Топчій Оксана Василівна,

голова Інституту аднрогогіки ГОСЛ,

кандидат педагогічних наук, 

Дослідження причин і умов, що породжують загрози національній та інформаційній безпеці, є надзвичайно актуальним не тільки в теоретичному, але й в прикладному аспектах. Оригінальність авторської концепції полягає у розгляді нероздільного комплексу детермінант, на підставі чого виводиться дефініція ключового поняття і пропонується класифікація основних груп чинників, які виступають джерелом загроз і ризиків інформаційної безпеки неповнолітніх.

Ключові слова: детермінанта, синкретизм, інформаційна безпека, загрози інформаційній безпеці, неповнолітні, соціо-техногенні детермінанти, політико-ідеологемні детермінанти, валеопсихогенні детермінанти.

Загальна постановка проблеми. З того часу, як інформація перестала бути лише сукупністю певних даних, набором тих чи інших відомостей, а перетворилася на інструмент формування взаємовідносин, інструмент спрямування поведінки, породження комунікативних конфліктів, актуалізувалася потреба не просто нейтралізувати негативний вплив, а в ідеалі – розгледити загрози, що несуть ті чи інші тексти, повідомлення, наративи. При широкому комплексному підході слід розуміти комплекс причин, які можуть сприяти появі тих чи інших загроз, особливо в тому сегменті інформації, що спрямований на молодих людей, які знаходяться на етапі  становлення й пошуку свого місця в суспільстві.

Аналіз публікацій.  Інформаційна безпека (ІБ), а також загрози інформаційній безпеці вже достатньо тривалий час знаходяться у полі зору вчених. Завдяки науковим дослідженням В. Бондаренка,  М. Галамби, І. Діордиці, О. Золотаря, Б. Кормича, О. Косогова, Л. Євдоченка, В. Ліпкана, А. Логінова, Ю. Максименко, О. Морозова, В. Панченка, Г. Почепцова, О. Степка, В. Толубка, І. Трубіна, В. Хлевицького та ін. у вітчизняній науці закладені підвалини інформаційного безпекознавства, розроблені підходи, що у подальшому віднаходять своє віддзеркалення в якості державної стратегії у нормативних актах, створюють нові можливості правового забезпечення національної безпеки України.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Попри значний інтерес вчених до проблем інформаційної безпеки донині майже не порушувалося питання, що інформаційна безпека неповнолітнього (ІБН) має значно ширший діапазон загроз у зв’язку із психофізіологічними, соціальними та іншими чинниками, характерними саме для таких учасників інформаційних правовідносин. Тож актуалізується не лише визначення переліку загроз ІБ неповнолітнього та оцінка їхніх ризиків, а й встановлення причин та умов, через які подібні загрози набувають ознак реальності.  

Мета статті полягає у виявленні інтегративного комплексу причин і умов, що породжують виникнення загроз інформаційній безпеці неповнолітніх. Досягнення постановленої мети можливо за умови розв’язання наступних завдань: 1. Обґрунтувати уведення до наукового обігу термінологічного сполучення «синкретичні детермінанти». 2. На підставі багатофакторного аналізу виявити й описати групи причин і умов, які слугують підставою для виникнення загроз і ризиків щодо інформаційної безпеки неповнолітніх. 3. Відстежити на рівні офіційних сайтів центральних органів виконавчої влади, на яких покладається обов’язок формування й реалізації інформаційної політики, репрезентацію основних концептів і реальних заходів щодо забезпечення ІБН.

Виклад основного матеріалу дослідження. Серед пріоритетів державної політики в інформаційній сфері, зазначених у «Доктрині інформаційної безпеки України», одну з головних позицій займає  завдання по створенню інтегрованої системи оцінки інформаційних загроз та оперативного реагування на них. [1] При подібному формулюванні, як нам здається,  вже закладена методологічна похибка, адже не йдеться про недопущення загроз завдяки розумінню природи їх появи, що дає можливість заздалегідь розробити плани упередження. Укладачі доктрини концентруються на мінімізації наслідків від реальних загроз. Така позиція є доволі хиткою. Доречно згадати принцип медицини, за яким легше не припустити хворобу, аніж потім її лікувати.

У цьому зв’язку наша концепція полягає в тому, що правотворення у сфері інформаційної безпеки має ґрунтуватися на засадах багатофакторного аналізу причин і умов, що сприяють появі тих проявів та явищ, які, набуваючи масовості й системності, стають проблемою державного масштабу.

При розумінні ключового поняття «загроза» ми консолідуємося із В. Ліпканом, який пропонує під нею розуміти «розмаїття внутрішніх і зовнішніх, об’єктивних і суб’єктивних суперечностей суспільного розвитку у середовищі функціонування об’єкта, які ускладнюють або унеможливлюють створення сприятливих умов для реалізації його інтересів і створюють небезпеку для його системи безпеки, життєзабезпечення її системоутворюючих елементів». [2,  с.77-78]. Цей же автор зазначає, що загроза у своєму розвиткові може проходити три стадії: зародження (початок формування), вияв (знаходження виразних форм) і загострення (критична стадія переходу із можливості в дійсність).  [2, с. 78]

Ми поставили перед собою завдання зосередити увагу на першій стадії та з’ясувати, що спричиняє появу загроз інформаційній безпеці неповнолітніх. При цьому йдеться не про банальне визначення чинників, а про встановлення причинно-наслідкового взаємозв’язку між інтегральними міжпредметними множинами та ризиками їх реалізації.

