ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ НЕПОВНОЛІТНІХ

Топчій Оксана Василівна,

кандидат педагогічних наук

 

Стаття присвячена узагальненню теоретичних відомостей щодо специфіки юридичної відповідальності за порушення інформаційної безпеки неповнолітніх. На підставі визначення сутності поняття встановлюються кваліфікаційні ознаки, що є підставою для виділення рівнів об’єктів інформаційних загроз безпеці неповнолітніх. Запропоновано авторські дефініції негативної та позитивної юридичної відповідальності згідно з предметом дослідження.

Ключові слова: юридична відповідальність, інформаційна безпека неповнолітніх, загрози інформаційній безпеці неповнолітніх.

 

Загальна постановка проблеми.  Могутність кожної держави, її суверенність і прогрес в умовах глобалізації багато в чому залежать від реалізації науково обґрунтованих доктрин і стратегій, в тому числі у сфері інформаційної безпеки. Концептуальні засади нормативних документів у вказаній галузі ґрунтуються на положеннях Конституції України, за якими людина визнається найвищою цінністю. Це означає, що забезпечення інформаційної захищеності громадян,  а особливо тих, які не досягли повноліття, виступає однією з найголовніших функцій держави. Значною мірою цьому має сприяти інститут юридичної відповідальності учасників інформаційних правовідносин.

Аналіз публікацій.  Питання юридичної відповідальності відноситься до категорії основоположних у правових науках. В межах теорії держави і права традиційно розглядаються концепції щодо  фундаментальної ролі і місця юридичної відповідальності у правовій системі, використання інституту відповідальності для регулювання правовідносин, реалізації правозастосовної практики тощо.   У конкретно-наукових дослідженнях детально аналізуються види юридичної відповідальності, що кореспондуються з адміністративним, кримінальним, цивільним, конституційним правом, створюються підходи і класифікації з урахуванням об’єкту і предмету протиправної діяльності, на які має дати відповідь державні інституції. Продуктивними стали такі напрями досліджень, як філософсько-правове розуміння відповідальності людини (Безклубий С. І. [1], Грищук В. К. [2]); природа, форми реалізації юридичної відповідальності, її розуміння, типологія і концептуальна модель (Басін К. В. [3 ], Зелена І. А. [4], Лук’янець Д. М. [5, 6]); формування сучасної юридичної теорії відповідальності (А. Машков [7]), юридична відповідальність як функціональна знакова характеристика правовідносин (Балинська О. М. [8]), як один з елементів правового статусу особи (Коротких А. Ю. [9]);  співвідношення юридичної відповідальності із соціальною (Іванова О. І. [10 ]), специфіка юридичної відповідальності у демократичному суспільстві, сутність позитивної юридичної відповідальності (Берлач [11], Онищенко [12], Черноп’ятов С. В. [13]), порівняльний аналіз юридичної відповідальності в Україні та в зарубіжних країнах (Середюк В. В. [14]).  Не залишилися поза увагою науковців і проблеми становлення та розвитку юридичної відповідальності за інформаційні правопорушення (О. О. Тихомиров [15 ], Л. П. Коваленко [16, 17]).

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Попри значний інтерес вчених до юридичної відповідальності через актуальність даної проблеми питання щодо її реалізації при порушеннях інформаційної безпеки неповнолітніх залишилося недостатньо дослідженим.

Метою статті є узагальнення теоретичних відомостей щодо специфіки юридичної відповідальності за порушення інформаційної безпеки неповнолітніх. Досягнення поставленої мети можливо за умови розв’язання наступних завдань: 1. Визначення сутності поняття юридичної відповідальності в контексті інформаційної безпеки. 2. Встановлення кваліфікаційних ознак, що слугують підставами для виділення рівнів об’єктів інформаційної небезпеки неповнолітніх. 3. Розробка авторських дефініцій негативної та позитивної юридичної відповідальності згідно з предметом дослідження.

Виклад основного матеріалу дослідження. Інститут юридичної відповідальності є одним з ключових у правовій науці.  Багатогранність і складність підходів до інтерпретації поняття й застосування його в юридичній  практиці   виявляється в тому, що «категорія відповідальності має не лише правовий, але й етичний бік, це особливе соціальне та морально-правове ставлення особистості до інших людей, суспільства (людства в цілому), яке характеризується виконанням свого морального обов’язку та правових норм».  [18,  с. 7]

Феноменологічний характер поняття відбивається через його багатозначність. Так, за спостереженнями В. К. Грищука, у різних контекстах воно може позначати: 1) правовідносини; 2) покарання; 3) здатність людини усвідомлювати свою  протиправну поведінку і перетерпіти заходи державно-примусового впливу у формі позбавлення належних їй благ; 4) захід, міра примусу за вчинене правопорушення; 5) правовий обов’язок людини, що виходить з факту вчиненого правопорушення; 6) осуд поведінки, діяння правопорушника, відплата за вчинене. [ 19, с. 5-6 ]

У сфері інформаційних правовідносин на полісемію ключового поняття накладається галузево-правова інтеграція при кваліфікації ЮВ за вчинення правопорушень у сфері інформаційної безпеки.

