ІНФОРМАЦІЙНО-ЮВЕНАЛЬНА ПРЕВЕНТОЛОГІЯ: ТЕОРЕТИЧНІ ПІДСТАВИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ

Топчій Оксана Василівна,

голова Інституту андрогогіки ГОСЛ

кандидат педагогічних наук

 

Стаття присвячена обґрунтуванню необхідності запровадження у вітчизняній юридичній науці інноваційного напряму — правничої превентології — та встановленню загальних характеристик інформаційної, ювенальної та інформаційно-ювенальної превентології. Авторська концепція деталізується через структурно-логічну схему взаємозв’язків компонентів. Окреслюється діапазон теоретичних питань, що є актуальними для подальшої розробки вчення про інформаційно-ювенальну превентологію.

Ключові слова: інформаційна безпека неповнолітніх, профілактика правопорушень, запобігання, превенція, органи ювенальної превенції, превентологія, правнича превентологія, інформаційно-ювенальна превентологія.

 

Загальна постановка проблеми. Тривожна статистика негативних проявів інформаційного впливу на неповнолітніх у сучасних реаліях України детермінує невідкладну потребу держави і суспільства у розробці та запровадженні механізмів адміністративно-правового забезпечення профілактики соціальної дезадаптації даного сегменту населення країни.

Аналіз публікацій.  Питання профілактики правопорушень серед неповнолітніх у зв’язку зі своєю актуальністю безперервно знаходиться в центрі уваги науковців. Серед тих, хто займається даною проблемою в юридичній науці, слід зазначити Р. Абизова, І. Голосниченка, Л. Давиденка, А. Кавалерова, Я. Квітку, Ю. Ковальчука, І. Козубовську, Т. Корж, О. Кукшинову, М. Легецького, Н. Мотунову, С. Поволоцьку, А. Тараса,  О. Чернецького та ін. Активно досліджується зазначений напрям педагогами і психологами: Б. Братусєм, В. Кривушею, О. Мурашкевичем,  О. Пилипенком, В. Синьовим, В. Херсонським та ін. Вченими характеризується система профілактики правопорушень серед неповнолітніх, визначається роль суб’єктів у цьому процесі, аналізується система правового регулювання у зазначеній сфері, встановлюються заходи адміністративно-правового та психолого-педагогічного впливу на представників цієї вікової категорії, відзначається роль дотримання прав і законних інтересів як заходу превенції.

З іншого боку, останнім часом все активніше у науковому обігу застосовується термін «превентологія». На даному етапі він здебільшого зустрічається у працях медиків і психологів. В самостійні галузі виокремлюється наркологічна, стоматологічна, спортивна та ін. види превентології.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Не зважаючи на доволі широку репрезентативність наукових доробок у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх, в тому числі у сфері інформаційних правовідносин,  подібні розвідки ще не набули системного характеру.  Виникає нагальна потреба у розробці засад правничої превентології і зокрема такої складової напряму, як інформаційно-ювенальна превентологія.

Мета статті полягає в обґрунтуванні запровадження у вітчизняній науці інноваційного напряму – правничої превентології та встановленні загальних характеристик інформаційної, ювенальної та інформаційно-ювенальної превентології.

Досягненню поставленою мети сприятиме виконання наступних завдань: 1. З’ясувати сутність поняття та складові правничої превентології. 2. Визначити диференціальні ознаки інформаційної та ювенальної превентології як різновидів правничої превентології. 3. Обґрунтувати виокремлення в якості самостійного компоненту запропонованого наукового напряму інформаційно-ювенальної превентології.

