КЛЮЧОВІ ПОКАЗНИКИ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ БОРОТЬБИ З ТЕРОРИЗМОМ ТА ЕКСТРЕМІЗМОМ

Вац Віра Михайлівна,

консультант ГОСЛ

Ключовим елементом правильної оцінки ефективності реалізації антитерористичної політики в сучасних умовах виступає розроблення показників діяльності суб’єктів боротьби з тероризмом.

Найбільш розповсюдженою методикою оцінки рівня досягнення результатів і створення механізмів визначення ефективності діяльності є система мотивації на базі КРІ – ключових показників (ефективності) діяльності (скорочення від англ. Key Performance Indicator).

Виходячи із того, що на загальному понятійному рівні мотивація – це спонукання співробітників до досягнення цілей компанії при дотриманні своїх інтересів, у межах системи КРІ мотивація виступає процесом досягнення балансу між цілями компанії та працівника для найбільш повного задоволення потреб обох. Даний процес передбачає не лише спонукання співробітників до діяльності для досягнення цілей компанії, а й створення умов для ототожнення інтересів організації і працівника, за яких те, що вигідно і необхідно одному, стає настільки ж необхідно і вигідно іншому.

У контексті боротьби з тероризмом дуже важливо, щоб всі співробітники субєктів боротьби з тероризмом розуміли, що лише при досягненні цілей державної антитерористичної політики можуть бути досягнуті цілі кожного співробітника.

У ході формування ключових показників діяльності для державних органів, мають бути враховані такі обов’язкові вимоги до КРІ.

1. Адресність. Кожний ключовий показник ефективності має бути закріплений за конкретним індивідуумом або групою, що несуть відповідальність за досягнуті результати (тобто знаходиться в зоні його відповідальності).

2. Орієнтованість. Ключові показники ефективності завжди пов’язані зі стратегічними цілями, ключовими напрямами діяльності.

3. Досяжність. Затверджені показники і нормативи завжди є досяжними. Досягнення мети може бути пов’язане з необхідністю докладання певних (іноді – досить значних) зусиль, але в той же час ймовірність її досягнення встановлюється на рівні не менше 70 – 80%.

4. Відкритість до змін. Значення ключових показників ефективності розраховуються на основі актуальних даних, тобто виконавці можуть впливати на процеси їх розрахунку з метою поліпшення результатів роботи.

5. Забезпечення прогнозування. Ключові показники ефективності визначають бажані майбутні результати.

6. Фокусованість. Ключові показники ефективності спрямовують увагу та зусилля виконавців на досягненні декількох високопріоритетних завдань та дозволяють зменшити обсяги діяльності, що з такими завданнями не пов’язана.

7. Легкість сприйняття. Ключові показники ефективності повинні бути простими для розуміння.

8. Збалансованість і взаємопов’язаність. KPI повинні бути збалансовані і «підтримувати» один одного, а не конфліктувати один з одним.

9. Ініціювання змін. Результати вимірювання ключових показників ефективності повинні викликати в діяльності підрозділу ланцюгову реакцію позитивних змін.

10. Простота вимірювання. Ключові показники ефективності працюють в процесному контексті, в якому використовуються цільові та порогові значення, і виконавці повинні мати можливість час від часу кількісно оцінювати прогрес.

11. Підкріпленість відповідними індивідуальними стимулами. Показники повинні сприяти мотивації персоналу. Керівництво підрозділу може посилити вплив ключових показників ефективності, встановлюючи KPI з урахуванням мотиваторів певного співробітника.

12. Релевантність. Вплив навіть надзвичайно якісно розроблених ключових показників ефективності з часом слабшає, тому їх слід періодично переглядати і оновлювати.

13. Порівняльність. Показники мають бути порівнянними, щоб одні й ті ж показники можна було порівняти в двох подібних ситуаціях. Наприклад, показники діяльності для співробітників, що займають рівнозначні посади у підрозділі державного органу районного рівня у сільській місцевості та у м. Києві, незважаючи на аналогічність діяльності порівнювати не завжди коректно.

14. Розумність. Кожен показник повинен нести сенс і бути базою для аналізу.

Проведене нами дослідження дозволило сформувати наступні висновки: важливим напрямом розвитку системи антитероризму є закріплення у чинних нормативних документах основних засад технології управління за результатами, таких як оцінка персоналу за результатами діяльності. Розроблення відповідних документів із питань оцінки за результатами діяльності має проводитися з урахуванням особливостей функціонування державних органів, їхньої ролі у боротьбі з тероризмом. Зокрема, вказані особливості обов’язково мають знайти своє відображення у системі ключових показників діяльності.