підготовлено Головою Інституту майбутнього 

доктором юридичних наук Ліпканом В.А.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про Сили спеціальних операцій Збройних Сил України

Цей Закон визначає призначення, основні завдання та організацію Сил спеціальних операцій Збройних Сил України, порядок комплектування особовим складом, проходження військової служби, а також заходи їх соціального і правового захисту та відповідальність військовослужбовців.

Розділ І

ПРИЗНАЧЕННЯ, ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ

СИЛ СПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ

Стаття 1. Визначення основних термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

Сили спеціальних операцій Збройних Сил України – окремий рід військ  Збройних Сил України, що не входить до складу видів Збройних Сил України, призначений для проведення спеціальних операцій (дій) та інформаційних заходів, у тому числі в мирний час та за межами держави.

Спеціальна операція – сукупність узгоджених і взаємопов’язаних за метою, завданнями, місцем та часом спеціальних дій військових частин, підрозділів Сил спеціальних операцій, які проводяться за єдиним замислом та планом самостійно або у взаємодії з іншими військовими частинами, підрозділами Збройних Сил, інших військових формувань та органів спеціального призначення, для виконання спеціальних завдань, спрямованих на створення умов для досягнення стратегічних, тактичних та оперативних цілей.

Спеціальні дії – організоване застосування визначених сил і засобів військ (сил) у межах спеціальної операції або окремо для виконання спеціальних завдань у визначених зонах (районах) із застосуванням специфічних способів.

Інформаційні заходи – сплановані елементарні (поодинокі) цілеспрямовані дії інформаційно-психологічного, інформаційно-технічного або іншого інформаційного характеру на окремий об’єкт або суб’єкт інформаційної діяльності. Інформаційні заходи здійснюються з метою інформаційно-психологічного впливу на цільову аудиторію, інформаційно-технічного впливу на інформаційні, телекомунікаційні та інформаційно-телекомунікаційні системи, отримання необхідної інформації (інформаційних ресурсів), захисту інформаційного суверенітету, у тому числі захисту від деструктивного інформаційного впливу противника, створення умов для реалізації національних інформаційних інтересів та ефективного функціонування і розвитку інформаційного середовища України.

Рух опору – суспільно-політична організація, дії якої мають на меті протидію існуючій політичній (військовій владі), у тому числі окупаційній, у формі актів громадянської непокори, ведення пропаганди, саботажу, диверсій, терористичної діяльності, партизанської боротьби, тощо.

Стаття 2. Основні завдання Сил спеціальних операцій

1. У мирний час:

участь у проведенні антитерористичних операцій, у т.ч. на військових об’єктах, в територіальних водах України та в разі виникнення терористичних загроз національній безпеці із-за її меж, а також в міжнародних антитерористичних операціях та в операціях багатонаціональних сил;

забезпечення безпеки та евакуації громадян України, установ і об’єктів (майна) державної власності України із районів виникнення ситуацій, які можуть призвести до порушення миру чи воєнних конфліктів;

боротьба з піратством;

захист (супроводження) кораблів (суден) з пасажирами та вантажами в районах можливої загрози безпеці судноплавства;

планування та проведення інформаційних заходів, віднесених до компетенції Міністерства оборони України та Збройних Сил України, інших міністерств та відомств, які реалізують державну інформаційну політику;

здійснення розвідувальної діяльності;

проведення оперативно-розшукової діяльності;

організація та підготовка до дій руху опору;

ведення спеціальної розвідки та проведення спеціальних заходів щодо забезпечення безпеки миротворчих контингентів (миротворчого персоналу) України, а також інших країн;

надання військової допомоги іншим державам щодо підготовки підрозділів їх збройних сил та інших військових формувань;

участь у проведенні пошуково-рятувальних робіт у небезпечних районах під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, а також зумовлених терористичними актами;

забезпечення безпеки персоналу, сил, засобів та інформаційних систем і обліків, а також джерел розвідувальної інформації Сил спеціальних операцій;

виконання інших завдань щодо забезпечення національної безпеки, визначених Президентом України – Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України.