Виклад основного матеріалу дослідження. На теперішньому етапі розвитку науку аксіоматичною стала думка про те, що краще попередити правопорушення, аніж потім застосовувати цілу низку заходів, пов’язаних зі встановленням винних і притягненням їх до відповідальності. Поняття «запобігання», «відвернення», «профілактика», «попередження», «превенція» правопорушень є широко вживаними в юридичній науці й значною мірою особливо розробленими в кримінології. З позицій мовного застосування, вчені збігаються в думці, що слова на позначення цих понять є синонімами, а в деяких випадках розглядають їх як семантичні синоніми, що, маючи спільне «ядерне» значення, все ж таки відрізняються відтінками «периферійних значень». [1-6]  Не обійшли стороною проблеми профілактики правопорушень й вчені-адміністративісти. [7-9]  Наприкінці 90-х років ХХ ст. набули актуальності наукові праці й навчальні посібники, в яких доволі багатоаспектно розроблялися питання профілактики правопорушень неповнолітніх. [10-12] Методи лінгвістичного аналізу наукових та навчальних   юридичних текстів дозволили встановити, що традиційно вчені віддають перевагу не запозиченим, а власне українським лексемам. Через це найбільшу частотність у юридичному слововживанні виявляє термін «запобігання», а найменшу – «превенція»  (від лат. praeventio), оскільки дані терміни розрізняються не за значенням, а лише за мовою походження. [13, c. 491] Проте глобалізаційні процеси торкнулися й інтернаціоналізації термінологічної сфери. Як наслідок – у  процесах номінації, в тому числі підрозділів органів виконавчої влади, починають активно застосовуватися запозичені слова. Прикладом може слугувати поява в органах Національної поліції України Департаменту превентивної діяльності та наявності в його структурі управління ювенальної превенції. Тож, з позицій юридичної науки,  потребується наукове обґрунтування цілей, завдань і методів роботи нових підрозділів з урахуванням змін у сучасній Україні. І питання не лише у номінації. Вона передбачає під собою переосмислення методологічних засад, появу нових концепцій діяльності, що неможливо зробити без опори на здобутки науки.

У цьому зв’язку важко не погодитися з думкою, яку висловив Ю. Батан: «Хоча традиційно превенція вважається складовою лише кримінальної юриспруденції, останнім часом усе частіше констатується її загальноправовий потенціал». [14,  с. 25]

Узагальнюючи зазначене, є підстави стверджувати, що українська юридична наука нагально потребує виділення нової інтегральної підгалузі, яку можна назвати правничою превентологією. За нашим розумінням, вона має являти собою самостійний синкретичний і водночас інноваційний структурований розділ досліджень в галузі права, спрямованих на обґрунтування методологічних засад, конструювання моделей, розробку прикладних аспектів практичного застосування профілактики усіх видів правопорушень, запобігання негативних суспільних тенденцій, що знаходяться в парадигмі правовідносин, з метою концептуалізації та узагальнення стратегії розвитку державної правової політики, її віддзеркалення у законодавчих і нормативно-правових актах, створення  сприятливих умов для безперешкодної реалізації прав людини, розбудови в Україні громадянського суспільства, повноцінного функціонування соціальної інфраструктури. 

З позицій філософії права й теоретико-правової науки, у правничій превентології можуть поглиблено досліджуватися цілі та функції превенції, її місце у правовому регулюванні, роль правової освіти та виховання у згортанні правового нігілізму, який останнім часом перетворився для України у фактор національної безпеки; вплив процесів глобалізації та євроінтеграції на транснаціональний характер правопорушень та способи подолання негативних явищ у цій сфері; компаративні аспекти превентології тощо.

Із запровадженням правничої превентології відокремлені сьогодні за галузевими ознаками вчення про профілактику правопорушень зможуть віднайти свої системні зв’язки, інтеграційні підходи, збагатитися міжпредметним досвідом.

При подальшій деталізації доцільно виділити інформаційну превентологію як один з різновидів загальної правничої превентології. Подібне відокремлення зумовлюється специфікою об’єкта і предмета інформаційних правовідносин, швидкою трансформацією видів правопорушень у цій сфері, а значить – необхідністю не тільки підбору релевантних заходів юридичної відповідальності до порушників, а й прогнозуванням можливого розвитку існуючих загроз та передбачення їх нових модифікацій, що дозволяє упереджувати здійснення протиправних вчинків, насамперед у кіберпросторі.  Це є глобальною науковою проблемою, адже на теперішній час констатується низька ефективність протидії кіберзлочинності, її зухвале посягання на матеріальні й духовні блага громадян України. Лише за умови випереджального характеру дій уповноважених органів виконавчої влади  (і не тільки каральних, а й профілактичних) можливо призупинення, а в подальшому й подолання порушень у  сфері інформації.

Окремим різновидом правничої превентології має стати ювенальна.  Її слід розглядати в контексті правових засад ювенальної юстиції. Предметний діапазон ювенальної превентології представляється доволі широким. Сюди включаються і заходи просвітницького характеру щодо прав дитини, неприпущення сімейного насильства відносно неповнолітніх, використання їх для жебрацтва й сексуальної експлуатації, втягнення у злочинну діяльність, попередження загибелі й травматизму від неправильного поводження із вибуховими пристроями та зброєю; і правове виховання молодих осіб, схильних до деліквентної поведінки, особливо з числа залишених без батьківського піклування; протидія розповсюдженню молодіжної наркоманії, тютюнопаління, алкоголізму та багато іншого.

