Бамбізов Євген Євгенович,

здобувач Запорізького національного університету

Проаналізовано доктринальні підходи щодо визначення поняття «функції держави», виокремлено основні детермінанти функцій держави в сучасних умовах, констатовано актуальність застосування інноваційних методологічних підходів щодо визначення поняття «функції держави», запропоновано авторське бачення визначення поняття «функції держави» з урахуванням норм Закону України «Про основи національної безпеки»

Ключові слова: функція держави, функції державного апарату, національна безпека, національні інтереси, методологічний підхід

Проанализированы доктринальные подходы к определению понятия «функции государства», выделены основные детерминанты функций государства в современных условиях, констатировано актуальность применения инновационных методологических подходов к определению понятия «функции государства», предложено авторское определение понятия «функции государства» с учетом норм Закона Украины «Об основах национальной безопасности»

Ключевые слова: функция государства, функции государственного аппарата, национальная безопасность, национальные интересы, методологический подход

The author analyzes the doctrinal approaches to the definition of the “function of the state”, identifies the main determinants of influence on the functions of the state, states the urgency of applying innovative methodological approaches to the definition of the concept of “state function”, proposes an author’s vision for defining the concept of “state function” taking into account the norms of the Law of Ukraine “National security”

Key words: state function, functions of the state apparatus, national security, national interests, methodological approach

Теоретико-методологічне дослідження стану та перспектив реалізації функцій держави неможливе без з’ясування понятійно-категоріального апарату у цій сфері. Тим більш розгляд наукової розробленості порушеної проблематики дозволив констатувати неуніфікованість, а також плюралізм наукових підходів щодо трактування основних юридичних термінів, якими позначається діяльність держави чи конкретної державної інституції. Більше того, нині дана категорія трактується з урахуванням патріархальних методологічних підходів.

Отже, недостатнім порівняно з потребами українського суспільства вбачається окреслення наукових підходів щодо визначення поняття «функції держави» з урахуванням новаторського націобезпекознавчого підходу, що й зумовило актуальність обрання теми цієї наукової статті.

Метою написання даної наукової статті є теоретико-методологічне дослідження поняття «функції держави» в контексті націобезпекознавчого підходу.

Задля цього автором поставлені такі завдання:

1)                    з’ясувати наукові підходи щодо визначення поняття «функція держави»;

2)                    окреслити основні детермінанти функцій держави;

3)                    визначити поняття «функції держави» з урахуванням націобезпекознавчого підходу.

Зважаючи на міжгалузевий характер порушеної проблематики, не менш вагомими при розкритті теми цієї наукової статті є праці фахівців теорії держави та права С. Алєксєєва, С. Гусарєва, М. Козюбри, А. Колодія, В. Копєйчикова, Л. Луць, Н. Оніщенко, П. Рабіновича, а також фахівців інформаційного права, серед яких: В. Баскаков, В. Гавловський, М. Гуцалюк, М. Дімчогло, В. Залізняк, Б. Кормич, В. Ліпкан, О. Логінов, Ю. Максименко, О. Мандзюк, А. Марущак, П. Матвієнко, В. Політило, Л. Рудник, О. Стоєцький, А. Тунік, К. Татарникова, О. Тихомиров, В. Цимбалюк, Л. Харченко, К. Череповський, М. Швець, Т. Шевцова, О. Шепета, О. Чуприна.

Серед фахівців загальнотеоретичної науки функції держави визначаються здебільшого як «…основні напрями її діяльності». Однак детермінанти, які обумовлюють зазначені вище напрями діяльності, є доволі плюралістичними.

Так, В. В. Копєйчиков зауважує про «…роботу всього державного апарату і кожного з його окремих органів»[1, с. 130]. Аналіз зазначеної позиції дозволяє констатувати про деяку підміну понять, зокрема «функції держави» як категорії більш широкої та «функції державного апарату». Адже функції держави охоплюють не лише діяльність державного апарату чи окремих органів держави, а й діяльність інших складових механізму держави: державні підприємства, державні установи, державні організації тощо.

Прихильник позитивістського підходу О. С. Климентьєв акцентує увагу на досягненні «…нормативно встановленої мети розвитку держави», зазначаючи при цьому, що ці напрями є «законодавчо визначеними» [2, с. 112]. Знову ж таки незрозуміло що є «нормативно встановленої метою розвитку держави», а також чому функції держави мають бути винятково «законодавчо», а не нормативно встановленими.

Схожої позиції притримується й Й. І. Горінецький, який пропонує визначати функції держави як визначені конституцією і законами основні, найбільш загальні і стабільні напрями її діяльності, котрі об’єктивно зумовлені та підпорядковані вирішенню основних проблем суспільства та здійснюються в спеціальних формах та за допомогою специфічних методів [3, с. 34].

Вважаємо, що в епоху постмодернізму говорити про стабільність та сталість функцій держави є недоречним. Адже інформаційна ера сприяє динамічності функцій держави та загалом функції держави є феноменом нестатичним.

Однак характеристика функцій держави крізь призму «стабільності» застосовується й іншими науковцями. Так, О. Г. Варич вказує на функції держави як об’єктивно необхідні, основні, найбільш загальні та стабільні напрямки її діяльності, що слугують вирішенню головних завдань держави здійснюються у спеціальних формах за допомогою специфічних методів [4, с. 56].

Найбільшого поширення серед представників загальнотеоретичної науки набуло визначення функцій держави крізь призму її сутності та соціального призначення, а саме як «…основні напрями її діяльності з управління суспільством, включаючи механізм державного впливу на розвиток суспільних процесів, в яких знаходить свій прояв її сутність і соціальне призначення» [5, с. 39].

Дана позиція кореспондується з нашим баченням функцій держави у контексті відображення сутності та змісту конкретної держави. Функції держави не є сталими. Їх трансформація здійснюється під впливом різноманітних внутрішніх і зовнішніх факторів. Це, своєю чергою, сприяє появі нових функцій, «відмиранню» інших, зміні третіх.

Як вірно зауважують ряд науковців: «Такими факторами можуть бути радикальні соціальні зміни в суспільстві; зміни типу, форми держави; сутність держави і її соціальне призначення; особливості завдань і цілей, які стоять перед державою на тому чи іншому етапі її розвитку; національні моменти — мова, культура, традиції, самобутність населення, взаємовідносини етносів, які проживають на території країни; науково-технічний, інтелектуальний розвиток всієї цивілізації; процеси інформатизації суспільства, створення загальнопланетарного інформаційного простору; екологічний фактор; інтеграція світової економіки; міжнародна обстановка та ін.» [6, с. 56].

Нині головними чинниками впливу на еволюцію функцій держави мають глобалізаційні та інформаційні процеси, які зменшили роль матеріального виробництва за рахунок посилення значення інформації та інформаційно-комунікативних технологій та засобів зв’язку.

Зокрема гібридна війна Російської Федерації проти України продемонструвала, що попри наявність цілої низки правоохоронних органів держави, наявності відповідної оборонної техніки та інфраструктури, відсутні дійсно адекватні механізми спротиву інформаційній агресії чи подолання її наслідків в силу браку ефективної концепції державної інформаційної політики і захисту інформаційного простору держави. Нормативно-правова неготовність держави реагувати на інноваційні інформаційні загрози та інформаційні виклики національній безпеці України в силу своєї статичності сприяла нестачі реальних практичних механізмів обмеження пропагандистського мовлення агресора та забезпечення якісної інформаційної протидії.

Саме тому дійсно сутність та зміст держави є важливими факторами, що визначають спектр функцій конкретної держави.

Дану позицію підтримує й О. В. Бермічева, яка пропонує визначати функції держави, як основні (загальні) і постійні напрямки (види) її діяльності, які реалізуються у визначених формах, за допомогою спеціальних методів, мають комплексний (синтезуючий), предметно–політичний і об’єктивний характер, чітко визначений зміст, свій об’єкт впливу, відображають і конкретизують сутність, завдання, соціальне призначення й цілі держави [7, с. 78].

Більш сучасну термінологію щодо позначення сутності та змісту держави застосовує А. Є. Краковська, яка характеризує функції держави як пов’язані між собою напрямками цілеспрямованої правомочної діяльності держави регулятивно-управлінського характеру, що зумовлені рівнем та специфікою розвитку суспільних відносин (включаючи й ті відносини, на основі яких була конституйована сама держава і державна влада) [8, с. 96].

Змінність функцій держави підтверджується такою думкою дослідниці: «…система функцій будь-якої держави має динамічний і відкритий характер, а отже вона зазнає на собі постійного впливу соціального середовища і реагує на нього шляхом запровадження певних нових видів діяльності, вдосконалення чи уточнення вже існуючих видів діяльності, відмовою від тих чи інших сторін діяльності» [8, с. 96].

Систематизацію праць радянських, вітчизняних та зарубіжних авторів щодо осмислення функцій держави здійснив І. І. Мотиль, який висновує: «…у сучасній літературі поняття «функції» використовують: як вираження залежності при взаємодії між двома перемінними величинами; як сукупність процесів, що відбуваються у межах певного об’єкта дослідження; як бажаний результат певної соціальної дії, процесу, сукупності всіх очікуваних наслідків» [9, с. 45].

Близька нашому баченню критика дослідника патріархальних підходів щодо визначення цього поняття крізь призму сутності державної влади та відповідних їй соціальних завдань. Саме тому І. І. Мотиль акцентує увагу на оновленні призначення сучасної держави, що полягає «…у створенні передумов побудови, функціонування і розвитку інститутів громадянського суспільства, забезпеченні належних стандартів соціального життя» [9, с. 45], виокремлюючи такі детермінанти як «…розв’язання конкретних завдань щодо розвитку громадянського суспільства та демократизацію суспільного життя, захист прав і свобод людини і громадянина, забезпечення принципів соціальної справедливості» [9, с. 45].

Водночас часто-густо виникають функції держави, зумовлені не лише її сутністю, а й специфікою конкретної держави, конкретного суспільства, конкретного часово-територіального простору. Наприклад, в силу відсутності збройних конфліктів та агресивних дій зі сторони інших країн щодо нашої держави, тривалий час оборонна функція не була пріоритетною. Деякі з науковців навіть визнавали її як допоміжну, вторинну, «підфункцією» правоохоронної функції [10, с. 6]. Все це сприяло демілітаризації держави шляхом зменшення кількості Збройних сил України, оборонної інфраструктури та промисловості, утилізації зброї тощо.

Однак агресивні дій Російської Федерації щодо України детермінували домінування з-поміж спектру різних функцій оборонної функції в силу необхідності захисту національних інтересів від агресора шляхом збільшення оборонної промисловості та інфраструктури, кількості Збройних сил України, посиленню їх соціально-правого статусу тощо.

Зважаючи на зазначене вище, деякою мірою є слушною позиція науковців, які визначають категорію «функції держави» через «механізм державного впливу на суспільні процеси» [11, с. 68]. Адже, дійсно, реалізуючи певні функції в тих чи інших сферах суспільного життя, держава відіграє надзвичайно важливу роль у трансформаціях певних суспільних відносин, стимулюючи появу одних, зникненню чи розвитку інших суспільних процесів.

Здебільшого дослідники зауважують про те, що в функціях держави відображається «призначення», «цілі» та «завдання» здійснення державної влади. Логіко-семантичний аналіз категорій «ціль» (мета), «задачі», дозволяє констатувати, що здебільшого вони вказують на певний бажаний кінцевий результат. Мета є загальним дороговказом, певним вихідним базисом, що визначає пріоритетність конкретних завдань, які вирішуються за допомогою системи функцій держави. Отже, функції держави мають вторинний характер стосовно її цілей та завдань, а останні виступають своєрідними детермінантами функцій, які обумовлюють послідовність їх виникнення, зміну і розвиток.

Вважаємо, що мета та завдання держави на сучасному етапі реалізуються крізь призму національних інтересів. Головною метою функціонування держави є їх задоволення та реалізація. Саме національні інтереси детермінують мету та завдання конкретної держави, адже «національні інтереси – життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток» [12].

Попри законодавчу закріпленість дефініції «національні інтереси», слід вказати про деякі її суттєві недоліки. У даному Законі України окреслюється, що національні інтереси є «…визначальні потреби суспільства і держави». Однак національні інтереси є комплексною категорією, яка охоплює не лише потреби держави чи суспільства, а й окремої людини.

Саме тому здебільшого у безпекознавчих доктринальних дослідженнях виокремлюється тріада національних інтересів: людини і громадянина; суспільства; держави.

Дану наукову позицію закріплено також й нормативно. Так, у ст. 3 Закону України «Про основи національної безпеки України» вказується, що об’єктами національної безпеки є:

-                          людина і громадянин – їхні конституційні права і свободи;

-                          суспільство – його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє середовище і природні ресурси;

-                          держава – її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність [12].

Як вірно зауважила Ю. Є. Максименко: «…національні інтереси України – це інтегроване вираження збалансованих інтересів людини, суспільства та держави» [13, с. 67].

Саме з метою задоволення національних інтересів у інформаційній сфері органи державної влади й органи місцевого самоврядування створюють відповідні інформаційні служби та розвивають, модернізують різноманітну інформаційну інфраструктуру.

Отже, з одного боку мета та завдання держави детерміновані національними інтересами як тріади збалансованих потреб людини, суспільства та держави, а з іншого – національні інтереси визначаються метою та завданнями держави.

Отже, враховуючи зауваження до наукових підходів розуміння поняття «функції держави», а також застосовуючи безпекознавчий підхід, вважаємо за можливе запропонувати таке визначення поняття «функції держави»: це магістральні напрями забезпечення національних інтересів людини, суспільства та держави, що реалізуються за допомогою різноманітних форм і методів спеціально створеними для цього державними та недержавними інституціями.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Загальна теорія держави і права : [навч. посіб.] / за ред. В. В. Копєйчикова. — К. : Юрінком, 2002. — 320 с.
2. Климентьєв  О. П. Інформаційна функція Української держави : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Олександр Павлович Климентьєв. — К., 2014. — 220 с.
3. Горінецький Й. І. Правоохоронна функція держав Центральної Європи: теоретичні і практичні аспекти : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Й. І. Горінецький. — К., 2005. — 224 с.
4. Варич О.Г. Економічні функції сучасної держави: природа, сутність, зміст, тенденції розвитку в Україні : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / О. Г. Варич. — К., 2006. — 246 с.
5. Теорія держави та права : [навч. посіб.] / [Є. В. Білозьоров, В. П. Власенко, О. Б. Горова, А. М. Завальний, Н. В. Заяць та ін.] ; за заг. ред. С. Д. Гусарєва, О. Д. Тихомирова. — К. : НАВС, 2017. — 318 с.
6. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін.; За ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М. В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О. В. Петришина. — Харків: Право, 2009. — 584 с.
7. Бермічева О. В. Соціальна функція держави в: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права, історія політичних і правових учень» / О. В. Бермічева. — Х., 2002. — 17 с.
8. Краковська А. Є. Еволюція соціальної функції сучасної держави: теоретико-правовий аспект : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Анжеліка Євгеніївна Краковська. — К., 2012. — 200 с.
9. Мотиль І.І. Становлення та розвиток внутрішніх функцій української держави : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Іван Іванович Мотиль. — К., 2007. — 200 с.
10. Волинець В. Правові аспекти реалізації оборонної функції сучасної держави / В. Волинець // Юридична Україна. — № 5. — 2013. — С. 4—10
11.  Яременко О. Інформаційна функція української держави: поняття, мета та форми здійснення / О. Яременко // Підприємництво, господарство і право. — 2005. — № 6. — С. 66—69
12. Про Основи національної безпеки України [Електронний ресурс] : Закон України від 19 черв. 2003 р. № 964-IV // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 39. — Ст. 351. — Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/964-15.
13. Максименко Ю. Є. Теоретико-правові засади забезпечення інформаційної безпеки України : дис… канд. юрид. наук : 12.00.01 / Юлія Євгеніївна Максименко. —  К., 2007. — 188 с.

Volodymyr Lipkan*

Security is an elite destiny

V. Lipkan

Data Publishing:

 Lipkan V. Conceptual Framework and Nature of the General Theory of National Security /V. Lipkan // Central and Eastern European Legal Studies. 2014. #2. P. 231-256.

https://eplopublications.eu/publication/print-edition/central-and-eastern-european-legal-studies-no-2-2014

Introduction

The general theory of national security represents an essential element of intellectual cultures of the mankind and embraces extensive political and legal experience of prior generations reflecting main trends, milestones and outcomes of previous research into the problems of ensuring security of an individual, nation and state. This cognitive expertise, ideas and breakthroughs have now a tangible influence on the current concept of formation and operation of the national security system, its legal vision and development prospects.