2. В особливий період (крім завдань, що виконуються у мирний час):

ведення спеціальної розвідки об’єктів та угруповань військ (сил) противника, оцінка результатів нанесення вогневих ударів та їх корегування;

знищення (виведення з ладу) важливих елементів військово-промислового та паливно-енергетичного комплексів, транспортної системи і сировинної бази, об’єктів системи державного і військового управління, систем розвідки і наведення, засобів нападу, баз постачання противника;

порушення ліній комунікацій та зрив військових перевезень противника;

блокування (ізоляція) військових підрозділів іноземних держав, які тимчасово знаходяться на території України;

виявлення районів розташування (базування) і підготовки диверсійно-розвідувальних сил противника та незаконних збройних формувань, їх зв’язків серед місцевого населення, шляхів постачання (забезпечення);

блокування (ізоляція) районів (об’єктів) дій диверсійно-розвідувальних сил противника та незаконних збройних формувань, їх нейтралізація (затримання) або ліквідація;

підтримання дій руху опору на тимчасово окупованій території України та на території противника поблизу зони (району) конфлікту для використання цих формувань в інтересах ведення розвідки та проведення спеціальних заходів;

проведення пошуково-рятувальних дій на території противника;

визволення полонених, нейтралізація (затримання чи захоплення) або ліквідація (фізичне знищення) лідерів диверсійно-розвідувальних сил противника та незаконних збройних формувань, їх зв’язків серед місцевого населення, та інших важливих осіб, що загрожують національній безпеці України.

Стаття 3. Методи і засоби діяльності Сил спеціальних операцій

Для виконання покладених на Сили спеціальних операцій завдань щодо проведення спеціальних операцій та інформаційних заходів вони застосовують методи і засоби оперативно-розшукової діяльності у порядку, визначеному в Законі України “Про оперативно-розшукову діяльність”, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Методи і засоби діяльності Сил спеціальних операцій не повинні завдавати шкоди життю, здоров’ю, честі і гідності громадян України.

Не підлягає розголошенню інформація, що стосується особистого життя, честі та гідності громадян, яка стала відома Силам спеціальних операцій у процесі їх роботи, крім випадків, передбачених законом.

Порядок зберігання інформації, здобутої в процесі діяльності Сил спеціальних операцій, визначається відповідними нормативно-правовими актами.

Стаття 4. Обов’язковість сприяння Силам спеціальних операцій

Органи державної влади України, органи місцевого самоврядування, об’єднання громадян, організації, їх посадові особи зобов’язані сприяти Силам спеціальних операцій, повідомляти дані, що стали їм відомі, щодо загроз національній безпеці або будь-яких інших обставин, інформація про які може сприяти запобіганню, виявленню і припиненню будь-якої діяльності, яка загрожує національній безпеці України, а також мінімізації її наслідків.

Стаття 5. Організація Сил спеціальних операцій

Чисельний склад органу військового управління та військових частин (підрозділів) Сил спеціальних операцій, їх дислокація визначаються Міністром оборони України виходячи з умов дислокації військ (сил).

До складу Сил спеціальних операцій включаються відповідні військові частини (підрозділи) Збройних Сил України.

Сили спеціальних операцій складаються з:

1)     органу управління Сил спеціальних операцій;

2)     військових частин (підрозділів), безпосередньо підпорядкованих зазначеному органу управління Сил спеціальних операцій;

3)     військових частин (підрозділів), які оперативно підпорядковуються органу управління Сил спеціальних операцій для виконання завдань Сил спеціальних операцій;

4)     військових частин (підрозділів) забезпечення;

5)     навчальних частин, центрів та курсів підготовки.

Рішення про створення відповідних військових частин (підрозділів) Сил Спеціальних операцій приймає Міністр оборони України.

Загальне керівництво Силами спеціальних операцій здійснює Міністр оборони України через начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України.

Безпосереднє керівництво Силами спеціальних операцій здійснює керівник органу військового управління Сил спеціальних операцій Збройних Сил України.

Розділ II

КОМПЛЕКТУВАННЯ ОСОБОВИМ СКЛАДОМ, ПРОХОДЖЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ У СИЛАХ СПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ

Стаття 6. Особовий склад Сил спеціальних операцій

Сили спеціальних операцій комплектується офіцерським, сержантським та старшинським, рядовим складом відповідно до Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”, працівниками та державними службовцями відповідно до Закону України “Про державну службу”.