Проаналізуємо сутність використовуваних нами термінів.

Мовна одиниця «детермінант» є стилістично маркованою, обмеженою рамками наукового стилю, проте поширеною у ряді галузей знань. Так, «Новий словник іншомовних слів» розрізняє поняття «детермінант» і «детермінанта».  Вказується, що термін веде походження від латинського determinans, що у перекладі передається словосполученням «який визначає». При цьому за іменником чоловічого роду закріплюється математична сфера з поясненням, що детермінант – це «вираз, що складений з елементів матриці 2 і служить для розв’язування лінійних систем рівняння» [3, с. 188]. Парний іменник жіночого роду трактується як «причина, що визначає виникнення явища». [Там же] Остання дефініція у такий же редакції міститься у «Великому тлумачному словнику сучасної української мови». [4, с. 217]

Враховуючи, що термін є інтернаціоналізмом, тобто словом, поширеним у багатьох мовах, доречно звернутися до його тлумачення не тільки у вітчизняних джерелах. Наприклад, Кембриджський тлумачний словник дає наступне визначення: «Determinant – something that controls or affects what happens in a particular situation» [5, с. 137], що у перекладі українською означає: «Детермінанта – те, що контролює або впливає на те, що відбувається у конкретній ситуації».  Ще один авторитетне англомовне джерело зазначає, що перше застосування терміну датується 1686 роком, і представляє таку його дефініцію: «Determinant – an element that identifies or determines the nature of  something or that fixes  or conditions an outcome», буквально: «Детермінанта – елемент, який ідентифікує або визначає природу чого-небудь або щось виправляє чи зумовлює результат» [6]

Як бачимо, пояснення поняття у цьому випадку суттєво відрізняється від традиційного, закарбованого в українській лексикографії. Саме такий підхід дає нам підстави для вживання терміну «детермінанта», віддаючи йому перевагу порівняно із синонімом «причина», оскільки латинізм, з огляду на міжнародну наукову практику, має більш широке семантичне поле. По-перше, він охоплює в комплексі не тільки причини, а й умови. Це є дуже важливим при розумінні, що причини можуть спородити реальні явища лише при настанні сприятливих для них умов. По-друге, семантика поняття «причина» імпліцитно містить у собі вказівку на ретроспективність. Тож за характеристиками темпоральності вона, на відміну від детермінанти, апріорі не може контролювати те, що відбувається зараз; вона лише сприяла тому, щоб щось уможливилося.

Отже, у ході дослідження теми ми беремо до уваги не просто причини, а комплекс причин і умов, які слугують появі та існуванню такого явища, як загрози інформаційній безпеці неповнолітніх.

Завдання конкретизується у зв’язку із тим, що розглядаються не усі детермінанти, а синкретичні. Термін «синкретичний» тлумачиться як такий, що «поєднує в собі різнорідні, нерозчленовані елементи». [7, c.184]   Характеризуючи феноменологію синкретизму, лексикографи наслідують точку зору окремих філософів, які вважають, що нерозчленованість властива початковому, нерозвиненому стану будь-якого явища.  [4, с. 1123] Разом з тим, не можна скидати з рахунків, що на сучасному етапі розвитку науки найбільш плідними й перспективними стали ті галузі, які виникли на перетині раніш відокремлених наук, як-то: біофізика, правова інформатика, юридична психолінгвістика тощо. Подібне поєднання дозволяє взаємозбагачуватися наукам за рахунок органічного поширення об’єктного і предметного діапазону певної галузі знань, застосування нових конкретнонаукових методів і методик і т. ін. У такий спосіб, виникають підстави для виявлення синкретичних елементів, які неможливо віднести до якоїсь окремої науки. Наприклад, якщо досліджується роль інформаційних технологій  у медіапросвіті як засобу превенції інформаційних правопорушень неповнолітніх, це педагогіка, інформатика, кримінологія, інформаційне право чи щось інше? На наш погляд, це прояв явища синкретизму, коли в результаті інтеграції міждисциплінарних знань з’являється дещо нероздільне, комплексне.

Виходячи із зазначеного, ми пропонуємо ввести до наукового обігу поняття «синкретичні детермінанти загроз інформаційній безпеці неповнолітніх» і розуміти під ним неподільний інтегрований комплекс причин і умов, що породжують, підтримують та підсилюють негативні чинники діяльності/бездіяльності суб’єктів інформаційних правовідносин, які через інформацію та засоби її подачі деструктивно впливають на психіку неповнолітнього, спотворюють систему його моральних цінностей, деформують правосвідомість, призводять до неправомірної поведінки через аномію, а в окремих випадках – до нанесення  непоправної шкоди собі або іншій особі чи групі осіб.

Шляхом застосування методів багатофакторного аналізу, узагальнення й систематизації даних в результаті дослідження наукових, статистичних, медійних джерел в залежності від ґенези нами були виокремлені такі групи синкретичних детермінант загроз інформаційній безпеці неповнолітніх:

1. 1.                Глобальні соціо-техногенні. Ці причини й умови мають об’єктивний характер, оскільки неможливо спинити наслідки процесу інформаційно-технічної революції. За своєю масштабністю вони охоплюють усі цивілізовані країни, де тільки є комп’ютерна техніка і вільний доступ до мережі Інтернет. Внаслідок широкого розповсюдження інформаційних технологій суттєво змінюється суспільство як на рівні національних утворень, так і в парадигмі мультинаціональної єдності. Поява глобального інформаційно-комунікативного простору не просто інтенсифікує процеси спілкування, а породжує нові, до цього не бачені його форми на кшталт віртуального спілкування, коли в контакт вступають абсолютно не знайомі люди, що іноді мешкають в абсолютно різних географічних зонах і часових поясах. До цього ж нерідко вони мають усі можливості залишатися анонімними або ж виступати під так званими «ніками», вигадуючи собі не тільки ім’я, а й легенду щодо свого віку, соціального статусу, роду занять і т. ін. Далеко не завжди це залишається тільки грою. Доволі розповсюдженою стає практика використання інформаційно-комунікативного простору різного роду збоченцями, екстремістами, представниками деструктивних формувань, в тому числі з релігійним забарвленням, хакерами, шахраями тощо.

