Ліпкан В.А., Жук В.О.

У статті розглядаються проблеми реагування МВС виклики ХХІ століття. Аргументується позиція щодо наявності тісного взаємозв’язку між нелегальною міграцією та тероризмом.

 

In the article problems of MIA reacting on contemporary challenges are esteemed. Is argumented that terrorism and illegal trafficking have close linkage.

Вступ

Закономірним є той інтерес, який проявляється до розроблення теоретичних питань і практичних заходів у сфері боротьби з тероризмом і нелегальною міграцією. Передусім він пов’язаний із тими фундаментальними принципами демократичності і справедливості, які закладені в основу існування та ефективного функціонування системи загальноєвропейської безпеки, а також тим великим досвідом реагування на дані виклики, який було накопичено впродовж багатьох років. Зазначимо, що безпосередня актуальність обраної теми ґрунтується на необхідності реалізації перспективного плану дій МВС України у сфері європейської інтеграції та співробітництва з ЄС, затвердженого розпорядженням Міністра внутрішніх справ України № 618 від 30 грудня 2002 року. У свою чергу даний план було розроблено з метою забезпечення розпоряджень та доручень Президента України, постанов, розпоряджень та доручень Кабінету Міністрів України щодо забезпечення курсу держави на інтеграцію до ЄС, міжнародних зобов’язань України на європейському векторі, виконання рекомендацій парламентських слухань, домовленостей засідання „трійка ЄС-Україна”, інших досягнень у співробітництві з ЄС у сфері компетенції органів внутрішні справ.

У цілому слід зазначити, що хоча останніми часами і можна констатувати про активізацію наукового інтересу до дослідження теоретичних і практичних проблем боротьби з тероризмом і нелегальною міграцією, в Україні поки відсутні адекватні розробки з цих питань. Велика кількість публікацій з даної тематики обмежується здебільшого розглядом кримінологічних та кримінально-правових питань. У той же час, про роль та місце органів внутрішніх справ у боротьбі з тероризмом та нелегальною міграцією пишеться не досить багато[1]. А у зв’язку із проголошенням Президентом України курсу на інтеграцію до європейських структур розгляд ролі МВС у даному процесі, зокрема її участь у боротьбі з тероризмом і нелегальною міграцією, є новаторським, і до цього в літературі дане питання не порушувалося, що обумовлює актуальність обраної для дослідження теми статті.

Саме тому мета статті полягає у тому, щоб окреслити роль МВС України у реагуванні на сучасні виклики національній безпеці в контексті реалізації політики євроінтеграції на прикладі тероризму та нелегальної міграції.

Геополітичний аспект проблеми

Зазначу, що сучасний тероризм, являє собою складне соціальне деструктивне явище, яке обумовлюється різноманітними умовами виникнення. Перш за все — це перехід світового товариства від біполярної до монополярної системи, а також формування нового типу цивілізації, із одночасним конфліктом із старими, що відживають, розповсюдження ліберальної системи економіки на теренах колишньої соціалістичної співдружності, створення нової міжнародної системи Північ / Південь тощо[2]. Крім того, створення нових держав на геополітичному просторі колишнього СРСР, а також формування нових структур в Європі супроводжується гострими проблемами політичного, економічного, етноконфесійного та іншого характеру.

Щодо України слід зауважити, що наша держава розташована на межі трьох великих геополітичних просторів — Євразійського, Серединної Європи та Тюркського. У згаданому аспекті особливу небезпеку для України становлять певні воєнізовані формування різних політичних та етнічних сил, діяльність яких створює загрозу використання методів тероризму для досягнення політичних цілей та інших цілей. Особливу увагу з боку держави заслуговують Балкано-Чеченська та Балкано-Афганська дуги нестабільності, вістря якої проходять через Україну, що свідчить про напругу між двома світовими цивілізаціями — слов’яно-православної та мусульманської. Про таку напругу свідчить і те, що в Україні, за даними СБУ, існують терористські організації ісламського фундаменталізму, які мають практичний досвід вчинення актів тероризму.