Військовослужбовці, які відбираються на військову службу в Силах спеціальних операцій на посади офіцерського, сержантського та старшинського, рядового складу, а також працівники та державні службовці проходять професійний добір та перевірку відповідно до вимог, що затверджуються Міністерством оборони України, щодо придатності до служби у Силах спеціальних операцій. Після професійного добору кандидати, крім  працівників та державних службовців, отримують професійну підготовку у навчальній військовій частині (підрозділі) спеціальної підготовки.

Кандидати на проходження служби у Силах спеціальних операцій проходять перевірку в органі власної безпеки Сил спеціальних операцій.

На військовослужбовців, працівників та державних службовців поширюється положення законів України “Про розвідувальні органи” та “Про оперативно-розшукову діяльність”.

Стаття 7. Проходження військової служби в Силах спеціальних операцій

Порядок і строки проходження військової служби військовослужбовцями Сил спеціальних операцій, їх права та обов’язки, присвоєння їм військових звань та звільнення їх з військової служби, визначаються відповідно до Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”, іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Військовослужбовці Сил спеціальних операцій перебувають на військовому обліку у військових комісаріатах і залучаються до проведення навчальних зборів у визначеному законодавством порядку.

Військовослужбовці Сил спеціальних операцій перебувають у військовому резерві, відповідно до Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”, відповідних положень про проходження громадянами України служби у військовому резерві, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Розділ III

СОЦІАЛЬНИЙ І ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ СИЛ СПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ

Стаття 8. Соціальний і правовий захист військовослужбовців Сил спеціальних операцій

Соціальний і правовий захист військовослужбовців Сил спеціальних операцій і членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до нього.

Стаття 9. Відповідальність військовослужбовців Сил спеціальних операцій

Військовослужбовець Сил спеціальних операцій у межах своїх повноважень, наданих цим Законом та іншими законами, самостійно приймає рішення, крім випадків, передбачених цим Законом, і несе за свої протиправні дії або бездіяльність відповідальність у встановленому законом порядку.

Розділ IV

ФІНАНСУВАННЯ СИЛ СПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ

Стаття 10. Фінансування та матеріально-технічне забезпечення Сил спеціальних операцій

Фінансування та матеріально-технічне забезпечення Сил спеціальних операцій

здійснюються за рахунок коштів, передбачених окремим рядком у Державному бюджеті України та інших джерел, передбачених законом. Сили спеціальних операцій фінансуються через Національний банк України.

Розпорядником бюджетних коштів, у тому числі валютних, на утримання і забезпечення діяльності Сил спеціальних операцій є керівник цього органу.

Сили спеціальних операцій мають право відчужувати майно, придбане за бюджетні кошти за межами України, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Кошти, одержані від реалізації в установленому порядку за межами України майна, придбаного за бюджетні кошти, зараховуються до Державного бюджету України. Ці кошти використовуються виключно на забезпечення проведення спеціальних та інформаційних операцій.

Сили спеціальних операцій відповідно до закону мають право закуповувати і ввозити на територію України засоби озброєння, матеріально-технічні, спеціальні технічні та інші засоби, вогнепальну зброю та боєприпаси до неї, у тому числі іноземного виробництва, для забезпечення власних потреб, а також у разі необхідності передавати і вивозити їх за межі України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Сили спеціальних операцій звільняються від сплати ввізного мита та акцизного збору за техніку, устаткування, майно і матеріали, що призначені для власного використання цими органами.

Сили спеціальних операцій мають житловий фонд та можуть виступати замовниками будівництва житла.

Розділ V

КОНТРОЛЬ І НАГЛЯД ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ СИЛ СПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ

Стаття 11. Контроль за діяльністю Сил спеціальних операцій

Контроль за дотриманням законодавства при проведенні спеціальних операцій та інформаційних заходів здійснюється Верховною Радою України в порядку, визначеному Конституцією України.

Контроль за діяльністю Сил спеціальних операцій здійснюється Президентом України та Кабінетом Міністрів України в порядку, визначеному Конституцією і законами України.

Стаття 12. Нагляд за законністю діяльності Сил спеціальних операцій

Нагляд за додержанням вимог законодавства Силами спеціальних операцій здійснюється Генеральним прокурором України та уповноваженими ним прокурорами в порядку, визначеному законами України.

