Lipkan V. A.
Legal regime of tax secret in Ukraine : [monograph] / V. А. Lipkan, Y. F. Zbinskiy / Edited by Dr. V. A. Lipkan. — К. : V. A. Lipkan, 2018. — 372 p.
ISBN 978-966-97758-0-1
The monograph is devoted to theoretical, methodological and legal problems of the legal regime of tax secret in Ukraine. The paper defines the term «tax secret», «secret tax legal regime», «the effectiveness of the legal regime of tax secrecy». The condition of the national normative legal acts that regulate the development of the information society and the international information legislation is analyzed. The basic features of tax secrecy and legal regime of tax secrecy. The characteristic elements such legal regime for tax secrecy in Ukraine as the purpose, principles, subjects of the legal regime of tax information, liability for the breach, and especially the institutional mechanism for ensuring a functional legal regime for tax secrecy in Ukraine.
In order to further improve the legal regime for tax secrecy in Ukraine were asked to make appropriate amendments to the national tort laws, and to develop and approve the Regulations on the procedure of preparation, accounting, storage and destruction of documents, cases, publications and materials containing tax secret in tax authorities of Ukraine.
The monograph is a logical continuation of the series «ORDO ORDINANS» of Dr. V. Lipkan scientific school and will be useful for graduate students, researchers, practitioners and for everyone who interested in the systematization of information legislation

The thesis work is devoted to the nature and procedure of resolving service disputes. Deals with the nature of a public official relations, defined their place in the subject of administrative law.
The concept of service dispute reveals its essence, the classification of such disputes, official entities described dispute by its subject and grounds. Separately disclosed resolving service disputes without going to court (extrajudicial procedure), also described the process of solving disputes in official administrative proceedings. Manufactured concrete proposals and recommendations for improving the resolution of disputes in official administrative law.
The monograph is a logical continuation of the series „ORDO ORDINANS” of Dr. V. Lipkan scientific school and will be useful for graduate students, researchers, practitioners and for everyone who interested in the resolving service disputes.

ГЛОБАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ СОЮЗНИЦЬКОГО ЛІДЕРСТВА
АКАДЕМІЯ БЕЗПЕКИ ВІДКРИТОГО СУСПІЛЬСТВА
АКАДЕМІЯ НАУК ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ
В. А. ЛІПКАН, І. М. СОПІЛКО, В. О. КІР’ЯН
ПРАВОВІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ
ІнформаційнОГО СУСПІЛЬСТВА
В УКРАЇНІ
Монографія
За загальною редакцією В. А. Ліпкана
ФОП О. С. Ліпкан
Київ 2015
УДК 354.42/.44
ББК Х621
Л 613
Рекомендовано до друку вченою радою
Інституту майбутнього Глобальної організації союзницького лідерства
(протокол № 3/2015-м від 27 липня 2015 р.)
Рецензенти:
О. В. Кушнір — кандидат юридичних наук, радник президента Глобальної організації со-
юзницького лідерства
Ю. Є. Максименко — кандидат юридичних наук, доцент, голова Інституту інформаційно-
го права Глобальної організації союзницького лідерства
І. М. Рижов — доктор юридичних наук, доцент, віце-президент Академії безпеки відкри-
того суспільства
В.С. Цимбалюк — доктор юридичних наук, старший науковий співробітник, завідувач на-
уковим відділом теорії та історії інформаційного права Науково-дослідного інституту
інформатики і права Національної академії правових наук України
М.Я. Швець — доктор економічних наук, професор, член-кореспондент Національної ака-
демії правових наук України, професор кафедри інформаційних технологій Національ-
ної академії внутрішніх справ

Монографію присвячено теоретичним і правовим засадам розвитку інформаційного суспільства в Україні. У роботі визначено такі поняття: «державна інформаційна політика», «інформаційне суспільство», «інформаційна ідентичність», «інформаційні інтереси», «інформаційна ідеологія», «безпека інформаційного суспільства», «загрози інформаційному суспільству», «гібридна війна», «інформаційний простір», «інформаційна глобалізація», «інформаційна культура», «інформаційний порядок», «інформаційний потенціал держави», «інформаційні ресурси», «інформаційний суверенітет» та ін. Проаналізовано стан вітчизняних нормативно-правових актів, що регулюють розвиток інформаційного суспільства та міжнародне інформаційне законодавство.

Враховуючи системність інформаційної глобалізації, у монографії визначено філософські детермінанти розвитку та подано правову модель інформаційного суспільства; виділено перспективні напрями правового регулювання інформаційних правовідносин та подано методологічні засади формування неопарадигми державної інформаційної політики; запропоновано класифікацію загроз інформаційному суспільству, окремо розглянуто гібридні війни. Акцентовано увагу на питанні розроблення моральної парадигми інформаційного суспільства, положеннях щодо правового регулювання міжнародного інформаційного порядку, а також окресленні причин утворення інформаційних маргіналів.

Монографія є логічним продовженням серії «ORDO ORDINANS» і стане в пригоді державним діячам, народним депутатам, науково-практичним працівникам та усім, хто цікавиться питаннями розвитку інформаційного суспільства та інформаційної політики в Україні.

УДК 354.42/.44
ББК Х621
© ФОП О.С. Ліпкан, 2015.
ISBN 978-966-2439-52-6 © В.А. Ліпкан, І.М.Сопілко, В. О. Кір’ян, 2015

ПРАВОВІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ
Зміст
CONTENTS . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
ПЕРЕДНЄ СЛОВО . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15
PREFACE . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21
ВСТ УП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22
INTRODUCTION . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30
Розд іл 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТ ВА В УКРАЇНІ . . 37
1.1 Стан наукових досліджень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .39
1.2 Правовий вимір концепцій інформаційного суспільства . . . . . . . . . .65
1.3 Поняття та ознаки інформаційного суспільства . . . . . . . . . . . . . . . . . . 76
Висновки до першого розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .93
Розд іл 2. ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИЙ ВИМІ Р
РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТ ВА В УКРАЇНІ . . 101
2.1 Філософські детермінанти розвитку інформаційного суспільства 103
2.2 Інформаційні інтереси як субстрат формування
інформаційного суспільства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 109
2.3 Правова природа загроз в інформаційному суспільстві . . . . . . . . . 127
2.4 Гібридна війна як загроза розвитку інформаційного суспільства 142
Висновки до другого розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 147

Розд іл 3. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ
НЕОПАРАДИГМИ ДЕРЖАВНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ
ПОЛІТИКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 153
3.1 Інформаційна феноменологія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 159
3.2 Інформаційна гносеологія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 172
3.2.1 Обумовленість необхідності окремого дослідження
інформаційної гносеології . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 172
3.2.2 Поняття та зміст методології та методу . . . . . . . . . . . . . . 175
3.2.3 Класифікація методів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 178
3.2.4 Системний підхід . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 181
3.2.5 Діяльнісний підхід . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 189
3.2.6 Праксеологічний підхід . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 192
3.2.7 Теорія справедливості Дж. Ролза . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 197
3.2.8 Висновки з методології . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 203
3.3 Інформаційна онтологія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 204
3.4 Інформаційна аксіологія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 221
3.4.1 Обґрунтування актуальності звернення до теми
інформаційної аксіології . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 221
3.4.2 Рівень дослідженості теми в наукових роботах . . . . . . . . . . . 223
3.4.3 Підвалини формування інформаційної аксіології . . . . . . . . . . 225
3.4.3.1 Поняття аксіології . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 230
3.4.3.2 Поняття цінностей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 234
3.4.3.3 Співвідношення загальнолюдських та національних
цінностей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 237
3.4.3.4 Інформаційні цінності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 240
3.4.4 Інформаційне суспільство як цінність . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 242
3.4.5 Інформаційні права як найвища соціальна цінність . . . . . . . 245
3.4.6 Висновки щодо інформаційної аксіології . . . . . . . . . . . . . . . . . . 249
Висновки до третього розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 254
Розд іл 4. ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ
ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТ ВА В УКРАЇНІ . . . . . . . . . . . . 259
4.1 Стан правового регулювання розвитку інформаційного
суспільства в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 261
Передували їй такі Резолюції ГА ООН: . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 269
Доповіді і записки Генерального Секретаря ООН. . . . . . . . . . . . . . . . 274
Доповіді Цільової групи ІКТ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 274
Додаткові документи: . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 280
Закони України: . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 295
Постанови ВРУ: . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 310
Акти Президента України: . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 313
Акти КМУ: . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 317
Акти органів судової влади: . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 327
Акти органів виконавчої влади: . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 328
4.2 Місце та роль розвитку інформаційного суспільства у
новітній державній політиці України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 329
Висновки до четвертого розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 343
Розд іл 5. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ РОЗВИТКУ
ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТ ВА В УКРАЇНІ . . . . . . . . . . . . 351
5.1 Політика розвитку інформаційного суспільства закордоном . . . . 353
5.1.1 Інформаційна політика Фінляндії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 356
5.1.2 Інформаційна політика Бельгії, Данії та Нідерландів . . . . . 360
5.1.3 Інформаційна політика Швеції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 361
5.1.4 Інформаційна політика Франції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 366
5.1.5 Інформаційна політика Великої Британії . . . . . . . . . . . . . . . . 368
5.1.6 Інформаційна політика Німеччини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 370
5.1.7 Інформаційна політика Канади . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 372
5.1.8 Інформаційна політика США . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 380
5.1.9 Інформаційна політика Китаю . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 387
5.1.10 Інформаційна політика Південної Кореї . . . . . . . . . . . . . . . . . 392
5.1.11 Інформаційна політика Сінгапуру . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 393
5.1.12 Інформаційна політика Японії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 394
5.1.13 Інформаційна політика Литви, Угорщини та Чехії . . . . . . 402
5.1.14 Інформаційна політика Польщі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 404
5.2 Стратегія розвитку інформаційного суспільства в Україні . . . . . . 414
Висновки до п’ятого розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 443
Розд іл 6. Інфор мац ійна іден тичн ість —
кл ючова за сада розви тку інфор мац ійного
суспіль ства в Україн і . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 453
6.1 Поняття ідентичності та його операціоналізація в розвитку
інформаційного суспільства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 458
6.2 Витоки інформаційної ідентичності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 465
6.2.1 Типи інформаційної ідентичності: державна, суспільна,
особистісна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 466
6.2.2 Homo informaticus . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 471
6.2.3 Цінності та ідеологія: грані співвідношення ключових
концептів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 479
6.2.4 Інформаційна ідентичність — консолідуючий чинник . . . . 481
6.3 Чинники, що гальмують формування інформаційної
ідентичності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 486
6.4 Методологія дослідження інформаційної ідентичності . . . . . . . . . 493
6.5 Поняття інформаційної ідентичності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 494
6.6 Проблемоутворювальна матриця формування концепції
інформаційної ідентичності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 495
6.7 Принципи інформаційної ідентичності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 497
6.8 Правовий підхід до розуміння інформаційної ідентичності . . . . . 500
Висновки до шостого розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 506
ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 512
CONCLUSIONS . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 524
ТЕЗАУРУС . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 535
СПИСОК ВИКОРИСТ АНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 589
ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 616
Додаток А. Структурно-функціональний аналіз змістовних ознак
громадянського та інформаційного суспільств . . . . . . . . . . . . . . . . . 616
Додаток Б. Порівняльна таблиця законодавчо визначених
інформаційних інтересів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 618
Додаток В. Співвідношення цілей розвитку інформаційного
суспільства з життєво важливим інтересами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 619
Додаток Д.1. Результати аналізу Закону України «Про основні
засади розвитку інформаційного суспільства в Україні
на 2007–2015 роки» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 621
Додаток Д.2. Основні Стратегічні цілі розвитку інформаційного
суспільства в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 627

