Основні тези виступу:

Ефір УТ-1

05.11.14

Рішення РНБОУ щодо війни з Росією

1. Путін оголосив про те, що прийшов час виправлення історичних помилок, передусім розпаду Радянського Союзу. Головне, чого досяг Путін: кожний українець зранку просинається і заходить до Інтернету чи дивиться останні новини щоб дізнатися одне: чи увійшли руські війська до України. Це та реальність, в яку нас поринув Путін.
2. Нині відбувається війна не Росії з Україною, а Росії з цілим світом. Ніхто не помітив того, що 5 травня 2014 р. під шумок конфлікту у східній частині України руська влада в односторонньому порядку розірвала підписану в 2001 р. угоду з Литвою про додаткові заходи безпеки.
3. Реальний аналіз дій російської влади свідчить про одне: дана держава наполегливо рухається
   • вектором дестабілізації міжнародних відносин,
   • порушення системи взаємної довіри і
   • розумного балансу безпеки
   1. Росія знає, що після початку повномасштабних воєнних дій вона опиниться в абсолютній ізоляції, і саме до цієї ізоляції з усім цивілізованим світом вона настирливо не лише прагне, а й готується. Газ припиняють постачати в кредит; заздалегідь забороняють ввіз іноземних продуктів, щоб Росія поступово перебудувалася і почала кормити сама себе, для того щоб в крані в один момент не почався товарний голод.
   2. Особи, що приватизували державну владу в Росії мають зовсім інші цілі, ніж побудова сильної та заможної держави.
   3. Слід чітко констатувати, що Росія розпочала неоголошену війну проти України. Маємо тверезо зрозуміти: поки ми проводимо АТО, ніякі міжнародні організації не можуть нам допомогти, оскільки боротьба з сепаратизмом є внутрішньою справою держави. Тому чітка ідентифікація Росії як держави, яка веде неоголошену війну проти світу, проти України, є початком вірного усвідомлення громадянами тих подій, які сьогодні реально відбуваються. Більше того, за умови офіційного визнання українською владою цього факту, буде відбуватися адекватна побудова державної безпекової політики.
   4. Має здійснюватись послідовна політика щодо нарощування достатнього рівня безпеки: від ідентифікація агресора, яким є держава Росія до вироблення адекватних реальній небезпеці заходів впливу, починаючи від інформаційних та економічних, закінчуючи військовими та спеціальними. Гуманітарна колонна: знищення. Опитування громадян.
   5. Існує думка, що шансів не воювати не існує, але ми думаємо що шанси такі є і наша держава має вжити весь арсенал заходів. Водночас унаочнюємо думку Хоч які великі жертви – боротьба конечна (Степан Бандера)
   6. Західні структури не працюють як швидка допомога: поки не проллється кров, допомоги не буде. Поки Україна не почне спротиву Росії, ніхто їй допомагати не буде. НАТО вигідніше зустріти російського агресора на території воюючої України, а не поневоленої.
   7. Ситуація почала йти в бік міліарний, логічно є те, що країна почала працювати на упередження наслідком цього і стала рнбоу. По тому скільки воно тривало воно було серйозне. Ми можемо говорити лише про відкриту частину
   8. нарощуються можливості воєнна організація держави. Не лише збройні сили а й усієї організації опк, підготовка населення повернення початкової воєнної підготовки. Оборона держава стала розглядатися як комплекс заходів держави.
   9. 3 % на оборону має бути забезпечено. Послідовне нарощування впродовж довгих років. Слід розробити інші підходи щодо вимірювання долі, яка має витрачатися на оборонні цілі.
   10. Поспіх в проведенні аналізу діяльності Воєнної організції (Комплексний огляд сектору безпеки) може позбавити його обєктивності та всебіності, а також унеможливить залучення експертного середовища.

Можна мріяти про союзників, які обіцяють допомогу, але ми маємо чесно сказати: окрім нас самих ніхто нам не допоможе. Перспективність блоку є стратегією, а ми вирішуємо завдання щодо нинішньої спроможності самостійно забезпечити національну безпеку.

Асиметричні способи реагування є суттєвим важелем протистояння Росії. Ми ще не повною мірою використали потенціал проведення спеціальних операцій. Росіяни ще не здригнулися від дій українського спецназу, а народне ополчення, і партизани ще не забули як котейлями молотова зустріцчати окупантів.

Неприйнятна шкода, яка може бути заподіяна супротивнику – також важливий крок. Вся інфраструктура  на шляху супротивника буде знищена. Народ України буде готовий мобілізуватися.