Аналіз наукових джерел дозволяє констатувати, що на теперішній час існує два підходи до розуміння юридичної відповідальності в інформаційному праві: 1) традиційний, за якого ЮВ конкретизується в залежності від галузі права, що охоплює склад окремого правопорушення (адміністративна, цивільна, кримінальна відповідальність) [15]; 2) інтегративно-інноваційний, згідно з яким пропонується додати до вже існуючих видів юридичної відповідальності ще й інформаційну або інформаційно-правову, консолідувавши в ній розпорошені на теперішній час заходи примусу за правопорушення в сфері інформаційних відносин  [16, 17]. Прихильниками другого підходу необхідність її запровадження пояснюється тим, що «щороку в державі фіксується декілька мільйонів випадків порушення інформаційного законодавства, але, на жаль, при відсутності інформаційних стягнень, правопорушення залишаються без притягнення до відповідальності. [17, с. 233]

Ми консолідуємося із точкою зору  Л. П. Коваленко, оскільки проблеми забезпечення інформаційної безпеки особистості, суспільства і держави в умовах гібридної війни, спеціальних інформаційно-психологічних операцій перестають бути власне науковими чи законотворчими, а знаходять своє втілення у реалізації політики національної безпеки, що слугує запорукою існування України як незалежної держави.  У зв’язку з цим для нас неприйнятна позиція, висловлена О. О. Тихомировим, який вважає, що «нині мета аналізу інформаційних правопорушень як певного відносно самостійного виду має передусім науково-пізнавальний характер». [15, с.12] Подібний підхід натякає на відрив теорії від практики, зводить нанівець актуальність досліджень у сфері інформаційно-правових відносин та сфери інформаційної безпеки зокрема. Саме науково обґрунтована й законодавчо закріплена визначеність правопорушення, форми і ступені відповідальності за нього є фундаментом для врегулювання правових відносин, своєчасної та адекватної реакції держави на діяння, які створюють небезпеку для особистості й суспільства, перешкоджають цілеспрямованому руху держави у стратегічних напрямах, а й іноді взагалі розхитують основи конституційного ладу.

Юридична відповідальність за порушення інформаційних прав та інформаційної безпеки неповнолітніх має розглядатися з особливою ретельністю у зв’язку із комплексом причин. За масштабністю наслідків ми розподілили цей комплекс на умовні рівні (хоча при цьому розуміємо їх невід’ємний взаємозв’язок): 1) рівень життєво важливих інтересів держави;  2) рівень життєво важливих інтересів суспільства; 3) рівень життєво важливих інтересів особистості неповнолітнього.

Рівень життєво важливих інтересів держави в контексті юридичної відповідальності за порушення інформаційної безпеки неповнолітніх охоплює винні діяння, наслідки яких характеризуються масштабністю, протяжністю у часі і просторі. Зокрема, йдеться про інструментарій гібридних війн, а саме: спотворення у свідомості неповнолітніх дійсної картини світу через репрезентацію переваг чужинної для України ідеології, альтернативних інтерпретацій історії країни, навіювання толерантного ставлення до порушень територіальної цілісності держави, романтизації криміналітету,  ідеалізації правового нігілізму тощо. Розуміючи, що подача подібного матеріалу в прямому вигляді тягне за собою кримінальну відповідальність, укладачі подібного контенту найчастіше використовують завуальовану форму, яскраві метафори, елементи негативного нейролінгвістичного програмування за рахунок чого здійснюють вплив насамперед на емоційну сферу. Зазначене суттєво ускладнює кваліфікацію правопорушення, нерідко потребує проведення вузькопрофільних експертиз. У такий спосіб реалізація юридичної відповідальності укладачів і трансляторів таких меседжів стає доволі проблематичною.

З іншого боку, з позицій вікової психології, через відсутність належних елементів критичного мислення, легке потрапляння під вплив псевдогероїки у молодої людини формується та система поглядів та переконань, що у  недалекому майбутньому може призвести до знищення України як самостійної суверенної незалежної держави. З урахуванням діапазону охоплення через медіапростір кількості осіб, які потрапляють під вплив такої інформації, подібна загроза все більше набуває реальності. Якщо держава не реагуватиме на неї зараз, то потім усе може бути запізно.

