Почтовий М.М.,
викладач Криворізького факультету
Дніпропетровського державного
університету внутрішніх справ
За останні декілька десятиріч значно пожвавився інтерес науковців до тематики правової політики, але переважно це стосується російських дослідників загальнотеоретичних питань права. Найбільш відомі розробки належать І.Ю. Козліхіной, А.П. Коробовій, К.Д. Крилову, Є.В. Куманіну, А.В. Мальку, М.І. Матузову, І.В. Федорову, Р.О. Халфіной, К.В. Шундікову. [1].
Під «правовою політикою» в літературних джерелах розуміють державну політику в правовій сфері суспільного життя. Її метою в Україні є побудова громадянського суспільства і правової держави. Правова політика базується на принципах і нормах Конституції України, виробляється Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Конституційним Судом України, Міністерством юстиції України та деякими іншими державними органами України. Втілюється у законах, підзаконних нормативно-правових актах та в діяльності відповідних державних органів щодо їх реалізації [2].
Правова політика – це особлива форма вираження державної політики, засіб юридичної легітимації, закріплення і здійснення політичного курсу країни, реформування різних галузей суспільного життя. Ця політика має державно-владний характер і спрямована на створення ефективно діючого механізму правового регулювання суспільних відносин, найбільш повне забезпечення прав і свобод людини та громадянина, зміцнення дисципліни, законності й правопорядку, формування правової свідомості та правової культури населення тощо.
Правова політика має різні види і форми свого виявлення. Зокрема, залежно від змісту вона може бути правотворчою, правозастосовчою, правоохоронною, кримінально-правовою, виправною тощо [2].
Тобто, в залежності від предмета регулювання суспільних відносин, правова політика набуває відповідного забарвлення. Це, знову ж таки, підкреслює універсальність та плюралізм правової політики, те, що, незважаючи на сферу відносин, яка потребує впорядкування, дана політика покликана своїм правовим інструментарієм реалізувати поставлену мету.
Важко, напевно, переоцінити значення правової політики держави в сучасному житті суспільства. Дана проблематика, нажаль, не знаходила свого належного місця у наукових статтях, дисертаційних дослідженнях, монографіях тощо. Таким чином, можна стверджувати, що в Україні дослідження проблеми правової політики знаходиться в зародковому стані.
В цьому аспекті, на наш погляд, доречно вести мову про вироблення концепції правової політики держави. Концепція — це форма та засіб наукового пізнання, яка є способом розуміння, пояснення, тлумачення основної ідеї теорії, це науково обґрунтований та в основному доведений вираз основного змісту теорії, але на відміну від теорії він ще не може бути втіленим у струнку логічну систему точних наукових понять [3].
Звичайно, в подальшому, концепція правової політики держави повинна набути форм сформованої наукової теорії, але поки що ми можемо говорити про концепцію. Вона включає в себе весь спектр наукової думки стосовно правової політики держави.
Список використаних джерел:
- http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2005-1/05sikbiz.pdf.
- http://cyclop.com.ua/content/view/1258/58/1/16/.
- http://www.refine.org.ua/pageid-4498-1.html.