GOAL » налоговая информация с ограниченным доступом

Автореферат дисертації Є.Ф.Збінського на тему: “ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ПОДАТКОВОЇ ТАЄМНИЦІ В УКРАЇНІ”

admin — Wed, 26 Oct 2016 06:00:03 +0000

Колектив ГОСЛ вітає голову Інституту фіскальної політики ГОСЛ

Збінського Євгена Федоровича

із успішним захистом кандидатської дисертації!

Зичимо дальших успіхів на тернистій ниві науки та капіталізації отриманих знань у практичній діяльності!

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Збінський Євген Федорович

УДК 351.713:336.2:354.42/.44

ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ПОДАТКОВОЇ ТАЄМНИЦІ В УКРАЇНІ

12.00.07 – адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Запоріжжя – 2016

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Запорізькому національному університеті

Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник –

кандидат юридичних наук

Мандзюк Олег Андрійович,

Глобальна організація союзницького лідерства,

Голова Інституту стратегічних ініціатив.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор

Кучерявенко Микола Петрович,

академік Національної академії правових наук України,

Заслужений діяч науки і техніки України,

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого,

завідувач кафедри фінансового права;

кандидат юридичних наук, доцент

Усенко Роман Анатолійович,

Міністерство юстиції України,

радник міністра.

Захист відбудеться «25» жовтня 2016 року о «13⁰⁰» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.051.07 Запорізького національного університету за адресою: 69600, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 74, корп. 5, кім. 202-б.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Запорізького національного університету (м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66-а, корп. 2, кім. 101).

Автореферат розісланий «23» вересня 2016 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М. О. Лютікова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У процесі нарахування, сплати та зарахування податків і податкових платежів, а також контролю за своєчасністю та повнотою їх надходження до бюджету платники податків зобов’язані надавати до податкових органів інформацію, що може містити відомості персонального характеру, комерційну таємницю чи іншу конфіденційну інформацію, розголошення, використання чи втрата якої може завдати значної шкоди їхнім інтересам.

Інститут податкової таємниці є новим та малодослідженим у вітчизняній юридичній доктрині. Тривалий час питання податкової таємниці розглядались виключно в контексті особливостей правового режиму публічної інформації та інформації з обмеженим доступом. Однак і донині на законодавчому рівні не визначено суб’єктів, об’єкти податкової таємниці, юридичний та фактичний зміст правовідносин у цій сфері, правовий статус осіб, що мають доступ до податкової таємниці, механізм відшкодування збитку та юридичну відповідальність за завдання шкоди інтересам платників податків у разі неправомірних дій із такими відомостями тощо.

Труднощі адекватного правозастосування детерміновані не лише відсутністю уніфікованого законодавчого упорядкування суспільних відносин у цій сфері, а й недостатньою науковою розробленістю цієї проблематики фахівцями податкового права.

Більше того, кількість судових проваджень із розгляду спорів між платниками податків та податковими органами у цій сфері є незначною, що дає змогу стверджувати, що організаційно-правові механізми правового захисту прав платників податків є недосконалими, що платники податків не вірять у справедливий та об’єктивний розгляд конфлікту щодо відшкодування шкоди за порушення інформаційних прав і свобод у податковій сфері.

Глобалізація сучасних комунікацій, нові виклики національній безпеці зумовили виникнення нового формату війни, заснованого на інформаційному складнику. Навіть часткове розголошення інформації, що має стратегічне значення для держави чи окремих громадян, або використання такої інформації може завдати шкоди здоров’ю, честі, гідності та правам і свободам громадян, а також національним інтересам держави. Отримання ж несанкціонованого доступу до інформації про фінансовий стан кожного громадянина та іншої конфіденційної інформації про платника податків за умов гібридної війни набуває ще більшої важливості.

Отже, питання правового режиму податкової таємниці в Україні є актуальною проблематикою для сучасної юридичної науки, що й зумовило вибір теми дисертаційної роботи.

У процесі написання дисертації автор широко використовував праці вітчизняних і зарубіжних фахівців інформаційного права, адміністративного права, податкового права, теорії держави та права, конституційного права, цивільного права, зокрема: І. В. Арістової, В. Ю. Баскакова, М. В. Гуцалюка, М. І. Дімчогло, В. А. Залізняка, Л. П. Коваленко, Т. О. Коломоєць, А. Т. Комзюка, Б. А. Кормича, М. П. Кучерявенка, В. А. Ліпкана, О. В. Логінова, Ю. Є. Максименко, О. А. Мандзюка, А. І. Марущака, П. Є. Матвієнко, Н. Б. Новицької, А. М. Новицького, В. Я. Політило, Л. І. Рудник, О. В. Стоєцького, К. Г. Татарникової, В. І. Теремецького, Р. А. Усенка, Л. С. Харченко, В. С. Цимбалюка, К. П. Череповського, М. Я. Швеця, Т. А. Шевцової, О. В. Шепети та ін.

Попри наявність численних наукових досліджень, присвячених розгляду різних аспектів податкової таємниці, поза межами наукового інтересу залишилося комплексне, системне дослідження правового режиму податкової таємниці в Україні.

Зв’язок із науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011–2015 роки, затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук від 24 вересня 2010 року № 14-10. Дисертація безпосередньо пов’язана з реалізацією положень Закону України від 09 січня 2007 року № 537-V «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки», Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні, схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 травня 2013 року № 386-р, Концепції розвитку електронного урядування в Україні, схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2010 року № 2250-р, Указу Президента України від 12 квітня 2014 року № 398/2014 «Про інформаційно-аналітичний центр», Указу Президента України від 01 травня 2014 року № 449/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2014 року «Про заходи щодо вдосконалення формування та реалізації державної політики у сфері інформаційної безпеки України»», Переліку індикаторів розвитку інформаційного суспільства, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2012 року № 1134, Рекомендацій парламентських слухань на тему: «Законодавче забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні», схвалених Постановою Верховної Ради України від 03 липня 2014 року № 1565-VII, Указу Президента України від 25 серпня 2015 року № 501/2015 «Про затвердження Національної стратегії у сфері прав людини».

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у тому, щоб на підставі комплексного аналізу наявних наукових та нормативних джерел визначити сутність правового режиму податкової таємниці в Україні, проблеми його нормативного визначення та практичної реалізації, сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства в цій сфері і практики його застосування. Для досягнення вказаної мети в дисертаційній роботі поставлено й вирішено такі основні задачі:

— окреслити ступінь наукової розробленості правового режиму податкової таємниці у вітчизняній правовій доктрині;

— дати авторське визначення понять «податкова таємниця», «правовий режим податкової таємниці», «ефективність правового режиму податкової таємниці»;

— виокремити основні ознаки податкової таємниці та правового режиму податкової таємниці;

— здійснити характеристику елементів правового режиму податкової таємниці;

— розкрити особливості інституційно-функціонального механізму забезпечення правового режиму податкової таємниці в Україні;

— узагальнити зарубіжне законодавство у сфері правового режиму податкової таємниці;

— надати пропозиції щодо підвищення ефективності правового режиму податкової таємниці.

Об’єктом дослідження виступають інформаційні відносини у податковій сфері.

Предметом дослідження є правовий режим податкової таємниці в Україні.

Методи дослідження. У роботі використовуються як загальнонаукові методи пізнання об’єктивної дійсності, що базуються на діалектичному підході до об’єкта, який досліджується, так і окремі спеціальні методи наукового пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу й методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.2, 2.1), а також визначено зміст правового режиму податкової таємниці (підрозділ 2.1). Застосування порівняльно-правового методу дало змогу проаналізувати міжнародний досвід та зарубіжне законодавство у сфері податкової таємниці (підрозділ 3.1). Методи класифікації й групування використовувалися для дослідження стану наукової розробленості правового режиму податкової таємниці (підрозділ 1.1). Формально-правовий і діалектичний методи застосовані під час дослідження стану вітчизняного законодавства у цій сфері, а також напрямів підвищення ефективності правового режиму податкової таємниці в Україні (підрозділи 1.2, 3.1). Структурно-функціональний метод сприяв виокремленню та характеристиці елементів правового режиму податкової таємниці та інституційно-функціонального механізму забезпечення правового режиму податкової таємниці в Україні (підрозділ 2.1). За допомогою методу документального аналізу опрацьовано відповідні нормативно-правові акти та розроблено наукові рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання суспільних відносин у сфері податкової таємниці (підрозділ 3.2).

Нормативну основу роботи становить чинне та перспективне законодавство України з питань регулювання суспільних відносин у сфері податкової таємниці. Для розробки пропозицій з оптимізації нормативного регулювання правового режиму податкової таємниці в Україні використано законодавство країн-членів Організації Об’єднаних Націй (далі – ООН).

Емпіричну базу дослідження становлять статистичні дані, акумульовані Державною службою статистики України, відомості, що містяться у Єдиному реєстрі судових рішень України та на офіційних електронних веб-сайтах суб’єктів публічної адміністрації в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших системних досліджень, що присвячене визначенню і розв’язанню проблем правового режиму податкової таємниці в Україні. У результаті дослідження сформульовано низку нових наукових положень, рекомендацій та висновків, зокрема:

уперше:

– запропоновано дефініції таких понять, як: «правовий режим податкової таємниці» – особливий порядок правового регулювання суспільних відносин, що здійснюється за допомогою системи спеціальних юридичних засобів у сфері конфіденційної, не загальнодоступної інформації платника податків, що стала відома податковому органу у зв’язку з виконанням покладених на нього службових обов’язків, передбачених податковим законодавством; «ефективність правового режиму податкової таємниці» – результативна характеристика дії правового регулювання суспільних відносин у сфері податкової таємниці, яка виявляється у певному співвідношенні між очікуваними та фактичними наслідками дії права на ці суспільні відносини;

– запропоновано розробити та ухвалити Інструкцію про порядок підготовки, обліку, зберігання та знищення документів, справ, видань і матеріалів, що містять податкову таємницю, в податкових органах, де б визначалось: 1) поняття та зміст податкової таємниці; 2) обов’язки співробітників податкових органів у сфері забезпечення правового режиму податкової таємниці; 3) порядок розробки документів і матеріалів, що містять податкову таємницю; 4) порядок реєстрації документів і матеріалів, що містять податкову таємницю; 5) порядок приймання та передачі документів та матеріалів, що містять податкову таємницю; 6) порядок оформлення, адресування, пересилки та доставки таємної кореспонденції; 7) правила складання номенклатури справ і журналів обліку, групування виконаних таємних документів у справи; 8) правила використання документів і матеріалів, що містять податкову таємницю; 9) правила знищення документів і матеріалів, що містять податкову таємницю; 10) режим зберігання документів і матеріалів, що містять податкову таємницю; 11) особливості захисту інформації, що містить податкову таємницю, під час використання електронних засобів її обробки, передавання і зберігання та інших матеріальних носіїв інформації; 12) особливості захисту інформації, що містить податкову таємницю, у процесі фінансово-господарської діяльності; 13) підстави та зміст відповідальності за втрату документів та матеріалів, що містять податкову таємницю, та за її розголошення;

