Професор Ліпкан,

Голова Інституту геостратегії і стратегічних комунікацій  ГОСЛ

Вітаю всіх Батьків!

Сьогодні величне свято – день Батька.

В Україні воно відзначається нещодавна. Але це свято є вкрай значущим.

Що зараз означає для молоді бути Батьком? Чи хтось з них задумується, окрім лайків в інсті та інших соцмережах про власну роль в якості Батька або ж цінує власного Батька, нехай і не на мерсі нехай і без 100 00 дописувачів у соцмережах?

Карантин яскраво довів, що більшість вчителів як середньої, так і вищої школи є некомпетентними та низько фаховими. Це, на жаль, моя особиста думка. Але зараз не про це. І що ж у цьому знаннєвому колапсі робити нашим дітям, хто візьме на себе відповідальність за майбуття наших дітей? – БАТЬКО!

Що означає бути батьком?

Бути Татусем означає бути відповідальним. А що таке відповідальність саме крізь призму батьківства: це свідоме не лише ставлення, а й усвідомлена цілеспрямована діяльність Батька щодо формування та дотримання:

• норм суспільної необхідності,
• батьківських обов’язків,
• соціальних завдань в контексті реалізації засадничих положень сімейної, в  тому числі й державної політики
• норм і цінностей.

Бути відповідальним означає чітко усвідомлювати як суть та значення власної діяльності, так і формувати передумови для спадкоємності такого усвідомлення у своїх дітей, формування розуміння у них значення власного розвитку в контексті розвитку соціальної системи крізь призму національних інтересів.

Перманентне зростання сімей як тенденція сьогодення з часом буде іншою. Імперії одинаків у різних соціальних системах, стають дедалі ширшим трендом, а правильно казати — ознакою бездіяльності та імпотентності сучасної цивілізації щодо ролі Батьків у всесвіті.

Адже сьогодні Батьки втратили свою роль дороговказів майбуття. Вона, на жаль, перекладена на матерів. І справа тут не лише в не притаманній природі „гендерній рівності”, а в розбалансованій аксіологічній системі. А це хибно і помилково – це суперечить природі, а отже і призводить до виродження нації. Свобода, воля — це рівень вищого розвитку соціальної системи. До цього рівня слід розвинутися самому, а не попавши туди з мисленням рабів, ремствувати про не зрозумілі для самого себе категорії.

Знати букви, не означає уміти читати.

Можливо, певну роль у такому культі матері зіграв Т. Шевченко, прирівнюючи матір до Богородиці, тим самим формуючи культ Матері.

Безумовно в Україні є достатнє літературне підґрунтя для усвідомлення ролі Батьківства, це і :

• „Третя рота” В. Сосюри;
• „Тарас Бульба” М. Гоголь;
• „Кайдашева сім’я” І. Нечуй-Левицький;
• „Сини” В. Стефаник.

Насправді ж в українській літературі більша роль саме у вихованні відводиться матері.

Натомість, напрочуд багатогранне поняття відповідальності має влучно вписуватися в контексті сучасного Батьківства. Нині воно може бути описано такими словосполуками і втілено у практичне життя, адже Батько МАЄ :

• володіти і ефективно управляти почуттям відповідальності;
• відповідально поводитися;
• узяти відповідальність на себе щодо формування орієнтирів та передачі традицій норм та цінностей;
• чинити гідно, свідомо та відповідально;
• посісти відповідальне становище як в рамках власної родини, так в рамках усієї соціальної системи.

Нині відбувається нівелювання Батьківських цінностей: молоді не поважають старших, молодь зневажає на людей старшого віку, вона перестала цікавитися історією, героями стають не власні Батьки, а віртуальні персонажі з Ютьюб та інших соцмереж, рівень насильницької злочинності особливо серед молоді катастрофічно зростає, у молоді відсутнє цілепокладання та взагалі цілі розвитку як особистості, так і соціальної системи, в якій вони планують розвиватися.

На сучасному етапі в рамках формування сучасного образу Батьківства, напевно слід розвивати та утілювати у життя власні національно обумовлені та традиційно усталені поведінські моделі і патерни.