Ефір можна подивитись тут

http://1tv.com.ua/uk/video/program/progolovne/2014/11/05/9278

7 жовтня 2014 року голова наглядової ради ГОСЛ – доктор юридичних наук Ліпкан В.А. дав інтерв’ю з актуальних проблем протидії екстремізму на сучасному етапі.

Інтерв’ю можна буде після його опрацювання подивитись тут:

https://www.youtube.com/watch?v=lVjgzhFn0EI

http://youtu.be/0DqqS_2MkQ4

Основні тези розмови можна викласти наступним чином.

ВІРУС ЕКСТРЕМІЗМУ

1. Як давно в Україні з’явився екстремізм? 

Передусім хочу зазначити, що екстремізм не є явище, притаманним лише Укрїані. Занепокоєння про зростання екстремізму неодноразово знаходило своє відображення в керівних документах ООН, інших впливових міжнародних орагнізаціях, в яких було акцентовано увагу на необхідності вироблення ефективних механізмів протидії даному явищу, зміщенню акцентів із силових компонентів на питання виявлення, локалізації та попередження переростання окремих явищ в екстремізм.

Прояви політичного екстремізму у будь-якому виді – характерна ознака  кризи алгоритму соціального управління. Водночас вони можуть виступати передвісниками та передумовами соціальних трансформацій. Екстремістська діяльність становить реальну загрозу національній безпеці держави, а поява ідеологічних течій, які ґрунтуються на політичній, расовій, національній, релігійній нетерпимості та ворожнечі, пропаганда таких ідей ставить під велике питання подальшу духовно-культурну еволюцію нації.

Для визначення та ідентифікації основної причини екстремізму в Україні личать слова Л. Троцького:

В революцію маси входять не з готовим планом суспільної перебудови, а з гострим відчуттям неможливості терпіти старе.

Екстремізм – схильність до крайніх поглядів і дій, переважно в ідеології та політиці – як мистецтва управління державою, боротьбі за владу як інституціонального, так і не існтитуціонального рівня.

Терористична діяльність є різновидом екстремізму та специфічною фазою протікання протестної діяльності, спровокованої соціальним конфліктом між підсистемою управління та рештою суспільства на тлі розбалансованості та неоптимальності алгоритму соціального управління.

Чи є можливим запобігти есклаації екстремізму в Україні

На відміну від сусідньої Росії, до недавнього часу в Україні нечасто реєструвалися екстремістські прояви, може завдяки ментальності народу України, може у зв’язку з тим, що в законодавстві прямо не визначено злочинів екстремісьсктого характеру.

Натомість відсутність розробленої на державному рівні Стратегії оперативного реагування на жевріючі соціальні конфлікти (особливо в умовах зростання тенденцій використання екстремістських проявів у маніпулятивних соціально-інформаційних технологіях, які дедалі більше використовуються не тільки у сучасній політиці, а й задля вирішення звичайних побутових проблем), передусім на сході та півдні країни, сепаратизму, тероризму, маргінального бандитизму, збитих Боїнгів, розстрілу беззбройних людей на Майдані, тисяч загиблих бійців АТО – могло б і не бути.

Права без обов’язкiв – то сваволя.

Леся Українка

Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів”

Іван Франко

Нетерпимість до чужих Богів – лиш відворотний бік непохитної віри в своїх.

Дмитро Донцов

 Які чинники можна ідентифікувати як такі, що за певних умов можуть призвести до проявів екстремізму в Україні 

Я не буду описувати чисельні факти, які нині псведо аналітики наводять в якості екстремізму.

Я поставив би запитання по-іншому:

Чи можна вважати екстремізмом рішення окремих посадових осіб про ліквідацію окремих найбільш дієздатних підрозділів силових структур?

Чи можна вважати екстремізмом показове бездоказове звинувачення співробітників майже усіх дієздатних структур, яке, врешті-решт, призвело до того, що частина особового складу зараз воює проти своєї держави, за яку, вони ще рік тому, стояли місяці на морозі і готові були віддати своє життя?

Думаю, що поняття екстремізм не можна огульно застосовувати лише однієї групи учасників кнфліктних відносин, адже як майдан, так і подальші народні волевиявлення і опитування чи то в Криму чи то в Луганській та Донецькій областях – все є наслідком неправильного державного управління, безвідповідального ставлення посадових осіб до виконання положень Закону України “Про основи національної безеки України”.

Як казав Лев Троцький:

Сучасна історія працює на 3 швидкості, шкода лише, що руйнуючі організм мікроби працюють ще швидше.

