Лобода Андрій Миколайович,
здобувач Київського національного університету внутрішніх справ
Особливого значення на сучасному етапі державотворення в нашій країні набуває проблема формування категорійно-понятійного апарату теорії національної безпеки. Ключовим поняттям, яке й досі ще не набуло свого визначення, є поняття правової безпеки особи. Його відсутність значно зменшує практичний потенціал конкретної людини щодо забезпечення власної безпеки. Виходячи з положень Закону України „Про основи національної безпеки України”, людина виступає об’єктом національної безпеки, у той же час і суб’єктом, який має брати активну участь у реалізації власних прав і законних інтересів усіма законними засобами. Натомість, незважаючи на нагальну потребу розроблення прикладних теорій національної безпеки, формування відповідного термінологічного апарату, нині відчувається брак робіт, присвячених питанням реалізації прав людини на безпеку. Саме тому, на наш погляд, дана термінологія має бути прописана не лише в підручниках і монографічних дослідженнях, а й бути закріпленою на рівні нормативних актів і таким чином бути легітимованою.
Нині в чинному законодавстві відсутнє поняття правової безпеки, взагалі, і правової безпеки особи зокрема. Вважаємо за доцільне здійснити пропозицію щодо необхідності його уведення в оновлену редакцію Стратегії національної безпеки України, а також у відповідні доктрини, програми, які формуватимуться на її основі. Більше того, безперечно, концептуальним документом поки виступає Закон України „Про основи національної безпеки України”, який по суті, визначаючи сфери життєдіяльності, не визначає видову картину безпеки. Що значно ускладнює як теоретичні дискусії, так і практичну діяльність із забезпечення безпеки. Саме тому, відсутність у даному документі визначення основоположних видів безпеки, у тому числі і правової, є концептуальною помилкою, яку ми і пропонуємо виправити.
Це дозволить:
1) офіційно закріпити юридичну природу такого складного соціально- політичного феномена як безпека особи, у тому числі правова безпека;
2) легітимізувати пропоноване поняття, надавши йому обов’язкового визначення;
3) сформувати чіткі критерії для відмежування його від суміжних юридичних категорій, а також органічної єдності із категоріями, що описують феномен національної безпеки в цілому;
4) забезпечити єдність правотворчої та правореалізаційної діяльності з реалізації політики національної безпеки, зокрема гарантування безпеки людини і громадянина;
5) конкретизувати предмет діяльності органів, що забезпечують правову безпеку, а також визначити їхнє функціональне призначення;
6) надати реальні права особі із реалізації нею свого права на безпеку підвищити рівень її безпекової активності у безпосередній діяльності із забезпечення безпеки.
Слід наголосити на необхідності розрізняти право особи на безпеку, що було закладене французькою Декларацією прав людини і громадянина від 1789 року, яке визначене як принцип існування людини в навколишньому середовищі.
В основі безпеки всіх об’єктів (людини, суспільства і держави) лежить безпека особи, яка органічно вплетена в них як складовий елемент, що підтверджує нашу тезу про центральне місце особи в структурі національної безпеки і визначальне місце правової безпеки серед інших видів безпеки.
Відповідно до цього доходимо важливого висновку: інтереси особи в сфері національної безпеки повинні мати пріоритет серед інтересів інших об’єктів системи національної безпеки, а безпека особи — безумовний пріоритет при створенні відповідної системи. Відтак, правова безпека, як атрибут демократичного суспільства, слугуватиме важливим інструментарієм реалізації особою не лише свого права на безпеку, а й взагалі усього спектру своїх законних прав та інтересів.
Без забезпечення правової безпеки функціонування особи в системі національної безпеки в якості рівноправного суб’єкта, наприклад із державними органами, є декларативним і недосяжним, а звідти і закріплене право на участь в заходах із забезпечення безпеки в чинному законодавстві України може перетворити громадянина як суб’єкта даного процесу лише на фантом. Саме тому, правова безпека закладає фундамент, слугує правовою основою функціонування і розвитку особи в системі національної безпеки, створення умов для всебічної реалізації нею свої прав і законних інтересів.