Розділ VІ

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

До приведення законодавства України у відповідність з цим Законом закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Кабінету Міністрів України у тримісячний строк:

підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про приведення законодавчих актів України у відповідність з цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону;

забезпечити підготовку і прийняття Міністерством оборони України правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.

Президент України                                                                                    П.ПОРОШЕНКО

Основні тези виступу:

Ефір УТ-1

05.11.14

Рішення РНБОУ щодо війни з Росією

1. Путін оголосив про те, що прийшов час виправлення історичних помилок, передусім розпаду Радянського Союзу. Головне, чого досяг Путін: кожний українець зранку просинається і заходить до Інтернету чи дивиться останні новини щоб дізнатися одне: чи увійшли руські війська до України. Це та реальність, в яку нас поринув Путін.
2. Нині відбувається війна не Росії з Україною, а Росії з цілим світом. Ніхто не помітив того, що 5 травня 2014 р. під шумок конфлікту у східній частині України руська влада в односторонньому порядку розірвала підписану в 2001 р. угоду з Литвою про додаткові заходи безпеки.
3. Реальний аналіз дій російської влади свідчить про одне: дана держава наполегливо рухається
   • вектором дестабілізації міжнародних відносин,
   • порушення системи взаємної довіри і
   • розумного балансу безпеки
   1. Росія знає, що після початку повномасштабних воєнних дій вона опиниться в абсолютній ізоляції, і саме до цієї ізоляції з усім цивілізованим світом вона настирливо не лише прагне, а й готується. Газ припиняють постачати в кредит; заздалегідь забороняють ввіз іноземних продуктів, щоб Росія поступово перебудувалася і почала кормити сама себе, для того щоб в крані в один момент не почався товарний голод.
   2. Особи, що приватизували державну владу в Росії мають зовсім інші цілі, ніж побудова сильної та заможної держави.
   3. Слід чітко констатувати, що Росія розпочала неоголошену війну проти України. Маємо тверезо зрозуміти: поки ми проводимо АТО, ніякі міжнародні організації не можуть нам допомогти, оскільки боротьба з сепаратизмом є внутрішньою справою держави. Тому чітка ідентифікація Росії як держави, яка веде неоголошену війну проти світу, проти України, є початком вірного усвідомлення громадянами тих подій, які сьогодні реально відбуваються. Більше того, за умови офіційного визнання українською владою цього факту, буде відбуватися адекватна побудова державної безпекової політики.
   4. Має здійснюватись послідовна політика щодо нарощування достатнього рівня безпеки: від ідентифікація агресора, яким є держава Росія до вироблення адекватних реальній небезпеці заходів впливу, починаючи від інформаційних та економічних, закінчуючи військовими та спеціальними. Гуманітарна колонна: знищення. Опитування громадян.
   5. Існує думка, що шансів не воювати не існує, але ми думаємо що шанси такі є і наша держава має вжити весь арсенал заходів. Водночас унаочнюємо думку Хоч які великі жертви – боротьба конечна (Степан Бандера)
   6. Західні структури не працюють як швидка допомога: поки не проллється кров, допомоги не буде. Поки Україна не почне спротиву Росії, ніхто їй допомагати не буде. НАТО вигідніше зустріти російського агресора на території воюючої України, а не поневоленої.
   7. Ситуація почала йти в бік міліарний, логічно є те, що країна почала працювати на упередження наслідком цього і стала рнбоу. По тому скільки воно тривало воно було серйозне. Ми можемо говорити лише про відкриту частину
   8. нарощуються можливості воєнна організація держави. Не лише збройні сили а й усієї організації опк, підготовка населення повернення початкової воєнної підготовки. Оборона держава стала розглядатися як комплекс заходів держави.
   9. 3 % на оборону має бути забезпечено. Послідовне нарощування впродовж довгих років. Слід розробити інші підходи щодо вимірювання долі, яка має витрачатися на оборонні цілі.
   10. Поспіх в проведенні аналізу діяльності Воєнної організції (Комплексний огляд сектору безпеки) може позбавити його обєктивності та всебіності, а також унеможливить залучення експертного середовища.

Можна мріяти про союзників, які обіцяють допомогу, але ми маємо чесно сказати: окрім нас самих ніхто нам не допоможе. Перспективність блоку є стратегією, а ми вирішуємо завдання щодо нинішньої спроможності самостійно забезпечити національну безпеку.