– запропоновано доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею «Порушення порядку отримання, зберігання і використання податкової таємниці, що призвело до її розголошення»;

удосконалено:

– наукові думки щодо визначення поняття «податкова таємниця» та наукові підходи до визначення поняття «податкова таємниця»: згідно з першим підходом (вузьким) податкову таємницю становлять виключно відомості конфіденційного характеру про платника податків; відповідно до другого (широкого) підходу до податкової таємниці належить будь-яка податкова інформація з обмеженим доступом як службового, так і конфіденційного й таємного характеру;

– уявлення про основні ознаки податкової таємниці, серед яких: 1) податкова таємниця за режимом доступу належить до інформації з обмеженим доступом; 2) податкова таємниця є таємною інформацію, зокрема різновидом службової таємниці; 3) відомості, що становлять податкову таємницю, мають дійсну чи потенційну цінність для платника податків у зв’язку з тим, що вони не відомі іншим особам та не є загальнодоступними; 4) обмежений доступ до податкової таємниці здійснюється виключно на законних підставах, тобто передбачена чітка процедура надання такій інформації статусу податкової таємниці; 5) податковою таємницею не можуть бути відомості, яким відповідно до чинного законодавства не може надаватись обмежений доступ; 6) податкову таємницю становлять різні види інформації з обмеженим доступом платника податків як таємного, так і конфіденційного характеру; 7) співробітник податкового органу отримує доступ до податкової таємниці виключно у зв’язку з необхідністю реалізації норм податкового законодавства та виконання покладених на нього службових обов’язків; 8) податкові органи зобов’язані вжити необхідних адекватних заходів з метою недопущення розголошення податкової таємниці чи доступу до неї сторонніх осіб; 9) податкові органи можуть поширювати інформацію про платника податків лише за його згодою, а за її відсутності – лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини; за незаконне розголошення податкової таємниці посадові особи податкових органів несуть відповідну юридичну відповідальність; 10) податкову таємницю становлять відомості, що надаються платником податків добровільно; 11) конфіденційна інформація платника податків може надаватись як безпосередньо платником податків, так і його законними чи уповноваженими представниками у випадках, передбачених податковим законодавством;

– наукові погляди щодо основних ознак правового режиму податкової таємниці: це особливий порядок правового регулювання податкових відносин; обмежується сферою створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони та захисту конфіденційної, не загальнодоступної інформації платника податків; здійснюється за допомогою системи варіативно поєднаних юридичних засобів; має чітко визначені часово-просторові межі, організаційно-функціональний механізм забезпечення; формальна визначеність у низці нормативно-правових актів різної юридичної сили; закріпленість як податковим, так й інформаційним законодавством; метою є ефективне функціонування вітчизняної податкової системи;

дістали подальшого розвитку:

– характеристика елементів правового режиму податкової таємниці: мети, принципів, об’єкта, правового статусу (права та обов’язки) суб’єктів правового режиму та відповідальності за його порушення;

– наукові положення про недосконалість інституційно-функціонального механізму забезпечення правового режиму податкової таємниці в Україні у зв’язку з відсутністю окремого спеціального підрозділу в системі Державної фіскальної служби України, який би забезпечував правовий режим податкової таємниці в Україні.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес та можуть бути використані у:

— науково-дослідній діяльності – висновки та пропозиції щодо удосконалення правового режиму податкової таємниці можуть бути основою для подальших наукових досліджень із відповідної проблематики;

— правотворчій діяльності – для вдосконалення Податкового кодексу України та відповідних нормативно-правових актів, що регулюють інформаційні відносини у податковій сфері, під час розроблення й затвердження проекту Інформаційного кодексу України та інших законодавчих і підзаконних актів, а також для гармонізації українського інформаційного та податкового законодавства з міжнародно-правовими стандартами;

— правозастосовчій діяльності – для вдосконалення діяльності органів публічної адміністрації з правового регулювання суспільних відносин у податковій сфері;

— навчальному процесі – у викладанні студентам вищих навчальних закладів дисципліни «Податкове право», «Адміністративне право», «Інформаційне право», під час підготовки підрозділів підручників і навчальних посібників із відповідного навчального курсу, а також статей і наукових повідомлень.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження, його основні висновки й рекомендації оприлюднені на 2 науково-практичних конференціях: «Сучасні наукові дослідження представників юридичної науки – прогрес законодавства України майбутнього» (м. Дніпропетровськ, 2015 р.); «Імперативи розвитку цивілізації» (м. Київ, 2015 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертації викладено у 10 наукових статтях, з них 8 опубліковані у виданнях, що визнані як фахові з юридичних наук, 2 статті – у зарубіжних наукових виданнях, а також у 2 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять шість підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 207 сторінки, у т. ч. основного тексту – 174 сторінок. Список використаних джерел налічує 278 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв’язок із науковими програмами, планами, темами, мета і задачі, об’єкт і предмет, методи дослідження, розкривається наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводяться відомості про апробацію результатів і публікації.

Розділ 1 «Теоретико-методологічні засади правового режиму податкової інформації в Україні» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Стан наукової розробленості теми дослідження» розглядається ґенеза вітчизняних та зарубіжних наукових робіт, присвячених окремим засадам правового режиму податкової таємниці.

Відсутність холістичного дослідження проблем податкової таємниці сприяла дискретності наукових розвідок цього напряму, що унеможливлює здійснення періодизації становлення та розвитку наукової думки з окресленням її змістової характеристики для кожного періоду.

Констатовано, що здебільшого дана проблематика розглядається в межах галузево-правових досліджень: у конституційно-правових розвідках розкривається зміст та особливості права на інформацію та права на доступ до інформації; у межах цивільно-правових досліджень – особливості цивільно-правового регулювання таких видів інформації з обмеженим доступом, як комерційна таємниця та ноу-хау; дослідження у сфері кримінального права присвячено окремим правопорушенням у сфері інформації з обмеженим доступом; розвідки з адміністративного, фінансового та інформаційного права є особливо інтенсивними та плюралістичними за змістом аспектів порушеної проблематики, серед яких особливості правового регулювання права громадян на інформацію у сфері державного управління, інформаційна безпека людини, суспільства та держави та специфіка окремих видів інформації з обмеженим доступом (державна таємниця, таємниця персональних даних тощо).

Лише у 2015 році були проведені комплексні монографічні дослідження, присвячені правовому режиму податкової інформації в Україні, в межах яких приділено деяку увагу правовому режиму податкової таємниці. Однак поза увагою дослідників залишилися питання визначення змісту, структури правового режиму податкової таємниці, розмежування понять «податкова таємниця», «податкова інформація», співвідношення понять «службова таємниця», «професійна таємниця», «податкова таємниця», «державна таємниця», організаційно-правового механізму захисту податкової таємниці тощо.

У зарубіжній юридичній доктрині найбільшу увагу приділено кримінально-правовим аспектам податкової таємниці, а саме незаконному отриманню і розголошенню відомостей, що становлять податкову таємницю, кримінально-правовій і кримінологічній характеристиці податкової таємниці, кримінально-правовому захисту податкової таємниці.

У підрозділі 1.2 «Поняття та ознаки податкової таємниці» розглянуто понятійно-категоріальний інструментарій дослідження, зокрема наукові підходи щодо розуміння понять «податкова інформація» та «податкова таємниця», а також дефініцій цих категорій у вітчизняних нормативно-правових актах.

Виокремлено два основні підходи у вітчизняній юридичній доктрині щодо визначення поняття «податкова таємниця». Згідно з першим підходом (вузьким) податкову таємницю становлять виключно відомості конфіденційного характеру про платника податків (Н. С. Нелюбина, А. В. Перов, А. В. Толкушкін, Т. О. Рекуненко). Відповідно до другого (широкого) підходу до податкової таємниці належить будь-яка податкова інформація з обмеженим доступом (О. А. Мандзюк, А. В. Торшин).

Розкривається зміст ознак та специфіка податкової таємниці як виду податкової інформації.

Запропоновано авторське визначення поняття «податкова таємниця» як сукупності конфіденційної, не загальнодоступної інформації платника податків, що стала відома співробітнику податкового органу у зв’язку з виконанням покладених на нього службових обов’язків, передбачених податковим законодавством.

Розділ 2 «Структура правового режиму податкової таємниці в Україні» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Зміст правового режиму податкової таємниці в Україні» досліджуються поняття, ознаки, структура правового режиму податкової таємниці в Україні.

Дано авторське визначення поняття «правовий режим податкової таємниці» та виокремлено основні його ознаки.

Аналіз низки нормативно-правових актів, що визначають окремі види правового режиму, дав змогу виокремити декілька підходів щодо структури правового режиму. Згідно з першим — правовий режим репрезентується крізь призму окреслення правового статусу об’єкта та суб’єктів правового режиму, а також юридичної відповідальності за порушення режимних правил. Відповідно до другого підходу правовий режим охоплює мету, завдання, сферу дії, принципи, права та обов’язки суб’єктів, правовий статус об’єкта, відповідальність за порушення режимних правил.

Охарактеризовано такі елементи правового режиму податкової таємниці в Україні: мету; принципи; об’єкт; правовий статус (права та обов’язки, повноваження) суб’єктів; відповідальність за порушення правового режиму податкової таємниці тощо.

У підрозділі 2.2 «Інституційно-функціональний механізм забезпечення правового режиму податкової таємниці в Україні» визначено правовий статус суб’єктів податкової таємниці, а саме платників податків та Державної фіскальної служби України в особі відповідних структурних підрозділів або конкретних посадових чи службових осіб, які отримали доступ до конфіденційної інформації платників податків у зв’язку з необхідністю виконання покладених на них обов’язків.

Зазначено, що в апараті Державної фіскальної служби України окремі напрями захисту податкової таємниці забезпечуються такими структурними підрозділами, як Департамент охорони державної таємниці, технічного та криптографічного захисту інформації та Департамент інфраструктури.

Констатовано, що нині відсутнє чітке та уніфіковане визначення прав та обов’язків суб’єктів податкової таємниці у сфері захисту такої інформації у вітчизняному податковому законодавстві. Здебільшого норми Податкового кодексу України, що визначають повноваження органів Державно фіскальної служби України, розпорошені в різних розділах та мають уповноважуючий, а не зобов’язальний характер.