Нині Україна опинилась у серцевині трикутнику етнорегіональних конфліктів — на Балканах, на Кавказі і Ближньому Сході. Якщо ці етнотериторіальні претензії сусідніх з Україною країн, будуть доведені до конфлікту, то Європа може стати черговим джерелом нової світової війни.

Нелегальна міграція —  загроза національній безпеці України

Зазначимо, що державна політика попередніх часів, тісно пов’язана з такими процесами, як централізація влади, обмеження свободи пересування громадян, примусова індустріалізація, колективізація землі, а іноді й примусове переселення, й досі відчувається в політичній, економічній і соціальній сферах життя країн регіону. Падіння режимів і навіть зникнення з мапи цілих держав призвели до появи нових столиць, що стали новими центрами розвитку, змін і влади, нових (часто спірних) кордонів. Майже в усіх посткомуністичних державах перетворення спричинили децентралізацію політичної влади, лібералізацію економіки та надбання нових свобод, зокрема й свободи пересування.

Хоча сьогодні громадяни й мають право переїжджати з місця на місце, на практиці вони стикаються з певними перешкодами. Бідність, адміністративні бар’єри та дефіцит житлового фонду можуть змусити одних громадян переїхати на нове місце, а інших відмовитися від цієї ідеї.

Місцеві органи влади великою мірою чинять опір внутрішній міграції, тоді як національна влада, навпаки стимулює її. Цікавим є той факт, що міграція неабияк залежить саме від місцевої влади. Ураховуючи зміщення влади в бік місцевого рівня, політика та окремі дії місцевих урядів суттєво впливають на вирішення нагальних проблем розвитку та змін у посткомуністичних країнах. Тоді як багато муніципалітетів стикаються чи з суттєвим скороченням кількості мешканців чи з напливом небажаних осіб, внутрішня міграція, якщо її прямо не підтримують місцеві організації чи підприємства, може розглядатись як небажана додаткова сфера відповідальності. Місцеві органи влади почасти змагаються один з одним за залучення заможних мешканців, що дає можливість підтримувати сталий розвиток. Подекуди таке змагання супроводжується обмеженням можливостей для приїжджих чи представників певних етнічних груп, щоб пом’якшити навантаження на систему державних послуг — наприклад, через відмови від надання двомовної освіти для представників етнічних груп чи медичного обслуговування тих, хто зрідка сплачує податки.

У тих країнах, які характеризуються високими темпами демографічного зростання, вплив міграції на здоров’я громадян та екологію може бути вкрай негативним. Великі потоки мігрантів часто призводять до швидкого розростання бідних кварталів, які характеризуються поганим станом систем водопостачання, каналізації та збирання сміття. Міграція може навіть вплинути на поширення хвороб. Існує пряма залежність між мобільністю населення та поширенням інфекційних захворювань, таких як туберкульоз, СНІД. Окрім того, міграція створює великі проблеми з інтеграцією переселенців у місцеві спільноти.

Переміщення людей у межах державних кордонів часто може сприяти місцевому розвиткові та працювати на процвітання країни в цілому. Дешеві трудові мігранти надають переваги підприємствам; приїжджі створюють нові можливості та пропонують нові послуги; культурне розмаїття та пов’язані з ним нові потреби стимулюють економічний розвиток. Міграція може здійснювати позитивний вплив не тільки на економічний розвиток, а й на державне управління. Здатність громадян вільно пересуватися всередині країни може підвищити ефективність децентралізованої системи влади, оскільки домашні господарства в таких умовах фактично можуть робити вибір між владою різних регіонів як агентів із надання державних послуг. За інших рівних умов це змушуватиме уряди пропонувати послуги якомога ліпшої якості за якомога меншої ціни, пристосовуючи їх до потреб та побажань клієнтів.

