Карпенко Тетяна Олександрівна,
здобувач кафедри теорії держави та права
Київського національного університету внутрішніх справ
Право є явищем яке має зберегти соціальну єдність, забезпечити порядок у суспільних зв’язках, гідні умови для існування людини і громадянина та допомагати розвитку суспільства. Адекватність права потребам сучасного суспільства є основою забезпечення цілісності, стабільності та згоди у державі і є запорукою демократичного розвитку суспільства. Протягом історичного розвитку людства виникали різні теоретичні уявлення про те, що таке право, в чому його соціальна цінність, яким чином воно може виступати засобом регулювання та охорони суспільних відносин.
У сучасній юридичній науці продовжується процес модернізації правової доктрини, який безумовно пов’язаний з набуттям Україною незалежності та зміною ціннісних пріоритетів у суспільно-політичній свідомості. Аналіз підходів до праворозуміння, що існували у правовій думці протягом розвитку людської цивілізації, перегляд існуючих підходів до нього, а також формування нових моделей праворозуміння мають важливе значення у процесі формування сучасної юриспруденції. Процес переосмислювання основних юридичних понять, категорій, дефініцій зумовлює розроблення нових теоретичних конструкцій та моделей правового регулювання.
Деякі автори вважають, що праворозуміння – це відображення у людській свідомості за допомогою використання терміну “право” тих явищ, які є істотними для існування й розвитку суб’єкта. До таких явищ (феноменів) найчастіше належали й належать певні людські можливості (свободи), відносини, інтереси (потреби), дії, а також їх психічні відображення (правила поведінки, ідеї, почуття тощо) [1]. Інші автори зазначають, що праворозуміння це наукова категорія, яка відображає результат процесу пізнання сутності права [2]. Треті – підкреслюють необхідність розуміння права як сукупності правових явищ та наукових категорій, за допомогою яких здійснюються зв’язки права з іншими соціальними явищами. [3]
Отже, у юридичній науці не існує єдиного підходу до того, що слід вважати правом, а це, в свою чергу, зумовлює відсутність виваженої правової політики у самій державі. Саме тому завдання по формуванню позитивно орієнтованої правосвідомості населення країни є першочерговим.
Проте, слід зазначити, що в правовій ідеології суспільства відбулися певні негативні процеси, які зумовили падіння престижу права. У суспільну свідомість та повсякденне життя українського суспільства укорінилися елементи субкультури злочинного середовища. Порушення норм права стає буденністю.
Велику роль у процесі зменшення антиправових та антисоціальних настроїв у суспільстві відіграють правоохоронні органи. Однак дослідження, що проводяться останнім часом, свідчать про невдоволеність населення результатами їхньої роботи, в тому числі це стосується і міліції.
Вирішенню вищезазначених проблем, перш за все, має передувати комплексне вивчення основних сучасних підходів до розуміння права. Розроблення науково обґрунтованих теоретичних та практичних рекомендацій сприятиме вдосконаленню механізму правового регулювання в державі.
Список використаних джерел:
- 1. Шокумов Ю.Ж. Проблемы современного правопонимания : Уч. пособие. – Нальчик: КБГУ, 2000. – 37 с.
- 2. Демиденко Г.Г. История учений о праве и государстве: курс лекций. – Х. : Факт, 2001. – 383 с.
- 3. Бурдяк В.І. Становлення і розвиток соціологічної концепції права. – Чернівці: Рута, 2001. – 84 с.