Топчій Оксана Василівна,
голова Інституту андрогогіки ГОСЛ
кандидат педагогічних наук
Стаття присвячена аналізу сутності поняття «модернізація вищої освіти», виявленню детермінант, що зумовлюють необхідність оновлення існуючої системи й моделюванню шляхів реалізації цього процесу. Наводиться авторське визначення поняття «модернізація вищої юридичної освіти». Пропонується застосування системного підходу, що веде до встановлення ієрархічних рівнів суб’єктів здійснення модернізації. Встановлюються завдання, вирішення яких на кожному з рівнів дозволять у подальшому максимально ефективно трансформувати існуючу освітню систему у таку, що відповідає викликам сьогодення.
Ключові слова: модернізація вищої освіти, детермінанти модернізації вищої освіти, підготовка правників нової генерації.
НОВЫЕ ПОДХОДЫ К МОДЕРНИЗАЦИИ ВЫСШЕГО ЮРИДИЧЕСКОГО ОБРАЗОВАНИЯ В УКРАИНЕ
Статья посвящена анализу сущности понятия «модернизация высшего образования», выявлению детерминант, обусловливающих необходимость обновления существующей системы и моделированию путей реализации этого процесса. Приводится авторское определение понятия «модернизация высшего юридического образования». Предлагается использование системного подхода, что ведет к установлению иерархических уровней субъектов осуществления модернизации. Определяются задания, решение которых на каждом из уровней позволит в дальнейшем максимально эффективно трансформировать существующую образовательную систему в такую, которая отвечает вызовам современности.
Ключевые слова: модернизация высшего образования, детерминанты модернизации высшего образования, подготовка юристов нового поколения.
NEW APPROACHES TO THE MODERNIZATION OF HIGHER LEGAL EDUCATION IN UKRAINE
The article is devoted to analysis of the concept “the modernization of higher education”. Based on the interpretation of the term in the educational philosophy and pedagogy author creates his own definition of the concept “the modernization of higher legal education”. The author suggests this term is understood scientifically based dynamic changes in the educational process in higher educational institutions on the basis of a substantial upgrade strategies and content of legal education, which occur due to the deliberate efforts of targeted subjects of this process, reorientation of the final result of the activity through the introduction of innovative teaching technologies and increasing the share of practical training. An analysis of the determinants of modernization represented on two levels: the reasons for the need for change in the whole system of higher education and the reasons for the need for change in the system of higher legal education. Particular attention paid to the appearance of such professions in the Ukraine, as a police officer and detective, whose training was not carried out earlier. The author proposes a systematic approach in which the problems of modernization of higher legal education are determined at the state level, at the level of management of the higher education institution, the department and the individual student.
Keywords: modernization of higher education, determinants of modernization of higher education, training a new generation of lawyers.
Загальна постановка проблеми. Інформаційне суспільство як нова стадія еволюції спільноти на сучасному етапі її розвитку потребує принципових змін у підходах до підготовки фахівців, зокрема у сфері вищої освіти. У юридичній сфері це зумовлюється протиріччям, що виникло на тлі “кризи перевиробництва” у підготовці випускників-правознавців та вимогами щодо їхньої освіченості. Роботодавець очікує від кандидатів на правничі посади не тільки повної обізнаності у законодавстві, а й компетенцій, що дозволяють у мінімальні терміни адаптуватися до існуючих умов і розпочати ефективну роботу за усіма кваліфікаційними вимогами. Вчорашній студент, який навчався здебільшого за традиційними методами, не готовий до таких викликів. У цьому зв’язку гостро постає питання: що необхідно вчинити аби суттєво модернізувати вищу юридичну освіту в Україні.
Аналіз публікацій. Проблеми модернізації освіти в умовах глобалізації суспільства знаходяться і в полі зору філософів (В. Андрущенко, Л.Губерський, М. Згуровський, В. Кремень, В. Луговий, М. Михальченко, О. Онищенко та ін.), і фахівців в галузі теорії та методики професійної освіти (Н. Дворнікова, В. Ковальчук, М. Артюшина). Зі своїх позицій, можливі зміни у системі підготовки кадрів правників активно пропонують науковці-юристи. Зокрема, значну увагу цьому питанню приділяють І. Бенедик, І. Войтюк, В. Куц, В. Нор, В. Тацій, Ю. Шемшученко та ін.
Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Огляд існуючих досліджень дає можливість констатувати, що склалася доволі парадоксальна ситуація, за якої в галузі підготовки даної категорії фахівців існуючі погляди правників, філософів освіти і педагогів ще й досі не інтегровані. Це зумовлює необхідність педагогічного дослідження проблем модернізації підготовки юристів.
Метою статті є визначення підходів до модернізації вищої юридичної освіти в Україні з урахуванням потреб суспільства в епоху глобалізації. Досягнення поставленої мети потребує вирішення наступних завдань: 1. Уточнення сутності поняття «модернізація вищої юридичної освіти». 2. Визначення детермінант, що зумовлюють необхідність суттєвого переосмислення й оновлення освітнього процесу. 3. Концептуальне осмислення основних напрямів діяльності щодо приведення сучасного стану юридичної освіти у відповідність до вимог сьогодення на системних засадах.
Виклад основного матеріалу дослідження. Методологія модернізації галузевої освіти на сучасному етапі базується на діалектичних принципах єдності і боротьби протилежностей, переходу кількості в якість, історизму, соціальної зумовленості перетворень, балансу національного й інтернаціонального, співвідношення цілого і його частин тощо.
З позицій філософської науки, модернізація освіти є «закономірним процесом оновлення національної системи освіти відповідно до апробованих практикою здобутків у цій галузі провідними країнами світу; у змістовому розумінні модернізація подається як «оновлення», «осучаснення», «узгодження з вимогами часу», що інтелектуалізується на основі таких принципів, як спадкоємність, системність, толерантність, інноваційність, порівняння із зарубіжним досвідом». [1, с.4] Окремими представниками педагогічної науки модернізація освіти розглядається як «частина трансформації, удосконалення, просування вперед, як розробка і реалізація нових цілей, завдань, пріоритетів, стратегій розвитку освіти». [2, с.13]
Виходячи з наведеного, можна дійти висновку, що модернізація вищої юридичної освіти в Україні являє собою науково обґрунтовані динамічні зміни освітнього процесу у профільних вищих навчальних закладах на засадах суттєвого оновлення стратегій і змісту юридичної освіти, які відбуваються завдяки свідомим цілеспрямованим зусиллям суб’єктів даного процесу, переорієнтації на кінцевий результат діяльності через запровадження інноваційних технологій навчання і збільшення питомої ваги практичної підготовки.
Таким чином, на наш погляд, досить поширена точка зору, згідно з якою модернізація освіти полягає лише у використанні новітньої техніки і технологій, є занадто звуженою, оскільки головними у даному процесі виступають концептуальні засади, які охоплюють відповідь на питання: на підставі чого, заради чого і за рахунок якого комплексу заходів усе це буде відбуватися. Висловлене зумовлює необхідність розгляду основних детермінант модернізації вищої юридичної освіти.
Тож основними детермінантами державної модернізації системи освіти в цілому, вищої освіти як сегменту національної освіти і професійної освіти як компонента вищої освіти є:
- інтелектуалізація праці в умовах інформаційного суспільства, суттєве розширення джерел здобуття знань;
- глобалізаційні процеси, які охопили й освітню сферу, поширення і зміцнення міжнародних контактів;
- антропоцентризм, який зміщує акценти в бік індивідуалізації навчання, зосереджує увагу на прищепленні необхідності безперервної освіти;
- баланс між розвитком особистості й потребами вузької спеціалізації у професійній підготовці;
- зсуви у системі цінностей окремої людини і суспільства в цілому;
- розвиток ринкових відносин, що розповсюджуються й на сферу освіти і потребують її прагматизації;
- комп‘ютеризація усіх трудових процесів, у тому числі в сфері освітньої діяльності.
На необхідність суттєвого оновлення діяльності ВНЗ юридичного профілю додатково впливають ще й такі чинники, як:
- загострення політичної, економічної, соціальної кризи українського суспільства;
- підвищення рівня конфліктогенності суспільства, вихід правового нігілізму із зони скерованого впливу;
- зневіра у правоохоронній системі, що покликана забезпечувати права і свободи людини;
- поява нових видів злочинності, зокрема кіберзлочинності;
- вплив інформаційного дискурсу на моделі правової поведінки представників різних спільнот;
- створення раніш не представлених в Україні державних інституцій (зокрема, Національного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро, Національної поліції, Національної Гвардії України), покликаних діяти на принципово нових засадах;
- дефіцит висококваліфікованих кадрів правничої сфері, які не зазнали професійної деформації попередніх періодів.