Щоб використовувати позитивні аспекти міграції та ефективно управляти пов’язаними із цим процесом ризиками, необхідно передусім розширити наявні знання про її наслідки та пов’язані з нею проблеми.

Зазначимо, що нелегальна міграція залишається однією з ключових проблем сучасної міжнародної спільноти. Цей феномен став невід’ємним елементом світу, що переживає глобалізацію. Повне подолання нелегальної міграції як соціального явища є практично неможливим. У той же час ступінь його поширення в Україні є настільки високим, що за рівнем міграційного навантаження Україна займає одне з найперших місць у Європі.

За даними Державної прикордонної служби України кількість незаконних мігрантів, виявлених органами охорони кордону, збільшилась у першому кварталі 2003 року в 1,4 рази (2003 р. — 1241 особа, 2002 р. — 874).

Кількість затриманих під час спроб незаконного переміщення через кордон поза пунктами пропуску збільшилась на 40% (2003 р.- 627 осіб 2002 р. – 440), з них: в Україну — 117 (зменшення на 7%); з України — 510 (збільшення в 1,6 разу);

Кількість не пропущених в пунктах пропуску через державний кордон збільшилась в 2 рази (2003 р. — 547 осіб, 2002 р. — 273);
Кількість затриманих за порушення правил перебування зменшилась в 2,4 рази (виявлені в тилових районах прикордонних областей, під час транзитного перевезення, на приватних квартирах, 2003 р. —  67 осіб, 2002 р. – 161).

Органами МВС з початку року затримано 325 мігрантів.
Серед незаконних мігрантів основну кількість (88%) становили громадяни (порівняно з 2002 р.): Індії – 315 (142); Китаю – 325 (134); Афганістану – 82 (108); Пакистану – 88 (73); В’єтнаму – 60 (58); Іраку – 69 (61); Ірану – 51(28); Бангладеш – 57 (49); Сирії – 36 (30).

Частка основних категорій виявлених нелегальних мігрантів за громадянством: Китай – 25%; Індія – 25%; Пакистан – 7%; Афганістан – 7%; Ірак – 6%; В’єтнам – 5%; Бангладеш – 5%; Іран – 4%; Сирія – 3%; інші країни – 13%[3].

Серед способів проникнення на територію України осіб, що мають наміри вдатися до нелегальної міграції, чільне місце посідає легальне потрапляння на територію України з використанням фіктивних мотивів. Зокрема, часто має місце вступ до навчальних закладів, коли вступник не має на меті отримання повної освіти, а лише використовує перші місяці навчання для пошуку каналів подальшого переправлення на Захід.

Такі канали продовжують активно використовуються для нелегальної міграції громадян Південної та Східної Азії, Близького та Середнього Сходу, країн Африки.

З початку 2003 року до України в’їхало з країн ризикової міграції 8829 осіб, з яких виїхало – 2996. У встановлені терміни не виїхало 66% з них.

Серед іноземців з країн ризикової міграції, які в’їжджали в Україну, найбільшу кількість становили громадяни Туреччини (43%), Китаю (14%), Ірану (8%), Лівану та Сирії (по 6%), Індії (5%). Заявлена мета поїздки: “навчання” – 23%, “ділова” – 22%, “службова” – 13%, “туризм” – 14%.

Отже, у першому кварталі 2003 року зафіксовані підсумки статистичного спостереження, що засвідчують зростання тиску нелегальної міграції на Україну:

1. Кількість незаконних мігрантів, виявлених органами охорони кордону, збільшилась в 1,4 рази.

2. Кількість затриманих за порушення (спробу) кордону збільшилась на 40%. Частка нелегальних мігрантів, затриманих за порушення кордону, збільшилась на 10% (у 2003 р. — 34% від загальної кількості порушників кордону, в 2002 р. —  24%).