In an attempt to see into the present day and head way for a better and secure future, people are used to getting back to the past, time-proven security forms and mechanisms and will undoubtedly keep on doing so. It is not a mere tribute to the past or blind faith in traditions and authorities. It rather constitutes a human orientation in geo-historical time and geopolitical environment, a natural need and aspiration of every generation to gain an attractor (peak of security of an individual, nation or state) and once settled down in between the past and the future, to get maximum realization of personal needs and interests through the robust functioning of the security mechanism. In this respect a much-written-about meandering evolution of security systems, the formation and effective performance of its components is becoming yet more important. The general theory of national security enables to get a better understanding of how the cognition of the national security nature evolved in that eternal collision of different views and positions and how the knowledge about reasonable balance between security-related interests of an individual, nation and state, human rights and freedoms, social and public order, national security forms and methods was gained and sharpened. The extending experience and the increasing knowledge about national security contribute to the growing importance of national security studies – the general theory of national security. After analysing numerous research papers, the author suggests that, alternatively, the general theory of national security should be labeled as natiosecuritology from the Latin ‘natio’ – a tribe, people; and ‘logos’ – a science, study, movement. Preference is hereinafter given to the title “general theory of national security”. One of its objectives is to describe the foundations of building up a tree of theories about national security and to explain the operating and development mechanism of Ukraine’s national security system.

1. Scope and Nature of the General Theory of National Security

The general theory of national security represents a modern cross-discipline trend in the fundamental science, which studies the level of a nation’s interests being safeguarded from natural and man-caused dangers using various methods, including investigation of the self-organization of so-called disrupters (destabilizing systems). The core of the concept consists in harmonizing research principles for organizational structures (method of extrapolation, determination of NSS dysfunction by identifying threats and dangers to a system) with those applied in self-organizational structures, namely: investigation of NSS as a complex open non-linear and dynamic system, assessment of self-organizing mechanisms, forecasting of fundamental parameters of system evolution. The NSS structure is viewed as a component of a nation’s security concept. The general theory of national security (GTNS) comprises a system of knowledge which describes and explains a set of national security phenomena and consolidates the rules discovered in this area into a uniform harmonized system with a common idea of building a strong and developed, self-sustaining and independent state. Overall, the general theory of national security abides by the following principles:   – Relevance of the scientific theory to an object in question;   – Comprehensive and consistent description of a particular area of activity;   – Need for substantiating liaison between different components of a theory ensuring that certain assertions pass over to the others;   – Inherent non-contradiction of a theory and its adequacy to research data.   In addition, this scientific trend allows for predicting and explaining the formation and activation of destabilizing factors and mechanisms of proliferation – a specific type of system mutation that transforms one system into the other. This being said, one can assuredly declare the heuristicity of the general theory of national security. Its simplicity and consistency are determined by the possibility of a general review of its foundations and principles. The conceptual framework of the general theory of national security incorporates the recommendations set forth in many research papers. The suggested scientific trend is based on a number of new principles and guidelines:   It studies the security of an individual, nation and state that, being a harmonized trinity, create the system of national security;   Given the global complexity of the system and its partial information description one should consider the intuition, expertise, unifying and predictive power and other psycho-physiological qualities and abilities of the man;   Since dangers and threats to NSS can not undergo in-situ experiments, the only way of national security research goes through formulating techniques, assumptions, patterns and algorithms resulting from a synergetic approach to the destabilizing factors that differ by nature;   The validity of techniques, assumptions, patterns and algorithms is tested through computer-based simulation of destabilizing systems with various intensity, forecasting and monitoring the processes of self-organizing by means of methodological tools of different sciences, in particular synergetics and cybernetics.   The research is mainly targeted at:   Establishing fundamental rules of system transition from dynamic equilibrium to chaos;   Quantitative and qualitative description of complex non-linear interacting mechanisms of the specified systems, objects and structures at different stages of origination and progress of threats and dangers and their consequences in time and spatial kinetic set;   Setting up scientific foundation of diagnosing, monitoring, early warning and cessation of threats and dangers.   The fundamentals of this scientific trend lie in superior theories, including, but not limited to, theory of social administration, general theory of security, general theory of systems. Moreover, by its integrating nature GTNS incorporates fundamental provisions of other sciences to include nation theory, social contract theory, catastrophe theory, crisis theory, dynamic systems theory, autogenesis theory and others. As a cross-discipline trend GTNS uses rules, methods, criteria and principles of natural, technical, social sciences, namely:   Management and Information Science (cybernetics, theory of social administration, integral systems theory, automatic control theory, decision theory, game theory, catastrophe theory, crisis theory, systems theory, effectiveness theory, operations research, meta-modeling theory, motivation theory, development theory, reflection theory, functional systems theory, genetic information theory, hypersystems theory, macrosystems theory, etc.);    Physics (dissipative systems theory, lasers theory, optimum theory, nuclear physics and nuclear energetics, general and applied particle and solid-state physics, radio electronics, spectroscopy, atmospheric physics, geophysics, statistic physics, quantum mechanics);   Biology and physiology (genetics, evolution theory, ecology, neurophysiology, evolutionary epistemology theory, co-evolution theory, evolutionary morphology);   Mathematics (methods of mathematic system analysis, math statistics and probability theory, math modeling, bifurcation theory, risk theory, dissipative structures theory, set theory);   Chemistry (theory of chemical and physical reactions, process and material chemistry, organic and inorganic chemistry, biochemistry);   Machine science (analysis and synthesis of complex systems, reliability theory, kinematics and dynamics of machines and mechanisms);   Mechanics (gas and liquid mechanics, deformed solid state mechanics);   Geology (comprehensive methods of geology, geophysics and geochemistry, ocean science);   Social sciences (fundamentals of state and law, philosophy, sociology, geopolitics, geoeconomics, geostrategy, ethnogenesis theory).   The conceptual and categorical framework objectively formed in the general theory of national security comprises basic and specific notions such as national security (insecurity), national threat, safeguard, ensuring, support, probability, risk, catastrophe, crisis, vital functions, system environment, adverse factor, dangerous impact, system response, algorithm of managing, national idea, national interests, national outlook, national sufficiency, national security system, state administration of national security system, etc. A laser-like focus in the general theory of national security is put on working out criteria and measurement scales which provide for quantification of dangers and threats, degree of security and vulnerability of the system and its components. In turn, they form quantitative and qualitative parameters of management decision-making process that are used to shape a system of national security objectives and to evaluate the effectiveness of actions to complete. The quantitative analysis and working out of scales to measure the status of national security within NSS are based on the following basic criteria:   threats (dangers) to life and vital functions;   threats and dangers to the national security system.   Threat criteria bear a probable nature and are determined by frequency of materialization of threats (dangers) to NSS and their damage effect. In some cases threat criteria stand for likelihood or regularity of unfavourable, dangerous or catastrophic phenomena. General analysis of threats (dangers) to NSS is conducted by studying threats (dangers) for each case of disrupters being activated and their number for a definite period of time. It enables to seek remedies of solving national security problems and managing threats (dangers) locally, regionally and nationwide. In applying risk criteria within GTNS the management is aimed at achieving the objectives by the system involving purposeful impact of command agent on national security system. Sustainable and effective performance of all its algorithms contributes to the completion of system objectives. Evidently, the matters of ensuring the development of national security support subsystems and suppression of destabilizing systems should be treated as secondary. Therefore, the fundamental scientific basis of NSS management consists in selecting an effective tool of attaining system objectives, outlining priorities in ensuring national security and working out urgent and prospective actions to mitigate threats and enhance the quality and lifespan of basic algorithms within the national security system. The utilization of methodological tools available in synergetics and system research will enable to model the dynamics of self-organizational systems, thus predicting, preventing and counteracting the destabilizing systems. Such principles as fundamentals of system generation, performance and development constitute its crucial operating element in addition to its purpose, functions and methods. One of them refers to the principle of in-depth defense destined to absorb possible human faults or support system malfunction. It involves a series of barriers that, once passed over, prevent the effect of destabilizing system disrupters from being spread. Such barriers are capable of deterring the disrupters and being committed to exploitation and security purposes. Obviously, once the national security system has been organizationally and functionally put in place, it will call for training of managers, extensive skill development and professional re-training. National security professional training should become a remarkable event evidencing that a state is validly willing to have a strong power, which is primarily measured by the intellectual potential of its elite. Systemic thinking plays an essential role in the state-building process, as it gives an opportunity to shake off systemic atomism and deal with all state problems through the need of ensuring national security (GTNS-centric approach) and satisfying national interests. That is why national security professional training should be a state priority, thus expressing its aspiration for development rather than mere existence. Given that people represent the highest social value and the state guarantees human rights and freedoms, top executives should be trained as national security systemologists. National interest priority ought to be reflected in the state decision-making process and transposed into any regulation, harmonization of legislation and local adoption of international law best practices. This being said, for the purpose of creating a managerial elite in national security it prospectively urges to work out the following measures: drawing up centralized programs of consistent skill development and re-training; elaborating and implementing regional and industry specific programs of national security professional training; developing and adopting international programs for professionals in managing self-organizational systems in the case of destabilization with different intensity, etc. Consequently, fundamental and applied research should reasonably provide for: methodological support of formulating a national security neoparadigm; a number of applied theories in NSS with the theory of state administration of national security system playing an essential role; development and utilization of a uniform system of criteria to assess threats to the national security system; meta-modeling of probable threats to NSS with further preparation of a standard plan of actions for stabilization algorithms; elaboration and application of uniform methods and systems of control, diagnosis, identification and safeguard; design of comprehensive dynamics and integration programs of the national security system based on geopolitical analysis of the environment.   To recap, the state governance professionals should be trained under the principle of consistency and compliance with national interests. These principles represent principal foundations for creating a  systemic mindset in State senior managers.

2. Interdisciplinary Nature of the General Theory of National Security

Considering the specifics of modern science formation special attention is paid to the increasing cross-discipline nature of essential research trends. Interdisciplinarity is said to be a sign of complexity. Its analysis is focused on research trends which produce other more sophisticated scientific disciplines to include the general theory of national security. Having this in mind, an interdisciplinary approach in the general theory of national security is worth studying. The cross-discipline nature of the general theory of national security is primarily uncovered in investigating complex problems of ensuring national security that urge to use the methodology of many scientific disciplines and movements. In GTNS research different scientific disciplines complement each other contributing to the integrity of analyzing the national security phenomenon. Each of these disciplines has its own approach and is committed to complete its subtask. Some of them are focused on supplements and elaboration of specialized theories of national security; the others deal with working out new forms of knowledge expression, getting an insight into the genetic background, place and objectives to be tackled in the general system of GTNS. Most researchers switch their scientific focus on the complexity of many problems. For example, Yu.V. Sachkov states that the key problems of current scientific cognition are of a complex nature. Analyzing complex problems of the science it is worth considering specific features of scientific cognition: scientific evolution brings knowledge, unveils qualities and rules of a new class of phenomena and processes and further sharpens ways and methods of scientific research. The sophisticated nature of the general theory of national security is revealed in addressing the question of how it actually improves scientific efforts. Its solution is based on the structural analysis of scientific cognition that divides scientific research into fundamentaland applied. Where should we include general theory of national security? Fundamental research is often labelled as a searching one. It is said that fundamental research creates new methods rather than applies and enhances the established ones. In many cases fundamental science is called “pure”. On the one hand, given the development trends followed by fundamental science, the general theory of national security is to work out uniform principles of ensuring national security that would reveal this phenomenon as a whole unit. In the long run it will result in a final system of equations causing national security to be viewed in a more comprehensive manner compared to the originally defined. On the other hand, in line with development prospects of applied sciences, the general theory of national security is destined to get an in-depth insight into different forms and types of national security system components. Evolution of diversity drives the processes in the Universe. The national security phenomenon is inexhaustible and more sophisticated than originally studied. The matter of sources and drivers of applied sciences is concerned with both practical problems of production development and intellectual demands of the man. Applied sciences deal with practical objectives. It should be pointed out however that applied research is mainly focused on investigating rather than designing security systems or technologies. The difference between fundamental and applied research lies in the specifics of selecting research lines and targets. Nevertheless, methods and outcomes have their own value. In fundamental sciences problem-selecting is primarily determined by the internal logic of its development and the technical means for appropriate experiments. On the contrary, in applied sciences the selection of problems and targets of research is directly linked to the influence of public demands – technical, economic, social objectives. Interdisciplinary approach is to a great extent determined by the hierarchical component in setting and handling research objectives and their solution is viewed as a hierarchical structure of patterns pertaining to different phenomena and processes. Its uniting core involves working out a basic model, principal features of those patterns and processes. In the general theory of national security the basic model represents a common view on national security liaised with the knowledge of the rules of keeping balance between interests of an individual, society and state. Scientific evolution gives birth to new more sophisticated basic models. Unlike the standpoint of the classical science where the general theory of national security reflects a fundamental vision on the discrete aspect of the national security system structure, the synergetic model promotes a fundamental vision on its continuous aspect. The synergetic model is liaised with the views on self-organization and spontaneity which is a matter of principle for analyzing complex non-linear dynamic systems. Analysing the formation of the general theory of national security one should consider that it serves the basis, the conceptual core of formulating applied theories of national security. The key development vector of fundamental sciences represents the internal needs and interests of the science, the homeostasis and integrity of scientific trends on national security by producing unifying ideas and methods of cognition characterizing the fundamentals of life. Conversely, applied theories are outward-oriented just as other practical types of ensuring security in a particular area. The perception by the scientific community of the GTNS formation matrix with its relevant applied theories is an engine to spur their development. The content analysis of security literature conducted led the author to the conclusion that in the early 20^th century most researchers were focused on addressing the problems of information security – which comes as no surprise – by creating an information community, thus generating the need for appropriate controls. One of the key components of such control involves managing the interests of information community, i.e. information security management. It is worth mentioning the increasing interest in personal safety triggered by turning state’s attention to the needs and interests of an individual who could feel uncomfortable with the level of security provided by the competent government authorities. Since the Constitution guarantees the right to life, health, respect, dignity and personal safety the citizen is entitled to opt for any legal remedies of such safeguard. It appears to be the cause of the recent boom of the private security system. In studying the interaction between fundamental and applied research it should be pointed out that the development of supplements to the fundamental theory in some lines of research is not just a mere deduction of deriving new consequences out of basic provisions of the theory. Every applied theory of national security possesses a specific conceptual and categorical apparatus and development rules to be revealed through special experimental and theoretical means. At the same time, the notions and laws of the general theory of national security will serve as a basis for consolidating all the knowledge and information about national security. Thus, the general theory of national security represents a scholastic system of knowledge incorporating numerous applied theories rather than a separate theory. Among the objectives of the general theory of national security is to formulate rules and principles for the sustainable development of diverse knowledge about national security as an integral system and to develop its control on the basis of scientific criteria and to work out acceptable parameters of assimilation and integration with other scientific theories and trends that are in some way related to addressing the matters of national security. Furthermore, the general theory of national security constitutes the core of generating scientific trends about national security and an integrity-creating scientific line capable of preserving its specific features researching into a definite object and subject. The above leads to the statement that GTNS applied theories comprise the content of the general theory of national security and a crucial element of interdisciplinary line of research. The general theory of national security determines the designing of investigations in a quite broad area – national security – and the specifics of setting and handling research objectives, i.e. GTNS thinking in a certain area  of applied scientific research. In addition, the general theory of national security affects the whole system of knowledge about national security, philosophical mindset and its system of values. The general theory of national security lays down the foundation of new fundamental principles of the world order and evolution leading to their subordination. It can be clearly observed that current scientific research addresses the security matters. One can even coin it security renaissance - regular process of reviving interest in security driven by objective and subjective, common and specific factors that define the speed, direction, depth and nature of security-related processes. It results in a tendency towards absolutization of security as a central and basic operating criterion of all living creatures. Admittedly, these processes have an influence on human outlook and formation of a new philosophical security-focused trend that refers to a form of worldview deeply concerned with security which defines all other forms and types of activity and, in more abstract terms, functioning of the whole system. Security is a measure in addressing any matter. Security is a measure applied in addressing any matter enabling us to come up with the following maxim – security is above all things but not by all available means. The formation of the general theory of national security should also consider the inverse relation: the expansion of applied theories of national security has a rebound effect on GTNS. Naturally, the pioneering trend will be followed by a unifying meta-scientific streamline, i.e. the extensive development of applied research will foster the formation of a new fundamental science. It appears to be of scientific interest to model those applied theories that will become the cornerstone of a new trend in dealing with fundamental problems. Most researchers specializing in cross-discipline problems reasonably state that fundamental sciences are developed through applied research carried out by previous fundamental theories. Similarly, the general theory of national security as a fundamental scientific streamline in national security is formed through applied research of other fundamental theories in this area as well as integration on the basis of the methodology of interdisciplinary approach multidirectional knowledge about national security gained by other sciences and, theories. The formation of the general theory of national security is practically needed, because it will play a fundamental role – to serve as a basis for current trends on national security that represent and constitute a substratum of a security-centered epoch. One of the important lines of modern applied research in national security comprises the application of its ideas and methods to anthroposociocultural processes focusing on the identification and generation of unifying ideas to form a new conceptual vision. The use of the synergetic approach in the research of the national security system enables to funnel scientific efforts into addressing the ideas related to the processes of getting an in-depth insight into the nature of self-organization maintained by complex non-linear dynamic systems, understanding the fundamentals of selectiveness, determination of functioning and management of those systems. The evolution of fundamental sciences does not directly concern practical demands, and their proactive development eventually precedes scientific and technical progress. Similarly, the general theory of national security is committed to see into the Universe and to satisfy one human intellectual need – the need for knowledge. It is satisfied and developed by working out a scientific method, its theoretical and experimental foundations that can be transposed into the following maximum: “Know security and it will set you free”. The above considerations on the role of fundamental and applied scientific fields contribute to a better understanding of the specific nature of setting and handling cross-discipline problems of the general theory of national security. The general theory of national security is a pillar of synthesizing different scientific fields and theories of national security. The structure of applied research also incorporates a hierarchical component that in turn contains theoretical ideas and vision with various level of generalization. An applied arm of research method facilitates the sensitive analysis of the reality which constitutes the prerequisite for development of the general theory of national security. The above can be summarized in the following conclusions. 1. On the one hand, the problem of national security is system-wide, i.e. calls for treating national security as a system and using systemic thinking for its adequate understanding; and comprehensive on the other hand, i.e. covering multi-subject knowledge. It can be stated that the problem of national security bears an interdisciplinary nature. 2. The lack of an integral system of knowledge about national security produces the need for its formation under the current circumstances. The specifics of object and subject (a variety of aspects, directions and features) and the interdisciplinary nature of the problem generate a need for formulating a relevant cross-discipline research methodology. Thus, the research on national security should be based on interdisciplinary methodology. 3. Finally, the application of interdisciplinary methodology produces common solutions which may be applied to both integrity-creating field – general theory of national security – and other applied theories in national security. Therefore, the problem-solving should consider GTNS cross-discipline nature. It naturally leads to the following trinity which enables to substantiate the interdisciplinary nature of the general theory of national security: a cross-discipline problem calls for interdisciplinary methodology in order to get a cross-discipline solution. At some point it can be stated that the general theory of national security represents a meta-scientific field, i.e. a scientific field to study other theories and scientific trends on national security. This assertion involves that the general theory of national security studies the system of provisions and notions of applied theories, defines their scope and principles of conceptual and categorical apparatus, thus giving an opportunity to shape them in a more reasonable fashion. It leads to the conclusion that the formation of the general theory of national security as a scholastic system of knowledge about national security is viewed as an urgent need experienced by Ukrainian community as part of European integration policy that involves adoption into the international security system and strengthening of the European security system. The scope of problems addressed by the general theory of national security is quite wide, however, its second-to-none object and subject enables to admit that the general theory of national security belongs to interdisciplinary scientific fields. Moreover, the cross-discipline approach will guide and drive the formation of its effective methodology that is by its nature and conception intended to become fundamental and basic for applied scientific trends and theories of national security. In turn, the general theory of national security comprises an integrity-creating component for applied theories which will possess their own specific rules of development. Above all, the general theory of national security is an interdisciplinary scientific field. Obviously, its scope of problems is determined by a cross-discipline aspect and deliverables of concrete investigations bear an inherent interdisciplinary nature. It proves the fact that the integral system of knowledge about national security – general theory of national security – represents an interdisciplinary scientific field.