Асиметричні способи реагування є суттєвим важелем протистояння Росії. Ми ще не повною мірою використали потенціал проведення спеціальних операцій. Росіяни ще не здригнулися від дій українського спецназу, а народне ополчення, і партизани ще не забули як котейлями молотова зустріцчати окупантів.

Неприйнятна шкода, яка може бути заподіяна супротивнику – також важливий крок. Вся інфраструктура  на шляху супротивника буде знищена. Народ України буде готовий мобілізуватися.

Ефір можна подивитись тут

http://1tv.com.ua/uk/video/program/progolovne/2014/11/05/9278

24 серпня 2014 року Президентом України було підписано  УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 744/2014 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 серпня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо захисту України та зміцнення її обороноздатності”, згідно з яким одним із важливих завдань постає створення Сил спеціальних операцій Збройних Сил України.

Переконані, що дана ідея по суті є правильною (щодо форми її вираження фахівці та експерти нашої організації мають іншу думку), головне, що фахівцями та експертами нашої організації вже здійснювалися неодноразові дослідження різноманітних аспектів даної теми, де було чітко обґрунтовано необхідність створення таких сил, визначено сутність та основні завдання.

1) http://goal-int.org/sily-specialnyx-operacij-silovye-akcii-za-rubezhom-kak-forma-protivodejstviya-ekstremizmu/

2) http://goal-int.org/vpliv-asimetrichnoi-strategii-na-transformaciyu-politichnogo-nasillya/

3) http://goal-int.org/?s=%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B8+%D1%81%D0%BF%D0%B5%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85+%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B9

На дану обставину в прямому ефірі також звернув увагу і Голова наглядової ради ГОАЛ – доктор юридичних наук, доцент – Володимир Ліпкан.

http://goal-int.org/efir-na-ut-1-vid-19-veresnya-2014-r-pro-golovne/

Отже, формування Сил спеціальних операцій в Україні нарешті легітимовано.

Наша організація вітає рішучість Президента України щодо наведення конституційного порядку та зміцнення сил національної безпеки. Переконані, що застосування розумної сили для реалізації концепції розумної безпеки – пріоритет у політиці держави.

Експерти нашої організації готові взяти участь у розробленні та удосконаленні організаційно-функціональної структури даних сил, а також вдосконаленні номративно-правової бази ефективного функціонування основних суб’єктів – сил національної безпеки, зокрема Стратегії національної безпеки України, Доктрини воєнної безпеки Укрїани, Доктрини інформаційної безпеки України тощо.

19 вересня 2014 року Голова наглядової ради ГОАЛ, Директор програм національної безпеки Центру воєнної політики та політики безпеки, доктор юридичних наук Ліпкан Володимир Анатолійович, взяв участь в програмі “Про головне”, яка проходила в прямому ефірі на каналі УТ-1 в 19.00.

Запис прямого ефіру можна подивитись тут:

http://1tv.com.ua/uk/video/program/progolovne/2014/09/19/9036

Звичайно, що формат передачі не зовсім дозволяв розкрити всі нагальні питання сьогодення, тому в даному пості, викладу основні посили, які я хотів донести до глядача.

Перспективи розвитку України в новій геополітичній реальності

Стосовно особливого статусу Донбасу

Слід визнати, що Президент обрав один із конструктивних варіантів рішення. Адже насправді проблеми вибору як такого не існувало: прийшлося обирати між поганим і дуже поганим.

Дуже погане це: значні людські жертви, можливі подальші втрати території, знищення об’єктів інфраструктури, критичні ризики в економічній сфері, а головне – зневіра української нації у здатність Президента керувати державою та відстоювати національні інтереси, ключовим із яких витупає конституційний лад.

Погане – це особливий статус, але можливість не допустити подальших втрат людських життів, час на відновлення боєздатності окремих бойових бригад.

Підкреслю, що пропозиції інших рішень в даній ситуації, які можна почути і побачити як на шпальтах інформаційних видань, так і в інформаційному просторі, особливо в соціальних мережах і Інтернет  виступають або популізмом або демонструють фатальне нерозуміння реальної, я наголошую, реальної ситуації, що може потягнути за собою катастрофічні і незворотні наслідки.

За даного випадку потрібно чітко відмежовувати поняття: федералізації, регіоналізації та децентралізція і десуверенізації.