Розділ 3 «Удосконалення правового режиму податкової таємниці» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1 «Зарубіжне законодавство у сфері правового режиму податкової таємниці» розкрито особливості міжнародного нормативно-правового регулювання суспільних відносин у сфері податкової таємниці.

Констатовано, що забезпечення податкового режиму податкової таємниці у європейських країнах виникає і формується у зв’язку з упровадженням на початку ХХ століття поняття «комерційна таємниця».

У ХХІ столітті інститут податкового режиму податкової таємниці у країнах Європейського Союзу формується під впливом комплексного підходу та демократичного устрою держав, що базується на загальних принципах відкритості та забезпечення доступу до інформації. Водночас політика фіскальних органів щодо забезпечення податкового режиму податкової таємниці не передбачає переходу до дозвільного принципу для надання інформації, яка містить податкову таємницю.

Значну роль в упорядкуванні суспільних відносин у цій сфері відіграє Організація економічного співробітництва та розвитку, яка розробляє акти модельного законодавства.

У підрозділі 3.2 «Напрями підвищення ефективності правого режиму податкової таємниці в Україні» окреслено магістральні шляхи вдосконалення вітчизняного нормативно-правового регулювання суспільних відносин у сфері податкової таємниці.

Констатовано, що в сучасному українському законодавстві не унормовано концептуальні засади нормативно-правового забезпечення суспільних відносин у сфері податкової таємниці.

У межах дослідження автором проводилось опитування 200 платників податків, що надають конфіденційну інформацію до Державної фіскальної служби України. На думку респондентів, вітчизняне законодавство, що регулює суспільні відносини у сфері захисту податкової таємниці, є недостатньо ефективним (63 %). Серед причин розголошення податкової таємниці респонденти визначили обговорення співробітниками у колі друзів службових питань (5 %), бажання співробітника заробити додаткові гроші будь-яким способом (53 %), відсутність адекватних правил захисту податкової таємниці (34 %), незадовільний стан інформаційно-технічного забезпечення діяльності Державної фіскальної служби України (8 %). Не менш вагомим чинником, який негативно впливає на рівень захисту правового режиму податкової таємниці, є його латентність, адже здебільшого у разі порушення права на захист податкової таємниці (користування Вашою конфіденційною інформацією без Вашого дозволу) платники податків до правоохоронних органів не звертались (86 %), попри те, що 74 % респондентів зауважили, що право на захист податкової таємниці порушувалось більше 10 раз, та 45 % осіб визнали, що розголошення іншими особами податкової таємниці завдало шкоди їхній діяльності.

Надано визначення поняття «ефективність правового режиму податкової таємниці» та виокремлено основні фактори, що на неї впливають.

Підтримано пропозицію тих дослідників, які зазначають про необхідність закріплення в межах Податкового кодексу України поняття «податкова інформація» як комплексної категорії, що охоплює відкриту податкову інформацію та податкову інформацію з обмеженим доступом; системи податкової інформації; особливостей правового режиму відкритої податкової інформації та податкової інформації з обмеженим доступом, а також аргументовано доцільність визначення в межах даного нормативно-правового акта поняття «податкова таємниця», переліку інформації, що становить такий вид інформації; правомірних випадків розголошення податкової таємниці, а також переліку правопорушень у цій сфері; прав, обов’язків суб’єктів забезпечення правового режиму податкової таємниці; видів юридичної відповідальності за порушення суб’єктами забезпечення правового режиму податкової таємниці тощо.

Аргументовано, що важливим напрямом підвищення ефективності правого режиму податкової таємниці в Україні є доповнення Кодексу України про адміністративні правопорушення статтею «Порушення порядку отримання, зберігання і використання податкової таємниці, що призвело до її розголошення», а також розроблення та ухвалення Інструкції про порядок підготовки, обліку, зберігання та знищення документів, справ, видань і матеріалів, що містять податкову таємницю, в податкових органах, де б визначались концептуальні засади нормативно-правового регулювання суспільних відносин у сфері податкової таємниці: обов’язки співробітників податкових органів із забезпечення податкової таємниці; порядок розробки, реєстрації, приймання, передачі, оформлення, адресування, пересилки та доставки, знищення документів та матеріалів, що містять податкову таємницю; режим зберігання документів і матеріалів, що містять податкову таємницю; особливості захисту інформації, що містить податкову таємницю, під час використання електронних засобів її обробки, передавання і зберігання та інших матеріальних носіїв інформації; підстави та зміст відповідальності за втрату чи розголошення документів та матеріалів, що містять податкову таємницю тощо.

Зазначено, що з метою підвищення ефективності правового режиму податкової таємниці особливу увагу слід приділити вдосконаленню кадрової політики шляхом ревізії знань співробітників Державної фіскальної служби України норм законодавства про податкову таємницю та правил поводження з нею з метою недопущення її розголошення чи інших порушень у цій сфері.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні сутності та специфіки правового режиму податкової таємниці в Україні, комплексності заходів щодо вдосконалення вітчизняного нормативно-правового регулювання суспільних відносин у цій сфері, у т. ч. деліктного та відомчого законодавства. За результатами дисертаційної роботи сформульовано такі основні висновки:

Визначено, що, попри наявність низки загально-правових та галузевих наукових публікацій, присвячених окремим аспектам правового режиму податкової таємниці, нині відсутнє комплексне дослідження цієї проблематики у вітчизняній юридичній доктрині. Здебільшого дослідниками констатується наявність такого виду інформації, як податкова таємниця, однак її специфіка, особливості правового режиму, місце в системі податкової інформації, а також співвідношення з іншими видами конфіденційної, службової та таємної інформації не стали предметом глибокого теоретичного аналізу серед вітчизняних учених на рівні монографічного дослідження.
Констатовано, що інститут податкової таємниці є комплексним правовим інститутом і містить норми не тільки податкового, а й інформаційного, адміністративного, кримінального та інших галузей права. У багатьох вітчизняних нормативно-правових актах застосовується категорія «податкова таємниця», однак в жодному з них не закріплено легальної дефініції. Наукові думки у цій сфері також не є уніфікованими, що дало змогу виокремити широкий та вузький наукові підходи щодо визначення поняття «податкова таємниця» у вітчизняній юридичній доктрині та дати авторське визначення поняття «податкова таємниця».
Доведено, що правовий режим податкової таємниці є складною юридичною конструкцією, особливим порядком правового регулювання суспільних відносин, що здійснюється за допомогою системи спеціальних юридичних засобів у сфері конфіденційної, не загальнодоступної інформації платника податків, що стала відома податковому органу у зв’язку з виконанням покладених на нього службових обов’язків, передбачених податковим законодавством.

Труднощі адекватного правозастосування податковими органами детерміновані не лише відсутністю уніфікованого понятійно-категоріального апарату, системного законодавчого упорядкування суспільних відносин у цій сфері, а й недостатньою науковою розробленістю цієї проблематики фахівцями податкового права. Нормативна невизначеність правового режиму податкової таємниці призводить до порушень податковими органами інформаційних прав і свобод платників податків.

Обґрунтовано, що особливості того чи іншого правового режиму можна розкрити виключно через окреслення його структури. У зв’язку із законодавчою ентропією, а також неуніфікованим доктринальним баченням порушеного питання характеристика правового режиму податкової таємниці здійснювалась шляхом визначення мети, принципів, об’єкта, правового статусу суб’єктів та відповідальності за порушення правового режиму податкової таємниці.

Наголошено, що всі елементи правового режиму є діалектично взаємопов’язаними: трансформації в одному з них детермінують зміни в іншому або системні зміни.

Більшість елементів правового режиму податкової таємниці знайшли своє відображення в Податковому кодексі Україні, однак потребують упорядкування через розпорошеність по різних розділах та наявність низки колізій між нормами Податкового кодексу України та інформаційним законодавством.

Порівняно з іншими складниками правового режиму податкової таємниці потребує удосконалення такий елемент, як відповідальність за порушення правового режиму податкової таємниці.

Інституційно-функціональний механізм правового режиму податкової таємниці складається з цілої низки органів державної влади загальної та спеціальної компетенції. Особливе місце в системі цього механізму займає Державна фіскальна служба України в особі відповідних структурних підрозділів або конкретних посадових чи службових осіб, які мають право на доступ до конфіденційної інформації платника податків та зобов’язані зробити все необхідне задля збереження її конфіденційності.

Констатовано, що нині окремі напрями захисту податкової таємниці забезпечуються різними структурними підрозділами Державної фіскальної служби України, повноваження та завдання яких у цій сфері чітко не визначені, а інколи й дублюються.

Аргументовано необхідність створення спеціальної інституції в Державній фіскальній службі України, яка б забезпечувала правовий режим податкової таємниці в Україні.

Ефективне забезпечення правового режиму податкової таємниці неможливе без координації та співробітництва з іншими органами державної влади: Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державною службою України з питань захисту персональних даних, а також з банківською та нотаріальною системами в Україні.

Визначено, що податкове законодавство зарубіжних країн по-різному розв’язує проблему впорядкування суспільних відносин у сфері податкової таємниці. У деяких країнах взагалі відсутній інститут податкової таємниці, в інших діє принцип податкової публічності, яким суттєво обмежується дія інституту податкової таємниці; або, навпаки, визначають інститут податкової таємниці, діяльність якого поширюється практично на всю податкову інформацію. Значну роль в упорядкуванні суспільних відносин у цій сфері відіграє Організація економічного співробітництва та розвитку, що розробляє акти модельного законодавства. Міжнародні податкові договори та норми щодо їх застосування у правовій системі кожної країни формують окремий інститут національного податкового права. Це обумовлено специфічною природою міжнародно-правових норм та особливим порядком забезпечення їхньої дії у національному правопорядку.
Доведено, що ефективність правового режиму податкової таємниці як результативна характеристика дії правового регулювання суспільних відносин у сфері податкової таємниці, яка виявляється у певному співвідношенні між очікуваними та фактичними наслідками дії права на ці суспільні відносини, забезпечується ефективністю закону, де визначалися б концептуальні засади забезпечення податкової таємниці, ефективністю підзаконних нормативно-правових актів, що конкретизують норми зазначеного вище закону, та ефективністю діяльності щодо застосування положень закону спеціальними суб’єктами, тобто ефективністю правозастосовної діяльності Державної фіскальної служби України.
Запропоновано внести доповнення до Податкового кодексу України: закріпити концептуальні засади забезпечення податкової таємниці, вдосконалити деліктне законодавство у цій сфері шляхом ухвалення окремої статті в Кодексі України про адміністративні правопорушення, в якій передбачити відповідальність за розголошення податкової таємниці; розробити та ухвалити відомчий нормативно-правовий акт, який би визначав правові засади порядку підготовки, обліку, зберігання та знищення документів, справ, видань і матеріалів, що містять податкову таємницю, в Державній фіскальній службі України.

