Політило Валерій Ярославович,
здобувач Запорізького національного університету
Окреслено основні наукові підходи щодо визначення поняття «інформація», «податкова інформація», досліджено законодавчо закріплені дефініції цих понять, а також визначено перспективні напрями удосконалення нормативно-правового регулювання суспільних відносин у сфері податкової інформації.
Ключові слова: інформація, податкова інформація, податкова таємниця
Определены основные научные подходы к определению понятия «информация», «налоговая информация», исследованы законодательно закрепленные дефиниции этих понятий, а также определены перспективные направления совершенствования нормативно-правового регулирования общественных отношений в сфере налоговой информации.
Ключевые слова: информация, налоговая информация, налоговая тайна
The basic scientific approaches to the definition of «information», «tax information» investigated legislated definition of these concepts and identified promising areas of improvement of the legal regulation of social relations in the field of tax information.
Keywords: information, tax information, tax secrecy
У ХХІ сторіччі інформація є важливим атрибутом правовідносин. Вагоме місце в системі інформаційних правовідносин займають публічноправові відносини, а саме відносини, що виникають між суб’єктами владних повноважень та окремими громадянами, об’єднаннями громадян, у різних сферах.
Задля реалізації покладених на органи державної влади повноважень вони вправі витребувати необхідну приватну інформацію чи отримати її у будь-якій інший спосіб. Однак на органи державної влади покладений обов’язок забезпечити конфіденціальність отриманої інформації.
Нині в Законі України «Про інформації» виокремлюються різні види інформації. При чому законодавець закріпив необхідність визначення правового режиму кожного виду інформації. Однак особливості нормативно-правового регулювання лише окремих видів інформації визначено на рівні законів. Зокрема правовий режим податкової інформації так і не знайшов свого закріплення.
Слід відмітити, що зазначена вище проблематика не знайшла адекватного окреслення й на доктринальному рівні, що й обумовило актуальність написання цієї наукової роботи.
Серед вітчизняних та зарубіжних дослідників, які окреслювали окремі нормативно-правові аспекти податкової інформації можна відмітити: І. Бабін, С. Дуканов, І. Кучеров, М. Костенко, О. Мандзюк, К. Проскура, О. Тімарцев, О. Шевчук, К. .Юсупов тощо.
Зауважимо, що здебільшого порушена проблематика в юридичній доктрині розглядається у контексті окреслення деяких аспектів інформаційної безпеки України, зокрема такими дослідниками, як: В. Ю. Баскаков, В. Д. Гавловський, М. В. Гуцалюк, М. І. Дімчогло, В. А. Залізняк, Р. А. Калюжний, Б. А. Кормич, В. А. Ліпкан, О. В. Логінов, Ю. Є. Максименко, А. І. Марущак, П. Є. Матвієнко, А. В. Тунік, О. В. Стоєцький, В. С. Цимбалюк, Л. С. Харченко, К. П. Череповський, М. Я. Швець, Т. А. Шевцова, О. В. Шепета, О. В. Чуприна, В. І. Ярочкін тощо.
Отже, метою написання даної наукової статті є дослідження наукових розвідок та відповідної нормативної бази щодо визначення поняття «податкова інформація» та внесення конкретних пропозицій з метою його удосконалення.
Задля цього автором поставлені такі завдання:
- окреслити основні наукові підходи щодо визначення поняття «інформація»;
- проаналізувати визначення поняття «податкова інформація» в наукових розвідках;
- дослідити дефініцію поняття «податкова інформація» в нормативно-правових актах України;
- визначити напрями удосконалення нормативно-правового регулювання суспільних відносин у сфері податкової інформації тощо.
Інформація походить від латинського слова informatio, що означає викладення, тлумачення, уявлення, повідомлення.
Нині в наукових колах виокремлюють щонайменше три теорії інформації: імовірнісна, алгометрична та семантична. Кожна з цих теорій пропонує своє бачення сутності та змісту інформації, а також методи її вимірювання.
До 40-х рр. ХХ століття інформація була предметом наукових досліджень технічних наук. З кінця 40-х – початку 50-х рр. це поняття активно використовується і юридичними науками. Більше того на сьогоднішньому етапі інформація визнається важливим правовим феноменом, що детермінує активний розвиток галузевих наукових досліджень різних її аспектів. Кожна з галузей права розглядає той ракурс інформації, що відповідає її предмету та методології.
Так, в цивільно-правових дослідженнях інформація визначається як важливий «товар» та «об’єкт цивільно-правових досліджень»; у кримінально-правових дослідженнях – як засіб вчинення чи об’єкт злочинного посягання; у конституційно-правових – як важливе конституційне право тощо.