На перетині двох зазначених різновидів, за нашим баченням,  утворюється інформаційно-ювенальна превентологія. Вона має на меті запобігання загрозам інформаційній безпеці неповнолітніх.

Підґрунтям виділення інформаційно-ювенальної превентології в окремий підвид правничої превентології є специфічний характер інформаційних правовідносин щодо неповнолітніх. З одного боку, їх інформаційна безпека виступає об’єктом правового впливу; державою визначається механізм публічного управління в сфері забезпечення даного виду безпеки; розробляються адміністративно-правові засади протидії негативного впливу медіапростору на особистість неповнолітнього. Це дуже важливо з огляду на підвищену віктимність осіб, яким не виповнилося вісімнадцяти років. Неспроможність критично сприймати інформацію, довірливість, психологічна незахищеність окремих осіб даної вікової категорії робить з них мішень для розповсюджувачів дитячої порнографії, наркоділків, пропагандистів деструктивної релігійної та суїцидальної ідеології, організаторів злочинних чи екстремістських молодіжних угруповань.

З іншого боку, не можна випускати з виду процеси трансформації аксіологічних орієнтирів у ментальності молоді на сучасному етапі. Обізнаність в галузі інформаційних технологій без опори на моральний «імунітет» підігріває спокусу випробування неповнолітніми своїх сил у хакерстві, у перших спробах на ниві кібершахрайства, створенні й розповсюдженні комп’ютерних вірусів. У середовищі старших школярів стають звичними прояви інформаційного насильства щодо своїх одноліток або малолітніх осіб (так званий «буллінг» і «кібербуллінг», «харисмент» тощо). Серйозною проблемою суспільства стає така нехімічна залежність підлітка, як комп’ютерна аддикція. Сама по собі вона не кваліфікується як правопорушення, проте може до нього призвести у випадку, коли неповнолітньому потребуватимуться кошти на оплату ігор і він почне здобувати їх протизаконними способами.

Особливістю інформаційно-ювенальної превентології є її інтегративний міждисциплінарний характер. Вона не може обмежуватися лише суто заборонними заходами, фільтруванням доступу до інформації (хоча і це потрібно робити). Як нам здається, інформаційно-ювенальна превентологія насамперед повинна стати комплексною дисципліною, в якій консолідуються здобутки права, кібернетики, психології, соціології, педагогіки, профілактичної медицини, валеології, безпекознавства та інших наук.

У такий спосіб, виникає необхідність унаочнення ієрархії та взаємозв’язків між компонентами, які слугують в межах юридичної науки підґрунтям для виокремлення в самостійний напрям правничої превентології із подальшою диференціацією по видах. Тож загальну концепцію інформаційно-ювенальної превентології доцільно представити так:

СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНА СХЕМА  ІНФОРМАЦІЙНО-ЮВЕНАЛЬНОЇ ПРЕВЕНТОЛОГІЇ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З позицій теорії та практики адміністративного права, у запропонованій нами сфері набувають актуальності такі питання, як:

