Зубко Георгій Юрійович,
голова Інституту інфраструктурної політики ГОСЛ
кандидат юридичних наук
Важливим елементом розвитку теоретичної бази дослідження державної інфраструктурної політики виступає формування несуперечливої системи понять, в рамках якої знайшов би повний опис феномен інфраструктурної політики. Важливим є не гонитва за новими поняттями або ж навпаки: сліпе калькування іноземних слів та спотворення української мови в прагненні відповідати «європейським стандартам». Саме для цього існує наука, щоб на основі українських традицій державотворення, українських національних інтересів, української науки досліджувати українську інфраструктури та ті явища та тенденції, які впливають на ефективний її розвиток, стійкість та безпеку.
Попри значущість даного питання, здебільшого дослідники зосереджуються на вивченні окремих аспектів захисту критичної інфраструктури та формування системи суб’єктів такої діяльності. Утім будь-яка діяльність, рівно як і функціонування системи, не може лежати поза площиною державної політики. Відтак, вивчаючи державну інфраструктурну політику, постає потреба у формуванні окремих номінативних одиниць, за допомогою яких досліджуватимуться та знайдуть опис ті чи інші явища та тенденції у даній сфері.
Одним із таких понять, які я виношу на розсуд наукової громадськості, виступає термін «інфраструктурний ландшафт».
У безпекових дослідженнях та виступах чисельних чиновників на міжнародних та представницьких наукових та політичних форумів почасти можна почути термін «безпековий ландшафт», натомість здійснений мною контент-аналіз унеможливив знайти принаймні якесь науково-обґрунтоване визначення даного поняття.
Доцільність уведення в науковий обіг поняття «інфраструктурний ландшафт» полягає в можливості правильного опису тих зв’язків, які в певному історичному (окультуреному) просторі єднають певну спільноту людей з інфраструктурою, з виробленим цієї соціальною системою інфраструктурним потенціалом та ефективним середовищем власного розвитку.
Поняття інфраструктурного ландшафту дуже чітко описує інфраструктурні відносини, в яких звичайний простір (інфраструктурне середовище) перетворюються на олюднений, оцифрований та окультурений простір інфраструктурного розвитку даної соціальної системи. Калькування поняття «сектор інфраструктури», яке відбувається останнім часом, є невдалим кроком застосування іноземних термінів, які не мають змісту і не можуть позначати ті чи інші події та явища, які відбувається в рамках соціальної системи, що ефективно функціонує в рамках територіального комплексу держави України і має достатньо повний арсенал опису, послуговуючись національними номінативними мовними одиницями та семантичними комплексами.
Інфраструктурний ландшафт — сфера інфраструктурних відносин, що включає матеріальну органічно поєднану єдність природних, техногенних та антропогенних компонентів. Інфраструктурний ландшафт формується в результаті свідомої, цілеспрямованої діяльності людини для задоволення її життєво важливих потреб і реалізації життєво важливих функцій.
При дослідженні державної інфраструктурної політики цим терміном доцільно означати інфраструктурний територіальний комплекс, що історично відокремився від інших територіальних комплексів, має притаманне лише йому сполучення інфраструктури та системи управління нею, зумовлені єдністю природних, техногенних та антропогенних компонентів, які поєднані між собою в органічному взаємозв’язку рельєфом, водними ресурсами, флорою і фауною і який цим самим визначає інфраструктурні можливості відповідного регіону (соціальної системи), зумовлює тип розвитку соціальної системи її місце в цивілізаційних змінах та світовому укладі, характер здійснення інфраструктурної політики.
При формуванні даного поняття акцент робиться на інфраструктурі, яка розташована на конкретній території як особливому історичному топосі (грец. τόπ οσ– місце, місцевість), в якому живуть конкретні люди і які управляють даною інфраструктурою. У сучасних умовах, з розвитком інформаційних технологій, цифровізації світу, який є визнаним механізмом економічного зростання завдяки здатності технологій позитивно впливати на ефективність, результативність, вартість та якість економічної, громадської та особистої діяльності у сфері інфраструктурної політики.
Водночас для нашої теми цікавим і не стільки топос, скільки його перетворення на хронотоп (від грец. χρόνοσ – час – і τόπ οσ – місцевість – сутнісний взаємозв’язок часових і просторових відносин), останній поєднує інфраструктурний ландшафт із історичною пам’яттю, здійснює трансляцію не лише соціокультурних цінностей від покоління до покоління, а й традицій творення інфраструктурно розвиненої соціальної системи, розвиток інфраструктурного потенціалу та інфраструктурних спроможностей держави. фактично уможливлює інтегральну взаємодію території та інфраструктури, тобто створює інфраструктурний простір.
Поняття «інфраструктурний ландшафт» уможливлює реконструювати та реконцептуалізувати алгоритм самовизначення та самоідентифікації певної спільноти та належних до неї не лише її власних об’єктів інфраструктури, а й тих, якими вона потенційно може здійснювати управління з метою реалізації власних інтересів, життєво важливих функцій. Можна навіть сказати і більше: поняття інфраструктурного ландшафту описує рівень еволюції певної соціальної системи, її спроможностей щодо ефективного управління як об’єктами власної інфраструктури, так і, на основі теорії динамічних систем та синергетики, вважаючи інфраструктурні відносин відкритою нелінійною системою управління, інфраструктурними об’єктами інших соціальних систем, із метою реалізації власних життєво важливих функцій і надання власній соціальній системі життєво важливих послуг і формуванні інфраструктурних переваг.
Відтак, поняття інфраструктурного ландшафту має ширше значення і відповідно воно описує і до нього включають об’єкти інфраструктури не лише ті, що лежать на тій чи іншій території, а на які розповсюджується механізм управління і які можуть слугувати ефективному розвитку даної соціальної системи у певному часово-просторовому форматі.
Особливості інфраструктурного ландшафту є результатом багатогранного за своїми проявами процесу системної еволюції соціальної системи. Причому відзначу, що сама категорія є корисною і резонує із пропонованим мною підходом щодо застосування терміну «життєво важлива інфраструктура» для використання в сучасних умовах і виділення тих об’єктів, функцій та послуг, які визнані життєво важливими.
З урахуванням теорії ноосфери, розробленої та В.І.Вернадським, інфраструктурний ландшафт — просторове відображення накопиченої еволюції знань, умінь та навичок, компетенцій щодо ефективного управління інфраструктурним комплексом як системою в певному ареалі, своєрідна проекція ефективності інтегрального поєднання рівня інфраструктури і природного ландшафту функціонування даної інфраструктури.