Рівень життєво важливих інтересів суспільства в контексті юридичної відповідальності за порушення інформаційної безпеки неповнолітніх кореспондується з винними діяннями, що деморалізують особистість, перегортаючи аксіологічні координати на 180 градусів. При цьому під поняття успішності маскуються моделі корупційної поведінки з демонстрацією переваг «красивого» життя, які у майбутньому може собі забезпечити особа, відмовившись від поняття честі й чеснот; знецінюється вагомість ролі освіти й освіченості; сімейні цінності підміняються позитивізацією вільних стосунків з великою кількістю партнерів, відмовою від народження своїх дітей, ранніх статевих відносин; під впливом гейміфікації (комп’ютерних ігор і розваг) формується комп’ютерна залежність (аддикція); шляхом псевдокомунікації  у кіберпросторі, витісненням реальних друзів віртуальними здійснюються процеси асоціалізації особистості; з метою залучення молоді до деструктивних релігійних утворень розповсюджуються відомості про квазіпереваги  подібних спільнот; умисно створюються наративи з постановкою під сумнів переваг здорового способу життя, зайняття спортом на користь відвідування нічних клубів, екстремальних розваг, тютюнопаління, токсикоманії й першої спроби наркотичних речовин. Незміцнілій психіці неповнолітнього важко встояти перед спокусами, які в подальшому можуть призвести не тільки до проблем в окремих сім’ях, а й до масового розповсюдження таких негативних явищ, як підліткова проституція, наркоманія, захворюваність на ВІЛ/СНІД, дрібних крадіжок, шахрайства, в тому числі у кіберпросторі, тощо. Нерідко недооцінка рівня суспільної значущості юридичної відповідальності за порушення інформаційної безпеки неповнолітніх, відсутність належних правових механізмів її забезпечення стають причиною переростання проступків у злочини, набуття зазначеними проявами системного характеру, по суті – масштабів пандемії, що вже переростає у проблему національної безпеки й розглядається на рівні держави. Тим не менш на теперішній час остаточно не сформована юридична кваліфікація соціально шкідливої інформації, тож і чітко не передбачена відповідальність за її розповсюдження. Єдине, що зроблено – це обмеження у часі й місці реклами тютюнових і алкогольних виробів, а також заборона рекламувати, в тому числі в анонсах фільмів, сцени жорстокості, порнографії, насильства, цинізму, приниження людської гідності. Далі законодавець не пішов. Чого, наприклад, варта амбівалентна декларативність п.4 ст. 7 Закону України «Про рекламу» : «Реклама повинна враховувати особливу чутливість дітей і не завдавати їм шкоди» [20].  Як при такому формулюванні говорити про юридичну відповідальність правопорушників? Чи потрапляють у розумінні укладача Закону під категорію дітей неповнолітні?

Тож ті, кому вигідно розхитування основ суспільства, перешкоджають встановленню соціальних і правових фільтрів для потенційно загрозливої інформації, спекулюючи на своєрідному розумінні демократії та свободи слова, неприпустимості цензури. Проте, якщо і надалі залишити це в існуючому сьогодні вигляді, наслідки можуть бути катастрофічними. Тож юридичній науці слід віднайти той баланс, який у подальшому дозволить законодавцю запровадити дієвий механізм забезпечення життєво важливих інтересів суспільства через юридичну відповідальність за порушення інформаційної безпеки неповнолітніх.

Рівень життєво важливих інтересів особистості  в контексті юридичної відповідальності за порушення  інформаційної безпеки неповнолітніх локалізується відносно окремої особи. Йдеться про агресивне втручання у внутрішній світ молодої людини, негативний вплив на свідомість і психічний стан конкретної особистості. У даному випадку можливі кілька сценаріїв. Так,  осіб, схильних до віктимної поведінки,  через незаконний збір її персональних даних і оприлюднення спотвореної інформації у  соціальних мережах, інших медіаресурсах, цькування в міжособистісному спілкуванні, в тому числі телефонному, винні особи можуть довести до стійких розладів у психіці,  а то й до самогубства. З іншого боку, цілеспрямоване порушення інформаційної безпеки окремого неповнолітнього із задатками сильного характеру з урахуванням його індивідуальних особливостей, специфіки ментальності може посилювати акцентуацію особистості, культивувати агресивну поведінку, жорстокість, схильність до асоціального вектору в життєвих установках і поповнення рядів кримінальних угруповань.