  • розробка філософської та загальнонаукової методології інформаційно-ювенальної превентології;
  • теоретичне осмислення поняттєво-категоріального і термінологічного апарату зазначеного напряму;
  • окреслення шляхів інтеграції в інформаційно-ювенальній превентології даних суміжних наук;
  • обґрунтування добору засобів поєднання у галузі, що досліджується, профілактичних, корекційних та перевиховних аспектів діяльності з метою неприпущення правопорушень в інформаційній сфері, в тому числі повторних;
  • виокремлення загальних та специфічних закономірностей здійснення адміністративного впливу на неповнолітніх з метою забезпечення їхньої інформаційної безпеки;
  • аналіз чинних законодавчих і нормативно-правових актів на предмет їх відповідності сучасним реаліям в сегменті інформаційно-правових відносин, учасниками яких є неповнолітні;
  • юридична техніка проведення експертизи чинних нормативних актів та проектів законів у сфері інформаційної безпеки неповнолітніх із прогнозуванням можливостей їх реалізації на практиці, інтерпретації при правозастосуванні, дієвості при втіленні;
  • модернізація відповідного чинного законодавства з урахуванням цілей і завдань інформаційно-ювенальної превенції;
  • відпрацювання механізму адаптації норм зарубіжних законодавчих актів з питань профілактики інформаційних правопорушень неповнолітніх до вітчизняної правотворчості й правозастосування;
  • гармонізація чинного українського законодавства у сфері  інформаційної безпеки неповнолітніх із міжнародними правовими актами;
  • обґрунтування критеріїв класифікації напрямів інформаційно-ювенальної превенції;
  • встановлення особливостей реалізації регуляторної, охоронної, прогностичної, організаторської функцій інформаційного права у середовищі неповнолітніх;
  • вичерпна репрезентація правових засобів виявлення та нейтралізації загроз інформаційній безпеці неповнолітніх, чинників ризику й чинників захисту при формуванні належної інформаційно-правової поведінки молоді;
  • визначення обов’язків і повноважень суб’єктів, на яких покладається забезпечення інформаційної безпеки неповнолітніх та супроводження процесів кіберсоціалізації особистості;
  • відпрацювання правового механізму координації діяльності уповноважених органів виконавчої влади з питань профілактики інформаційних правопорушень неповнолітніх;
  • правові підстави легітимізації моніторингу працівниками Департаменту кіберполіції МВС України соціальних мереж у ракурсі протидії деструктивним інформаційним впливам на осіб з обмеженою віком деліктоздатністю (так званим «групам смерті», кібербуллінгу, порушенню прав інтелектуальної власності тощо);
  • обґрунтування й ініціація запровадження у Державному класифікаторі професій фахівців з інформаційної превентології;
  • забезпечення підготовки фахівців у галузі інформаційно-ювенальної превентології з числа студентів педагогічних та політехнічних закладів вищої освіти,  курсантів і слухачів, які навчаються за спеціальністю «Правоохоронна діяльність» та готуються для подальшої роботи в органах ювенальної превенції;
  • запровадження в системі післядипломної освіти, зокрема на курсах підвищення кваліфікації вчителів, при перепідготовці кадрів для Департаменту кіберполіції МВС України профільного навчання з питань інформаційно-ювенальної превентології;
  • квалітативний аналіз контенту теле-, радіомовлення, національного інтернет-сегменту з позицій нерозповсюдження актів насильства й агресії, розпусти, інших негативних проявів, а також використання ними можливостей здійснення бажаного для суспільства виховного впливу на молодь;
  • нормативна регламентація підстав застосування у закладах освіти комп’ютерних програм, що блокують доступ до шкідливої інформації (проведення закупівлі, порядок встановлення й підтримання в робочому стані, відповідальність адміністрації та педагогічних працівників за збереження режиму функціональності програм);
  • стандартизація загальної середньої освіти в галузі інформаційних технологій, встановлення змісту медіаосвіти та можливостей використання виховного потенціалу гуманітарних дисциплін для формування законослухняної особистості;
  • узагальнення в контексті інформаційно-ювенальної превентології провідних концепцій в галузі вікової юридичної психології та превентивної педагогіки; досвіду ефективної діяльності інститутів громадянського суспільства, молодіжних організацій з популяризації здорового способу життя, запобігання інформаційної віктимності й деліквентності неповнолітніх;
  • розробка засад діяльності консультативної психолого-превентивної служби з метою здійснення індивідуально-особистісного підходу до осіб, що потрапляють до груп ризику внаслідок негативного інформаційного впливу, визначення шляхів взаємодії із сім’ями таких осіб.

Безумовно, наведений перелік ні в якому разі не можна вважати вичерпним. Проте й він наочно демонструє теоретичний і практичний потенціал інформаційно-ювенальної превентології.

Висновки. Проведений аналіз існуючих у юридичній науці концепцій запобігання (попередження, профілактики) правопорушень рельєфно демонструє необхідність виокремлення в самостійний інноваційний напрям правничої превентології. Потужний науковий потенціал даного напряму спроможний реалізовуватися через мультидисциплінарні підходи. Нами деталізовані можливості виділення інформаційної та ювенальної превентології та створення на інтегративній основі принципово нового різновиду вчень – інформаційно–ювенальної превентології.

