Діордіца І.В.
завідувач кафедри кримінального права, процесу та криміналістики,
Академії праці, соціальних відносин і туризму
канд. юрид. наук, доцент
У адміністративному процесі, що базується на засадах змагальності й диспозитивності, особливого значення набуває зміст позовної заяви, на підставі якої суддя відкриває провадження у справі. Від змісту позовної заяви залежать дії судді при вирішенні питання про відкриття провадження у справі і проведення подальших підготовчих дій для розгляду справи у судовому засіданні та при її розгляді по суті, у тому числі і про її судову юрисдикцію та підсудність, про визначення обставин, що мають значення для її вирішення, про залучення в процес інших осіб, дослідження доказів тощо.
Вимоги, що пред’являються до змісту позовної заяви чітко визначені у ст. 106 КАС України, відповідно до якої у позовній заяві зазначаються найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява, ім’я (найменування) позивача, його поштова адреса, інші засоби зв’язку, ім’я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса та інші засоби зв’язку, зміст позовних вимог згідно із ч. 4 та ч. 5 ст. 105 КАС України, виклад обставин, якими вони обґрунтовуються, з поданням доказів чи із посиланням на докази, на їх підтвердження.
Стаття 106 КАС України передбачає, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб, а також документ про сплату судового збору.
Положення ч. 1 ст. 108 КАС України вказують, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 КАС України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк достатній для усунення недоліків.
Звертаємо увагу на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух. У зв’язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд повинен детально вказати в ухвалі, які саме недоліки допущені, яким чином їх належить усунути і у який термін.
Якщо позивач у зазначений судом термін не усунув недоліки наведені в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, позовна заява повертається позивачеві.
Повернення позовної заяви – це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулась до суду.
Суд не повинен тлумачити положення статті у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі.
Вважаємо за необхідне наголосити на тому, що постановляючи ухвали про повернення позовних заяв, суди першої інстанції мають досліджувати, чи одержав позивач ухвалу про залишення позовної заяви без руху у строк, достатній для її виконання, перевіряти дотримання позивачем строку виконання ухвали про залишення без руху, та враховувати положення ч. 9 ст. 103 КАС України згідно яких строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв’язку.
Прикладом помилкового повернення позовної заяви є адміністративна справа, в якій ухвалою окружного адміністративного суду від 03.04.2013 позовну заяву ОСОБИ_1 до Регіонального управління департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів ДПС України в області про визнання дій неправомірними та скасування рішення про застосування фінансових санкцій залишено без руху на підставі ч. 3 ст. 106 та ч. 1 ст. 108 КАС України, а саме не сплачено необхідну суму судового збору, надано позивачу строк для усунення недоліків до 15.04.2013. Ухвалою від 17.04.2013 позовну заяву повернуто позивачу, оскільки вказані недоліки не було усунено у встановлений строк.
Однак апеляційний суд не погоджується (і це цілком слушно) з таким висновком суду першої інстанції, так як судом було визначено строк для усунення недоліків до 15 квітня 2013 року. Ухвалу про повернення позовної заяви судом прийнято 17 квітня 2013 року. Колегія суддів вважає, що вказана ухвала прийнята судом передчасно.
Оскільки позивачем документи на усунення недоліків позовної заяви надсилались до суду засобом поштового зв’язку 15.04.2013, а тому суд мав би врахувати розумний строк на доставку документів поштою, а також те, що у такому випадку позивач не пропустив строк на усунення недоліків позовної заяви.
Апеляційний адміністративний суд скасував ухвалу окружного адміністративного суду, а справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду виходячи з того, що відповідно до ч. 5 та ч. 8 ст. 103 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк необхідно було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Відповідно до ч. 9 ст. 103 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв’язку.