Додаток Д.3. Порівняльна таблиця напрямів розвитку
інформаційного суспільства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 630
Додаток Е. Напрями забезпечення інформаційної безпекиУкраїни . . 633
Кори сна бібл іограф ія за темою до слідження . . . . . . . . . 639
Праці наукової школи доктора юридичних наук
Ліпкана В. А. з інформаційної тематики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 639
Монографії, навчальні посібники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 639
Наукові статті, тези виступів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 640
Праці наукової школи доктора юридичних наук
Сопілко І. М. з інформаційної тематики . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 652
Монографії, навчальні посібники . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 652
Наукові статті, тези виступів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 653

ПЕРЕДНЄ СЛОВО
Чому я вирішив започаткувати серію «ORDO ORDINANS»?
Передусім мене спонукало внутрішнє переконання у необ-
хідності подолати той штучний бар’єр, за якого нинішнє поколін-
ня і прийдешня генерація втрачають свій іманентний докорінний
зв’язок. Сучасні проблеми розвитку науки в Україні набули сис-
темного характеру, але до болю прикро, що нині бракує спорід-
неності між науковими поколіннями.
Здебільшого ті, хто вже здобув науковий ступінь, дуже прискі-
пливо й почасти суб’єктивно ставляться до здібного молодого по-
коління, а ще й намагаються нав’язати небезталанній молоді «сво-
єрідну панщину» — безмежне удосконалення власних теоретич-
них досліджень.
Такий інтелектуальний сепаратизм почасти перетворюється на
наукову «дідівщину», коли певні групи докторів наук унеможливлюють
захист дисертацій, прикриваючись сумнівними гаслами про «необ-
хідність удосконалення і глибшого вивчення предмета дослідження».
Отже, нині в науці справжнісінька монополія на певні теми, на-
прями досліджень, що не лише негативно впливає на саму науку,
а й призводить до сумнівів у світло науки, змушує молодь замис-
литись про здатність до самостійної роботи. Причому, нині в Украї-
ні поняття наукової школи чомусь опинилось майже поза законом,
особливо це стосується правових наук. Роль держави — це окре-
ма тема, на жаль, в Україні наука ледь животіє на маргінесі.
Ще хотів би привернути увагу до системи підготовки наукових
кадрів, яка потребує докорінної зміни. Переконаний, що варто
опановувати досвід інших країн, особливо США, де мені пощасти-
ло навчатися. Зокрема, в університетах США підготовка наукових
кадрів здійснюється за тими напрямами, за якими вже працюють
провідні науковці. Таким чином, наявність наукової школи там —
це основний рушій подальшого розвою науки. Саме тому, напри-
клад, у професора Інституту національної безпеки Університету
Делаверу (США) М.Дж. Мілера, який присвятив свій науковий по-
шук проблемам міграції, немає учнів, які досліджували б пробле-
ми реформування юстиції в США або питання відшкодування шко-
ди учасникам кримінального судочинства через неправомірні дії
органів державної влади.
Більш того, порядок унормування і формування аспірантсько-
го корпусу визначається не адміністрацією закладу, а самими
професорами, які власноруч одбирають собі аспірантів. Кожен
професор відповідає за наукове розроблення певної тематики,
кожен рік на це затверджується бюджет, в рамках якого і здійсню-
ється набір найбільш кмітливих та творчих аспірантів. Тому бажан-
ня недолугих спудеїв пересидіти в аспірантурі кілька років там не-
здійсненне. Тож ніколи не вирішить проблем жорсткий адміністра-
тивний контроль, яким хизуються українські ВНЗ, адже річ не в тім,
аби ті, хто поступив, захистили дисертації. Питання у збереженні
наукових традицій, розвитку наукових шкіл і наукового руху до но-
вих горизонтів пізнання.
Неправильне розуміння цього призвело до легітимації поло-
ження, закріпленого в настановах ВАК, про те, що тема доктор-
ської дисертації не може повторювати кандидатської. Утім, про-
бачте, про яку тоді наступність у науці може йтися, коли чиновни-
ки забороняють автору обрати напрям дослідження на все життя,
щоб поступово, згідно з вимогами до оформлення робіт канди-
датського і дисертаційного рівня досліджувати обрану проблему?
Кандидатська дисертація є початком наукового шляху, а док-
торська має слугувати його органічним продовженням. За таких
умов можна буде говорити і про цілісність, і про системність до-
слідження, і про безперервність наукового зростання особистості.
Переконаний, що визначальна роль у підготовці фахового та
компетентного науковця має належати науковому керівникові. Від
його компетенції, педагогічної майстерності, особистих якостей,
вміння мотивувати та сприяти у подоланні фрустрацій на тернис-
тому науковому шляху залежить якість кінцевого продукту — сту-
пінь вартості наукового фахівця. Науковий керівник, наче батько,
який, узявши за руку, веде крізь терни до зірок, буремним світом
науки, де чимало клипнів, а головне — так важко повірити у власні
сили, і так легко зневіритись у можливість наукових перемог. Тому
керівник, на мою думку, виступає своєрідним ordo ordinans — упо-
рядковуючим началом. Не вдаючись у філософський зміст даного
поняття, яке запропонував І. Г. Фіхте, я хотів би наголосити на дирек-
тивному значенні керівника, на необхідності підвищення його від-
повідальності за формування наукових шкіл.

Саме тому я й вирішив започаткувати випуск серії моногра-
фічних видань, в яких знаходили б своє відлуння результат, квінте-
сенція спільної роботи наукового керівника і його учня. Причому
одразу ж зауважу, що, як на мене, то уособлює обумовлений по-
рядок єдине упорядковуюче начало для молодого науковця — його
керівник. Тому братиму до уваги не тільки ті роботи, де я фактич-
но виступав офіційно закріпленим науковим керівником, а й ті, де
безпосередньо був тим упорядковуючим началом для аспіранта і
сприяв його становленню як майбутнього науковця.
Разом із керівником і його учнем безпосередню участь в ре-
алізації проголошеної мною концепції бере спеціалізована Вче-
на Рада, члени якої своїми порадами сприяють подальшому на-
тхненню в удосконаленні роботи.
Відтак, серія «ORDO ORDINANS» — це моя наукова позиція і кон-
кретний внесок у пропаганду системної науки в Україні, в якій на-
укове співтовариство, що складається із вчених, молодих дослід-
ників і майбутніх науковців як найбільш фаховий, інтелігентний та
обізнаний шар української історичної нації — являє собою єди-
ний, цілісний інтелектуальний континуум, епістемологічну спільно-
ту — еліту, яка має формувати дороговкази майбуття, засади на-
ціональної ідентичності та прогресивного розвитку нашої держави.
З непохитною вірою
в переможну ходу науки
В. А. Ліпкан

ВСТУП
Актуальність теми. Розвиток України як незалежної держави здій-
снюється в умовах формування інформаційного суспільства, транс-
формації інформаційної цивілізації. Конфліктний розвиток сучасно-
го світового співтовариства, поєднаний зі зменшенням ефективності
діяльності міжнародних інституцій, а також конфліктогенність укра-
їнського суспільства зсередини, обумовлена нестабільністю правової
системи, утворюють живильне підґрунтя для активізації різноманіт-
них деструктивних сил із метою завдати шкоди Українській держав-
ності.
Це зумовлює необхідність моніторингу інформаційного законо-
давства і приведення його у відповідність до нових соціально-еконо-
мічних, політико-правових та інформаційних реалій. Реформуван-
ня вітчизняного інформаційного права здійснюється в умовах дина-
мічного й інтенсивного процесу інформатизації суспільних відносин,
активізації реалізації інформаційної функції держави, розвитку різ-
номанітних інститутів інформаційного суспільства. Стрімкий розвій
інформаційних правовідносин, поєднаний із імплементацією людино-
центристської концепції, уможливили по-новому оцінити роль інфор-
маційного суспільства у подальшій розбудові громадянського суспіль-
ства в Україні.
Дослідження чинного українського законодавства, а також вивчен-
ня міжнародно-правового досвіду регулювання суспільних відносин
у сфері розвитку інформаційного суспільства свідчать про наявність
системних прогалин у правовому регулюванні, що створює суттєві пе-
решкоди для ефективного розвитку інформаційного суспільства, уне-
можливлює повноцінну реалізацію національних інформаційних ін-
тересів, державної інформаційної політики в цілому.
У даному напрямі безпосередньо питанням розвитку інформа-
ційного суспільства присвячені наукові дослідження таких вчених,

