Мовчун Олег Геннадійович,

здобувач Запорізького національного університету

Анотації.

У роботі досліджені види службових спорів. Надана класифікація службових спорів за суб’єктом владних повноважень; за змістом публічно-правових відносин, з яких виник спір. Окремо класифіковані спори, що виникають у зв’язку із припиненням відносин публічної служби. Значення наданої класифікації полягає у можливості визначити спеціалізацію суддів (судових палат) адміністративних судів з розгляду справ, розподілити справи між суддями, вести звітність судів про судовий розгляд справ, здійснювати систематизацію й узагальнення судової практики, визначати навантаження на суддів та складність справ, спеціалізацію суддів з надання методичної допомоги суддям судів нижчого рівня тощо. Визначені перспективні напрями розвитку положень даного дослідження, якими слід вважати проведення детального аналізу окремих видів службових спорів.

Ключові слова: службовий спір, публічно-правовий спір, публічні органи, юридичний конфлікт.

В работе исследованы виды служебных споров. Предоставлена классификация служебных споров исходя из субъекта властных полномочий; по содержанию публично-правовых отношений, из которых возник спор. Отдельно классифицированы споры, возникающие в связи с прекращением отношений публичной службы. Значение предоставленной классификации заключается в возможности определить специализацию судей (судебных палат) административных судов по рассмотрению дел, распределить дела между судьями, вести отчетность судов о судебном разбирательстве дел, осуществлять систематизацию и обобщение судебной практики, определять нагрузки на судей и сложность дел, специализацию судей по оказание методической помощи судьям судов низшего уровня и тому подобное. Определены перспективные направления развития положений данного исследования, которыми следует считать проведение детального анализа отдельных видов служебных споров.

Ключевые слова: взаимодействие, следователь, оперативный работник, заявление, органы внутренних дел.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями.

Більшість дослідників, звертаючись до проблематики публічно-правових спорів, звертають увагу на необхідність аналізу підвидів таких спорів.

Особливості правового регулювання відносин що виникають у зв’язку зі службовими спорами безпосередньо пов’язані зі значним видовим розмаїттям таких спорів.

Взяті в цілому, службові спори являють собою єдину систему, окремі частини якої тісно пов’язані між собою і взаємодіють.

Таким чином, систематизація службових спорів є одним із обов’язкових етапів дослідження даного виду публічно-правових спорів. Визначення класифікації окремих видів таких спорів має сприяти глибшому з’ясуванню їх природи і змісту, виявленню властивих їм рис та особливостей.

Класифікаційна характеристика видів публічно-правових спорів також має важливе значення для організації адміністративного судочинства. На її основі визначається спеціалізація суддів (судових палат) адміністративних судів з розгляду справ, розподіляються справи між суддями, ведеться звітність судів про судовий розгляд справ, здійснюється систематизація й узагальнення судової практики, визначаються навантаження на суддів та складність справ, спеціалізація суддів з надання методичної допомоги суддям судів нижчого рівня тощо [1, С.12].

Аналіз останніх досліджень і публікацій у яких започатковане розв’язання проблеми та виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячена стаття.

У юридичній літературі окремі аспекти правового регулювання державної служби були предметом наукових досліджень Г.В. Атаманчука, Ю.П. Битяка, Л.Р. Білої-Тіунової, М.І. Іншина, О.В. Петришина, Н.Є. Хлібороб, М.І. Цуркана та інших.

Разом з тим, в існуючих наукових працях проблематика видового розмаїття службових спорів досліджена недостатньо. Відтак – існує необхідність комплексного дослідження окресленого питання.

Постановка завдань.

Основними завданнями, розв’язанню яких присвячена дана стаття, є наступні.

1. З’ясувати підстави класифікації службових спорів.
2. Класифікувати службові спори за визначеними підставами класифікації.
3. Визначити перспективні напрями подальших розвідок з досліджуваних питань.

Виклад основного матеріалу.

