Діордіца Ігор Володимирович,
голова Інституту адміністративного правосуддя та судової реформи ГОСЛ,
кандидат юридичних наук, доцент
Анотація
Автором було досліджено детермінацію структури суспільства знань структурою його комунікацій. Зауважено, що нині суспільство існує у вигляді суспільства знань і це пояснюється збільшенням ваги інформації в різноманітних сферах. Зазначено, що одним із найрозповсюдженіших видів комунікацій і є соціальні мережі. Акцентовано увагу на тому, що незважаючи на певні переваги користування соцмережами, існує низка недоліків, наприклад, анонімне розголошення конфіденційної інформації, порушення авторських прав, поширення недостовірної інформації та ін. Аргументовано положення про те, що на сьогоднішній день неможливо ввести використання Інтернету в цілому та соціальних мереж, зокрема, в законодавчі рамки, оскільки він є транснаціональним. Окрему увагу було приділено Вікілікс.
Ключові слова: суспільство знань, інформаційне суспільство, інформація, комунікації, соціальні мережі, Вікілікс, авторські права, Інтернет
Аннотация
Автором была исследована детерминация структуры общества знаний структурой его коммуникаций. Замечено, что в настоящее время общество существует в виде общества знаний и это объясняется увеличением веса информации в различных сферах. Отмечено, что одним из самых распространенных видов коммуникаций являются социальные сети. Акцентировано внимание на том, что, несмотря на определенные преимущества пользования сетями, существует ряд недостатков, например, анонимное разглашение конфиденциальной информации, нарушение авторских прав, распространение недостоверной информации и др. Аргументировано положение о том, что на сегодняшний день невозможно ввести использование Интернета в целом и социальных сетей, в частности, в законодательные рамки, поскольку он является транснациональным. Отдельное внимание было уделено Викиликс.
Ключевые слова: общество знаний, информационное общество, информация, коммуникации, социальные сети, Викиликс, авторские права, Интернет.
Summary
The author investigated determination of the structure of the society of knowledge by the structure of its communications.
It was noted, that now society exists as the society of knowledge and this is due to the increased weight of information in various areas of social life.
It was also noted that the social networks are one of the most common forms of communication. The attention was paid to the fact that despite of some advantages of using social networks, there are some disadvantages, such as anonymous disclosure of confidential information, copyright infringement, spreading of false information and so on.
It was argued that today using of Internet in general and social networks, particularly, in the legislative framework is impossible, because of its transnational character. Special attention was paid to WikiLeaks and was noted that uncontrolled publication and analysis of documents that became available as a result of leakage of information is illegal. it was agreed that new society is connected with the development of communicative or social nets and society is interpreted in the context.
In general, the scientific community paid little attention to the society of knowledge and the structure of its communication and this can be used in carrying out of future comprehensive studies.
Keywords: knowledge society, information society, information, communication, social networking, WikiLeaks, copyright, Internet.
Інформація в сучасному світі вже стала засобом і ціллю повноцінної життєдіяльності та набуває чітких рис реальної влади, яка тісно вплетена в усі сфери функціонування суспільства. Людство, таким чином, невпинно просувається до нової ери свого розвитку – ери, де найвищими цінностями виступають інформація та знання. Таким чином і відбувається формування суспільства знань, яке і детермінується структурою його комунікацій.
Інформаційна революція і, як наслідок, виникнення інформаційного суспільства та його наступної фази, як зазначено, – суспільства знань – починають кардинально змінювати не лише світову і національні економіки, а й життя людей та спосіб влаштування сучасного світу. Тому ця проблема стала однією з головних для більшості міжнародних організацій, наукових та освітянських спільнот, ділових кіл і практично всіх освічених людей, а також широке розповсюдження різних способів комунікацій, як приклад – соціальні мережі, і обумовлюють актуальність обраної теми.
Питання застосування інструментарію соціальних мереж у політичній та повсякденній діяльності зараз широко дискутується дослідниками-політологами, соціологами та психологами, а от з юридичної точки зору дане питання ще взагалі не досліджено. Суспільство знань розвивається в інформаційному середовищі, тому зауважимо, що окремі аспекти проблематики формування інформаційного суспільства у той чи інший спосіб досліджувались у наукових працях таких вітчизняних учених, як: наукова школа В. А. Ліпкана [1-7], І. В. Арістова [8-9], В. С. Цимбалюк [10-12], І. В. Сопілко [13] та інших, проте незважаючи на те, що теорія інформаційного суспільства є певним чином достатньо розробленою і репрезентованою різноманітними концепціями, але питання інформаційної інтервенції як загрози кібернетичній безпеці є абсолютно новим, що зумовлює потребу у його ретельному дослідженні, особливо слід зупинитись на тих загрозах, які існують у зв’язку із розвитком інформаційного суспільства в Україні. Окремо зазначимо про використання праць політологів, а саме: Г. Г. Почепцова [14], Е. Ноель-Нойман [15].