Повага до слабкої половини: незважаючи на рекламу і усілякі спроби прирівняти жінку до чоловіка, кожен з нас виконує власні соціальні ролі, і роль Батька у формуванні цінностей, родинного стрижня, напрямів розвитку родини і всієї соціальної системи є непересічною і не може бути заміненою жінкою.

Взаємоповага і любов подружжя як основа щасливого шлюбу і батьківства: в сучасному світі, де культ насильства виведено в ранг норми, повага до жінки, кохання, толерантність і поступки сьогодні подаються лише як слабкість, примха минувшини. Неприйнятність і помилковість таких трактувань дуже яскраво проявилась в травні – червні 2020 року у США та багатьох країнах „спокійної і толерантної” Європи під час масових безладів по усьому світу щодо рівності „правосуддя” до будь-яких- громадян, що вилилося у чисельні і сплановані акти мародерства, масових безладів і загрозах конституційного ладу. Отже відсутність поваги до подружжя, відсутність щасливого шлюбу, незважаючи ні на який рівень ВВП, та інші віртуальні індекси та індикатори, призводить до соціальних конфліктів.

Успіх і щастя — різні за своїм змістом категорії.

Слід дітей зі школи навчати відповідальному батьківству, вивчати, що таке не лише Батьківська любов, а й синівська вдячність, батьківський та синівський обов’язок, почуття обов’язку.

У чому коріння сьогоднішнього свавілля, нескінченного правового нігілізму, відвертого хамства та скочування у прірву безмежної ненависті та взагалі деінституціоналізації? Саме у тому, що на шкільних лавах вихователі минувшини навчають лише лібертаріанським трендам щодо „прав людини”, „прав дитини” та інших прав, катастрофічно помилково порушуючи іманентний баланс категорії „права — обов’язки”.

Немає права без обов’язків! Діти мають право на виховання, водночас вони несуть обов’язок дослухатись до Батьків і вчителів і бути чемними. Діти мають право на життя, само як і Батьки мають право на життя, і коли Батьки переходять до періоду відпочинку, то Діти мають виконувати свій синівський обов’язок, а не апелювати до батьківського обов’язку щодо продовження піклування про них, незважаючи на вік дітей.

Якщо діти навчаться синівському обов’язку до своїх батьків, то вони по-іншому ставитимуться і до інших батьків, і взагалі до старшого покоління. А це в цілому впливатиме на культурний рівень розвитку соціальної системи, рівень толерантності і як наслідок формуватиме засади до щастя як внутрішнього стану особистості.

Чи можна хоч когось з українських політиків назвати батьком нації?

Чи ставляться політики, які зараз відіграють певні ролі на владній шахівниці, до Батьківщини само так, як до СВОЄЇ родини, а до громадян України як до своїх дітей?

Що означає бути Сином?

І дзеркальне запитання: А що означає бути Сином?

Сином Батька, Сином родини, Сином Батьківщини?

Чи можуть сьогодні політики відверто і потужно вимовити слова: „Я — син своєї Батьківщини”…

Попри біль і втому маємо розправити Батьківські крила.

Позбутися самотності і позбутися глибоко самотніх очей: одиноких дітей, одиноких жінок, одиноких чоловіків, спустошеної соціальної системи.

Справжній Батько не може залишити на самоті, він, попри божевілля світу і нескінченні спроби руйнування інституту сім’ї, має сіяти сім’я щастя і розвою на благодатній Українській землі.

Справжній Батько має розсіяти світом любові і віри в добро і щастя весь туман, розкрити очі, закуті в ланцюги темряви самолюбування і самозакоханості сучасного світу.

Немає крил, немає руху. Батько надихає на нові звершення, він є крила і є рух!

Роль батька в світі є нетлєнна

Вона ніколи незабвєнна,

Вона — основа для життя

Назад немає вороття!!!

P.S.

Сьогодні, в цей день 21 червня, багато років тому, я втратив свого Батька — людину, яку я безмежно кохав і поважав, незважаючи ні на які обставини. Будь-яке слово, написане мною вище просякнуто не лише моїм розумом, а й моїм відкритим серцем. Я щиро і глибоко впевнений у непересічній і визначальній, епохальній ролі Батька як для конкретної родини, так і для будови сильної та щасливої соціальної системи.

