28 лютого 2022

Володимир Ліпкан

Ординці кровожерною ордою

Вночі напали, в хижий час.

А НАТО все було в одстої:

Одвічно ним вже не до нас.

***

А ми цього насправді й не чекали,

Ми знали справжню ціну тим „поводирям”.

Закрив воєнні всі забрала

Дали ординцям самі по зубам.

І як завжди вони „застерігали”,

Тягнули, перемовини з ордой.

Тож більшість з них в штани наклали:

„Стратеги”, що не звикли думать головой.

Які бездумні, бридкі і огидні,

Такі кумедні, слабі й водночас чужі.

Нарешті ми вже точно зрозуміли, хто ви:

Хоч як не лізли ви в поводирі.

Сиділи мовчки, все чекали:

Коли ж держава наша упаде!

Але, на диво, мокши всрались

Свобода нам — понад усе!

Це гасло є не просто як говірка,

Це гасло в серці кожного із нас.

Тож, некмітливі ви стратеги,

Не врахували ви ментальний час.

Як фенікс відродились ми крізь попіл,

Як сокіл стрімко подолаєм перехід.

Не прагнемо до політичних ми утопій:

Лиш ми рішатимо: як рухатись вперід!

Однині самі будемо рішати,

Коли і де, з ким, як нам воювать.

Ви вмієм добре аналізувати

Ми — нація стратегів, і не слід це забувать!

Наразі українська зброя – символ волі, 

Вона — дороговказ у світ добра, любові.

Добро слабким ніяк не може бути

Ординські наративи нам ніколи не забути.

***

Свобода, воля, цінності народу —

Для нас, для українців, це не просто звук.

Коли ж москальські дикі орди згинуть,

Всі втямлять: нас ніколи не пройдуть.

А ви сидіть і далі все спостерігайте,

Збирайтесь, обговорюйте, рішайте.

Але, пробачте.. це вас виключило із процесу

Бо, власно ми, не схочемо ексцесу.

Сидіть, ми вже подбаємо про вас, 

Тепер Ви — є дитиною для нас.

Ви налякались безнадійно

Хоч виглядали претензійно.

Назвіть бодай одну війну,

Де б НАТО доблесно перемагало?

То порахуйте кількість, ну бодай якусь,

Кому життя воно все ж врятувало?

Бюджети, фонди, зброя ада…

Це все картинка для кіно.

Коли ж прийшло фашистське стадо

То де ж то НАТО, де воно?

Злякалось встрягнути в війну,

Бо „хтось” на кнопку мав нажати?

Так ось і новина сумна:

Ви не такі круті хлопаки !

Навіщо в руки зброю брати?

Навіщо гарцювати тут і там:

Коли Ваш час прийшов допомагати,

Вас не було: то стид і срам!

Нехай засяє блиск від перемоги

Бо ми воюєм за Свободу!

Воюєм на своїй, а не чужій землі

Женемо ворога, женемо навіки!

Володимир Ліпкан

Сьогодні відбувається частотний перехід:

Хто залишився тут, а хто вже втік..

Ординці не потрапили в життя потік,

Тож ж час їх сплинув: простір вже утік.

Владимир Липкан

Братский народ говорили они

И ночью так подло напали.

Славянский народ, твердили они

А ночью дома нам взрывали.

В потёмках, стремглав, собирая детей

Понять, осознать не успели:

Ведь мы оказались в плену у идей,

Ведь это лишь мы в мире жить так хотели.

В 2016 года написал стихотворение “Ілюзія братерства“. Прошло чуть более 6 лет, и пришлось вернуться к этой теме снова, но уже в новому контексте