Метою статті є визначення ключових елементів понятійно-категоріального апарату та дослідження детермінації структури суспільства знань структурою його комунікацій. У зв’язку з цим поставлено завдання фрагментарно схарактеризувати суспільство знань, продемонструвати роль і місце соціальних мереж у впливі на людину, а також окрему увагу приділити сайту Вікілікс.
Виклад основного матеріалу
Суспільство знань, яке виникає як нова суспільно-економічна формація держави у XXI сторіччі, тісно пов’язане з особливою роллю знання у сучасному цивілізаційному розвитку. На відміну від інформаційного суспільства, що визначається досягненнями технологій, поняття «суспільство знання» передбачає ширші соціальні, етичні і політичні параметри.
Погоджуюся з тим, що окремі дослідники пов’язують нове суспільство з розвитком комунікаційних (соціальних – авт.) мереж та інтерпретують його в цьому контексті. З’являються концепції суспільства мережевого інтелекту (Тапскотт. Дон Тапскотт заявляє, що в США зявилося мережеве покоління [16]), підкреслюється мережевий характер майбутніх соціальних структур (Кастельс. На думку американського соціолога Мануеля Кастельса, саме мережі складають нову соціальну морфологію наших суспільств. За його словами, мережеве суспільство – це таке суспільство, в якому ключові соціальні структури і діяльність його членів організовані навколо мереж електронних комунікацій ». Таким чином, мова йде не стільки про соціальні мережі, так як мережева форма соціальний організації існувала вже давно, а про соціальні мережі, які обробляють і управляють інформацією, а також використовують мікроелектронні пристрої. Мережі стали базовими осередками сучасного суспільства [17]).
Глобальна інформатизація забезпечує доступ до інформаційних ресурсів, електронних інформаційних технологій і можливостей інфотворення широким масам користувачів. Сьогодні активізація спілкування з допомогою електронних інформаційних технологій набула в суспільстві такої щільності й інтенсивності, що стало можливим формування технологічно організованих соціальних мереж.
Під час свого розвитку соціальні мережі збагачуються новими можливостями для задоволення запитів користувачів. Соціальні мережі зі зростаючою кількістю додатків до них стали сприятливим фактором для забезпечення відвідуваності сайтів, зворотного зв’язку з користувачем і, таким чином, важливою формою генерації нової суспільно значущої інформації [18, C. 17]. Постійно зростаюча популярність соціальних мереж обумовила підвищену увагу дослідників до їх сутності й суспільного значення, оскільки лише усталені поняття про суспільне явище дають можливість перейти від фіксації особливостей того чи іншого процесу в його стихійному розвитку до керування перспективами цього розвитку.
В умовах глобальних цивілізаційних зрушень починають активно освоюватися всі новітні досягнення науки, особливо у психологічній, інноваційній, технічній сферах. У той же час починають застосовуватися і нові інструменти для впливу на масову свідомість, серед яких важливе місце посідають соціальні мережі, адже сьогодні молода людина проводить все більше часу саме в них. Тому питання впливу на суспільну свідомість залишаються недостатньо вивченими та потребують ґрунтовного аналізу всіх методів, задіяних для здійснення інформаційного впливу на користувачів та детермінації структури суспільства знань.
Соціальні мережі в наш час є невід’ємним елементом щоденного спілкування більшості учасників онлайн-комунікації. Через них індивіди здобувають альтернативні до традиційних медіа факти, коментують їх, інтерпретують та поширюють, стаючи, таким чином, співучасниками інформаційного процесу. У масштабах держави цей механізм має неабиякий вплив на соціальні, культурні, економічні та політичні взаємини, а також процеси. Особливу роль соціальні мережі відіграють і в контексті змін у суспільній свідомості – завдяки не лише окремим, добре знаним їх учасникам, а й відносно знеособленій думці загалу, умовної більшості однодумців. Вони можуть сукупністю своїх поглядів впливати на цілий інформаційний простір, провокуючи суспільний резонанс і різного роду наслідки для цілого соціуму [19], які не завжди матимуть позитивний характер.
Останніми роками соціальні мережі набули великої популярності як на території України, так і в усьому світі. Щодня все більше і більше користувачів Інтернет реєструються і починають свою активну діяльність у нових соціальних мережах, які увійшли до списку найвідвідуваніших українськими користувачами сайтів.
Все це пов’язано із розвитком інформаційно-комунікаційних технологій, соціальні мережі почали відігравати надзвичайно важливу роль в житті будь-якого суспільства. До таких мереж залучено дуже велику кількість людей. Тому є важливим дослідити соціальні мережі як особливий засіб комунікації. Це зумовлено тим, що сучасна людина не уявляє себе без Інтернету, все більша частина життя її є віртуальною, така ситуація відкриває величезний простір для дослідження, запровадження нових ідей, пошуку нових рішень. За допомогою Інтернету можна дізнатися останні новини, прогноз погоди, курси валют, ознайомитися із поточним законодавством та змінами до нього, отримати он-лайн консультацію з того чи іншого питання та багато іншого, не прикладаючи якихось значних зусиль.