Сучасне законодавство не містить визначення терміна «публічно-правовий спір». Наукою публічно-правовий спір визначається як вид правових спорів, що виникають між учасниками публічно-правових відносин у зв’язку з порушенням, застосуванням чи тлумаченням норм публічних галузей права. Суперечності, які характеризують зміст публічно-правового спору, виражаються в розбіжностях чи відмінностях правових позицій учасників публічно-правових правовідносин щодо їх прав та обов’язків або законності правозастосовного (адміністративного) чи нормативного акта. Класичним публічно-правовим спором вважається спір про права та обов’язки суб’єктів публічно-правових відносин [2, С.771].

Службовий спір являє собою різновид юридичного конфлікту, що проявляється в протиборстві та взаємних претензіях сторін спору відносно одного предмета, що стосується встановлення законності поведінки сторін у публічно-службових відносинах, причому однією із сторін завжди є публічний орган (посадова особа), і проявляється у формі звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

З урахуванням наведеного визначення, можливо виділити такі ознаки службового спору:

а) службовий спір є різновидом юридичного конфлікту;

б) службовий спір стосується протиборства сторін спору відносно одного предмета;

в) предметом службового спору є встановлення законності поведінки сторін спору в публічно-службових відносинах;

г) однією із сторін спору завжди виступає публічний орган;

д) службовий спір проявляється у формі адміністративного позову як форми звернення до адміністративного суду;

е) передбачає встановлені законодавством процедури вирішення.

У чинному законодавстві зроблена спроба класифікації публічно-правових спорів.

Так, Кодекс адміністративного судочинства України [4] визначає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на такі види публічно-правових спорів:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління,у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення,скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, установлених Конституцією та законами України;

6) спори щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Окрема класифікація публічно-правових спорів наведена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №8 [3].

Аналіз вказаного документу дозволяє класифікувати публічно-правові спори наступним чином.

1. Вирішення питання щодо законності (крім конституційності) підзаконних правових актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, а також законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб’єктів владних повноважень.
2. Спори між суб’єктами правовідносин, які виникають під час виконання Міністерством доходів і зборів України та його територіальними органами покладених на них завдань.
3. Спори з приводу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, змін до установчих документів юридичних осіб та зміни імені або місця проживання фізичних осіб – підприємців, припинення юридичних осіб та підприємницької діяльності фізичними особами – підприємцями, зміни мети установи у встановленому законом порядку тощо.
4. Спори про рішення, дії чи бездіяльність уповноваженого органу з питань реєстрації.
5. Спори про заборону громадського об’єднання, про заборону відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації.
6. Спори з приводу реєстрації та припинення об’єднань, особливості регулювання яких визначені законами України «Про політичні партії в Україні», «Про організації роботодавців, їх об’єднання, права і гарантії їх діяльності», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про благодійну діяльність та благодійні організації» та «Про торгово-промислові палати в Україні».
7. Спори щодо припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб – підприємців.
8. Спори про припинення юридичної особи – емітента цінних паперів.
9. Спори про дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця.
10. Спори щодо дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень з приводу видачі державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку.
11. Спори за участю Державної архітектурно-будівельної інспекції України та її територіальних органів.
12. Спори, які виникають з приводу самочинного будівництва.
13. Земельні спори за участю місцевих державних адміністрацій.
14. Спори, в яких урегульовані нормативно визначеною процедурою управлінські дії суб’єкта владних повноважень, пов’язані з реалізацією житлових прав фізичних осіб (щодо обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, нагляду і контролю за забезпеченням реалізації права громадян України на житло, додержання правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків тощо).
15. Публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
16. Спори, пов’язані із забезпеченням відповідно до законодавства осіб публічної служби житлом.
17. Спори за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
18. Спори відносно рішень медико-соціальних експертних комісій спрямовані на забезпечення реалізації державної політики у сфері реабілітації інвалідів, створення правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їхніх потреб у відновленні здоров’я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.
19. Спори з приводу виконання завдань і функцій Пенсійним фондом України.
20. Спір управління Пенсійного фонду України з роботодавцем про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
21. Спори, які виникають із правовідносин за статтями 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
22. Спори за зверненнями прокурора з підстав, передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».
23. Спори про рішення, дії чи бездіяльність, прийняті (допущені) Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі під час здійснення повноважень у сфері державного регулювання нотаріальної діяльності.
24. Спори про дії чи бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийняті (допущені) під час виконання покладених завдань.
25. Спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби – суб’єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов’язані з визнанням права власності на арештоване майно.
26. Спори з приводу стягнення витрат, пов’язаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України.
27. Спори про оскарження актів, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності.
28. Спори, які випливають із функціональної діяльності органів державного фінансового контролю під час здійснення своїх повноважень.
29. Спори, які виникають у цих правовідносинах сфери гарантування вкладів фізичних осіб.
30. Спори про оскарження рішень конкурсного комітету, утвореного відповідним органом влади для виконання покладених на останнього повноважень, у сфері транспортного обслуговування.
31. Спори про вимоги публічних службовців про стягнення заробітної плати (грошового утримання) за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи у зв’язку з незаконним звільненням або переведенням, у тому числі в разі, коли її заявлено окремо від вимоги про поновлення на роботі.
32. Спори з приводу відшкодування матеріальної шкоди, завданої особою державі під час проходження військової служби.
33. Спори про рішення, дії чи бездіяльність органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, їхніх посадових осіб у сфері державного санітарно-епідеміологічного нагляду.
34. Спори про адміністративне затримання, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, ліцензійної картки на транспортний засіб, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Для з’ясування характеру спору необхідно враховувати, що протилежним за змістом до публічно-правового спору є приватноправовий спір [3]. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.