як: О. О. Григор, О. М. Ємельяненко, Є. О. Калашнюк, Г. В. Камаралі,
А. В. Камуз, М. Г. Каращук, О. Г. Кривоконь, В. І. Кушерець, О. О. Мару-
ховський, А. М. Новицький, О. В. Оверчук, О. О. Проскуріна, С. О. Ру-
денко, А. Л. Свящук та ін.
Окремі аспекти проблематики інформаційного суспільства у той
чи інший спосіб досліджувались у наукових працях таких вітчиз-
няних учених, як: В. Ю. Баскаков, В. Д. Гавловський, М. В. Гуцалюк,
М. І. Дімчогло, В. А. Залізняк, В. О. Кірьян, І. А. Кисарець, В. А. Ліп-
кан, О. В. Логінов, Є. А. Макаренко, Ю. Є. Максименко, О. А. Ман-
дзюк, П. Є. Матвієнко, Г. П. Несвіт, Н. Б. Новицька, В. Я. Політило,
Л. І. Рудник, І. М. Сопілко, О. В. Стоєцький, К. Г. Татарникова, А. В. Ту-
нік, К. П. Череповський, О. В. Чуприна, В. С. Цимбалюк, М. Я. Швець,
Т. А. Шевцова, О. В. Шепета, проте конкретні пропозиції щодо вирі-
шення досліджуваних проблемних питань у комплексі не знайшли сво-
го адекватного відображення.
Певне місце відведено аналізові особливостей розвитку концеп-
цій інформаційного суспільства таких зарубіжних вчених, як: О. Бард,
Д. Белл, Я. Зодерквіст, М. Кастельс, Й. Масуда, К. Мей, Е. Тоффлер,
Ф. Уебстер, а також суспільства знань та їх правових складових, запро-
понованих П. Дракером, Ф. Махлупом, Т. Стоун’єром, О. Т. Харчевні-
ковим та іншими іноземними фахівцями.
Водночас методологія формування та розвитку державної інфор-
маційної політики частково закладена в наукових та навчальних пра-
цях вітчизняних дослідників адміністративного та інформаційно-
го права та політики, теорії державного управління, зокрема таких,
як: В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко, І. В. Арістова, В. І. Гурковський,
С. Ф. Джерджа, Р. А. Калюжний, Б. А. Кормич, О. В. Копан, О. В. Ко-
хановська, І. Ю. Крегул, Г. М. Красноступ, А. І. Марущак, Н. Р. Ниж-
ник, І. М. Сопілко, В. Д. Павловський, О. П. Світличний, В. Ю. Степа-
нов тощо.
Утім, проблема правових засад розвитку інформаційного суспіль-
ства в Україні, вивчення та визначення концептуальних засад розвитку
інформаційного суспільства в контексті реалізації державної інформа-
ційної політики досі не стали цілісним об’єктом наукових досліджень.
У наявних роботах багатьох авторів розглянено лише деякі інститу-
ти інформаційного суспільства або доволі поверхово досліджено пев-
ні особливості розвитку окремих його складових. Проте, поза увагою

науковців залишились важливі питання визначення концептуальних
засад ефективного розвитку інформаційного суспільства в контексті
його реалізації.
Більше того, не визначено методологічних засад формування нео-
парадигми інформаційної політики, через що недостатньо досліджені
структурні та функціональні особливості інформаційної політики як
інформаційно-правового феномена.
І хоча згадані дослідження мають вагоме науково-прикладне зна-
чення, вони не можуть через зашореність сприяти системному підви-
щенню ефективності правового регулювання суспільних відносин у
сфері розвитку інформаційного суспільства в Україні як цілісного сис-
темного об’єкта наукових розвідок; не стимулюють прогресивного роз-
витку державної інформаційної політики. У зв’язку з цим актуальними
напрямами виступає вивчення не лише правових, а й концептуальних
засад розвитку інформаційного суспільства як цілісної наукової про-
блеми, а також формування методологічних засад неопарадигми дер-
жавної інформаційної політики.
Окрім того, осторонь залишається проблема методологічного об-
ґрунтування необхідності розроблення концепції інформаційної іден-
тичності як обов’язкової умови розвитку інформаційного суспільства
в Україні, що значно ускладнює реалізацію державної інформаційної
політики, актуалізує проблему надання останній чіткішої соціальної
спрямованості, динамізму й ефективності.
Головною метою дослідження, результати якого викладені в мо-
нографії, виступає визначення концептуальних засад розвитку інфор-
маційного суспільства в Україні через надання науково обґрунтованих
пропозицій щодо підвищення ефективності правового регулювання
розвитку інформаційного суспільства в Україні, а також обґрунтуван-
ня й визначення методологічних засад формування неопарадигми дер-
жавної інформаційної політики України.
Названа мета дослідження сприяла розв’язанню ряду завдань, а
саме:
− визначити рівень наукових досліджень теми правового регулю-
вання розвитку інформаційного суспільства в Україні;
− надати правовий вимір концепцій інформаційного суспільства;
− сформулювати поняття інформаційного суспільства та виділити
основні його ознаки;

− визначити філософські детермінанти розвитку інформаційного
суспільства;
− узагальнити інформаційні інтереси як субстрат інформаційного
суспільства;
− з’ясувати правову природу загроз в інформаційному суспільстві;
− сформулювати визначення та виокремити особливості гібрид-
ної війни як загрози розвитку інформаційного суспільства;
− запропонувати теоретичний алгоритм моделі пізнання інфор-
маційної політики й визначити складові елементи алгоритму
державної інформаційної політики;
− визначити феноменологічні засади державної інформаційної
політики;
− сформулювати засади інформаційної гносеології;
− виявити онтологічні засади державної інформаційної політики;
− розробити засади інформаційної аксіології;
− визначити стан правового регулювання розвитку інформацій-
ного суспільства в Україні;
− узагальнити міжнародно-правовий досвід розвитку інформа-
ційного суспільства;
− запропонувати правову модель розвитку інформаційного сус-
пільства;
− сформулювати напрями удосконалення розвитку інформацій-
ного суспільства в Україні;
− розробити засади концепції інформаційної ідентичності.
Монографія є одним із перших в державі комплексних досліджень
коцептуальних засад розвитку інформаційного суспільства в Україні
як цілісної системи у поєднанні з методологічними засадами форму-
вання неопарадигми державної інформаційної політики.
Новаторськими є:
– подання правової моделі інформаційного суспільства, яку станов-
лять: Стратегія розвитку інформаційного суспільства в Україні,
Стратегія кібербезпеки інформаційного суспільства, Стратегія
е-урядування, Стратегія розвитку телекомунікацій;
– пропозиція доповнити систему шкіл теорій інформаційного сус-
пільства правовою школою, в рамках якої згідно з методологі-
єю компаративістики методів правової рецепції, а також синер-
гетичного та міждисциплінарного підходів досліджуються різ-

номанітні механізми правового регулювання, регулятивна роль
права, ефективність впливу права на суспільні інформаційні від-
носини, що виникають, формуються та розвиваються в інфор-
маційному суспільстві;
– формулювання теоретичних підходів до правового регулюван-
ня розвитку інформаційного суспільства: скептичний підхід, за
якого висловлюються думки щодо неможливості урегулюван-
ня суспільних інформаційних відносин через занадто велику
їх структурованість і динамічність; критичний підхід, заснова-
ний на аналізові реальних тенденцій розвитку інформаційного
суспільства та критичного ставлення до відсутності норматив-
но-правової бази щодо регулювання нових суспільних відно-
син; нігілістичний підхід, за якого висловлюється думка про не-
здатність права регулювати суспільні інформаційні відносини,
а також нездатність та неефективність права як регулятора сус-
пільних інформаційних відносин, які є динамічними; конструк-
тивний підхід, за якого пропонується ухвалити Інформаційний
кодекс України, сформувати систему правового регулювання ін-
формаційних відносин (у сфері інформації);
– для позначення процесів цифрової нерівності пропонується
увести в науковий обіг нові поняття: цифрова асиметрія — за
якої збільшення віку людства не супроводжується адекватним
значним збільшенням індивідуальної тривалості життя, і з кож-
ним поколінням на людину лягає дедалі більший тягар знань,
який вона вже не в змозі засвоїти; інформаційний маргінал —
особа, яка перебуває поза межами інформаційного суспільства,
що втратила свій інформаційний статус внаслідок унікальнос-
ті власної соціокультурної ситуації, при переході до глобальної
взаємодії в рамках інформаціонального капіталізму, і неспро-
можності протистояти нав’язуванню та пристосуватися до якіс-
но нової мережної архітектури інституційних структур інформа-
ційного суспільства; інформаційна інтелігенція — інформацій-
но освічені люди, тобто ті, хто з величезних масивів інформації
уміє відбирати лише потрібну і, використовуючи її, набувати ін-
формаційні переваги над іншими, отримуючи суттєві важелі для
встановлення контролю над інформаційним та іншими страте-
гічними просторами;

– розроблення етапів становлення наукової думки стосовно ін-
формаційного суспільства в інформаційно-правовій доктрині
незалежної України: перший етап (1991–1997 рр.) характери-
зується поверховим розумінням інформаційної сфери, що роз-
глядається лише як складовий елемент національної безпеки і
не усвідомлюється як самостійна складова з відповідним пра-
вовим інструментарієм правового регулювання; другий етап
(1997–2003 рр.) характеризується усвідомленням трансформа-
ції світу з індустріального на інформаційне суспільство і необ-
хідності формування інформаційного права як окремої галузі;
третій етап (2003–2007 рр.) характеризується усвідомленням
необхідності правового регулювання розвитку інформаційно-
го суспільства, що й знайшло своє адекватне відображення че-
рез ухвалення Закону України «Про основні засади розвитку ін-
формаційного суспільства в України на 2007–2015 роки». Тре-
тьому етапу властива поява досліджень монографічного рівня,
предметом яких є безпосередньо захист інформації з обмеже-
ним доступом, особливості доступу до зазначеної вище інфор-
мації та виділення основних видів таємниць; четвертий етап
(2007–2013 рр.) — характеризується практичним розвитком ідей
формування інформаційного суспільства. Це знайшло своє ві-
дображення в ухвалені Концепції розвитку електронного уряду-
вання в Україні, Доктрини інформаційної безпеки України, за-
конів України «Про доступ до публічної інформації», «Про за-
хист персональних даних» тощо. Також на даному етапі значно
активізувалася рефлексія даних питань і в розвідках дослідників
із інформаційної тематики; п’ятий етап (15 травня 2013 р. —
дотепер) — ухвалення Стратегії розвитку інформаційного сус-
пільства в Україні;
– розуміння змісту інформаційної глобалізації, яка полягає в транс-
формації інформаційного суспільства до єдиної макросистеми,
об’єднаної за зразком системи-оригіналу (засновника інформацій-
ного суспільства), в якій інформаційні суспільства здатні до коево-
люції лише в рамках глобального інформаційного суспільства.
У науковий обіг уведено нові поняття, надано їх тлумачення, а та-
кож розширено інтерпретації таких із них: «інформаційне суспіль-
ство», «інформаційний потенціал», «інформаційний простір», «інфор-