Говорити про федералізацію в Україні зарано, оскільки пока щи недостатньо вичерпано потенціал Концепції державної регіональної політики, про яку чомусь сучасні політики активно не хочуть згадувати. Причому не хочуть згадувати як раз більшість тих політиків, які б мали дану концепцію реалізовувати впроваджувати та контролювати її реалізацію, адже її прийняття датується 25 травня 2001 року, підписана Литвином В.П.

Деякі ремарки з неї я хочу зробити в даному пості для того, щоб розумний та інтелектуальний читач сам зрозумів, що реалізація даної концепції є абсолютно адекватною відповіддю всім тим, хто сьогодні закликає до сепаратизму та вчинює акти тероризму, або віддає злочинні накази.

 Головною метою  державної  регіональної  політики є створення умов  для:

1)  динамічного,   збалансованого  соціально-економічного розвитку України та її регіонів,

2) підвищення рівня життя населення,

3) забезпечення   додержання   гарантованих    державою    соціальних стандартів для   кожного   її   громадянина незалежно  від  місця проживання,

4) поглиблення процесів ринкової трансформації на основі  підвищення  ефективності використання потенціалу регіонів,
підвищення дійовості управлінських  рішень,  удосконалення  роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Державна регіональна політика грунтується на таких принципах:

- конституційність   та   законність  -  реалізація  політики здійснюється відповідно до Конституції та законів  України,  актів Президента  України  та  Кабінету  Міністрів  України  на  засадах чіткого розподілу: 1)  завдань,  2) повноважень  та  3) відповідальності  між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування – тобто фактично даний принцип повністб задовольняє вимоги місцевих еліт до рзпорядження фінансовими ресурсами і упарвлінням місцевим бюджетом, але за однією умови: відповдіність законодаству України;

- забезпечення   унітарності   України   та   цілісності   її території,  включаючи  єдність  економічного  простору   на   всій території   держави,  її  грошово-кредитної,  податкової,  митної, бюджетної систем - це основний та визначальний принцип, який межує і порізнює регіоналізацію і федералізацію, адже даний принцип відбиває положення Конституції України, відповідно до якої Україна є унітарною державою;

- поєднання процесів централізації та децентралізації  влади, гармонізація  загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів – напевно це основний також головний та визначальний принцип, реалізація якого б наперед позбавила поживного ґрунту для сепаратистів, позбавила соціальної підтримки терористів, адже саме баланс інтересів місцевого населення і держави, і становить квінтесенцію національних інтересів, які власно і виступають синтетичної категорією, балансом між інтересами не лише держави, особи та суспільства, а й інтересами цих трьох об’єктів національної безпеки у вертикальному зрізі: зріз загальнодержавний, обласний та місцевий;

- максимальне  наближення  послуг,  що   надаються   органами державної   влади   та   органами   місцевого  самоврядування,  до безпосередніх споживачів;

- диференційованість  надання  державної  підтримки  регіонам відповідно    до    умов,   критеріїв   та   строків,   визначених законодавством – в даному принципі, фактично і міститься сучасний зміст особливого статусу, який, врешті-решт, можуть вимагати для себе і західні області, що може призвести до системної дестабалізції України і наблизити її до фатальної трансформації;

- стимулювання   тісного   співробітництва між органами виконавчої  влади та органами місцевого самоврядування  у розробленні та реалізації заходів щодо регіонального розвитку.

Оцінка ситуації з позиції можливостей силових структур?

Безумовно, за такої ситуації політичні та дипломатичні зусилля є більш вдалими і переважними.

Я не можу підтримати ті гаряі голови, які за будьз-яку ціну хочуть навязати Укрїані широкомасштабну війну з Росією. За умови відкритого протистояння із російською армією ситуація є набагато складнішою, але не безвихідною, тому, як кажуть мудрі люди, з будь-якою безвихідної ситуації існує як мінімум два додаткових виходи.

Розглянемо сценарій, за якого російська армія здійснить відкритий напад на нашу державу.

Очікувати на чудо нам не доводиться: адже нині російська армія в рази є сильнішою за нашу. Нарощувати можливості до російських обсягів – завдання нереальне, а головне і непотрібне, адже Україна не хворіє на месіанські ідеї і не претендує на глобальне лідерство в світі. Більше того, ані грошей ані часу на підготовку такої армії Україна не має.