Соціальна мережа – це спільнота людей, об’єднаних однаковими інтересами, уподобаннями, або тих, що мають інші причини для безпосереднього спілкування між собою. Сучасні Інтернет-сервіси забезпечують користувачів усіма можливими інструментами для спілкування одне з одним – відео, чати, зображення, музика, блоги, форуми тощо. Для бізнесу ж соціальні мережі виступають новим каналом комунікації із споживачем, та інструментом дослідження уподобань аудиторії.
Як відомо, метою створення соціальних мереж є, передусім, спілкування людей, але сьогодні ми спостерігаємо зовсім іншу картину: мережі наповнені непотрібною рекламою, яка заважає нормальній роботі із тим чи іншим сайтом, оскільки може або закривати більшу частину сторінки, або містити певні віруси, та непристойним матеріалом, з-поміж якого окремо можна виділити порнографію, поширення неправдивої інформації та ін., за що передбачається відповідальність.
Згідно досліджень «Miniwatts Marketing Group – Internet World Stats» складено рейтинг 20 країн Європи із найбільшої кількістю користувачів Інтернет. У рейтингу наша країна займає 14 місце [20].
Молоде покоління сьогодні важко може уявити собі життя без соціальних мереж. Зручність спілкування, а часто і спосіб заробітку грошей, приваблює з кожним роком до соцмереж все більшу кількість людей.
Спілкування в соцмережах може підвищувати самооцінку, але в той же час знижувати самоконтроль. Велику роль у формуванні самооцінки експерти відвели тому, яку інформацію про себе людина розміщує на своїй сторінці, а не інформація на сторінках друзів. В цілому соціальні мережі мають істотний вплив на життя сучасного суспільства, однак назвати однозначно цей вплив негативним або позитивним не можна, тому що все залежить від людини, яка проводить час в соцмережах [21].
Серед позитивних рис можна виділити різноманітні он-лайн тренінги, вебінари, можливість комунікувати із друзями в різних точках земної кулі в реальному часі, також заводити нові знайомства з метою підвищення рівня знань іноземної мови; можливість здійснення обміну коментарями щодо ситуації в країні та в світі; надання юридичних он-лайн консультацій; спілкування із деякими представниками влади, шоубізнесу на їх офіційних сторінках та ін. Однак, незважаючи на низку позитивного у використанні соціальних мереж населенням, існують також і вагомі недоліки.
Перш за все, варто відмітити про порушення авторських та інших прав в соцмережах.
Нині при використанні Інтернету немає жодних законодавчих обмежень. Деякі країни, наприклад Китай, Росія, Руанда та Конго, намагаються ввести його в законні рамки, але це майже неможливо, оскільки Інтернет, а відповідно і соцмережі, не має територіальних кордонів. У даному випадку є можливим використання інформації з мережі в незаконних діях, окрім вищезазначеного також потрібно відмітити й велику кількість інформації про те, як можна вчинити злочин (відімкнути замок без ключа, завести авто для викрадення за допомогою дротів, виготовити вибухівку в домашніх умовах та ін. подібного характеру). Ще одним негативним моментом є можливість доступу до інформації, яка провокує насильство, агресію, ксенофобію, неонацизм, екстремізм і тероризм; інформації порнографічного характеру неповнолітніми особами. Тому, підтримуємо твердження про те, що нагальною є потреба створення спеціального органу, принаймні на території України, який би мав повноваження у сфері перевірки інформації, що розміщується в Інтернеті, та блокування «шкідливої». Поточне управління Інтернетом варто залишити за технічними структурами й захистити його від впливу політичних пристрастей.
У мережі також відбувається порушення авторського права, а саме вчинення дій, спрямованих на протиправне використання об’єктів права інтелектуальної власності, що належать іншим особам, умисно вчинені особою, яка розуміє протизаконний характер цих дій, з метою отримання матеріальної вигоди, оскільки будь-який користувач може розмістити певний вірш, оповідання й поставити підпис як автор, не маючи при цьому жодних прав на даний витвір. Яскравий приклад цьому – діяльність державної установи, в яку передаються дисертації після захисту в електронній формі. Через деякий час усі роботи опиняються в Інтернеті, а придбати їх може кожен охочий, порушуючи авторські права.
Нині українські й закордонні сайти переповнені статтями та книгами, розміщеними без згоди авторів. «Переходячи» з одного сайту на інший, матеріали, як правило, втрачають імена своїх авторів, а часто присвоюються іншим. Таким чином зі збільшенням використання творів у мережі Інтернет, збільшується кількість випадків порушення авторських прав.
З метою ліквідації негативних наслідків порушення авторського права в мережі Інтернет, законодавець повинен підвищити рівень покарань за злочини у даній сфері залежно від рівня суспільної небезпеки, уряд – активними діями довести суспільству, що він не сприятиме порушенням авторських прав у сфері інформаційних технологій, а також ввести додаткові засоби захисту [6, С. 200].
