Рижов Ігор Миколайович,
голова інституту теророгенезу ГОСЛ,
доктор юридичних наук, доцент
Моніторинг тероризму – це процес безперервного науково обґрунтованого, діагностично-прогностичного стеження за станом, розвитком тероризму, як соціального процесу, з метою оптимального вибору цілей протидії, визначення завдань і засобів їх рішення [1]. Основна сфера практичного вживання моніторингу – це управління, а точніше інформаційне обслуговування управління в різних областях діяльності.
Стосовно соціальних систем в цілому, та тероризму зокрема, можна виділити три види моніторингу залежності від його цілей: інформаційний – передбачає структуризацію, накопичення та поширення інформації щодо проблеми тероризму; глобальний, що передбачає дослідження загального стану теророгенності соціальної системи з метою виявлення нових проблем і небезпек до того, як вони стануть усвідомлювані на рівні управління; імпактний (локальний) – спрямований на дослідження впливу окремого теророгенного фактору, або явища, наприклад у разі фіксації фактів підготовки терористичної діяльності. Представляє собою базовий моніторинг локального характеру, присвячений одному завданню або одній проблемі. Реалізація цього моніторингу не обмежена за часом. Після того як завдання виконане, він припиняє своє існування. При цьому кількість паралельно існуючих завдань може бути достатньо значною.
Основна його особливість – динамічність створення, коли завдання якості інструментарію і всієї системи моніторингу мають вирішуватися в умовах ліміту часу. Принциповою відмінністю глобального моніторингу від імпактного є специфіка предметної спрямованості. У випадку глобального моніторингу суб’єктом інтересу є вся сукупність факторів соціальної системи з метою визначення теророгенних чинників, у випадку імпактного моніторингу інтерес визначається лише щодо об’єктивно визначених, наприклад за результатами структурно-факторного моделювання, теророгенних факторів та результатів їх впливу, або конкретних елементів терористичної діяльності на стадіях підготовки, планування та реалізації. При цьому адресність моніторингу є спільною.
Цілі моніторингу тероризму: здобуття оперативної, точної і об’єктивної інформації про ступінь теророгенності соціальної системи та результативності протидії тероризмові; виявлення справжніх результатів стану та ефективності функціонування системи боротьби із тероризмом і можливості на цій основі коректувати генеральну стратегію протидії; виявлення реального рівня кваліфікації кадрів, їх підготовленість до вирішення інноваційних завдань [2].
Завдання моніторингу тероризму: безперервне, тривале спостереження за станом соціальної системи і управління нею шляхом своєчасного інформування її керуючої підсистеми про можливе настання несприятливих, критичних ситуацій, критичного рівня теророгенності, перспектив переростання соціального конфлікту в фазу екстремального вирішення; аналіз і оцінювання проведених управлінських дій, а також відповідність фактичних результатів діяльності системи протидії тероризму її кінцевій меті; систематичне спостереження за станом процесу управління з метою його оцінки, контролю і аналізу впливу на теророгенність соціальної системи; надання отриманих даних для ухвалення рішень та визначення шляхів вдосконалення системи протидії тероризму.
Моніторинг є узагальнюючим вираженням комплексу цілеспрямованих аналітичних заходів – одержання, накопичення, обробка й аналіз інформації щодо стану, розвитку тероризму, прогнозування його змін і розробка науково обґрунтованих рекомендацій з метою прийняття відповідних рішень, що мають значення для практичної діяльності правоохоронних органів і спецслужб. При цьому, саме ухвалення рішення виходить безпосередньо з аналізу результатів моніторингу і відноситься до компетенції керівництва органів державної влади і управління, що здійснюють законотворчу, правозастосовчу і профілактичну діяльність.
Список використаних джерел:
- 1. Рижов І. М. Основи аналізу теророгенності соціальних систем : [монографія] / Ігор Миколайович Рижов. – К : Магістр – ХХІ сторіччя, 2008. – 288 с.
- 2. Науково-практичний коментар до Закону України „Про боротьбу з тероризмом” / [В. А. Ліпкан, О. А. Івахненко, І. М. Рижов, В. В. Майоров]. — К. : КНТ, 2009. — 208 с. — (Серія: національна і міжнародна безпека).