Наголошено, що особливу увагу слід приділити кадровій політиці у цій сфері, зокрема здійснити перевірку знань співробітників Державно фіскальної служби України норм законодавства про податкову таємницю та правил поводження з нею.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ

ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Збінський Є. Ф. Стан і перспективи вітчизняного законодавства у сфері податкової таємниці / Є. Ф. Збінський // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Юридичні науки». – 2014. – Вип. 5. – Т. 2. –
С. 115–119.
Збинский Е. Налоговая тайна : особенности украинского законодательства / Е. Збинский // Legea Se Viata. – 2015. – 11/2 (287). – С. 61–64.
Збінський Є. Податкова таємниця в системі податкової інформації : класифікаційний підхід / Є. Збінський // Jurnalul Juridic National : Teorie si Practica. – 2015. – 5 (15). – С. 62–65.
Збінський Є. Ф. Інститут податкової таємниці в правовій системі України / Є. Ф. Збінський // Право і суспільство. – 2015. – № 6. – С. 134–139.
Збінський Є. Ф. Правовий режим податкової таємниці України : характеристика структурних елементів / Є. Ф. Збінський // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Юридичні науки». – 2015. – Вип. 6. – Т. 2. – С. 61–65.
Збінський Є. Ф. Інститут податкової таємниці в Російській Федерації : компаративний аналіз / Є. Ф. Збінський // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Юридичні науки». – 2016. – № 1. – С. 16–18.
Збінський Є. Ф. Податкова таємниця : окремі аспекти міжнародно-правового регулювання / Є. Ф. Збінський // Підприємництво, господарство і право. – 2016. – № 1. – С. 137–141.
Збінський Є. Ф. Правовий режим податкової таємниці України : герменевтичний аналіз поняття / Є. Ф. Збінський // Право і суспільство. – 2016. – № 1. – С. 149–155.
Збінський Є. Ф. Юридична відповідальність як важливий елемент правового режиму податкової таємниці / Є. Ф. Збінський // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». – 2016. – № 36. –
С. 27–31.
Збінський Є. Ф. Інституційно-функціональний механізм забезпечення податкової таємниці в Україні : стан та перспективи / Є. Ф. Збінський // Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. – 2016. – № 1. – С. 40–44.
Збінський Є. Ф. Захист податкової таємниці як складова інформаційної безпеки / Є. Ф. Збінський // Імперативи розвитку цивілізації : матеріали конференції (м. Київ, 2015). – 2015. – № 2. – С. 84–85.
Збінський Є. Платники податків в системі інституційно-функціонального механізму податкової таємниці / Є. Збінський // Сучасні наукові дослідження представників юридичної науки – прогрес законодавства України майбутнього : матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Дніпропетровськ, 16–17 січня 2015 року). – Дніпропетровськ : ГО «Правовий світ», 2015. – С. 54–57.

АНОТАЦІЇ

Збінський Є. Ф. Правовий режим податкової таємниці в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2016.

Дисертацію присвячено теоретико-методологічним та правовим проблемам правового режиму податкової таємниці в Україні. У роботі визначено поняття «податкова таємниця», «правовий режим податкової таємниці», «ефективність правового режиму податкової таємниці».

Окреслено основні ознаки податкової таємниці та правового режиму податкової таємниці. Охарактеризовано такі елементи правового режиму податкової таємниці в Україні, як мета, принципи, об’єкт, суб’єкти, відповідальність за його порушення, а також особливості інституційно-функціонального механізму забезпечення правового режиму податкової таємниці в Україні.

З метою подальшого вдосконалення правового режиму податкової таємниці в Україні запропоновано внести відповідні зміни та доповнення до вітчизняного деліктного законодавства, а також розробити та ухвалити Інструкцію про порядок підготовки, обліку, зберігання та знищення документів, справ, видань і матеріалів, що містять податкову таємницю, в податкових органах України.

Ключові слова: ефективність правового режиму податкової таємниці, податкова інформація, податкова інформація з обмеженим доступом, податкова таємниця, правовий режим податкової таємниці.

Збинский Е. Ф. Правовой режим налоговой тайны в Украине. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 – административное право и процесс; финансовое право; информационное право. – Запорожский национальный университет, Запорожье, 2016.

Диссертация посвящена теоретико-методологическим и правовым проблемам правового режима налоговой тайны в Украине.

Выделены два основных подхода в отечественной юридической доктрине относительно определения понятия «налоговая тайна». Согласно первому подходу (узкому) налоговую тайну составляют исключительно сведения конфиденциального характера о налогоплательщике. Согласно второму (широкому) подходу к налоговой тайне относится любая налоговая информация с ограниченным доступом.

Предложено определять понятие «налоговая тайна» как совокупность конфиденциальной, не общедоступной информации налогоплательщика, которая стала известна налоговому органу в связи с выполнением возложенных на него служебных обязанностей, предусмотренных налоговым законодательством.

Введено в научный оборот понятие «правовой режим налоговой тайны» как особый порядок правового регулирования общественных отношений, осуществляемый с помощью системы специальных юридических средств в сфере конфиденциальной, не общедоступной информации налогоплательщика, которая стала известна налоговому органу в связи с выполнением возложенных на него служебных обязанностей, предусмотренных налоговым законодательством. Выделены основные его признаки.

Среди основных признаков налоговой тайны выделены следующие: 1) налоговая тайна по режиму доступа относится к информации с ограниченным доступом; 2) налоговая тайна является тайной информацией, в т. ч. разновидностью служебной тайны; 3) сведения, составляющие налоговую тайну, имеют действительную или потенциальную ценность для налогоплательщика в силу их неизвестности другим лицам и не общедоступности; 4) ограниченный доступ к налоговой тайне осуществляется исключительно на законных основаниях; 5) налоговой тайной не могут быть сведения, которым в соответствии с действующим законодательством не может предоставляться ограниченный доступ; 6) налоговую тайну составляют различные виды информации с ограниченным доступом налогоплательщика как тайного, так и конфиденциального характера; 7) налоговые органы получают доступ к определенной информации с ограниченным доступом налогоплательщика исключительно в связи с необходимостью реализации норм налогового законодательства и выполнения возложенных служебных обязанностей; 8) налоговые органы обязаны принять необходимые адекватные меры с целью недопущения разглашения налоговой тайны или несанкционированного доступа к ней посторонних лиц; 9) налоговые органы могут распространять информацию о налогоплательщиках только с их согласия, а при его отсутствии – только в интересах национальной безопасности, экономического благосостояния и прав человека; за незаконное разглашение налоговой тайны должностные лица налоговых органов несут соответствующую юридическую ответственность; 10) налоговую тайну составляют сведения, предоставляемые налогоплательщиком добровольно; 11) конфиденциальная информация налогоплательщика может предоставляться как непосредственно налогоплательщиком, так и его законными или уполномоченными представителями в случаях, предусмотренных налоговым законодательством.

Охарактеризованы такие элементы правового режима налоговой тайны в Украине, как цель, принципы, объект, субъекты, ответственность за его нарушение, а также особенности институционально-функционального механизма обеспечения правового режима налоговой тайны в Украине.

В целях дальнейшего совершенствования правового режима налоговой тайны в Украине было предложено внести соответствующие изменения и дополнения к отечественному деликтному законодательству, а также разработать и принять Инструкцию о порядке подготовки, учета, хранения и уничтожения документов, дел, изданий и материалов, содержащих налоговую тайну, в налоговых органах Украины, где бы определялось следующее: 1) понятие и содержание налоговой тайны; 2) обязанности сотрудников налоговых органов в сфере обеспечения правового режима налоговой тайны; 3) порядок работы с документами и материалами, содержащими налоговую тайну; 4) порядок регистрации документов и материалов, содержащих налоговую тайну; 5) порядок приема и передачи документов и материалов, содержащих налоговую тайну; 6) порядок оформления, адресации, пересылки и доставки тайной корреспонденции; 7) правила составления номенклатуры дел и журналов учета, группировки выполненных секретных документов в дела; 8) правила использования документов и материалов, содержащих налоговую тайну; 9) правила уничтожения документов и материалов, содержащих налоговую тайну; 10) режим хранения документов и материалов, содержащих налоговую тайну; 11) особенности защиты информации, содержащей налоговую тайну, при использовании электронных средств ее обработки, передачи и хранения и других материальных носителей информации; 12) особенности защиты информации, содержащей налоговую тайну, в процессе финансово-хозяйственной деятельности; 13) основания и содержание ответственности за утрату документов и материалов, содержащих налоговую тайну, и за ее разглашение.

Ключевые слова: эффективность правового режима налоговой тайны, налоговая информация, налоговая информация с ограниченным доступом, налоговая тайна, правовой режим налоговой тайны.

Zbinskyy E. F. Legal regime of tax secret in Ukraine. – Manuscript.

Thesis for earning a candidate’s degree in legal sciences with a specialization in 12.00.07 – administrative law and process; financial law; informational law. – Zaporizhzhia National University, Zaporizhzhia, 2016.

The thesis is devoted to theoretical, methodological and legal problems of the legal regime of tax secret in Ukraine. The paper defines the term «tax secret», «secret tax legal regime», «the effectiveness of the legal regime of tax secrecy».

The basic features of tax secrecy and legal regime of tax secrecy. The characteristic elements such legal regime for tax secrecy in Ukraine as the purpose, principles, subjects of the legal regime of tax information, liability for the breach, and especially the institutional mechanism for ensuring a functional legal regime for tax secrecy in Ukraine.

In order to further improve the legal regime for tax secrecy in Ukraine were asked to make appropriate amendments to the national tort laws, and to develop and approve the Regulations on the procedure of preparation, accounting, storage and destruction of documents, cases, publications and materials containing tax secret in tax authorities of Ukraine.

Key words: effectiveness of the legal regime of tax secrecy, tax information, tax information undisclosed, secret tax, legal regime of tax secrecy.

ТЕНДЕНЦІЇ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРАВА НА ДОСТУП ДО ПОДАТКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

admin — Sat, 22 Aug 2015 20:34:43 +0000

Політило Валерій Ярославович

здобувач Запорізького національного

університету

Анотації.

У статті здійснено аналіз стану вітчизняного нормативно-правового регулювання суспільних відносин у сфері податкової інформації, а також досліджено відповідність останніх тенденцій правового регулювання права на доступ до податкової інформації нормам податкового законодавства у контексті механізму доступу до податкової інформації, напрямів забезпечення податковими органами публічності податкової інформації, порядку захисту порушеного права на доступ до інформації.

Ключові слова: податкова інформація, відкрита податкова інформація, податкова інформація з обмеженим доступом, податкова таємниця, службова податкова інформація.