3. Architecture of the Scientific Approach to the Study of National Security Components

According to the above provisions, it is worth outlining the algorithm of modeling management subsystems in definite areas of activity. It is a must since the modeling comprises a process and actions within it follow a certain sequence and are interrelated. So, the subsystems of national security management should be modeled as follows.   Step 1: dealing with the concept and nature of a concrete type of security, its role in the system of national security. Defining the notion of a concrete type of security should take into account the fact that national security represents a kind of social activity which involves an intentional purposeful impact by a command agent on national security system, under which public and private institutions create favourable conditions for progressive development of Ukrainian national interests, sources of Ukraine’s well-being and ensure the effective performance of the national security system in Ukraine. Hence, the definition of environmental security should consider its specific features, objective laws, rules and principles of development and finally its characteristics. Every notion of any security type is described keeping in mind that it constitutes an element of national security. The structure of definition is to be correlated with that of the national security concept. Below is a sample definition of environmental security to read as follows: environmental security is a component of national security, a kind of social activity which involves an intentional purposeful impact by a command agent on national security system, under which public and private institutions create favourable conditions for environmental equilibrium and guarantee the protection of human habitat, biosphere, atmosphere, hydrosphere, lithosphere and cosmosphere, flora, fauna and natural resources. Following that algorithm environmental security can be defined as a component of national security, a kind of social activity which involves an intentional purposeful impact by a command agent on national security system, under which public and private institutions create favourable conditions for the state’s ability to recover gross domestic national product, quantitative and qualitative balance in international relations, economic competitiveness and sustainable performance of the credit and financial system. Such approach will enable to unify approaches to the study of basic notions of the national security theory, which is phased in on the basis of a logical definition of common and fundamental notions, principles and norms. It will lay down the foundation for mutual understanding by professionals in different areas of activity united by national security goals and objectives. On top of it, the theory will operate on the basis of its own language, principles of its structure and effective use that currently make its existence more important and constitute a verifying factor of its practical role. It is worth mentioning here the methodology of this scientific field – a set of goals, principles and functions that in their integrity create a new quality and are realized by adequate means. All the components should be integrated in a single system and correlated.   Step 2: simulating a threat to national security in a specific area taking into account real and regulatory threats as defined by the Law of Ukraine On Fundamentals of National Security of Ukraine as well as potential and non-regulatory ones that are omitted therein and within security law, but still affect relevant matters. Similarly, defining the notion of threats in a particular area of activity should be guided by GTNS method which represents the principle of self-organization of national security research. Once applied, this method contributes to the correlative liaison between basic notions of the general theory of national security and applied theories which study theoretical and practical problems of national security in concrete areas of activity. That is why, the consideration of threats to national security in concrete spheres of life should be focused on regulatory threats as defined by the above Law and non-regulatory ones omitted therein.   Step 3: formulating a model of national security system in a specific area of activity. National security system is not identical to that of ensuring national security with the former being complementary and functional and playing a role of support element. Consequently, its modeling in a concrete area of activity should take into account:   the paradigm of national security in a definite sphere of NS;   objects, agents and subject of national security in a definite sphere of NS;   national interests in a certain area of national security to be correlated with the nation’s concept and national idea;   the general model of national security system in a definite sphere of NS;   the system of priority national interests in a particular area of activity;   the position and function of the system for ensuring national security in the general system of national security.   Step 4: modeling a system of ensuring national security in a certain area taking into account:   nature, purpose and operating objective of the system for ensuring national security in a specific area of activity;   components of the public security system and its competence;   components of the private security system and its competence;   public private partnership;   analysis of performance and accountability of agencies empowered to ensure national security of Ukraine;   system of control and supervision over the activity of agents that ensure national security.   For ease of comprehension, the system for ensuring national security derives from and operates according to the objectives of the national security system. Thus, the structure of ensuring the system depends on operating objectives of the national security system as well as threats and dangers.   Step 5: modeling key directions of state policy for national security in a particular area considering national interests set forth at Step 3 and national threats outlined at Step 2. Those directions should be obviously correlated with threats and dangers to national security and not the structure of ensuring systems analyzed at Step 4. Whether state policy is effective is determined by the result achieved in managing threats and dangers, i.e. by the level of national interests being realized. Logically, the fundamental criterion of state policy comprise national interest, threats and dangers to them rather than funds and resources of subjects which pursue national security. Still, resources play an important but not a decisive role if compared with threats. One more challenge in this respect involves working out the criteria on which security means are eligible to specific categories of national interests. Therefore, the general modeling algorithm should contain the following interrelated elements: system of priority of national interests – system of threats – system of means – system of bodies. A systemic approach to the modeling of the national security management system in any area of activity will be of a system-wide nature that is directly related to the systemic nature of national security as a multi-layered structure. Failure to implement or ineffective performance of ensuring system elements specified at Step 4 or availability of activities omitted by the current legislation will encourage recommendations on optimizing the organizational and functional structure of the system for ensuring national security. Notes and References Doctrine Sources 1. Avdeev, R.F. (1994). Philosophy of Information Civilization. Moscow. 2. Beliakov, K.I. (2001). Governance and Law in the IT Era: Monograph. Kyiv: KVIT Publishing House. 308 pp. 3. Bilous, O.G. / Lukyanenko, D.G. / Goncharenko, M.O. / Zlenko V.A. / Zernetska, O.V. (2001). Globalization and Development Security. Kyiv: NASU; Institute of World Economy and International Relations; Kyiv National Economic University. 734 pp. 4. Bodruk, O.S. (2001). Structure of Military Security: Domestic and International Specifics. Kyiv: National Institute of International Security Problems. 299 pp. 5. Vasylenko, A.I. (1998). Cross-cultural Political Processes. Moscow: URSS. 6. Vasylkova, V.V. (1999). Order and Chaos in the Evolution of Social Systems (Synergetics and Social Self-organizing Theory). World of Culture, History and Philosophy. Saint Petersburg: Lan. 480 pp. 7. Vozzhenikov, A.V. (2000). National Security: Theory, Policy, Strategy. Moscow: Modul NPO. 234 pp. 8. Gavrysh, S.B. Theoretical Background of Research into Crime Target // Pravo i Politica. No 11. 9. Golubyev, V.O. / Gavlovsky, V.D. / Tsymbaliuk, V.S. (2001). Information Security: Problems with Fighting against IT Crimes. Zaporizhzhya: Prosvita. 252 pp. 10. Goncharenko, A. / Jangujin, R. / Lisitsyn, E. (2002). Civilian Control and National Security System // Zerkalo Nedeli. – 14 September. P. 12. 11. Danylian, O.G. / Dzioban, O.P. / Panov, M.I. (2002). National Security of Ukraine: Structure and Implementation: Manual. Kharkiv: Folio. 285 pp. 12. Emelianov, V.P. (2002). Notion of Crime Target in Criminal Law Science // Pravo i Politica. No 4. 13. Emelianov, V.P. (2002). Terrorism and Terrorization Offences: Criminal Legal Investigation. Saint Petersburg: “Press” Legal Center Publishing House. 291 pp. 14. Zozulya, I.V. (2002). Security and Modern Age: Legal Issues // Pravo i Politica. No 4. 15. History of Political and Legal Studies: Manual. Ed. by Leist, O.E. Moscow: Zertsalo-M IKD. (2001). 16. Kaluzhny, R.A. / Tsymbaliuk, V.S. (1993). Informatization of State Governance and National Security of Ukraine // Rozbudova Derzhavy. No 8. 17. Kartunov, O. / Marukhovsky, O. (1996). Ethnopolitical (Dogmatic) Mindset // Small Encyclopedia of Ethnic State Studies / NASU: Koretsky Institute of State and Law. Kyiv: Dovira; Geneza. P. 493, 494, 499. 18. Kosevtsov, V.O. / Binko, I.F. (1996). National Security of Ukraine: Problems and Ways of Realizing Priority National Interests. Kyiv: National Institute for Strategic Research. 1^st ed. 54 pp. 19. Kostenko, G.F. (2002) Theoretical Aspects of National Security. Manual. Kyiv: CJSC Demid Publishing House. 144 pp. 20. Levytska, M.B. (2002). Theoretical Legal Aspects of Ensuring National Security by Internal Affairs Bodies of Ukraine: LLM thesis: 12.00.01 / National Academy of Internal Affairs of Ukraine. Kyiv. 206 pp. 21. Lipkan, Volodymyr (2000). Terrorism and National Security of Ukraine. Kyiv: Znannya. 184 pp. 22. Lipkan, Volodymyr (2003). Security Studies: Manual. Kyiv: Publishing House at European University. 208 pp. 23. Lipkan, Volodymyr (2002). Information Fats Food – Bon Appetite // Biznes i Bezopasnost. No 5. 24. Lipkan, Volodymyr (2003). General Theory of National Security Paradigm // Pravo Ukrainy. No 2. 25. Lipkan, Volodymyr (2002). National Security of Ukraine through Self-organizing Theory // Derzhava i Pravo. No 16. P. 142-148. 26. Lipkan, Volodymyr (2002). Neoparadigm of National Security // Pravo Ukrainy. No 11. P. 19 – 21. 27. Lipkan, Volodymyr (2002). Object, Subject and Structure of General Theory of National Security // Pravo i Bezpeka. No 4. 28. Lipkan, Volodymyr (2003). Organization of Private Security System: Master’s thesis. Kyiv: Publishing House at European University. 110 pp. 29. Lipkan, Volodymyr (2002). On the Other Side of Good and Evil // Militsiya Ukrainy. No 10. 30. Lipkan, Volodymyr (2003). General Theory of National Security Subject // Derzhava i Pravo. No 19. 31. Lipkan, Volodymyr (2002). Systemic Approach to Benchmarking of National Security System // Bulletin of National Academy of Internal Affairs of Ukraine. No 2. 32. Lipkan, Volodymyr (2002). US Internal Security Service // Militsiya Ukrainy. No 1. 33. Lipkan, Volodymyr (2003). Modern Security Renaissance // Derzhava i Pravo. No 20. P. 216-219. 34. Lipkan, Volodymyr (2003). Theoretical Foundations and Elements of National Security of Ukraine: Monograph. Kyiv: Tekst. 600 pp. 35. Lipkan, V.A. / Nikiforchuk, D.Y. / Rudenko, M.M. (2002). Anti-terrorism. Kyiv: Znannya. 254 pp. 36. Lopatin, V.N. (2000). Information Security of Russia: Individual. Society. State. Saint Petersburg: Universum Fund. 428 pp. 37. International Police Encyclopedia (10 vol.) Ed. by Yu.I. Rymarenko / Ya.Yu. Kondratyev / V.Ya. Tatsiy / Yu.S. Shemshuchenko. Kyiv: “In Ure” Publishing House Concern. P. 41-57, 404 – 415, 441 – 450, 1007 – 1037. 38. Medvedchuk, V.V. (1997). Modern Ukrainian National Idea and Topical Issues of State-building: LLD thesis: 12.00.01., 12.00.02 / National Academy of Internal Affairs of Ukraine. Kyiv. P. 165. 39. Muntiyan, V.I. (1999). Economic Security of Ukraine. Kyiv. 467 pp. 40. National Security of Ukraine in 1994-1996: Scientific report Ed. by O.F. Belov / I.F. Binko / S.І. Pirozhkov / М.L. Rubanets / О.P. Yanishevsky. Kyiv: National Institute for Strategic Research. (1997). 198 pp. 41. Private Entrepreneurship Security System as Ukraine’s National Security Agent: Materials of scientific conferences. – 16-17 May 2001. - Kyiv: Publishing House at European University (2001). 480 pp. 42. Nyzhnyk, N.R. / Sytnyk, G.P. / Bilous, V.T. (2000). National Security of Ukraine (Methodological Aspects, Condition and Development Trends): Manual for higher education institutions. Irpin. 304 pp. 43. Operative Searching Activity: Manual Ed. by К.К. Goriyanov / V.S. Ovchinsky / А.Yu. Shumilov. Moscow: Infra-М (2001). 44. Parakhonsky, B.O. (1993). National Interests of Ukraine (Intellectual Aspects): Monograph. Naukovi Dopovidi. 6^th ed. Kyiv. 43 pp. 45. Pocheptsov, G.G. (1996). National Security of Transition Countries: Manual for International Relations and International Information Departments / Kyiv National Taras Shevchenko University. Institute of International Relations. Kyiv. 136 pp. 46. Prigozhin, I. (2002) From Existing to Emerging: Time and Complexity in Physical Sciences / Transl. from English / Ed. by Yu.L. Klimontovich. 2^nd ed. Moscow: Editorial URSS. 288 pp. 47. Sachkov, Yu.V. (2003). Scientific Approach: Questions and Development. Moscow: Editorial URSS. 48. Synergetic Paradigm. Non-linear Thinking in Science and Arts. Moscow: Progress-Traditsiya (2002). 496 pp. 49. Social Risks and Social Security in Man-caused and Natural Emergencies and Disasters / Ed. by V.V. Dyrdynets / Yu.І. Saenko / Yu.О. Privalov. Kyiv: Stilos (2001). 497 pp. 50. Surmin, Yu.P. (2003). Systems Theory and Systemic Analysis: Manual. Kyiv: MAUP. 368 pp. 51. Tymoshenko, I.I. / Laptyev, S.G. / Lipkan, V.A. / Onyschenko, G. The Law of Ukraine On Private Security of Individuals and Entrepreneurs in Ukraine // Private Entrepreneurship Security System as Ukraine’s National Security Agent. Kyiv: Publishing House at European University (2001). P. 466-477. 52. Utenvsky, B.S. (1948). General Studies on Office Abuse. Moscow: Publishing House of USSR Justice Ministry. 440 pp. 53. Chernavsky, D.S. (2001). Synergetics and Information. Moscow: Nauka. 244 pp. 54. Cheshkov, M. (1998). Global Vision and New Science. Moscow: IMEIMO. 55. Shevchenko, V. / Kostenko, G. (1996). Concept of National Security: Methodological Aspect // Holos Ukrainy. - 11 January. 56. Shlemk, V.T. / Binko, I.F. Economic Security of Ukraine: Nature and Realization. Kyiv: National Institute for Strategic Research (1997). 57. Legal Encyclopedia (6 vol.) / Ed. by Yu.S. Shemshuchenko et al. Kyiv: Bazhan Ukrainian Encyclopedia (1998). Internet Resources www.niss.gov.ua www.niisp.gov.ua www.nbu.gov.ua

Abstract

The general theory of national security represents an essential element of intellectual cultures of the mankind and embraces extensive political and legal experience of prior generations reflecting main trends, milestones and outcomes of previous research into the problems of ensuring security of an individual, nation and state. This cognitive expertise, ideas and breakthroughs have now a tangible influence on the current concept of formation and operation of the national security system, its legal vision and development prospects. The extending experience and the increasing knowledge about national security contribute to the growing importance of national security studies – the general theory of national security. After analysing numerous research papers, the author suggests that, alternatively, the general theory of national security should be labeled as natiosecuritology from the Latin ‘natio’ – a tribe, people; and ‘logos’ – a science, study, movement. Preference is hereinafter given to the title “general theory of national security”.

