Lipkan V. A.
Legal regime of tax secret in Ukraine : [monograph] / V. А. Lipkan, Y. F. Zbinskiy / Edited by Dr. V. A. Lipkan. — К. : V. A. Lipkan, 2018. — 372 p.
ISBN 978-966-97758-0-1
The monograph is devoted to theoretical, methodological and legal problems of the legal regime of tax secret in Ukraine. The paper defines the term «tax secret», «secret tax legal regime», «the effectiveness of the legal regime of tax secrecy». The condition of the national normative legal acts that regulate the development of the information society and the international information legislation is analyzed. The basic features of tax secrecy and legal regime of tax secrecy. The characteristic elements such legal regime for tax secrecy in Ukraine as the purpose, principles, subjects of the legal regime of tax information, liability for the breach, and especially the institutional mechanism for ensuring a functional legal regime for tax secrecy in Ukraine.
In order to further improve the legal regime for tax secrecy in Ukraine were asked to make appropriate amendments to the national tort laws, and to develop and approve the Regulations on the procedure of preparation, accounting, storage and destruction of documents, cases, publications and materials containing tax secret in tax authorities of Ukraine.
The monograph is a logical continuation of the series «ORDO ORDINANS» of Dr. V. Lipkan scientific school and will be useful for graduate students, researchers, practitioners and for everyone who interested in the systematization of information legislation

Збінський Євген Федорович,

здобувач Запорізького національного університету

Здійснено аналіз стану вітчизняного нормативно-правового регулювання суспільних відносин у сфері податкової таємниці, досліджено доктринальні позиції щодо трактування поняття «податкова таємниця», а також законодавчо закріплені дефініції «податкова інформація», «таємна інформація» та визначено магістральні напрями удосконалення правового режиму податкової таємниці.

Ключові слова: податкова інформація, податкова таємниця, правовий режим податкової таємниці, удосконалення правового режиму податкової таємниці.

Осуществлен анализ отечественного нормативно-правового регулирования общественных отношений в сфере налоговой тайны, исследованы доктринальные позиции относительно трактовки понятия «налоговая тайна», а также законодательно закрепленные дефиниции «налоговая информация», «секретная информация» и определены магистральные направления совершенствования правового режима налоговой тайны.

Ключевые слова: налоговая информация, налоговая тайна, правовой режим налоговой тайны, совершенствование правового режима налоговой тайны.

The analysis of the state of the domestic legal regulation of social relations in the field of tax secrecy investigated doctrinal position on the interpretation of the term «tax secret» and legislated definition of «tax information», «secret information» and defines main directions of improvement of the legal regime of tax secrecy.

Keywords: tax information, tax secrecy, the legal regime of tax secrecy, improving the legal regime of tax secrecy.

Успішне виконання покладених на органи податкової влади завдань та функцій неможливе без отримання, пошуку, зберігання, використання інформації, а також створення адекватного та ефективного механізму її захисту.

Одним з елементів такого механізму є інститут таємниці. Адже кожен орган державної влади володіє та розпоряджається такою інформацією, розголошення якої може завдати шкоди здоров’ю, честі, гідності та іншим цінностям громадян, а також інтересам держави.

Незважаючи на те, що протягом останніх десятиріч вітчизняне інформаційне законодавство розвивається динамічними темпами, ураховуючи високі міжнародні стандарти у цій сфері, правовий режим лише деяких видів таємниць визначено на рівні законів. Щодо правового режиму податкової таємниці, то це питання не знайшло відповідного дослідження не лише серед науковців, а й серед законотворців.

Саме тому актуальним напрямом наукової діяльності є розкриття особливостей нормативно-правового регулювання податкової таємниці в Україні та визначення магістральних напрямів його удосконалення.

Серед вітчизняних та зарубіжних дослідників, які окреслювали окремі нормативно-правові аспекти податкової інформації можна відмітити: І. Бабін, С. Дуканов, І. Кучеров, М. Костенко, О. Мандзюк, К. Проскура, О. Тімарцев, О. Шевчук, К. .Юсупов тощо.

Зауважимо, що здебільшого порушена проблематика в юридичній доктрині розглядається у контексті окреслення деяких аспектів інформаційної безпеки України, зокрема такими дослідниками, як: В. Ю. Баскаков, В. Д. Гавловський, М. В. Гуцалюк, М. І. Дімчогло, В. А. Залізняк, Р. А. Калюжний, Б. А. Кормич, В. А. Ліпкан, О. В. Логінов, Ю. Є. Максименко, А. І. Марущак, П. Є. Матвієнко, А. В. Тунік, О. В. Стоєцький, В. С. Цимбалюк, Л. С. Харченко, К. П. Череповський, М. Я. Швець, Т. А. Шевцова, О. В. Шепета, О. В. Чуприна, В. І. Ярочкін. Проте пропозиції щодо розв’язання проблемних питань не знайшли адекватного відображення.

Незважаючи на наявність наукових розвідок з цієї теми, ця проблема є малодослідженою і дискусійною.

Отже, метою написання даної наукової статті є окреслення стану нормативно-правового регулювання суспільних відносин у сфері податкової таємниці в Україні та внесення конкретних пропозицій щодо його удосконалення.

Задля цього автором поставлені такі завдання:

-       проаналізувати визначення поняття «податкова таємниця»;

-       окреслити концептуальні засади нормативно-правового регулювання суспільних відносин у сфері податкової таємниці;

-       визначити магістральні напрями удосконалення нормативно-правового регулювання суспільних відносин у сфері податкової таємниці тощо.

Аналіз нормативно-правових актів у ці й сфері, дозволив діти висновку про відсутність законодавчої дефініції «податкова таємниця». Однак після ухвалення Податкового кодексу України [1], Закону України «Про захист персональних даних» [2], Закону України «Про доступ до публічної інформації» [3] тощо, до Закону України «Про інформацію» було внесено ряд змін та доповнень, згідно з якими поряд з інформацією про фізичну особу, довідково-енциклопедичного характеру, про стан довкілля (екологічну інформацію), про товар (роботу, послугу), науково-технічну інформацію, правову, статистичну та соціологічну інформацію, виокремлено також податкову інформацію [4].

Згідно зі ст. 16 цього нормативно-правового акта податкова інформація – це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб’єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності та необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України [4]. Ідентичне визначення міститься і в Податковому кодексі України.

Ми погоджуємось з О. А. Мандзюком, який зауважив: «Навіть побіжний аналіз цього визначення дає змогу дійти висновку про його розмитість та неконкретизованість законодавцем, оскільки підходить до будь-якого контролюючого органу, що існує в Україні» [5, с. 132].

З метою розкриття змісту поняття «податкова таємниця» слід проаналізувати поняття «таємна інформація», що закріплено Законом України «Про доступ до публічної інформації», а саме: «Таємна інформація – інформація, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю слідства та іншу передбачену законом таємницю» [3].

