Зубко Георгій Юрійович,
голова Інституту інфраструктурної політики
кандидат юридичних наук
Сьогодні відбувається мілітаризація інфраструктурних відносин, адже сфера інфраструктури перетворюється на жорстке поле протистояння між ключовими суб’єктами міжнародних відносин.
Переконаний, що в майбутньому вирішальними під час конфліктів будь-якої інтенсивності, в тому числі й війни можуть виявитися можливості щодо встановлення контролю над інфраструктурою супротивника, спроможність не лише фізично їх знищити, а й унеможливити постачання життєво важливих послуг всім представникам тієї чи іншої соціальної системи, не обмежуючись рамками державних кордонів. Так само актуалізується й питання щодо розвитку космічної інфраструктури України, яка також має бути окремим об’єктом не лише теоретичного вивчення, а й виступати напрямом державної безпекоінфраструктурної політики. Але про це підеться в моїй наступній статті.
За цих умов, в плані наукової дискусії пропонується до розгляду термін «інфраструктурна війна».
Поява даного терміну обумовлена такими, на мій погляд, основними чинниками:
- необхідність чіткого акцентування на зовнішніх чинниках впливу на інфраструктуру;
- потреба у формуванні конкретних напрямів державної політики щодо унеможливлення ведення інфраструктурних війн проти об’єктів критичної інфраструктури України;
- на підстав синтезу напрацювань щодо кібервійн та гібридних війн створення дієвого як термінологічного апарату щодо концептуалізації явища, так і формування конкретних напрямів безпекової політики у сфері інфраструктури.
На підставі існуючих напрацювань [1; 2, С. 81], з урахуванням системного міждисциплінарного підходу, подаю на обговорення наукової громадськості власне бачення визначення поняття «інфраструктурна війна».
Інфраструктурна війна — чітко скоординована системна дія однієї держави (суб’єкта міжнародних відносин) або за її безпосередньої підтримки проти іншої (іншого суб’єкта міжнародних відносин), що створює реальну або потенційну загрозу національній безпеці і спрямована на проникнення у системи управління критичною інфраструктурою, мережі, діяльність операторів даними об’єктами іншої держави з метою унеможливлення виконання інфраструктурою покладених на неї функцій, яка здійснюється через: 1) фізичне захоплення об’єктів за умови збереження їх функціональності; 2) припинення функціонування об’єктів; 3) заподіяння шкоди або руйнування; 4) розукомплектування окремих елементів інфраструктури з метою отримання кримінального доходу; 5) фізичне знищення, руйнування, блокування, захоплення, перешкоджання функціонуванню об’єкта критичної інфраструктури; 6) перешкоджання діяльності з відновленню функціонування інфраструктури та формування суспільно-політичного невдоволення, вплив на суверенітет держави.
Ключовими елементами, які прагнув відобразити у даному визначенні, були наступні:
1) інфраструктурні війни є загрозою національній безпеці;
2) інфраструктурна політика є складовою державної політики національної безпеки;
3) правовідносини у сфері інфраструктури – інфраструктурні правовідносини є складовою безпекових правовідносин;
4) алгоритм дослідження та правового регулювання інфраструктурної політики має бути чітко вплетений в алгоритм правового регулювання національної безпеки;
5) інфраструктурні війни є продовженням ворожої (в тому числі й недружньої) політики держави проти іншої країни;
6) вплив на інфраструктуру є складовою частиною впливу іншого класу загроз вищого порядку: гібридних війн.
Підтвердження моєї тези стосовно необхідності розгляду інфраструктурних війн в контексті гібридних війн знаходимо у фундаментальній роботі, присвяченій аналізові гібридних війн: „Поява нових форм ведення війни розширила спектр викликів, що відтепер включає, на додачу до традиційних загроз, також іррегулярні, терористичні і дезорганізаційні загрози, пов’язані із застосуванням новітніх технологій і розрахованих на неочікуваний руйнівний ефект (кібербезпека, використання соціальних мереж тощо)” [3, с. 33].
Так само слід акцентувати і на той момент, що вплив на критичну інфраструктуру є незаконним, тобто він не відповідає законодавству тієї країни, на об’єкти якої чиниться вплив. Основною спрямованістю є підрив обороноздатності країни, дестабілізація національної безпеки, а іноді й порушення державного суверенітету. Так, наприклад, встановлення тотального контролю над інформаційною та космічною інфраструктурою може призвести до повної втрати незалежності і розвалу країни. Тобто контекст сучасних війн набуває нового змісту: хто контролюватиме інфраструктуру — той контролюватиме світ.
Також звертаю увагу і на той факт, що окрім прямих дій із безпосереднього втручання, це можуть бути і агенти впливу і найняті хакерські угруповання і приватні військові корпорації тощо, тобто ті, кого та чи інша країна (суб’єкт відносин) найняла або підтримує з метою досягнення поставлених цілей стосовно об’єктів критичної інфраструктури іншої країни.
Характерною особливістю є те, що порушення нормальної роботи інфраструктури, тобто порушення рівня її надійності, живучості та стійкості має наслідком порушення суверенітету держави. Саме тому інфраструктурні війни інтерпретується мною не інакше як загроза національній безпеці з відповідною подальшою як теоретичною, так і практичною операціоналізацією.
Інфраструктурний ландшафт світу внаслідок глобалізації зазнає докорінних змін. Дедалі більше країн левову частку інфраструктурних загроз відносять до загроз, які згенеровані у кіберпросторі. Також формується чітка позиція щодо окремого розгляду космічних об’єктів інфраструктури і відповідних ним загроз і напрямів державної політики.
Більшість країн світ акумулює свій безпековий потенціал на забезпечення стійкості та живучості власної інфраструктури (критичної стратегічної тощо) та захисту від дій супротивника, включаючи ведення наступальних дій у кіберпросторі. Національна інфраструктура стає дедалі уразливішою для реалізації кіберзагроз. Саме тому сфера інфраструктури має розглядатися як ключова сфера забезпечення національної безпеки, а інфраструктурні війни — загрозою національній безпеці.
Список використаної літератури:
- Діордіца І.В. Кібербезпекова політика України : стан та пріоритетні напрями забезпечення : [монографія] / І. В. Діордіца. — Запоріжжя : «Видавничий дім «Гельветика», 2017. — 548 с.
- Запорожець О. Ю. Кібервійна: концептуальний вимір / О. Ю. Запорожець // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Вип. 121. частина І / ред. В. В. Копійка. — К. : Ін-т МВ КНУ ім. Т. Г. Шевченка, 2014. — 232 с.
- Світова гібридна війна: український фронт : [монографія] / за заг. ред. В. П. Горбуліна. – К. : НІСД, 2017. – 496 с.