Однак, якщо раніше Інтернет був зорієнтований переважно на те, щоб через нього можна було дістати певну інформацію, переслати документи по пошті і т.д., то тепер постав новий аспект – життя у віртуальному світі через такі сайти, як Вконтакте.ру, Facebook.com, Formspring.me і багато інших.
Те, що соціальна мережа дійсно поглинула багатьох – це факт, але виникає логічне запитання: чому? Причин знову ж таки багато і вони стосуються не тільки економії часу, а насамперед таких психологічних механізмів, які стосуються відповідальності, самовпевненості та самозахисту.
Із психологічної точки зору Інтернет сприймається людиною, чимось на рівні натовпу. А в натовпі, як відомо, обличчя і індивідуальність зникає, а із нею і відповідальність. Коли ж ми потрапляємо в Інтернет, ми, як і в натовпі, нібито зникаємо, відчуваємо себе анонімними та недоторканними, із легкістю можемо «качати» піратську продукцію, що є протиправним, хоча це можна інтерпретувати як крадіжку. У мережі ми можемо легко написати будь-яку образу. Ми можемо принизити людину, а в «реальному» світі посягання на честь і гідність особи можуть нести цивільну (ст. 7 ЦК [22]) або кримінальну відповідальність, яка настає та образу (ст. 161 КК [23]).
За наклеп у ЗМІ або мережі Інтернет можна отримати до року виправних робіт, за неправдиве звинувачення в тяжкому злочині – до 2 років обмеження волі. Відповідні норми містяться в законі №3879. Згідно з законом, Кримінальний кодекс України був доповнений статтею 151 [24] «Наклеп» (в засобах масової інформації або в Інтернеті). Згідно з ухваленим законом до Кримінального кодексу України додається стаття «Екстремістська діяльність». В ній зазначається про те, що виготовлення, зберігання з метою збуту чи розповсюдження, а також збут чи розповсюдження екстремістських матеріалів, зокрема через засоби масової інформації, Інтернет, соціальні мережі, використання чи демонстрування екстремістських матеріалів перед масовим зібранням людей, публічні висловлювання чи заклики екстремістського характеру, а також фінансування зазначених дій або інше сприяння їх організації чи здійсненню караються штрафом від 200 до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із конфіскацією екстремістських матеріалів [24].
Соціальні мережі в Інтернеті використовуються як високотехнологічний інструмент для поширення ідей і розпалювання ворожнечі на соціальному, національному, політичному та мовному ґрунті. Все частіше лунають заклики до нетерпимості, ворожнечі, ненависті та насильницької зміни влади і конституційного ладу. Нерідко під виглядом самоорганізації громадян Інтернет використовується для маніпулювання ззовні, в результаті чого відбувається суттєве зростання конфліктності, жорстокості, безжальності та насильства серед населення, що призводить до зниження рівня моральності та системного заподіяння шкоди законним правам та інтересам громадян і суспільству, інтересам держави в цілому [25].
Можемо влаштувати скандал, який затягне всіх, хто в цей час опинився на злощасному сайті і т.д. І знову ж таки – ніякої відповідальності. Але відсутність відповідальності – не єдина проблема.
Важливо враховувати те, наскільки потужним є вплив цих сайтів на психологію людини, перш за все, що стосується молоді, але не тільки. У дорослих в Інтернеті також спрацьовують аналогічні психологічні механізми: що може бути простіше, ніж зайти на який-небудь сайт і написати будь-яку найгрубішу образу, але із політичним, націоналістичним чи іншим контекстом – все одно ж ніхто не покарає за це, навіть якщо ви пишете дійсно від свого імені. І такий підхід має масовий характер, що не може не позначитися на соціумі в цілому: рівень агресії зростає, ризик заворушень підвищується, конфлікти в суспільстві нарощуються і т.д.
В Інтернеті існує безліч націоналістичних сайтів і ми бачимо до чого існування таких сайтів призводить, зокрема, у сусідній Росії, де відбувається розповсюдження недостовірної інформації та подальше масове «зомбування» населення [26].
Як негативний момент, зазначимо і про розповсюдження інформації самими користувачами соцмереж та ії подальше використання «фейковими» сторінками, за допомогою яких можуть вчинятися протиправні дії, такі як заклики до повалення державної влади, зміни території та ін., що може мати в подальшому ознаки протиправних діянь, наприклад сепаратизм.
У чинному Кримінальному Кодексі України немає статті яка прямо б регулювала відповідальність за сепаратизм. Тому для того щоб кваліфікувати дії пов’язані із сепаратизмом необхідно звернутися до статті 110 КК України «Посягання на територіальну цілісність і недоторканість України» [23]. Сепаратизм підлягає кримінальній кваліфікації за статтею 110 КК України, саме тому, що його наслідками є порушення територіальної цілісності і недоторканості території України. А, оскільки ці дії будуть вчинені у віртуальному просторі, то актуальним стане питання притягнення винної особи до відповідальності. Оскільки необхідно зібрати значну кількість доказів щодо того, чи реальна людина вчинила ці дії, чи «вигадана» особа, чи, можливо, робот.