Також відзначається суттєвий вплив техногенних факторів на трансформацію масової свідомості. Відкриваються необмежені можливості для проведення спеціальних психологічних операцій в контексті інформаційних війн. Неповнолітньому як особистості з недостатнім життєвим досвідом, не до кінця усталеною психікою, початковою стадією розвитку критичного й аналітичного мислення вкрай важко розрізнити спотворену, перекручену інформацію від істинної, а це, у свою чергу, призводить до деформації життєво-ціннісних орієнтирів, а в майбутньому – небажаної трансформації українського суспільства в цілому.       

1. Державні політико-ідеологемні. Термін «ідеологема» широко розповсюдився у політології на позначення експлікації певної ідеології. По суті він відображає сукупність провідних ідей, головних пануючих концепцій. Тож при аналізі синкретичних детермінант у цій сфері є сенс говорити не про ідеологію як таку, а про ідеологеми, які можуть у подальшому виступати як джерело загроз інформаційній безпеці неповнолітніх.

Слід зазначити, що на теперішній час в Україні інформаційна політика в Україні має дещо аморфний, декларативний характер, їй бракує наступальності й стратегічності. За відсутності чіткої інформаційної політики, визначення у ній ключових ідеологем вкрай важко говорити про той сегмент, що формулює специфіку інформаційної безпеки неповнолітніх.

Відповідно до «Положення про Міністерство інформаційної політики України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 2, саме на даний центральний орган виконавчої влади покладається «забезпечення формування та реалізація державної політики у сферах інформаційного суверенітету та інформаційної безпеки України». [8] Контент-аналіз матеріалів, представлених на сайті Міністерства інформаційної політики України (МІП) виявляє, що основними трендами в його діяльності є протистояння російській агресії, комунікаційні кампанії щодо порушення прав людини на тимчасово окупованій території в Криму, зокрема відносно представників кримсько-татарського народу; підтримка бійців АТО й відновлення українського мовлення на Донбасі. В якості перспектив  заявляється про необхідність створення позитивного іміджу України за кордоном.[9] Не заперечуючи важливості перелічених напрямів, тим не менш слід зазначити, що з активного поля зору МІП випадає інформаційна безпека, в тому числі кібернетична, такої вагомої категорії, як неповнолітні.

Звернення до сайту Міністерства освіти і науки України з метою відображення ідеологем інформаційної політики щодо неповнолітніх дозволило виявити лише матеріали щодо комунікаційної стратегії даного міністерства. При детальному аналізі їх можна розглядати скоріше як інструмент взаємозв’язку із співробітниками підпорядкованих установ з метою популяризації освітніх реформ, аніж конкретну ідеологічну платформу щодо провадження політики інформаційної безпеки по відношенню до неповнолітніх. [10]

Не дав результатів й огляд офіційного сайту Міністерства внутрішніх справ, у компетенції якого є діяльність щодо ювенальної превенції, а також функції забезпечення кібернетичної безпеки. [11]

Отже, невизначеність державної інформаційної політики у контексті забезпечення ІБН, пасивність центральних органів виконавчої влади, у компетенції яких знаходяться різні аспекти діяльності у зазначеному напрямі, відсутність належної координації дій між ними стають ще однією групою синкретичних детермінант, де перетинаються політичні, ідеологічні, нормотворчі, правозастосовні  компоненти загроз ІБН.

1. 3.                Індивідуальні валеопсихогенні. Вибірковість проявів загроз інформаційній безпеці неповнолітніх виявляється у різниці їхніх наслідків в залежності від індивідуальних особливостей кожної особи. У запропонованій нами номінації  перший елемент веде походження від лат. valere – бути здоровим [3, с. 111], другий від грец. psychẽ – душа  [3, с.506], третій від грец. genos – той, що народжує [3, с. 139]. У сукупності значень йдеться про детермінанти здоров’я людини, пов’язані з його психічною сферою, психологією поведінки тощо.

Діапазон ризиків загроз у зазначеному сегменті є доволі широким, і чим далі, тім більше розширяється, перетворюючись з потенційних на реальні. Сюди потрапляють інформаційні впливи, що з одного боку призводять до суїцидів, в тому числі через так звані «групи смерті», нав’язливих станів, тютюно- і наркозалежності, фобій, змін у психосоматиці хронічних хвороб, до віктимної поведінки неповнолітніх, нехімічної залежності у вигляді комп’ютерної адикції, а з іншої – до інтенсифікації юнацької агресії, молодіжного екстремізму, нездорових виявів демонстративної поведінки, групової деліктності.

Відкидаючи конспірологічні версії, можна стверджувати, що в рамках гібридних  війн окремі сили обирають в якості своєї мішені молоде покоління. Зволікаючи з вирішенням проблем інформаційної безпеки неповнолітніх, припускаючи й надалі розгортання детермінант інформаційних загроз, держава ризикує зіткнутися з дуже серйозними викликами на рівні прийдешнього покоління.