Аналіз наукових досліджень у цій сфері дозволяє виокремити наукові підходи щодо визначення поняття «інформація». Серед основних такі:
1) інформація як «спонука (стимул, ініціалізація) ситуаційно-функціональної активності будь-якої структури, ситуаційне реагування структури на зовнішню (внутрішню) ініціалізацію, яку завжди можна виміряти незалежно від її природи, морфології і джерела» (В. Тронь) [1, с. 203];
2) інформація як генералізаційно єдина первинна субстанція Всесвіту (В. Юзвишинин) [1, с. 206];
3) інформація як різні відомості про навколишній світ, які одержує матеріальна підсистема під час її взаємодії з навколишнім середовищем (В. Лукашевич) [2, с. 265];
4) інформація як відомості (сукупність відомостей, повідомлення, дані), які зменшують невизначеність знань про будь-яке явище, подію у їх користувача у сфері, до якої вони відносяться (І. Колодій) [3, с. 83];
5) інформація як дані, що були організовані в такій формі та документовані або передані таким чином, що можуть бути сприйнятими іншою особою (Б. Кормич)[4, с. 45];
6) інформація як результат відображення та обробки в людській свідомості різноманіття навколишнього світу, відомості про оточуючі людину предмети, явища природи, діяльність інших людей та ін. (В. Голубєв) [5, с. 19];
7) інформація як відомості про осіб, предмети, факти, події, явища і процеси незалежно від форми їх представлення (В. Копилов)[6, с. 3] чи «відомості, які передає одна особа іншій; про неї можна говорити і як про процес повідомлення цих відомостей» (В. А. Дозорцев) [7, с. 27];
8) інформація як результат інтелектуальної діяльності (А. Антопольський) [8, с. 51] чи формально визначені результати інтелектуальної діяльності людини, що урегульовані вітчизняним законодавством (В. Залізняк, В. Ліпкан) [9, с. 96] тощо.
Слід зауважити, що визначення поняття «інформація» як «документовані або публічно оголошені відомості» є найбільш розповсюдженим підходом щодо розуміння цього поняття.
Саме таке визначення містилось в попередній редакції Закону України «Про інформацію».
Нині ж Закон України «Про інформацію» містить іншу дефініцію поняття «інформація»: інформація – будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді [10].
Крім Закону України «Про інформацію», дефініція цього поняття міститься і в законах України «Про телекомунікації», «Про науково-технічну інформацію», а також в Цивільному кодексі Українитощо.
Згідно з Законом України «Про телекомунікації»: інформація – відомості, подані у вигляді сигналів, знаків, звуків, рухомих або нерухомих зображень чи в інший спосіб [11].
У Законі України «Про науково-технічну інформацію» міститься дефініція поняття «науково-технічна інформація» як будь-які відомості та/або дані про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді [12].
У ч. 1 ст. 200 ЦК України визначається, що інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді [13].
Ми погоджуємось з Н. В. Кушаковою, яка зауважила: «…багатоманітність поглядів на інформацію сьогодні неможливо вважати невиправданою чи серйозним недоліком, зокрема, правничих досліджень. Феномен інформації завдяки її розвитку має проблемний характер. Поняття інформації чітко ніким ще не визначено і через це не є загальноприйнятим, тому будь-яка дефініція виглядає поки що як гіпотеза чи свідома редукція. В цій ситуації остаточна згода з однією думкою означала б ні що інше, як неправомірну монополізацію тієї чи іншої концепції» [15, с. 4].
Не менш конструктивною є думка Н. В. Кушакової з приводу того, що: «Поряд з подальшою поглибленою розробкою вузьких тем у проблемі інформації виникає необхідність створення цілісного чи в усякому випадку ширшого погляду на цю проблему, який би враховував як єдність, так і багатоманітність проявів феномена інформації. Найімовірніше, вирішення цієї проблеми має починатися з загальнонаукових досліджень питання інформації в сучасній науці (тобто таких досліджень, що інтегрують в собі досягнення різних наукових дисциплін). Отже, є сенс говорити не так про поняття, як про проблему інформації, причому мати на увазі й те, що визначення інформації, в усякому випадку загальне, – це теж проблема» [16, с. 24].
Щодо поняття «податкова інформація», то правовим фундаментом інформаційних правовідносин у податковій сфері є Конституція України, Податковий кодекс України, Закон України «Про захист персональних даних», Закон України «Про доступ до публічної інформації» тощо.
Тривалий час у Законі України «Про інформацію» не виокремлювався такий вид інформації як податкова інформація.
Лише з ухваленням Податкового кодексу України було внесено ряд змін та доповнень, згідно з якими поряд з інформацією про фізичну особу, довідково-енциклопедичного характеру, про стан довкілля (екологічну інформацію), про товар (роботу, послугу), науково-технічну інформацію, правову, статистичну та соціологічну інформацію, з’явилась й податкова інформація [17].