Вчені Кембріджського університету виявили, що навіть те, як користувач ставить «лайки» у Facebook, може розповісти багато що про його політичні та релігійні погляди, сексуальну орієнтацію, сімейний стан, шкідливі звички й інші аспекти особистої інформації, які він не хоче розкривати у своєму профілеві. А сучасні комп’ютерні програми дозволяють «витягти» усю цю інформацію з соцмереж і проаналізувати її.
Відомо, що сьогодні приблизно 15% користувачів соціальних мереж користуються ними для стеження за іншими людьми. Як правило, практикується це не тільки злодіями, а й терористичними організаціями та спецслужбами, які здійснюють за допомогою соцмереж не тільки стеження а й вербовку громадян. За різними даними, тільки в Росії за останній час було завербовано понад 2000 чоловік, включаючи жінок. Своїх жертв представники забороненої в Росії організації ІДІЛ шукають в Інтернеті: соцмережах і, звичайно, на сайтах знайомств [27]. Кажуть, весь світ перебуває під електронним ковпаком спецслужб. Інтернет для вербування також використовують терористи [28].
Останнім часом багато говорять про використання соціальних мереж в якості потужного інструменту об’єднання людей з метою їх участі в масових акціях для зміни економічної політики держав або усього державного устрою. Такий приклад маємо в Білорусії, де створено рух, який так і називається «Революція через соціальні мережі» [29]. У соцмережі Facebook група «Збережи свій двір» запрошує іванофранківців до патрулювань вулиць міста спільно з правоохоронцями [30].
Акцентуємо увагу на тому, що соцмережі все більше впливають на мову та свідомість користувачів. Поширеним явищем стає розповсюдження так званих «хештег-слів», наприклад «#яснозрозуміло», «#аргументнийаргумент», які часто є тавтологією чи неправильними з точки зору мовлення, в той же час такі фрази на довго залишаються в пам’яті користувача мережі і використовуються ним у повсякденному спілкуванні. Внаслідок цього, індивід-користувач соціальної мережі починає і думати встановленими в мережі канонами, що не завжди має позитивне спрямування. Як приклад, зазначу про масові розстріли в школах США.
Усе почалося в 1996 році, коли Баррі Лукатіс убив свого вчителя та 2 однокласників. Протягом наступних 2 років ситуація погіршувалася – сталося ще 6 схожих інцидентів. А в 1999 відбувається масовий розстріл школярів, відомий усьому світу як «Колумбайн». 2007 – бійня у Політехнічному інституті, штат Вірджинія, 32 людини застрелені, 70 поранені. 2012 – свавілля Адама Лензи у Сенді-Хук, штат Конектикут, під час якого було вбито 27 людей.2015 – десятеро застрелені у коледжі Розбургу, штат Орегон. Всі особи, які вчиняли дії, були активними користувачами соціальних мереж. Наприклад, винуватці Гарріс і Кліболд від початку розробили сценарій, який передбачав те, як саме повинна пройти стрілянина. Вони створили веб-сайт, почали заливати відео на YouTube та в соцмережі, знімали про себе фільми в домашніх умовах, де поставали в ролі кілерів. Вони писали довжелезні маніфести, записували аудіозвернення в підвалі, пояснювали причини своєї діяльності [31]. Американські дослідники з’ясували, що масові розстріли в школах є «заразними». Вчені прийшли до цього висновку, проаналізувавши численні випадки перестрілок в навчальних закладах США [32].
Цікавим залишається явище повної довіри всій інформації, яка публікується в мережі. Користувач переважно не перевіряє отриману інформацію і приймає її за достовірну, тільки на основі того, що вона публікується солідною групою із значною аудиторією.
Іншим прикладом є «спіраль мовчання», коли мас-медіа можуть маніпулювати громадською думкою за рахунок надання слова представникам меншості й замовчування думок більшості, а також за допомогою якої аналізуються процеси формування та функціонування громадської думки. Саме на перетині впливу масової комунікації й зворотної реакції індивідів народжується та взаємодія, яка змінює громадську думку [15, С.98].
Подібне відбувається і в соціальних мережах, коли авторами повідомлень виступають саме представники меншості, проте користувачі, які не хочуть залишатися осторонь, починають підтримувати, можливо навіть неприйнятну для них думку. Пов’язаним із вищезгаданою моделлю є явище «стадного інстинкту», яке безпосередньо пояснює в деякій мірі «спіраль мовчання». Сам принцип стадного інстинкту полягає в тому, що людина за своєю природою – істота колективна, групова. І один з механізмів виживання в групі полягає в тому, щоб у більшості випадків вести себе так само, як і всі, а також переймати досвід інших
Аналізуючи основні методи, які використовуються в соціальних мережах, варто згадати думку Г. Почепцова, який наголошує на тому, що сьогодні інформаційні війни, перш за все, ведуться за допомогою інтелектуального інструментарію, а соціальні мережі є безпосереднім середовищем для їх використання. Також він відзначає створення нового методу впливу на громадську думку, що отримав назву мікротаргетингу і полягає у публікації персоналізованих повідомлень на рівні окремої людини для привернення її уваги та завоювання прихильності [14],залученні користувачів-волонтерів, які будуть вести запеклі дискусії в обговореннях, писати прихильні для влади коментарі, а також публікувати замітки, повідомлення, які критикуватимуть чи підтримуватимуть певні дії, висвітлюватимуть їх під певним кутом зору.