Саме правове регулювання, що ґрунтується на науково виважених даних, має стати тим стрижневим елементом, який пронизує усі представлені групи синкретичних детермінант. Нейтралізація загроз, унеможливлення розгортання найгірших сценаріїв можлива насамперед за умови докорінної зміни у концепції правового регулювання ІБН. Воно повинно набути стратегічного характеру з урахуванням досвіду інших держав і прогнозування на підставі етнонаціональних параметрів.

Висновки. Розробка правових засобів протидії й превенції загроз інформаційній безпеці, в тому числі щодо неповнолітніх, має носити системний характер, а значить, укладачами доктрин, стратегій, а потім і законодавчих актів повинні враховуватися усі групи чинників, що виступають детермінантами загроз. З огляду на їх комплексність, на рівні державних документів доцільно не зосереджуватися на якихось окремих елементах, а оперувати синкретичними детермінантами, що дозволяє дієво й масштабно упереджувати негативні  прояви інформаційної діяльності.

Література

1. Доктрина інформаційної безпеки України, затверджена Указом Президента України від 25 лютого 2017 р. № 47/2017 [ Електронний ресурс]: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/47/2017/paran2#n2
2. Ліпкан В. А., Ліпкан О. С., Яковенко О. О. Національна і міжнародна безпека у визначеннях та поняттях. – К.: Текст, 2006. – 256 с.
3. Новий словник іншомовних слів : близько 40 000 сл. І словосполучень / Л. І. Шевченко, О. І. Ніка, О. І. Хом’як, А. А. Дем’янюк; За ред. Л. І. Шевченко. – К. : Арій, 2008. – 672 с.
4. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. – 1440 с.
5. Determinant // Cambridge Academic Content Dictionary. – Cambridge Press, 2008. –  485 p.
6. Determinant // https://www.merriam-webster.com/dictionary/determinant
7. Словник української мови в 11 томах / За ред. І. К. Білодіда. – Том 9. – К.: Наукова думка, 1978. – 918 с.
8. Положення про Міністерство інформаційної політики України, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 2 // http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2-2015-n
9. Офіційний сайт Міністерства інформаційної політики України // http://mip.gov.ua/

1.Офіційний сайт Міністерства освіти і науки України // https://mon.gov.ua/ua

1.  Офіційний сайт Міністерства внутрішніх справ // http://www.mvs.gov.ua/

СИНКРЕТИЧЕСКИЕ ДЕТЕРМИНАНТЫ УГРОЗ ИНФОРМАЦИОННОЙ БЕЗОПАСНОСТИ НЕСОВЕРШЕННОЛЕТНИХ

Исследование причин и условий, порождающих угрозы национальной и информационной безопасности, является чрезвычайно актуальным не только в теоретическом, но и в прикладном аспектах. Оригинальность авторской концепции состоит в рассмотрении неделимого комплекса детерминант, на основании чего выводится дефиниция ключевого понятия и предлагается классификация основных групп факторов, которые выступают источников угроз и рисков информационной безопасности несовершеннолетних.

Ключевые слова: детерминанта, синкретизм, информационная безопасность, угрозы информационной безопасности, несовершеннолетние, социотехногенные детерминанты, политико-идеологемные детерминанты, валеопсихогенные детерминанты.

SYNCRETIC DETERMINANTS OF THREATS OF INFORMATIVE SECURITY OF MINORS

Research of the causes and conditions that generate threats to national and information security is extremely topical. This problem is important in both theoretical and applied aspects. The author of the article pays much attention to the concept of the determinant, examines his etymology, compares the meaning in Ukrainian and English using lexicographic data. He establishes that the concept of a determinant is broader than the concept of a cause, since in its meaning it unites causes and conditions. The key term of the study is syncretic determinants. They are an integral set of causes and conditions that can not be attributed to only one area of life. The author offers his definition of the concept of “syncretic determinants of threats to information security of minors.” He points out that this is an integrated set of causes and conditions that generate, support and intensify negative factors of activity / inactivity of subjects of information legal relations. These factors, through information and methods of its submission, destructively influence the mentality of the minor, distort his value system, deform the sense of justice, lead to unlawful behavior, anomie, and in some cases to irreparable harm to himself or others. Summarizing the groups of determinants, the author singles out global socio-technogenic, state politico-ideological, individual valeopsychogenic. The description of each group is accompanied by detailed parameters of the determinants. The author concludes that it is the legal regulation that should be the pivot that permeates the whole axis and allows neutralizing potential or real threats to the information security of minors.

Key words: determinant, syncretism, information security, threats to information security, minors, socio-technogenic determinants, politico-ideological determinants, valeopsychogenic determinants.

Топчій Оксана Василівна,

кандидат педагогічних наук

Стаття присвячена узагальненню теоретичних відомостей щодо специфіки юридичної відповідальності за порушення інформаційної безпеки неповнолітніх. На підставі визначення сутності поняття встановлюються кваліфікаційні ознаки, що є підставою для виділення рівнів об’єктів інформаційних загроз безпеці неповнолітніх. Запропоновано авторські дефініції негативної та позитивної юридичної відповідальності згідно з предметом дослідження.

Ключові слова: юридична відповідальність, інформаційна безпека неповнолітніх, загрози інформаційній безпеці неповнолітніх.