Позиції науковців щодо виокремлення видів публічно-правових спорів є неоднозначними, що пояснюється обранням різних критеріїв та відсутністю єдиного підходу у розумінні особливостей окремих різновидів спорів.

Будь-яка класифікація ґрунтується на виборі певного класифікаційного критерію (підстави). Таким чином, наукову класифікацію службових спорів можна реалізовувати за різними ознаками (критеріями) залежно від цілей, які при цьому ставляться. Однак, у першу чергу, необхідно зосередити увагу на тих критеріях, які можуть вказати на юридичні особливості правового регулювання відносин, що виникають у зв’язку зі службовими спорами. За основу, при цьому може бути взята загальна класифікація публічно-правових спорів

Так, Н.Є. Хлібороб у ході дослідження публічно-правового спору як предмету юрисдикційної діяльності адміністративного суду, дійшла висновку про те, що поділ правових спорів на публічно-правові і приватно-правові є основою для розмежування юрисдикції судів щодо їх розгляду та вирішення [1, С.14].

У розмежуванні публічно-правових і приватно-правових спорів потрібно керуватися критеріями, що випливають з особливостей публічно-правових відносин як сфери виникнення публічно-правового спору, а також критеріями, які визначають особливості публічно-правового спору як виду правових спорів. Критеріями, які дозволяють відмежувати публічно-правові спори від приватно-правових, на думку Н.Є. Хлібороб, є:

1) суб’єкти правового спору (за цим критерієм публічно-правовими є правові спори, однією із сторін яких виступає орган публічної влади, його посадова чи службова особа як суб’єкт владних повноважень. При цьому суб’єкт владних повноважень, у правових відносинах з яких виник правовий спір, наділений компетенцією вирішувати питання про права, свободи, інтереси, а також обов’язки іншого учасника таких правових відносин);

2) зміст правовідносин, з яких виник спір (публічно-правовими є правові спори, що виникають із правових відносин, пов’язаних з реалізацією публічної влади. Змістом цих правовідносин є взаємні права та обов’язки суб’єктів, які випливають із здійснення суб’єктом своїх владних повноважень);

3) предмет та підстави правового спору (за цим критерієм публічно-правовими є спори, у яких оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень. Самостійним предметом публічно-правового спору є адміністративний договір. Однак Н.Є. Хлібороб звертає увагу на те, що рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень мають бути пов’язані із здійсненням ним своїх владних повноважень) [1, С.14].