Специфіка даного рівня проявляється в тому, що, на відміну від двох попередніх, виключається винність юридичної особи; правопорушником може виступати не тільки доросла людина, а й сам неповнолітній. Негативний вплив може здійснюватися як з боку окремої особи, так і групи осіб. Статтею 120 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за доведення до самогубства [21]; ч. 1, 3 ст. 269 Цивільного кодексу України визнається довічне право кожної особи на гідність, честь та ділову репутацію [22]. Разом з тим, доведення фактів порушень крізь призму порушення інформаційної безпеки неповнолітнього і притягнення винних до юридичної відповідальності є доволі проблематичним. Тож перед юридичною наукою постає завдання узагальнення практики діяльності слідства, судів у даному напрямі й визначення шляхів удосконалення цієї діяльності, насамперед через механізми законотворчості.

Узагальнюючи аналіз рівнів загроз інформаційної безпеки неповнолітніх, юридичну відповідальність за порушення у вказаній сфері, логічно вивести саму сутність ключового поняття.

У зв’язку з тим, що у сучасній науці юридичну відповідальність прийнято розподіляти на позитивну й негативну, визначення ЮВ у сфері інформаційної безпеки, як нам здається, доцільно давати з урахуванням даної диференціації.

На теперішній час акцент законодавчої практики робиться на ретроспективну відповідальність, покарання винних. У такий спосіб актуалізується поняття негативної юридичної відповідальності. В контексті інформаційної безпеки неповнолітніх ми пропонуємо під нею розуміти своєчасну й адекватну реакція держави на факт правопорушення, яке послабило або суттєво погіршило стан інформаційної захищеності неповнолітнього, мало негативний вплив на його свідомість і психіку, ускладнювало або спотворювало соціалізацію особистості та застосування щодо суб’єкта, винного у вчиненні даного правопорушення,  державно-правового примусу відповідно до чинного законодавства. 

Проте було б принципово невірним обмежуватися лише ретроспективною відповідальністю. Держава повинна створювати усі умови задля формування позитивної юридичної відповідальності. Тож  позитивна (перспективна) юридична відповідальністю у сфері інформаційної безпеки неповнолітніх у нашому розумінні – це результат дієвої інформаційної політики держави, що віддзеркалюється через бажаний для держави і суспільства прояв правосвідомості особистості, високий рівень її правової культури, добровільне усвідомлення суб’єктом інформаційних правовідносин важливості правомірної поведінки по відношенню до неповнолітніх та здійснення на них виховного впливу, в тому числі через власний приклад. 

Висновки. Проведене дослідження дало можливість підтвердити, що юридична відповідальність за порушення інформаційної безпеки неповнолітніх має комплексний характер, що проявляється не тільки через інтеграцію галузей права при кваліфікації інформаційних правопорушень, а й через рівні загроз життєво важливим інтересам особистості, суспільства, держави. Досягнення гармонійного балансу у припиненні винних діянь та превенції правопорушень у досліджуваній галузі можливо при ефективному застосуванні усього потенціалу як ретроспективної, так і перспективної юридичної відповідальності.

