Експертний висновок

ЛІПКАНА Володимира Анатолійовича

Голови Інституту майбутнього

доктора юридичних наук, доцента

академіка Академії наук вищої освіти України

на проект

Стратегії розвитку ефективних комунікацій

у Збройних Силах України

Нині можна констатувати про необхідність дальшого розвитку державної інформаційної політики, особливо стосовно удосконалення нормативно-правового регулювання окремих видів суспільних інформаційних відносин. Вирішальним напрямом є чітке та консенсуальне усвідомлення складових державної інформаційної політики, кола суспільних відносин, а також місця та ролі, відповідальності та здатності МО України реалізовувати інформаційну політику в межах покладених на них завдань.

Важливим компонентом сучасного розвитку інформаційного суспільства є усвідомлення необхідності формування ефективної системи протидії гібридним війнам, підготовка ЗС України до ведення війн нелінійними методами, про що неодноразово йшлося на нарадах керівництва ЗС України за моєї участі, в тому числі і 18 вересня 2015 року. Саме тому актуалізація питання про розвиток комунікацій є важливою.

Утім, зважаючи на важливість даного документа, його концептуально-методологічну роль, а також значеннєвий потенціал для систематизації інформаційного законодавства у сфері діяльності ЗС України, висловлю свої критичні зауваження на текст проекту даного документа.

ЗАУВАЖЕННЯ КОНЦЕПТУАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ

1. 1.     Даний документ топологічно має бути пов’язаний із вже існуючими документами такого рівня. Він має продовжувати положення:

• Закону України «Про основи національної безпеки України»;
• Стратегії національної безпеки України;
• Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020»;
• Національної стратегії у сфері прав людини;
• Воєнної доктрини України.

Наразі цього немає. Документ виглядає відірваним із загального контексту, взагалі є не зрозумілим походження та його ґенеза, обумовленість необхідності його прийняття саме в такій інтерпретації.

1. 2.     Документ позбавлений внутрішньої логіки та власно концепції.
2. 3.     Дана Стратегія не здатна виконувати системоутворювальну роль щодо налагодження та реалізації концепції стратегічних комунікацій.

ЗАУВАЖЕННЯ МЕТОДОЛОГІЧНОГО ХАРАКТЕРУ

Автори тексту законопроекту проігнорували наступні методи нормотворчості, що в цілому унеможливлює оцінювати зміст даного тексту та сприймати його в якості навіть проекту:

-         правничої герменевтики – передбачає не тільки інтерпретацію смислів, але й реконструкцію їх розуміння авторами інших текстів, що пов’язані із даним документом. Незастосування даного методу сприяло трансформації смислів у правничому розумінні, внесенні дисбалансу в термінологічну систему;

-         семантичний метод – при формулюванні ключових дефініцій які мають відображати тенденції розвитку безпекового та інформаційного середовища у сфері діяльності ЗСУ, а також мати гіперзв’язок із вже існуючою термінологію, що означає дані явища;

-          лінгвістичний підхід, який у подальшому трансформується у цільове, функціональне, системне тлумачення. Даний текст в цілому дестабілізує чинні нормативні правові акти (далі – НПА), що регулюють діяльність ЗСУ, він не корелює із родовими документами у даній сфері, зокрема Воєнною доктриною України;

-         компаративний аналіз — унеможливив провести порівняння даного документа з уже існуючими документами подібного рівня, таргетизувати оригінальність даної Стратегії та виділити її місце в системі нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у сфері реалізації життєво важливих національних інтересів

-         синхронний та діахронний методи — унеможливили розглядати даний документ як органічне продовження та необхідний елементів системи удосконалення нормативно-правового регулювання суспільних відносин комунікації у сфері діяльності ЗСУ;

-         метод гіперзв’язку — унеможливив укладачам провести зв’язок даної стратегії і пов’язати необхідність її розроблення та затвердження порівняно із вже існуючими нормативними актами.

ЗАУВАЖЕННЯ ЗМІСТОВНОГО ХАРАКТЕРУ

1. Визначення поняття Стратегії розвитку ефективних комунікацій у ЗС України за змістом не відповідає назві документа, адже в назві йдеться про ефективні комунікації, а в дефініції лише про комунікації. Тобто ефективність як іманентна та атрибутивна ознака помилкова втрачена.
2. Також дане визначення за своїм алгоритмом будови описових ознак не корелює із аналогічними визначеннями, що містяться в сучасних документах концептуального рівня:

-          воєнна доктрина України – є системою поглядів на причини виникнення, сутність і характер сучасних воєнних конфліктів, принципи і шляхи запобігання їх виникненню, підготовку держави до можливого воєнного конфлікту, а також на застосування воєнної сили для захисту державного суверенітету, територіальної цілісності, інших життєво важливих національних інтересів;

-          Стратегія державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні -  спрямована на реалізацію принципів, пріоритетів, завдань державної політики у сфері розвитку громадянського суспільства. Стратегія визначає концептуальні, взаємодоповнювальні напрями діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо створення належних умов для розвитку громадянського суспільства;

-          Стратегія сталого розвитку “Україна – 2020″ визначає мету, вектори руху, дорожню карту, першочергові пріоритети та індикатори належних оборонних, соціально-економічних, організаційних, політико-правових умов становлення та розвитку України.

