ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ

Ольга Кушнір,

кандидат юридичних наук,

радник Президента ГОСЛ

 

 

„Какими высшими благами, кроме голой жизни, ни пользуется человек, ? свободой и собственностью, семьёй и личными правами, ? всем этим он обязан государству.

Однако не только отдельная личность получает из рук государства высшие жизненные блага, но и вся совокупность людей, образующих государство, обязана ему своим, соответствующим человеческому достоинству существованием. Ведь государство создаёт благоприятные условия для стремления к высшим культурным целям, достижение которых вне государства было бы невозможным”[1].

Погоджуючись із тим, що соціальне призначення є іманентною ознакою держави, державної влади та її функцій, додамо, що соціальне призначення державної влади полягає в її різноманітній діяльності, спрямованій не на вирішення вузькокласових (олігархічних або партійних, як це зараз відбувається в Україні) завдань, а завдань, які детерміновані потребою нормального, збалансованого співіснування людини, суспільства і держави, їх прогресивного розвитку як цілісного організму.

Адже сучасна держава — соціальний арбітр, ефективний орган розв’язання  загальних проблем, організатор чималої кількості важливих заходів, без ужиття яких не може нормально функціонувати суспільство. Тож передусім потрібно віддати перевагу закріпленню та захисту прав і свобод людини, інформаційній та екологічній безпеці, технічному прогресу, здоров’ю нації та збереженню самобутності та самоідентичності української нації, безконфліктному існуванню суспільства, забезпеченню належного прожиткового мінімуму (оптимального рівня заробітної плати, пенсій, інших соціальних виплат), підтримці науки, культури, освіти, захисту материнства та дитинства[2].

Таким чином, екстраполюючи на предмет нашого дослідження висновки та пропозиції, що зробив Ю. П. Лобода в контексті дослідження цінності держави як її соціальної сутності[3], можна дійти висновку, що соціальна сутність державної влади — це її специфічна іманентна властивість, яка полягає в здатності державної влади та її суб’єктів забезпечувати в процесі своєї організації, функціонування і розвитку задоволення основних потреб усього суспільства, а також за наявних конкретно-історичних обставин створювати умови для можливого задоволення потреб та інтересів окремих індивідів та їхніх спільнот (національних, соціально-економічних, демографічних, релігійних тощо).

Також у сучасному державознавстві неабиякого поширення отримав підхід, згідно з яким сутність держави вбачається в забезпеченні безпеки соціуму, інтереси якого вона відображає. Так, цілком показовою, наприклад, є концепція данського дослідника Т. Хойрупа, який вбачає основне соціальне призначення держави в захисті відповідної соціальної системи. На його думку, першою умовою, яка дозволяє взагалі говорити про державу, є те, що ми маємо справу із суб’єктом, який здатний захищати себе, щоб залишатися визнаним членом світової державної системи. У цьому розумінні поняття держави теоретично є кінцевим пунктом  теорії державних відносин. Вчений підкріплює свій науковий погляд такою логічно послідовною теоретичною конструкцією: „Без боротьби за визнання або визвольних війн не може бути взаємного визнання суверенності або державної системи. Без суверенності немає держави. Таким чином, здатність захищати себе є першою теоретичною детермінантою концепції держави. Усі інші теоретичні детермінанти державної системи, а також її категорії, передбачають наявність можливості захисту і з теоретичної точки зору є похідними від неї”[4].

Отже, одне із основних призначень державної влади полягає в створенні безпечного середовища і захисту населення від виникаючих загроз, в тому числі від загрози злочинних посягань, зокрема торгівлі людьми.

Відтак, державна політика України у сфері протидії торгівлі людьми та пов’язаними з нею злочинами спрямована на таке:

–              профілактику та запобігання торгівлі людьми і пов’язаних з нею злочинів, насамперед шляхом активізації роз’яснювальної та пропагандистської роботи, особливо серед молодого жіноцтва; реабілітації та реінтеграції осіб, потерпілих від торгівлі людьми;

–              забезпечення жорсткого контролю за дотриманням вимог законодавства суб’єктами господарської діяльності, які працюють у сфері модельного, туристичного, розважального бізнесу, посередництва у працевлаштуванні за кордоном та невідворотного притягнення до відповідальності осіб, винних у порушеннях чинного законодавства;

–              максимально ефективної реалізації заходів із виявлення, викриття та припинення і розслідування фактів торгівлі людьми та пов’язаних із нею злочинів;

–              міжнародне співробітництво у сфері протидії торгівлі людьми та пов’язаним з нею злочинам.

