Кушнір Ольга Василівна,
радник Президента ГОСЛ,
кандидат юридичних наук
Питання щодо суб’єктів галузі права відноситься до найбільш важливих та складних у юридичній науці. Його правильне вирішення впливає на предмет і метод правового регулювання, чітке визначення адресатів правових норм, об’єм їхніх прав та обов’язків, меж дії правових норм, принципів. Держава, визнаючи того чи іншого індивіда (фізичну або юридичну особу), державний орган чи громадську організацію суб’єктом права, надаючи їм якості правосуб’єктності, одночасно визначає їх правовий статус.
Формулювання чіткого кола суб’єктів у зазначеній сфері є надзвичайно важливим з позицій забезпечення дієвості та ефективності діяльності у сфері протидії торгівлі людьми (ПТЛ), дотримання прав людини, досягнення мети зазначеної діяльності та виконання основних завдань. В той же час, осмислення проблеми правового статусу суб’єктів протидії торгівлі людьми (СПТЛ) є важливим кроком у формуванні означеної нами системи.
Здійснений нами аналіз теоретико-методологічних положень науковців щодо суб’єктів галузей права уможливлюють дійти наступних висновків:
1) суб’єкт протидії торгівлі людьми – це носій функціональних прав та обов’язків, що реалізує певне коло завдань з протидії торгівлі людьми для досягнення кінцевої мети і наділений компетенцією для участі у такій діяльності.
2) система суб’єктів протидії торгівлі людьми:
- у вузькому розумінні – сукупність державних і громадських організацій, що цілеспрямовано здійснюють на різних рівнях і в різних масштабах планування заходів з протидії торгівлі людьми, управління цими заходами чи їхню безпосередню реалізацію, забезпечення цієї реалізації; і мають у цьому зв’язку певні права та обов’язки, за невиконання яких наступає відповідальність;
- у широкому розумінні – сукупність трьох елементів – суб’єкта та його обов’язків, сфери функціонування суб’єктів та правоохоронних заходів створює структурно-функціональну систему ПТЛ.
3) Єдність системи ПТЛ як основна вимога ефективної діяльності потребує оптимальної цілеспрямованості та узгодженості усіх її елементів, тобто структур різної відомчої належності та підпорядкованості.
4) оскільки мова йде про складну і багатоаспектну діяльність суб’єктів протидії торгівлі людьми, необхідний такий їх понятійний і змістовний аналіз, що допомагає узгодити різні аспекти їхньої діяльності, визначити проміжні цілі і конкретні завдання, а також об’єднати їх навколо головної (кінцевої) мети, визначити стосовно будь-якого суб’єкта такої протидії правильне співвідношення функцій, прав, обов’язків (відповідальності);
5) розгляд суб’єктів протидії торгівлі людьми як системи дозволяє якнайповніше досліджувати сфери й умови оптимального функціонування кожного елемента та їх сукупності, враховуючи, що система розвивається відповідно до вимог і потреб забезпечення розвитку нашого суспільства;
6) характеристика суб’єктів протидії торгівлі людьми як елементів системи здійснюється залежно від спрямування їх діяльності та завдань у цій сфері, їх територіальної та відомчої специфіки, їх структур (за обсягом, рівнем і т.д.). З’ясовується місце даного суб’єкта протидії торгівлі людьми у цих структурах, у вирішенні конкретних завдань;
7) у теоретичному розумінні відсутній єдиний підхід серед науковців у визначенні правового статусу, а існуюча багатоманітність поглядів в основному зводиться до визначення його елементів. Отже, основне призначення категорії «правовий статус» полягає у деталізації особливих ознак суб’єктів правовідносин. У визначенні правового статусу будь-якого суб’єкта акцентується увага саме на його ролі та місці у системі правовідносин та на те, чим він відрізняється від інших суб’єктів. Крім того, правовий статус тісно пов’язаний з інститутом правового регулювання, оскільки через останній відбувається юридичне оформлення першого.
Проведений нами аналіз вищенаведених тенденцій та підходів, які містяться у теоретичних джерелах, та сучасний стан практичної роботи суб’єктів протидії торгівлі людьми дозволяють зробити висновок, що державні суб’єкти протидії торгівлі людьми з огляду на сферу здійснення діяльності мають спеціальний адміністративно-правовий статус, а його головною складовою є компетенція, що доповнюється правозастосуванням, відповідальністю, завданнями, функціями, організацією (структурою) та порядком діяльності (форми та методи діяльності, порядок створення суб’єкта тощо);
7) на сьогоднішній день правовий статус СПТЛ залишається не урегульованим, а тому існує об’єктивна необхідність оперативно синтезувати усі нормативно-правові акти, що стосуються діяльності названих вище суб’єктів, і чітко закріпити правові основи діяльності цієї підсистеми МВС України.
За результатами проведеного аналізу вважаємо необхідним значно підвищити якість адміністративно-правової регламентації структури та діяльності суб’єктів протидії торгівлі людьми у напрямку більш чіткого і обґрунтованого закріплення прав, обов’язків та функцій цих суб’єктів, а також конкретизації порядку їх створення та здійснення діяльності. Базовим елементом такої регламентації повинен стати єдиний законодавчий акт, що у повній мірі закріплював би діяльність зазначених суб’єктів. При цьому слід врахувати, що найбільший ефект може бути досягнутий у разі врегулювання питань правового статусу і компетенції на єдиних концептуальних засадах усієї системи протидії торгівлі людьми.