маційна глобалізація», «інформаційна ідентичність», «інформаційний
порядок», «інформаційна культура», «інформаційні ресурси», «інфор-
маційний суверенітет», «гібридна війна», «державна інформаційна по-
літика», «інформаційна феноменологія», «інформаційна гносеологія»,
«інформаційна онтологія», «інформаційна аксіологія» та ін.
Елементом наукової новизни є алгоритм формування інформаці-
ологічної парадигми: наукова еліта, що творить інформаціологічну
парадигму: інформаціологію, інформаційне право, інформаційну без-
пеку; освітянська еліта—транслятор інформаціологічних знань: на-
вчальні дисципліни з інформаціологічної тематики, що мають бути
введені для викладання як обов’язкові в усіх ВНЗ гуманітарного про-
філю; управлінська еліта — після отриманих знань на другому рівні, на
підставі верифікації парадигм, розроблених на першому рівні, впрова-
джує її у практичну інформаційну діяльність.
Окремо увагу в роботі приділено новій інтерпретації терміна «ін-
формаційні інтереси» як інтереси інформаційного суспільства, а також
класифікації загроз інформаційному суспільству.
Вперше надається визначення гібридної війни як загрози розвитку
інформаційного суспільства в Україні.
Запропоновано алгоритм складових державної інформаційної по-
літики та теоретичний алгоритм моделі її пізнання.
Новаторським є застосування теорії справедливості Дж. Ролза до
побудови моделі державної інформаційної політики. Внаслідок цьо-
го було отримано три основні авторські інтерпретації теорії справед-
ливості: 1) кожен має рівне право на реалізацію інформаційних прав
і свобод, яка є фундаментальним чином сумісною із аналогічною та
адекватною свободою та інтересами інших; 2) будь-яка інформаційна
цінність має бути доступною для будь-якого індивіда; 3) інформацій-
на нерівність є справедливою тільки тоді, коли несе загальну користь і
компенсує втрати найбільш незахищених прошарків суспільства, най-
менш розвинених інформаційних суспільств.
Одним із елементів наукової новизни є пропозиція теоретичного
алгоритму моделі пізнання інформаційної політики, яка має складати-
ся із таких елементів: 1) інформаційна феноменологія; 2) інформацій-
на гносеологія; 3) інформаційна онтологія; 4) інформаційна аксіологія.
Окремо наукову увагу в роботі приділено формуванню інформа-
ційних цінностей в рамках реалізації концепції інформаційної іден-

тичності, а також удосконалено основи моральної парадигми інформа-
ційного суспільства через формування засад інформаційної культури.
Окремим пластом наукового пізнання у монографії стала концеп-
ція інформаційної ідентичності, ядром якої виступають людські ко-
мунікації в рамках нових трендів інформаційної культури. Основним
засобом збереження інформаційної ідентичності виступає діалог ін-
формаційних суспільств, транзитивність і транспарентність інформа-
ційних культур.
Також авторами запропоновано актуальні напрями дослідження ін-
формаційної ідентичності як важливого підґрунтя вироблення ефек-
тивної інформаційної політики, а саме: а) визначення просторового
виміру боротьби за ідентичність: геополітичний, геостратегічний, ге-
оінформаційний, геоправовий тощо; б) інформаційний вимір бороть-
би за ідентичність; в) інформаційну ідентичність і політику інформа-
ційної ідентичності; г) вплив нових інститутів комунікацій на процес
боротьби за ідентичність; ґ) напрями впливу нових комунікативних
практик на інформаційну реальність і її осмислення як на концепту-
альному, так і на емпіричному рівнях.
Сформовані у роботі висновки та пропозиції визначають напрями
удосконалення правового регулювання розвитку інформаційного сус-
пільства та державної інформаційної політики України.

Lipkan V. A.

The monograph is devoted to theoretical and legal problems of consolidation of information legislation of Ukraine. The work defines such definitions as information, information legislation, law regulation of information relations, systematization of information legislation, consolidation of information legislation. The state of the domestic normative and legal acts that regulate informational relations and international information legislation is analyzed.

Due to large number of aspects related to the increasing efficiency of information legislation of Ukraine, its integration to the standards of international law, in the monograph is considered in detail consolidation of constitutional provisions on legal informational relations in legislation, features of application consolidation in the codification of information legislation of Ukraine etc. Attention is focused on the question consolidation not only as at the stage of systematization of information legislation, but also as process, methodology, methods, ways, means of unification, integration and harmonization of its in the general system of legislation of Ukraine as an important part of national law.

The monograph is a logical continuation of the series «ORDO ORDINANS» of V. Lipkan scientific school and will be useful for graduate students, researchers, practitioners and for everyone who interested in the systematization of information legislation.

CONCLUSIONS

Summing up, in monograph granted the new solution of the scientific task which is to clarify the problem of consolidation of information legislation of Ukraine with the purpose to improve its efficiency.

The theoretical generalization and a new vision of solving scientific problems whose content is a complex legal analysis of the consolidation as a multidimensional, multi-functional component of the systematization of information legislation of Ukraine and the formulation of proposals and recommendations for the implementation of this activity, increasing its level and practical efficiency.

By the results of the research we consider necessary to formulate the most important, practically meaningful and scientifically valid conclusions.

1.  It is enough theoretical and legal studies that provide an opportunity to form of methodological and methodical provisions, concerning consolidation of information legislation in the Ukrainian science of information law. Instead particular system research of consolidation of information legislation was not implemented.

2. The consolidation is considered not only as a stage, but as a kind of structure components of systematization of information legislation in the sense of a continuous process both on scientific and law-making & law enforcement levels.

3. Ratio of the incorporation with consolidation and codification of information legislation is that they are as interdependent stages, processes, trends, techniques, methods, ways, means, in its organic unity form a new quality of its systematization. Thus the highest form of systematization is codification.

4. Legal consolidation, which is implemented by the legislator and the executive authorities in their subordinate legal acts shall be considered as a versatile tool that allows you to form the building blocks of information legislation, provided it is carried out based on the scientific achievements of information law.

5. Consolidation as a means of institutional structuring of legislation of Ukraine on information makes it possible not only to improve it as part of the legal system, but also makes it the orderly and therefore ― accessible to the understanding in the enforcement and law-educational work.

6. Consolidation of information legislation of Ukraine and the international information law as a means of system of law allows to unify and harmonize the national legal component of social relations in accordance with international standards, thus to promote of integration accession to the the global information society, an essential segment of is the development of information society of our country.

7. The analysis of legislation of some countries made ​​it possible to substantiate the position that the consolidation of information law in modern legal systems is an urgent issue. In different countries, this process takes place in different ways, by different methods, methods, means of legislative techniques based on traditions, customs of legal regulation, belonging to the legal system. At the same time is ascertained that the experience of some countries in Ukraine should be applied from a position of constructive criticism considering the scientific justification and the deprivation of the inferiority complex of some Ukrainian scholars who believe that in our country cannot be scientific researches world-class, and any legislative acts – it is only translation from other languages​​, taking into account the laws of Ukraine.

8. Experience of the scientific achievements of Ukrainian scientists concerning the codification of information legislation has been positively received abroad, including the initiative of Ukrainian parliamentarians to develop a model code of Information by Interparliamentary Assembly of the CIS.

9. Improvement of information legislation of Ukraine during its codification, elaboration of the Code of Ukraine on the information is necessary to consider its consolidation with other sectors of the domestic law, particularly those that are codified primarily with the Constitution of Ukraine, the Civil Code of Ukraine and the Criminal Code of Ukraine.

The consolidation of the constitutional provisions on the legal informational relations in the legislation is an important condition for the prospects of its effectiveness. The hierarchy of legal relations defined in the Constitution of Ukraine, must be consolidated in the draft Code of Ukraine on information.

10. Features of the application of consolidation in the codification of information legislation in Ukraine lies in the fact that in our country there are a number of legislative acts in which information is already formulated as defining subject of legal regulation. At the same time are initiated new laws that in the new edition alter the name of existing laws. Given this, the Parliament of Ukraine proposed to suspend the acceptance of new special laws on information sphere, and the central executive authorities to abandon the development of specific draft laws, initiated by the Government. At the stage of the draft Code of Ukraine on the information and its adoption as legislative act should make changes and additions to the Law of Ukraine «On Information». The nature of this law is system forming for information legislation as a branch. After appropriating approbation in the enforcement of its provisions should be consolidated into draft Code of Ukraine on information. Law of Ukraine «On Information» shall lose its validity after the entry into force of the Code of Ukraine on information.

According to the results of our research, in Ukraine already formed the corresponding scientific framework for legal relations in the information sector, particularly in conditions of formation of national information society as a segment of the global information society. A result of studying large number of scientific publications relating to research of informational legal relations formed the view that the majority of domestic researchers seem oblivious to each other’s works. They are mainly oriented to the Russian scientific sources and pay little attention to the scientific publications of researchers in other countries. Basing their inferiority complex some scholars carry over it to the «generalization», such that «our country is far behind the developed countries in the field of not only information technology, but also a scientific and effective legislative support existing information relationships». Regarding the lag in information technology, this statement has a reason, but is debatable concerning legislative provision of public information relations. Perhaps such conclusions were made because the authors do not know the works of other domestic researchers? Today should raise the issue of the lack of development of national information legislation and the scientific knowledge, the lack of consolidation of efforts of Ukrainian scholars, politicians, public figures in support of information law in general and in particular of information legislation.

