Фатхутдінов Василь Гайнулович,
кандидат юридичних наук, доцент,
Заслужений юрист України
Останнім часом дедалі більше дослідників звертають свою увагу до вивчення різноманітних аспектів протидії екстремізму та терторизму. Це обумовлено все зростаючою роллю безпекових чинників у сучасному житті, їх визначальною роллю для ефективного розвитку держави, суспільства і особи як цілісного організму, актуалізації антитерористичної функції держави. Як влучно зазначають визнані на міжнародному рівні фахівці з теорії безпеки, відбувається ренесанс безпеки [1].
У даному контексті відзначимо, що в рамках антитерористичної тематики лише мала частина досліджень присвячена вивченню громадської безпеки як складової антитерористичної політики. Більше того, проведений нами науковий аналіз джерел дає можливість дійти висновку, що сама громадська безпека розглядається відірвано від національної безпеки, і протидія тероризму відірвано від забезпечення громадської безпеки, хоча онтологічно дані поняття і процеси слід розглядати як ціле та часткове.
З метою обґрунтування єдності і корелятивного зв’язку громадської безпеки та антитерористичної політики доцільно визначити сутнісні ознаки громадської безпеки, що стане в нагоді при формуванні аргументаційної бази щодо висуненої нами вище гіпотези.
Отже до основних ознак громадської безпеки, які описують її зміст, я включаю:
- система врегульованих нормами права суспільних відносин із метою забезпечення безпеки особи, громадського спокою, сприятливих умов для праці і відпочинку громадян, нормального функціонування державних установ, громадських об’єднань, підприємств, установ і організацій;
- загрози щодо порушення громадського спокою, умов для праці й відпочинку громадян та нормального функціонування підприємств, установ та організацій можуть походити від різних джерел: від злочинних та інших протиправних посягань, порушення порядку користування джерелами підвищеної небезпеки, предметами і речовинами, вилученими з цивільного (вільного) обороту, явищ негативного техногенного і природного характеру, а також особливих обставин, що виникають в результаті певних подій (землетрусів, повеней, вулканічної діяльності та т. ін.);
- відносини людей, що пов’язані з дотримання правил дорожнього руху, здійснення будівельних і ремонтних робіт у громадських місцях, дотриманням правил протипожежної безпеки, дотриманням правил поведінки з речами та предметами, які вилучені з цивільного обігу і підпадають під ліцензійно-дозвільну систему (вогнепальна зброя, вибухові речовини, сильнодіючі отрути, радіоактивні матеріали), дотриманням правил безпеки при проведенні різних заходів в громадських місцях (масових автомобільних шоу, авіаційних шоу та т. ін.), дотриманням правил боротьби зі стихійними лихами, епідеміями, епізоотіями, та наслідками техногенних катастроф;
- детермінована станом охорони громадського порядку, активності та ефективності роботи правоохоронних органів, у тому числі субєктів боротьби з тероризмом, які реалізують державну антитерористичну політику, у тому числі і і у сфері громадської безпеки; міліція, будучи одним із суб’єктів боротьби з тероризмом, виступає головним суб’єктом системи забезпечення громадської безпеки [2], а отже громадська безпека і антитерористична безпека пов’язані за організаційною ознакою;
- рівень громадської безпеки залежить також від нормальної діяльності об’єктів життєзабезпечення (електропостачання, газопостачання, водопостачання, забезпечення збирання та безпечної утилізації відходів, інформатизації населення), а одним із завдань боротьби з тероризмом є забезпечення нормального функціонування об’єктів критичної інфраструктури, тобто спостерігаємо поєднаність за об’єктовою ознакою;
- залежить від стану благоустрою населених пунктів, доріг, вулиць, їх освітлення та впорядкованості, наявності та впорядкованості об’єктів торгівлі та громадського харчування, шкіл, дошкільних дитячих закладів та структури промисловості і сільського господарства в окремих районах;
- забезпечується через діяльність усіх державних органів, а також недержавних (неурядових) організацій, які спрямовують свою діяльність на створення необхідного рівня захищеності об’єктів безпеки, вжиття заходів нормативно-правового, організаційного, правоохоронного, примусового та іншого характеру, які адекватні загрозам, що створюються для інтересів особи, суспільства і держави [3];
- органічно і корелятивно пов’язана з іншими правовими категоріями: по горизонталі — з категоріями, які описують сферу громадської безпеки; по вертикалі — з категоріями, які пов’язують громадську безпеку з національною і антитерористичної безпекою.
Зміцнення громадського порядку сприяє підвищенню охорони громадської безпеки і навпаки підвищення ефективності охорони громадської безпеки сприяє кращій охороні громадського порядку. Так само, як зниження рівня національної безпеки впливає на рівень громадської безпеки, а надійний рівень забезпечення громадської безпеки сприятиме підвищенню рівня забезпечення національної безпеки.
Список використаних джерел:
- 1. Липкан В. Ренессанс безопасности. Негосударственная система безопасности как атрибут государства / Владимир Липкан, Игорь Бондаренко // Российские вести. — 11 февраля 2013. — № 3-4(2107-2108). — С. 2.
- 2. Небеська М. С. Органи внутрішніх справ як суб’єкти забезпечення прав і свобод людини у сфері охорони громадського порядку та громадської безпеки : Марина Сергіївна Небеська : автореф. дис. … канд. юрид. наук, спец. : 12.00.07 / Харківський нац. ун-т внутр. справ.- Харків, 2011. — 20 с.
- 3. Плохой І. І. Адміністративно-правові форми забезпечення органами державної влади громадської безпеки / Ігор Іванович Плохой : автореф. дис. … канд. юрид. наук, спец. : 12.00.07 / ХНУВС. — Харків, 2010. — 20 с.