Література

  1. Кримінологія: Загальна та особлива частини: підручник / І. М. Дань- шин, В. В. Голіна, М. Ю. Валуйська та ін.; за заг. ред. В. В. Голіни. – Х.: Право, 2014. – 439 с. 
  2. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: у 3-х кн. / А. П. Закалюк. – К.: Ін-Юре. Кн. 3. Практична кримінологія, 2008. – 317 с.
  3. Шендрик В. В. Аналіз співвідношення понять «профілактика», «попередження», «припинення» та «запобігання злочинів» / В. В. Шендрик, І. О. Крєпаков // Форум права. – 2011. – № 1. – С. 1129–1139 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-1/11svvtzz.pdf
  4. Якимова С. В. Кримінологія: (заг. та особлива частина) : підручник / С. В. Якимова, Н. Є. Маковецька, О. М. Омельчук. – Хмельницький ; Хмельниц. ун–т упр. та права, 2014. – 440 с.
  5. Абакумова Ю. В. Кримінологія : (особлива частина) : навч. посіб. / Ю. В. Абакумова та ін. ; Ін-т права ім. В. Сташиса Класич. приват. ун-ту. – Запоріжжя : Класич. Приват. ун–т, 2012. – 687 с.
  6. Іванов Ю. Ф. Кримінологія: навч. посіб.  / Ю. Ф. Іванов. – Вид. 2-ге, допов.  та переробл. – К.:  Паливода А. В., 2008. – 288 с.
  7. Комарницька І. І. Профілактика адміністративних правопорушень у сфері власності : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / І. І. Комарницька ; Міжрегіон. акад. упр. персоналом. – К., 2016. – 19 с.
  8. Трофімчук А. А. Профілактика адміністративних правопорушень у сфері виготовлення, гуртової та роздрібної торгівлі аудіовізуальною продукцією: автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / А. А. Трофімчук ; Львів. нац. ун–т ім. І. Франка. – Львів, 2009. – 18 с.
  9. Веселов М. Ю. Адміністративно-правова профілактика дитячого дорожньо-транспортного травматизму в Україні: автореф. дис. .. канд. юрид. наук: 12.00.07 / М. Ю. Веселов ; Київ. нац. ун-т внутр. справ. – К., 2009. – 16 с.
  10. Педагогічно-правова профілактика правопорушень серед учнівської молоді: наук.-метод. зб. ст. / Ін-т змісту і методів навчання ; [За заг. ред. В. П. Пастухова]. – К., 1997. – 247 с.
  11. Оржеховська В. М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх : Навч.-метод. посібник / В. М. Оржеховська ; Міжнар. Фонд «Відродження». – К. : ВІАн, 1996. – 347 с.
  12.  Профілактика правопорушень серед неповнолітніх (Проблеми спільної роботи комісій у справах неповнолітніх та органів освіти України): Зб. наук.-метод. ст. / Ін–т педагогіки АПН України та ін. ; Редкол.: Ярмаченко М. Д. та ін. – Е. ACADEMPRESS, 1994. – 111 с.
  13.  Новий словник іншомовних слів: близько 40 000 сл. і словосполучень / Л. І. Шевченко, О. І. Ніка, О. І. Хом’як, А. А. Дем’янюк. За ред. Л. І. Шевченко. – Е.: АРІЙ, 2008. – 472 с.
  14. Батан Ю. Д. До питання про місце превенції у правовому регулюванні / Ю. Д. Батан // Вісник південного регіонального центру Національної академії правових наук України. – № 10. – 2017. – С. 25–31.

 

ИНФОРМАЦИОННО-ЮВЕНАЛЬНАЯ ПРЕВЕНТОЛОГИЯ: ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ВВЕДЕНИЯ

Статья посвящена обоснованию необходимости введения в отечественной правовой науке инновационного направления — юридической превентологии — и установлению общих характеристик информационной, ювенальной и информационно-ювенальной превентологии. Авторская концепция детализируется через структурно-логическую схему взаимосвязи компонентов. Очерчивается диапазон теоретических вопросов, являющихся актуальными для дальнейшей разработки учения об информационно-ювенальной превентологии.

Ключевые слова: информационная безопасность несовершеннолетних, профилактика, предупреждение правонарушений, превенция, органы ювенальной превенции, превентология, юридическая превентология, информационно-ювенальная превентология.

 

INFORMATION-JUVENAL PREVENTOLOGY: THEORETICAL BASIS OF INTRODUCTION

         Preventology as an innovative direction in science is productively developing in such sectors as preventive medicine, psychology and others. The idea of applying the methodological basis of preventology to the legal sciences has not been reflected in the works of Ukrainian scientists, despite a large number of studies on the prevention of violations. The author proposes to introduce into the scientific circulation of legal research a new integrative direction – legal preventology. It is supposed that it can consolidate the doctrines on the prevention of offenses in the sphere of administrative, civil, criminal law. At the next stage the author of the article proposes to detail the legal preventology, depending on the object and subject of study. It provides a rationale for the identification of such types, as information and juvenile preventology, within the framework of legal preventology. The proposed species do not belong to any specific branch of law, but consolidate the provisions of various sciences. The researcher also proposes, as a result of integration of adjacent areas, to single out an independent version – information-juvenile preventology, substantiates its subject, goals and tasks, which it is necessary to study in further developments.

Key words: information security of minors, prevention of offenses, preventive measures, juvenile prevention authorities, preventology, legal preventology, information-juvenile preventology.