Отже, критерієм віднесення інформації до таємної є завдання шкоди особі, суспільству і державі, що є недостатнім, адже несанкціоноване розголошення будь-якої інформації з обмеженим доступом апріорі завдає шкоди власнику чи розпоряднику такої інформації.

У Законі України «Про державну таємницю» державну таємницю визначено як – вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою [6].

Таким чином, критерієм віднесення інформації до державної таємниці є також завдання шкоди національній безпеці України. Крім того, особливий порядок надання статусу такій інформації і обмежене коло відомостей.

Слід зауважити, що питання визнання конкретної інформації таємною також є неоднозначним серед дослідників. Кожен з них пропонує власне бачення щодо критеріїв її класифікації. Так, Л. Л. Фатьянов класифікує інформацію «за ступенем соціальної цінності» (залежно від передбачуваного збитку від поширення інформації) згідно з чим найбільшого соціального значення набуває державна таємниця, яка має загальнодержавне, загальнонаціональне значення. Щодо усіх інших таємниць, то за цією ознакою вони мають другорядне значення, і їх розподіл має умовний, суб’єктивний характер. Отже, згідно з позицією Л. Л. Фатьянова розрізняється інформація з обмеженим доступом, що належить державі (державна таємниця), юридичним (банківська, комерційна таємниця і т. ін.) і фізичним особам (особиста, сімейна і т. ін.) [7, с. 10].

О. О. Кулініч пропонує таки критерії класифікації як «спосіб її придбання», відповідно до чого розрізняють таємниці, придбані на підставі цивільно-правового договору та під час здійснення професійної діяльності [8, с. 75-77].

До того ж авторка вважає, що «слід класифікувати всю сукупність відомостей, що складають інформацію з обмеженим доступом, за складною підставою, що одночасно об’єднує декілька підстав, а саме: особливості суб’єктного складу, спосіб виникнення правового режиму, зміст (характер) відомостей, що складають інформацію з обмеженим доступом. З використанням даної підстави класифікації весь обсяг інформації з обмеженим доступом представлений складною системою різних видів інформації з обмеженим доступом, об’єднаних у дві великі групи: державна таємниця і конфіденційна інформація. При цьому конфіденційною інформацією визнається будь-яка інформація з обмеженим доступом, що не має ознак державної таємниці. Конфіденційна інформація, у свою чергу, представлена такими видами: таємниця приватного життя (у т.ч. особиста і сімейна таємниця), комерційна таємниця, професійна та службова таємниці» [8, с. 77].

О. В. Ботвінкін та В. П. Ворожко лише зазначають про наявність таких видів таємниць, крім державної таємниця, як: конфіденційна інформація про особу, адвокатська, банківська, військова, комерційна, лікарська, професійна, службова таємниці, а також таємниця голосування, кореспонденції, листування, наради суддів, нотаріальних дій, страхування, телефонних розмов, усиновлення, внесків (рахунків), заповіту, слідства, інформації у поштовому зв’язку, про стан здоров’я, псевдоніму тощо [9, с. 5].

А. І. Марущак до таємної інформації відносить державну, комерційну, службову, професійну, військову, банківську, адвокатську, лікарську таємниці, а також таємницю страхування, усиновлення, голосування, нотаріальних дій, листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції [10, с. 23-25].

Аналіз зазначених вище позицій дозволяє висновувати, що деякі автори просто перераховують окремі види таємниць без зазначення критерію, за яким виділяють то чи інший вид таємниці. Саме тому поряд з службової та професійною таємницями є і лікарська, і адвокатська таємниці. Хоча чи не слід останні відносити до професійної таємниці?

Ідентична ситуація і з податковою таємницею. Інформація, що становить податкову таємницю, є професійною таємницею, оскільки співробітники податкових органів отримують її внаслідок необхідності реалізації своїх професійних завдань. Та чи є податковою таємницею особисті дані платника податків, якщо власник цих даних не бажає чи свідомо не забезпечує необхідний режим захисту такої інформації?

Ми погоджуємось з В. А. Ліпкан та В. А. Баскаков: «Це доводить, що термін «таємниця» не є визначальним при віднесенні певної інформації до такого виду інформації з обмеженим доступом як таємна інформація» [11, с. 230].

Таким чином, відсутність законодавчого визначення поняття «таємниця», а також критеріїв класифікації таємниць потребує негайного вирішення не лише на доктринальному, а  на законодавчому рівні.

Дослідження наукових розвідок, присвячених окремим аспектам податкової таємниці, дозволяє зробити висновок, що коло відомостей, що становить податкову таємницю, а також визначення поняття «податкова таємниця», є дискусійним серед науковців. Слід також зауважити про недостатній рівень розробок у цій сфері, що сприяє фрагментарному розкриттю цієї складної тематики.

Н. Нелюбина стверджує, що податкову таємницю становлять будь-які отримані податковим органом (посадовими особами) відомості про платника податків [12, с. 86].

Однак, таке визначення занадто обмежує зміст поняття «податкова таємниця», оскільки крім персональних даних платників податків, до податкової таємниці належать і відомості про зовнішньоекономічну діяльність, фінансування валютних, експортно-імпортних операцій, одержана контролюючими органами згідно із законодавством України, про підготовку та укладення міжнародних договорів України з питань оподаткування, про діяльність контролюючих органів, у тому числі щодо стягнення податків тощо.

Т. О. Рекуненко пропонує визначати податкову таємницю як будь-які відомості, отримані податковим органом, а також відомості про платника податку або за його згодою [3, с. 14]. Дане визначення також звужує зміст поняття «податкова таємниця», адже податкові органи можуть не лише отримувати будь-які відомості, а й створювати певні відомості, що потребують грифа «таємно».

На думку О. А. Мандзюка, податкова таємниця – це суспільно значимі відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, створені чи одержані податковими органами у межах повноважень, передбачених законодавством з метою забезпечення ефективного функціонування системи оподаткування, доступ до яких обмежено ними відповідно до законодавства України у зв’язку з особливою цінністю для їх власників чи добросовісних користувачів [14, с. 53]

Отже, автор синтезує нормативно закріплені дефініції поняття «податкова інформація» та «таємна інформація». Однак з цього визначення занадто важко розрізнити поняття «податкова таємниця» та «податкова службова інформація» як вид інформації з обмеженим доступом.

Адже прив’язка до того, що «.. доступ до яких обмежено ними відповідно до законодавства України у зв’язку з особливою цінністю для їх власників чи добросовісних користувачів» може стосуватися як податкової таємниці, так і службової податкової інформації.

Конструктивними вбачаються пропозиції дослідника щодо удосконалення нормативно-правового регулювання податкової інформації в Україні:

-       «визначити легальну класифікацію податкової інформації та особливості її захисту;

-       законодавчо закріпити критерії віднесення податкової інформації до службової інформації;

-       законодавчо закріпити критерії віднесення податкової інформації до таємної інформації;

-       надати визначення понять «податкова службова інформація» та «податкова таємна інформації»;

-       визначити перелік засад віднесення інформації до категорії таємної чи службової податкової інформації» [15, с. 170].