Таким чином, будова поняття не відповідає прийнятим нормам його формування, а представлений варіант є відлунням ортодоксальних підходів, коли стратегію визначали через формулювання: «система офіційно затверджених  поглядів на…». У даному документі відсутнє зазначення на необхідність захисту життєво важливих інтересів, національні інтереси взагалі, а також не визначено конкретно : навіщо даний документ, чим само він доповнює вже існуючу нормативну базу і яким чином удосконалює процес правозастосування через регулювання досі неврегульованих суспільних відносин у сфері комунікації. Фактично за даного визначення можна дійти висновку, що дана Стратегія створена сама для себе. Оскільки у визначенні йдеться лише про саму стратегію, а не про ті суспільні відносини, на якісну та кількісну зміну яких і має бути спрямовано дану стратегію.

1. Автори даного тесту плутають такі ключові поняття, як: комунікація та процес комунікації.
2. 4.     Невірно визначено термін «імідж ЗСУ»: імідж початково не може бути об’єктивним чинником, оскільки від створюється умисно для суб’єктивного сприйняття. За даного випадку має бути присутня категорія оціночності. Тому пропонується дане поняття визначити наступним чином: образ, що складається з атрибутивних (візуальних), інформаційно-комунікативних і соціальних компонентів, що створюється внаслідок цілеспрямованої діяльності, а  також в ході подій з метою формування у населення позитивного ставлення до Збройних Сил України і підтримки армії як невід’ємної частини держави.

ЗАУВАЖЕННЯ ОРФОГРАФІЧНОГО, ГРАМАТИЧНОГО, ЛЕКСИЧНОГО ТА СТИЛІСТИЧНОГО ХАРАКТЕРУ

Відсутні поєднання ключових лексем і атрибутивних компонентів, що унеможливлює набуття ключовими словосполученнями термінологічного  характеру.

Укладачі тексті не володіють українською мовою, в обсязі, потрібному для складання такого рівня документів, що знаходить свій вираз: 1) у викривленні багатьох сем; 2) уживанні полісемії при використанні ідентичних сигніфікатів; 3) застосуванні неправильних відмінків; 4) незавершених та нелогічних реченнях; 5) вживанні русизмів; 6) калькуванні іншомовних слів, які не притаманні українській мові, натомість мають відповідні аналоги в українській мові.

В тексті містяться орфографічні помилки.

ЗАУВАЖЕННЯ ЩОДО ЮРИДИЧНОЇ ТЕХНІКИ

Підрозділ 1.1 останній абзац, в якому зазначено: «Інші терміни та поняття в тексті Стратегії, визначення яких наведено в інших нормативно-правових актах, до цього переліку не віднесено» є абсолютною профанацією. По-перше, на які інші терміни натякують укладачі? По-друге, в яких інших, тим більше нормативно-правових актах (а це можуть бути і відомчі інструкції і закони, основна термінологія в яких почасти може різнитись тощо) вони наведені? По-третє, як термінологія може бути «наведена»? Вона може мати визначена, подане обґрунтування тощо.

Відтак, даний пункт є свідченням абсолютної правової безграмотності та дилетантства авторів тексту.

У підрозділі 1.2 укладачі аналізованого тексту помилково:

-         застосовано неюридичну конструкцію: «…питання розвитку регулюються Конституцією України…». Законодавство та в принципі і будь-який нормативний правовий акт регулюють суспільні відносини у певній сфері життєдіяльності, а не питання;

-         включають до нормативної бази:

• ЗУ „Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки”, адже його дія обмежена 2015 роком;
• Указ Президента України від 15 червня 2004 року № 648/2004 „Про Воєнну доктрину України” – втратив чинність;
• не вказано на Указ Президента України від 24 вересня 2015 року
  № 555/2015, яким затверджено рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року „Про нову редакцію Воєнної доктрини України”;
• не вказано на ЗУ „Про основи національної безпеки України», адже всі концепції, стратегії та доктрини, програми тощо у сфері національної безпеки розробляються відповідно до даного закону;
• не вказано на Стратегію сталого розвитку „Україна – 2020”, в якій визначено вектори та індикатори оборонних умов становлення та розвитку України.