У свою чергу, я дещо змістив би акцент розгляду даного питання, зосередивши увагу на іншому:

Якщо перемир’я буде зірвано, чи готова українська армія до виконання своїх функціональних обов’язків, коли дощитиме восени і стане зимно?

Якщо брати до уваги такий можливий сценарій розвитку подій, то потрібно говорити про необхідність укріплення наших блокпостів, підготовки особового складу до захисту конституційного ладу у зимовий час.

За таких умов актуалізується питання пошуку оптимальних моделей відповіді на ті загрози, які існують в реальному часово-просторовому форматі. Які вони?

Передусім, це асиметричні відповіді, котрі за умов тотальної переваги супротивника у силах та засобах забезпечують виконання поставлених завдань.

Шляхи виконання завдань

Безперечно, виконання даного завдання уможливлюється за умови наявності у командування практичного досвіду ведення бойових дій, уміння мислити нестандартно, відійти від застарілих кліше ведення бойових дій в одномірній площині, виявляти військову хитрість.

Наголошу, що істотними складовими такої підтримки виступають дві умови:

1) підтримка з боку керівництва держави;

2) підтримка з боку народу.

Причому як експерт у цій галузі, скажу, що так: ці можливості існують, і їх реалізація можлива за умови політичної волі вищого керівництва країни.

Зміст асиметричних дій

Сценарних варіантів існує багато, тому будь-який з них може бути вивчений і за умови доцільності впроваджений у реальне життя.

1. Одним із можливих шляхів успішного розвитку країни є нарощування боєздатності бойових частин за умови повного та всебічного використання тих можливостей, які мають в наявності.
2. Альтернативою цьому може стати отримання військово-технічної допомоги від партнерів : сучасних засобів розвідки, радіоелектронної боротьби, зв’язку і звичайно високоточної зброї.

Зокрема Комітет із закордонних справ затвердив законопроект про підтримку України у день, коли з візитом у США перебуває український президент Петро Порошенко. Він був ухвалений після того, як Білий дім анонсував виділення Україні 46 мільйонів доларів нелетальної допомоги. Натомість законопроект Менендеса-Коркера передбачає виділення допомоги Києву у 350 мільйонів, включає деякі різновиди зброї летальної дії. Згідно з документом, американський президент має отримати право надати Україні:

• протитанкове озброєння,
• зброю та амуніцію для особового складу,
• радари,
• далекоміри,
• обладнання для наведення,
• безпілотники
• та комунікаційне обладнання. На це у наступному році планують виділити 350 мільйонів доларів.

За такого підходу у нашої держави значно підвищиться здатність протистояти супротивнику і суттєво нівелювати його переваги в силах та засобах.

3.     Одним із ефективних асиметричних засобів виступають застосування засобів радіоелектронної боротьби, які за реально можливу вартість могли б стати непоганою підмогою для можливості порушити керованість і управління військами противника.

4.     Окрема увага має бути приділена формуванню сил спеціальних операцій.

За умови суттєвої переваги супротивника масове застосування сил спеціальних операцій, зокрема і диверсійних груп, можна значно підвищити наші шанси на успіх. Однак, за нашою інформацією, такі можливості використовуються не в повному обсязі. Хоча можливості підготовки відповідних військ можуть бути значно збільшені, тому, з урахуванням сучасної ситуації, даний сценарний варіант вважається переважним, відповідно потребує вжиття нагальних заходів.

Звичайно, що окреслені сценарії не становлять всю палітру можливих варіантів вирішення проблеми, і я усвідомлюю, що існує чимало інших конструктивних можливостей для асиметричних відповідей супротивнику, однак це має бути предметом окремого розгляду.

Оцінка діяльності керівництва АТО?

Щоб оцінювати діяльність керівництва потрібно володіти значними масивами інформації, знати тенденції розвитку явища та індикативні значення стану їх розвитку та динаміки у певно визначеному просторово-чаосовм форматі: це включає спектр інформації від обстановки до ухвалених рішень.

Відтак, лише за умови володіння системою інформацію, знанні всіх чиників та інших детермінант можна давати таку оцінку. Поза проголошеного мною контексту і без такого підходу – це виступає не більше, ніж само піаром окремих осіб, і зводиться до огульної критики посадових осіб держав, які несуть відповідальність за реалізції державної антитерористичної політики.