UPD:

Фатхутдінов Василь Гайнулович,

Голова Інституту безпекової політики ГОСЛ

кандидат юридичних наук, доцент

Уперше здійснено дослідження змісту симулякрів та їх показано їх практичний вплив на забезпечення громадської безпеки. Основою правильного розуміння форм та методів впровадження симулятивної практики визначено оцінку. Обґрунтовано корелятивний зв’язок між симулятивною практикою і гібридною війною проти України.

Ключові слова: громадська безпека, національна безпека, симулякри, симулятивна практика,  національні інтереси

This is the first scientific research, dedicated to simulacrum and their impact to ensuring public security. The basis of correct understanding of forms and methods of using simulation practice is determined as evaluation.

Key words: public security, national security, simulacrum, simulation practice, national interests

Геопросторові трансформації, передусім зміна просторів безпеки, спричинили безпекоренесанс, за якого вчені та дослідники прагнуть дедалі частіше звертати свою наукову увагу до проблем забезпечення національної безпеки.

І якщо раніше безпекові проблеми були у фокусі наукової уваги лише співробітників НІСД, які у той чи інший час здійснювали відповідно до власних функціональних обов’язків такі дослідження: С. Гнатюк, В. Горбулін, С. Дрьомов, Д. Дубов, А. Качинський, К. Кононенко, Б. Парахонського, С. Сьоміна та інші [1—4]. То останнім часом безпекова тематика стала доволі популярним предметом розгляду науковців причому за різними напрямами наукових досліджень.

У цьому ракурсі слід відмітити таких дослідників, як: О. Бодрук, C. Кандауров, Г. Костенко, Б. Кормич, М. Левицька, М. Мельник, В. Настюк, Н. Нижник, А. Новицький, С. Павленко, Г. Пономаренко, В. Паламарчук, М. Пальчук,  М. Пендюра, Г. Почепцов, Г. Ситник, З. Чуйко та інших [5—12].

Окремо слід виділити праці наукової школи доктора юридичних наук Ліпкана В.А., в яких в рамках сформованої епістемологічної спільноти здійснюється системне дослідження національної безпеки як цілісного екзистенціального феномена: Н. Баланюк, Р. Банк, В. Вац, М. Дімчогло, І. Діордіца, М. Довгань, О. Дьоміна, В. Залізняк, В. Кір’ян, В. Кобринський, А. Лобода, В. Майоров, Ю. Максименко, О. Мандзюк, П. Матвієнко, Л. Рудник, К. Татарникова, К. Череповський, О. Шепета та інші [13—22].

Натомість, незважаючи на значну кількість розвідок, присвячених висвітленню різних аспектів безпеки, нині відсутні дослідження, що стосуються безпосереднього впливу симулякрів та впровадження симулятивної практики як одного з методів ведення гібридної війни проти України, а  також їхнього впливу на громадську безпеку, що і визначає актуальність даної наукової статті.

Необхідність формування парадигмального розуміння підвалин форм і методів впровадження симулятивної практики під час контексті гібридної війни проти України в контексті забезпечення громадської безпеки і обумовило мету даної статті.

Передусім слід звернутися до етімології слова — сімулакрум або симулякр.

Симулакрум (лат. simulare — прикидуватися) — термін, що має два різні значення залежно від репрезентативної та нерепрезентативної моделі застосування.

Платон визначав сімулакрум як копію копії, відображення відображення, подвоєння подвоєння, яке, також як і копія, претендує на позначення оригіналу, прототипу.  Копія володіє схожістю з референтом, оскільки будує себе за зразком ідеї, а симулакрум — це копія копії, яка позбавлена подібності.

Еклезіаст ззначав, що симулякр — це зовсім не те, що приховує собою істину, — це істина. Що приховую, що її немає. Симулякр і є істина.

Оскільки симуляція виявляється іманентною реальності, то немає можливості говорити про якусь присутність, базу, оригінал. Відтак, наприклад, імітація вільних виборів на тимчасово окупованих територіях (АР Крим, Луганська та окремі частини Донецької області) дають підстави твердити, про застосування симулякрів при проведенні інформаційно-психологічних операцій проти українського населення на даних територіях. Причому особливість симулякрів полягає у тому, що вони не заторкують принципу реальності, адже реальність просто чітко та уміло маскується:

• псевдовибори — під дулами автоматів, за умови фактичної відсутності вибору при „правильному формулюванні питань”);
• псевдовлада — абсолютна маріонеточна та залежна від Москви, контрабанди та продажних чиновників України, які самостійно не в змозі реалізувати державну політику;
• зелені чоловічки — організовані з єдиного центру, озброєні найманці з іноземних держав, які не мають знаків розрізнення і не ідентифікують себе (до моменту їх затримання офіційними органами держави і проведення відповідних процесуальних дій) з жодною державою, які реалізують політику дестабілізації в Україні тощо.

Симулякри дуже ефективні при здійсненні таких операцій і веденні гібридних війн, адже вони підривають і стирають межі між реальністю, доповненою та спотвореною та віртуальністю.

Для повної картини застування симулякрів проти України та її населення спочатку наведемо етапи процесу симуляції, які розробив С.Бодрийяр [23, с. 595; 24], і паралельно будемо ілюструвати її прикладами з різних етапів тимчасової окупації України:

Важливим поворотним моментом в цьому процесі симуляції є перехід від знаків, які дисимілюють щось, до знаків, що приховують від нас той факт, що вони не означають нічого. Так, наприклад, ані жителі анексованого Криму, ані жителі так званих ЛНР чи ДНР не зможуть виїхати в жодну країну, окрім Росії. Їхні діти не зможуть навчатися в жодній школі, вищому навчальному закладі, отримувати медичну та інші види допомоги в жодній країні світу, окрім Росії. Таким чином, обрання даного рішення перемістило жителів тимчасово окупованих територій до віртуального світу, створеного симулятивною практикою.

Перше передбачає теологію істини, друге знаменує століття симуляції і симулякрів.

На зміну реальності приходить гіперреальність, коли будь-яка можливість пізнати реальне є утопічною і одночасно зростає ностальгія за якоюсь справжністю, задовольнити яку в принципі є неможливим, оскільки ностальгія ця призводить до подальшої ескалації і інтенсифікації симуляції.

Так, наприклад „ДНР” — існує як бажання, ствердження того, що вона є реальною країною (республікою), реальною окремою частиною міжнародного товариства. „ДНР” існує для того, щоб усі інші вірили, що все решта теж реально, у той час як Україна є нереальною :

• Україна як держава — це трагічна помилка історії, які потрібно якнайскоріше виправити;
• Україна завжди була складовою частиною Росії — Малоросією;
• Української мови ніколи не існували — вона це є діалектом російської мови  (посилання на Валуєвський циркуляр та Римський Указ)
• київська хунта незаконно захопила владу — екс-президента Януковича не було усунено від вдали жодним передбаченим законодавством України способом;
• українські карателі знищують мирне населення сходу,
• американський уряд є організатором революції гідності, він прагне встановити контроль над Україною з подальшим розміщенням зброї біля кордонів України
• для проведення сучасної демаркаційної лінії між українцями та росіянами уведено в обіг терміни — укропи (українці, що повідують концепції соборної і незалежної держави) та ватники (росіяни, що сповідують політику Путіна) тощо.

Більше того існування так званої ДНР покликано створити ілюзію того, що справжня Україна є несправжньою, що її ніколи не існувало: звідси і фальсифіковані та перекручені трактування історичних фактів, відверта брехня з історичними подіями, демонстраціями намальованих в фотошопі мап, свідченням переодягнених акторів з Росії від імені „пересічних українських громадян” або „жителів Донецьку” про погану економічну ситуацію в країні, авіаудари українських ЗСУ по мирним жителях і т.д.

Таким чином завдання симулякра з ДНР зробити України в уяві населення окупованих території гіперреальною, тобто перетворити справжню Україну на симулякр, тобто копію копії і таким чином перетворити уявлення про України на фантом.

Таким чином йдеться не про вигадану недостовірну репрезентацію реальності, а про прийняття того факту, що реальність як така початково включає до власної структури симуляцію, репрезентацію, фікцію і тим самим рятує сама себе.

Важливим моментом при аналізові симулякрів виступає розгляд поняття „оцінка”, яке означає аксіологічне ставлення людини до усього нормативно представленого багатоманіття предметних проявів людської життєдіяльності і можливостям їх пізнавального і практичного засвоєння [23, с. 471].

Аналіз категорії „оцінка” виявив її органічний зв’язок із внутрішнім світом індивідів, історичну варіативність і складну взаємозалежність з усіма атрибутивними характеристиками родового життя. Так, при анексії Криму за допомогою багаторічної професійної роботи спецслужб Росії, а також бездарної державної політики України на території півострова було сформовано чітке уявлення про те, що Крим — не Україна, а Севастополь — завжди був містом руської слави. Українська влада, роками нехтувала питаннями інформаційної роботи в даному регіоні, повсякчас потурала місцевим елітам в корупції, запевняючи себе в тому, що купують спокій.

Натомість внутрішній світ кримчан почав існувати самостійним життям, особливо в місцях компактного перебування російськомовного населення і військового контингенту. Значна кількість спец операцій з дискредитації влади в Україні, формування спотвореної уяви про помилку Хрущова, нищення паростків української державності, що мали б формувати громадянську належність жителів автономії як українців, призвели до того, що анексія території України і фактичний перехід громадян в позаправовий статус був інтерпретований як позитивний факт. Адже жоден житель Криму з російським паспортом не зможе виїхати зо кордон, окрім Росії, отримати переваги від вільного світу.

Тому важливість розгляду категорії „оцінка” є без перебільшення знаковою, адже вона дозволяє зрозуміти механізми прийняття тих чи інших рішень громадянами країнами: чому кримчани майже з оплесками зустрічали найманців з Росії, а в Харкові після невдалої спроби захоплення  будівлі міської ради, внаслідок професійних дій спецслужб, а також чіткої та однозначної державницької позиції харків’ян, влада України відстояла права громадян жити в своїй, а не надуманій державі, на кшталт ХНР (Харківської народної республіки). Аналогічне врахування оцінки таких подій одеситами, дало змогу запобігти масовим безладам і безчинствам незаконних збройних формувань в Одесі, які висловили своєї чітке „ні” так званому „руському миру”.

Слід зважати на той факт, що без оцінки не обходиться жоден індивід. Саме тому по російському телебаченню постійно транслюють інтерв’ю з начебто місцевими жителями (які почасти виявляються артистами з Росії і не мають жодного стосунку ані до України, ані до місцевості щодо якого його репрезентують як „корінного жителя”).

Однією з проблем безпекової політики України є відсутність системного методологічного інструментарію оцінки тих чи інших подій, з подальшим виробленням напрямів державної політики щодо управління ними.

На жаль фахівці НІСД і зараз тупцюють на одному місці, продовжуючи здійснювати не стільки аналітику, скільки коментувати підготовлені ними же різноманітні документи концептуального та стратегічного рівня у сфері національної безпеки або же викладати і подавати за свої думки переклад окремих безпекових документів країн ЄС. Так, наприклад, в аналітичній доповіді 2015 року стосовно концептуальних засад розвитку системи забезпечення національної безпеки про гібридну війну було згадано лише 2 рази і то в контексті перекладу положень перспектив європейської безпеки [3, с. 17—18], а про симулятивну практику і симулякри взагалі не було згадано ані слова, так само як і про громадську безпеку в даній доповіді ми не знайшли жодного згадування [3].

Відтак цілісне розуміння оцінки виступає не стільки даниною і вимогою філософів, скільки реальною потребою, що може знайти свою реалізацію в рамках аксіології.

Безпосередньою природною передумовою оцінки, що склалася в процесі біологічної еволюції людини, виступає емоція, особливий психо-фізіологічний механізм, що утримує життєві процеси в їх оптимальних межах і закріплює правильність і повноту тієї чи іншої дії, її відповідність початковій потребі. Цим можна пояснити, що будь-якому захопленні передувала слізливі розказні начебто жителів, особливо жінок, які зі сльозами на очах розповідали при „хунту, київських карателів, правий сектор тощо”.

Особливим цинізмом виславився репортаж руських ЗМІ, про те, що на Майдані, начебто, розп’яли хлопця, а потім його розчленували, піджарили та з’їли. Незважаючи на абсурдність переважної більшості інформаційних контентів в руських ЗМІ, вони сформували стійку уяву про те, що в Україні всім, хто говорить російською мовою, загрожує смерть, а європейський вибір України, це запродання Американцям і пряма загроза встановлення військових баз на території України із подальшим розміщенням відповідних систем ПРО, які прямо загрожуватимуть безпеці Росії. Більше того, будь-яка розповідь про український націоналізм супроводжується на екранах демонстрацією осіб з нацистською символікою, або таких, що роблять відповідні нацистські рухи вітання руками.

Відтак, Україна є ворог, якого слід знищити і примусити до „послухання” та виконання московських забаганок. Примус до дружби в Росії дорівнює повному знищенню національної ідентичності, тому є неприйнятним жодному цивілізованому суспільстві, які чітко дали свою оцінку діям поки що діючої влади Росії.

З цією метою в медійний простір було уведено емоційну складову: будь-яка інформація про Україну подавалася лише в негативному контексті, викликаючи формування стійких негативних емоцій до України, власно відчуження від поняття „братній народ”. Своє чергою, при захопленні Криму саме це і не дало можливості нашому військовому контингенту, який нарахував на момент вторгнення найманців з Росії, 18 тис. особового складу, адекватно оцінити загрозу та нейтралізувати її, а в разі неспроможності нейтралізації здійснити свій військовий обов’язок та знищити ворога незалежно від того, якої він національності, громадянства тощо, у тому числі і росіян.

Відтак, на емоційному фоні в Росії, тобто для пересічних росіян українці вже давно не братній народ, а фашисти та карателі, які придушують російськомовне  населення і взагалі становлять загроза їхньому стабільному функціонуванню. Воднораз для багатьох українців до початку прямої військової агресії Росії в Україну, яку військові фахівці датують серпнем 2014 року, російські вояки виступали братами по зброї, через що проти них свого часу не змогли застосувати зброю і дати їм адекватну відсіч. Але часі змінились.

Відтак, саме знання оцінки тих чи інших подій, а також цілеспрямовані дії, що передували і були спрямовані на формулювання конкретної оцінки на ті чи інші події відіграли вирішальну роль при захопленні Криму, втраті Луганську, частини Донецької області, а також повній мобілізації українства на боротьбу з ворогом на решті території нашої держави.