3. Кількість не пропущених в пунктах пропуску через державний кордон збільшилась в 2 рази. Частка нелегальних мігрантів, виявлених у пунктах пропуску, зросла на 13% (у 2003 р. — 44% від загальної кількості виявлених та затриманих нелегальних мігрантів, в 2002 р. — 31%).

4. Кількість мігрантів, виявлених та затриманих за порушення правил перебування в Україні, зменшилась в 2,4 рази.

5. Кількість мігрантів, затриманих за порушення кордону в Україну та переданих прикордонними властями суміжних країн, збільшилась на 33%.

6. Кількість мігрантів, затриманих прикордонними властями суміжних країн за порушення кордону з України та повернутих, зменшилась на 4%.

Щодо нелегальних мігрантів, що потрапили в Україну, застосовується стандартний інструментарій впливу, який, втім, є суттєво обмеженим через відсутність угод про реадмісію з країнами СНД.

За той же час передано нелегальних мігрантів (порівняно з 2002 р.):
прикордонним органам суміжних країн — 91 осіб (60), зокрема: ФПС РФ — 85 осіб, В РБ — 6 осіб (2002 р. — 55); органам МВС — 257 осіб (509); до територіальних міграційних центрів — 3 осіб (8). Органами МВС через пункт пропуску „Бориспіль” видворено 92 особи. Як бачимо, ці цифри значно поступаються статистиці проникнення нелегальних мігрантів на територію України, отже, продовжується тенденція накопичення нелегальних мігрантів в України.

До основних причин, що призводять до скупчення нелегальних мігрантів в Україні можна віднести наступні:

• недосконалість законодавства, що регулює міграційні процеси;
• незадовільне облаштування північно-східної ділянки державного кордону — основного напрямку проникнення нелегальних мігрантів в Україну;
• недостатність контролю за діяльністю юридичних та фізичних осіб, які запрошують або приймають в Україні іноземців та осіб без громадянства;
• відсутність дійового механізму видворення іноземців з України[4].

Заходи, що вживає МВС: перспективи та пропозиції

Членство в ЄС зобов’язує країни-члени здійснювати погоджену політику у сфері юстиції та внутрішніх справ. На практиці це означає, що договори з третіми країнами мають бути погоджені в усіх країнах-членах, існують спільні стандарти у здійсненні поліцейської діяльності, для планування спільних операцій та здійснення обміну оперативною інформацією створений Європол.

Україна вважає такими, що відповідають національними інтересам, заходи щодо підтримання ініціатив країн Євросоюзу у сфері боротьби з тероризмом. Одним з компонентів системи забезпечення внутрішньої безпеки країни є МВС. Ним вже зараз вживається ціла низка заходів, мета яких здебільшого зосереджена на посиленні боротьби з тероризмом на багатосторонньому рівні, імплементації документів Ради Безпеки ООН щодо боротьби з тероризмом, участі у міжнародній співпраці у викоріненні джерел фінансування тероризму.

За результатами засідання „Україна-Трійка ЄС”, парламентських слухань у Верховній Раді України з Європейської інтеграції, Лондонської конференції Міністром внутрішніх справ України прийнято рішення щодо розробки єдиного перспективного відомчого плану.

Перспективний план дій містить заходи, що згруповані по окремих напрямах співробітництва з ЄС. Більша частина цих заходів вже закріплена у „Плані-графіку імплементації Плану дій ЄС в сфері юстиції та внутрішніх справ”, а також передбачена у проекті розпорядження Кабінету Міністрів пор План дій щодо пріоритетних положень Програми інтеграції до ЄС.

Метою цього плану є створення єдиного відомчого документу у сфері європейської інтеграції, який діятиме не перспективу та відображатиме весь спектр діяльності МВС на європейському напрямку. Це співробітництво з ЄС та його органами, Радою Європи, субрегіональними європейськими організаціями, до яких входять держави-члени ЄС, держави-кандидати на вступ до ЄС: як-то Центральноєвропейською Ініціативою, Південно-Східною Європейською Ініціативою, недержавними міжнародними організаціями. Передбачається, що цей документ переглядатиметься та уточнюватиметься кожний рік з урахуванням нових домовленостей та розширенням співробітництва з країнами-членами.