Щодо розділу 2

Оскільки безграмотність та чудакуватий стиль даного документа є абсолютним свідченням того, що його готували аматори та дилетанти, я нижче проводитиму аналіз кожного речення окремо у вигляді таблиці.
Що означає задовго: це коли: за день, за місяць, за рік, а може перед падінням Хазарського каганату? Мові нормативного акту не притаманні такі наративи. Хто ідентифікував на офіційному рівні ті чи інші дії як «інформаційна війна». В жодному нормативному акті чинному станом на 28 вересня 2015 року не міститься визначення даного терміну, а отже його уживання в відомчому нормативному акті є нелегітимним.

Факти (дуже спірні та дискусійні), викладені вище, не дають підстав резюмувати: «у зв’язку з цим». Так само, невідомо як зрозуміти словосполуку: «удосконалення механізму регулювання процесу обміну….». Так само не є зрозумілим як можна «впроваджувати принцип», адже принцип – це основоположне начало, засада. Висновки у даному реченні ніяким чином не пов’язані із попередніми роздумами та віртуальними мріями укладачів. Більше того, суспільні відносини у сфері цивільного демократичного контролю вже достатньо повно врегульовані відповідним Законом України, з яким авторам даного тексту потрібно було б ознайомитися, перед тим, як пропонувати те, що вже давно існує. Визначені складові партнерської взаємодії є невірними по своїй суті і не відповідають сталій концепції стратегічних комунікацій, яка ефективно функціонує в країнах членах НАТО

Незважаючи на наявну нормативно-правову базу, що регламентує процес комунікації, її рівень в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України не відповідає потребам сучасності.

Враховуючи сучасні тенденції, війна ведеться в двох вимірах – контактному (силовому) і безконтактному (інформаційному).

На Збройні Сили України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Перемога на інформаційному рівні, - половина від перемоги у війні, утвердження інформаційної безпеки, яка відповідно до статті 17 Конституції України, реалізує одну 
з найважливіших функцій держави.

Російська влада вирішила перешкодити самостійному розвитку України шляхом дестабілізації внутрішньої ситуації, анексії Автономної Республіки Крим, створення та підтримки незаконних збройних формувань

на території Донецької та Луганської областей і часткового застосування підрозділів своїх збройних сил.

Революція гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року) створила можливості для побудови держави, заснованої на фундаментальних цінностях, визначених Конституцією України, на захист яких із зброєю в руках став український солдат.

Водночас, задовго до загострення ситуації, що перетворилася у збройне протистояння, проти України розпочалась інформаційна війна.

Форми, методи, технології та засоби ведення інформаційно-психологічної війни, шляхом приниження української мови і культури, фальшування української історії, формування російськими засобами масової комунікації альтернативної до дійсності, викривленої інформаційної картини світу.

У зв’язку з цим виникла необхідність удосконалення механізму регулювання процесу обміну інформацією, зокрема впровадження принципу партнерської взаємодії, що передбачає не лише інформування суспільства, 
а й налагодження ефективного зворотного зв'язку, проведення відповідної роз'яснювальної роботи, встановлення громадського контролю за діяльністю Збройних Сил України.

Існує нагальна потреба у розробці основних засад розвитку ефективних комунікацій, впровадження стандартів інформаційного обміну в середині Збройних Сил України та з-зовні, підвищення рівня медіа-культури суспільства, які зумовлюють необхідність розроблення плану розвитку ефективних комунікацій Збройних Сил України (далі – План комунікацій).

Таким чином, аналіз ключових термінологічних сполучень, що вживаються в тексті даного документа уможливлює дійти наступних висновків:

1.      Незважаючи на важливість вказаних термінів, вони не стали частотними ані у назвах, ані у текстах нормативно-правових актів. Вживання багатьох термінів взагалі обмежене лише науковою сферою або навіть вузькопрофесійним спілкуванням фахівців. Функціонування у нормативно-правових актах України більшості словосполучень, які мали б носити юридичний зміст не зафіксовано.

2.      У зв’язку із відсутністю нормативного тлумачення вказаних ключових термінів інформаційного права з урахуванням їхньої полісемії виникають розбіжності в розумінні, застосуванні й використанні термінології, що значною мірою ускладнює процеси правового регулювання даної галузі інформаційного права, а отже і безпосереднього правозастосування.

