Знищення науки: Вчені звання з 2016 року отримуватимуть по-новому

Коментар до Постанови КМУ ”Про деякі питання реалізації статті 54 Закону України “Про вищу освіту”

Ліпкан Володимир Анатолійович,

доктор юридичних наук,доцент

http://osvita.ua/vnz/47818/

Кабінет Міністрів ухвалив постанову “Про деякі питання реалізації статті 54 Закону України “Про вищу освіту”, якою вводиться в дію новий порядок затвердження рішень про присвоєння вчених звань, а також зразки державних документів про присвоєння вчених звань.

Зокрема, новий Порядок затвердження рішень про присвоєння вчених звань, що набере чинності з 1 січня 2016 року, визначає механізм затвердження атестаційною колегією МОН рішень про присвоєння вчених звань професора, доцента та старшого дослідника вченими радами вищих навчальних закладів або вченими радами наукових установ.

Документом передбачено, що вчені звання професора та доцента присвоюватимуться особам, які професійно провадять науково-педагогічну або творчу мистецьку діяльність. У свою чергу, звання старшого дослідника будуть присвоювати особам, які професійно провадять наукову або науково-технічну діяльність.

Передбачено, що вчені звання присвоюватимуть вчені ради, а рішення вчених рад затверджуватиме атестаційна колегія МОН.

Вчене звання професора присвоюється працівникам вищих навчальних закладів або наукових установ, які матимуть: науковий ступінь; вчене звання доцента або старшого дослідника; стаж роботи на посадах науково-педагогічних або наукових працівників; сертифікат Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти на рівні не нижчому В2; документи, які підтверджують міжнародний досвід кандидата на отримання звання.

У мене виникають запитання:

1. Яке право має держава, щоб вимагати наявність сертифікату Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти на рівні не нижчому В2? Чи вона створила такі умови, щоб доктори наук або кандидати навчалася іноземній мові. Або ж в нашій країні вченим або викладачам плататять стільки, що вони можуть собі дозволити фінансування мовної підготовки? Ця вимога є повним абсурдом і потуранням західним зразкам. Від жодного професора в США не вимагається володіння іноземними мовами. Це рішення можна трактувати лише под одному: умисне знищення науки в Україні. Якщо державні чиновники хворіють на вірус містечковості і малоросійства, якщо вони вважають обов’язково, щоб вчені України знали декілька мов, то спочатку мають свторити відповідні умови, зарплати, організовувати стажування та підвищення кваліфікації за кордоном, а потім висувати вимоги.

І ще одне: а члени кваліфікаційної комісії МОН, що прийматимуть рішення про присудження професора: вониматимуть сертифікат В2?

За інших умов зберігається “совок”: держава виглядає в ролі гнобителя і душителя, а також фактично створює умови для КОРУПЦІЇ.

Натомість концепція людиноцентризму і напрям розвитку соціальної держави передбачають інше: роль держави у створенні умов для прогресивного розвитку інтересів конкретної людини, за даного випадку  для вченпих в опаунванні ними іноземних мов.

Тому я траткую це як свідоме знищення наукової еліти, а також впорвадження корупційних схем в науку Укрїани.

2. Щодо документів, які підтверджують міжнародний досвід кандидата на отримання звання.

А Які ці документи? Що вони можуть підтверджувати і як встановити критерії вірогідності цього підтвердження, хто буде контролювати цей процес верифікації. Театр абсурду – не інакше.

 

Також для присвоєння звання професора необхідно мати опубліковані наукові праці у виданнях, що включені до міжнародних наукометричних баз, а також мати досвід підготовки докторів філософії або кандидатів наук.

 

3. А скажіть мені будь-ласка: шановні чиновники: а Ви створили умови для того, щоб українські вчені мали змогу публікуватися в цих журналах? Хто з учених може  собі дозволити платити за публікації в цих журналах. А також ще один нюанс: який досвід вивчили укладачі цього документу, внаслідок якого фактично відбувається науковий геноцид

4. Скільки має бути праць, скільки учнів? Таке враження, що документ писала особа, дуже далека не лише від науки, а й від юридичної техніки, оскільки порушені елементарні правила нормотворчості. 