Згідно зі ст. 16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація – це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб’єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності та необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України [17]. Таке ж визначення закріплено й в Податковому кодексі України.
Логіко-семантичний аналіз цієї дефініції дозволяє констатувати необхідність його удосконалення, адже воно не відображає зміст та сутність даного виду інформації.
По-перше, дане визначення містить ряд понять, що потребують додаткового тлумачення: «суб’єкти інформаційних відносин», «контролюючі органи», «сукупність відомостей і даних» тощо.
По-друге, органи податкової влади, до речі, як і деякі інші органи влади, виконують не лише контролюючі функції, а й профілактичні, правоохоронні, правозабезпечувальні тощо. А тому визначати податкові органи винятково як контролюючі є дещо неправильним.
По-третє, дане визначення є занадто загальним, що не дає змогу вирізнити податкові органи щодо інших контролюючих органів.
До того ж, близька нашому баченню є позиція О. А. Мандзюка, який також зазначив «про розмитість та неконкретизованість цієї дефініції законодавцем, оскільки підходить до будь-якого контролюючого органу, що існує в Україні. Лише прив’язка про «порядок, встановлений Податковим кодексом України» унеможливлює ідентифікувати «певну сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб’єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності та необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій» як податкову інформацію» [14, с. 45].
Серед його аргументів слід виділити такі: «…по-перше, контролюючими органами є усі органи доходів і зборів, які забезпечують не лише формування єдиної державної податкової, але й державну митну політику. По-друге, завдання і функції контролюючих органів закріплені не лише Податковим кодексом України, а й Митним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами. По-третє, інформація є поняттям більш широким, отже має бути загальним щодо інших родових понять: податкова інформація, інформація про фізичну особу, інформація довідково-енциклопедичного характеру, інформація про стан довкілля (екологічна інформація), інформація про товар (роботу, послугу), науково-технічна інформація, правова інформація, статистична інформація, соціологічна інформація тощо. У Законі України «Про інформацію» визначено дефініцію поняття «інформація» як будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Водночас у визначенні поняття «податкова інформація» використовуються зовсім інша конструкція – «сукупність відомостей і даних» замість «будь-які відомості та/або дані». Таким чином ототожнюються поняття «податкова інформація» та «податкові інформаційні ресурси» [14, с. 42].
Отже, законодавча дефініція поняття «податкова інформація» не відображає сутність та зміст цієї складної комплексної категорії. Слід зауважити про недостатню кількість наукових робіт у зазначеній сфері, а також деяку обмеженість, фрагментарність розгляду проблематики. Здебільшого в розвідках, присвячених порушеній тематиці, окреслюються окремі види податкової інформації, зокрема податкова таємниця. На наше особисте переконання, поняття «податкова інформація» та «податкова таємниця» співвідносяться між собою як загальне та частина, тобто податкова таємниця є лише одним з елементів податкової інформації, що охоплює і публічну податкову інформацію.
Т. В. Субіна пропонує визначати поняття «податкова інформація» як інформацію, що пов’язана з об’єктом і суб’єктом оподаткування і використовується податковими органами для здійснення адміністрування податків, зборів та інших обов’язкових платежів [18, с. 14]. На нашу думку, авторська інтерпретація поняття «податкова інформація» потребує додаткового роз’яснення що є «об’єктом та суб’єктом оподаткування», що означає «пов’язана» тощо.
На думку інших фахівців, податкова інформація – це сукупність відомостей та даних, що створені або отримані суб’єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності й необхідні для реалізації покладених на органи податкової служби завдань та функцій [19, с. 213]. Дане визначення майже дублює законодавчо закріплену дефініцію, недоліки якої ми детально визначили раніше.
О. Долгий визначає податкову інформацію як інформацію у сфері оподаткування, що є у розпорядженні посадових осіб контролюючих органів або стала їм відома у зв’язку з виконанням ними своїх службових обов’язків» [20, с. 75].
Дане визначення також потребує додаткового роз’яснення, зокрема що означає «у розпорядженні посадових осіб…» чи « що є сферою оподаткування».
Інше бачення поняття «податкова інформація» пропонує Е. С. Дмитренко: «це сукупність відомостей і даних щодо обчислення та сплати податків і зборів, що створені, надані, зібрані, одержані, збережені, накопичені, оброблені, передані, використані, поширені, оприлюднені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, які підлягають аналізу, охороні та захисту» [21, с. 42].