Зважаючи на проведений аналіз, вважаємо за необхідне зробити такі висновки.

1. Податкова таємниця є складним правовим поняттям, що з однієї сторони є видом професійної таємниці, з іншої – діалектично поєднує різні види таємниць, зокрема таємницю персональних даних.
2. Нині податкова таємниця є малодослідженим та дискусійним напрямом наукової діяльності, а також законодавчо не закріпленою правовою категорією.
3. Відсутність уніфікованого нормативно-правового визначення поняття «податкова таємниця», а також критеріїв розмежування серед інших видів інформації, а також порядку підготовки, обліку, зберігання та знищення документів, справ, видань і матеріалів, що містять податкову таємницю в податкових органах, негативно впливає на рівень захисту податкової таємниці, а також попередження правопорушень у цій сфері.

Задля удосконалення правового режиму податкової таємниці слід ухвалити

Інструкцію про порядок підготовки, обліку, зберігання та знищення документів, справ, видань і матеріалів, що містять податкову таємницю в податкових органах, де визначити:

1)                    поняття та зміст податкової таємниці;

2)                    обов’язки співробітників податкових органів у сфері забезпечення правового режиму податкової таємниці;

3)                    порядок розробки документів і матеріалів, що містять податкову таємницю;

3) порядок реєстрації документів і матеріалів, що містять податкову таємницю;

4) порядок приймання та передачі документів та матеріалів, що містять податкову таємницю;

5) порядок оформлення, адресування, пересилки та доставки таємної кореспонденції;

6) правила складання номенклатури справ і журналів обліку, групування виконаних таємних документів у справи;

7) правила використання документів і матеріалів, що містять податкову таємницю;

8) правила знищення документів і матеріалів, що містять податкову таємницю;

9) режим зберігання документів і матеріалів, що містять податкову таємницю;

10) особливості захисту інформації, що містить податкову таємницю, при використанні електронних засобів її обробки, передавання і зберігання та інших матеріальних носіїв інформації;

11) особливості захисту інформації, що містить податкову таємницю, у процесі фінансово-господарської діяльності;

12) підстави та зміст відповідальності за втрату документів та матеріалів, що містять податкову таємницю, та за її розголошення.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Податковий кодекс : Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 2011. — № 13-14, № 15-16. — Ст. 112
2. Про захист персональних даних : Закон України // Відомості Верховної Ради України . — 2010. — № 34. — Ст.481
3. Про доступ до публічної інформації : Закон України // Офіційний вісник України. — 2011. — № 10. — Ст. 446.
4. Про інформацію : Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 48. — Ст. 650
5. Мандзюк О. А. Правовий режим податкової інформації в Україні відносин : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Олег Андрійович Мандзюк. — Запоріжжя., 2014. — 198 с.
   1. Про державну таємницю : Закон України // Відомості Верховної Ради України . — 1994. — № 16. — Ст. 93.
   2. Фатьянов А. А. Тайна как социальное и правовое явление. Ее виды. / А. А. Фатьянов // Государство и право. — 1998. — № 6. — С. 5—14
   3. Кулініч О.О. Інформація з обмеженим доступом як об’єкт цивільних відносин : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Ольга Олексіївна Кулініч. — О., 2006. — 200 с.
   4. Ботвінкін О.В. Інформація з обмеженим доступом, що не є державною таємницею, в законодавстві України : [аналіт. огляд] / О.В. Ботвінкін, В.П. Ворожко. — К. : Вид-во НА СБ України, 2006. — 96 с.
   5. Марущак А.І. Правові основи захисту інформації з обмеженим доступом : [курс лекцій]. — К. : КНТ, 2007. — 208 с.
   6. Ліпкан В.А. Адміністративно-правовий режим інформації з обмеженим доступом в України : [Монографія] / В. А. Ліпкан, В. Ю. Баскаков / За заг. ред. В. А. Ліпкана. — К. : ФОП О. С, Ліпкан, 2013. — 344 с.
   7. Нелюбина Н. Обєкт податкової таємниці / Н. Нелюбина // Правова інофрматика. — 2007. — № 1 (13). — с. 85—89
   8. Рекуненко Т. О. Адміністративно-правові засади управління інформаційними ресурсами органів державної податкової служби України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / Т. О. Рекуненко. — К., 2012. — 21 с.
   9. Мандзюк О. А. Податкова інформація: окремі аспекти реалізації права на доступ / О. А. Мандзюк // Юридичний вісник. – № 4(29). – 2013. – С. 51–56
   10. Мандзюк О. А. Особенности нормативно-правового регулирования налоговой информации в Украине / О. А. Мандзюк // Legea ?i Via?a. – 2014. – Februarie. – С. 169–172.

здобувач Запорізького національного університету

Окреслено основні наукові підходи щодо визначення поняття «інформація», «податкова інформація», досліджено законодавчо закріплені дефініції цих понять, а також визначено перспективні напрями удосконалення нормативно-правового регулювання суспільних відносин у сфері податкової інформації.

Ключові слова: інформація, податкова інформація, податкова таємниця

Определены основные научные подходы к определению понятия «информация», «налоговая информация», исследованы законодательно закрепленные дефиниции этих понятий, а также определены перспективные направления совершенствования нормативно-правового регулирования общественных отношений в сфере налоговой информации.

Ключевые слова: информация, налоговая информация, налоговая тайна

The basic scientific approaches to the definition of «information», «tax information» investigated legislated definition of these concepts and identified promising areas of improvement of the legal regulation of social relations in the field of tax information.

Keywords: information, tax information, tax secrecy

У ХХІ сторіччі інформація є важливим атрибутом правовідносин. Вагоме місце в системі інформаційних правовідносин займають публічноправові відносини, а саме відносини, що виникають між суб’єктами владних повноважень та окремими громадянами, об’єднаннями громадян, у різних сферах.

Задля реалізації покладених на органи державної влади повноважень вони вправі витребувати необхідну приватну інформацію чи отримати її у будь-якій інший спосіб. Однак на органи державної влади покладений обов’язок забезпечити конфіденціальність отриманої інформації.

Нині в Законі України «Про інформації» виокремлюються різні види інформації. При чому законодавець закріпив необхідність визначення правового режиму кожного виду інформації. Однак особливості нормативно-правового регулювання лише окремих видів інформації визначено на рівні законів. Зокрема правовий режим податкової інформації так і не знайшов свого закріплення.

Слід відмітити, що зазначена вище проблематика не знайшла адекватного окреслення й на доктринальному рівні, що й обумовило актуальність написання цієї наукової роботи.