Загальна постановка проблеми.  Могутність кожної держави, її суверенність і прогрес в умовах глобалізації багато в чому залежать від реалізації науково обґрунтованих доктрин і стратегій, в тому числі у сфері інформаційної безпеки. Концептуальні засади нормативних документів у вказаній галузі ґрунтуються на положеннях Конституції України, за якими людина визнається найвищою цінністю. Це означає, що забезпечення інформаційної захищеності громадян,  а особливо тих, які не досягли повноліття, виступає однією з найголовніших функцій держави. Значною мірою цьому має сприяти інститут юридичної відповідальності учасників інформаційних правовідносин.

Аналіз публікацій.  Питання юридичної відповідальності відноситься до категорії основоположних у правових науках. В межах теорії держави і права традиційно розглядаються концепції щодо  фундаментальної ролі і місця юридичної відповідальності у правовій системі, використання інституту відповідальності для регулювання правовідносин, реалізації правозастосовної практики тощо.   У конкретно-наукових дослідженнях детально аналізуються види юридичної відповідальності, що кореспондуються з адміністративним, кримінальним, цивільним, конституційним правом, створюються підходи і класифікації з урахуванням об’єкту і предмету протиправної діяльності, на які має дати відповідь державні інституції. Продуктивними стали такі напрями досліджень, як філософсько-правове розуміння відповідальності людини (Безклубий С. І. [1], Грищук В. К. [2]); природа, форми реалізації юридичної відповідальності, її розуміння, типологія і концептуальна модель (Басін К. В. [3 ], Зелена І. А. [4], Лук’янець Д. М. [5, 6]); формування сучасної юридичної теорії відповідальності (А. Машков [7]), юридична відповідальність як функціональна знакова характеристика правовідносин (Балинська О. М. [8]), як один з елементів правового статусу особи (Коротких А. Ю. [9]);  співвідношення юридичної відповідальності із соціальною (Іванова О. І. [10 ]), специфіка юридичної відповідальності у демократичному суспільстві, сутність позитивної юридичної відповідальності (Берлач [11], Онищенко [12], Черноп’ятов С. В. [13]), порівняльний аналіз юридичної відповідальності в Україні та в зарубіжних країнах (Середюк В. В. [14]).  Не залишилися поза увагою науковців і проблеми становлення та розвитку юридичної відповідальності за інформаційні правопорушення (О. О. Тихомиров [15 ], Л. П. Коваленко [16, 17]).

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Попри значний інтерес вчених до юридичної відповідальності через актуальність даної проблеми питання щодо її реалізації при порушеннях інформаційної безпеки неповнолітніх залишилося недостатньо дослідженим.

Метою статті є узагальнення теоретичних відомостей щодо специфіки юридичної відповідальності за порушення інформаційної безпеки неповнолітніх. Досягнення поставленої мети можливо за умови розв’язання наступних завдань: 1. Визначення сутності поняття юридичної відповідальності в контексті інформаційної безпеки. 2. Встановлення кваліфікаційних ознак, що слугують підставами для виділення рівнів об’єктів інформаційної небезпеки неповнолітніх. 3. Розробка авторських дефініцій негативної та позитивної юридичної відповідальності згідно з предметом дослідження.

Виклад основного матеріалу дослідження. Інститут юридичної відповідальності є одним з ключових у правовій науці.  Багатогранність і складність підходів до інтерпретації поняття й застосування його в юридичній  практиці   виявляється в тому, що «категорія відповідальності має не лише правовий, але й етичний бік, це особливе соціальне та морально-правове ставлення особистості до інших людей, суспільства (людства в цілому), яке характеризується виконанням свого морального обов’язку та правових норм».  [18,  с. 7]

Феноменологічний характер поняття відбивається через його багатозначність. Так, за спостереженнями В. К. Грищука, у різних контекстах воно може позначати: 1) правовідносини; 2) покарання; 3) здатність людини усвідомлювати свою  протиправну поведінку і перетерпіти заходи державно-примусового впливу у формі позбавлення належних їй благ; 4) захід, міра примусу за вчинене правопорушення; 5) правовий обов’язок людини, що виходить з факту вчиненого правопорушення; 6) осуд поведінки, діяння правопорушника, відплата за вчинене. [ 19, с. 5-6 ]

У сфері інформаційних правовідносин на полісемію ключового поняття накладається галузево-правова інтеграція при кваліфікації ЮВ за вчинення правопорушень у сфері інформаційної безпеки.

Аналіз наукових джерел дозволяє констатувати, що на теперішній час існує два підходи до розуміння юридичної відповідальності в інформаційному праві: 1) традиційний, за якого ЮВ конкретизується в залежності від галузі права, що охоплює склад окремого правопорушення (адміністративна, цивільна, кримінальна відповідальність) [15]; 2) інтегративно-інноваційний, згідно з яким пропонується додати до вже існуючих видів юридичної відповідальності ще й інформаційну або інформаційно-правову, консолідувавши в ній розпорошені на теперішній час заходи примусу за правопорушення в сфері інформаційних відносин  [16, 17]. Прихильниками другого підходу необхідність її запровадження пояснюється тим, що «щороку в державі фіксується декілька мільйонів випадків порушення інформаційного законодавства, але, на жаль, при відсутності інформаційних стягнень, правопорушення залишаються без притягнення до відповідальності. [17, с. 233]