In most cases, in legal science are singled out two main approaches to understanding species (forms, steps) of systematization. Under the first are singled out four dimensions: incorporation, consolidation, codification and accounting. According to the second ― three main types of systematization: incorporation, consolidation and codification. The position of the second approach we share.

Therefore, consolidation of information legislation we suggest to consider not only as a form or stage of its organizing, but also as an important method of implementation of its incorporation and codification.

Consequently, to further fundamental research the consolidation of information legislation we propose view as multifaceted, meaningful, multi-category, which can be formulated by universal meaning as follows:

«Consolidation of information legislation ― is a social process that is determined by a complex of scientific, organizational, legal ways, means, methods, techniques that in unity form the doctrinally existing methodology of legal formation of legislation on information by certain entities of public relations».

According to researches, after the fragmented, situational creation of information legislation of the country at the stage of its formation, an increasing preference scientists provide the transition to the paradigm of its consolidation at the branch level, followed by codification, the establishment the draft Code of Ukraine on information. According to essence of the Code of Ukraine on information has become a consolidated legislative act, which will determine the basic principles of public relations in the field of information society.

Research of the state of legal regulation of information activities suggests that legislation regarding information rather extensive and constantly exposed to intense amended. On the one hand, this trend is positive, because it reflects the awareness of the need for change in information relationships, and on the other ― makes it difficult to predictability of  law-implementation. Solving Problems for further improvement of information legislation is seen in the proper scientific approach with appropriate financial support from the state.

Problems of regulatory support of information relations in different countries although different in detail, but also have the same symptoms. The above leads to consolidation of the efforts of legal support for the improvement development of the information society at the international level.

Since independence in Ukraine on development of a legislative provision of public information relations affects both the proclamation of European integration priorities and necessity of deepening relations with Russia and other CIS countries – those that have a strong history, and new ones that are shaped by a single Slavic (mostly Russian-speaking) information space. This causes the activation of state support of scientific developments concerning legislative regulation of public information relations in Ukraine. At the same time creates opportunities for increased science-based national consolidation of information legislation of Ukraine and opportunities to move it from the position of an object on subject of international law that can initiate new proposals to the international community in consolidation of its efforts to related the legal regulation of the global information sphere of society as a factor in maintaining international information security.

So, consolidation in the figurative reflection nowadays considered not so much stage as an important technique in the methodology of the codification legislation of Ukraine on the information as the process of its systematization. The legal regulation of informational public relations through further consolidation of information legislation with bylaws will not only contribute to the improvement of the legal system in the information sphere, but also enhance its effectiveness.

We join to the position of those scholars who believe that the system forming legislative act for the informational sphere of society should have such name: the Code of Ukraine on information. Because it more semantically consolidated under the form with the rules of forming categories in the Ukrainian language, and clearly reveals the main object and the subject legal relations regulation. We also believe that the consolidation of legal relations conceptual apparatus concerning information should not blindly copy foreign experience, especially legal and grammatical constructions in Russian.

Developing the consolidated doctrine regarding systemic features of information law is appropriate to determine in the preamble of of the draft Code: what kind of social relations consolidate ordered in this legislative act. Regulation scope the group of public informational relations, chosen for the codification, should be clearly consolidate defined to avoid the legal collisions, contradictions, inconsistencies with other branches of law where the information is a derivative of collateral for their implementation.

Thus, one of distinct trends of contemporary national and international information law is a comprehensive impact on the processes of globalization and inter-state integration. Under such influence are tested by historical time traditional conservative & newest information and legal doctrines and principles, and the mechanism and nature of informational regulation of international cooperation of states.

The Institute of information law is constantly modified due to modernization of the state, the emergence of fundamentally new rights, new institutions that guarantee protection of the rights and freedoms. So naturally affects the evolution of the need for improvement of the regulatory mechanism of regulation legal informational relations.

Thus, this publication is a peculiar synthesis, an attempt to systematize the acquired experience, a combination of theory and practice, a demonstration of own  elaborations and certainly an invitation of concerned persons to further constructive discussions, which will direct this issue from the field of theoretical debates to practical implementation.

Thus, the monograph deserves attention from not only those who hold in their hands the levers that control the fate of the planet, but also those who are interested in the future of world where they live. Here it is possible to paraphrase the words of the Greek politician Pericles:

«To create the future may not everybody, but everyone should know what it will be».

BRIEF CONTENTS

PART 1. THE LEVEL OF SCIENCE RESEARCH AND ITS CORE METHODOLOGY ………………………………………………………………..

Chapter 1 Bibliography of research..

Chapter 2 Methodological basis of research..

Chapter 3 Key definitions of research..

PART 2. legal conditions of CONSOLIDATION of information legislation..

Chapter 1 The state of legal regulation of information  relations in ukraine.

Chapter 2  The structure of legal regulation of information  relations in ukraine.

PART 3.CONCEPTUAL APPROACHES TO CONSOLIDATION OF INFORMATION LEGISLATION UKRAINE

Chapter 1 Consolidation of international law as  background  of harmonization information legislation with it.

Chapter 2 Consolidation of information  legislation in some countries.

Chapter 3 International legal standarts of regulation information relations.

The place and role of soft law in the regulation of information relations

coNclusionS

tezaurus

used litErature

useful bibliography..

CONTENTS

BRIEF CONTENTS.

CONTENTS.

Preface.

gratitude.

part 1

THE LEVEL OF SCIENCE RESEARCH AND ITS CORE METHODOLOGY..

Chapter 1 Bibliography of research..

Historical aspects of consolidation activity

Theoretical aspects

Information law

Information security

Chapter 2  Methodological basis of research..

Chapter 3 Key definitions of research..

Informational legal space, nformational legal medium..

Information legislation

Systematization of information legislation

Codification of information legislation

Incorporation of information legislation

PART 2.

legal conditions of CONSOLIDATION of information legislation

Chapter 1 The state of legal regulation of information  relations in ukraine

Chapter 2 The structure of legal regulation of information  relations in ukraine.

part 3

CONCEPTUAL APPROACHES TO CONSOLIDATION OF INFORMATION LEGISLATION UKRAINE.

Chapter 1 Consolidation of international law as  background  of harmonization information legislation with it

Chapter 2 Consolidation of information  legislation in some countries

Chapter 3 International legal standarts of regulation information relations.

The place and role of soft law in the regulation of information relations

part 4

Improvement of legal regulation of information RELATIONS IN UKRAINE.

Chapter 1 Consolidation of information  legislation as  stage of codification..

Chapter 2 Some questions of substantiation structure of  information code of ukraine, based on researches of  consolidation of information  legislation..

Chapter 3 Doctrine of Information Security of Ukraine: gist, and place and role in systematization activity

coNclusionS

tezaurus

used litErature

useful bibliography..

Systematization of legislation

Development, evolution, modernisation and reforming of legislation

Codification of legislation

Incorporation & Consolidation of Legislation..

Unification & Harmonization of legislation

Origins of Law

Information Law and Information Security

Doctrines

Монографію присвячено теоретичним та практичним проблемам адміністративної відповідальність за порушення порядку державної закупівлі товарів, робіт і послуг. У ній на основі чинного законодавства, наукових поглядів, практики правозастосування визначаються місце державних закупівель в системі засобів публічного регулювання господарської діяльності, з’ясовано сутність державних закупівель, наводиться їх поняття, визначаються поняття та місце адміністративної відповідальності серед інших видів юридичної відповідальності в сфері державних закупівель, сформульовано поняття «адміністративний проступок у сфері державних закупівель», розкрито його ознаки, досліджено об’єктивні та суб’єктивні ознаки його складу, проаналізовано адміністративні стягнення, що застосовуються за ці порушення, а також порядок провадження у справах про адміністративні проступки в сфері державних закупівель.

Сформульовано пропозиції, спрямовані на удосконалення законодавства, що встановлює адміністративну відповідальність за порушення порядку державної закупівлі товарів, робіт і послуг.

Монографія стане в пригоді аспірантам, науково-практичним працівникам та усім, хто цікавиться питаннями здійснення державних закупівель.

L 613 Lipkan V. A.

Administrative responsibility for violation of state procurement of goods and services: [monograph] /  V. А. Lipkan, M. Y. Dovgan / Edited by Dr. V. A. Lipkan. — К. : О. S. Lipkan, 2013. — 302 p.   ISBN 978-966-2439-46-5

Publisher O. S. Lipkan

Administrative responsibility for violation of state procurement of goods and services

 V. A. Lipkan, M. Y. Dovgan

Development Editor: Anriy Kovalchuk Assistant Editor: Rostislav Kaluzny Aditorial Assitant: Oleksiy Piddubny Technology Project Manager: Catrin Boyko Marketing Manager: Irina Mychaylenko Marketing Communication Manager: Olena Lipkan Art Director: Olexander Novikov Print Buyer: Dmytro Lepeshin	Permission Editor: Olga Mashkova Text Designer: Volodymyr Lipkan Photo researcher: Galina Lipkan Copy Editor: Olena Lipkan Illustrator: Olexander Novikov Cover Printer: Dorado Druk Printer: Dorado Druk Pro Bono Advisor: Alexander Mitroff
© 2013, O.S.Lipkan. © V. A. Lipkan, M. Y. Dovgan
ALL RIGHTS RESERVED. No part of this work covered by the copyright hereon may be reproduced or used in any form or by any means — graphic, electronic, or mechanical, including photocopying, recording, taping, Web distribution, information storage and retrieval systems, or in any other manner — without the written permission of publisher.	For more information about our products, contact us at: www.natsecurity.com.ua www.goal-int.org  For permission to use material from this text or product, submit a request at: wlacademic@gmail.com Any additional questions about permissions can be submitted by email to goalleadership@gmail.com
Printed in Ukraine
ISBN 978-966-2439-46-5

The monograph is devoted to theoretical and administrative and legal problems of administrative responsibility for violation of state procurement of goods and services in Ukraine. This papper is the first in the national administrative and legal science monographic research on the administrative responsibility for violation of state procurement of goods and services. In it, based on current legislation, scientific views, practice of law determined by place of public procurement in the system of public regulation of economic activity, The essence of public procurement, given their concept, defined the concept of place and administrative responsibility among other legal responsibility on public procurement, the concept of “administrative misconduct in public procurement” and presents the features investigated objective and subjective features of its composition, analysis of administrative penalties that apply for these violations and order proceedings on administrative offenses in public procurement.
Suggestions to strengthen the legislation that establishes administrative liability for violation of state procurement of goods and services.