Особливістю інноваційних перетворень у діяльності вищих навчальних закладів, на які покладена функція підготовки правників, є те, що вказані перетворення відбуваються у сфері принципових законодавчих змін: конституційної реформи, прийняття низки нових нормативно-правових актів, в тому числі Закону України «Про вищу освіту», впровадження новітніх, раніш не відомих в Україні, практик діяльності, апробованих у західних країнах тощо.
Осмислення основних детермінант, що зумовлюють нагальну потребу у модернізації вищої юридичної освіти, дає можливість сформулювати авторське бачення ключових напрямів діяльності, побудованих на комплексному підході до ієрархічності системи освіти.
У такий спосіб, згідно з нашою концепцією, є необхідність провести на рівні держави цілу низку заходів, насамперед, упорядкувати номенклатурний перелік посад, що передбачені національним «Класифікатором професій [3], які потребують наявності профільної освіти у галузі знань 08 «Право», зокрема за кодами спеціальності 081 «Право», 082 «Міжнародне право», а також 262 «Правоохоронна діяльність», що віднесена до галузі знань 26 «Цивільна безпека». [4] Загалом потребується не тільки упорядкування переліку посад, а й оновлення самого «Класифікатора професій», який не поспіває за законодавчими змінами. Наприклад, прийняття Законів України «Про Національну поліцію» [5], «Про Національне антикорупційне бюро» [6] призвело до появи в нашій державі професій поліцейського, детектива та деяких інших і перейменування низки посад. У зв’язку з цим виникає низка принципово важливих питань: чи потрібна поліцейському вища юридична освіта? Хто такий детектив і де його мають готувати? У цій площині проблема виходить далеко за межі суто технічних поправок до існуючих класифікаторів. Необхідно чітке розуміння, матеріалізоване у низці нормативних стандартів, щодо категоризації правників, які потрібні Україні з розподілом по відповідних освітніх рівнях.
На теперішній час наведені вище питання навіть на державному рівні відносяться до дискусійних. Так, голова Національної поліції України Хатія Деканоїдзе у своєму першому інтерв’ю після призначення на посаду оголосила, що поліції не потрібна вища освіта. Замість багаторічного навчання в академіях і університетах необхідно проведення тренінгів з права, тактики та стрільби. [7] Подібними висловлюваннями очільник поліції висловила повне нерозуміння педагогічних засад рівневої освіти, звела функції поліцейського лише до виконання завдань патрульної служби, нівелювала діяльність галузевих вищих навчальних закладів, які готують фахівців для слідства, експертної служби і які згідно з вимогами чинного законодавства повинні мати профільну вищу освіту.
Подібна ситуація стала можливою і через те, що у державі відсутні затверджені постановою Кабінету Міністрів України кваліфікаційні характеристики, що містять опис компетентностей і кваліфікаційних вимог до правничих посад. Тож спостерігається відсутність системного підходу в межах держави до розуміння концептуальних засад, масштабів, способів забезпечення потреб суспільства у діяльності фахівців з права. Це означає, що модернізацію вищої юридичної освіти слід розпочинати з цілеспрямованих змін на рівні держави, а вже потім переходити до модернізації освітньої діяльності на рівні вищих навчальних закладів.
Тож другий ієрархічних рівень, за нашою концепцією, полягає у трансформації діяльності ВНЗ. Автономія вищих навчальних закладів, що закріплена Законом України «Про вищу освіту» [8], має розпочинатися з оновлення засад освітнього менеджменту. Керівництво вищого навчального закладу покликано створити такі педагогічні умови, за яких усі суб’єкти освітнього процесу були б покликані усвідомлено працювати на підготовку правника нового покоління.