Теоретичний алгоритм формулювання потрібної російським спецслужбам оцінки виглядає наступним чином:

1)          миттєва інтеграція внутрішніх та зовнішніх подразників — Революція Гідності 2014 року в Україні була інтерпретована як прихід до влади хунти, яка буде нищити все руське, вбивати та палити на кострах всіх, хто говорить російською мовою, а головне — мститися жителям Донбасу за президента, який представляв їхній регіон та одвічно був тягарем щодо європейського вибору. Одночасно Росія пропонує швидкий вихід із ситуації через організацію так званого вільного (навіть важко вживати це слово щодо Росії) під дулами автоматів найманців та люмпенізованих і маргінальних елементів із незаконних військових формувань волевиявлення із подальшим проголошенням народної республіки;

2)          залежно від характеру зовнішніх впливів і ступеню готовності внутрішніх механізмів вибір реакції стає альтернативним, набуваючи або позитивну окраску (почуття приємного, задоволення, спокій) або негативну (жах, тривога, нудьга, ностальгія) — після проголошення так званих народних республік, наступає вибір емоційного стану. Навряд чи жителі Донбасу можуть сказати, що їх стан характеризується спокоєм, упевненістю у своєму майбутньому. І навіть ностальгія, яка належить до негативного емоційного стану, переконливо свідчить про дисонанс між внутрішнім бажанням повернути часи СРСР, передусім рівень цін і заробітних плат або пенсій і стабільністю, і зовнішнім впливом „Руського миру”, який насправді виявився не таким, яким його так мальовничо зображували його глашатаї, обіцяючи великі до нестями пенсії, стабільність та разюче процвітання;

3)          завдячуючи механізму зворотного зв’язку відбувається наростаюче підсилення одного з модусів елементарної чуттєвості (острах перетворюється на жахіття, тривога перетворюється на патологічну фрустрацію тощо), що надає даному модусу форми випереджуючого відображення — емоційного представлення, вираженого в мові тіла і адресованого ззовні — реалії життя в народних республіках, абсолютний хаос, беззаконня, відсутність громадської безпеки, впевненості в завтрашньому дні, а головне формування псевдо утворень які не мають власної історії, тобто фактично не мають по суті майбутнього — формують стійку хворобу соціальної структури, що уособлює населення даних республік: ця хвороба є патологічною, але вона становить модус випереджуючого відображення кінцевості буття цих республік, неможливості та відсутності у них майбутнього. Оця конечність буття, осягнення тупиковості розвитку призводить до наростання агресії в структурі населення і перетворює його на соціальну небезпечну масу людей здатних до вчинення непрогнозованих дій;

4)          завдячуючи нейрофізіологічним механізмам збудження і гальмування виражена зсередини готовність до дії перетворюється на спрямований поведінський акт (порушення громадського порядку, вчинення вбивств, тортур, терористичної та екстремістської діяльності тощо), тривалість якого визначається збереженням емоції — саме цим можна пояснити поступове витіснення українських медіа з тимчасово окупованих територій, з метою встановлення тотального контролю над інформаційним простором. Це потрібно для того, що б постійно тримати в певному емоційному стані населення даних територій, підтримувати в них ненависть до усього українського і прославляти уряд Росії, який постачає „дешеве вугілля”, піднімає пенсії, соціальні виплати — формує світлу майбутнє тощо. При цьому замовчується інформація про те, що причиною горя і страждань українського народу на окупованих територіях виступає Росія, яка  цілеспрямовано знищила 65 з 95 шахт, утилізувала всі заводи, що перебували на окупованих територіях, а через свої гуманітарні конвої просто викрала все обладнання цілих заводів та металургійних комбінатів. Всередині ж самої Росії з метою уникнути соціальних конфліктів через падіння економіки, стрімке зубожіння населення, тотальну корупцію, головними новинами виступає пропаганда щодо необхідності захисту російськомовних на сході України, підтримки високих пенсій та соціальних виплат в окупованому Криму тощо. Навіть коли в Сибіру спалахнула пожежа, в квітні 2015 року, в російських новинах на першому місці перебувала інформація щодо дискредитації української влади, і фактів щодо необхідності підтримки російськомовного населення на окупованих територіях. Таким чином постійна підтримка негативних емоцій є необхідною умовою формування керованої та прогнозованої оцінки індивідами тих чи інших подій.

На жаль процеси антропосоціогенезу не змогли зсунути з місця даний механізм, і його імплементація в дійсність має конкретні приклади, які ми навели вище.

Важливим і такими, що можуть бути інтерпретованим для нашого дослідження, можуть бути наступні висновки [23, с. 473].

1. 1.           Підґрунтям, на якому формується оцінка виступає аксіологічні відношення, за якого в первобутньому суспільстві масштаб і кінцева мета детерміновані корисністю, а в умовах цивілізації — цінністю. Зокрема, при обранні свого подальшого шляху при опитуванні громадян щодо відокремлення від України і приєднання до Росії переважна більшість українського населення Криму обрало користь від набуття російського громадянства: підвищена заробітна платня у працівників бюджетної сфери, висока пенсія. Жодним чином не обговорювалися питання ціннісної спорідненості українського населення Криму і російського. Більше того, саме через ціннісний ареал кримськотатарський етнос українського соціуму не сприйняв це опитування, не брав в ньому участі і не визнав його результати, через що проти нього почалися різноманітні провокації та утиски.
2. 2.            Суб’єктом оцінки виступає індивід. За умови первобутнього ладу цей індивід ще не відокремлює власні потреби від потреб роду та общини, а в у мовах цивілізації індивід має чітко усвідомлювати не лише суспільні, а особистісні потреби, цінності та інтереси. Відтак, об’єктом інформаційного впливу виступає окремий індивід, його уподобання, з урахуванням ментальності, інтелектуального та світоглядного рівня. На суб’єктному рівні кожній окремій соціальній групі при проведенні так званого опитування було обіцяні певні привілеї: зрадникам у правоохоронній і військовій сфері — соціальні гарантії, безпека від „карателів та київської хунти”, працівникам бюджетної сфери — підвищену заробітну платню; пенсіонерам — пенсії. Таким чином інформаційний вплив з боку Росії носив локальний, селективний, але системний характер, оскільки всі дії протягом незалежності України були спрямовані на підрив конституційного ладу, формування упередженого ставлення та взагалі викривлення та спотворення історії України, нав’язування власних стереотипів мислення та світогляду, постійної брехні щодо історичної спільної долі і так званого українсько-руського братства народів.
3. 3.           Об’єктом оцінки виступає предметність. Якщо в первобутньому суспільстві оцінки зорієнтовані на мінімізації розбіжностей в їх ставленні до спільних продуктів життєдіяльності, то за умов сучасної цивілізації — на максимізацію таких та їх стимуляцію з боку соціальних інститутів. З позицій діяльності російської пропаганди чітко вбачається належність формування емоцій за першим первобутнім типом, коли індивідуальне розчинюється в колективному, колективне виступає всезагальним благом, а благо та інтереси конкретної людини, якщо вони не відповідають загальному благу нівелюються, а в деяких випадках і знищуються разом із особою носієм тієї чи іншої оцінки, яка не співпадає з еталоном, прийнятим у даному суспільстві. Вбивства опозиційних політиків, театральних діячів, митців — стала традиція російської політики, яка не визнає опозиційної думки, вихована в традиціях месіанства і тоталітарної імперії.
4. 4.           Лишаючись елементом проективної діяльності, оцінка постійно потребує зовнішнього підсилювача. Таким підсилювачем виступає пропаганда через ЗМІ, листівки, Інтернет, SMS повідомлення.  По кожному каналу на окупованих територіях постійно лунають негативні месиджі щодо української влади, вживається усталена та затверджена керівниками пропаганди термінологія „українські карателі”, „київська хунта”, таким чином на підсвідомому рівні формується стійка система негативних емоцій до української влади, українська влада визначається винуватою в  усіх бідах населення, що лишилося на окупованих територіях: безладах, руйнації, безробітті, соціальних та інших негараздах. В сучасному суспільстві, особливо із розвитком інформаційних технологій арсенал таких способів та засобів є дуже широким.

Нині також можемо констатувати про стихійну кореляцію у сфері цінностей та оцінок. Насичення сфери безпеки різними модальностями цінностей, насичення науки полемікою щодо трактування цінностей, їх багатозначність трактування спричинили природне зосередження і трансформацію даної проблематики до аксіологічної сфери.

Таким чином, у свій спосіб, доходимо висновку, про те, що оцінка стає дедалі більшим універсальним засобом аксіологізації родового життя, яке все більше поглиблюється, показником все зростаючої релятивності ціннісних розмежувань між людьми і формою концентрації уваги індивідів навколо найбільш значимої для сучасної епохи проблеми майбутнього як такого [23, с. 475].

Саме оцінка допомагає зрозуміти вагу і необхідність пріоритезації національних інтересів, які ґрунтуються на національних цінностях. Влучно зазначив А.Тойнбі [25, c.587], що у процесі взаємодії різних культур форми суспільної організації більш-менш засвоюються успішно, а от ядро культури, система цінностей та ціннісних орієнтацій – дуже важко і рідко.

Тому, початкова ейфорія від так званого „руського міра” з часом натикнеться на більш серйозні методологічні проблеми, що мають аксіологічні коріння:  система цінностей руського народу і української нації є гранично різними, вони не співпадають за багатьма системотвірними параметрами, тому етноси або соціальні групи, які захочуть інтегруватися до російського соціуму змушені будуть перебувати на периферії як ментального сприйняття їх з боку пасіонарного етносу, так і фізично відчувати зневагу та несприйняття з боку корінних народів Росії. Така доля спіткає тих, хто уподобав шлях користі, на противагу шляху інтеграції цінностей, споріднення на базі цінностей.

Література

1. Горбулін В. П. Качинський А. Б. Системно-концептуальні засади стратегії національної безпеки України. — К. : Євроатлантикінформ, 2007. — 592 c.
2. Стратегічне планування: вирішення проблем національнї безпеки : [монографія] / В. П. Горбулін, А. Б. Качинський. — К.. : НІСД, 2010. — 288 с.
3. Концептуальні засади розвитку системи забезпечення національної безпеки України : [аналітична доповідь] / [О. О. Резнікова, В. Ю. Цюкало, В. О. Паливода, С. В. Дрьомов, С. В. Сьомін]. — К. : НІСД, 2015. — 58 с.
4. Актуальні виклики та загрози регіональній безпеці: висновки для України : [аналітична доповідь] / за заг. ред. К. А. Кононенка. — К. : НІСД, 2014.
5. Ситник Г. П. Безпековий вимір євроінтеграційних процесів: досвід для України / Г. П. Ситник // Гілея: Науковий вісник. — 2013. — № 75. — С. 514—517.
6. Ситник Г. П. Державне управління у сфері забезпечення національної безпеки України: теорія і практика: Дис.. д-ра наук з держ. упр.: 25.00.01 / Національна академія держ. управління при Президентові України. — К., 2004. — 429 с.
7. Бодрук О.С. Структури воєнної безпеки: національний та міжнародний аспекти / Рада національної безпеки і оборони України; Національний ін-т проблем міжнародної безпеки. — К. : НІПМБ, 2001. — 300 с.
8. Пендюра М. М. Національна безпека України в контексті сучасних європейських геополітичних трансформацій: Автореф. дис.. канд. юрид. наук: 12.00.01 / Київський національний ун-т внутрішніх справ. — К., 2006. — 19 с.
9. Левицька М.Б. Теоретико-правові аспекти забезпечення національної безпеки органами внутрішніх справ України: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Національна академія внутр. справ. — К., 2002. — 206 с.
10. Чуйко З.Д. Конституційні основи національної безпеки України: Дис. … на здобуття наук. ступ. канд.. юрид наук : 12.00.02 „Конституційне право” / Зоряна Дмитрівна Чуйко. — Х., 2007. — 209 с.
11. Настюк В. Я. Адміністративно-правові режими у сфері національної безпеки та протидії тероризму: монографія / Академія правових наук; Інститут вивчення проблем злочинності; Служба безпеки України; Інститут оперативної діяльності та держ. безпеки. — К., 2008. — 245 с.
12. Пономаренко Г. О. Управління у сфері забезпечення внутрішньої безпеки держави: адміністративно-правові засади: монографія / Харківський національний ун-т внутрішніх справ. — Х. : Видавець ФО-П Вапнярчук Н.М., 2007. — 448 с.
13. Ліпкан В. А. Адміністративно-правове регулювання національної безпеки України : [монографія] / Володимир Анатолійович Ліпкан. — К. : Текст, 2008. — 440 с.
14. Максименко Ю. Є. Теоретико-правові засади забезпечення інформаційної безпеки України: автореф. дис.. канд. юрид. наук: 12.00.01 / Київський національний ун-т внутрішніх справ. — К., 2007. — 20 с. — 20 с.
15. Ліпкан В. А. Систематизація інформаційного законодавства України : [монографія] /  В. А. Ліпкан, В. А. Залізняк / за заг. ред. В. А. Ліпкана. — К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2012. — 304 с.
16. Ліпкан В. А. Правові та організаційні засади взаємодії суб’єктів протидії торгівлі людьми : [монографія] / В. А. Ліпкан, О. В. Кушнір ; за заг. ред. В. А. Ліпкана. — К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2013. — 376 с.
17. Ліпкан В. А. Адміністративно-правовий режим інформації з обмеженим доступом : [монографія] /  В. А. Ліпкан, В. Ю. Баскаков / за заг. ред. В. А. Ліпкана. — К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2013. — 344 с.
18. Ліпкан В. А. Адміністративна відповідальність за порушення порядку державної закупівлі товарів, робіт і послуг : [монографія] /  В. А. Ліпкан, М. Ю. Довгань / за заг. ред. В. А. Ліпкана. — К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2013. — 304 с.
19. Ліпкан В. А. Консолідація інформаційного законодавства України : [монографія] /  В. А. Ліпкан, М. І. Дімчогло / за заг. ред. В. А. Ліпкана. — К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2014. — 416 с.
20. Ліпкан В. А. Інкорпорація інформаційного законодавства України : [монографія] /  В. А. Ліпкан, К. П. Череповський / за заг. ред. В. А. Ліпкана. — К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2014. — 408 с.
21. Ліпкан В. А. Правовий режим податкової інформації в Україні : [монографія] /  В. А. Ліпкан, О. В. Шепета, О. А. Мандзюк / за заг. ред. В. А. Ліпкана. — К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2015. — 440 с.
22. Ліпкан В.А. Адміністративно-правове регулювання діяльності недержавних пенсійних фондів в Україні : [монографія] /  А. А. Кафтя, В. А. Ліпкан, Н. Ю. Баланюк / за заг. ред. В. А. Ліпкана. — К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2015. — 316 с.
23. Современный философский словарь / под общ. ред. В.Е.Кемерова и Т.Х. Керимова. — 4-е изд., испр. и доп. — М. : Академический проект; Екатеринбург : Делова книга, 2015. — 823 с.
24. Бодрийяр Ж. Симулякры и симуляции / Ж. Бодрийяр ; [пер. с фр. А. Качалова]. — М. : Издательский дом “ПОСТУМ”, 2015. — 240 с.
25. Тойнби А. Постижение истории. – М.: Прогресс, 1991. – 720 с.

Smart Ukraine

the topic was:

Ukraine nationale Sicherheit im Kontext der Interaktion mit Deutschland

National Security of Ukraine in the context of interaction with Germany

My Guest:

Christian Farkhodeh

Oberst i. G.

Verteidigungsattache

Botschaft der Bundesrepublik Deutschland

Der Moderator: 

Der Sicherheitsexperte

strategische Forschung und globale F?hrungsrolle  

Dr. LIPKAN

http://goal-int.org/wladimir-anatolijowitsch-lipkan-beruflicher-werdegang/

The following questions are based on the abovementioned issues:

1. What is the modern hybrid war and its main difference from the conception of “Smart power” which was developed by Suzanne Nossel and Joseph Samuel Nye. As we know the most common understanding we may conclude in such words is the following one: to win the peace, therefore, the US will have to show as much skill in exercising soft power as it has in using hard power to win the war. “Smart power addresses multilateralism and enhances foreign policy”

1. How does the Russian Federation carry out its propaganda campaign on   “brainwashing” of the citizens of Europe and, first of all, of the Germany (particular examples)?

1. One of the Bundestag deputy from Christian democracy Unit Norbert R?ttgen urged to resist to Russian information propaganda. In particular in Deutsche Wellehe he said: ”Russian propaganda wants to separate us. We must fight against it”. Tell us, please, how exactly do you fight with it and what methods and resources do you use?

1. 
2. SahraWagenknecht 5.04 said that Nazi militaries are taking part on Ukrainian boarder. At the same time, she uses very accurate words to describe Russian-terrorist troops. Don’t you think that this person issues irresponsible statements which are the part of Russian propaganda

1.  Next question is tightly connected with the abovementioned issue. How does Europe contradict it?

1. This Blockupy protest is a marker which shows that the smart war against Germany has started. To my mind, the war has come to Germany. To prove my words, Rainer Wendt said that demonstrators are ready to use violence, their main goal is to attack a state covered by capitalism critics. What do you say? Do you see the strong linkage between the protests for different reasons and hybrid war? How do you classify these actions according to the national security strategy? Do you see the horizons of this protests and real core which is crucial to ensure German security
2.                     “Peaceful citizens” of Frankfurt...           Look attention2.27-2.32
3.               https://www.youtube.com/watch?v=EJTQ1txxs78                   

Nowdays Germany

 COMPARE WITH 1 YEAR BEFORE IN MAIDAN KIEW:

1. he next controversial question is the following one: Sun Tzu said that if you want to live in peace, you should be prepared to war. How do you estimate that the USA and the UK sent military instructors, weapons and so on to Ukraine? Do we want war or peace? Are we prepared for war or for peace? As, for example, Sahra Wagenknecht identifies this actions as actions that undermine the peace process.
2.            Which sanctions were imposed on the Russian Federation by Germany? And do you consider that these sanctions are an adequate reaction on military aggression from Russia?                 
3.    What prevents German politicians to take decisions concerning the military help that are so necessary for Ukraine?