3.      З урахуванням різноплановості у лінгвістичній, доктринальній і нормативно-правовій інтерпретації лексико-семантичних одиниць, що розглядаються, у подальшому потребується уніфікація і кодифікація ключових термінів стратегічних комунікацій.

Щодо розділу 3

Концептуально не погоджуюсь із визначенням цілі Стратегії:

Загальна ціль: досягнення інформаційної безпеки

1)                як дана ціль пов’язана із назвою стратегії, основними визначеннями, що наведені в Загальних положеннях?

2)                аналіз ключових термінів, визначення яких міститься в Загальних положеннях унеможливлює провести їх кореляцію із інформаційної безпекою;

3)                інформаційна безпека не може бути метою Стратегії ефективних комунікацій.

Напевно автори переплутали тексти і не подивились на назву того документу, над яким вони працюють.

Не буду зосереджуватись на критиці, оскільки завдання, що конкретизують ціль взагалі не піддаються ані аналізу ані осмисленню. Більше того, зауважу, що ці положення не витримують жодної критики.

Натомість запропоную власний погляд на зміст Розділу 3.

Мету пропонується визначити наступним чином:

-                     мінімізація загроз інформаційному суверенітету та створення умов для відновлення територіальної цілісності України у межах міжнародно-визнаного державного кордону України, гарантування мирного майбутнього України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави;

-                     утвердження інформаційних прав і свобод людини і громадянина, забезпечення нової якості комунікацій, реалізація комунікативних стратегій для забезпечення інтеграції України до Європейського Союзу та формування умов для гарантованого вступу в НАТО.

Досягнення визначених цілей потребує:

-                     зміцнення Збройних Сил України через забезпечення поступального розвитку ефективних стратегічних комунікацій;

-                     якісно нової інформаційної політики, спрямованої на ефективний захист національних інтересів в інформаційній сфері, комплексне реформування системи інформаційної безпеки в ЗСУ та створення ефективної системи стратегічних комунікацій;

-                     концептуально нового позиціонування ЗСУ України у світі в умовах нестабільності глобальної системи безпеки.

Щодо розділу 4

Даний розділ повністю не відповідає правилам юридичної техніки, традиціям нормотворення і складання такого рівня документів.

Принципи, як я вже наголошував, – основоположні начала, засади певного явища. Те, що викладено в тексті в розділі принципів, нагадує вижимки з курсу  лекцій на вільні теми.

Наприклад, принцип прозорості в процесі комунікації: яким чином можна побудувати стратегічні комунікації прозорими, якщо зміст цих комунікацій включає, з-поміж багатьох видів інформаційно-аналітичної діяльності, і розвідувальну? Чи може ми будемо пояснювати громадянам, що держава здійснює не інформаційні заходи, а пропаганду?

Автори такого безглуздого підходу розписуються у власному інтелектуальному безсиллі і неволодінні тематикою стратегічних комунікацій.

Головна та ключова засада комунікацій: гарантування реалізації національних інтересів.

Мною пропонується приблизний перелік таких принципів викласти в наступному вигляді:

-                     пріоритет українських національних інформаційних інтересів;

-                     верховенство права;

-                     пріоритет інформаційних прав і свобод людини;

-                     пріоритет несилових засобів у стратегічній комунікації;

-                     своєчасність і адекватність заходів комунікації реальним і потенційним загрозам національній безпеці;

-                     чітке розмежування повноважень та взаємодія ЗСУ та інших суб’єктів у реалізації державної інформаційної політики;

-                     активна участь та відповідальність громадянського суспільства у процесі вироблення та реалізації політики стратегічних комунікацій;

-                     використання в інтересах ЗСУ механізмів стратегічної  комунікації міжнародного рівня.

Щодо розділу 5.

Текст: Розв’язання зазначеної проблеми полягає в одночасному і послідовному виконанню комплексу заходів з розвитку ефективних комунікацій на внутрішньому, зовнішньому та внутрішньо-зовнішньому рівнях, тобто реалізації поставлених цілей.

Висновок: на яку проблему натякають укладачі тексту, вживаючи слово «зазначеної проблеми»: хто, де, як, в який спосіб ідентифікував те чи інше явище як проблему, а більше того, визначив її як таку? Більше того, якщо застосувати метод просіювання зайвого, то головний зміст даного речення подано словниковою формулою: «розв’язання зазначеної проблеми полягає в … реалізації поставлених цілей».

Щодо граматики: У слові «виконанню» неправильно вживається закінчення: потрібно виконанні. Мелодика української мови передбачає, що при поєднанні трьох приголосних: коли слово закінчується на приголосну і починається з приголосної, то прийменник має бути або голосним або із голосною. Таким чином, правильно буде : заходів із розвитку.