 Роль інститутів громадянського суспільства у реалізції антитерористичної політики

Звичайно, що це складне запитання, яке не можна розглядати одномірно.

Передусім зазначу, що суспільні відносини у сфері протидії тероризму регулюються профільним законом України «Про боротьбу з тероризмом». І хоча в даному акті зазначено на те, що боротьба з тероризмом — діяльність щодо запобігання, виявлення, припинення, мінімізації наслідків терористичної діяльності, насправді основний акцент робиться лише на фізичне припинення терористичного акту, а також мінімізацію наслідків терористичної діяльності.

Питання організації ефективності протидії тероризму стало ключовим моментом як внутрішньої політики багатьох країн, так і актуальним питанням міжнародної взаємодії різних країн. Основне тактичне завдання спецслужб у боротьбі з тероризмом – нейтралізація терористів, їх організацій та навіть держав – виконується, витрачаються величезні кошти, але терористичний рух не вщухає, і кожен день призводить до нових жертв. Заходи з попередження терористичної діяльності, на жаль, не завжди дієві.

Сучасний тероризм потребує розроблення нових концептуальних підходів, оскільки існуючий алгоритм протидії тероризмові показав нездатність забезпечити спокій у суспільстві, свідоцтвом тому є затяжна антитерористична кампанія, результати якої важко назвати позитивними. Щодня у світі гинуть люди, цілі соціальні системи живуть у постійному страху.

Перенести центр тяжіння у боротьбі із тероризмом  з каральних заходів

на прогнозування та соціальну профілактику –

єдиний  шлях підвищення її ефективності.

Впровадження профілактики тероризму потребує деяких уточнень існуючих антитерористичних концепцій. Зокрема, у існуючих правових нормативних документах усіх рівнів, від глобальної Контртерористичної стратегії ООН, до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» та розроблених на підставі його норм відомчих інструкцій, основний наголос  робиться на терористичну діяльність як факт, що відбувся і вимагає реалізації антитерористичних планів, що включають застосування сили, і не достатньо уваги приділяється технологіям превентивної нейтралізації соціальних конфліктів, які виступають глибинними соціальними причинами тероризму.

Адже профілактика тероризму – це сукупність соціальних процесів, спрямованих на мінімізацію теророгенності соціальних систем шляхом проведення відповідних попереджувально-профілактичних заходів; заходи соціального, правового, виховного та іншого характеру, спрямовані на нейтралізацію або усунення причин і умов вчинення тероризму, які полягають у цілеспрямованому, попереджувальному впливі на осіб (груп осіб, організацій, рухів тощо) з антигромадською поведінкою, як в їх власних інтересах, так і в інтересах суспільства, а також спрямовані на зниження в осіб ризику стати жертвами терористичних (злочинних) посягань.

Іншим аспектом цієї проблеми  є необхідність демонтажу соціального підґрунтя підтримку тероризму. Владі потрібно вживати ефективних заходів  щодо інформування місцевого населення про те, що українська влада вживає заходів щодо фінансового забезпечення функціонування Донецької та Луганської областей, здійснення соціальних виплат.

Головним завданням є позбавлення соціальної підтримки терористів з боку місцевого населення. 

Важливим іспитом для нинішньої влади також стане початок отоплювального сезону, успіх якого на пряму залежить від рівня довіри до влади, віри в її здатність і спроможність забезпечити потреби громадян.

Таким чином, за умови законодавчого регулювання профілактики тероризму уможливлюється створити дієві засади для реальної участі інститутів громадянського суспільства і державній політиці протидії тероризму.

Мені як батьку, теж хочеться, щоб:

1) у домівках було затишно і тепло,

2) діти навчалися в школі,

3) а наші кохані жінки  плекали тепло і любов, частіше посміхалися і творили щасливі родини, які виступають джерелом успішної та ефективної країни.

Переконаний, що таке бажання є спільним для будь-якого чоловіка незалежно від його місця проживання, мови, якою він спілкується, поглядів на державний устрій країни.

Україну ми створили 24 серпня 1991 року, зараз, у 2014 році нам потрібно творити УКРАЇНЦІВ.