ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ МАКРОСИСТЕМИ ІНФРАСТРУКТУРНОЇ ПОЛІТИКИ

Зубко Георгій Юрійович,

кандидат юридичних наук,

Голова Інституту інфраструктурної політики ГОСЛ

 

 

 

Останнім часом більшає наукових публікацій різних авторів стосовно тематики інфраструктури.

І це не дивно, адже рівень глобалізації соціуму, тенденції кіберсоціалізації зумовлюють необхідність розуміння і трактування інфраструктурного потенціалу країни як важливого чинника її подальшого розвитку.

Утім, незважаючи на значущість проблеми переважна більшість досліджень і навіть ухвалені документи стосуються лише вузького кола питань – захисту об’єктів критичної інфраструктури. Водночас я переконаний у необхідності концептуального розроблення питань формування і розвитку, адміністративно-правового забезпечення інфраструктурної політики.

Результати проведеного мною дослідження стосовно реалізації державної інфраструктурної політики уможливлюють висновувати, що, наявні механізми та процедури взаємодії розроблені винятково лише на відомчому рівні. Так само і нормативний інструментарій на жаль обмежений лише відомчими актами.

Більше того, спеціально створене окреме Міністерство так і не вийшло на рівень центрального органу виконавчої влади, який має  здійснювати розроблення, управління та реалізацію державної політики у сфері інфраструктури.

Більше того, зазначене міністерство забезпечує реалізацію лише окремих функцій державної інфраструктурної політики, що наперед унеможливлює говорити ані про макросистему інфраструктурної політики, ані про організацію взаємодії суб’єктів правових відносин у даній сфері, в тому числі суб’єктів забезпечення реалізації даної політики. Схожа позиція і у колективу НІСД, який у власний для себе дійшов аналогічних висновків, про які зазначив вище [1].

На етапі формування даної системи висхідними мають виступати розроблення принципів її будови, тобто закономірностей розвитку системи відповідно до конкретно визначених умов функціонування соціальної системи в конкретно визначеному просторово часовому форматі. Важливим має виступати розуміння того, що дана система має виступати комплексним утворенням, в якому будуть створені умови для реалізації державної політики у сфері інфраструктури.

Наголошуючи на важливості реалізації національних інтересів, а також на тому, що державна політика виступає інструментом такої реалізації навряд чи прийнятним з позиції адміністративно-правової науки виглядають пропозиції окремих авторів щодо необхідності формування надвідомчих структур. Зокрема, С. Кондратов запевняє, що для ефективного управління усім комплексом заходів щодо КІ на національному рівні, необхідно запроваджувати надвідомчі структури та механізми [1].

За даного випадку конструктивнішим вбачається концептуально переглянути та переосмислити роль Міністерства інфраструктури у формуванні та реалізації державної інфраструктурної політики. Потрібно використати увесь потенціал вже створеного органу, а не прагнути вирішити будь-які проблеми формуванням нових структур, переобтяжуючи структуру державного апарата зайвими управлінськими ланками.

Також наголошу на тому, що при побудові національної системи ЗКІ важливим є вивчення вт врахування іноземного досвіду. Водночас я далекий від підходу окремих апологетів безапеляційної імплементації будь-якого іноземного досвіду в українську дійсність. Україна має свою специфіку та унікальність і тому ДІП має будуватися не через необхідність відповідності тим чи іншим кимось розробленим стандартам, а передусім національним інтересам. В Україні створено достатньо потужну наукову базу та різноманітні безпекові школи, спираючись на напрацювання яких необхідно рухатися для будови Української держави не за зразками, написаними закордонними радниками та «експертами», а відповідно до цілей розвитку саме України. При чому іноземний досвід звичайно може бути використаний в якості джерельної бази.

Список літератури:

  1. «Проблеми забезпечення взаємодії при реагуванні на інциденти та кризи комплексного характеру на об`єктах критичної інфраструктури». Аналітична записка.  Національний інститут стратегічних досліджень. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:   http://www.niss.gov.ua/articles/3124/