Публічно-правові спори, які належать до юрисдикції адміністративного суду, Н.Є. Хлібороб пропонує класифікувати за такими критеріями: предмет оскарження; вид суб’єкта владних повноважень – сторони судового процесу; зміст публічно-правових відносин, з яких виник спір.

Зокрема, за предметом оскарження всі публічно-правові спори поділяються на: 1) пов’язані з оскарженням рішень суб’єктів владних повноважень; 2) пов’язані з оскарженням дій суб’єктів владних повноважень; 3) пов’язані з оскарженням бездіяльності суб’єктів владних повноважень; 4) предметом яких є адміністративні договори.

Своєю чергою, публічно-правові спори щодо оскарження рішень суб’єкта владних повноважень можуть поділятися на: 1) публічно-правові спори, пов’язані з оскарженням нормативно-правових актів; 2) публічно-правові спори, пов’язані з оскарженням індивідуальних актів.

До питання класифікації службових спорів за суб’єктом владних повноважень, слід зазначити наступне.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України [4] у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Виходячи із викладеного, оскільки службовий спір є різновидом публічно-правового спору, за даним класифікаційним критерієм службові спори можуть бути класифіковані наступним чином:

-     службові спори, у яких однією зі сторін є однією зі сторін є орган виконавчої влади (посадова чи службова особа);

-     службові спори, у яких однією зі сторін є однією зі сторін є орган місцевого самоврядування (посадова чи службова особа);

-     службові спори, у яких однією зі сторін є однією зі сторін є інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Щодо класифікації службових спорів за змістом публічно-правових відносин, з яких виник спір, відповідно до норм чинного вітчизняного законодавства – п. 2 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України – спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби віднесено до юрисдикції адміністративних судів [3].

Таким чином, за змістом публічно-правових відносин, з яких виник спір, службові спори можуть бути класифіковані на:

-     службові спори з приводу прийняття громадян на службу;

-     службові спори з приводу проходження служби;

-     службові спори з приводу звільнення зі служби.

Крім зазначеного, окремо можливо класифікувати спори, що виникають у зв’язку із припиненням відносин публічної служби.

Так, інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 26.05.2010 №753/11/13-10 [6] надані роз’яснення, які можуть бути використані у ході такої класифікації.

Спори, що виникають у зв’язку із припиненням відносин публічної служби:

-     спори про звільнення  публічного службовця за ініціативою публічного органу;

-     спори про припинення  повноважень  публічних  службовців  згідно із Законом України   «Про   місцеве   самоврядування    в    Україні»;

-     спори про звільнення суддів та отримання статусу «суддя у відставці»;

-     спори про звільнення  публічних службовців з державних політичних посад;

-     спори про оскарження  правових   актів   індивідуальної   дії   щодо присвоєння публічним службовцям спеціальних звань.

Висновки та перспективи подальших розвідок.

Наведені класифікаційні групи дають змогу встановити юридично значущі особливості службових спорів, окремі з яких вимагають закріплення на нормативно-правовому рівні.

З урахуванням отриманих результатів, основним напрямом розвитку положень даного дослідження слід вважати проведення детального аналізу окремих видів службових спорів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Хлібороб Н. Є. Публічно-правовий спір як предмет юрисдикційної діяльності адміністративного суду : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Н. Є. Хлібороб. — Л., 2012. — 22 с.
2. Великий енциклопедичний юридичний словник / ред. Ю. С. Шемшученко. — К.: Юридична думка, 2012. — 1020 с.
3. Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів : постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 8 [Електронний ресурс] // Режим доступу : www.rada.gov.ua.
4. Кодекс адміністративного судочинства : Закон України від 06.07.2005 №2747-ІV // Голос України. — 2005. — № 158 (зі змінами і доповненнями).
5. Марченко О. О. Публічно-правові спори щодо публічної служби в Україні: особливості розв’язання / О. О. Марченко // Порівняльно-аналітичне право. — 2013. — № 3. — С.236—238.
6. Про розв’язання спорів, що виникають з відносин публічної служби : інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 26.05.2010 №753/11/13-10 [Електронний ресурс] // Режим доступу : www.rada.gov.ua.