Monograph will benefit graduate students, researchers and practitioners, and all those interested in gaining information society.

CONCLUSIONS

In the monograph provided a new solution of scientific task, which is to clarify the issues of administrative responsibility for violation of state procurement of goods, works and services in order to increase its effectiveness.

According to results of the research, we consider it’s necessary to formulate the most important practically meaningful and scientifically valid conclusions.

The national economy is undergoing profound social and economic changes, the essence of which is to recognize Ukraine as the country with market economy, its entry into the World Trade Organization, conducting financial, tax, social and other reforms. All these processes are taking place involving the public administration, that uses a variety of administrative and economic means and mechanisms of regulation of economic activity (legitimation activities, certification and standardization, the use of standards and limits, providing investment incentives, benefits, compensation, targeted innovations & subsidies, etc.), state orders is occupied special place among which.

The state order ― is the means of state regulation of the economy, public administration activities to ensure Priority Public Needs by attracting on paid basis of his performers, entities of different ownership forms, consisting of a combination of sequential procedures for planning, forming, placing such order, making the state contract with the winner and control of its implementation.

The state order constitutes grounds for the state contract. Ratio between these phenomena following.

Firstly, state contract is a legal means of administrative and legal realization of the state order, carried out by applying the procedural and substantive regulations of administrative and other branches of law, that define and establish the rights, obligations and responsibility of subjects of the State order, their legal status during the formation and implementation of the state order.

Secondly, the state order may be in several forms: as a means of state regulation of the economy and as a legal act, which contains a list of products, required to satisfy the state needs.

Thirdly, the adequation of state order & state contracts is theoretically and practically incorrect. State contract is an individual legal act, which shall take effect upon its signing by the customer and performer, and is a form of exercise of the rights and obligations only to those parties. Regime of the state order for the same entities much earlier arises, from the official state formulation of needs, its legal value occurs after publication of the legal act. The purpose of the supplier – making a profit, of state customer – reaching the public interests, formulated during the formalization of the order.

Fourthly, process of implementation the state order consists of the following stages: 1) formation of the state order, and 2) its placement by the conclusion of state contracts, accordance with the established procedure, and 3) implementation of state contracts for the purchase and supply of goods for state needs. Each stage ends with legally significant results: the first ― by formalization of state order, the second ― by signing of the state contract, the third, for state customer ― by juridical fixation of receiving products; for performer ― by formalization the act of putting-acceptance of the works.

Fifthly, the state order has a dual legal nature. On the one hand, it is the economic method of regulation of economic activity, and the second ― the administrative, the powerful influence that is forcing to the conclusion of state contracts to satisfy the state needs in certain areas (defense orders, the State Material Reserve).

Given the latest peculiarity, to call contradictory by nature ways of impacting on economic relations (voluntary and forced) by common name «state order» it is legally incorrect.

It is therefore proposed to reform the system of state order and to distinguish two kinds of state influence on economic activity:

a)             the state order, that includes goods, works and services, procurement of which is conducted according with the Law of Ukraine «On State Procurement» and also with other normative legal acts, ie, when the order for delivery of goods, works and services, their procurement are possible under market conditions;

b)            the state task, that requires mandatory implementation and is realized under special conditions of anticompetitive market environment, due to the recognition of entities only producer in Ukraine and in other cases established by law.

State Procurements ― a way of the state order, that consists in acquisition of goods, works and services by public administration for state funds on a competitive basis (and in some cases ― in the absence thereof), in accordance with the statutory procedures to meet the public interest.

The role of administrative responsibility, which performs important tasks to ensure law and order in the area of State procurement, is increasing with the decriminalization of certain offenses in the economic sphere, the possibility of punishment, not connected with imprisonment.

Administrative responsibility for breach of order of state procurement of goods, works and services is mandatory, in compliance with the established procedure application of justice (judge) to the officials, which provide state procurement, stipulated by the legislation for committing administrative offenses in the field of administrative sanctions, which are made by such persons.

Administrative offense in state procurement is considered the wrongful, guilty (intentional or careless) act or omission of the person who harms economic relations, which are protected by the legislation on administrative responsibility.

Public relations, related to the proper formation, mobilization and allocation of financial resources are the generic object of administrative offenses in state procurement. Public relations, associated with trafficking state finances, are the species object.

Contents of direct objects of administrative offenses in state procurement are determined by specific illegal actions under Art. Administrative Code 164-14, which is somehow connected to the relations, that arises in the field of state procurement.

From the objective side of administrative offenses in the field of state procurement are characterized by complicated action (as in the form of action as well as inaction) with formal composition. Complicated action can be manifested in the form of commission of alternative actions and to be continued (including non-training or advanced training). Qualifying signs such offenses may be time they occurred (in particular, failure to submit a report on the results of the procurement procedure) and methods.

Regarding the latest feature, it is necessary to recognize inappropriate using in the disposition of art. 164 of Administrative Code word «including», because it is inconcrete and enables to attribute to violations of procurement procedures of any breach, regardless of the extent of its harmful, with application the same sanctions. This situation should be rectified by, firstly, replacing the word «including» to «namely» and to give a specific list of violations, that correspond to the amount of the sanction for their commission, and secondly, the breakdown of violations at the relevant art. 164-14 of Administrative Code, with the differentiation of violations and sentences for their commission in order to ensure the principle of conformity of guilt and punishment in the administrative responsibility.

The provisions of  Part 1 Article 164 of Administrative Code concerning the failure to provide information, documents and materials in the cases provided by law, are inconcrete, that can lead to incorrect qualification of the offense, because such violations are fixed, particularly in art. 164-4, 212-3 of Administrative Code.

At the same time, the sanctions for their commission are different in several dozen times. However, the law requires the customer to provide clarification about the tender documentation and the Administrative Code does not provide responsibility for committing these acts. Given the above, we offer, firstly, to cancel the responsibility for failure to provide information, documents and materials under Art. 164-14 of Administrative Code, because, for majority of such violations it is already installed. Secondly, it is necessary to supplement the article with following phrase: «the failure to provide clarification of the tender documents in cases stipulated by law».

Furthermore, the Code should be supplemented by Art. 188-39 as follows: «Failure to comply with the legal requirements of the competent authority for providing information in the field of state procurement

Failure to comply with the legal requirements of the competent authority in providing information in the field of state procurement and duly certified copies of documents or giving knowingly false information, as well as noncompliance with deadlines, established by the legislation concerning provide information, copies of documents –

entails the fine from fifty to one hundred untaxed minimum incomes.

The same actions, if repeated within one year after the imposition of administrative penalties –

entails the fine from one hundred to two hundred untaxed minimum incomes».

Despite the fact, that the Law of Ukraine «On State Procurement» defines the entities of responsibility for violations of the Act and normative & legal acts, developed in accordance with it, only officers: members of Committee on competitive bidding of the customer, members of appeal against agency (the Antimonopoly Committee of Ukraine), officials of authorities (Ministry of Economic Development of Ukraine), as well as officials of the State Treasury Service of Ukraine, the effect of Art. 164-14 of Administrative Code applies only to the members of Committee on competitive bidding of the customer.

Thus it is necessary to clearly distinguish between the offenses committed by Committee on competitive bidding as a collegiate body, and those that committed only some of its members. In determining the specific subject of the offense should be proceed with range of official duties of these persons, but also take into account the position that the members of Committee on competitive bidding shall be personally liable for their decisions.

The subjective side of administrative offenses that infringe on the established order of state procurement, characterized by guilt in the form of intent or negligence. The relevant conclusion follows from the absence in art. 164-14 Administrative Code, directions for a particular form of guilt. Offences in state procurement should be distinguished from the similar corruptive offenses. General requirement for the latest is the presence of special purpose (obtaining undue advantage or making a promise / offer of such benefits for themselves or others). This goal will be a defining feature that will separate offenses in state procurement from administrative corruptive offenses.

For violation of legislation on the procurement of goods, works and services for state funds to a person who committed an administrative offense, may be applied only a fine from the list of all available administrative penalties. In general, application of a fine is appropriate and reasonable response measures of the State for violation of the order state purchases, but to enhance effectiveness against specified types of offenses should be applied it differentially depending on the type of administrative offense and / or damage that it is given for state and local governments.

Another major drawback of Administrative Code and sanctions of art. 164-14 of it is the fact that it does not provide as additional sanctions deprivation of the right of public servants to occupy positions or engage in certain activities that will be of great importance for the prevention of crime in state procurement in our opinion.

It is necessary to shorten the deadline of imposition of administrative penalty for offenses under Art. 164-14 of Administrative Code, up to three months from the date of detection, but not later than one year from the date of its execution. Compensation for reduction of proposed deadline would be done through the implementation of authorized entities timely control over the customers of state procurement procedures.

Requires more detailed regulation and improving the quality of drafting, administrative and procedural documents on the proceedings in cases on administrative offenses in the field of public procurement. To identify a number of problems that causing the closure of proceedings helped our analysis of practice in cases on administrative offenses in this area. Of such main problems is correctness and completeness of the protocol on administrative offense under Art. 164-14 of Administrative Code. Among the main disadvantages at this procedural document are lack of guidance on the place, time of committing the offense and the essence of administrative offence, the normative act has been breached, duly certified copies of written documents on which the protocol is based, and the others.

To improve the legislation and other normative and legal acts in the field of public procurement, elimination of lacks and contradictions it is necessary to make the following amendments and additions:

― Art. 164-14 of Administrative Code «Violation of legislation on procurement of goods, works and services for state funds» shall read as follows:

«Implementation of the procurement of goods, works and services for state funds without using the procedures established by law –

entails the imposition of fine on officials from five hundred to a thousand untaxed minimum incomes.

The same actions, committed repeatedly within one year after the imposition of administrative punishment –

entails the imposition of fine on officials from a thousand to one thousand five hundred untaxed minimum incomes.