Приходиться констатувати, що домінуюча сьогодні орієнтація на суто інформаційну, а не на компетентнісно-діяльнісну модель суттєво відбивається на якості вищої юридичної освіти. Фахівці відзначають, що спостерігається «недостатнє володіння випускниками правничих ВНЗ методикою аргументації рішень, юридичною технікою створення та здійснення правових і процесуальних актів, а також нездатність вирішувати складні юридичні проблеми та діяти в умовах конфліктних ситуацій, неможливість професійної адаптації вітчизняного правника до зарубіжних правничих реалій тощо». [9, c.25]
Звідси логічною є переорієнтація ідеології навчання на суттєве збільшення прагматичної складової, коли в організації освітнього процесу значна увага приділяється формуванню професійно необхідних навичок, без яких неможливо здійснювати покладені на юриста обов’язки. Знову ж таки їх опис по своїй суті вже є суттєвою науково-педагогічною проблемою, на вирішенні якої повинні бути зосереджені зусилля роботодавців, керівників вищих навчальних закладів і науково-педагогічних працівників.
Модернізація вищої юридичної освіти потребує від керівництва ВНЗ цілковитого сприйняття реалій сучасності, за якими в інформаційному суспільстві приростання відомостей відбувається у геометричній прогресії, постійно оновлюється й безперервно поширюється база знань. Це відкладає відбиток на необхідність виваженої модернізації змісту освіти. Попередня практика, за якої освітні стандарти оновлювалися раз на десять років, себе вичерпала, тож перед менеджерами освіти постає завдання винаходу збалансованого навчального плану, який має резерви для регулярних змін залежно від потреб ринку праці.
Модернізація діяльності вищих навчальних закладів в якості головних векторів свого розвитку повинна орієнтуватися на принципи демократизації й гуманізації освіти.
Даючи визначення поняття «демократизація освіти», академік С.У.Гончаренко підкреслює, що це «тривалий і болючий процес перетворень з метою нормалізації відносин між суспільством, державою і навчальними закладами, між керівництвом усіх ранків і педагогами, між педагогами і учнями та студентами, між самими учнями та студентами». [10, с.167]
Демократизація передбачає розвиток і широке запровадження академічних свобод, насамперед свободу творчості викладача і студента, різноманітність освітніх програм, поступовий відхід від жорсткої стандартизації, що неодмінно супроводжується процесами самоорганізації. Особливо це важливо на рівні післядипломної освіти, коли створюються усі умови для запровадження педагогіки співробітництва, можливості вільно висловлювати думки, навіть якщо вони не збігаються з офіційною точкою зору.
Демократизація освіти передбачає і трансформацію моделі суб’єкт-об’єктних відносин у суб’єкт-суб’єктні відносини викладача і здобувача вищої освіти, за якої одним з головних вирішальних чинників виступає готовність учасників освітнього процесу ставити не тільки тактичні, але й спільні стратегічні цілі. Загалом, як нам здається, потребує додаткового вивчення проблема стратегічної мотивації навчання, адже сприйняття процесу навчання лише як ланцюга більш-менш успішно складених модульних контролів позбавляє студента бачення своїх перспектив, а звідси і бажання постійно працювати над собою. На цій позиції демократизація перетинається із гуманізацією.
Гуманізація освіти, як стверджує М.Добрускін, являє собою «сукупність філософських, гносеологічних, соціально-культурних і дидактичних поглядів, що визначають цілі і завдання вищих навчальних закладів у підготовці й вихованні майбутнього фахівця як творчої особистості». [11, с.6] Погоджуючись з тим, що гуманізація освіти є багатоплановим, складним утворенням, яке знаходиться на перетині ряду наукових підходів, ми, тим не менш, не можемо розділити точку зору, що гуманізація залишається лише на рівні поглядів без відповідної реалізації цих поглядів у практичну діяльність. Принципова незгода є у нас і в плані головної мети зазначеного напряму. Вона полягає не у підготовці творчої особистості (творчо можна навіть завдавати шкоди комусь або чомусь), а у формуванні в особистості здобувача вищої освіти, зокрема майбутнього юриста, людяності, переконанні й запровадженні ним у професійному, громадському й особистому житті загальнолюдських цінностей. Гуманізацію освіти можна охарактеризувати як «побудову стосунків учасників освітнього процесу на основі зміни стилю педагогічного спілкування – від авторитарного до демократичного, подолання жорсткого маніпулювання свідомістю вихованців, практики індоктринації учнів і студентів – нав‘язування їм непорушних стереотипів мислення, догм, які не підлягають критиці» [12, с.156]
Трансформація змісту фахової освіти повинна відбуватися не лише через доповнення навчальних програм дисциплін положеннями новел із законодавчих актів і наукових джерел, а й через запровадження актуальних навчальних дисциплін, які відбивають положення новітніх, порою інтегральних галузей права. Окрім класичної академічної підготовки, зміст освіти має передбачати вибіркові курси, які б готували юриста до роботи у сфері медичного, страхового, освітнього, спортивного та інших галузей права. Інша річ, що бракує справжніх фахівців, особливо з досвідом практичної діяльності. Певною мірою, вирішенню проблеми сприяло б співробітництво із практиками.