В той же час варто наголосити на тому, що соціальні мережі є ідеальним знаряддям не лише для здійснення впливу, але й для збору необхідної інформації. Адже, сам того не підозрюючи, користувач соціальної мережі стає абсолютно незахищеним перед вторгненням у його особисте життя.
Соціальні мережі помітно впливають на взаємодію державної влади і суспільства. Вони все частіше стають своєрідними посередниками між владою та громадянами через офіційні сторінки політиків та центральних органів, на яких активно пропагуються основні позиції влади.
Охоплюючи значну і різносторонню аудиторію, соціальні мережі перетворюються на інструментарій ведення інформаційних війн та здійснення впливу на громадськість. Наприклад, двоє мешканців графства Чешир засуджені до чотирьох років в’язниці за заклики до погромів в соціальній мережі Facebook [33].
Скориставшись пошуковою системою в Інтернеті, можна натрапити на соціальні мережі, як українські так і закордонні, учасники яких розповсюджують заклики сепаратистського характеру, активно пропагують антиконституційну діяльність. Сфальсифіковані інформаційні матеріали завдають великої шкоди, маніпулюючи свідомістю людей, дезінформують їх та спонукають до протиправних дій.
Службою безпеки України через соціальні мережі щодня виявляється величезна кількість груп сепаратистської та антиукраїнської спрямованості. Встановлено, що понад 80% з них адмініструються з території РФ, тимчасово окупованих територій АР Крим та Донецької і Луганської областей [34].
Доступ до інформації як складова суб’єктивного права на інформацію передбачає реалізацію можливості отримання (одержання) інформації. Причому засоби одержання інформації можуть бути різними: офіційні й неофіційні публікації в засобах масової інформації (в соцмережах – авт.), надання усної або письмової інформації за інформаційними запитами або зверненнями громадян тощо.
Нині досить актуальним стало запровадження електронної петиції, як засобу забезпечення реалізації цього права, тобто офіційне звернення (колективне чи індивідуальне) з вимогою, пропозицією, чи скаргою до відповідних суб’єктів (уточнення – органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, об’єднань громадян або посадових осіб) через офіційний веб-сайт органу, якому вона адресована, або веб-сайт громадського об’єднання, яке здійснює збір підписів на підтримку електронної петиції [7].
Приймаючи до уваги вищезазначене, зауважимо, що електронна петиція може бути використана і в протизаконних цілях. Оскільки, як передбачається законодавством, електронна петиція, адресована Київській міській раді, розглядається за умови збору на її підтримку не менше як 10000 підписів громадян протягом не більше трьох місяців з дня оприлюднення петиції [35].
Зважаючи на «багатолюдність» соціальних мереж та швидкість розповсюдження інформації в них, то зібрати необхідну кількість підписів є простою справою, а от зміст звернення може мати і протиправний зміст. Звичайно ж, суть самої петиції не може протирічити законодавству України, але можливий варіант обходу закону або якихось прихованих намірів. Тому, використання електронної петиції в суспільстві знань повинне бути чітко регламентованим.
Окремої уваги заслуговує Вікілікс – міжнародна організація, що займається витоками таємної інформації та її подальшою публікацією на своєму сайті. Джерела інформації завжди залишаються анонімними. Метою проекту оголошено «невідслідковуване публікування і аналіз документів, що стали доступними внаслідок витоку інформації». Стати анонімним джерелом інформації може будь-хто, хто має її у своєму розпорядженні і надішле до «редакції» [36]. Зважаючи на такі характеристики інформації як достовірність, повнота, об’єктивність та ін. зауважу про неприпустимість розповсюдження недостовірної інформації, оскільки це може тягнути за собою низку негативних наслідків. Сама організація і займається витоком непідтвердженої інформації. Наприклад такі заголовки на шпальтах газет «WikiLeaks: Украина боялась вторжения в Крым еще при Ющенко» [37], «WIKILEAKS: украинские тайны госдепа» [38], «Wikileaks разоблачил Порошенко и Тимошенко» [39], «WikiLeaks начал публиковать переписку главы ЦРУ» [40], «WikiLeaks: В Украине 2 компании, которые следят за украинцами для СБУ, МВД и других» [41], але немає вказівки на той ресурс, звідки отримана дана інформація. Актуальним залишається питання того, яким чином до власника сайту ВІКІЛІКС потрапили зазначені документи та з якою метою вони були оприлюднені. Цілеспрямовані витоки «секретної інформації» від ВІКІЛІКС та інших подібних Інтернет-ресурсів стали поширеним методом інформаційного протиборства й маніпулювання громадською думкою. Портал ВІКІЛІКС фактично виконує рольову функцію підрозділу «інформаційних військ» у ролі файлообмінника, куди різноманітні спецслужби держав та представники корпоративних структур можуть у разі потреби скидати «компрометуючі матеріали» [42].