Серед вітчизняних та зарубіжних дослідників, які окреслювали окремі нормативно-правові аспекти податкової інформації можна відмітити: І. Бабін, С. Дуканов, І. Кучеров, М. Костенко, О. Мандзюк, К. Проскура, О. Тімарцев, О. Шевчук, К. .Юсупов тощо.

Зауважимо, що здебільшого порушена проблематика в юридичній доктрині розглядається у контексті окреслення деяких аспектів інформаційної безпеки України, зокрема такими дослідниками, як: В. Ю. Баскаков, В. Д. Гавловський, М. В. Гуцалюк, М. І. Дімчогло, В. А. Залізняк, Р. А. Калюжний, Б. А. Кормич, В. А. Ліпкан, О. В. Логінов, Ю. Є. Максименко, А. І. Марущак, П. Є. Матвієнко, А. В. Тунік, О. В. Стоєцький, В. С. Цимбалюк, Л. С. Харченко, К. П. Череповський, М. Я. Швець, Т. А. Шевцова, О. В. Шепета, О. В. Чуприна, В. І. Ярочкін тощо.

Отже, метою написання даної наукової статті є дослідження наукових розвідок та відповідної нормативної бази щодо визначення поняття «податкова інформація» та внесення конкретних пропозицій з метою його удосконалення.

Задля цього автором поставлені такі завдання:

-       окреслити основні наукові підходи щодо визначення поняття «інформація»;

-       проаналізувати визначення поняття «податкова інформація» в наукових розвідках;

-       дослідити дефініцію поняття «податкова інформація» в нормативно-правових актах України;

-       визначити напрями удосконалення нормативно-правового регулювання суспільних відносин у сфері податкової інформації тощо.

Інформація походить від латинського слова informatio, що означає викладення, тлумачення, уявлення, повідомлення.

Нині в наукових колах виокремлюють щонайменше три теорії інформації: імовірнісна, алгометрична та семантична. Кожна з цих теорій пропонує своє бачення сутності та змісту інформації, а також методи її вимірювання.

До 40-х рр. ХХ століття інформація була предметом наукових досліджень технічних наук. З кінця 40-х – початку 50-х рр. це поняття активно використовується і юридичними науками. Більше того на сьогоднішньому етапі інформація визнається важливим правовим феноменом, що детермінує активний розвиток галузевих наукових досліджень різних її аспектів. Кожна з галузей права розглядає той ракурс інформації, що відповідає її предмету та методології.

Так, в цивільно-правових дослідженнях інформація визначається як важливий «товар» та «об’єкт цивільно-правових досліджень»; у кримінально-правових дослідженнях – як засіб вчинення чи об’єкт злочинного посягання; у конституційно-правових – як важливе конституційне право тощо.

Аналіз наукових досліджень у цій сфері дозволяє виокремити наукові підходи щодо визначення поняття «інформація». Серед основних такі:

1)                    інформація як «спонука (стимул, ініціалізація) ситуаційно-функціональної активності будь-якої структури, ситуаційне реагування структури на зовнішню (внутрішню) ініціалізацію, яку завжди можна виміряти незалежно від її природи, морфології і джерела» (В. Тронь) [1, с. 203];

2)                    інформація як генералізаційно єдина первинна субстанція Всесвіту (В. Юзвишинин) [1, с. 206];

3)                    інформація як різні відомості про навколишній світ, які одержує матеріальна підсистема під час її взаємодії з навколишнім середовищем (В. Лукашевич) [2, с. 265];

4)                    інформація як відомості (сукупність відомостей, повідомлення, дані), які зменшують невизначеність знань про будь-яке явище, подію у їх користувача у сфері, до якої вони відносяться (І. Колодій) [3, с. 83];

5)                    інформація як дані, що були організовані в такій формі та документовані або передані таким чином, що можуть бути сприйнятими іншою особою (Б. Кормич)[4, с. 45];

6)                    інформація як результат відображення та обробки в людській свідомості різноманіття навколишнього світу, відомості про оточуючі людину предмети, явища природи, діяльність інших людей та ін. (В. Голубєв) [5, с. 19];

7)                    інформація як відомості про осіб, предмети, факти, події, явища і процеси незалежно від форми їх представлення (В. Копилов)[6, с. 3] чи «відомості, які передає одна особа іншій; про неї можна говорити і як про процес повідомлення цих відомостей» (В. А. Дозорцев) [7, с. 27];

8)                    інформація як результат інтелектуальної діяльності (А. Антопольський) [8, с. 51] чи формально визначені результати інтелектуальної діяльності людини, що урегульовані вітчизняним законодавством (В. Залізняк, В. Ліпкан) [9, с. 96] тощо.

Слід зауважити, що визначення поняття «інформація» як «документовані або публічно оголошені відомості» є найбільш розповсюдженим підходом щодо розуміння цього поняття.

Саме таке визначення містилось в попередній редакції Закону України «Про інформацію».

Нині ж Закон України «Про інформацію» містить іншу дефініцію поняття «інформація»: інформація – будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді [10].

Крім Закону України «Про інформацію», дефініція цього поняття міститься і в законах України «Про телекомунікації», «Про науково-технічну інформацію», а також в Цивільному кодексі Українитощо.

Згідно з Законом України «Про телекомунікації»: інформація – відомості, подані у вигляді сигналів, знаків, звуків, рухомих або нерухомих зображень чи в інший спосіб [11].

У Законі України «Про науково-технічну інформацію» міститься дефініція поняття «науково-технічна інформація» як будь-які відомості та/або дані про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді [12].

У ч. 1 ст. 200 ЦК України визначається, що інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді [13].

Ми погоджуємось з Н. В. Кушаковою, яка зауважила: «…багатоманітність поглядів на інформацію сьогодні неможливо вважати невиправданою чи серйозним недоліком, зокрема, правничих досліджень. Феномен інформації завдяки її розвитку має проблемний характер. Поняття інформації чітко ніким ще не визначено і через це не є загальноприйнятим, тому будь-яка дефініція виглядає поки що як гіпотеза чи свідома редукція. В цій ситуації остаточна згода з однією думкою означала б ні що інше, як неправомірну монополізацію тієї чи іншої концепції» [15, с. 4].

Не менш конструктивною є думка Н. В. Кушакової з приводу того, що: «Поряд з подальшою поглибленою розробкою вузьких тем у проблемі інформації виникає необхідність створення цілісного чи в усякому випадку ширшого погляду на цю проблему, який би враховував як єдність, так і багатоманітність проявів феномена інформації. Найімовірніше, вирішення цієї проблеми має починатися з загальнонаукових досліджень питання інформації в сучасній науці (тобто таких досліджень, що інтегрують в собі досягнення різних наукових дисциплін). Отже, є сенс говорити не так про поняття, як про проблему інформації, причому мати на увазі й те, що визначення інформації, в усякому випадку загальне, – це теж проблема» [16, с. 24].