1.   Are there any threats that the scenario which was used by the Russian Federation in Ukraine can be used in the EU countries in future, in particular in Germany?

1. What is your opinion about the possibility of Putin’s “spring attack”?

1. What is your prediction concerning the development of the events in Ukraine?

1. Does Germany consider the possibility of the participation in a probable peace-keeping operation in Ukraine?

1.  What do you think about the necessity to increase the number of Special Forces and the Ministry of Defense? Because some blind man German politics during war talk about peace, like a kid who doesn’t realize the difference between reality and virtuality.

1.      Helmut Schmidt said that the NATO is an instrument of US world hegemony. How can you comment this statement ?

Conclusions:

I want to express gratitude to my guest German Defense Attach? and President Defense Attorney Corps in Kyiv

Christian Farkhondeh

The main conclusions of our conversation are the following:

1)     Not militiamen (rebels) are fighting at the East of Ukraine but local bandits-terrorists and mercenaries from the Russian Federation, in particular the units of the internal military forces of the Russian Federation;

2)     German’s side evaluates highly the actions of Ukrainian government (the President of Ukraine and the Ministry of Defense of Ukraine) concerning regulation of the crisis and containment of the Russian aggression;

3)     The civilized world supports Ukraine and carries out the complex of measures. The government of Germany doesn’t remain uninvolved;

4)     The western world should find a possibility to enlarge the help for Ukraine, first of all to help Ukraine with the armament;

5)     Nowadays the future of Europe is being determined at the Russian-Ukrainian border;

6)     The Russian Federation carries out the aggressive informational campaign against the EU in the context of events in Ukraine using different methods. For example, in the case of foreign TV viewers the Russian propaganda is being concealed by the use of the source, which is alternative to Western media broadcasting.

7)     In return there was a proposition to strengthen the European international media through the creation and support of Ukraine Tomorrow channel and also Deutsche Welle, BBC International and RFI. The core message is the following one: propaganda can be countered only like an ideal objective, educational and pluralistic coverage.

8)     If we want to live in peace, we should be able to provide our national security including hard power and lethal weapons.

It was Vladimir Lipkan, Doctor of Law

Smart Ukraine:

Stay with us

The programme you may see here :

  https://www.youtube.com/user/smartukraine

Follow us:

https://twitter.com/SmartUkraine

https://www.facebook.com/pages/Smart-Ukraine/377076465791050

Smart Ukraine

Live smart – Be happy

Volodymyr Lipkan,

the head of the supervision council of Global Organization of Allied Leadership,

Doctor of legal science

 Actuality of the problem

Recently, much attention is paid to the issue of development of various civil society institutions. Scientists increasingly are trying to provide their own interpretation of the concept anthropocentrism and its implementation to different sectors of society racing one another.

In this article I do not want to talk about the expediency of the approach but present my own hypothetical opinions, which are based on the methodology of security studies, trends of security renaissance and also methodology of interdisciplinary approach. It gives an opportunity to interpret differently such demonization of the concept of human rights, to understand the roots of the problem, to formulate a predictive model of the modern state development.

Environment of modern state existence

I will not be original if I say that democracy is not the best political-legal regime for a state. In this mode, most authorities, in accordance with the principle of subsidiarity, which was finally developed by Pius XI, is given to places, so decentralization of power is made. This modern word, which somehow is primitively identified only with favorite Russian proponents and representatives of geopolitical fantasy, is “federation”.

If you remove the mythical glasses and discard speculative ideological patterns that are imposed as a result of performance of systematic information-psychological operations, it will appear that the domination of civil society institutions, and exaggerated idea of the comprehensive capabilities of the private sector in solving of many important problems is the way to depreciation of a state, decreasing of its role as the most effective organization of the civil society.

The role of a state is gradually leveled, while in parallel with this is greatly enhanced role not of civil society institutions, and the role of transnational corporations, oligarchs and big capital. Today we can clearly say: the role of state in the modern world has changed significantly. Today a state exists only as a territorial unit, while TNCs get significant advantages through both cumulative financial potential and established managed relations in a state power bodies, including supranational bodies that govern states and regions.

Thus, there is strengthening and depreciation of the role of the state, and the formation of new – real and effective actors of international relations. The state is becoming an atavism for the development of modern capital, consequently this institution should be discredit or its impact on transnational corporations should be minimized by any pretext. Instead of the national government – supranational body, that decides the fate of many countries; instead of its own army – membership in the system of collective security or the formation of private military corporations which will defend the interests of those who pay them. In fact, the state gradually loses its organizational, legal, information and other potentials concerning influence on modern social relations. Subsequently, the state will lose the important – resources, including human resources. The same can be stated about the role of law, which in today’s world takes the role of such a deontological imperative but not more.

The scientific weakness: conscious or sightless?

Events in Ukraine in summer 2014 are striking example of this.

Through the systematic destruction of Ukrainian army from the inside of the state over the past 23 years, as a result of active and successful activity of agents of influence of different countries, the ideology of strong and successful state was not formed in Ukraine. Heralds of the weak state professed for years an approach in which the greatest threats to the state were inside threats.

But even Mr. H. Kissinger said: who is too focused on domestic threats, then will be in burden of a foreign.

Ukraine has become a classic example, when scientists as intelligent mercenaries who are blinkered by alien ideology, served not Ukrainian state and the interests of their own nation, but those scientific postulates that were drown to them in leading security institutions both of our country and foreign countries. The postulates were formed by quite respectable figures whose thoughts were seen almost axiomatically. But it is said not fairly: don’t create an idol for you…

As a result of this scientific homophobia, ideas on the formation of adequate indices and indicators of national security were considered only in theoretical plan, without taking into account current trends of aggressive and many-structured security environment. Thus, our country in scientific terms was devoid of objective scientific support of implementation of the state policy in general and policy of national security, in particular.

In such conditions, the accumulation of theoretical studies and practical prerequisites for increasing of the role of civil society institutions and parallel reduction of the role of the state was focused only on internal threats.

As a result, in a condition of a real threat the state was not able to perform its major functions of defense and security.

In consequence of ideological unavailability the forces of national security were unable to perceive the opinion even at the early stages that Russian mercenaries and Russia will do unlawful acts and oust the Ukrainian life, engage in torture and carry out liquidation of Ukrainian statehood, sack Ukrainian property and create real and significant damage.

Problems of self-identification

Moreover, some segments of Ukrainians, having not determined with its own self-identity, mixed economic prosperity with citizenship, history and future, their nostalgic memories about the Soviet Union and the realities of modern Ukraine and Russia as independent and ideologically different states. Thus our Ukrainian soldiers, who lived in the Crimea, stupidly gave Crimea; so some representatives of the police officers began to move to the side of separatists and terrorists in eastern Ukraine, only because “there pay more”.

One of the motivational sides of this problem is that these citizens were thinking simply and primitively: we want a salary as in Russia; we want to get Russian pensions … such worldview prostitution, corruption, primitive materialism. Indeed, under such circumstances, if the US offered to higher wages then Russia, so, for logic of the population, they would like to become part of America? But would like the US to have these venal “hired citizens”? And why these citizens haven’t gone to another country, haven’t acquire citizenship of the country in which they want to live … It is like to live with a woman, but always rivet her brain and give examples of how and what to do like his mistress and still continue to use the flat, to live for account and consume resources of “boring” wife.

Under these conditions occurred wandering people for years, both in the state as the most effective institution that creates conditions for realization of the citizens interests and in local officials, who actually performed the tasks of the center, although represented local elites.

Thus the problem of Eastern Ukraine is rooted in deep of forming of real citizen’s position.

The rights and obligations: domination or correspondence?

As note modern scholars, the essence of the legal relation of citizenship lies in complex of mutual rights and obligations of the state and the citizen. I deliberately underlined these words, nevertheless natural dichotomy: right – duties, powers – responsibility – are crucial in this context.

The concept of human rights has been so distorted in practice that ordinary citizens began to perceive the state as its own maid. This was caused unjustified and untimely concept of providing of administrative services by the state, which was actually reckless and hypocritically implemented in many areas that cannot be defined by services.

The right on a dignified existence must be provided by the state. But citizens who do not wish to be active citizens, take part in the state life cannot and have no right to pretend to social and other rights, as they voluntarily excluded themselves from social and political, financial, economic, information and legal discourse and context. In other words, if a person does nothing to develop their own state, he or she independently excludes itself on their own will, consciously from the members of state-organized society.

Therefore, the state is not obliged, but has no right to hold such members, because in this case one of the guiding principles of relationships is violated: the principle of equivalence.

The state is not obliged to anyone. The state functions and helps those who are responsible member of society, actively participate in the development of the state, and just is a citizen in the original sense of the word.

The problem of Ukrainian statehood is that the majority of citizens inherited totalitarian ideology in which freedom of thought, freedom of expression was absent. All the hopes and expectations were associated with the state and its bodies. Through this activity, active citizenship position, awareness attitude to the state development, they have their own citizen’s position, sometimes not similar to the state – have not yet become the attributes of the modern world-view of average Ukrainian person.

The problem also lies in the fact that some citizens only require from the State the right on dignified existence, neglecting their duties to the state and the society, the social system in which they exist. Rights always correspond with obligations.

Citizens should associate itself with the social system in which he or she exists, and identify him with by the state in which he lives, and from which he expects protection and creation of favorable conditions for realization of his own interests.

Therefore, to be a citizen means to be a part of the state, and therefore bear obligations primarily before the state. Citizenship is a stable legal connection between the individual and the state, which is exposed in their mutual rights and obligations.

So now after the events in the east of Ukraine in 2014, when residents especially of Luhansk region supported separatism and with mercenaries committed acts aimed at the violent overthrow of the constitutional order, the question arises: can the state considers as its children persons who betrayed her? Could the state continue to maintain connection with the children of the Fatherland, who practically terminated legal connection between themselves and the state, deliberately maintaining external aggressor, feel with him and doing actions to overthrow the constitutional order? Committing crimes, these people have broken the legal connection between them and the state, they de facto ceased to be a part of the state, and bear the mutual obligation to ensure the state security.

After all, when there are problems in the family and someone wants to go from it, he/she breaks the marriage to break the family connection with this person, disclaims a duty to be responsible for him/her, to do some family responsibilities, to be a part of a large family, he breaks the mutual obligation to prosperity and happiness in this family.

Similarly can be said concerning for the citizens. I am convinced that now is urgent a question about the review of the case on deprivation of citizenship as one of the types of criminal penalties for crimes against national security, commission of separatism and terrorism.

Why the state should continue to pay wages to those who do not work for the state, who wants to destroy it and helps foreign mercenaries?

Why the state has to treat who wanted her death for its own funds?

Why the state should rebuild at their own expense those areas where people freely and responsibly committed action to overthrow the constitutional order, rebuild objects of private property which is owned by oligarchs who do not support Ukraine, support actions that are not compatible with progressive state development?

These people do not deserve to be Ukrainian, they do not deserve to be citizens of the state, which is represented by autochthonous and historical, political Ukrainian nation, a part of the remarkable history of the creation of democratic traditions and the most important sources of law and achievements in all fields of science and technology, as part of the future of new Europe.

Their place is in the dustbin of history, the Procrustean bed of metaphysical systems, in the wilds of emptiness and unresolved. This is the place they have chosen consciously and independently, refused from connection with Ukrainian state. They have become redundant and unnecessary part, they have become strangers for the state, that’s why their staying in Ukrainian citizenship is exhausted and not appropriate.

         Legal grounds for implementation of deprivation of citizenship

As for the legal basis of the decision I will note.

According to Art. 17 of the Law “On Citizenship of Ukraine” citizenship is terminated: a) due to the renunciation from the citizenship of Ukraine; b) due to the loss of the citizenship of Ukraine; c) on the grounds provided by international treaties of Ukraine.

Today in Ukraine the renunciation of citizenship – is the deprivation of citizenship by person’s initiative.

This erroneous practice should be modified and theory supplemented by the provisions of the theory that the renunciation of citizenship – is a process of termination of citizenship under grounds prescribed in the law. Fixation of the principle of impossibility to deprive a citizen of Ukraine Ukrainian citizenship is just illogical and that does not meet modern trends of the state development.

Why a person alone usurps the right on unilateral resolving of her organizational and legal connection with the state? Why the state is denied the right to decide the question of deprivation of citizenship of citizens who independently and deliberately have broken connection with it? Even the definition of marriage says: This is a voluntary union of man and woman. So, this will must be mutual. Especially, the profile law clearly states mutual rights and obligations.

In this case, you should talk about voluntary desire of both individuals and the state which will provide citizenship and deprive it.

In order to implement these proposals it is expedient to amend the Law of Ukraine “On Citizenship of Ukraine”:

1) to exclude item 3, part 1, Art. 2, removing the principle of “impossibility of deprivation of a citizen of Ukraine citizenship Ukraine”;

2) Art. 17 of the Law “On Citizenship of Ukraine” should be added and expressed as follows: “Citizenship is terminated: a) due to the release of the citizenship of Ukraine; b) due to loss of citizenship of Ukraine; c) due to deprivation of citizenship by the state; d) on the grounds provided by international treaties of Ukraine. ”

Historical experience of deprivation of citizenship exists, as well as a practice of the type of punishment.

In particular, at the end of August in the Netherlands began to discuss at the state level the issue of deprivation of citizenship for participating in extremist organizations. Moreover, the power of the state is trying to reach an agreement with local Internet providers concerning blocking of Jihad websites.

http://www.bbc.co.uk/russian/rolling_news/2014/08/140829_rn_netherlands_islamism_measures.shtml

The main thing is to ensure the state with the adequate tools to protect its own interests, to create conditions for the development of social systems and individuals who want to be citizens of their country, they want to create and build and not to destroy and liquidate.

Ukrainian statehood has rich tradition of State Building and forming of new progressive institutions. One of them is deprivation of citizenship, which will be as the next step in establishment of strong state in the era of permanent heolegal and geopolitical transformations.

To paraphrase some well known politic, I note: we created Ukraine, now we should create Ukrainians!!!!

Security is an elite destiny

V.Lipkan

lecture 1. 1

conceptual framework and nature of general theory of national security.. 1

Introduction. 2

Slide 2. 2

1. Scope and Nature of General Security Theory. 3

Slide 3. 3

Slide 4. 3

Slide 5. 4

Slide 6. 4

Slide 7. 5

Slide 8. 5

Slide 9. 6

Slide 10. 6

Slide 11. 6

2. Interdisciplinary Nature of General Theory of National Security. 7

Slide 12. 8

Slide 13. 8

3. Architecture of Scientific Approach to Study of National Security Components. 9

Introduction

General Security Theory  represents an essential element of intellectual cultures of the mankind and embraces extensive political and legal experience of prior generations reflecting main trends, milestones and outcomes of previous research into the problems of ensuring security of an individual, nation and state. This cognitive expertise, ideas and breakthroughs have now a tangible influence on current concept of formation and operation of national security system, legal vision and development prospects.

In an attempt to see into the present day and head way for the better and secure future people are used to getting back to the past, time-proven security forms and mechanisms and will undoubtedly keep on doing so. It is not a mere tribute to the past or blind faith in traditions and authorities. It rather constitutes a human orientation in geo-historical time and geopolitical environment, a natural need and aspiration of every generation to gain an attractor (peak of security of an individual, nation or state) and once settled down in between the past and the future, to get maximum realization of personal needs and interests through robust functioning of security mechanism.

In this respect a much-written-about meandering evolution of security systems, formation and effective performance of its components get yet more important.

GST enables to get a better understanding of how the cognition of the security nature evolved in that eternal collision of different views and positions and how the knowledge about reasonable balance between security-related interests of an individual, nation and state, human rights and freedoms, social and public order, national security forms and methods was gained and sharpened.

 Slide 2

The extending experience and the increasing knowledge about national security contribute to the growing importance of security studies — general security theory. After analyzing numerous research papers the author suggested that alternatively, general security theory should be labeled as securology from Latin ‘securitas’ from Latin. securitas, from securus + -logia  from Gk. -logia (often via Fr. -logie or M.L. -logia), “study of and; and ‘logos’ – a science, study, movement.

The preference is hereinafter given to the title “General Security Theory”.

1. Scope and Nature of General Security Theory

Slide 3

Security Studies is an academic discipline considered to be a sub-discipline of international relations.^[1] There are several differing approaches to security within security studies including traditional realists conceptions of security, Critical Security Studies, the Copenhagen School of security studies and feminist approaches to security[1].