Ми консолідуємося із точкою зору  Л. П. Коваленко, оскільки проблеми забезпечення інформаційної безпеки особистості, суспільства і держави в умовах гібридної війни, спеціальних інформаційно-психологічних операцій перестають бути власне науковими чи законотворчими, а знаходять своє втілення у реалізації політики національної безпеки, що слугує запорукою існування України як незалежної держави.  У зв’язку з цим для нас неприйнятна позиція, висловлена О. О. Тихомировим, який вважає, що «нині мета аналізу інформаційних правопорушень як певного відносно самостійного виду має передусім науково-пізнавальний характер». [15, с.12] Подібний підхід натякає на відрив теорії від практики, зводить нанівець актуальність досліджень у сфері інформаційно-правових відносин та сфери інформаційної безпеки зокрема. Саме науково обґрунтована й законодавчо закріплена визначеність правопорушення, форми і ступені відповідальності за нього є фундаментом для врегулювання правових відносин, своєчасної та адекватної реакції держави на діяння, які створюють небезпеку для особистості й суспільства, перешкоджають цілеспрямованому руху держави у стратегічних напрямах, а й іноді взагалі розхитують основи конституційного ладу.

Юридична відповідальність за порушення інформаційних прав та інформаційної безпеки неповнолітніх має розглядатися з особливою ретельністю у зв’язку із комплексом причин. За масштабністю наслідків ми розподілили цей комплекс на умовні рівні (хоча при цьому розуміємо їх невід’ємний взаємозв’язок): 1) рівень життєво важливих інтересів держави;  2) рівень життєво важливих інтересів суспільства; 3) рівень життєво важливих інтересів особистості неповнолітнього.

Рівень життєво важливих інтересів держави в контексті юридичної відповідальності за порушення інформаційної безпеки неповнолітніх охоплює винні діяння, наслідки яких характеризуються масштабністю, протяжністю у часі і просторі. Зокрема, йдеться про інструментарій гібридних війн, а саме: спотворення у свідомості неповнолітніх дійсної картини світу через репрезентацію переваг чужинної для України ідеології, альтернативних інтерпретацій історії країни, навіювання толерантного ставлення до порушень територіальної цілісності держави, романтизації криміналітету,  ідеалізації правового нігілізму тощо. Розуміючи, що подача подібного матеріалу в прямому вигляді тягне за собою кримінальну відповідальність, укладачі подібного контенту найчастіше використовують завуальовану форму, яскраві метафори, елементи негативного нейролінгвістичного програмування за рахунок чого здійснюють вплив насамперед на емоційну сферу. Зазначене суттєво ускладнює кваліфікацію правопорушення, нерідко потребує проведення вузькопрофільних експертиз. У такий спосіб реалізація юридичної відповідальності укладачів і трансляторів таких меседжів стає доволі проблематичною.

З іншого боку, з позицій вікової психології, через відсутність належних елементів критичного мислення, легке потрапляння під вплив псевдогероїки у молодої людини формується та система поглядів та переконань, що у  недалекому майбутньому може призвести до знищення України як самостійної суверенної незалежної держави. З урахуванням діапазону охоплення через медіапростір кількості осіб, які потрапляють під вплив такої інформації, подібна загроза все більше набуває реальності. Якщо держава не реагуватиме на неї зараз, то потім усе може бути запізно.

Рівень життєво важливих інтересів суспільства в контексті юридичної відповідальності за порушення інформаційної безпеки неповнолітніх кореспондується з винними діяннями, що деморалізують особистість, перегортаючи аксіологічні координати на 180 градусів. При цьому під поняття успішності маскуються моделі корупційної поведінки з демонстрацією переваг «красивого» життя, які у майбутньому може собі забезпечити особа, відмовившись від поняття честі й чеснот; знецінюється вагомість ролі освіти й освіченості; сімейні цінності підміняються позитивізацією вільних стосунків з великою кількістю партнерів, відмовою від народження своїх дітей, ранніх статевих відносин; під впливом гейміфікації (комп’ютерних ігор і розваг) формується комп’ютерна залежність (аддикція); шляхом псевдокомунікації  у кіберпросторі, витісненням реальних друзів віртуальними здійснюються процеси асоціалізації особистості; з метою залучення молоді до деструктивних релігійних утворень розповсюджуються відомості про квазіпереваги  подібних спільнот; умисно створюються наративи з постановкою під сумнів переваг здорового способу життя, зайняття спортом на користь відвідування нічних клубів, екстремальних розваг, тютюнопаління, токсикоманії й першої спроби наркотичних речовин. Незміцнілій психіці неповнолітнього важко встояти перед спокусами, які в подальшому можуть призвести не тільки до проблем в окремих сім’ях, а й до масового розповсюдження таких негативних явищ, як підліткова проституція, наркоманія, захворюваність на ВІЛ/СНІД, дрібних крадіжок, шахрайства, в тому числі у кіберпросторі, тощо. Нерідко недооцінка рівня суспільної значущості юридичної відповідальності за порушення інформаційної безпеки неповнолітніх, відсутність належних правових механізмів її забезпечення стають причиною переростання проступків у злочини, набуття зазначеними проявами системного характеру, по суті – масштабів пандемії, що вже переростає у проблему національної безпеки й розглядається на рівні держави. Тим не менш на теперішній час остаточно не сформована юридична кваліфікація соціально шкідливої інформації, тож і чітко не передбачена відповідальність за її розповсюдження. Єдине, що зроблено – це обмеження у часі й місці реклами тютюнових і алкогольних виробів, а також заборона рекламувати, в тому числі в анонсах фільмів, сцени жорстокості, порнографії, насильства, цинізму, приниження людської гідності. Далі законодавець не пішов. Чого, наприклад, варта амбівалентна декларативність п.4 ст. 7 Закону України «Про рекламу» : «Реклама повинна враховувати особливу чутливість дітей і не завдавати їм шкоди» [20].  Як при такому формулюванні говорити про юридичну відповідальність правопорушників? Чи потрапляють у розумінні укладача Закону під категорію дітей неповнолітні?