Application of procurement procedures with violation of the legislation on procurement of goods, works and services for public funds, namely: clearance of tender documents (qualification documents) with violation of the legislation on procurement of goods, works and services for state funds, evaluation of tender offers (qualification proposals) is not on the criteria and methods of evaluation to determine the best tender (qualifying offer) contained in the tender documents (qualification documentation), as well as signing with the member that won the bidding, the contract on procurement of goods, works and services for state funds on prices and terms that do not match with the requirements of competitive bidding documents (qualification documentation), displaying false information in the report on the results of these procedures, –

entails the imposition of fine on officials from three hundred to five hundred untaxed minimum incomes.

No promulgation or violation of the procedure promulgation of information regarding the procurement of goods, works and services for public funds in accordance with legislative requirements, failure to report in due course about the results of procurement of goods, works and services, as well as failure to provide clarifications on the tender documentation in cases stipulated by law –

entails the imposition of fine from one hundred and fifty to two hundred and fifty untaxed minimum incomes.

Failing of study or advanced training on the organization and implementation of procurement procedures in accordance with law –

entails the imposition of fine from seventy to one hundred and fifty untaxed minimum incomes.

― art. 43 of the Law of Ukraine «On State Procurement» to supplement with parts 2 and 3 as follows: «Misuse of state funds, received by the winner of the procurement procedure for the procurement contract entails imposition of a fine in the amount of these funds.

Inappropriate execution of the procurement contract by the winner procurement procedure of purchased customer goods, works and services for state funds, entails a fine from fifty to one hundred percent of the value of these goods and services»;

― item 3 article 12 of the Law of Ukraine «On the State Defense Order» be amended as follows: «In case of evasion of performer, determined in the order, provided by Article 7 of this Law, from signing the state contract such executor shall be responsible to a fine from fifty to one hundred percent of the value goods, specified in plan of the state defense order»;

― The order of Ministry of Economic Development and Trade of Ukraine from July 26, 2010 № 916 «On approval of the Committee on Competitive Bidding» paragraph 7, item 2 of Section III, regarding duties of members Committee on competitive bidding «get training and / or advanced training of specialists in the field of public procurement in the order, established by the Ministry of economy of Ukraine» to exclude and to supplement by it paragraphs 3 and 4 of the same section, which are determined the Acting Chairman and the Secretary.

BRIEF CONTENTS

PART 1. PUBLIC PROCUREMENT AS OBJECT OF ADMINISTRATIVE law protection ………………………………………………………………..

Chapter 1. Public procurement in the system of public regulation of economic activity..

Chapter 2. The concept and content of public procurement in Ukraine.

Chapter 3. Concepts and place of the administrative responsibility among other types of legal responsibility in public procurement.

PART 2. ADMINISTRATIVE AND LEGAL DESCRIPTION OF VIOLATIONS the government procurement of goods, works and services.

Chapter 1. Administrative misconduct as the basis of administrative responsibility in public procurement.

Chapter 2. Objective features of corpus delicts that infringe on the established order public procurement

Chapter 3. Subjective features corpus delicts that infringe on the established order of public procurement.

PART 3. Implementation of the provisions of administrative responsibility for violation of public procurement of goods, works and services

Chapter 1. Types of administrative penalties applicable to breaches of procedure for the procurement of  goods, works and services for state funds.

Chapter 2. Proceedings in cases of administrative offenses related to infringements of the government procurement of goods and services

APPLICATIONS

coNclusion

tezaurus

used litErature

useful bibliography..

 gratitude.

CONTENTS

BRIEF CONTENTS.

CONTENTS.

Preface.

gratitude.

PART 1. PUBLIC PROCUREMENT AS OBJECT OF ADMINISTRATIVE law protection ………………………………………………………………..

Chapter 1. Public procurement in the system of public regulation of economic activity.

Place of Public Administration in regulating economic activity

Basic Principles of public administration domestic policy in the economic sphere

Features of the public procurement system and mechanisms of public regulation of economic activity
The functions of the public administration  in the economic sphere

Chapter 2. The concept and content of public procurement in Ukraine.

Concept and characteristics of public procurement

State contract as a form of public procurement

Directions reforming government contracts

Public procurement as a way to implement procurement

Foreign experience of legal regulation of public procurement (for example, Georgia)

Chapter 3. Concepts and place of the administrative responsibility among other types of legal responsibility in public procurement.

Place of administrative responsibility, among other types of legal responsibility in public procurement
The concept of administrative responsibility

PART 2. ADMINISTRATIVE AND LEGAL DESCRIPTION OF VIOLATIONS the government procurement of goods, works and services.

Chapter 1. Administrative misconduct as the basis of administrative responsibility in public procurement.

Concept and features of administrative misconduct

Signs of administrative offense in the sphere of public procurement

Concept and types of administrative misconduct in public procurement

Chapter 2. Objective features of corpus delicts that infringe on the established order public procurement

The object of  administrative misconduct in public procurement

The objective side of administrative misconduct in public procurement

Chapter 3. Subjective features corpus delicts that infringe on the established order of public procurement.

The subject of administrative misconduct in public procurement

The subjective side of administrative misconduct in public procurement

PART 3. Implementation of the provisions of administrative responsibility for violation of public procurement of goods, works and services

Chapter 1. Types of administrative penalties applicable to breaches of procedure for the procurement of  goods, works and services for state funds.

Concept, characteristics and types of administrative penalties

Analysis of the administrative sanctions provided for violations of public procurement in foreign countries

Chapter 2. Proceedings in cases of administrative offenses related to infringements of the government procurement of goods and services

The concept and stage proceedings on administrative offenses
Violation of the administrative case
The cases of administrative violations in the field of public procurement
View the decision in the administrative case
Implementation adopted Resolution

APPLICATIONS

coNclusion

tezaurus

used litErature

useful bibliography..

PUBLIC ORDER, PUBLIC PROCUREMENT

ADMINISTRATIVE RESPONSIBILITY..

 gratitude

L 613 V. A. Lipkan

Systematization of Information Legislation of Ukraine : [monography] /  V. А. Lipkan, V. А. Zaliznyak / Edited by V. A. Lipkan. — К. : О. S. Lipkan, 2012. — 332 p.   ISBN 978-966-2439-37-3

The thesis work is devoted to theoretical and legal problems of systematization of information legislation of Ukraine. The work defines such definitions as information, information legislation, law regulation of information relations, systematization of information legislation.

Thought is well-proven about the tactlessness of consideration systematization of information legislation only like codification because of systematization includes incorporation and consolidation. The experience of international and Ukrainian information legislation was analyzed.

For the purpose of further improvement of national information legislation and practice of its application were elaborated proposals to structure of Information code of Ukraine and stages of codification of Ukrainian information legislation. Special attention was payed to Doctrine of Information Security.

BRIEF CONTENTS

PART 1 THE LEVEL OF SCIENCE RESEARCH AND ITS CORE METHODOLOGY ………………………………………………………………..13

Chapter 1 Bibliography of research.. 13

Chapter 2  Methodological basis of research.. 70

Chapter 3 Key definitions of research.. 87

PART 2 legal conditions OF SYSTEMATIZATION OF INFORMATION LEGISLATION.. 112

Chapter 1 The state of law regulating of information relations in Ukraine. 112

Chapter 2  International law standart of information relations regulation.. 138

PART 3 the forms OF SYSTEMATIZATION OF INFORMATION LEGISLATION 168

Chapter 1 Effectiveness of Information legislation of Ukraine. 168

Chapter 2 Information Codex: state and perpspectives 189

Chapter 3 Doctrine of Information Security of Ukraine: gist, and place in systematization activity. 212

coNclusion 235

tezaurus 248

used litErature 272

useful bibliography.. 287

CONTENTS

BRIEF CONTENTS. 8

CONTENTS. 9

Preface. 9

gratitude. 12

part 1 THE LEVEL OF SCIENCE RESEARCH AND ITS CORE METHODOLOGY.. 19

Chapter 1 Bibliography of research.. 13

Historical aspects of systematization  activity

Theoretical aspects

Information law

Information security

Chapter 2  Methodological basis of research.. 70

Chapter 3 Key definitions of research.. 87

Information. 96

Legislation. 102

Improvement of legislation 105

Development of legislation, effectiveness of legislation 107

Systematization of information legislation 108

Consolidation of information legislation 113

Incorporation of information legislation 114

Codification of information legislation 115

PART 2. 119

legal conditions of systematization of information legislation 119

Chapter 1 The state of law regulating of information relations in Ukraine. 112

Definition and gist of information relations

Law regulation of mass-media activity

Legislation about MM

Mass media Definition

Mass media as a threat to national security

MM duties as main subject of information relations

Lacks of MM law regulation

Law regulation of information security

Information security legislation

Information classification   by the access mode

Technical protection of information

Positive tendencies of law regulating of information relations

Lacks of law regulation of information relations

Chapter 2  International law standarts of information relations regulation.. 138

The basis of international standarts implementation to ukrainian legislation . 148

Law on information

The stages of information legislation forming 159

Legal basis of information society forming 160

Counteracting of cybercriminality & information security 168

Information police . 171

The model Information Code of CIS. 173

part 3 THE forms of systematization of information legislation 176

Chapter 1 Effectiveness of Information legislation of Ukraine. 168

Directions of incorporation

Directions of consolidation

Chapter 2 Information Code: state and perspectives 189

Necessity of systematization of information legislation

Approaches to Information Code forming

M. Shwetzʼs Project

V.Tsymbalyukʼs Project

State agenciesʼ Project

V.Lipkanʼs and V.Zaluzniakʼs  Project

Chapter 3 Doctrine of Information Security of Ukraine: gist, and place and role in systematization activity  212

Doctrine of Information Security — the essence of systematization of information legislation

Doctrine of Information Security of Ukraine: characteristic of base parts

Main thesis

The basis of information security of Ukraine

Information security in the system of ensuring national security of Ukraine

Directions of state policy in the sphere of information security of Ukraine

Ending points

coNclusion 235

tezaurus 248

used litErature 272

useful bibliography.. 287

Systematization of legislation 295

Development, evolution, modernisation and reforming of legislation 297

Codification of legislation 298

Incorporation & Consolidation of Legislation.. 300

Unification & Harmonization of legislation 300

Origins of Law 301

Information Law and Information Security 301

Doctrines 302

First of all, I have led an inner conviction of the need to overcome that artificial barrier, in which the current generation and future generation lose their immanent radical connection. Modern development of science in Ukraine becomes systematic, but painfully sad that now lacks affinity between scientific generations.