Instead of This I propose to go further, then Oleaver and Buzan, Ken Both ets.

Slide 4

GST represents a modern cross-discipline trend in the fundamental science which studies the level of nation’s interests being safeguarded from natural and man-caused dangers using various methods, including investigation of self-organization of so-called disrupters (destabilizing systems).

The core of the concept consists in harmonizing research principles for organizational structures (method of extrapolation, determination of NSS dysfunction by identifying threats and dangers to a system) with those applied in self-organizational structures, namely: investigation of GST as a complex open non-linear and dynamic system, assessment of self-organizing mechanisms, forecasting of fundamental parameters of system evolution. The GST structure is viewed as a component of nation’s security concept.

GST comprises a system of knowledge which describes and explains a set of national security phenomena and consolidates the rules discovered in this area into a uniform harmonized system with a common idea of building a strong and developed, self-sustaining and independent state.

The research is mainly targeted at:

q   Establishing fundamental rules of system transition from dynamic equilibrium to chaos;

q   Quantitative and qualitative description of complex non-linear interacting mechanisms of the specified systems, objects and structures at different stages of origination and progress of threats and dangers and their consequences in time and spatial kinetic set;

q   Setting up scientific foundation of diagnosing, monitoring, early warning and cessation of threats and dangers.

Slide 5

Overall, GST follows the following principles:

q   Relevance of scientific theory to an object in question;

q   Comprehensive and consistent description of a particular area of activity;

q   Need for substantiating liaison between different components of a theory ensuring that certain assertions pass over to the others;

q   Inherent non-contradiction of a theory and its adequacy to research data.

The fundamentals of this scientific trend lie in superior theories, including, but not limited to, theory of social management, general theory of security, general theory of systems. Moreover, by its integrating nature GST incorporates fundamental provisions of other sciences to include nation theory, social contract theory, catastrophe theory, crisis theory, dynamic systems theory, autogenesis theory and others.

Slide 6

The conceptual and categorical framework objectively formed in GST comprises basic and specific notions such as

• national security (insecurity),
• national threat,
• safeguard,
• ensuring,
• support,
• probability, risk,
• catastrophe, crisis, vital functions,
• system environment, adverse factor,
• dangerous impact, system response,
• algorithm of managing, national idea, national interests,
• national outlook, national sufficiency, national security system,
• state administration of national security system, etc.

Slide 7

Epistemology of GST consists of three related components

Ontology – The branch of metaphysics that deals with the nature of being

Axiology – The study of the nature of values and value judgments.

Methodology   – body of practices, procedures, and rules used by those who work in a discipline or engage in an inquiry; a set of working methods

Slide 8

Quantitative analysis and working out of scales to measure the status of national security within GST are based on the following basic criteria:

• threats (dangers) to life and vital functions;
• threats and dangers to security system.

Slide 9

Therefore, fundamental scientific basis of GST management consists in :

1)    selecting an effective tool of attaining system objectives,

2)    outlining priorities in ensuring security;

3)    working out urgent and prospective actions to mitigate threats and enhance quality and lifespan of basic algorithms within security system.

Slide 10

This being said, for the purpose of bringing up managerial elite in national security it prospectively urges to work out the following measures:

ü drawing up centralized programs of consistent skill development and re-training;

ü elaborating and implementing regional and industry specific programs of national security professional training;

ü developing and adopting international programs for professionals in managing self-organizational systems in the case of destabilization with different intensity, etc.

Slide 11

Consequently, fundamental and applied research should reasonably provide for:

¯   methodological support of formulating a new security paradigm;

¯   a number of applied theories in GST with the theory of state administration of security system playing an essential role;

¯   development and utilization of a uniform system of criteria to assess threats to security system;

¯   meta-modeling of probable threats to GST with further preparation of standard plan of actions for stabilization algorithms;

¯   elaboration and application of uniform methods and systems of control, diagnosing, identification and safeguard;

¯   design of comprehensive dynamics and integration programs of security system based on geopolitical analysis of the environment.

To recap, the state governance professionals should be trained under the principle of consistency and compliance with national interests. These principles represent principal foundations of bringing up systemic mindset in senior managers of the state.

2. Interdisciplinary Nature of General Theory of National Security

Considering the specifics of modern science formation more attention is paid to the increasing cross-discipline nature of essential research trends. Interdisciplinary is said to a sign of complexity. Its analysis is focused on research trends which produce other more sophisticated scientific disciplines to include GST. With it in mind, an interdisciplinary approach in GST is worth studying.

Cross-discipline nature GST is primarily uncovered in investigating complex problems of ensuring security that urge to use the methodology of many scientific disciplines and movements. In GST research different scientific disciplines complement each other contributing to the integrity of analyzing security phenomena. Each of these disciplines has its own approach and is committed to complete its subtask. Some of them are focused on supplements and elaboration of specialized theories of national security; the others deal with working out new forms of knowledge expression, getting an insight into genetic background, place and objectives to be tackled in general system of GST.

Analyzing complex problems of the science it’s worth considering specific features of scientific cognition: scientific evolution brings knowledge, unveils qualities and rules of a new class of phenomena and processes and further sharpens ways and methods of scientific research. Sophisticated nature of GST is revealed in addressing the question of how they actually improve scientific efforts. Its solution is based on structural analysis of scientific cognition that divides scientific research into fundamental and applied.

Slide 12

Where should we put general security theory?

Fundamental research is often labeled as a searching one. It is said that fundamental research creates new methods rather than applies and enhances the established ones. In many cases fundamental science is coined “pure”.

Applied sciences deal with practical objectives. It should be pointed out however that applied research is mainly focused on investigating rather than designing security systems or technologies. The difference between fundamental and applied research lies in specifics of selecting research lines and targets. Nevertheless, methods and outcomes have their own value. In fundamental science problem-selecting is primarily determined by internal logic of its development and technical means for appropriate experiments. Unlike, in applied sciences the selection of problems and targets of research is directly linked to the influence of public demands — technical, economic, social objectives.

Interdisciplinary approach is to the great extent determined by hierarchical component in setting and handling research objectives and their solution is viewed as hierarchical structure of patterns pertaining to different phenomena and processes. Its uniting core involves working out a basic model, principal features of those patterns and processes.

For the lack of time I just want to propose my own science conclusions/

Slide 13

1.the problem of security is system-wide, i.e. calls for treating security as a system and using systemic thinking for its adequate understanding; and comprehensive on the other hand, i.e. covering multi-subject knowledge. It can be stated that the problem of security bears an interdisciplinary nature.

2. The lack of integral system of knowledge about national security produces the need for its formation under current circumstances. Specifics of object and subject (a variety of aspects, directions and features, dimensions) and interdisciplinary nature of the problem generate a need for formulating relevant cross-discipline research methodology. Thus, the investigation of national security should be based on interdisciplinary methodology.

3. Finally, the application of interdisciplinary methodology produces common solutions which may be applied to both integrity-creating field — general security theory — and other applied theories in security. Therefore, the problem-solving should consider its cross-discipline nature. It naturally leads to the following trinity which enables to substantiate the interdisciplinary nature of GST: cross-discipline problem calls for interdisciplinary methodology in order to get an cross-discipline solution.

3. Architecture of Scientific Approach to Study of Security Components.

According to the above provisions, it’s worth outlining the algorithm of modeling management subsystems in definite areas of activity. It is a must since the modeling comprises a process and actions within it follow a certain sequence and are interrelated. So, the subsystems of security management should be modeled as follows.

Slide 14

Step 1: dealing with the concept and nature of a concrete type of security, its role in the system of national security.

Defining the notion of a concrete type of security should take into account the fact that national security represents a kind of social activity which involves an intentional purposeful impact by a command agent on national security system, under which public and private institutions create favorable conditions for progressive development of national interests, sources of well-being and ensure the effective performance of national security system.

Hence, the definition of environmental security should consider its specific features, objective laws, rules and principles of development and finally characteristics. Every notion of any security type is described keeping in mind that it constitutes an element of national security.

It’s worth mentioning here the methodology of this scientific field — a set of goals, principles and functions that in their integrity create a new quality and are realized by adequate means. All the components should be integrated in a single system and correlated

Step 2: simulating a threat to national security in a specific area taking into account real and regulatory threats as defined as well as potential and non-regulatory ones that are omitted therein and within security law, but still affect relevant matters.

Similarly, defining the notion of threats in a particular area of activity should be guided by GST method which represents the principle of self-organization of national security research.

Once applied, this method contributes to the correlative liaison between basic notions of GST and applied theories which study theoretical and practical problems of national security in concrete areas of activity.

That’s why, the consideration of threats to national security in concrete spheres of life should be focused on regulatory threats as defined by the above Law and non-regulatory ones omitted therein.

Step 3: formulating a model of national security system in a specific area of activity.

National security system is not identical to that of ensuring national security with the former being complementary and functional and playing a role of support element. Consequently, its modeling in a concrete area of activity should take into account:

1)                paradigm of national security in a definite sphere of NS;

2)                objects, agents and subject of national security in a definite sphere of NS;

3)                national interests in a certain area of national security to be correlated with the nation’s concept and national idea;

4)                general model of national security system in a definite sphere of NS;

5)                system of priority national interests in a particular area of activity;

6)                position and function of the system for ensuring national security in general system of national security.

Slide 15

Step 4: modeling a system of ensuring national security in a certain area taking into account:

• nature, purpose and operating objective of the system for ensuring national security in a specific area of activity;
• components of public security system and its competence;
• components of private security system and its competence;
• public private partnership;
• analysis of performance and accountability of agencies empowered to ensure national security of Ukraine;
• system of control and supervision over activity of agents that ensure national security.

For the ease of comprehension, the system for ensuring national security derives from and operates according to the objectives of national security system. Thus, the structure of ensuring system depends on operating objectives of national security system as well as threats and dangers.

Slide 5

Step 5: modeling key directions of state policy for national security in a particular area considering national interests set forth at Step 3 and national threats outlined at Step 2. Those directions should be obviously correlated with threats and dangers to national security and not the structure of ensuring systems analyzed at Step 4. Whether state policy is effective is determined by the result achieved in managing threats and dangers, i.e. by the level of national interests being realized. Logically, the fundamental criterion of state policy comprise national interest, threats and dangers to them rather than funds and resources of subjects which pursue national security. Still, resources play an important but not a decisive role if compared with threats. One more challenge in this respect involves working out the criteria on which security means are eligible to specific categories of national interests.

Therefore, general modeling algorithm should contain the following interrelated elements: system of priority national interests — system of threats — system of means — system of bodies.

Systemic approach to the modeling of national security management system in any area of activity will be of a system-wide nature that is directly related to systemic nature of national security as a multi-layered structure.

Failure to implement or ineffective performance of ensuring system elements specified at Step 4 or availability of activities omitted by the current legislation will encourage recommendations on optimizing organizational and functional structure of system for ensuring national security.

Для цитування:

Ліпкан В.А. Загроза національній безпеці як критерій систематизації заходів адміністративно-правового примусу. Юридична Україна. 2006. № 6. С. 19 – 25.

Володимир Ліпкан,

кандидат юридичних наук, доцент

заступник начальника кафедри проблем управління Київського національного університету внутрішніх справ

Формування постмонополярного світу супроводжується порушенням норм міжнародного права, втіленням доктрини Картера, відповідно до якої дедалі більше відбуватиметься втручання у внутрішні справи держав іншими країнами, зменшуватиметься роль міжнародного права, норми якого відіграватимуть роль засобу управління лише для слабких держав [1]. На даному етапі історичного розвитку людства все більшої ваги набувають питання забезпечення безпеки у найширшому розумінні цього слова: це і геоенергоінформаційна, і геоекономічна, і воєнна, і геополітична, і геостратегічна, і соціальна, і екологічна безпека тощо. Забезпечення національної безпеки у будь-якій сфері життєдіяльності є неможливим поза контекстом адміністративно-правового регулювання, зокрема застосування заходів адміністративно-правового примусу.

Слід зазначити, що не є сформованою теорія національної безпеки, яка має стати методологічним інструментарієм для наукового розв’язання проблем управління, зокрема адміністративно-правового регулювання у сфері національної безпеки [2]. І хоча в Україні спостерігається певна активізація наукових розвідок у цьому плані, дані питання розглядаються лише у постановочному аспекті [3; 4; 5; 6; 7], а  дослідження адміністративно-правової природи національної безпеки, на жаль, не набули значного  поширення.

Цю прогалину певним чином намагається виправити автор даної статті, який розробляє методологію теорії національної безпеки, а також досліджує саме адміністративно-правову природу національної безпеки. Не повторюючи висновків та аргументів щодо необхідності та пропонованого змісту націобезпекознавства (так ми пропонуємо називати науку про національну безпеку) [8; 9; 10; 11] зазначимо, що базовою категорією понять даної теорії є “безпека” і “небезпека”.

Причому, якщо аналізові змісту поняття “безпека” приділяється значна увага, то такі поняття, як “небезпека” і “загроза” розглядаються дещо спрощено і здебільшого у звуженому плані, відірваному від контексту поняття „безпека”.

Актуальність даної статті визначається: 1) пануванням диверсифікаційного підходу до дослідження категорій націобезпекознавства; 2) недостатньою розробленістю поняття „загроза” і питань його відмежування від інших споріднених понять, таких, як „небезпека”, „виклик”, „ризик”, „чинник”; 3) можливістю на підставі теоретичних розробок даних питань висунути гіпотезу про детермінацію стадій загроз і заходів адміністративно-правового примусу.

Мета даної статті полягає в обґрунтуванні критерію систематизації заходів адміністративно-правового примусу.

Зміст поняття „загроза” і його відмежування від суміжних понять

Дані проведеного нами контент-аналізу спонукають до висновку, що упродовж 15 років незалежності проблеми національної безпеки розглядалися фрагментарно, вихоплювалися лише окремі її частини: аналізу піддавалися чи то стан національної безпеки, чи то окремі аспекти адміністративно-правового регулювання у сфері національної безпеки, чи то окреслення загроз без встановлення детермінації між ними та заходами адміністративно-правового примусу.

Нині можна стверджувати, що Україна в сфері теоретичних напрацювань у галузі національної безпеки перебуває у методологічній кризі, що зумовлено втратою українським суспільством відчуття небезпеки.

Відтак, природно, що така методологічна криза стала наслідком розгляду категорії “загроза” у сьогоднішніх публікаціях відірвано від інших, органічно пов’язаних із нею, категорій. І в цьому плані можна підтримати Г. Ф. Костенка, за словами якого відбулася втрата розуміння фізичної приро­ди динамічного процесу “виклик—загроза—небезпека—захист—безпе­ка” [12].

Міжнародні кризи навколо колишньої Югославії, ситуація в сьогоднішньому Афганістані та Іраку є прямим наслідком несвоєчасного реагування світової спільноти на порушення норм міжнародного права, зокрема несвоєчасним застосуванням заходів адміністративно-правового примусу. Загрози були оцінені як виклики, що не дало змогу побачити переростання перших у реальну небезпеку. Отже, питання диверсифікації підходів до визначення поняття „загроза” має не лише теоретичне, а й суто практичне значення — ідентифікувати ті чи інші безпекогенні чинники та явища з метою обрання адекватних заходів адміністративно-правового примусу.

Застосування управлінського підходу до розв’язання зазначених питань дозволяє не погодитись із тими дослідниками, які пропонують проводити моніторинг із кінцевою стратегічною метою — ліквідацією умов, за яких зароджується та чи інша загроза [13]. Приміром, український дослідник Г. Ф. Костенко вважає, що дії проти міжнародного тероризму, який становить нині загрозу світовій спільноті, повинні мати явно виражену кінцеву стратегічну мету — ліквідацію умов, за яких зароджується тероризм [14]. Проблема адекватної реакції на небезпеку з метою забезпечення національної безпеки не є у принципі новою. Управління загрозами та небезпеками притаманне будь-якій системі безпеки, і його зміст є однаковим, змінюються лише форми, методи та засоби, які відповідають загрозам та небезпекам, а також можливостям суб’єкта управління щодо вжиття адекватних заходів.