Тож ті, кому вигідно розхитування основ суспільства, перешкоджають встановленню соціальних і правових фільтрів для потенційно загрозливої інформації, спекулюючи на своєрідному розумінні демократії та свободи слова, неприпустимості цензури. Проте, якщо і надалі залишити це в існуючому сьогодні вигляді, наслідки можуть бути катастрофічними. Тож юридичній науці слід віднайти той баланс, який у подальшому дозволить законодавцю запровадити дієвий механізм забезпечення життєво важливих інтересів суспільства через юридичну відповідальність за порушення інформаційної безпеки неповнолітніх.

Рівень життєво важливих інтересів особистості  в контексті юридичної відповідальності за порушення  інформаційної безпеки неповнолітніх локалізується відносно окремої особи. Йдеться про агресивне втручання у внутрішній світ молодої людини, негативний вплив на свідомість і психічний стан конкретної особистості. У даному випадку можливі кілька сценаріїв. Так,  осіб, схильних до віктимної поведінки,  через незаконний збір її персональних даних і оприлюднення спотвореної інформації у  соціальних мережах, інших медіаресурсах, цькування в міжособистісному спілкуванні, в тому числі телефонному, винні особи можуть довести до стійких розладів у психіці,  а то й до самогубства. З іншого боку, цілеспрямоване порушення інформаційної безпеки окремого неповнолітнього із задатками сильного характеру з урахуванням його індивідуальних особливостей, специфіки ментальності може посилювати акцентуацію особистості, культивувати агресивну поведінку, жорстокість, схильність до асоціального вектору в життєвих установках і поповнення рядів кримінальних угруповань.

Специфіка даного рівня проявляється в тому, що, на відміну від двох попередніх, виключається винність юридичної особи; правопорушником може виступати не тільки доросла людина, а й сам неповнолітній. Негативний вплив може здійснюватися як з боку окремої особи, так і групи осіб. Статтею 120 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за доведення до самогубства [21]; ч. 1, 3 ст. 269 Цивільного кодексу України визнається довічне право кожної особи на гідність, честь та ділову репутацію [22]. Разом з тим, доведення фактів порушень крізь призму порушення інформаційної безпеки неповнолітнього і притягнення винних до юридичної відповідальності є доволі проблематичним. Тож перед юридичною наукою постає завдання узагальнення практики діяльності слідства, судів у даному напрямі й визначення шляхів удосконалення цієї діяльності, насамперед через механізми законотворчості.

Узагальнюючи аналіз рівнів загроз інформаційної безпеки неповнолітніх, юридичну відповідальність за порушення у вказаній сфері, логічно вивести саму сутність ключового поняття.

У зв’язку з тим, що у сучасній науці юридичну відповідальність прийнято розподіляти на позитивну й негативну, визначення ЮВ у сфері інформаційної безпеки, як нам здається, доцільно давати з урахуванням даної диференціації.

На теперішній час акцент законодавчої практики робиться на ретроспективну відповідальність, покарання винних. У такий спосіб актуалізується поняття негативної юридичної відповідальності. В контексті інформаційної безпеки неповнолітніх ми пропонуємо під нею розуміти своєчасну й адекватну реакція держави на факт правопорушення, яке послабило або суттєво погіршило стан інформаційної захищеності неповнолітнього, мало негативний вплив на його свідомість і психіку, ускладнювало або спотворювало соціалізацію особистості та застосування щодо суб’єкта, винного у вчиненні даного правопорушення,  державно-правового примусу відповідно до чинного законодавства. 

Проте було б принципово невірним обмежуватися лише ретроспективною відповідальністю. Держава повинна створювати усі умови задля формування позитивної юридичної відповідальності. Тож  позитивна (перспективна) юридична відповідальністю у сфері інформаційної безпеки неповнолітніх у нашому розумінні – це результат дієвої інформаційної політики держави, що віддзеркалюється через бажаний для держави і суспільства прояв правосвідомості особистості, високий рівень її правової культури, добровільне усвідомлення суб’єктом інформаційних правовідносин важливості правомірної поведінки по відношенню до неповнолітніх та здійснення на них виховного впливу, в тому числі через власний приклад. 

Висновки. Проведене дослідження дало можливість підтвердити, що юридична відповідальність за порушення інформаційної безпеки неповнолітніх має комплексний характер, що проявляється не тільки через інтеграцію галузей права при кваліфікації інформаційних правопорушень, а й через рівні загроз життєво важливим інтересам особистості, суспільства, держави. Досягнення гармонійного балансу у припиненні винних діянь та превенції правопорушень у досліджуваній галузі можливо при ефективному застосуванні усього потенціалу як ретроспективної, так і перспективної юридичної відповідальності.