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів [10]. Отже чітко визначені такі структурні елементи права на інформацію: «одержання», «використання», «поширення», «зберігання» та «захист». У ст. 9 Закону України «Про інформацію» зазначається також, що основними видами інформаційної діяльності є створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорона та захист інформації. А тому недоцільно визначати інші структурні елементи права на інформацію, зокрема: «надання», «накопичення». «оброблення» тощо. До того ж, чому «сукупність відомостей і даних … підлягають аналізу»? Адже ж аналіз – це лише один із логічних прийомів оброблення інформації.
Цікаве та близьке нашому баченню є визначення поняття «податкова інформація», запропоноване О. А. Мандзюком: податкова інформація – це суспільно значимі відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, створені чи одержані податковими органами у межах повноважень, передбачених законодавством з метою забезпечення ефективного функціонування системи оподаткування [14, с. 75].
Отже, проведений аналіз дозволяє зробити такі висновки.
- Податкова інформація є складною правовою категорією.
- Податкова інформація є малодослідженим предметом в юридичних наукових розвідках.
- Законодавчо закріплена дефініція «податкова інформація» не відображає складну природу, сутність та зміст цієї правової категорії.
- Існують різні наукові підходи щодо розуміння поняття «податкова інформація», кожна з яких має свої переваги та недоліки.
- Відсутність однозначності у визначенні поняття «податкова інформація» детермінує подальше наукове дослідження цієї складної тематики.
ЛІТЕРАТУРА:
- Тронь В. Феномен інформації – майбутнє Всесвіту/ В. Тронь // Вісник УАДУ. — 1998. — № 4. — С. 200—207
- Лукашевич В. Г. До визначення поняття «інформація», що вживається в сучасному юридичному обігу/ В. Г. Лукашевич // Вісник Запорізького юридичного інституту. — 1998. — № 3. — С. 263 – 268.
- Колодій І. Поняття та зміст інформації : соціальні та правові аспекти // Підприємство, господарство і право. — № 1.— 2007. — с. 83-86
- Кормич Б. А. Організаційно-правові основи політики інформаційної безпеки України : дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.07 / Борис Анатолійович Кормич. — О., 2004. — 427 с.
- Голубєв В. О. Програмно-технічні засоби захисту інформації від комп’ютерних злочинів. — Запоріжжя : ВЦ «Павел», 1998
- Копылов В.А. К вопросу об информационной собственности / В. А. Копылов // Научно-техническая информация. Серия 1. – 1998. – № 3. – С. 3
- Дозорцев В.А. Информация как объект исключительного права / В. А. Дозорцев // Дело и право. – 1996. – № 4. – С. 27
- Антопольский А. А. Правовое регулирование информационных объектов / А. А. Антопольский // Проблемы информатизации – 1999. – Вып. 3. – С. 51
- Ліпкан В.А. Систематизація інформаційного заокнодавства України : Монографія / В. А. Ліпкан, В. А. Залізняк / За заг. ред. В.А. Ліпкана. – К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2012. – 304 с.
- Про інформацію : Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 48. — Ст. 650.
- Про телекомунікації : Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 12. — Ст. 155.
- Про науково-технічну інформацію : Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 33. — Ст. 345.
- Цивільний кодекс України : Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 40-44. — Ст. 356
- Мандзюк О. А. Правовий режим податкової інформації в Україні відносин : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Олег Андрійович Мандзюк. — Запоріжжя., 2014. — 198 с.
- Кушакова Н.В. Конституційне право на інформацію в Україні (порівняльний аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституційне право» / Н. В. Кушакова. — К., 2003. — 18 с.
- Кушакова Н. В. Конституційне право на інформацію в Україні (порівняльний аналіз) : дис. … канд… юрид. наук: 12.00.02 / Наталія Вадимівна Кушакова. — К., 2003. — 243 с.
- Податковий кодекс : Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 2011. — № 13-14, № 15-16. — Ст. 112.
- Субіна Т. В. Адміністративно-правове забезпечення інформаційної безпеки в органах державної податкової служби України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / Т. В. Субіна. — Ірпінь, 2010. — 19 с.
- Податковий менеджмент : навчальний посібник для студ. вищ. навч. закл. / О. О. Папаіка, В. О. Орлов, О. В. Грицак та ін. – Донецьк, 2012. – 361 с.
- Долгий О. Класифікація інформації: зв’язок із забезпеченням безпеки працівників державної податкової служби/ О. Долгий // Підприємство, господарство і право . – 2003. – № 11. – с. 75-79
- Дмитренко Е. С. Повноваження органів державної податкової служби у сфері забезпечення інформаційної безпеки: проблеми реалізації , Е. С. Дмитренко // Інформаційна безпека людини, суспільства, держави. – 2012. – № 1(8). – с. 41-46.