Бережіть Татусів, цінуйте кожну мить життя з ними, вчіться у них усьому гарному, головне — вчіться бути справжніми Татусями, просто кохайте і любіть, поважайте та піклуйтеся про них. Адже почасти життя не вистачає на те, щоб просто сказати: „Батько, я кохаю тебе!”

Життя таке швидкоплинне, воно пролетить немов одна мить, і ти навіть не встигнеш збагнути, як життя твоє вже геть інше.. воно вже без наших рідних і близьких, які здавалося б, мають бути з нами вічно…

Джерела:

1. Сунь Ятсен : https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%83%D0%BD%D1%8C_%D0%AF%D1%82%D1%81%D0%B5%D0%BD

Как-то так получилось, что к этой теме я обращался 2 раза.

Первый раз, когда снимался в эфире передачи “Шалені татусі”, которая выходила на канале Интер. Основная провозглашенная на тот момент задача данного проекта, с которой я полностью был солидарен, это информирование “широкой общественности с привлечением мощного информационного ресурса” о роли отца в современном мире, постулирование непреходящей ценности участия отца в воспитании детей. Справился ли проект с этой целью…. Думаю нет, поскольку желание сделать новое шоу превысило более простую по своему наполнению функцию. Но на тот момент, я свято верил, верил, потому что разделяю действительно ценности семьи – основной ячейки любой продуктивной антропологической системы. На самом деле думаю о роли отца в жизни современного общества. Ведь проблемы бездуховности, недоверия власти, неуважения к старшим, непочитания своих традиций, поклонения иноверцам и попустительство надругательству над историей, святынями и вообще трансформации сознания – проблемы отсутствия сформированной роли отца – как творца мироздания и оплота.

Повторюсь, на тот момент – 17 сентября 2010 года, я оптимистично поверил слогану проекта, и потому сочинил несколько фривольное, но оптимистичное стихотворение, которое так и назвал Ода отцовству

ОДА ОТЦОВСТВУ

Папой быть сегодня модно:
Это стильно и удобно,
Папа – модный атрибут,
Папа может здесь и тут

Папа памперсы меняет,
Папа сопли вытирает
Кушать варит, одевает -
Папа сильно помогает.

Папа деньги несет в дом,
Покупает только он,
Он из сада заберет,
На занятия ведет.

Папа есть опора в жизни:
Он как светоч и оплот,
Он всегда во всем поможет,
От беды убережет.

Интеллект, досуг и спорт -
Папа в мир детей ведет,
Папа в жизни наставляет,
Счастья детям он желает.

На работе он – начальник
Для страны он – гражданин
Для детей – любимый папа
Самый лучший семьянин.

Любите пап, цените их вниманье,
Которого порою нам не достает,
Коль с папой будет пониманье,
То в жизни будет лишь вперед!

Отец есть роль не всем посильна,
Она от Бога лишь дана,
И все зависит лишь от силы,
Энергии души, с которой создана.

Пусть папы деток своих любят,
Любовь жене пусть отдают,
И чтоб семья была счастлива,
И радость там нашла приют!

Владимир Липкан, 17.09.2010

В этой, на первый броский взгляд, незамысловатой и, в  определенной мере, провинциальной картине, с довольно скудными локациями, настолько сильным оказался сценарий, настолько проникновенно сыграл Богдан Ступка, что я был просто поражен, как можно так выразительно и глубоко, многоголосно и проникновенно…. молчать.

Основной лейтмотив картины: отношения в большой семье, главой которой является главный герой – Платон Ангел (Б.Ступка). В семье есть несколько сыновей, дочка. У каждого своя извилистая и неповторимая судьба: у кого счастливая, у кого не очень, а у кого все постоянно под вопросом. И вот в этом постоянном жизненном круговороте главный герой выступает своеобразным оплотом, собирая детей на выходных у себя в доме, проводя разбор полетов и давая свои напутственные настановы, которые отнюдь не выглядят мракобесно поучительно, пафосно риторически и ортодоксально атавистически, напротив: это голос доброй, глубокой души и отзывчивого сердца любящего своих детей отца, который каждое свое мгновение, каждый свой вздох посвятил служению высшей цели: СЧАСТЬЮ СВОЕЙ СЕМЬИ. Ибо тот, кто сумеет сделать свою семью счастливой, сможет сделать счастливой и свою нацию.