Література

1. Відповідальність у праві: філософія, історія, теорія : моногр. / [І. Безклубий, С. Бобровник, І. Гриценко та ін.] ; за заг. ред. І. Безклубого. – К. : Грамота, 2014. – 146 с.
2. Грищук В. К. Філософсько-правове розуміння відповідальності людини : монографія / В. К. Грищук. – Хмельницький. – Хмельницьк. ун–т управління та права. – 2012. – 736 с.
3. Басін К. В. Юридична відповідальність: природа, форми реалізації та права людини : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2006. – 19 с.
4. Зелена І. В. Юридична відповідальність: підходи до розуміння / І. В. Зелена // Юридичний вісник. – 2012. № 2 (23). – С. 10–15.
5. Лук’янець Д. М. Типологія юридичної відповідальності/ Д. М. Лук’янець // Юридична Україна. – 2004. – № 3. – С.4–10.
6. Лук’янець Д. М. Філософські основи і концептуальна модель юридичної відповідальності / Д. М. Лук’янець // Юридична Україна. – 2006. – № 4. – С. 4–11.
7. Машков А. Погляд на юридичну відповідальність як різновид правовідносин та його значення для формування сучасної юридичної теорії відповідальності / А. Машков // Вісник КНУ ім. Т. Г. Шевченка. Юридичні науки. – 2010. – № 84. – С. 89–100.
8. Балинська О. М. Юридична відповідальність як функціональна знакова характеристика правовідносин / О. М. Балинська // Форум права. – 2012, № 4. – С. 53–60.
9. Коротких А. Ю. Відповідальність як один із елементів правового статусу особи / А. Ю. Коротких // Вісник Чернівецького факультету Національного університету «Одеська юридична академія». – 2015. – № 4. – С. 110 – 119.
10. Іванова О. І. Юридична відповідальність як різновид соціальної відповідальності / О. І. Іванова // Вісник Академії адвокатури України. – 2012. – Число 3 (25). – С. 21 – 26.
11. Берлач Н. А. Перспективи розвитку позитивної юридичної відповідальності в демократичному суспільстві / Н. А. Берлач // Форум права. – 2012, № 1. – С. 77 – 81.
12. Оніщенко Н. М. Юридична відповідальність в демократичному суспільстві: проблеми теорії та практики: наук. доп. / Н. М. Оніщенко та ін. ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2010. – 84 с.
13. Черноп’ятов С. В. Позитивна юридична відповідальність як наукова і методологічна категорія / С. В. Черноп’ятов // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2013. – № 1. – С. 164–171.
14. Середюк В. В. Юридична відповідальність в правовій науці України та Польщі : автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / В. В. Середюк ; М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. – К., 2013. – 19 с.
15. Тихомиров О. О. Юридична відповідальність за провопорушення в інформаційній сфері : навч. посіб. / О. О. Тихомиров, О. К. Тугарова. – К.: Нац. акад. СБУ. – 2015. – 172 с.
16. Коваленко Л. П. Стан і перспективи розвитку інформаційно-правової відповідальності /Л. П. Коваленко // Форум права. – 2013. – № 1. – С. 441-445.
17. Коваленко Л. П. Теоретико-правові проблеми становлення та розвитку юридичної відповідальності за інформаційні правопорушення / Л. П. Коваленко // Форум права. – 2014. № 1. – С. 233–237.
18. Подорожній Є. Ю.  Теоретичні підходи до визначення поняття «юридична відповідальність» / Є. Ю. Подорожній // Вісник Харк. нац. ун-ту внутр. справ. – 2014. – №  3 (66).  – С. 6 – 15.
19. Грищук В. К. Негативна (ретроспективна) юридична відповідальність та її підстави / В. К. Грищук // Університетські наукові записки. – 2012. – № 4 (44). – С. 5–6.
20. Закон України «Про рекламу» від 03.07.1996 (зі змінами і доповненнями) [Електронний ресурс] // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/270/96-вр/page
21. Кримінальний кодекс України [Електронний ресурс] // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14
22.  Цивільний кодекс України [Електронний ресурс] // http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15

ЮРИДИЧЕСКАЯ ОТВЕТСТВЕННОСТЬ ЗА НАРУШЕНИЯ ИНФОРМАЦИОННОЙ БЕЗОПАСНОСТИ НЕСОВЕРШЕННОЛЕТНИХ

Статья посвящена обобщению теоретических сведений о специфике юридической ответственности за нарушения информационной безопасности несовершеннолетних. На основе определения сущности понятия устанавливаются квалифицирующие признаки, служащие фундаментом для выделения уровней объектов информационных угроз безопасности несовершеннолетних. Предложены авторские дефиниции негативной и позитивной юридической ответственности согласно предмету исследования.

Ключевые слова: юридическая ответственность, информационная безопасность несовершеннолетних, угрозы информационной безопасности.

LEGAL RESPONSIBILITY FOR INFRINGEMENT OF INFORMATION SECURITY OF MINORS

The article is devoted to the study of legal responsibility under the legislation of Ukraine for violation of information security of minors. The author draws attention to the fact that there is a need to consolidate the information legislation of Ukraine and to identify in it the norms related to ensuring the safety of minors. The researcher proposes to allocate three levels of facilities for violations and threats to information security: the level of vital state interests, the level of vital social interests and the level of vital personal interests. The author demonstrates that only a few offenses in the information sphere are reflected in the current legislation. Certain rules of law in some cases are formulated incorrectly and need to be improved. The author of the article summarizes cases when socially harmful information does not provide for legal responsibility of the guilty persons. This generalization can be considered as a way of improving the legislation of Ukraine in the field of information security. The researcher states that at the present stage, retrospective negative legal responsibility prevails in legal activity. The author offers his own definitions of the concepts of negative legal responsibility and positive legal responsibility for violating the information security of minors and emphasizes the need for development of prospective responsibility.

Keywords: legal responsibility, information security of minors, threats to information security of minors.