Зазначаючи про національне законодавство, зауважу, що статтею 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» [43] передбачається, що за порушення законодавства про доступ до публічної інформації особи, винні у наданні або оприлюдненні недостовірної, неточної або неповної інформації несуть відповідальність. Водночас, за порушення інформаційного законодавства Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність.
Таким чином, резюмуючи вищезазначені положення, я дійшов таких висновків. Перш за все, нині суспільство існує у вигляді суспільства знань, це пояснюється збільшенням ваги інформації в різноманітних сферах. Структура суспільства знань де термінується структурою його комунікацій. Одним із найрозповсюдженіших видів комунікацій і є соціальні мережі. Незважаючи на певні переваги користування соцмережами, але також і існує низка недоліків, наприклад, анонімне розголошення конфіденційної інформації, порушення авторських прав, поширення недостовірної інформації та ін. На сьогоднішній день неможливо ввести використання Інтернету в цілому та соціальних мереж, зокрема, в законодавчі рамки, оскільки він є транснаціональним. Окрему увагу було приділено Вікілікс і зауважу, що невідслідковуване публікування і аналіз документів, що стали доступними внаслідок витоку інформації є протиправним. У цілому в наукових колах мало уваги приділено суспільству знань та структурі його комунікацій і це може бути використано при здійсненні комплексних досліджень.
Список використаної літератури:
- Ліпкан В. А. Інкорпорація інформаційного законодавства України: [монографія] / В. А. Ліпкан, К. П. Череповський / за заг. ред. В. А. Ліпкана. — К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2014. — 408 с.
- Баскаков В. Інформація з обмеженим доступом: поняття та ознаки / В. Баскаков // Актуальні проблеми державотворення : матеріали науково-практичної конференції (Київ, 28 червня 2011 р.). — К. : ФОП Ліпкан О.С., 2011. — С. 47-49.
- Залізняк В. А. Міжнародно-правове регулювання права на інформацію / В. А. Залізняк // Підприємництво, господарство і право. — 2010. — № 8. — С. 69-72.
- Логінов О. В. Адміністративно-правове забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес ; фінансове право ; інформаційне право» / О. В. Логінов ; Нац. акад. внутр. справ України. — К., 2005. — 20 с.
- Череповський К. П. Інкорпорація інформаційного законодавства України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес ; фінансове право ; інформаційне право» / К. П. Череповський; Запоріз. нац. ун-т. — Запоріжжя, 2013. — 19 с.
- Рудник Л. І. Право на доступ до інформації : дис… канд. юрид. наук : 12.00.07 / Національний університет біоресурсів і природокористування України / Людмила Іванівна Рудник. — К., 2015. — 247 с.
- Арістова І. В. Державна інформаційна політика та її реалізація в діяльності органів внутрішніх справ України: організаційно-правові засади : … дис. д-ра. юр. наук : 12.00.07 / Арістова Ірина Василівна. — Х., 2002. — 476 с.
- Арістова І. В. Державна інформаційна політика: організаційно-правові аспекти : [монографія] / за заг. ред. Бандурки О. М. — Харків : Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. — 368 с.
- Цимбалюк В. С. Інформаційне право (основи теорії і практики) : [монографія] / В. С. Цимбалюк. — К. : «Освіта України» 2010. — 388 с.
- Цимбалюк В. С. Інформаційне право : концептуальні положення до кодифікації інформаційного законодавства / Цимбалюк В. С. — К. : Освіта України, 2011. — 426 с.
- Цимбалюк В. С. Концепція кодифікації законодавства України про інформацію / В. С. Цимбалюк // Інформаційні технології в глобальному управління : матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 29.10.2011 р.). — К. : ФОП Ліпкан О. С. — С. 73 — 91.
- Сопілко І. В. Інформаційні загрози та безпека сучасного українського суспільства [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://jrnl.nau.edu.ua/index.php/UV/article/viewFile/8181/9770
- Почепцов Г. Інформаційна війна як інтелектуальна війна [Електронний ресурс] / Г. Почепцов. – Режим доступу: http://osvita.mediasapiens.ua/material/13303.
- Ноэль-Нойман Э. Общественное мнение. Открытие спирали молчания / Э. Ноэль-Нойман / [пер. с нем. под ред. Д. В. Складнева]. — М. : Наука, 1996. — 386 с.
- Цивільний кодекс України : за станом на 19 січня 2013 р. / Верховна Рада України. — Офіц. вид. — К. : Видавничій Дім «Ін Юре», 2013. — С. 158.
- Кримінальний кодекс України від 05 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001 р. — № 25. — стаття 131.