Щодо поняття «податкова інформація», то правовим фундаментом інформаційних правовідносин у податковій сфері є Конституція України, Податковий кодекс України, Закон України «Про захист персональних даних», Закон України «Про доступ до публічної інформації» тощо.

Тривалий час у Законі України «Про інформацію» не виокремлювався такий вид інформації як податкова інформація.

Лише з ухваленням Податкового кодексу України було внесено ряд змін та доповнень, згідно з якими поряд з інформацією про фізичну особу, довідково-енциклопедичного характеру, про стан довкілля (екологічну інформацію), про товар (роботу, послугу), науково-технічну інформацію, правову, статистичну та соціологічну інформацію, з’явилась й податкова інформація [17].

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація – це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб’єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності та необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України [17]. Таке ж визначення закріплено й в Податковому кодексі України.

Логіко-семантичний аналіз цієї дефініції дозволяє констатувати необхідність його удосконалення, адже воно не відображає зміст та сутність даного виду інформації.

По-перше, дане визначення містить ряд понять, що потребують додаткового тлумачення: «суб’єкти інформаційних відносин», «контролюючі органи», «сукупність відомостей і даних» тощо.

По-друге, органи податкової влади, до речі, як і деякі інші органи влади, виконують не лише контролюючі функції, а й профілактичні, правоохоронні, правозабезпечувальні тощо. А тому визначати податкові органи винятково як контролюючі є дещо неправильним.

По-третє, дане визначення є занадто загальним, що не дає змогу вирізнити податкові органи щодо інших контролюючих органів.

До того ж, близька нашому баченню є позиція О. А. Мандзюка, який також зазначив «про розмитість та неконкретизованість цієї дефініції законодавцем, оскільки підходить до будь-якого контролюючого органу, що існує в Україні. Лише прив’язка про «порядок, встановлений Податковим кодексом України» унеможливлює ідентифікувати «певну сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб’єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності та необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій» як податкову інформацію» [14, с. 45].

Серед його аргументів слід виділити такі: «…по-перше, контролюючими органами є усі органи доходів і зборів, які забезпечують не лише формування єдиної державної податкової, але й державну митну політику. По-друге, завдання і функції контролюючих органів закріплені не лише Податковим кодексом України, а й Митним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами. По-третє, інформація є поняттям більш широким, отже має бути загальним щодо інших родових понять: податкова інформація, інформація про фізичну особу, інформація довідково-енциклопедичного характеру, інформація про стан довкілля (екологічна інформація), інформація про товар (роботу, послугу), науково-технічна інформація, правова інформація, статистична інформація, соціологічна інформація тощо. У Законі України «Про інформацію» визначено дефініцію поняття «інформація» як будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Водночас у визначенні поняття «податкова інформація» використовуються зовсім інша конструкція – «сукупність відомостей і даних» замість «будь-які відомості та/або дані». Таким чином ототожнюються поняття «податкова інформація» та «податкові інформаційні ресурси» [14, с. 42].

Отже, законодавча дефініція поняття «податкова інформація» не відображає сутність та зміст цієї складної комплексної категорії. Слід зауважити про недостатню кількість наукових робіт у зазначеній сфері, а також деяку обмеженість, фрагментарність розгляду проблематики. Здебільшого в розвідках, присвячених порушеній тематиці, окреслюються окремі види податкової інформації, зокрема податкова таємниця. На наше особисте переконання, поняття «податкова інформація» та «податкова таємниця» співвідносяться між собою як загальне та частина, тобто податкова таємниця є лише одним з елементів податкової інформації, що охоплює і публічну податкову інформацію.

Т. В. Субіна пропонує визначати поняття «податкова інформація» як інформацію, що пов’язана з об’єктом і суб’єктом оподаткування і використовується податковими органами для здійснення адміністрування податків, зборів та інших обов’язкових платежів [18, с. 14]. На нашу думку, авторська інтерпретація поняття «податкова інформація» потребує додаткового роз’яснення що є «об’єктом та суб’єктом оподаткування», що означає «пов’язана» тощо.

На думку інших фахівців, податкова інформація – це сукупність відомостей та даних, що створені або отримані суб’єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності й необхідні для реалізації покладених на органи податкової служби завдань та функцій [19, с. 213]. Дане визначення майже дублює законодавчо закріплену дефініцію, недоліки якої ми детально визначили раніше.

О. Долгий визначає податкову інформацію як інформацію у сфері оподаткування, що є у розпорядженні посадових осіб контролюючих органів або стала їм відома у зв’язку з виконанням ними своїх службових обов’язків» [20, с. 75].

Дане визначення також потребує додаткового роз’яснення, зокрема що означає «у розпорядженні посадових осіб…» чи « що є сферою оподаткування».

Інше бачення поняття «податкова інформація» пропонує Е. С.  Дмитренко: «це сукупність відомостей і даних щодо обчислення та сплати податків і зборів, що створені, надані, зібрані, одержані, збережені, накопичені, оброблені, передані, використані, поширені, оприлюднені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, які підлягають аналізу, охороні та захисту» [21, с. 42].

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів [10]. Отже чітко визначені такі структурні елементи права на інформацію: «одержання», «використання», «поширення», «зберігання» та «захист». У ст. 9 Закону України «Про інформацію» зазначається також, що основними видами інформаційної діяльності є створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорона та захист інформації. А тому недоцільно визначати інші структурні елементи права на інформацію, зокрема: «надання», «накопичення». «оброблення» тощо. До того ж, чому «сукупність відомостей і даних … підлягають аналізу»? Адже ж аналіз – це лише один із логічних прийомів оброблення інформації.

Цікаве та близьке нашому баченню є визначення поняття «податкова інформація», запропоноване О. А. Мандзюком: податкова інформація – це суспільно значимі відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, створені чи одержані податковими органами у межах повноважень, передбачених законодавством з метою забезпечення ефективного функціонування системи оподаткування [14, с. 75].

Отже, проведений аналіз дозволяє зробити такі висновки.