Я настолько прочувствовал эту картину, что просто не мог не написать стихотворение.

Вот так, собственно и родилась вторая, более осознанная версия,  о роли отца. Ведь на момент написания данного стихотворения у меня уже было три сына.

Потому свое стихотворение я посвятил как теме РОЛИ ОТЦА, так и величайшему творческому гению украинской эпохи БОГДАНУ СИЛЬВЕСТРОВИЧУ СТУПКЕ.

РОЛЬ БАТЬКА

Світлій пам’яті Богдана Ступки

Роль батька в світі є священна
І Богом є благословенна.
Без батька світ не бачать діти
І не отримують просвіти.

В родині батько – патріарх,
Як для держави є монарх,
Його слова – це одкровення,
Вони як боже провідення

Для жінки – мужній чоловяга,
Одвічно в праці – він трудяга
І за його могутньою спиною
Дружина почувається в покої.

Батьківське слово є наказ
Це слушний є дороговказ
І дітям радо дослухатись
Порад батьківських не цуратись.

Батьківська воля це є шлях
Не дасть він збитись впопихах
Буремний світ завжди звабливий
Почасти й може метушливий.

І саме в цій життєвій каруселі
Дитя пливе геть із оселі.
І тут є батько на сторозі,
Завжди він радо допоможе

Почасти нехтують батьками,
Зневагою пихатість прикриваючи свою,
Однак батьківська роль строката,
Лиш Він веде до вівтарю.

Одвічне бідкання на силу,
Що батько може волю дать,
То сину й донці є потрібні,
Без них характеру не стать.

Батьківське дітям потурання
Лиш клоунадне спромогання,
Яке призводить до свавілля,
Формує дух лиш на дозвілля.

Насильство в корені невірно,
Воно Ламає зміст душі,
По суті є воно огидне,
Лишає тіло в самоті.

Проте, відмінно від свавілля,
Є покарання – не насилля.
Зміст покарання у Просвіті,
Тому й призначенням є діти.

Ті діти, що є неслухняні,
Які батьків своїх, цураючись, не чтуть,
Які постійно є в поневірянні,
Без батька хай куди зайдуть.

Які, нудьгуючи, все стогнуть
Що прєдки в них такі-сякі,
Які весь час щось вічно хочуть,
Хоч самі мусять щось ректи.

Тож батько силу докладає,
Яка іде зсередини душі,
Дитину він завжди кохає,
Які б не трапилось плющі.

Дитина має міцно знати,
За що її будуть карати.
Так само має вона знать,
За що ми будем вихвалять.

В житті є правило одне:
За все слід відповідь давати,
Тож дітям цей канон дає
Все те, чого не можна забирати!

Це віра в батька і родину,
Любов до власної країни,
Світогляд миру і добра
І справедливість торжества.

Є ідеали в світі цьому:
Вони формуються удома.
В утробі матері із молоком,
Передається все з добром.

А батько в душу їх вселяє
Натхненно він допомагає,
Світогляд формувати, помилятись,
З любовю в серці жити, світом милуватись.

Батьківській образ є взірець,
Такий собі життя вінець:
Татусь – основа розуму, життя
Без батька – темний світ, почасте забуття.

Блукання темрявой незнання,
Неусвідомлене гойдання,
Постійний пошук самого себе -
Без батька це – не те не се.

Без батька складно в житті жити,
Ці ідеали вірно розуміти,
Батьківський досвід, воля, сила -
У Батька все це є красиво!

Ці ідеали споконвічні,
Нехай і є анахронічні,
Проте на них весь світ стоїть
Традицій мариво світить.

Як сонце віру мусять Мать,
Родину й батька почитать,
Любити Батьківщину власну,
Завжди красиву і прекрасну!

Роль батька в світі є нетлєнна
Вона ніколи незабвєнна,
Вона – основа для життя,
Назад немає вороття!

Володимир Ліпкан, 12.12.11, 26.12.11