Звідси витікає теза, що від керівництва вишів залежить і встановлення ділових контактів із майбутніми роботодавцями, залучення їх до освітнього процесу, організації практик і стажувань, що забезпечують справжню фахову підготовку правника. На жаль, практикантів і стажистів в умовах діяльності юридичних підрозділів, правоохоронних органів або окремих правничих фундацій досить часто задіюють для виконання функцій, не пов’язаних із майбутньою професійною діяльністю, сприймають їх в якості допоміжного персоналу. При цьому часто-густо можна почути скарги на якість підготовки фахівців або кадрові проблеми при проведенні конкурсів на заняття посад юристів через низьку кваліфікацію претендентів на такі посади. Тож керівники вищих навчальних закладів повинні, співпрацюючи з роботодавцями, стати провідниками ідеї, що запорукою успішної діяльності будь-якого закладу, органу, установи є зміна парадигми мислення щодо ролі практичної підготовки майбутнього юриста. Без відходу від формалізму, без вимогливості наставників, їх професійної підтримки неможлива модернізація вищої юридичної освіти в ракурсі практик і стажувань.
Враховуючи, що в умовах жорсткої конкуренції між вищими навчальними закладами у боротьбі за свій рейтинг, за свого абітурієнта основним з показників якості освітньої діяльності стає витребуваність на ринку праці випускника цього закладу, українські виші вимушені будуть ставати більш гнучкими у формуванні навчальних планів, врахуванні вимог індивідуалізації навчання, в тому числі за рахунок дисциплін вибору здобувача вищої освіти, тісної співпраці із майбутніми роботодавцями. Той, хто не зуміє прилаштуватися до новітніх умов, згідно із законами ринкової економіки, буде змушений покинути сферу освітніх послуг. Це доволі жорсткі реалії, проте у цьому є свій позитив. Подібні реалії підштовхують ВНЗ до справжньої, а не вдаваної модернізації освіти, що базується на консолідації зусиль як керівництва виша, так і усіх науково-педагогічних працівників, об’єднаних у кафедри.
Відповідно до нашої концепції, на своєму рівні ієрархії кафедри покликані стати не тільки ініціаторами оновлення підходів до організації освітнього процесу, а й безпосередніми їх втілювачами. Саме кафедри можуть ініціювати запровадження нових навчальних дисциплін, по-новому підходити до формування змісту освіти через переопрацювання навчальних і робочих навчальних програм, здійснювати апробацію і реалізацію новітніх освітніх технологій. Незалежно від профілю кафедри на них потрібно зосереджувати удосконалення методики викладання окремих навчальних дисциплін, узагальнення передового педагогічного досвіду, навчання викладацькій справі аспірантів (ад’юнктів) і молодих колег.
Модернізація освіти в умовах діяльності ВНЗ, що здійснюють підготовку правника, неможлива без інтенсифікації навчальної діяльності. Вона передбачає, насамперед, новітні підходи до роботи з великими обсягами інформації, їхню систематизацію, ставить суттєві вимоги до збільшення продуктивності навчальної праці, до навичок тайм-менеджменту викладача і студента. Певною мірою цьому сприяє запровадження інформаційних технологій. Разом з тим, за нашим глибоким переконанням, готовність до інтенсифікації повинна визріти на психологічному рівні особистості, а педагогічна наука має дати ключі до формування вміння фахівця працювати у напруженому темпі. Враховуючи специфіку діяльності кафедр юридичних навчальних закладів, вважаємо, що саме ці якості повинні позиціонуватися в якості ключових у підготовці фахівців.
