконалення законодавства України може бути унормування поняття «профілактика тероризму» як сукупність соціальних процесів, спрямованих на зниження ризику членів громади стати жертвами терористичних посягань та мінімізацію теророгенності соціальних систем шляхом проведення відповідних попереджувально-профілактичних заходів соціального, правового, виховного та іншого характеру, спрямованих на нейтралізацію або усунення причин і умов тероризму, загроз терористичного характеру. Структурним елементом системи цілеспрямованого попереджувального впливу та адресатом розробок концепцій заходів з мінімізації відповідних ризиків має бути, перш за все, об’єкт терористичних посягань [4, 9].
Регламентації потребують не тільки профілактично-запобіжні заходи з метою підвищення соціальної віктимності, а і правові та організаційні засади заходів з моніторингу та профілактики першопричин тероризму, врегулювання пов’язаних з ним кризових станів соціального характеру та акмеологічної роботи з розвитку контртерористичних здібностей громадянського суспільства. Необхідне максимально – можливе перенесення функцій профілактики тероризму на громадські формування, залишивши пріоритети у запобіганні та протидії терористичній діяльності у компетенції державних органів та спеціальних служб.
В преамбулі до Закону України «Про боротьбу з тероризмом», зазначено, що він має за мету захист особи, держави і суспільства від тероризму, виявлення та усунення причин і умов, які його породжують, визначає правові та організаційні основи боротьби з цим небезпечним явищем, повноваження і обов’язки органів виконавчої влади, об’єднань громадян і організацій, посадових осіб та окремих громадян у цій сфері, порядок координації їх діяльності, гарантії правового і соціального захисту громадян у зв’язку із участю у боротьбі з тероризмом [2]. Слід констатувати, що в законі йдеться про боротьбу з тероризмом – діяльністю щодо запобігання, виявлення, припинення, мінімізації наслідків терористичної діяльності шляхом проведення оперативно-розшукових заходів, спрямованих на запобігання, виявлення та припинення терористичної діяльності, у тому числі міжнародної.
Проаналізуємо правові основи проведення Службою безпеки України профілактики правопорушень у сфері державної безпеки, що стосується протидії терористичній діяльності. Так, у ст. 24 Закону України «Про Службу безпеки України», Служба безпеки України, відповідно до своїх основних завдань, зобов’язана здійснювати профілактику правопорушень у сфері державної безпеки [3]. На сучасному етапі основними реальними та потенційними загрозами національній безпеці України, стабільності в суспільстві у сфері державної безпеки є злочинна діяльність проти миру і безпеки людства, насамперед поширення міжнародного тероризму [4]. Тому, з урахуванням геополітичної і внутрішньої обстановки в Україні діяльність усіх державних органів має бути зосереджена на прогнозуванні, своєчасному виявленні, попередженні і нейтралізації зовнішніх і внутрішніх загроз національній безпеці. А одним із основних напрямів державної політики з питань національної безпеки України у сфері державної безпеки є участь України в міжнародному співробітництві у напрямку боротьби з тероризмом.
Враховуючи особливу суспільну небезпеку терористичного акту, протидія терористичним злочинам залишається одним із найважливіших завдань органів СБ України. Більшість злочинів проти основ національної безпеки України є тяжкими або особливо тяжкими злочинами, терористичний акт є особливо тяжким злочином. Підвищена суспільна небезпека терористичних злочинів пояснюється тим, що в більшості випадків їх суб’єкт має спеціальну мету, досягнення якої пов’язане з діями, що посягають на основи національної безпеки України, громадську безпеку, ослаблюють державу, та можуть супроводжуватися вибухами, підпалами, що тягне за собою людські жертви та заподіяння значної матеріальної шкоди.
Цілком очевидно, що питання запобігання таким злочинам є вкрай важливим, оскільки, навіть одиничний факт вчинення терористичного акту, здатен викликати непередбачувані суспільно небезпечні наслідки.
Очевидно, що існуюча дефініція тероризму не дозволяє розглядати передумови, що провокують таку діяльність на рівні теророгенності соціальних систем, зміст такої діяльності визначається, як правило терміном «профілактика», обмежуючись лише запобіганням проявам терористичної діяльності. Цей факт неодноразово підпадав під критику фахівців – терорологів, які наголошують на необхідності уточнення понять «боротьба», «протидія», «запобігання» та «профілактика» тероризму із урахуванням як кримінологічної специфіки цього виду злочину, так його соціально-політичної природи [5,7,8]. Доцільно визначити, що на відміну від поняття «боротьба», термін «протидія» більш ширше відображує суть процесу, оскільки включає заходи з профілактики тероризму як соціального процесу.
Це дає підстави стверджувати, що вказана правова норма «запобігання» в контексті «боротьби» регламентує відношення до події, що відбулася, і може бути виявлена, розслідувана й припинена як діяльність, і стосується умов та детермінантів, що сприяли розвитку конкретного терористичного формування, і має лише опосередковане відношення до заходів щодо виявлення, усунення, нейтралізації причин та умов тероризму як різновиду соціально вмотивованої злочинної діяльності. Вітчизняна наукова думка продовжує полемізувати з цього приводу, але єдиної, тим більш закріпленої законодавчої норми трактування поняття «профілактики» тероризму просто не існує [7].
Констатуючи той факт, що законодавча регламентація боротьби з терористичною діяльністю, як складової процесу протидії тероризму в Україні відпрацьовано та втілено в Законі України «Про боротьбу з тероризмом», з метою удосконалення та доповнення нормативно-правової бази з протидії тероризму нами пропонується унормування поняття «профілактика тероризму» на рівні окремого Закону України «Про профілактику тероризму» [8]. Цей Закон має встановити основні принципи профілактики тероризму в публічній та приватній сферах суспільних відносин, правові та організаційні засади заходів з моніторингу та профілактики першопричин тероризму, врегулювання пов’язаних з ним кризових станів соціального характеру та акмеологічної роботи з розвитку контртерористичних здібностей громадянського суспільства.
Бібліографічні посилання:
- Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом // Офіційний вісник України. – 2006. – № 14. – Ст. 1055.
- Закон України Про боротьбу з тероризмом // ВВР України. – 2003. – № 25. – С. 180.
- Закон України Про Службу безпеки України // ВВР України. – 1992. – № 27. – С. 382.
- Рижов І.М. Тероризм та боротьба з ним: деякі припущення соціально–інформаціологічної парадигми / І. М. Рижов // Підприємництво господарство і право. – 2012. – №1. – С. 94–98.
- Терроризм : определения и сущность : монография / [А.В. Коростыленко, Б.Д. Леонов, И.Н. Рыжов и др.] под общ. ред. В.В. Крутова, И.И. Мусиенко, В.А. Глушкова. – К. :Центр уч.-науч. и науч.-практ. изданий НА СБ Украины. 2014. – 192 с.
- Организация Объединенных Наций. Доклад Группы высокого уровня 13 ноября 2006 г [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.unaoc.org/repository/HLG_report_RU.pdf (дата звернення: 09.06.15). –Назва з екрана.
- Емельянов В.П. Уголовно-правовое противодействие терроризму : [монографія] / В.П. Емельянов, М.Н. Иманлы, И.Н. Рыжов. – Харьков : Право, 2014. – 88 с.
- Рижов І.М. Щодо необхідності формалізації профілактики тероризму/ Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право».– 2014. – №29 том 2. – С.149-153.
- Рижов І.М. Кудінов С.С. Актуальні питання формалізації об’єктів можливих терористичних посягань / І.М. Рижов, С.С. Кудінов// Науковий вісник НА СБ України. – 2015. – № 56. – С. 122-134.