На думку зазначеного автора, при загостренні еко­номічних, соціальних, політичних, культурних суперечностей між країнами, народами, національними і соціальними групами в динамічному процесі “виклик—загроза—небезпека—захист—безпека” небезпечна ситуація є центральним, вирішальним етапом. З метою захисту від небезпек суспільство створює власну державу, яка, залишаючись основним суб’єктом забезпечення національної безпеки, забезпечує „глибокоешелонований”, у тому числі адміністративно-правовими засобами, захист,  національних інтересів. На етапі можливих викликів, як за умов невизначеності, так і за наявності явно вираже­них стратегічних опонентів, держава зосереджує свої розвідувальні (моніторингові) можливості на виявленні прийнятих іншими державами або організаціями агресивних рішень на силове протиборство з нею що­до розв’язання наявних суперечностей. При переростанні виклику агресивної сторони в загрозу держава вводить у дію засоби превентивної дип­ломатії з метою стримування силових намірів свого опонента і дееска­лації його дій. Але можливості дипломатичного мистецтва не безмежні, й загрозливі наміри агресивної сторони можуть перерости в небезпечні дії. Спершу у формі підготовки, а потім у вигляді агресії із завданням шкоди національним інтересам країни впливу. Володіючи монополією на силу, держава, що обороняється, для стримування небезпечних дій конфронтуючої сторони і захисту від них залучає відповідні інститути безпеки, основним із яких є воєнна організація держави. От чому елементи тріади “розвідка—дипломатія—армія” є системоутворюючими для системи національної безпеки країни. Тобто процес відповідного впливу на джерело небезпеки має явно виражені уп­равлінські цикли, відповідні етапам виклику, загрозливим і небезпечним діям [15].

Класифікація напрямів ієрархії безпекогенних чинників

Для досягнення мети нашої статті доцільно класифікувати напрями ієрархії безпекогенних чинників.

Слід зазначити, що нинішні дослідники проблем національної безпеки не дійшли згоди стосовно виокремлення та обґрунтування чітких критеріїв щодо віднесення та ідентифікації тих чи інших явищ та подій як чи то загроз, чи то небезпек, чи то викликів, чи то ризиків, чи то катастроф, чи то аварій тощо.

Так, одна група дослідників виділяє три елементи системи небезпек, які об’єднані відповідно у такі групи, як: небезпеки, ризики і загрози [16; 17; 18].

Тричленний поділ небезпекогенних чинників можна спостерігати і у американській доктрині національної безпеки, у котрій використовуються такі терміни, як: загроза, виклик, ризик. Ними позначаються можливості держав, групи держав погрожувати (загроза), протидіяти (виклик), певним чином заважати (ризик) досягненню цілей національної безпеки [19].

Представники іншої групи пропонують розрізняти чотири елементи системи небезпек: ризик, виклик, небезпека, загроза [20; 21].

До третьої групи, за нашою умовною класифікацією, належать ті дослідники, які виділяють п’ять і більше елементів ланцюга безпекогенних чинників. Наприклад, російський дослідник В. І. Ярочкін пропонує наступну ієрархію загроз: надзвичайні ситуації—кризові ситуації—критичні стани—загрози—дестабілізуючі чинники [22].

У цілому ж зазначимо, що дана концепція — передування небезпеки загрозі — знаходить своє відображення у переважній більшості російських джерел із національної безпеки.

Не оминули цього питання і нечисленні українські дослідники. Зокрема Н. Р. Нижник, Г. П. Ситник, В. Т. Білоус, вважають, що загрозі зазвичай передує ризик, а небезпеці — виклик [23].

Втім, обрана нами методологія дослідження феномена національної безпеки дозволяє запропонувати власний алгоритм побудови ланцюга загроз [24]. Ми вже звертали увагу на ту обставину, що небезпека не може розглядатись як щось окреме, відірване, абсолютне та апріорне. Її дуальність із безпекою є іманентною, саме тому безпека завжди має розглядатися у парі з небезпекою. Виходячи з тієї обставини, що метою функціонування системи національної безпеки є дуальна безпека тріади об’єктів і самої системи, а також ту обставину, що безпека є однією з ключових потреб відповідно до піраміди потреб Маслоу, небезпека має посідати найвищий щабель у загальній піраміді дестабілізації і бути найнебезпечнішою з них.

Можна повністю підтримати у даному контексті думку українського дослідника Г. Ф. Костенка, що всі відомі сьогодні публікації побудовані тільки на аналізі загроз. Яскравим прикладом цього є дисертаційне дослідження М. Б. Левицької, яка стверджує, що особливе місце в загальній теорії національної безпеки надається такому базовому поняттю, як загрози національним інтересам України [25].

Класифікація наукових розвідок щодо визначення поняття „загроза”

Проведені нами дослідження дали можливість згрупувати дослідників залежно від того, яким чином вони визначають поняття „загроза”. Отже, ми  виділили у концептуальному плані кілька груп. Для більшої точності ми говоритимемо про кілька концепцій, якими керуються дослідники при визначенні даного поняття: 1) концепція потенційності; 2) потенційно-діяльнісна концепція; 3) діяльнісна концепція; 4) факторна концепція; 5) нігілістична концепція.

Така строкатість думок щодо визначення поняття „загроза” зумовлена, на мій погляд, тією обставиною, що, по-перше, дане поняття розглядається окремо та відірвано від понять іншого категорійного ряду (моніторинг—виклик—загроза—небезпека—управління—заходи адміністративно-правового примусу—безпека); по-друге, визначення поняття даються без змістовного аналізу складових його компонентів, ознак, які вичленовують його як таке, відображаючи цілісний екзистенціальний феномен. Тому вважаємо за доцільне зупинитися на більш детальному аналізі змісту загрози і, відповідно, формуванні власного бачення щодо визначення понять розглядуваного категорійного ряду.

Загроза має завжди предметний характер, наповнена конкретним змістом і у випадку чітко вираженого небезпечного стану такого змісту надто часто набуває конкретної правової характеристики. Ця характеристика частіше за все і фіксується в законах, наприклад, у статтях КУпАП, КК України.

На думку В. І. Ярочкіна, саме такий підхід — вивчення процесів і тенденцій, суперечностей, які зароджуються і зникають, — дозволяє відстежувати стан національної безпеки на кожний період і визначати стратегію її забезпечення на тривалий час [26]. Обґрунтовуючи цю думку, О. С. Бодрук справедливо вважає, що „загрози” завжди несуть у собі суб’єктивну оцінку подій, яка випливає з політичних уподобань і вимог „політичної доцільності” певних угруповань, що приймають відповідальні політичні рішення [27].

Таким чином, джерелом формування загрози або небезпеки є розмаїття внутрішніх і зовнішніх, об’єктивних і суб’єктивних суперечностей суспільного розвитку в країні й на міжнародній арені у різних сферах людської життєдіяльності як постійно еволюціонуючий процес, котрі ускладнюють або унеможливлюють реалізацію національних інтересів. Це одночасно і головний вихідний критерій для виокремлення із всієї суми суспільних відносин і притаманних їм суперечностей саме тих, які формують систему суспільних відносин у сфері національної безпеки.

Згадане дозволяє дійти висновку, що загрозами національній безпеці слід вважати розмаїття внутрішніх і зовнішніх, об’єктивних і суб’єктивних суперечностей суспільного розвитку у країні й на міжнародній арені в різних сферах людської життєдіяльності, які ускладнюють або унеможливлюють реалізацію національних інтересів і створюють небезпеку для системи національної безпеки, життєзабезпечення її системостворюючих елементів.

Загрози діють головним чином у відповідній сфері національних інтересів, але їх негативний вплив може поширюватися і на національні інтереси в інших галузях життєдіяльності. Водночас можна виокремити загрози, що діють одночасно на значну кількість національних інтересів у різних сферах життєдіяльності. Необхідно враховувати, що загрози, як правило, мають кілька стадій розвитку:

1) зародження (початок формування);

2) вияв (знаходження виразних форм),

3) загострення (критична стадія негативного впливу з відповідними наслідками) [28].

Саме тому ми виокремлюємо два види безпекогенних чинників: загроза та небезпека.

Не зайвим буде зауважити, що за своєю генезою загрози можуть мати природне, техногенне чи антропогенне походження. Через це під загрозами національній безпеці можна розуміти потенційно небезпечні впливи природного, техногенного та антропогенного характеру на об’єкти національної безпеки, які можуть заподіяти шкоду його інтересам. У кібернетичному аспекті під загрозами національній безпеці можна розуміти потенційну можливість активізації алгоритмів дестабілізації нормального функціонування системи. Загрози національній безпеці можна також визначити і як сукупність причин та умов, які створюють небезпеку нереалізації національних інтересів.

Детермінація стадій загроз і заходів адміністративно-правового примусу

Невід’ємною складовою системи методів державного управління у сфері національної безпеки є метод примусу. У науці адміністративного права метод примусу прийнято розглядати як явища, похідні від існуючих галузей права, а властиві цим галузям правопорушення диференціювати згідно з існуючими правовими галузями. Враховуючи, що складовою державного примусу є адміністративно-правовий примус, останній визначають як владне, здійснюване в односторонньому порядку та передбачених нормами випадках застосування від імені держави до суб’єктів правовідносин, по-перше, заходів попередження правопорушень; по-друге, заходів припинення правопорушень; по-третє, заходів відповідальності за порушення нормативно-правових настанов. Відповідно виділяють такі види заходів адміністративно-правового примусу: заходи адміністративного попередження, заходи адміністративного припинення, заходи відповідальності  за порушення адміністративно-правових приписів  [29; 30].

Водночас, на нашу думку, можливо розглянути й інший варіант класифікації, коли критерієм систематизації заходів адміністративно-правового примусу виступатимуть стадії розвитку загроз безпеці.

Відтак, заходами адміністративного примусу в контексті розгляду їх детермінації зі стадіями розвитку загроз є засоби впливу, що застосовуються у владних відносинах представниками державної адміністрації на підставі адміністративно-правових норм і індивідуальних адміністративних актів, що приймаються відповідно до них незалежно від волі і бажання осіб, що не перебувають в їх підпорядкуванні, спрямовані на своєчасне виявлення початку формування, ідентифікацію знаходження виразних форм, встановлення конкретних наслідків від реалізації загроз, усунення порушень, притягнення до відповідальності винних у їх скоєнні з метою попередження настання і розвитку негативних наслідків таких загроз.

Відповідно, можна запропонувати наступні заходи адміністративно-правового примусу:

а) адміністративно-правові заходи виявлення загроз безпеці, спрямовані на виявлення початку формування загроз, отримання|здобуття| інформації про протиправні або інші небезпечні діяння і осіб|обличчях,лицях|, причетних до них|дієприкметникових|;

б) адміністративно-правові заходи ідентифікації загроз,спрямовані на встановлення виразних форм загроз, усвідомлення їх відповідними суб’єктами як усталених внутрішніх і зовнішніх, об’єктивних і суб’єктивних суперечностей суспільного розвитку, таких, що ускладнюють або унеможливлюють реалізацію національних інтересів і створюють небезпеку для системи національної безпеки, життєзабезпечення її системостворюючих елементів;

в) адміністративно-правові запобіжні заходи, спрямовані на недопущення переростання загроз у небезпеки, запобігання наслідкам|результатам|, що викликаються|спричиняються| ними;

г) заходи адміністративно-правового відновлення порушених вимог, спрямовані на встановлення конкретних шкідливих наслідків від реалізації загроз, їх усунення;

ґ) заходи адміністративної відповідальності, що застосовуються за скоєння адміністративного правопорушення, виражені|виказані,висловлені| в застосуванні|вживанні| адміністративних покарань|наказань|; названа|накликати| група заходів особливо виділяється в системі заходів державного, зокрема адміністративно-правового, примусу|примусу,силування|, оскільки, на відміну від багатьох інших, застосовується лише за винні протиправні діяння, виражена|виказана,висловлена| в застосуванні|вживанні| санкцій адміністративних покарань|наказань|.

Висновки

Резюмуючи викладене, зазначимо наступне. Загроза національній безпеці за своєю сутністю становить розмаїття внутрішніх і зовнішніх, об’єктивних і суб’єктивних суперечностей суспільного розвитку у країні й на міжнародній арені в різних сферах людської життєдіяльності, які ускладнюють або унеможливлюють реалізацію національних інтересів і створюють небезпеку для системи національної безпеки, життєзабезпечення її системостворюючих елементів.

Донині в Україні не вироблено парадигму національної безпеки, відтак не є чітко визначеними критерії віднесення тих чи інших суперечностей до безпекогенних чинників.

У теоретичному плані розвідки сучасних дослідників щодо визначення поняття “загроза” можна виділити за наступними напрямами, котрі в узагальненому вигляді становлять певні концепції: 1) концепція потенційності; 2) потенційно-діяльнісна концепція; 3) діяльнісна концепція; 4) факторна концепція; 5) нігілістична концепція.

Було встановлено, що загрози, як правило, мають кілька стадій розвитку:  1) зародження (початок формування); 2) вияв (знаходження виразних форм); 3) загострення (критична стадія негативного впливу з відповідними наслідками). Виокремлено два види безпекогенних чинників: загроза та небезпека.

Запропоновано критерій систематизації заходів адміністративно-правового примусу, яким виступають стадії розвитку загроз безпеці. Відповідно виділені види заходів адміністративно-правового примусу: адміністративно-правові заходи виявлення загроз безпеці, |дієприкметникових|адміністративно-правові заходи ідентифікації загроз, адміністративно-правові запобіжні заходи, заходи адміністративно-правового відновлення порушених вимог, заходи адміністративної відповідальності.

Примітки

1. Киссинджер Г. Нужна ли Америке внешняя политика? / Пер. с англ.; Под ред. В. Л. Иноземцева. — М.: Ладомир, 2002. — С. 263.

2. Ліпкан В. А. Теоретико-методологічні засади управління у сфері національної безпеки України: Монографія. — К.: Текст, 2005. — 350 с.

3. Нижник Н. Р., Ситник Г. П., Білоус В. Т. Національна безпека України (методологічні аспекти, стан і тенденції розвитку): Навч. посібник для вищих навч. закладів. — К.: Преса України, 2000. — 304 с.

4. Данільян О. Г., Дзьобань О. П., Панов М. І. Національна безпека України: структура та напрямки реалізації: Навч. посібник. — Харків: Фоліо, 2002. — 285 с.

5. Левицька М. Б. Теоретико-правові аспекти забезпечення національної безпеки органами внутрішніх справ України: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Національна академія внутрішніх справ України. — К., 2002. — 206 с.

6. Костенко Г. Ф. Теоретичні аспекти стратегії національної безпеки: На­вч. посібник. — К.: ЗАТ “Видавничий Дім “ДЕМІД”, 2002. — 144 с.

7. Бодрук О. С. Структури воєнної безпеки: національний та міжнародний аспекти / Рада національної безпеки і оборони України; Національний ін-т проблем міжнародної безпеки. — К.: НІПМБ, 2001. — 300 с.

8. Ліпкан В. А. Теоретичні основи та елементи національної безпеки України: Монографія. — К.: Текст, 2003. — 600 с.

9. Ліпкан В. А. Предмет націобезпекознавства // Держава і право. — 2002. — № 19. — С. 39—44.

10. Ліпкан В. А. Об’єкт, предмет і структура націобезпекознавства // Право і безпека. — 2002. — № 4. — 26—29.

11. Ліпкан В. А. Націобезпекознавча парадигма // Право України. — 2003. — № 2. — С. 120—123.

12. Костенко Г. Ф. Зазнач. праця. — С. 6.

13. Ліпкан В. А. Управлінський підхід до вивчення системи забезпечення національної безпеки України // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією. — 2004. — № 9. — С. 230—233.

14. Костенко Г. Ф. Зазнач. праця. — С. 3.

15. Там само. — С. 5.

16. Алешенков М. С., Родионов Б. Н. Секьюритология: Монография. —  М.: МГУЛ, 2000. — С. 14.

17. Белов П. Вызовы национальной безопасности России в ХХ веке // Обозреватель. — № 4. — 2000. — С. 40.

18. Бодрук О. С. зазнач. праця. — С. 19— 20.

19. Данільян О. Г., Дзьобань О. П., Панов М. І. Зазнач. праця. — С. 15.

20. Манилов В. Л. Исследование проблем национальной безопасности: вопросы методологии // Военная мысль. — 1995. — № 5. — С. 9.

21. Манилов В. Угрозы национальной безопасности России // Военная мысль. — 1996. — № 1. — С. 13.

22. Ярочкин В. И. Секьюритология — наука о безопасности жизнедеятельности. — М.: Ось-89, 2000. — С. 112.

23. Нижник Н. Р., Ситник Г .П., Білоус В. Т. Національна безпека України (методологічні аспекти, стан і тенденції розвитку): Навч. посібник / За заг. ред. П. В. Мельника, Н. Р. Нижник. — Ірпінь, 2000. — С. 33.

24. Ліпкан В. А. Безпекознавство. — К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2003. — С. 39—54.

25. Левицька М. Б. Зазнач. праця. — С. 39.

26. Ярочкин В. И. Зазнач. праця. — С. 44.

27. Бодрук О. С. Зазнач. праця.  — С. 18.

28. Косевцов В. О., Бінько І. Ф. Національна безпека України: проблеми та шляхи реалізації пріоритетних національних інтересів: Монографія. — К.: Нац. ін-т стратегічних досліджень, 1996. — 61 с.

29. Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право України: Підручник. — К., 2003. —  С. 189—192.

30. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручних: У 2 т: Том 1. Загальна частина / Ред.  кол.: В .Б. Авер’янов (гол.) та ін. — К.: Юридична думка, 2004. — С. 415.