Зокрема, на підставі аналізу даного Плану дій, а також наукової літератури, пропонується вжити наступні заходи по боротьбі з тероризмом та нелегальною міграцією:

q    створення в країні державної структури, яка б консолідувала завдання боротьби з нелегальною міграцією на державному кордоні;

q    організація стажування та навчальних візитів працівників МВС України і Державної Прикордонної служби України до держав-членів ЄС та країн-кандидатів з метою вивчення законодавства та передового досвіду у питаннях боротьби з тероризмом та нелегальною міграцією;

q    створення МВС спільно з СБУ, МО, ДПС, інформаційно-аналітичної системи обліку вчинених актів тероризму;

q    здійснення спільного прикордонного співробітництва з Польщею, Угорщиною, Словаччиною та співробітництва з ФРН, спрямованого на боротьбу з тероризмом та виявленням і припиненням функціонування каналів постачання нелегальних мігрантів;

q    здійснення роботи по ратифікації Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 р. та Додаткових протоколів, що доповнюють Конвенцію ООН;

q    здійснення моніторингу антитерористичного і міграційного законодавства України щодо його відповідності та міри імплементації норм міжнародного законодавства з цих питань відповідно до національних інтересів України;

q    вжити разом з СБУ,  Державною Прикордонною та Державною митною службою України погоджених заходів щодо попередження неконтрольованого переміщення зброї, амуніції, отруйних речовин, наркотичних та вибухових речовин, а також речовин з біологічною інфекцією через державний кордон;

q    виявлення та перекриття найбільш небезпечних каналів міграції в Україні шляхом удосконалення візової політики та якості усіх видів контролю на державному кордоні;

q    виявлення та своєчасне припинення діяльності на території України злочинних угруповань, які займаються організацією переправлення нелегальних мігрантів, виготовленням і розповсюдженням серед іноземних громадян підроблених документів;

q    здійснення в установленому законом порядку взаємодії з координаційними, антитерористичними органами іноземних держав, міжнародними організаціями антитерористичної спрямованості з метою організації та проведення спільних заходів з припинення функціонування нелегальних каналів проникнення через державний кордон членів міжнародних терористських угруповань, релігійно-екстремістських та незаконних формувань країн СНД.

q    забезпечувати розвиток співробітництва МВС з недержавними міжнародними організаціями, що здійснюють свою діяльність в Україні.

Висновок

Резюмуючи наведене, хотілося б акцентувати увагу на деяких моментах.

1. Доцільним вважається розглянути питання щодо необхідності поглиблення співробітництва через проведення скоординованих спецоперацій та надання Європолу мандату на контакти з країнами-не-членами ЄС, з огляду на спільність проблеми боротьби з тероризмом та нелегальною міграцією для усього регіону.

2. Розглядаючи тероризм і нелегальну міграцію як соціальне явище[5], Україна твердо відстоює позицію щодо необхідності радикальної активізації діяльності по демонтажу фінансового підґрунтя терористських організацій і злочинних угруповань, які займаються організацією переправлення мігрантів через державні кордони[6]. З цією метою в нашій державі налагоджена тісна взаємодія оперативних підрозділів, які займаються боротьбою з тероризмом та відмиванням брудних грошей. Вважаючи даний напрям одним з пріоритетних в згаданій сфері, пропонуємо налагодити взаємодію між оперативними підрозділами країн Європи, з метою ефективного вирішення зазначених проблем.

3. Боротьба з тероризмом і нелегальною міграцією має розглядатися як безальтернативний пріоритетний напрям функціонування системи загальноєвропейської безпеки, і Україна докладатиме максимальних зусиль щодо підтримання миру та спокою на Європейському континенті[7].

 

Література