In most cases those who have earned scientific degree, very meticulously and partly subjective treat themselves towards talented younger generation, but also are trying to impose on the not untalented youth such a thing like unlimited improvement of their own theoretical studies.

Such intellectual separatism is partly converted into scientific “bullying” when certain groups of doctors of sciences make it impossible to defend dissertations, hiding behind dubious slogans about “necessity of improvement and a deeper studying of the subject of research.”

So now in science is a real monopoly on certain topics, research areas that not only affects the science itself, but also leads to the doubts in the light of science, forcing young people to think about the ability to work independently. Moreover, now in Ukraine the concept of scientific school has somehow ended up almost outlawed, especially it concerns legal sciences. The role of the state – is a separate issue, unfortunately, in Ukraine the science hardly exists at the margin.

And also I would like to draw attention to the system of training of scientific staff, that needs radical change. I am convinced, it is necessary to learn the experience of other countries, especially the U.S., where I was fortunate to learn. In particular, at U.S. universities training of scientific personnel is carried out on those areas on which the leading scientists are already working, thus the presence of scientific school there is a key driver of further development of science. This is why, for example, professor of university in the USA, who has devoted his scientific research for problems of migration, has not students who would studied the problem of reforming the justice system in the United States or the recovery of damages to participants of criminal proceedings through illegal actions of state authorities.

Moreover, the procedure of normalization and formation of postgraduate corps is determined not by the administration of the institution, but by the professors who personally select themselves postgraduates. Each professor is responsible for the scientific development of a certain topic, each year the budget is approved for that, within which the admission of the smartest and creative graduate students is carried out. Therefore, the desire of mediocre students to overstay in graduate school a few years – there is impossible. So the hard administrative control, which boast Ukrainian universities, never resolve the problems because that is not the question that those who entered – defend their dissertations. The question is in preserving scientific traditions, the development of scientific schools and scientific movement to new horizons of knowledge.

Wrong comprehension of this questions has led to legitimation of provision fixed in the guidelines of HAC, that the theme of the doctoral thesis cannot repeat the Ph.D. thesis. However, I’m sorry, about what then continuity in science can we talk when officials prohibit the author to choose the direction of his research for a lifetime in order to research gradually selected problem, according to the requests to the works of candidate and dissertation-level?

Ph.D. thesis is the beginning of a scientific way, and doctoral thesis should serve the organic extension of Ph.D. thesis. Under such circumstances it will be possible to talk about integrity, and finally about the systematic research, and about the continuity of scientific and personal growth.

I am convinced that the determining role in the preparation of professional and competent scientist must belong to Scientific leader. From its competence, pedagogical skills, personal qualities, ability to motivate and assist in overcoming frustrations on thorny scientific way depends the quality of the final product – the value of the degree of scientific expert. Scientific leader, like a father, who taking by the hand leads through the thorns to the stars, through the stormy world of science, where are many difficulties, and most importantly – so hard to believe in your own strength, and so easy to despair of the possibility of scientific victories. Therefore the Scientific leader, in my opinion, in this case is unique ordo ordinans— the arranging beginning. Without going into the philosophical meaning of this concept, which is proposed by I.H.Fihte, I would like to emphasize the directive sense of the Scientific leader, the need to increase its responsibility for the formation of scientific schools.

That’s why I decided to start production of a series of books, in which the result, quintessential of teamwork of scientific leader and his disciple, would find its echo. At once I note that in my opinion, it represents due order, arranging beginning for the young scientist – his leader. Therefore, I will take into account not only that works, where I actually was officially assigned as scientific leader, but also those where I directly was the arranging beginning for graduate and contributed to its establishment as a future scientist.

Together with the head and his student the Specialized Scientific Council, whose members contribute through their advice to further inspiration in the improvement of the work, directly participate in the implementation of the proclaimed concept.

Therefore, a series of “ORDO ORDINANS” - is my scientific position and concrete and personal contribution to the promotion of systemic conceptual science in Ukraine, in which the scientific community, which consists of scientists, young researchers and future researchers as the most professional, intelligent and knowledgeable layer of Ukrainian historical nation – represents a single, holistic intellectual continuum, epistemological community – an elite, that has to establish ways to the future, the basis of national identity and progressive sustainable development of our country.

With steadfast faith in the victorious course of science  V. A. Lipkan

Передусім мене спонукало внутрішнє переконання у необхідності подолати той штучний бар’єр, за якого нинішнє покоління і прийдешня генерація втрачають свій іманентний докорінний глибинний зв’язок. Сучасні проблеми розвитку науки в Україні набули системного характеру, але до болю прикро, що нині бракує спорідненості між науковими поколіннями.

Здебільшого ті, хто вже здобув науковий ступінь, дуже прискіпливо й почасти суб’єктивно ставляться до здібного молодого покоління, а ще й намагаються нав’язати небезталанній молоді „своєрідну панщину” — безмежне удосконалення власних теоретичних досліджень, в рамках почасти застарілих епістемологічних та аксіологічних систем.

Такий інтелектуальний сепаратизм поінколи перетворюється на наукову „дідівщину”, коли певні групи докторів наук унеможливлюють захист дисертацій, прикриваючись сумнівними гаслами про „необхідність удосконалення і глибшого вивчення предмета дослідження” або ж впливають на учнів щодо невикористання праць на наукових надбань тих чи інших дослідників.

Отже, нині в науці справжнісінька монополія на певні теми, напрями досліджень, що не лише негативно впливає на саму науку, а й призводить до сумнівів у світло науки, змушує молодь замислитись про здатність до самостійної роботи. Причому, нині в Україні поняття наукової школи чомусь опинилось майже поза законом, особливо це стосується правових наук. Роль держави — це окрема тема, на жаль, в Україні наука ледь животіє на маргінесі.

Ще хотів би привернути увагу до системи підготовки наукових кадрів, яка потребує докорінної зміни. Переконаний, що варто опановувати досвід інших країн, особливо США, де мені пощастило навчатися. Зокрема, в університетах США підготовка наукових кадрів здійснюється за тими напрямами, за якими вже працюють провідні науковці. Таким чином, наявність наукової школи там — це основний рушій подальшого розвою науки. Саме тому, наприклад, у професора університету США, який присвятив свій науковий пошук проблемам міграції, немає учнів, які досліджували б проблеми реформування юстиції в США або питання розвитку системи стратегічних комунікацій.

Більш того, порядок унормування і формування аспірантського корпусу визначається не адміністрацією закладу, а самими професорами, які власноруч обирають собі аспірантів. Кожен професор відповідає за наукове розроблення певної тематики, кожен рік на це затверджується бюджет, в рамках якого і здійснюється набір найбільш кмітливих та творчих, креативних  аспірантів. Тому бажання недолугих спудеїв пересидіти в аспірантурі кілька років там нездійсненне. Тож ніколи не вирішить проблем жорсткий адміністративний контроль, яким хизуються українські ВНЗ, адже річ не в тім, аби ті, хто поступив, захистили дисертації. Питання у збереженні наукових традицій, розвитку наукових шкіл і наукового руху до нових горизонтів пізнання.

Хибне розуміння цього призвело до легітимації положення, закріпленого в настановах ВАК, про те, що тема докторської дисертації не може повторювати кандидатської. Утім, пробачте, про яку тоді наступність у науці може йтися, коли чиновники забороняють автору обрати напрям дослідження на все життя, щоб поступово, згідно з вимогами до оформлення робіт кандидатського і дисертаційного рівня досліджувати обрану проблему?

Кандидатська дисертація є початком наукового шляху, а докторська має слугувати його органічним продовженням. За таких умов можна буде говорити і про цілісність, і про системність дослідження, і про безперервність наукового зростання особистості, і про формування епістемологічних спільнот і про системний стратегічний розвиток науки як життєдайного рушія ефективного розвитку соціальної системи.

Переконаний, що визначальна роль у підготовці фахового та компетентного науковця має належати науковому керівникові. Від його компетенції, педагогічної майстерності, особистісних якостей, вміння мотивувати та сприяти у подоланні фрустрацій на тернистому науковому шляху залежить якість кінцевого продукту — ступінь вартості наукового фахівця. Науковий керівник, наче батько, який, узявши за руку, веде крізь терни до зірок, буремним та складним світом науки, де чимало клипнів, а головне — так важко повірити у власні сили, і так легко зневіритись у можливість наукових перемог. Тому керівник, на мою думку, виступає своєрідним ordo ordinans — упорядковуючим началом. Не вдаючись у філософський зміст даного поняття, яке запропонував І. Г. Фіхте, я хотів би наголосити на директивному значенні керівника, на необхідності підвищення його відповідальності за формування наукових шкіл.

Саме тому я й вирішив започаткувати випуск серії монографічних видань, в яких знаходили б своє відлуння результат, квінтесенція спільної роботи наукового керівника і його учня. Причому одразу ж зауважу, що, як на мене, то уособлює обумовлений порядок єдине упорядковуюче начало для молодого науковця — його керівник. Тому братиму до уваги не тільки ті роботи, де я фактично виступав офіційно закріпленим науковим керівником, а й ті, де безпосередньо був тим упорядковуючим началом для аспіранта і сприяв його становленню як майбутнього науковця.

Разом із керівником і його учнем безпосередню участь в реалізації проголошеної мною концепції бере спеціалізована Вчена Рада, члени якої своїми порадами сприяють подальшому натхненню в удосконаленні роботи.

Відтак, серія „ORDO ORDINANS” — це моя наукова позиція і конкретний персональний внесок у пропаганду системної науки в Україні, в якій наукове співтовариство, що складається із вчених, молодих дослідників і майбутніх науковців як найбільш фаховий, інтелігентний та обізнаний шар української історичної нації — являє собою єдиний, цілісний інтелектуальний континуум, епістемологічну спільноту — еліту, яка має формувати дороговкази майбуття, засади національної ідентичності та прогресивного розвитку нашої держави.

Із непохитною вірою в переможну ходу науки В. А. Ліпкан