Завданнями діяльності держави, міжнародних і неурядових організацій є забезпечення:

–              скорочення масштабів торгівлі людьми та пов’язаної з нею злочинної діяльності;

–              формування в українському суспільстві, передусім серед молодого покоління, адекватної оцінки суспільної небезпеки торгівлі людьми та пов’язаних із нею злочинів, їх неприйнятності та заохочення до активного сприяння практичним заходам протидії торгівлі людьми;

–              посилення міжнародної співпраці державних органів у сфері протидії торгівлі людьми та пов’язаним із нею злочинам.

Виконанню завдань присвячені прийняті в Україні програми протидії торгівлі людьми, а також нова Державна цільова програма протидії торгівлі людьми на період до 2015 року, заходи якої передбачають нормативне регулювання таких питань:

–              підвищити ефективність взаємодії органів державної влади, міжнародних, громадських організацій та інших юридичних осіб у сфері протидії торгівлі людьми;

–              збільшити кількість виявлених злочинів у зазначеній сфері та випадків притягнення до відповідальності осіб, причетних до їх скоєння;

–              забезпечити надання щороку комплексу послуг більш як 1200 особам, що постраждали від торгівлі людьми;

–              підвищити рівень обізнаності населення у сфері протидії торгівлі людьми;

–              підвищити професійний рівень спеціалістів, які надають допомогу особам, що постраждали від торгівлі людьми, здійснюють їх реабілітацію та соціальну реінтеграцію.

Одними з найважливіших напрямів загальносоціального попередження торгівлі людьми та пов’язаних з нею злочинів повинні стати розвиток економічних можливостей для громадян в Україні та створення умов для безпечної трудової міграції.

Організація протидії торгівлі людьми — це функція державного управління, яка визначає місце і роль кожного суб’єкта протидії в досягненні мети. Вона надає відповідь на питання „Де?”, „З ким?”, „Навіщо?”, „Чому?”, „Коли?”, визначає та встановлює зв’язки між цілями, завданнями, діяльністю та людьми.

В Україні організація протидії торгівлі людьми спрямована на захист прав людини як через створення умов у суспільстві для усунення цього явища, формування самосвідомості людей, так і через покарання тих, хто здійснює дану злочинну діяльність. Саме тому організація протидії торгівлі людьми включає два аспекти: функціональний (розподіл обсягу роботи між конкретними суб’єктами протидії), соціально-психологічний (організація взаємозв’язку окремих суб’єктів між рівнями повноважень та відповідальності).

Організаційні заходи протидії торгівлі людьми та пов’язаним із нею злочинам, повинні передбачати:

–              здійснення постійного моніторингу та аналізу стану фактичного поширення торгівлі людьми та пов’язаних з нею злочинів, завданої шкоди суспільству, вдосконалення на підставі цього моніторингу та аналізу програм і практичних заходів протидії торгівлі людьми та пов’язаним з нею злочинам на загальнодержавному й регіональному рівнях;

–              створення міжвідомчої системи дослідження проблем торгівлі людьми та пов’язаних з нею злочинів;

–              створення спеціалізованого фонду сприяння протидії торгівлі людьми та пов’язаним з нею злочинам.

Для ефективної реалізації практичних заходів протидії торгівлі людьми та пов’язаним із нею злочинам також повинно бути забезпечено:

• зростання професійного рівня працівників правоохоронних органів, насамперед, спеціалізованих підрозділів органів внутрішніх справ України;
• збільшення штатної чисельності працівників підрозділів, які безпосередньо здійснюють заходи протидії торгівлі людьми та пов’язаним з нею злочинам;
• встановлення оптимального механізму міжвідомчої співпраці у сфері протидії торгівлі людьми шляхом обміну оперативною та іншою інформацією, досвідом роботи, здійсненням спільних операцій та інших скоординованих заходів, участі в наукових дослідженнях.

При цьому слід враховувати гендерні особливості проблеми торгівлі людьми, адже здійснення заходів протидії торгівлі людьми та пов’язаним з нею злочинам неможливе без забезпечення:

• всебічної дієвої співпраці між державними органами, установами та організаціями, міжнародними та неурядовими організаціями;
• підвищення загального рівня добробуту громадян України;
• реалізації максимальної кількості можливих напрямів роботи з профілактики та запобігання торгівлі людьми та пов’язаним з нею злочинам, зменшення спричинених ними шкідливих наслідків як для окремих осіб, так і українського суспільства та міжнародної спільноти; інформаційно-консультативної діяльності, виховної та освітньої роботи; реабілітації та реінтеграції осіб, що потерпіли від торгівлі людьми, надання цим особам можливості своєчасного отримання необхідної допомоги.

Профілактичні заходи повинні здійснюватися з урахуванням реального поширення торгівлі людьми та пов’язаних з нею злочинів як у цілому по Україні, так і по окремих областях, а також серед окремих категорій населення, насамперед серед молоді.