Відповідно до виділених цілей, сформовано механізми, які виділено за 4 групами:

1)    інформаційна безпека;

2)    координація та узгодженість дій досягається шляхом;

3)    налагодження інформаційно-комунікаційної діяльності;

4)    створення позитивного іміджу Збройних Сил України

Для ілюстративності, застосую метод угруповання, і наведу напрями забезпечення інформаційної безпеки. Визначені в тексті аналізованої Стратегії і пріоритети забезпечення інформаційної безпеки, визначені в Стратегії національної безпеки України від 26 травня 2015 року.

Висновок по напряму інформаційної безпеки:

Напрями забезпечення інформаційної безпеки є повним плагіатом аналогічних напрямів, визначених в Стратегії національної безпеки України від 26 травня 2015 року.

Аналіз подальших напрямів втрачає сенс, оскільки авторський підхід щодо плагіату  (навіть плагіату граматичних помилок: держав – членів, написано через пробіли з дефісом, у той час як потрібно: держав-членів) переконує в недоцільності подальшого аналізу.

Щодо розділу 6

В розділі щодо очікуваних результатів з’являється цікава термінологія: „репутація” та „престиж”, про які по тексту немає жодного слова. Відтак чим різниться імідж від репутації, а репутація від престижу стає не зрозумілим.

Особливе здивування викликає такий очікуваний результат, як: „прискорення бюрократичних процесів”. Напевно автори документи, розмірковуючи про бюрократичні процеси, власноруч вирішили ними керувати і тому переконані у тому, що їм вдасться їх прискорити. Насправді ж очікуваний результат має полягати у тому, щоб мінімізувати бюрократичний вплив або звести його нанівець.

Щодо такого результату, як: „досягнення інформаційної безпеки”, то годі й вже казати, адже лише дана фраза свідчить про відсутність елементарних як безпекових, так і правових та військових знань, а автори проекту не можуть бути визнані компетентними щодо розроблення та подальшого опрацювання даного документа.

Стосовно додатків:

В жодному документі такого рівня Додатки не передбачено. Усі аспекти, в яких виписано механізм реалізації Стратегії, прописуються в комплексних програмах з чітким визначенням термінів, виконавців та відповідальності.

ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК

1. 1.     Концептуально даний текст позбавлений внутрішньої логіки та власно концепції, а Стратегія в поданому варіанті не здатна виконувати системоутворювальну роль щодо налагодження та реалізації концепції стратегічних комунікацій. Концептуально та змістовно документ не пов’язаний із найбільш важливим нормативними актами в даній сфері.
2. 2.     Ігнорування методів правничої герменевтики, семантичного методу, лінгвістичного підходу, компаративного аналізу, синхронного та діахронного методів, методів гіперзв’яку нормативних актів призвело до анемію переважної більшості положень тексту, тотальної казуїстики.
3. 3.     За змістом даний текст містить чималу кількість логічних помилок, суперечливих положень, основна термінологія викладена неточно, зокрема «іміджу ЗСУ».
4. 4.     В поданому тексті багато орфографічних, граматичних, лексичних та синтаксичних помилок, що свідчить про низький як освітній, так і інтелектуальний рівень укладачів тексті, а також ставить питання про їх фаховий рівень і професійну здатність щодо підготовки документів такого рівня.
5. 5.     Значна кількість зауважень щодо юридичної техніки уможливлює висновувати про відсутність юридичної освіти в укладачів тексту, свідченням чому є елементарні помилки в юридичній техніці, правова безграмотність та невігластво і тотальний дилетантизм, поєднаний із відвертим плагіатом та нехтуванням чинними нормативними правовим актами.
6. 6.     Детальний аналіз кожного речення тексту є достатнім аргументом для формування наступних висновків, які можуть бути розглянуті керівництвом ЗСУ в якості пропозицій:

-         укладачів даного тексту доцільно направити на судово-психіатричну експертизу;

-         перевірити справжність дипломів про вищу освіту через проведення перевірок та звітних документів у відповідних ВНЗ, що підтверджують отримання ними диплому про вищу освіту;

-         направити укладачів даного документу для проходження перевірки на детекторі брехні з метою виявлення у них мотивацій щодо дискредитації вищого керівництва держави, керівництва ЗС України, а також їхньої причетності до роботи або співпраці зі спецслужбами іноземних держав.

Даний текст в поданій редакції не може розглядатися навіть як проект і потребує повного перероблення із залученням фахівців, а не тих осіб, котрі бажають перетворити ЗСУ на холуїв, узурпувавши та монополізувавши важливу сферу – сферу стратегічних комунікацій.