Примітивність тексту документа сприяє його фрівольному трактуванню, а відтак і зложиванню.

Аналогічні зауваження стосуються і присвоєння доцента або старшого дослідника.

Вчене звання професора також може присвоюватися діячам культури і мистецтв, які працюють у вищих навчальних закладах та педагогічна робота яких відповідно до навчальних планів передбачає індивідуальну роботу з опанування мистецьких вмінь і навичок та безпосередньо впливає на формування професійної майстерності майбутнього митця.

Для отримання звання професор діячам культури і мистецтв необхідно мати: відповідно почесне звання “Народний артист України”, “Народний художник України”, “Народний архітектор України”, “Заслужений діяч мистецтв України”; вчене звання доцента; стаж роботи на посадах науково-педагогічних працівників; значні особисті творчі досягнення; сертифікат відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти на рівні не нижчому В2, також необхідно мати публікації наукових праць у фахових наукових виданнях України чи провідних наукових виданнях інших держав.

Разом з тим, вчене звання доцента буде присвоюватися працівникам вищих навчальних закладів, які мають: науковий ступінь; стаж роботи на посадах науково-педагогічних або наукових працівників; сертифікат з мовної освіти на рівні не нижчому В2; документи, які підтверджують міжнародний досвід кандидата на отримання звання. Також для отримання звання доцента необхідно мати публікації наукових праць у виданнях, що включені до міжнародних наукометричних баз.

Вчене звання доцента може присвоюватися також діячам культури і мистецтв, які працюють у вищих навчальних закладах, педагогічна робота яких відповідно до навчальних планів передбачає індивідуальну роботу з опанування мистецьких вмінь і навичок та безпосередньо впливає на формування професійної майстерності майбутнього митця.

Для отримання вченого звання доцента кандидати з числа діячів культури і мистецтвповинні мати: відповідно почесне звання “Народний артист України”, “Народний художник України”, “Народний архітектор України”, “Заслужений діяч мистецтв України”; стаж роботи на посадах науково-педагогічних працівників; значні особисті творчі досягнення; публікації наукових праць у фахових наукових виданнях України чи провідних наукових виданнях інших держав.

Відповідно до урядової постанови, вчене звання старшого дослідника присвоюватиметься працівникам вищих навчальних закладів та наукових установ, які мають науковий ступінь; стаж роботи на посадах науково-педагогічних або наукових працівників; наукові праці у виданнях, що включені до міжнародних наукометричних баз, рекомендованих МОН; сертифікат мовної освіти на рівні не нижчому В2 та документи, які підтверджують міжнародний досвід кандидата на отримання звання.

Згідно з новим порядком затвердження рішень про присвоєння вчених звань, атестаційні справи надсилаються до МОН для розгляду атестаційною колегією МОН.

Рішення вченої ради про присвоєння вченого звання набирає чинності з дати набрання чинності наказом МОН про затвердження рішення вченої ради та видачу відповідного державного документа про присвоєння вченого звання на підставі рішення атестаційної колегії МОН.

У разі недотримання вимог законодавства з питань присвоєння вчених звань атестаційна колегія МОН скасовуватиме рішення вченої ради та відмовлятиме у видачі державного документа про присвоєння вченого звання.

Державним документом про присвоєння вченого звання є атестат про вчене звання. Інформація про серію та номер атестата про вчене звання буде занесена до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Особи, які отримали атестати про вчені звання до набрання чинності новим порядком затвердження рішень про присвоєння вчених звань (1 січня 2016 року) і отримують надбавку за вчене звання у розмірі, меншому за граничний розмір, за бажанням мають право пройти переатестацію з 1 січня 2017 р. відповідно до порядку, встановленого МОН.

Також урядовою постановою визначено, що в Україні визнаватимуться дійсними та не підлягатимуть обміну атестати, що видані атестаційними органами СРСР і Російської Федерації до 1 вересня 1992 року, а також атестати, що видані Вищою атестаційною комісією та Міністерством освіти і науки, молоді та спорту.

Міністерство освіти і науки протягом двох місяців має затвердити порядок присвоєння вищими навчальними закладами та науковими установами вчених звань, а також порядок їх позбавлення.