Епоха глобальних перетворень розкриває широкі можливості для запровадження інновацій, починаючи від проектування освітньої діяльності до використання новітніх технологій під час занять і в позааудиторній роботі, системи оцінювання якості знань. Вона, як ні у які інші часи, дає поштовх для творчості й самореалізації науково-педагогічного працівника. Врешті решт динаміка змін спрямовується на самого здобувача вищої освіти, який має перетворитися на повноцінного суб’єкта освітньої діяльності.
Відносно студента модернізація, як нам здається, повинна починатися з вироблення його відповідального ставлення до оволодіння фахом, позбавленням від інертності й байдужості в оволодінні знаннями, наполегливою роботою, спрямованою на кінцевий результат. Великі потенційні можливості закладені у самоосвіті, яку, на жаль, досить часто випускають з полю зору, коли йдеться про модернізацію юридичної освіти. В ході аудиторних занять, а особливо через творчі самостійні завдання здобувачеві вищої освіти за юридичним фахом необхідно прищеплювати відчуття постійної потреби в самовдосконаленні, оновленні набутих знань. Така позиція повністю укладається в формат навчання впродовж життя, що є провідною педагогічною ідеєю на сучасному етапі розвитку суспільства.
При формулюванні шляхів реформування правничої освіти ми враховуємо, що «успіх модернізації освіти можливий лише за умов ефективної структури управління самою системою, координації роботи всіх структурних елементів механізму освітньої діяльності, поєднання структурних ланок, пошуку оптимального співвідношення між централізацією та децентралізацією функцій влади – демократизації управління.» [13, с.16-17]
Висновки. Проведене нами дослідження дозволило визначити сутність поняття «модернізація вищої юридичної освіти», встановити чинники, що детермінують потребу у змінах, і продемонструвати необхідність оновлення на засадах системного підходу. Лише поєднання зусиль суб’єктів на усіх рівнях представленої ієрархії здатне забезпечити виведення освітньої діяльності у правничій галузі на рівень вимог ХХІ-го сторіччя.
Література:
- Бойко А.І. Філософія модернізації освіти в системі ринкових трансформацій: світоглядно-філософський аналіз: Автореф. дис…. доктора філософських наук – 09.00.10 філософія освіти / А.І.Бойко. – К., 2010. – 33 с.
- Ковальчук В.Ю. Модернізація професійної та світоглядно-методологічної підготовки сучасного вчителя: Автореф. дис…. доктора педагогічних наук. – 13.00.04 / В.Ю.Ковальчук. – К., 2006. – 34 с.
- Класифікатор професій ДК 003:10 [Електронний ресурс] // http://www.dk003.com/
- Перелік галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 року № 266 [Електронний ресурс] // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/266-2015-n
- Закон України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 [Електронний ресурс] // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/580-19
- Закон України «Про Національне антикорупційне бюро України» від 12.02.2015 (в редакції від 28.12.2015) [Електронний ресурс] // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1698-18
- Хатія Деканоїдзе розповіла, чому поліції не потрібна вища освіта [Електронний ресурс] // http://www.ednist.info/news/28692
- Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 [Електронний ресурс] // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1556-18
- Куц В. Концептуальні засади вдосконалення професійної підготовки прокурорських кадрів / В.М. Куц //Актуальні проблеми професійної підготовки суддів, прокурорів та працівників правоохоронних органів: зб. Матеріалів міжнародної науково-практичної конференції (Київ, 23 квітня 2009 року) / Редкол.: Г.П.Середа (відпов.ред.), М.К.Якимчук, В.М.Куц та ін. – К.: Генеральна прокуратура України; Національна академія прокуратури України, 2009. – 80 с.
- Гончаренко С.У.. Демократизація освіти / С.У.Гончаренко // Енциклопедія освіти / Акад.пед.наук України: головний ред. В.Г.Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с
- Добрускин Е.М. Концептуальные основы гуманизации и гуманитаризации высшего технического образования / Е.М.Добрускин // Гуманізація і гуманітаризація вищої технічної освіти: Збірник наукових праць. Всеукраїнська науково-методична конференція. – Харків, 2000.
- Гончаренко С.У. Гуманізація освіти / С.У.Гончаренко // Енциклопедія освіти / Акад.пед.наук України: головний ред. В.Г.Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.
- Молодиченко В.В. Соціокультурна динаміка цінностей у дискурсі модернізації освіти: автореф. дис… доктора філософських наук 09.00.10 – філософія освіти / В.В.Молодиченко. – К., 2010. – 34 с.