В статье проведен анализ состояния отечественного нормативно-правового регулирования общественных отношений в сфере налоговой информации. Исследовано соответствие последних тенденций правового регулирования права на доступ к налоговой информации нормам налогового законодательства в контексте механизма доступа к налоговой информации, направлений обеспечения налоговыми органами публичности налоговой информации, порядка защиты нарушенного права на доступ к информации.

Ключевые слова: налоговая информация, открытая налоговая информация, налоговая информация с ограниченным доступом, налоговая тайна, служебная налоговая информация.

The article analyzes the state of the domestic regulatory framework of public relations in the sphere of tax information. Investigated compliance with the latest trends in the legal regulation of the right of access to tax information of tax legislation in the context of the mechanism of access to tax information, directions to ensure publicity of the tax authorities of tax information, the protection order violated the right of access to information.

Keywords: tax information, open tax information, tax information with restricted access, service tax information.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями.

У сучасному науковому товаристві вже давно не викликає дискусії питання важливого місця інформації у життєдіяльності суспільства. Інформація відіграє важливу роль у розвитку будь-якої країни, оскільки саме інформаційні технології та інформаційно-комунікативні системи за умов глобального цивілізаційного розвитку є ключовим ресурсом суспільства і держави в цілому. Інформаційна сфера здатна виступати провідним фактором реалізації усіх суспільних, державних і правових проектів у будь-яких сферах суспільства, входження у світову спільноту, формування конкурентоспроможності на глобальних ринках тощо [1, С.221].

Особливо вагоме значення інформація має для функціонування органів державної влади. Адже успішне виконання покладених на них завдань та функцій неможливе без отримання, пошуку, зберігання, використання інформації [2, С.51].

У повній мірі викладене стосується діяльності органів Державної фіскальної служби, оскільки їх діяльність безпосередньо пов’язана зі збором, пошуком та перевіркою інформації. Саме тому актуальним напрямом наукової діяльності є розкриття тенденцій правового регулювання права на доступ до податкової інформації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій у яких започатковане розв’язання проблеми та виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячена стаття.

Серед вітчизняних та зарубіжних дослідників, які аналізували окремі нормативно-правові аспекти податкової інформації слід відмітити: І. Бабіна, С. Дуканова, І. Кучерова, М. Костенко, К. Проскуру, О. Тімарцева, К. Юсупова тощо.

Поряд із цим, здебільшого порушена проблематика в юридичній доктрині розглядається у контексті окреслення деяких аспектів інформаційної безпеки України, зокрема такими дослідниками, як: В.Ю. Баскаков, В.Д. Гавловський, М.В. Гуцалюк, М.І. Дімчогло, В. А. Залізняк, Р. А. Калюжний, Б. А. Кормич, В. А. Ліпкан, О. В. Логінов, Ю. Є. Максименко, А. І. Марущак, П.Є. Матвієнко, А. В. Тунік, О. В. Стоєцький, В. С. Цимбалюк, Л. С. Харченко, К.П. Череповський, М.Я. Швець, Т. А. Шевцова, О. В. Шепета, О. В. Чуприна, В. І. Ярочкін.

Разом з тим, в існуючих наукових працях проблематика тенденцій правового регулювання права на доступ до податкової інформації досліджена недостатньо. Відтак – існує необхідність комплексного дослідження окресленого питання.

Постановка завдань.

Основними завданнями, розв’язанню яких присвячена дана стаття, є наступні.

Дослідити тенденції правового регулювання права на доступ до податкової інформації.
Визначити перспективні напрями подальших розвідок з досліджуваних питань.

Виклад основного матеріалу.

На розвиток правового регулювання права на доступ до податкової інформації в Україні впливають як тенденції розвитку інформаційно-телекомунікаційних технологій та засобів зв’язку в цілому, так і правового режиму податкової інформації зокрема. Серед основних тенденцій правового режиму податкової інформації в Україні сучасні вчені називають [1, С.234]:

- юридичне та технологічне забезпечення права та технічних можливостей на доступ, передачу, збереження та захист інформації у ДФС України;

- реалізацію концепції універсального доступу до системних інформаційних баз ДФС України із дотриманням усіх належних захисних механізмів;

- цілеспрямоване використання новітніх інформаційних технологій в ДФС України та удосконалення системи їх захисту;

- подальший ефективний розвиток в Україні «електронного урядування» на засадах нормативно-правової бази, спрямованої на ефективний захист інформації;

- формування нових державних програм, спрямованих на удосконалення правового режиму податкової інформації в Україні з урахуванням світового досвіду та основних норм європейського законодавства;

- збільшення інформаційного обміну між вітчизняними податковими органами та податковими органами зарубіжних країн, що обумовлено транснаціональністю інформаційних правопорушень.

Отже, серед основних тенденцій розвитку правового режиму податкової інформації в Україні є збільшення інформаційних прав і свобод людини та громадянина в податковій сфері, а також посилення уваги органів державної фіскальної служби щодо забезпечення інформаційної безпеки за підтримки міжнародного співтовариства [1, С.234].

У той же час, досліджуючи питання тенденцій регулювання права на доступ до податкової інформації, неможливо оминути увагою спроби спрощення правових обмежень на доступ до податкової інформації.

Так 29.07.2015 у Верховній Раді було зареєстровано Проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо доступу до інформації про платників податку [3]. Вказаним законопроектом пропонується внести зміни до Податкового кодексу України і на законодавчому рівні закріпити право банків отримувати інформацію про доходи клієнта-платника податку із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та Єдиного банку даних про платників податків-юридичних осіб. На думку авторів законопроекту, запровадження у законодавство передбачених законопроектом норм створить правові умови для урегулювання наявних проблем щодо отримання банками інформації із податкових реєстрів та баз.

Основними завданням законопроекту є вдосконалення законодавства та створення належного правового підґрунтя для мінімізації ризиків банківських установ при здійсненні кредитних операцій, що, у свою чергу, має сприяти загальному збільшенню обсягів кредитування в Україні та зменшенню обсягів проблемних кредитів у банківському секторі.

Зростання кредитних вкладень банківської системи в економіку України, а також розширення можливостей отримання кредитів фізичними особами та суб’єктами господарювання є важливим фактором, який впливає на розвиток усіх галузей економіки. На сьогодні особливого загострення набула проблема невиконання позичальниками своїх зобов’язань за отриманими кредитами. При цьому, з огляду на специфіку діяльності банків, які оперують залученими коштами, і в першу чергу коштами фізичних осіб, питання неповернення кредитів стає наріжним каменем у сфері банківських послуг.

Одним із визначальних факторів, який має суттєве значення в процесі видачі та обслуговування кредитів, є можливість перевірки банківськими установами достовірності інформації позичальника про його фінансовий стан та платоспроможність. Адже, в практиці банківських установ нерідко трапляються прецеденти видачі кредитів як фізичним, так і юридичним особам, які надали банку недостовірну інформацію щодо своїх доходів.

Автори законопроекту [3] пропонують запобігти таким неправомірним діям позичальників шляхом забезпечення можливості банкам у режимі реального часу отримувати інформацію із Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та Єдиного банку даних про платників податків – юридичних осіб про суми доходів, виплачених цим платникам податків.

Крім того, на думку авторів законопроекту [3], забезпечення права банкам здійснювати моніторинг фінансового стану позичальників за допомогою достовірних джерел (Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та Єдиного банку даних про платників податків – юридичних осіб) надасть можливість на ранніх стадіях відслідковувати погіршення їх фінансового стану та вживати превентивних заходів для недопущення дефолту таких клієнтів. Автори законопроекту [3] вважають, що надання банкам права отримувати достовірну інформацію про доходи клієнтів із податкових реєстрів та баз зменшить кількість шахрайств із фінансовими ресурсами, що сприятиме захисту інтересів вкладників, покращить інвестиційний клімат у банківській сфері та поверне довіру між банками та їх клієнтами за рахунок прозорості і відкритості.

З даного питання слід нагадати, що відповідно до статті 32 Конституції України [4] не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, окрім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту й прав людини.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» [5], до публічної інформації з обмеженим доступом належить конфіденційна інформація, таємна та службова інформація.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про інформацію» [6], податкова інформація – сукупність відомостей і даних, що створені чи отримані суб’єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності та необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, установленому Податковим кодексом України.

Платник податків має право на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов’язків, окрім випадків, коли це прямо передбачено законами (пп. 17.1.9 ПКУ [7]).

Крім того, пп. 21.1.6 ПКУ [7] передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов’язані не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, яка одержується, використовується, зберігається при реалізації функцій, покладених на контролюючі органи.

Інформація, що збирається, використовується та формується контролюючими органами у зв’язку з обліком платників податків, уноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом відповідно до пп. 63.12 ПКУ [7].

Отже, надання податкової інформації можливе за умови дотримання порядку, установленого чинним законодавством України.

Слід зазначити, що обробка даних у базі персональних даних – ДРФО проводиться з метою забезпечення реалізації податкових відносин відповідно до Податкового кодексу України щодо:

- реєстрації та обліку фізичних осіб, які зобов’язані сплачувати податки;

- обліку джерел отриманих доходів, об’єктів оподаткування, сум нарахованих та/або отриманих доходів, сум нарахованих та/або сплачених податків, даних про податкову знижку та податкові пільги фізичної особи – платника податків;

- створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

- забезпечення інших питань адміністрування податків і зборів та інших платежів відповідно до законодавства [8].

Обробка персональних даних суб’єктів персональних даних є необхідною умовою для забезпечення використання реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта) у документах, пов’язаних з проведенням операцій, передбачених пунктами 70.12 – 70.16 статті 70 розділу ІІ ПКУ [7], а також у інших випадках, визначених законодавством, органами державної влади та органами місцевого самоврядування, юридичними особами, у тому числі банками та іншими фінансовими установами, фізичними особами, у тому числі підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Відповідно до мети обробки до складу персональних даних ДРФО включаються такі дані про фізичних осіб:

- реєстраційний номер облікової картки платника податків;

- прізвище, ім’я, по батькові;

- дата народження;

- місце народження (країна, область, район, населений пункт);

- місце проживання;

- для іноземців: громадянство та номер, що використовується під час оподаткування в країні громадянства;

- джерела отримання доходів;

- об’єкти оподаткування;

- суми нарахованих та/або отриманих доходів;

- суми нарахованих та/або сплачених податків;

- інформація про податкову знижку та податкові пільги платника податків;

- серія, номер свідоцтва про народження, паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий;

- інформація про фізичних осіб, які померли.