1. Податкова інформація є складною правовою категорією.
2. Податкова інформація є малодослідженим предметом в юридичних наукових розвідках.
3. Законодавчо закріплена дефініція «податкова інформація» не відображає складну природу, сутність та зміст цієї правової категорії.
4. Існують різні наукові підходи щодо розуміння поняття «податкова інформація», кожна з яких має свої переваги та недоліки.
5. Відсутність однозначності у визначенні поняття «податкова інформація» детермінує подальше наукове дослідження цієї складної тематики.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Тронь В. Феномен інформації – майбутнє Всесвіту/ В. Тронь // Вісник УАДУ. — 1998. — № 4. — С. 200—207
2. Лукашевич В. Г. До визначення поняття «інформація», що вживається в сучасному юридичному обігу/ В. Г. Лукашевич // Вісник Запорізького юридичного інституту. — 1998. — № 3. — С. 263 – 268.
3. Колодій І. Поняття та зміст інформації : соціальні та правові аспекти // Підприємство, господарство і право. — № 1.— 2007. — с. 83-86
4. Кормич Б. А. Організаційно-правові основи політики інформаційної безпеки України : дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.07 / Борис Анатолійович Кормич. — О., 2004. — 427 с.
5. Голубєв В. О. Програмно-технічні засоби захисту інформації від комп’ютерних злочинів. — Запоріжжя : ВЦ «Павел», 1998
6. Копылов В.А. К вопросу об информационной собственности / В. А. Копылов // Научно-техническая информация. Серия 1. – 1998. – № 3. – С. 3
7. Дозорцев В.А. Информация как объект исключительного права / В. А. Дозорцев // Дело и право. – 1996. – № 4. – С. 27
8. Антопольский А. А. Правовое регулирование информационных объектов / А. А. Антопольский // Проблемы информатизации – 1999. – Вып. 3. – С. 51
9. Ліпкан В.А. Систематизація інформаційного заокнодавства України : Монографія / В. А. Ліпкан, В. А. Залізняк / За заг. ред. В.А. Ліпкана. – К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2012. – 304 с.
10. Про інформацію : Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 48. — Ст. 650.
11. Про телекомунікації : Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 12. — Ст. 155.
12. Про науково-технічну інформацію : Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 33. — Ст. 345.
13. Цивільний кодекс України : Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 40-44. — Ст. 356
14. Мандзюк О. А. Правовий режим податкової інформації в Україні відносин : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Олег Андрійович Мандзюк. — Запоріжжя., 2014. — 198 с.
15. Кушакова Н.В. Конституційне право на інформацію в Україні (порівняльний аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституційне право» / Н. В. Кушакова. — К., 2003. — 18 с.
16. Кушакова Н. В. Конституційне право на інформацію в Україні (порівняльний аналіз) :  дис. … канд… юрид. наук: 12.00.02 / Наталія Вадимівна Кушакова. — К., 2003. — 243 с.
17. Податковий кодекс : Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 2011. — № 13-14, № 15-16. — Ст. 112.
18. Субіна Т. В. Адміністративно-правове забезпечення інформаційної безпеки в органах державної податкової служби України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / Т. В. Субіна. — Ірпінь, 2010. — 19 с.
19. Податковий менеджмент : навчальний посібник для студ. вищ. навч. закл. / О. О. Папаіка, В. О. Орлов, О. В. Грицак та ін. – Донецьк, 2012. – 361 с.
20. Долгий О. Класифікація інформації: зв’язок із забезпеченням безпеки працівників державної податкової служби/ О. Долгий // Підприємство, господарство і право . – 2003. – № 11. – с. 75-79
21. Дмитренко Е. С. Повноваження органів державної податкової служби у сфері забезпечення інформаційної безпеки: проблеми реалізації , Е. С. Дмитренко // Інформаційна безпека людини, суспільства, держави. – 2012. – № 1(8). – с. 41-46.

Мандзюк Олег Андрійович

УДК 351.713:354.42.44

ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ПОДАТКОВОЇ

ІНФОРМАЦІЇ В УКРАЇНІ

12.00.07 – адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Запоріжжя – 2014

Підписано до друку 18.09.2014. Формат 60×90/16. Папір офсетний.

Друк ризографічний. Умовн. друк. арк. 0,9. Тираж 100 прим. Зам. № 0727.

Видавництво і друкарня – Видавничий дім «Гельветика»

73034, м. Херсон, вул. Паровозна, 46-а, офіс 105.

Телефон +38 (0552) 39-95-80

E-mail: mailbox@helvetica.com.ua

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи

ДК № 4392 від 20.08.2012 р.

кандидат юридичних наук,

голова Інституту стратегічних ініціатив ГОСЛ

Осуществлен анализ нормативно-правового регулирования общественных отношений в сфере налоговой информации в Украине и выделены основные виды налоговой информации, дано определение понятия «налоговая информация» и «налоговая информация с ограниченным доступом», обозначены основные пути совершенствования нормативно-правового регулирования налоговой информации в Украине.

Ключевые слова: налоговая информация, открытая налоговая информация, налоговая информация с ограниченным доступом, налоговая тайна, налоговая служебная информация, нормативно-правовое регулирование в сфере налоговой информации

The analysis of legal regulation of social relations in the sphere of tax information in Ukraine and the basic types of tax information, given the definition of “tax information” and “tax information with limited access”, outlines the key ways to improve the regulatory tax information in Ukraine.

Key words: tax information, open tax information, tax information with restricted access, tax secrecy, tax service information, legal regulation in the sphere of tax information

В течение последних десятилетий информационная составляющая деятельности государственных органов приобретает все более весомый характер. Ежегодно принимаются различные международно-правовые акты в информационной сфере, которые становятся определенными стандартами при нормативно-правовом регулировании информационной деятельности в конкретной стране. Благодаря глобализации и интернационализации права деятельность органов государства становится все более прозрачной и подконтрольной рядовым гражданам. Однако, такая транспарентность имеет определенные границы, в частности, благодаря наличию института информации с ограниченным доступом.

Принятие большого количества информационных нормативно-правовых актов в Украине, обусловили пересмотр основ циркулирования информации в налоговых органах, деятельность которых непосредственно связана со сбором, поиском, проверкой информации, передачей ее третьим лицам. Очень часто такая информация имеет тайный или конфиденциальный характер и т.д.

Именно поэтому актуальным направлением научной деятельности является раскрытие особенностей нормативно-правового регулирования налоговой информации в Украине.

Важность и своевременность разработки этой темы подтверждается и уровнем ее научной разработанности. Среди отечественных и зарубежных исследователей, которые уделяли внимание отдельным аспектам налоговой информации, можно отметить таких, как: И. Бабин, С. Дуканов, И. Кучеров, М. Костенко, К. Проскура, А. Тимарцев, О. Шевчук, К. Юсупов т.д.

Заметим, что в основном эта проблематика в юридической доктрине рассматривается в контексте определения некоторых аспектов информационной безопасности Украины, в частности такими исследователями, как В. Баскаков, В. Гавловский, М. Гуцалюк, М. Димчогло, В. Зализняк, Р. Калюжный, Б. Кормич, В. Липкан, А. Логинов, Ю. Максименко, П. Матвиенко, Р. Мельник, А. Туник, А. Стоецкий, В. Цымбалюк, Л. С. Харченко, К. Череповский, М. Швец, Т. Шевцова, А. Шепета, А. Чупрына, В. Ярочкин и др. Каждый из указанных исследователей внесли немалый вклад в разработку отдельных аспектов этой сложной темы, однако, несмотря на это, она все равно остается достаточно дискуссионной в научных кругах и требует дальнейшего обстоятельного и системного рассмотрения.

Целью написания данной научной статьи является определение особенностей нормативно-правового регулирования налоговой информации в Украине и внесение конкретных предложений по его усовершенствованию.