Профілактичні заходи просвітницької спрямованості мають передбачати надання аргументованої, прийнятної, з урахуванням культурного рівня та етичних стандартів інформації, яка повинна сприяти виробленню в усіх верств населення негативного ставлення до явища торгівлі людьми та пов’язаних із нею злочинів.

Через друковані, електронні, цифрові, у тому числі телекомунікаційні Інтернет-засоби масової інформації повинні оприлюднюватися матеріали, спрямовані на пропагування моральних цінностей, висвітлення негативних наслідків можливого втягнення у торгівлю людьми та пов’язані з нею злочини.

Доцільним є подальше сприяння проведенню конкурсів на створення кінофільмів, радіопередач та програм, документальних і художніх творів, Інтернет заходів, спрямованих на протидію торгівлі людьми, із широким залученням неурядових організацій, благодійних фондів. Важливо систематично організовувати виступи представників правоохоронних та інших державних органів, провідних експертів із проблем протидії торгівлі людьми та пов’язаним з нею злочинам.

Проведення зазначених заходів повинно спрямовуватися на:

• формування цілісної системи профілактичної роботи серед населення, особливо серед молоді та неповнолітніх; запровадження новітніх методів пропагандистсько-просвітницької діяльності; введення у вищих навчальних закладах, що здійснюють підготовку фахівців у сфері правоохоронної діяльності, соціальної роботи, соціальної педагогіки, вивчення соціальних аспектів протидії торгівлі людьми, пов’язаних з нею злочинів, їх профілактики та запобігання, вивчення особливостей груп ризику, потерпілих, змісту та технологій роботи з ними;
• реабілітацію та реінтеграцію осіб, що потерпіли від торгівлі людьми, яка повинна здійснюватися державними та недержавними установами із широким залученням неурядових організацій.

З метою вдосконалення системи контролю за суб’єктами господарської діяльності, що працюють у сфері туристичного та модельного бізнесу, здійснюють посередницьку діяльність щодо працевлаштування за кордоном потрібно:

• систематично перевіряти дотримання ліцензійних умов, встановлених для згаданих суб’єктів господарювання, запровадження ліцензування тих „ризикових” видів господарської діяльності, які до цього часу не були ліцензовані;
• зобов’язати згадані суб’єкти господарювання систематично надавати до спеціальних підрозділів органів внутрішніх справ України відомості щодо груп молодих жінок та неповнолітніх, які планують виїзди за кордон.

Діяльність правоохоронних органів у сфері протидії торгівлі людьми та пов’язаним з нею злочинам має відповідати криміногенній ситуації у зазначеній сфері, яка склалася в Україні.

Пріоритетними напрямами протидії торгівлі людьми та пов’язаним з нею злочинам повинні бути:

• припинення діяльності організованих злочинних угруповань, що діють у сфері торгівлі людьми;
• своєчасне реагування на факти вербування для подальшого втягнення у проституцію, інші види сексуальної експлуатації, примусову працю;
• взаємодія з правоохоронними та іншими державними органами зарубіжних країн, іноземними неурядовими та міжнародними організаціями, що працюють у сфері протидії торгівлі людьми та пов’язаним з нею злочинам;
• профілактика, запобігання, виявлення та припинення фактів торгівлі людьми, особливо торгівлі неповнолітніми;
• виявлення та ліквідація місць розпусти та інших осередків надання сексуальних послуг, виготовлення або збуту порнографічних творів і предметів, перекриття каналів контрабандного переміщення останніх через державний кордон;
• запровадження в діяльність правоохоронних органів новітніх передових методів ведення оперативно-розшукової роботи у сфері протидії торгівлі людьми та пов’язаним з нею злочинам;
• удосконалення системи збирання інформації щодо фізичних та юридичних осіб, причетних до торгівлі людьми та пов’язаних з нею злочинів.

З урахуванням транснаціонального характеру торгівлі людьми, організацій протидії цьому виду злочинної діяльності потребує систематичного удосконалення міжнародної співпраці. Пріоритетними напрямами у цій сфері є:

• укладення міжнародних договорів у сфері протидії торгівлі людьми та пов’язаним з нею злочинам;
• апроксимація законодавства України до міжнародного, а також до відповідного законодавства Європейського Союзу;
• підтримання тісної взаємодії з відповідними державними органами та неурядовими організаціями зарубіжних країн, міжнародними організаціями для проведення спільних заходів у сфері протидії торгівлі людьми та пов’язаних з нею злочинів. Координації діяльності державних структур, міжнародних та неурядових організацій для підвищення ефективності запобігання торгівлі людьми можна сприяти шляхом створення офісу Національного координатора з протидії торгівлі людьми;
• запровадження на території якомога більшої кількості зарубіжних країн інституту представників Міністерства внутрішніх справ України з питань боротьби зі злочинністю.