Напрями управління конфліктогенними чинниками з метою протидії ескалації екстремізму 

У боротьбі з екстремізмом першочергову увагу слід приділити усуненню його першопричин:

• Продовжувати вживати рішучі заходи по боротьбі з дискримінацією  в усіх сферах;
• створити механізм реальної участі інститутів громадянського суспільства, неурядових організацій, включаючи категорії населення із підвищеною схильністю до радикалізації. Участь інституів громадянського суспільства не має обмежуватися лише контролем за державою, а має носити системний характер: починаючи від моменту вироблення державної політики у відповідній сфері до момента реалізації та корекції алгоритму соціального управління
• першочергова увага вихованню демократичної та толерантної національної громадянської позиції ;
• розробити засади державної міграційної політики;
• ініціювати розроблення міжнародно-правового механізму з метою припинення усіх форм підтрикми фінансування екстремістських груп;
• вживати заходи соціально-економічної політики, спрямовані на сприяння зусиллям з викорінення:

-       расизма,

-       ксенофобії

-       нетерпимості в суспільстві

-    розвиток державних послуг в демократичесних процесах як надання, так і позбавлення громадянства.

Необхідно і надалі підвищувати контроль з боку парламенту за діяльністю спецслужб, більше того на разі постає запитання про доцільність формування розвідувального співтовариства, зокрема через суттвєв розширення кола суб’єктів, що можуть здійснювати розвідувальну діяльність, законопроект про створення яких було розроблено фахівцями нашої громадської організації, а також відповідним управлінням АПУ.

Підвищувати якість аналізу екстремізму як явища, розширювати збір і підвищувати співставність даних про нього. Саме тут особливу роль відіграють незалежні і недержавні аналітичні центри, які, володіючи потужним науковим те концептуально-методологічним інструментарієм можуть значно підсилити рівень реалізації даної політики у сфері профілкактики екстремізму.

Пропаганда етичної політичної риторики з унеможливленням застосування у ній елементів расизму, ксенофобії та інших дискримінаційних форм, що базується на нетерпимості за будь-якою ознакою, включаючи і політичну належність.

Розроблення засад кібербезпекової політики, зокрема в частині зміцнення міжнародного співробітництва щодо протидії екстремістській діяльності і пропаганді екстремізму через Інтернет. Уначонюється порблема формування інформаційного та Інтернет омбудсмана.

Європа , зокрема Європейська комісія проти расизму та нетерпимості дуже своєрідно трактує екстремізм, подаючи його через наступні форми виразу:

-       Расизм (расова дискримінація)

-       Антисемітизм

-       Ксенофобія

-       Ісламофобія.

Таке довільне тлумачення не може бути нами підтримано, адже екстремізм сам по собі становить крайню форму нетерпимості, і виділення його лише окремих видів наперед звужує контекст, обмежує сферу застосування відповідного законодавства.

Якщо визнати гіпотезу щодо необхідності ухвалення закону про профілактику екстремізму верифікативною, то в проекті закону мають бути вирішені наступні проблеми:

-       Співвідношення тероризму та екстремізму

-       Різниця між екстремізмом та екстремістською  діяльністю

-       Демаркаційна лінія між екстремізмом та політичною активністю позиційних сил, що може супроводжуватися масовими заворушеннями

-       Доцільність внесення до суб’єктів відповідальності тих організацій, які є не зареєстрованими;

-       Механізм притягнення до відповідальності організацій, що сприяють екстремістській діяльності;

-       Суттєвим моментом виступає можливість обмеження доступу осіб, що брали участь в екстремістській діяльності до державної служби, в роботі освітніх та навчально-наукових установ, заняттю приватною детективною діяльністю. Дана позиція потребує свого обов’язкового вирішення, зважаючи як на значну кількість воєнізованих формувань, що були утворені під час російсько-української війни в 2014 році, так і на ту обставину, що дані окремі структури під прикриттям охоронних агентств фактично можуть здійснювати дії, спрямовані на підрив конституційного ладу;

-       З метою припинення подальшого інфікування екстремізмом через ЗМІ, особливо через популярні ток-шоу, в даному законі доцільно чітко визначити порядок притягнення до відповідальності посадової особи за висловлювання про необхідність, допустимість і можливість та бажаність здійснення екстремістської  діяльності, а також за невжиття заходів щодо попередження екстремістської діяльності.

Завершити хочу рядками свого вірша:

 Шматують бідну Україну:

Все рвуть і тягнуть по кусках,

А м?ні болісно глядіти,

І гірко бідкатись в віршах.