Собків Ярослав Мар’янович,

здобувач Національного університету

біоресурсів і природокористування України

В умовах все зростаючої конфлктогенності, одним з напрямів з цього виходу ескалації агресії виступає застування ліберальної традиції, яка може бути узята до уваги при розробленні основ державної інформаційної політики в Україні лише в частині розвитку інформаційних прав, але аж ніяк не в частині їхнього захисту, оскільки сучасний зміст інформаційної політики не обмежується захисними заходами щодо інформаційних прав.

У межах інформаційної політики інформаційні права набувають позитивного змісту, оскільки виступають в якості рушія і взагалі змістом інформаційних відносин та інформаційного геоправового простору. Право включає суб’єктів інформаційних відносин в ці відносин, адже інформаційні права виступають з’єднувальним містком для інформаційної відкритості, умовою участі та розвитку кожного в інформаційному просторі.

Інформаційні права виступають необхідною умовою людського існування і комунікації, причому як зсередини, так і ззовні країни, адже національних кордонів в інформаційному просторі не існує. Зміст, як ключовий концепт аксіології, інформаційних прав визначає їх особливий статус: до політичних, безумовно значимих і невідчуваних підстав сучасного інформаційного суспільства, принципів легітимації інформаційних відносин, умов можливостей здійснення співробітництва різних інформаційних культур в рамках єдиного глобального інформаційного простору. Таким чином інформаційні права виступають предметом кроскультурного дискурсу.

У переліку пріоритетів стратегічного розвитку України, визначених в Рекомендаціях до парламентських слухань, які відбулись 18 червня  2014 р. на тему: „Законодавче забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні”, особливе місце нині посідають :

• захист прав, свобод і безпеки громадян в інформаційній сфері,
• відмова від ідей тотального інформаційного контролю
• розвиток інноваційних галузей економіки, зокрема вітчизняної індустрії інформаційних технологій,
• надання послуг та виробництво програмної продукції.

Відтак, захист інформаційних прав і свобод визначено на нормативному рівні основним пріоритетом інформаційної політики.

У рамках інформаційної аксіології, і це може розглядатися як елемент наукової новизни і віднесений до рубрики вперше, зважаючи на подальший стрімкий розвиток інформаційної цивілізації, можу сформувати наступний інформаційний імператив: інформаційні права є найвищою соціальною цінністю.

Даний імператив передбачає утвердження принципів інформаційного правовладдя при регулюванні інформаційних відносин, який охоплює, з одного боку, пріоритет інформаційних прав людини відносно держави, а з іншого — взаємну відповідальність особи і держави, суспільства та його інституцій, що знаходить свій вияв у дотриманні обов’язків щодо держави і неприпустимості застування державою відносно особи таких заходів, які не ґрунтуються на праві. Застосування принципу інформаційного правовладдя (щодо регулювання суспільних відносин у сфері інформації і реалізації державної інформаційної політики) також дозволяє сформувати і інший постулат: здійснення інформаційних прав однією особою не має порушувати аналогічних прав інших осіб, тобто доцільно говорити про розумний баланс інформаційних інтересів та засобів їх досягнення або іншими словами інформаційний бюаланс.

За даного випадку державна інформаційна політики виконує інструментальну функцію, тому що в її рамках різнопланові інформаційні інтереси набувають нового універсального змісту. За цих умов інформаційна аксіологія виступає своєрідним орієнтиром та дороговказом щодо формування системи стримувань та противаг, а у більш абстрактному плані — балансу інформаційних інтересів. Формування системи цінностей допомагає сформувати даний баланс ґрунтуючись на об’єктивних наукових критеріях, а не послуговуючись суб’єктивними ставленням та інколи помилковими оціночними критеріями. Здійснення цих цінностей і становить собою основний зміст і завдання, саму ідею державної інформаційної політики.

Відповідно до інформаційної аксіології, державна інформаційна політика має виступити в ролі засобу інтеграції цінностей, що може суттєво понизити рівень інформаційного розшарування українського суспільства. Процес створення такої системи є надскладним, натомість інформаційна аксіологія дає можливість побачити можливі напрями, альтернативи побудови цієї системи цінностей. Базовим постулатом інформаційної аксіології є те, що зближення інтересів особи, суспільства і держави може сприяти зниженню напруги не лише в інформаційній сфері, а й в інших сферах життєдіяльності суспільства, закласти параметри для успішної реалізації державної політики сталого розвитку країни.