Для этого автором поставлены следующие задачи:

- проанализировать определение понятия «налоговая информация»;

- выделить основные виды налоговой информации;

- определить концептуальные основы нормативно-правового регулирования налоговой информации;

- определить пути совершенствования нормативно-правового регулирования налоговой информации в Украине.

Концептуальный нормативно-правовой акт, определяющий правовые основы информационных отношений в Украине — Закон Украины «Об информации» — был принят еще 2 октября 1992 года. Однако среди большого количества видов информации (статистическая информация, административная информация, массовая информация, информация о деятельности государственных органов местного самоуправления, правовая информация, информация о личности, информация справочно-энциклопедического характера, социологическая информация) налоговая информация как отдельный и самостоятельный вид информации не выделялась.

Законодательное закрепление этого вида информации нашло свое отражение в связи с принятием Налогового кодекса Украины.

Теперь новая редакция Закона Украины «Об информации», закрепляя виды информации по содержанию, выделяет и налоговую информацию [1].

К тому же этот нормативно-правовой акт в ст. 16 содержит и легальную дефиницию данного понятия: налоговая информация — это совокупность сведений и данных, которые созданы или получены субъектами информационных отношений в процессе текущей деятельности и необходимы для реализации возложенных на контролирующие органы задач и функций в порядке, установленном Налоговым кодексом Украины [2].

Размытость законодателем содержания понятия налоговой информации, отсутствие законодательно определенной классификации такой информации позволяет налоговым органам по-разному толковать это понятие, а, следовательно, в некоторых случаях я прямо нарушать информационные права и свободы человека и гражданина в Украине.

Анализ доктринальных исследований в этой сфере также позволил констатировать неоднозначность понимания этого вида информации, поскольку довольно часто отечественными исследователями налоговая информация и налоговая тайна и вовсе отождествляются [3-7].

Мы не согласны с такой трактовкой, поскольку информацию в контексте ее доступности (открытости) можно классифицировать на различные виды.

Так, Л. Кураков и С. Смирнов классифицируют информацию по ее доступности на четыре класса информации: общедоступная информация, информация, доступ к которой не может быть ограничен, информация с ограниченным доступом, информация, которая не подлежит распространению [8, с. 7].

В. А. Копылов утверждает: «Анализ основных видов информации, продукции, дает возможность разделить их на две группы: открытую, которая свободно распространяется в информационной сфере, и ограниченного доступа, распространение которой возможно лишь на условиях конфиденциальности или секретности.

К открытой информации относятся:

- информация, создается в процессе творчества (произведения науки и искусства, открытые патенты и авторские свидетельства);

- документированная информация, предоставляемая обязательным;

- официальные документы;

- массовая информация, распространяемая СМИ;

- другая информация неограниченного доступа.

К информации с ограниченным доступом относится:

- документированная информация о государственной и служебной тайне (в порядке защиты интересов государства);

- документированная информация, содержащая сведения о ноу-хау и ноу-ноу (в порядке защиты секретов производства и науки);

- персональные данные (в порядке защиты личной тайны)» [9, с. 35-36].

По мнению ж Б. А. Кормича: «Схема «открытой и закрытой информации» не может до конца раскрыть особенности существующих исключений и ограничений. Так, например, подобная схема не делает разницы между информацией, содержащей государственную тайну и доступ к которой может быть предоставлен только ограниченному кругу лиц, и информацией, которая может быть передана любым заинтересованным лицам за соответствующее вознаграждение (те же ноу-хау). Причем это может быть, как передача копии информации, так и полная передача всех прав на подобную информацию» [10, с. 274]. Зато утверждает: «Два правовые метода регулирования создают три возможные виды правового оборота информации: открытый, который регулируется исключительно гражданско-правовыми нормами; закрытый, который регулируется административно-правовыми нормами, и, наконец, ограниченный, к которому применяются оба вида правового регулирования. К ним также присоединяется свободное обращение информации, которое правом не урегулировано вообще» [11, с. 337].

Исследование нормативно-правовых актов в сфере налоговой информации в Украине, дает возможность дифференцировать ее на два вида:

1)    открытая налоговая информация;

2)    налоговая информация с ограниченным доступом, которая делится на:

- служебную налоговую информацию;

- налоговую тайну.

Правовые основы открытой налоговой информации регламентированы Законом Украины «О доступе к публичной информации» от 13 января 2011 года. Синтезируя основные правовые положения, закрепленные этим нормативно-правовым актом, и, экстраполируя их на предмет нашей научной статьи, к открытой налоговой информации следует отнести сведения и данные о:

- организационной структуре, целях, задачах, функциях, полномочиях и направлениях деятельности налоговых органов государственной власти;

- структуре и объеме бюджетных средств, а также порядке, направлениях и механизмах издержек и т.д.;

- нормативно-правовых актах, регламентирующих деятельность налоговых органов и нормативно-правовых актах, которые принимаются Министерством доходов и сборов Украины, а также проектах правовых документов, подлежащих обсуждению;

- перечне и условиях получения услуг, предоставляемых им, формах и образцах документов, правилах их заполнения;

- порядке составления, процедуре подачи запроса на информацию;

- обжаловании решений распорядителей информации, действий или бездействия;

- механизмах или процедурах, с помощью которых общественность может представлять свои интересы или иным способом влиять на реализацию полномочий распорядителей информации;

- планах проведения и повестках дня открытых заседаний Министерства доходов и сборов Украины;

- общих правилах работы учреждения, правилах внутреннего трудового распорядка;

- информацию о деятельности субъектов властных полномочий: их местонахождение, почтовый адрес, номера средств связи, адреса официального сайта и электронной почты, фамилию, имя, отчество, служебные номера средств связи, адреса электронной почты руководителя органа и его заместителей, а также руководителей структурных и региональных подразделений, основные функции структурных и региональных подразделений, кроме случаев, когда эти сведения относятся к информации с ограниченным доступом;

- расписании работы и графике приема граждан;

- вакансиях, порядке и условиях прохождения конкурса на замещение вакантных должностей;

- перечне и служебных номерах средств связи предприятий, учреждений и организаций, относящихся к сфере управления Министерства доходов и сборов Украины, а также их руководителей, кроме предприятий, учреждений и организаций, созданных с целью конспирации, оперативно-розыскной или контрразведывательной деятельности.

Анализ указанного перечня позволяет констатировать, что открытая налоговая информация — это такая информация Министерства доходов и сборов Украины, а также его структурных единиц, которая носит справочный характер с целью улучшения их сервисных функций.

К тому же Министерство доходов и сборов Украины ежедекадно публикует на своем веб-сайте данные из реестра плательщиков НДС, информацию об аннулированных свидетельствах плательщиков налогов НДС, надежность деловых партнеров, информацию об исчислении и сроках уплаты налогов и сборов и т.д. С целью качественной реализации права на доступ к налоговой информации создан также колл-центр, предоставляющий унифицированные информационно-справочные и консультационные услуги налогоплательщикам всей страны.