До ДРФО вносяться відомості про державну реєстрацію, реєстрацію та взяття на облік фізичних осіб – підприємців і осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Такі відомості включають:

- дати, номери записів, свідоцтв та інших документів, а також підстави державної реєстрації, реєстрації та взяття на облік, припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності, інші реєстраційні дані;

- інформацію про державну реєстрацію, реєстрацію та взяття на облік змін у даних про особу, заміну чи продовження дії довідок про взяття на облік;

- місце провадження діяльності, телефони та іншу додаткову інформацію для зв’язку з фізичною особою – підприємцем чи особою, яка провадить незалежну професійну діяльність;

- види діяльності;

- систему оподаткування із зазначенням періодів дії.

Таким чином, у разі надання доступу банкам або бюро кредитних історій до інформації, що міститься у ДРФО, актуальним є питання, до якої саме інформації пропонується надати доступ. У редакції законопроекту [3] дане питання вирішене наступним чином: «Кредитор – банк (за наявності згоди власника інформації) та бюро кредитних історій з метою перевірки платоспроможності боржника та визначення його фінансового стану має право одержувати необхідні відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків, Єдиного банку даних про платників податків – юридичних осіб про суми доходів, виплачених платникам податків, та утриманих з них податків, зборів, платежів, будь – яку іншу інформацію, необхідну для визначення його фінансового стану та перевірки платоспроможності». Тобто, фактично стороннім особам, якими у даному випадку виступають банк, або бюро кредитних історій буде надано доступ до інформації із ДРФО згідно із таким критерієм, як: інформація, необхідна для визначення фінансового стану та перевірки платоспроможності. Зважаючи на те, що у тексті законопроекту не міститься деталізації, яка інформація є необхідною для визначення фінансового стану та перевірки платоспроможності, вважаємо таку конструкцію недосконалою та такою, що може мати наслідком зловживання.

Наступним питанням, на яке ми вважаємо за необхідне звернути увагу, є доцільність перевірки банківськими установами достовірності інформації позичальника про його фінансовий стан та платоспроможність за допомогою ДРФО.

Слід зазначити, що наразі ДРФО використовується для перевірок у певних випадках відомостей фінансового характеру про фізичних осіб. Йдеться про перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру у відповідності із Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Такі перевірки здійснюються апаратом Державної фіскальної служби України, а також її територіальними органами (державними податковими інспекціями) за місцем проживання (податковою адресою) суб’єкта декларування.

Під час здійснення перевірки контролюючим органом використовуються [9]:

1) наявна в інформаційних ресурсах контролюючих органів податкова інформація, зокрема, що міститься в податкових деклараціях платників податків (у разі їх подання відповідно до законодавства);

2) інформація, надана особою, стосовно якої проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом контролюючого органу щодо документального підтвердження зазначених у декларації відомостей, встановлених за результатами перевірки розбіжностей між відомостями, зазначеними в декларації, та наявною в контролюючого органу податковою інформацією про них;

3) інформація, що надходить від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також платників податків в установленому законом порядку, зокрема щодо отриманих доходів, наявності нерухомого майна, транспортних засобів, про вклади у банках, цінні папери та інші активи, фінансові зобов’язання, інші відомості, які мають відображатися декларантом у декларації;

4) дані про фізичних осіб, які включаються до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інформаційної системи «Податковий блок», зокрема про джерела отримання доходів, об’єкти оподаткування, суму нарахованих та/або виплачених доходів;

5) інша інформація, що надійшла до контролюючих органів відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Фактично перевіряється наступна інформація:

- відповідність суми доходів, даним зазначеним у декларації (у тому числі – одержаних (нарахованих) з джерел за межами України);

- достовірність відомостей щодо наявності нерухомого майна та суми витрат на придбання у власність, оренду чи інше право користування, вказаних у декларації, наявній податковій інформації про нерухоме майно (при перевірці відомостей про нерухоме майно враховується зазначена суб’єктом декларування в декларації інформація щодо перебування такого нерухомого майна або його частини у власності, в оренді чи на іншому праві користування);

- достовірність відомостей щодо наявності транспортних засобів та суми витрат на придбання у власність, оренду чи інше право користування, вказаних у декларації, наявній податковій інформації про транспортні засоби;

- достовірність відомостей щодо наявності майнових прав, у тому числі суми коштів на рахунках у банках та в інших фінансових установах, номінальної вартості цінних паперів, розміру внесків до статутного (складеного) капіталу товариства, підприємства, організації.

Таким чином, можемо дійти висновку про те, що ДРФО може слугувати лише одним із джерел інформації про фінансовий стан особи. Відтак, видається сумнівною ефективність використання даного інструменту у якості такого, що дозволить суттєво мінімізувати ризики банківських установ при здійсненні кредитних операцій. Тим більше сумнівним видається, що такі зміни до законодавства сприятимуть загальному збільшенню обсягів кредитування в Україні та зменшенню обсягів проблемних кредитів у банківському секторі.

Висновки та перспективи подальших розвідок.

Враховуючи отримані нами результати, ми вважаємо, що закріплення на законодавчому рівні права сторонніх осіб на доступ у режимі реального часу до податкової інформації не дозволить вирішити проблему перевірки банківськими установами достовірності інформації позичальника про його фінансовий стан та платоспроможність. Натомість, викладене сприятиме додатковим ризикам для інформації, що міститься у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків та Єдиному банку даних про платників податків – юридичних осіб.

З урахуванням отриманих результатів, основними напрямами розвитку положень даного дослідження ми вважаємо дослідження проблематики доступу до публічної інформації, що знаходиться у володінні органів Державної фіскальної служби України.

ЛІТЕРАТУРА

Ліпкан В. А. Правовий режим податкової інформації в Україні : [Монографія] / В. А. Ліпкан, О. В. Шепета, О. А. Мандзюк. — К. : ФОП О.С. Ліпкан, 2015. — 440 с.
Мандзюк О. А. Податкова інформація: окремі аспекти реалізації права на доступ / О. А. Мандзюк // Юридичний вісник. Повітряне і космічне право. — 2013. — №4. — С. 51—56.
Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо доступу до інформації про платників податку [Електронний ресурс] : проект Закону України від 29.07.2015 №2460а. — Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
Конституція України // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — С. 141 (зі змінами і доповненнями).
Про доступ до публічної інформації : Закон України від 13 січня 2011 р. № 2939-VІ // Відомості Верховної Ради України. — 2011. — № 32. — С. 314.
Про інформацію : Закон України від 2 жовтня 1992 р. № 2657-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 48. — С. 650.
Податковий кодекс України : Закон України від 2 грудня 2010 р. № 2755 —VІ // Голос України. — 2010. — № 229—230 (зі змінами).
Про затвердження Порядку обробки персональних даних у базі персональних даних – Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків : наказ Міністерства фінансів України від 24.02.2015 № 210 [Електронний ресурс] // Режим доступу : www.rada.gov.ua.
Про затвердження Порядку здійснення перевірки достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру : наказ Міністерства фінансів України від 13.03.2015 № 333 [Електронний ресурс] // Режим доступу : www.rada.gov.ua.

Мандзюк Олег: Правовий режим податкової інформації в Україні. Автореферат кандидатської дисертації

admin — Tue, 21 Oct 2014 19:12:26 +0000

Мандзюк Олег Андрійович

УДК 351.713:354.42.44

ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ПОДАТКОВОЇ

ІНФОРМАЦІЇ В УКРАЇНІ

12.00.07 – адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Запоріжжя – 2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькому національному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник –

кандидат юридичних наук

Шепета Олена Василівна,

Національна академія Служби безпеки України,

доцент кафедри організації захисту інформації з обмеженим доступом Начально-наукового інституту інформаційної безпеки;

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент

Ліпкан Володимир Анатолійович,

Глобальна організація союзницького лідерства,

голова наглядової ради;

кандидат юридичних наук, доцент

Поліщук Віктор Григорович,

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ,

доцент кафедри загальноправових дисциплін.

Захист відбудеться «22» жовтня 2014 року о «10⁰⁰» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.07 Запорізького національного університету за адресою: 69600, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 74, корп. 5, кім. 202-б.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізького національного університету (м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66-а, корп. 2, кім. 101).

Автореферат розісланий «19» вересня 2014 року.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У ХХІ сторіччі докорінно змінився статус інформації, яка почала відігравати дедалі важливішу роль у всіх сферах життєдіяльності. Особливого значення вона набула для органів державної влади, адже успішне виконання покладених на них завдань неможливе без створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони та захисту інформації.

На основі даних міжнародної практики можна стверджувати, що демократичність і розвиненість держави характеризуються рівнем інформатизації, медіатизації та інтелектуалізації. За допомогою інноваційних інформаційних технологій і засобів зв’язку суспільство бере участь у розв’язанні соціальних проблем, контролює легальність ухвалених органами державної влади рішень та адекватність застосованих засобів, їх виконання впливає на формування ефективного механізму державної політики.

Проте, крім позитивного впливу, інформація може становити певну загрозу інформаційній безпеці людини, суспільства та держави. Адже використання інформації, що може завдати шкоди здоров’ю, честі, гідності та правам і свободам громадян, розголошення інформації стратегічного значення – це, безперечно, негативні явища, які створюють загрозу і для держави, і для окремих громадян, отже, потребують посиленої уваги законотворців при формуванні інформаційного законодавства.

Протягом останніх десятиріч ця галузь законодавства розвивається найдинамічніше. Український парламент, беручи до уваги високі міжнародні стандарти, ухвалив низку інформаційних законів, які, безумовно, вплинули на прозорість функціонування апарату держави.

Поки зарано говорити про сформованість, системність і, відповідно, високу ефективність інформаційного законодавства, оскільки стихійність та фрагментарність нормативно-правового регулювання в цій сфері сприяли неоднозначному розумінню інституту інформації, що, у свою чергу, ускладнює процес правореалізації правозастовними та правоохоронними органами.

Найскладніша ситуація спостерігається в податкових органах, оскільки їхня діяльність безпосередньо пов’язана зі збиранням, пошуком, перевіркою інформації, передаванням її третім особам, захистом та охороною персональних даних платників податків чи інших відомостей конфіденційного характеру тощо.

Отже, дослідження правового режиму податкової інформації в Україні вкрай актуальне, що й обумовило вибір означеної означеного кола питань в якості проблематики теми нашої дисертації.

Під час написання дисертації автор використовував роботи вітчизняних і зарубіжних фахівців інформаційного права, адміністративного права, податкового права, теорії держави та права, конституційного права, цивільного права, зокрема: І. В. Арістової, В. Ю. Баскакова, В. Д. Гавловського, М. В. Гуцалюка, М. І. Дімчогло, В. А. Залізняка, Л. І. Капінус, Б. А. Кормича, В. А. Ліпкана, О. В. Логінова, Ю. Є. Максименко, А. І. Марущака, П. Є. Матвієнко, Н. Б. Новицької, А. М. Новицького, В. Г. Поліщука, Я. М. Собківа, О. В. Стоєцького, К. Г. Татарникової, В. І. Теремецького, Л. С. Харченко, В. С. Цимбалюка, К. П. Череповського, М. Я. Швеця, Т. А. Шевцової, О. В. Шепети та інших.

