Діордіца Ігор Володимирович,
Голова Інституту амдіністративного правосуддя та судової реформи ГОСЛ,
кандидат юридичних наук.
Однією зі статей формування доходів спеціального фонду Державного бюджету країни є судовий збір, який визначений Бюджетним кодексом України як джерело бюджетних надходжень. У Законі України «Про судовий збір» від 08.07.2011 міститься положення про те, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Держбюджету.
Судовий збір – це грошова сума, яка сплачується особою, яка звертається до суду. Тобто це один із видів судових витрат, які несуть особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу у зв’язку зі зверненням до суду та розглядом справи у суді.
Звертаємо увагу, що в період до набрання чинності Закону України «Про судовий збір» згідно з пунктом 1 частини 3 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) порядок сплати і розмір судового збору при зверненні до адміністративного суду встановлювались законодавством про державне мито, крім розміру судового збору щодо майнових вимог про стягнення грошових коштів.
У випадку звернення до суду з майновими вимогами про стягнення грошових коштів судовий збір становив 1 % від розміру таких вимог, але не більше 1700 грн., що передбачено пунктом 3 частини 3 Перехідних та Прикінцевих положень КАС України.
Однак із 01.11.2011 набув чинності Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» судовий збір – це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених Законом України «Про судовий збір». Розмір судового збору визначено зазначеним Законом і залежить від об’єктивних ознак позову (заяви): з яких правовідносин виник і який предмет позову. Умови сплати судового збору однакові й рівні для всіх позивачів, а пільги щодо його сплати передбачені безпосередньо законом.
Зокрема, останніми змінами до Закону України «Про судовий збір» встановлено таке:
- стаття 1 викладена у новій редакції, що передбачає сплату збору у разі ухвалення окремих судових рішень;
- збільшено нижню межу розміру ставок судового збору (з 0,1 до 0,2 розміру мінімальної заробітної плати) за подання до суду позовної заяви майнового та немайнового характеру;
- за подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди розмежовано розмір судового збору залежно від ціни позову (від 0,2 розміру мінімальної зарплати до 10% ціни позову);
- збільшено розміри судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру (2% розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати) та немайнового характеру (0,06 розміру мінімальної заробітної плати);
- встановлено ставку судового збору у разі ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення (0,03 розміру мінімальної заробітної плати);
- встановлено порядок сплати за подання адміністративного позову майнового характеру (під час подання сплачується 10% розміру ставки судового збору, решта суми стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог).
Розміри ставок судового збору встановлені у статті 4 Закону України «Про судовий збір» та справляються у відповідному розмірі від законодавчо визначеної мінімальної заробітної плати на 1 січня календарного року, у якому подається заява до суду.
Сплачені кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення правосуддя та зміцнення матеріально-технічної бази судів.
Отже, останніми змінами до Закону України «Про судовий збір», що внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 19.09.2013, зокрема, передбачено збільшення ставок судового збору. На наше переконання, відповідні зміни повинні не тільки збільшити бюджетні надходження, і таким чином, частково компенсувати державні витрати на утримання судів, але й дисциплінувати позивачів з метою зменшення звернень з необґрунтованими позовами і клопотаннями та стимулювати відповідача в добровільному, позасудовому порядку відновлювати порушені права потенційного позивача.
З огляду на встановлений Законом України «Про судовий збір» порядок сплати судового збору за подання позову майнового характеру можна стверджувати про спрощення доступу позивача до судового захисту порушених, на його думку, прав у суді першої інстанції.
Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Відповідно до пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється у розмірі 50 відсотків від 0,06 розміру мінімальної заробітної плати. А у разі подання позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 50 відсотків ставки, обчисленої, виходячи з оспорюваної суми – 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.
У свою чергу, порядок розподілу судових витрат визначений статтею 94 КАС України. Питання про розподіл судових витрат вирішується судом під час завершення розгляду справи та зазначається у постанові (ухвалі) суду.
Зокрема, у пункті 4 частини 1 статті 163 КАС України визначено зміст резолютивної частини постанови, яка включає в себе, з-поміж іншого, розподіл судових витрат.
Загальне правило розподілу витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов’язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов’язання. Погашення таких бюджетних зобов’язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов’язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов’язання.
Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.