Правовые основы защиты налоговой информации с ограниченным доступом четко законодателем не определены. Закон Украины «О доступе к публичной информации» содержит правовые положения, согласно которым информация с ограниченным доступом классифицирована на конфиденциальную, секретную и служебную, а также дается определение понятий «конфиденциальная информация», «секретная информация» и перечень сведений, который относится к служебной информации:

1)                    секретная информация — это информация, разглашение которой может нанести ущерб личности, обществу и государству. Тайной признается информация, содержащая государственную, профессиональную, банковскую тайну, тайну следствия и другую, предусмотренную законом, тайну;

2)                    конфиденциальная информация определяется как информация, доступ к которой ограничен физическим или юридическим лицом, кроме субъектов властных полномочий (подчеркнуто нами), и которая может распространяться в определенном ими порядке по их желанию в соответствии с предусмотренными ими условиями;

3)                    к служебной может принадлежать такая информация: 1) содержится в документах субъектов властных полномочий, которые составляют внутриведомственную служебную корреспонденцию, докладные записки, рекомендации, если они связаны с разработкой направления деятельности учреждения или осуществлением контрольных, надзорных функций органами государственной власти, процессом принятия решений и предшествуют публичному обсуждению и/или принятию решений, 2) собранная в процессе оперативно-розыскной, контрразведывательной деятельности, в сфере обороны страны, которая не отнесена к государственной тайне» [12].

Итак, согласно отечественному законодательству налоговая информация с ограниченным доступом может иметь лишь статус или служебной, или тайной. Учитывая законодательно закреплены положения в этой сфере, под налоговой информацией с ограниченным доступом следует понимать совокупность сведений и данных, которые созданы или получены субъектами информационных отношений в процессе текущей деятельности и которые необходимы для реализации возложенных на налоговые органы задач и функций в порядке, установленном Налоговым кодексом Украины, доступ к которым ограничен ими в соответствии с законодательством Украины в связи с особой ценностью для их владельцев или добросовестных пользователей.

Налоговый кодекс Украины также не содержит конкретного раздела, где бы содержалась унифицированная информация о правовом режиме налоговой информации с ограниченным доступом. Вместе с тем, этот нормативно-правовой акт содержит ряд положений, которые так или иначе определяют отдельные принципы защиты налоговой информации с ограниченным доступом. Среди основных такие:

- налогоплательщик имеет право на неразглашение контролирующим органом (должностными лицами) сведений о таком плательщике без его письменного согласия и сведений, составляющих конфиденциальную информацию, государственную, коммерческую или банковскую тайну и стали известны во время выполнения должностными лицами служебных обязанностей, кроме случаев, когда это прямо предусмотрено законом (ст. 17 Налогового кодекса Украины);

- не допускать разглашения информации с ограниченным доступом, получается, используется, хранится при реализации функций, возложенных на контролирующие органы (ст. 21 Налогового кодекса Украины);

- документы, содержащие коммерческую тайну или такие, которые являются конфиденциальными, передаются отдельно с указанием должностного (служебного) лица, которое их получила. Передача таких документов для их осмотра, изучения и их возвращения оформляются актом в произвольной форме, который подписывают должностное (служебное) лицо контролирующего органа и налогоплательщик (его представитель) (ст. 85.3 Налогового кодекса Украины) и другие.

В ст. 21 Закона Украины «Об информации» закреплено, что «порядок отнесения информации к секретной или служебной, а также порядок доступа к ней регулируются законами» [1]. Однако сейчас лишь некоторые виды тайн законодательно регламентированы. К сожалению, доступ к налоговой тайне, определение такой тайны, перечень сведений, составляющих собой налоговую тайну так законодателем и не закреплены.

Перечень налоговой служебной информации закреплен подзаконными нормативно-правовыми актами, в частности указывается, что к сведениям, содержащих служебную информацию и которым присваивается гриф ограничения доступа «Для служебного пользования» в органах государственной налоговой службы Украины относится:

1) проверочная работа;

2) сведения по вопросам технической и криптографической защиты информации;

3) сведения по вопросам информатизации;

4) работа с личным составом ;

5) правоохранительная деятельность;

6) охрана государственной тайны и секретное делопроизводство;

7) деятельность по вопросам предотвращения и противодействия коррупции;

8) мобилизационная работа и гражданская защита;

9) несекретных делопроизводство.

Анализ действующего налогового законодательства позволяет сделать вывод, что налоговая тайна относится к такому виду информации с ограниченным доступом, как секретная информация (разновидность профессиональной тайны).

Таким образом, беря во внимание выше указанное, можно предложить такие пути усовершенствования нормативно-правового регулирования налоговой информации в Украине:

- определить легальную классификацию налоговой информации и особенности ее защиты;

- законодательно закрепить критерии отнесения налоговой информации к служебной информации;

- законодательно закрепить критерии отнесения налоговой информации к секретной информации;

- дать определение понятий «налоговая служебная информация» и «налоговая тайная информации»;

- определить перечень принципов отнесения информации к категории секретной или служебной налоговой информации.

ЛИТЕРАТУРА:

1. Про інформацію : Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 48. — Ст. 650.
2. Податковий кодекс : Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 2011. — № 13-14, № 15-16. — Ст. 112
3. Бабін І. І. Правове регулювання податкової таємниці за законодавством України / І. І. Бабін // Науковий вісник Чернівецького університету. — 2012. — Вип. 6182. — С. 98—101
4. Тімарцев О. Ю. Податкова таємниця: дискусійні аспекти / О. Ю. Тімарцев // Економічний часопис – ХХІ. — 2013. — № 7—8 (1). — С. 65—68.
5. Юсупов К. И. О налоговой тайне / К. И. Юсупов // Налоговая проверка. — 2012. — № 1. — С. 34—41.
6. Дуканов С. С. Современное видение понятия «налоговая тайна» / С. С. Дуканов // Российский налоговый курьер. — 2010. — № 9. — С. 23—30.
7. Кучеров И. И. Налоговая тайна: правовой режим защиты информации / И. И. Кучеров, А. В. Торшин. — М. : Центр ЮРИНФОР, 2003. — 147 с.
8. Кураков Л.П., Смирнов С.Н. Информация как объект правовой защиты. – М., 1998. – 240 с.
9. Копылов В.А. Информационное право : [учебник] / В. А. Копылов. — М. : Юристъ, 2005. — 512 с.
10. Кормич Б. А. Інформаційна безпека : організаційно-правові основи : [навч. посіб.] / Б. А. Кормич. — К. : Кондор, 2004. — 382 с.
11. Кормич Б. А. Організаційно-правові засади політики інформаційної безпеки України : [монографія] / Б. А. Кормич. — Одеса : Юридична література, 2003. — 472 с.
12. Про доступ до публічної інформації : Закон України // Офіційний вісник України. — 2011. — № 10. — Ст. 446.