Утім, незважаючи на численні наукові дослідження, присвячені різним аспектам нормативно-правового регулювання правового режиму податкової інформації, не проведено комплексного, системного дослідження правового режиму податкової інформації.

Зв’язок із науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до основних положень Закону України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки», Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні, схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 травня 2013 року № 386-р, Концепції розвитку електронного урядування в Україні, схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2010 року № 2250-р, Указу Президента України від 12 квітня 2014 року № 398/2014 «Про інформаційно-аналітичний центр», Указу Президента України від 01 травня 2014 року № 449/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2014 року «Про заходи щодо вдосконалення формування та реалізації державної політики у сфері інформаційної безпеки України»», Переліку індикаторів розвитку інформаційного суспільства, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2012 року № 1134, Рекомендацій парламентських слухань на тему: «Законодавче забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні», схвалених Постановою Верховної Ради України від 03 липня 2014 року № 1565-VII.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є з’ясування правової природи, змісту і сутності правового режиму податкової інформації в Україні та розроблення пропозицій щодо подальшого його вдосконалення.

Для досягнення зазначеної мети в дисертації вирішуються такі основні задачі:

– окреслити історіографію дослідження правового режиму податкової інформації у вітчизняній правовій доктрині;

– надати авторське визначення поняття «податкова інформація» та виокремити її основні ознаки;

– визначити поняття «правовий режим податкової інформації» та виокремити його основні ознаки;

– здійснити класифікацію податкової інформації;

– надати характеристику елементів правового режиму податкової інформації;

– визначити основні тенденції розвитку правового режиму податкової інформації;

– внести пропозиції щодо вдосконалення правового режиму податкової інформації.

Об’єктом дослідження виступають інформаційні відносини в податковій сфері.

Предметом дослідження є правовий режим податкової інформації в Україні.

Методи дослідження. У роботі використовуються як загальнонаукові методи пізнання об’єктивної дійсності, що базуються на діалектичному підході до об’єкта, який досліджується, так і окремі спеціальні методи наукового пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу й методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.2, 2.1), а також визначено зміст правового режиму податкової інформації (підрозділ 2.1). Застосування порівняльно-правового методу дало можливість проаналізувати тенденції розвитку правового режиму податкової інформації (підрозділ 3.1). Методи класифікації й групування використовувалися для дослідження видів податкової інформації та видів правового режиму податкової інформації (підрозділи 1.2, 2.2). Формально-правовий і діалектичний методи застосовані при дослідженні стану наукової розробленості та напрямів державної політики щодо підвищення ефективності правового режиму податкової інформації в Україні (підрозділи 1.1, 3.2). Структурно-функціональний метод дозволив виокремити та охарактеризувати елементи правового режиму податкової інформації (підрозділ 2.3). Шляхом використання методу документального аналізу опрацьовано відповідні нормативно-правові акти тарозроблено наукові рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання суспільних відносин у сфері податкової інформації.

Нормативну основу дослідження складають Конституція України, чинні законодавчі й інші нормативно-правові акти, які регулюють суспільні відносини у сфері податкової інформації. Науково-теоретичне підґрунтя дисертації становлять наукові праці фахівців у галузі філософії, загальної теорії держави і права, інформаційного права, фінансового права, податкового права, інших галузевих правових наук.

Емпіричну основу дослідження становлять узагальнення судової практики, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших системних досліджень, що присвячене визначенню і розв’язанню проблем правового режиму податкової інформації в Україні.

У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень і висновків, що мають важливе теоретичне й практичне значення і запропоновані особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

– уведено в науковий обіг поняття «правовий режим податкової інформації», під яким слід розуміти передбачений чинним законодавством особливий порядок правового регулювання суспільних відносин, що здійснюється за допомогою системи спеціальних юридичних засобів у сфері суспільно значимих відомостей та/або даних, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, що створені чи одержані податковими органами в межах повноважень, передбачених законодавством, з метою забезпечення ефективного функціонування системи оподаткування;

– сформульовано ознаки правового режиму податкової інформації, а саме: особливий порядок правового регулювання суспільних відносин у сфері оподаткування (податкових відносин) щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони та захисту інформації; здійснюється за допомогою системи різноманітних спеціальних засобів; цей порядок закріплений у чинному законодавстві України; має міжгалузевий характер; метою такої діяльності є забезпечення ефективного функціонування системи оподаткування шляхом реалізації інформаційних прав і свобод людини та громадянина у сфері оподаткування, а також інформаційної діяльності податкових органів;

– виокремлено загальні та спеціальні ознаки податкової інформації, до яких належать: 1) загальні: відносна самостійність щодо свого носія; здатність до кількісного та якісного накопичення; можливість багаторазового використання та невичерпність після цього; збереженість після передачі у суб’єкта, що її передає, тощо; 2) спеціальні (особливі): суспільна значимість, цінність; створення чи одержання податковими органами з метою реалізації повноважень, передбачених законодавством; основною метою її створення чи одержання податковими органами є забезпечення ефективного функціонування системи оподаткування; системний зв’язок з іншими видами інформації (інформація про особу, банківська таємниця, адвокатська таємниця тощо); наявність законодавчо визначеної процедури захисту з метою унеможливлення доступу сторонніх суб’єктів; законодавчо визначена процедура її надання податковими органами іншим особам; особливий правовий режим доступу, захисту, функціонування тощо; забезпеченість заходами державного примусу, в тому числі різними видами юридичної відповідальності, у разі порушення її правового режиму тощо;

– надано класифікацію правового режиму податкової інформації за різними критеріями: залежно від суб’єктів (правовий режим податкової інформації фізичних осіб, правовий режим податкової інформації юридичних осіб); за територією розповсюдження (загальнодержавний; регіональний; місцевий); залежно від змісту податку (правовий режим податкової інформації щодо податків на доходи; правовий режим податкової інформації щодо податків на споживання; правовий режим податкової інформації щодо податків на майно тощо); залежно від функцій права (регулятивний, охоронний); залежно від сфер використання (внутрішній (правовий режим податкової інформації, що діє у сфері функціонування податкових органів) і зовнішній (правовий режим податкової інформації, що діє між податковими органами та іншими учасниками податкових відносин)); залежно від сфери життєдіяльності (правовий режим податкової інформації в культурній сфері, правовий режим податкової інформації в економічній сфері, правовий режим податкової інформації в політичній сфері тощо); залежно від джерел (правовий режим податкової інформації, отриманої із зовнішніх джерел (податкова інформація, надана платниками податків; з банківських чи правоохоронних установ тощо), правовий режим податкової інформації, отриманої з внутрішніх джерел (податкова інформація, що отримана податковими органами шляхом самостійного пошуку); залежно від рівня збору інформації (правовий режим вхідної податкової інформації і правовий режим вихідної податкової інформації); за часом дії (постійні і тимчасові); залежно від форми закріплення (правовий режим публічно оголошеної податкової інформації, правовий режим документованої податкової інформації, правовий режим податкової інформації, що міститься в інформаційно-телекомунікаційних системах); залежно від порядку доступу (відкрита податкова інформація і податкова інформація з обмеженим доступом);

удосконалено:

– визначення таких понять, як: «податкова інформація», «відкрита податкова інформація», «податкова інформація з обмеженим доступом», «службова податкова інформація», «податкова таємниця»;

– аргументацію положень стосовно розуміння податкової інформації як важливого виду інформації за змістом;

– теоретичне обґрунтування положення про те, що податкова таємниця належить до такого виду інформації з обмеженим доступом, як таємна інформація, зокрема як різновид професійної таємниці;

– низку пропозицій щодо вдосконалення правового режиму податкової інформації в Україні, серед яких – необхідність розроблення та ухвалення Програми захисту податкової інформації в Україні;

– визначення тенденцій розвитку правового режиму податкової інформації в Україні: збільшення інформаційних прав і свобод людини та громадянина в податковій сфері, а також посилена увага органів державної податкової служби до забезпечення інформаційної безпеки за підтримки міжнародного співтовариства;

набули подальшого розвитку:

– класифікація податкової інформації за різними критеріями: за належністю (суб’єктами володіння), за походженням, за способом отримання, за часом отримання, за режимом доступу, за змістом тощо, та аргументація положення про те, що саме режим доступу впливає на правовий режим забезпечення конкретної податкової інформації, у зв’язку з чим слід виокремлювати відкриту податкову інформацію та податкову інформацію з обмеженим доступом, остання з яких поділяється на податкову таємницю та службову податкову інформацію;

– характеристика елементів правового режиму податкової інформації: мети, принципів, «режимних правил», правового статусу (права та обов’язки) суб’єктів правового режиму та відповідальності за його порушення.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані в процесі дисертаційного дослідження результати мають теоретичне і практичне значення. Положення дисертаційної роботи можуть використовуватися у:

– науково-дослідній сфері – для проведення подальших досліджень проблем правового режиму податкової інформації;

– правотворчості – для вдосконалення Податкового кодексу України та відповідних нормативно-правових актів, що регулюють інформаційні відносини в податковій сфері; при розробленні й затвердженні проекту Інформаційного кодексу України та інших законодавчих і підзаконних актів, а також для гармонізації українського інформаційного та податкового законодавства з міжнародно-правовими стандартами;

– правозастосовній діяльності – при реалізації норм нормативно-правових актів, що регулюють інформаційні відносини в податковій сфері;

– навчальному процесі – при підготовці підручників та навчальних посібників із таких дисциплін, як «Податкове право», «Інформаційне право», «Інформаційна безпека», «Основи національної безпеки», «Адміністративне право», у викладанні зазначених дисциплін, а також для підвищення рівня правової освіти населення.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційної роботи були оприлюднені на 6 науково-практичних конференціях: «Актуальні питання та проблеми правового регулювання суспільних відносин» (м. Дніпропетровськ, 2014 р.), «Сучасні правові системи світу в умовах глобалізації: реалії та перспективи» (м. Київ, 2014 р.), «Сучасний вимір держави та права» (м. Львів, 2014 р.), «Пріоритети розвитку юридичних наук у ХХІ столітті» (м. Одеса, 2014 р.), «Юридичні наукові дискусії як фактор сталого розвитку правової доктрини» (м. Київ, 2014 р.), «Правова доктрина та юридична практика: досвід і перспективи розвитку» (м. Київ, 2014 р.).

