В этой, на первый броский взгляд, незамысловатой и, в  определенной мере, провинциальной картине, с довольно скудными локациями, настолько сильным оказался сценарий, настолько проникновенно сыграл Богдан Ступка, что я был просто поражен, как можно так выразительно и глубоко, многоголосно и проникновенно…. молчать.

Основной лейтмотив картины: отношения в большой семье, главой которой является главный герой – Платон Ангел (Б.Ступка). В семье есть несколько сыновей, дочка. У каждого своя извилистая и неповторимая судьба: у кого счастливая, у кого не очень, а у кого все постоянно под вопросом. И вот в этом постоянном жизненном круговороте главный герой выступает своеобразным оплотом, собирая детей на выходных у себя в доме, проводя разбор полетов и давая свои напутственные настановы, которые отнюдь не выглядят мракобесно поучительно, пафосно риторически и ортодоксально атавистически, напротив: это голос доброй, глубокой души и отзывчивого сердца любящего своих детей отца, который каждое свое мгновение, каждый свой вздох посвятил служению высшей цели: СЧАСТЬЮ СВОЕЙ СЕМЬИ. Ибо тот, кто сумеет сделать свою семью счастливой, сможет сделать счастливой и свою нацию.

Я настолько прочувствовал эту картину, что просто не мог не написать стихотворение.

Вот так, собственно и родилась вторая, более осознанная версия,  о роли отца. Ведь на момент написания данного стихотворения у меня уже было три сына.

Потому свое стихотворение я посвятил как теме РОЛИ ОТЦА, так и величайшему творческому гению украинской эпохи БОГДАНУ СИЛЬВЕСТРОВИЧУ СТУПКЕ.

РОЛЬ БАТЬКА

Світлій пам’яті Богдана Ступки

Роль батька в світі є священна
І Богом є благословенна.
Без батька світ не бачать діти
І не отримують просвіти.

В родині батько – патріарх,
Як для держави є монарх,
Його слова – це одкровення,
Вони як боже провідення

Для жінки – мужній чоловяга,
Одвічно в праці – він трудяга
І за його могутньою спиною
Дружина почувається в покої.

Батьківське слово є наказ
Це слушний є дороговказ
І дітям радо дослухатись
Порад батьківських не цуратись.

Батьківська воля це є шлях
Не дасть він збитись впопихах
Буремний світ завжди звабливий
Почасти й може метушливий.

І саме в цій життєвій каруселі
Дитя пливе геть із оселі.
І тут є батько на сторозі,
Завжди він радо допоможе

Почасти нехтують батьками,
Зневагою пихатість прикриваючи свою,
Однак батьківська роль строката,
Лиш Він веде до вівтарю.

Одвічне бідкання на силу,
Що батько може волю дать,
То сину й донці є потрібні,
Без них характеру не стать.

Батьківське дітям потурання
Лиш клоунадне спромогання,
Яке призводить до свавілля,
Формує дух лиш на дозвілля.

Насильство в корені невірно,
Воно Ламає зміст душі,
По суті є воно огидне,
Лишає тіло в самоті.

Проте, відмінно від свавілля,
Є покарання – не насилля.
Зміст покарання у Просвіті,
Тому й призначенням є діти.

Ті діти, що є неслухняні,
Які батьків своїх, цураючись, не чтуть,
Які постійно є в поневірянні,
Без батька хай куди зайдуть.

Які, нудьгуючи, все стогнуть
Що прєдки в них такі-сякі,
Які весь час щось вічно хочуть,
Хоч самі мусять щось ректи.

Тож батько силу докладає,
Яка іде зсередини душі,
Дитину він завжди кохає,
Які б не трапилось плющі.

Дитина має міцно знати,
За що її будуть карати.
Так само має вона знать,
За що ми будем вихвалять.

В житті є правило одне:
За все слід відповідь давати,
Тож дітям цей канон дає
Все те, чого не можна забирати!

Це віра в батька і родину,
Любов до власної країни,
Світогляд миру і добра
І справедливість торжества.

Є ідеали в світі цьому:
Вони формуються удома.
В утробі матері із молоком,
Передається все з добром.

А батько в душу їх вселяє
Натхненно він допомагає,
Світогляд формувати, помилятись,
З любовю в серці жити, світом милуватись.

Батьківській образ є взірець,
Такий собі життя вінець:
Татусь – основа розуму, життя
Без батька – темний світ, почасте забуття.

Блукання темрявой незнання,
Неусвідомлене гойдання,
Постійний пошук самого себе -
Без батька це – не те не се.

Без батька складно в житті жити,
Ці ідеали вірно розуміти,
Батьківський досвід, воля, сила -
У Батька все це є красиво!

Ці ідеали споконвічні,
Нехай і є анахронічні,
Проте на них весь світ стоїть
Традицій мариво світить.

Як сонце віру мусять Мать,
Родину й батька почитать,
Любити Батьківщину власну,
Завжди красиву і прекрасну!

Роль батька в світі є нетлєнна
Вона ніколи незабвєнна,
Вона – основа для життя,
Назад немає вороття!

Володимир Ліпкан, 12.12.11, 26.12.11