- Как террористы из ИГИЛ вербуют женщин в Интернете [Електронний ресурс]. — Режим доступу : https://lady.mail.ru/article/488295-kak-terroristy-iz-igil-verbujut-zhenshhin-v-internete/?social=ok
- Соціальні мережі – вільний обмін думками чи маніпулювання свідомістю? [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://xpress.sumy.ua/article/society/5700
- Юркіна В. Малькольм Гладуелл: у школах США стрілятимуть частіше, 23.10.15 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://studway.com.ua/m-gladuell-ua/
- Исследование: массовые расстрелы в школах США являются «заразными», 04.07.2015 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.gazeta.ru/science/news/2015/07/03/n_7345093.shtml
- Двох британців засудили до 4 років ув’язнення за заклики до погромів у Facebook, 17.08.11 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://tsn.ua/svit/dvoh-britanciv-zasudili-do-4-rokiv-uv-yaznennya-za-zakliki-do-pogromiv-u-facebook.html
- Куценко: СБУ через соцмережі щодня виявляє величезну кількість груп сепаратистської та антиукраїнської спрямованості [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.kirovograd.net/society/2015/4/3/kucenko_sbu_cherez_socmerezhi_shodnja_vijavljaye_velicheznu_kilkist_grup_separatistskoyi_ta_antiukrayinskoyi_sprjamovanosti.htm?print
- Про затвердження Положення про порядок подання та розгляду електронних петицій : рішення Київської міської ради від 8 жовтня 2015 року [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://kmr.ligazakon.ua/SITE2/l_docki2.nsf/alldocWWW/3A517FDCE7CE4DA5C2257EEB006E0C0F?OpenDocument
- Wikileaks: украинские тайны госдепа [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://gordonua.com/specprojects/wikileaks.html
- WikiLeaks начал публиковать переписку главы ЦРУ [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://lb.ua/tags/9975_wikileaks.htmlhttp://lb.ua/tags/9975_wikileaks.html
- Щодо ситуації із публікацією конфіденційного листування дипкорпусу США сайтом WIKILEAKS [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/articles/343/
- Про доступ до публічної інформації : Закон України від 13 січня 2011 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу :http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2939-17
7. собків Я. М. Електронна петиція як одне з інформаційних прав людини і громадянина [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://goal-int.org/elektronna-peticiya-yak-odne-z-informacijnix-prav-lyudini-i-gromadyanina/
16. С интеллектом беби-бумеров в новом мире делать будет нечего [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.zautra.by/cont/cmt_add.php?sn_nid=4355&sn_cat=10&cmt_art_id=4355&cmt_art_cat=10
17. The Network Society and Organizational Change [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://globetrotter.berkeley.edu/people/Castells/castells-con4.html
18. Соціальні мережі як чинник розвитку громадянського суспільства : [монографія] / [О. С. Онищенко, В. М. Горовий, В. І. Попик та ін.] ; НАН Укра- їни, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. — К., 2013. — 220 c.
19. Людина зі смартфоном або соціальні мережі як право на свободу Юрій Залізняк [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.mediakrytyka.info/onlayn-zhurnalistyka/lyudyna-zi-smartfonom-abo-sotsialni-merezhi-yak-pravo-na-svobodu.html
20. Вплив соціальних мереж на здоров’я людини та її мовленнєву діяльність [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://naub.oa.edu.ua/2012/vplyv-sotsialnyh-merezh-na-zdorovya-lyudyny-ta-jiji-movlennjevu-diyalnist/
21. Який вплив соціальних мереж на життя людини? [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.centrmed.com/news/detail.php?ID=39380#.Vqfc-vmLTIU
24. За наклеп у ЗМІ або мережі Інтернет можна отримати до року виправних робіт, за неправдиве звинувачення в тяжкому злочині – до 2 років обмеження волі 16.01.14 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://newsradio.com.ua/2014_01_16/V-Ukra-n-vvedeno-krim-nalnu-v-dpov-daln-st-za-naklep-ekstrem-stsku-d-jaln-st/
25. Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=49483
26. Соціальні мережі: реальні загрози віртуального світу [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://ogo.ua/articles/view/2011-02-23/26490.html
28. Вербовка по Интернету. Какую опасность представляют компьютерные технологии 09.07.2015 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://argumenti.ru/espionage/n495/406770
30. Івано-франківців закликають патрулювати власне місто, 17.03.15 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://pravda.if.ua/news-74214.html
36. What is WikiLeaks [Електронний ресурс]. — Режим доступу : https://www.wikileaks.org/
37. WikiLeaks: Украина боялась вторжения в Крым еще при Ющенко, 6.03.2014 г. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://korrespondent.net/ukraine/politics/3316023-WikiLeaks-ukrayna-boialas-vtorzhenyia-v-krym-esche-pry-yuschenko
39. Wikileaks разоблачил Порошенко и Тимошенко, 12.06.2014 г. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.mk.ru/politics/2014/06/12/wikileaks-razoblachil-poroshenko-i-timoshenko.html
41. WikiLeaks: В Украине 2 компании, которые следят за украинцами для СБУ, МВД и других, 2.12.2011 г. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.pravda.com.ua/rus/news/2011/12/2/6807181/?attempt=1