Література

  1. Відповідальність у праві: філософія, історія, теорія : моногр. / [І. Безклубий, С. Бобровник, І. Гриценко та ін.] ; за заг. ред. І. Безклубого. – К. : Грамота, 2014. – 146 с.
  2. Грищук В. К. Філософсько-правове розуміння відповідальності людини : монографія / В. К. Грищук. – Хмельницький. – Хмельницьк. ун–т управління та права. – 2012. – 736 с.
  3. Басін К. В. Юридична відповідальність: природа, форми реалізації та права людини : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2006. – 19 с.
  4. Зелена І. В. Юридична відповідальність: підходи до розуміння / І. В. Зелена // Юридичний вісник. – 2012. № 2 (23). – С. 10–15.
  5. Лук’янець Д. М. Типологія юридичної відповідальності/ Д. М. Лук’янець // Юридична Україна. – 2004. – № 3. – С.4–10.
  6. Лук’янець Д. М. Філософські основи і концептуальна модель юридичної відповідальності / Д. М. Лук’янець // Юридична Україна. – 2006. – № 4. – С. 4–11.
  7. Машков А. Погляд на юридичну відповідальність як різновид правовідносин та його значення для формування сучасної юридичної теорії відповідальності / А. Машков // Вісник КНУ ім. Т. Г. Шевченка. Юридичні науки. – 2010. – № 84. – С. 89–100.
  8. Балинська О. М. Юридична відповідальність як функціональна знакова характеристика правовідносин / О. М. Балинська // Форум права. – 2012, № 4. – С. 53–60.
  9. Коротких А. Ю. Відповідальність як один із елементів правового статусу особи / А. Ю. Коротких // Вісник Чернівецького факультету Національного університету «Одеська юридична академія». – 2015. – № 4. – С. 110 – 119.
  10. Іванова О. І. Юридична відповідальність як різновид соціальної відповідальності / О. І. Іванова // Вісник Академії адвокатури України. – 2012. – Число 3 (25). – С. 21 – 26.
  11. Берлач Н. А. Перспективи розвитку позитивної юридичної відповідальності в демократичному суспільстві / Н. А. Берлач // Форум права. – 2012, № 1. – С. 77 – 81.
  12. Оніщенко Н. М. Юридична відповідальність в демократичному суспільстві: проблеми теорії та практики: наук. доп. / Н. М. Оніщенко та ін. ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2010. – 84 с.
  13. Черноп’ятов С. В. Позитивна юридична відповідальність як наукова і методологічна категорія / С. В. Черноп’ятов // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2013. – № 1. – С. 164–171.
  14. Середюк В. В. Юридична відповідальність в правовій науці України та Польщі : автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / В. В. Середюк ; М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. – К., 2013. – 19 с.
  15. Тихомиров О. О. Юридична відповідальність за провопорушення в інформаційній сфері : навч. посіб. / О. О. Тихомиров, О. К. Тугарова. – К.: Нац. акад. СБУ. – 2015. – 172 с.
  16. Коваленко Л. П. Стан і перспективи розвитку інформаційно-правової відповідальності /Л. П. Коваленко // Форум права. – 2013. – № 1. – С. 441-445.
  17. Коваленко Л. П. Теоретико-правові проблеми становлення та розвитку юридичної відповідальності за інформаційні правопорушення / Л. П. Коваленко // Форум права. – 2014. № 1. – С. 233–237.
  18. Подорожній Є. Ю.  Теоретичні підходи до визначення поняття «юридична відповідальність» / Є. Ю. Подорожній // Вісник Харк. нац. ун-ту внутр. справ. – 2014. – №  3 (66).  – С. 6 – 15.
  19. Грищук В. К. Негативна (ретроспективна) юридична відповідальність та її підстави / В. К. Грищук // Університетські наукові записки. – 2012. – № 4 (44). – С. 5–6.
  20. Закон України «Про рекламу» від 03.07.1996 (зі змінами і доповненнями) [Електронний ресурс] // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/270/96-вр/page
  21. Кримінальний кодекс України [Електронний ресурс] // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14
  22.  Цивільний кодекс України [Електронний ресурс] // http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15

 

ЮРИДИЧЕСКАЯ ОТВЕТСТВЕННОСТЬ ЗА НАРУШЕНИЯ ИНФОРМАЦИОННОЙ БЕЗОПАСНОСТИ НЕСОВЕРШЕННОЛЕТНИХ

Статья посвящена обобщению теоретических сведений о специфике юридической ответственности за нарушения информационной безопасности несовершеннолетних. На основе определения сущности понятия устанавливаются квалифицирующие признаки, служащие фундаментом для выделения уровней объектов информационных угроз безопасности несовершеннолетних. Предложены авторские дефиниции негативной и позитивной юридической ответственности согласно предмету исследования.

Ключевые слова: юридическая ответственность, информационная безопасность несовершеннолетних, угрозы информационной безопасности.

LEGAL RESPONSIBILITY FOR INFRINGEMENT OF INFORMATION SECURITY OF MINORS

The article is devoted to the study of legal responsibility under the legislation of Ukraine for violation of information security of minors. The author draws attention to the fact that there is a need to consolidate the information legislation of Ukraine and to identify in it the norms related to ensuring the safety of minors. The researcher proposes to allocate three levels of facilities for violations and threats to information security: the level of vital state interests, the level of vital social interests and the level of vital personal interests. The author demonstrates that only a few offenses in the information sphere are reflected in the current legislation. Certain rules of law in some cases are formulated incorrectly and need to be improved. The author of the article summarizes cases when socially harmful information does not provide for legal responsibility of the guilty persons. This generalization can be considered as a way of improving the legislation of Ukraine in the field of information security. The researcher states that at the present stage, retrospective negative legal responsibility prevails in legal activity. The author offers his own definitions of the concepts of negative legal responsibility and positive legal responsibility for violating the information security of minors and emphasizes the need for development of prospective responsibility.

Keywords: legal responsibility, information security of minors, threats to information security of minors.