Публікації. Основні положення роботи знайшли відображення у 9 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визнані як фахові з юридичних дисциплін, у тому числі в одному зарубіжному науковому виданні, а також у 6 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 210 сторінок. Список використаних джерел налічує 286 найменувань і займає 28 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, висвітлено ступінь наукового розроблення проблеми, вказано на зв’язок роботи з напрямами наукових досліджень, визначено мету і завдання дослідження, його об’єкт, предмет, методи; розкрито наукову новизну роботи, її значення у правотворчій, правозастосовній, науково-дослідній та навчально-методичній діяльності, наведено дані про апробацію і публікації результатів дослідження, відображено структуру дисертації.

Розділ 1 «Теоретико-методологічні засади правового режиму податкової інформації в Україні» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Стан наукової розробленості теми дослідження» розглядається генезис вітчизняних та зарубіжних наукових робіт, присвячених окремим засадам податкової інформації, що дало можливість дійти висновку про недостатню розробленість цієї тематики у вітчизняній та зарубіжній юридичній доктрині, стихійний та фрагментарний характер наукових розвідок у цій сфері. Зроблено висновок про те, що в науковій літературі відсутнє узгоджене розуміння та розмежування понять «податкова інформація», «податкова таємниця», «службова податкова інформація» тощо.

У підрозділі 1.2 «Поняття та ознаки податкової інформації» викладено наукові підходи щодо розуміння поняття «інформація», «податкова інформація», а також виокремлено ознаки податкової інформації.

Доведено необхідність виокремлення загальних та особливих (специфічних) ознак податкової інформації. Загальними ознаками є ті, що властиві всім видам інформації незалежно від критеріїв класифікації, та ті, що відображають специфічність інформації як нового правового феномена, явища, предмета досліджень, тобто ті, за допомогою яких можна вирізнити її серед інших споріднених феноменів, явищ, предметів. Щодо особливих (специфічних) ознак, то вони притаманні винятково податковій інформації, причому ці специфічні ознаки діалектично взаємопов’язані та лише у своїй органічній сукупності надають можливість вирізнити податкову інформацію з-поміж інших видів інформації за змістом.

Перелік особливих ознак податкової інформації невичерпний, оскільки інші її важливі особливі ознаки слід виокремлювати, беручи до уваги особливості конкретного виду податкової інформації.

У підрозділі 1.3 «Класифікація податкової інформації» досліджуються наукові позиції щодо класифікації податкової інформації. Зазначається, що у вітчизняному законодавстві застосовується кілька десятків термінів для позначення того чи іншого виду податкової інформації, що значно ускладнює правореалізацію, оскільки їх правовий режим не забезпечено адекватними правовими засобами. На законодавчому рівні також не визначено критеріїв, за допомогою яких можна однозначно класифікувати податкову інформацію на певні види.

Пропонуються такі визначення понять: відкрита податкова інформація – це така інформація податкових органів, а також їх структурних одиниць, яка має довідково-інформаційний характер з метою покращення реалізації їх сервісних функцій; податкова інформація з обмеженим доступом – це суспільно значимі відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, створені чи одержані податковими органами в межах повноважень, передбачених законодавством, з метою забезпечення ефективного функціонування системи оподаткування, доступ до яких обмежено ними відповідно до законодавства України у зв’язку з особливою цінністю для їх власників чи добросовісних користувачів або у зв’язку зі службовою необхідністю; податкова таємниця – це суспільно значимі відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, створені чи одержані податковими органами в межах повноважень, передбачених законодавством, з метою забезпечення ефективного функціонування системи оподаткування, доступ до яких обмежено ними відповідно до законодавства України у зв’язку з особливою цінністю для їх власників чи добросовісних користувачів; службова податкова інформація – це суспільно значимі відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, створені чи одержані податковими органами у межах повноважень, передбачених законодавством, з метою забезпечення ефективного функціонування системи оподаткування, доступ до яких обмежено ними відповідно до законодавства України у зв’язку зі службовою необхідністю.

Додатково обґрунтовано, що податкова таємниця належить до такого виду інформації з обмеженим доступом, як таємна інформація, зокрема як різновид професійної таємниці.

Розділ 2 «Зміст, види та структура правового режиму податкової інформації в Україні» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Зміст правового режиму податкової інформації» досліджуються поняття та основні ознаки правового режиму податкової інформації в Україні.

Увага акцентується на тому, що правовий режим відкритої податкової інформації має певні відмінні ознаки стосовно правового режиму податкової інформації з обмеженим доступом.

У підрозділі 2.2 «Види правового режиму податкової інформації» здійснено класифікацію правового режиму податкової інформації в Україні за різними критеріями.

Аргументовано положення про те, що саме режим доступу впливає на правовий режим забезпечення конкретної податкової інформації, у зв’язку з чим слід виокремлювати правовий режим відкритої податкової інформації та правовий режим податкової інформації з обмеженим доступом, останній з яких поділяється на правовий режим податкової таємниці та правовий режим службової податкової інформації.

У підрозділі 2.3 «Структура правового режиму податкової інформації» виокремлено та охарактеризовано елементи правового режиму податкової інформації в Україні: мету, принципи, «режимні правила», правовий статус (права та обов’язки) суб’єктів правового режиму, відповідальність за порушення.

Метою правового режиму відкритої податкової інформації та правового режиму податкової інформації з обмеженим доступом є забезпечення інформаційної безпеки особи, суспільства та держави в податкові сфері.

Принципи правового режиму відкритої податкової інформації та правового режиму податкової інформації з обмеженим доступом значно різняться. Основоположними засадами правового режиму відкритої податкової інформації є: вільний доступ до відкритої податкової інформації; вільне розповсюдження відкритої податкової інформації; достовірність відкритої податкової інформації; своєчасність надання чи оголошення відкритої податкової інформації; рівноправність доступу до відкритої податкової інформації.

Принципами правового режиму податкової інформації з обмеженим доступом є: обмеженість доступу до податкової інформації; неможливість передання третім особам чи розповсюдження податкової інформації без згоди володільця чи власника такої інформації; закріпленість чіткого переліку податкової інформації, що є обмеженою; визначеність механізму надання податковій інформації статусу «податкова інформація з обмеженим доступом»; відповідальність за порушення умов зберігання конфіденційності податкової інформації з обмеженим доступом; обґрунтованість віднесення податкової інформації до інформації з обмеженим доступом тощо.

Основні «режимні правила» правового режиму відкритої податкової інформації регламентовано Законом України від 13 січня 2011 року «Про доступ до публічної інформації», а також Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2013 року «Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності». Щодо основних «режимних правил» правового режиму податкової інформації з обмеженим доступом, то вони не знайшли адекватного відображення в законодавстві України. Податковий кодекс України містить лише низку норм, що безпосередньо визначають окремі засади захисту податкової інформації з обмеженим доступом.

У структурі центрального податкового органу створено кілька підрозділів, які забезпечують правовий режим податкової інформації: Інформаційно-комунікаційний департамент, Інформаційно-довідковий департамент, Департамент охорони державної таємниці, технічного та криптографічного захисту інформації, Головне оперативне управління, Департамент розвитку ІТ, електронних сервісів та обліку платників податків.

За порушення режимних норм правового режиму податкової інформації особи несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та фінансову відповідальність.

Зроблено висновок про те, що нині відсутнє нормативне закріплення принципів правового режиму податкової інформації, чіткий механізм надання податковій інформації статусу інформації з обмеженим доступом, єдина інституція, яка формує та реалізує податкову інформаційну політику, чіткий перелік податкових правопорушень інформаційного характеру тощо.

Розділ 3 «Удосконалення правового режиму податкової інформації в Україні» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1 «Тенденції розвитку правового режиму податкової інформації в Україні» виділено основні тенденції міжнародно-правового регулювання інформаційних відносин у податковій сфері: міжнародно-правове регулювання податкової інформації здійснюється на основі рівноправності у володінні інформацією між платником податків і податковими органами; позбавлення громадян необхідності збирання і представлення інформації про самих себе в податкові органи і передачу цієї функції у відання податкових органів; добровільне дотримання податкового законодавства, що зростає за рахунок роботи над поінформованістю суспільства, впровадження на рівні громадянського обов’язку у свідомість громадян виконання податкових зобов’язань щодо надання інформації про прибутки; стандартизованість в інформаційній сфері щодо обслуговування платників податків гарантує: послідовність, справедливість і конфіденційність, ввічливість і люб’язність у спілкуванні, достовірність інформації та право платника податків на скарги, перевірки й апеляції; ведеться розширений інформаційний банк даних податкової служби, що сформований і постійно поповнюється новою інформацією; особлива увага приділяється податковій таємниці, що не підлягає розголошенню податковими органами, а також іншими державними органами.

Сформульовано основні напрями розвитку правового режиму податкової інформації в Україні: юридичне та технологічне забезпечення права та технічних можливостей на доступ, передачу, збереження та захист інформації у ДФС України; реалізація концепції універсального доступу до системних інформаційних баз ДФС України з дотриманням усіх належних захисних механізмів; цілеспрямоване використання новітніх інформаційних технологій у ДФС України та вдосконалення системи їх захисту; подальший ефективний розвиток в Україні е-урядування на засадах нормативно-правової бази, спрямованої на ефективний захист інформації; формування нових державних програм, спрямованих на вдосконалення правового режиму податкової інформації в Україні з урахуванням світового досвіду та основних норм європейського законодавства; збільшення інформаційного обміну між вітчизняними податковими органами та податковими органами зарубіжних країн, що обумовлено транснаціональністю інформаційних правопорушень.

У підрозділі 3.2 «Ефективність правого режиму податкової інформації в Україні: напрями державної політики» наголошено, що підвищення ефективності правового режиму податкової інформації в Україні має здійснюватись з урахуванням її спрямованості на: налагодження довірчих взаємин платника податків та податкових органів; покращення правової грамотності й інформованості суспільства; узгодження функціонування податкової інформації між платниками податків і податковими органами; посилення координації дій різних органів державної влади зі збирання, обробки і надання податкової інформації; спрощення умов оподаткування фізичних осіб шляхом відсторонення громадян від збирання і представлення інформації про самих себе в податкові органи; об’єднання баз даних різних відомств, автоматизацію форм податкового контролю та поліпшення методик податкового контролю за податковою інформацією; удосконалення нормативно-правової бази з питань забезпечення розвитку інформаційної сфери та прискорення її адаптації до європейських правових норм і стандартів; забезпечення належної координації дій усіх заінтересованих суб’єктів під час роботи з податковою інформацією; вдосконалення інституціонального механізму формування, координації та здійснення контролю за виконанням завдань розбудови інформаційного суспільства; підвищення рівня інформаційної представленості України в Інтернет-просторі та присутності в ньому українських інформаційних ресурсів тощо.

Аргументовано необхідність розроблення та ухвалення Програми захисту податкової інформації в Україні.

ВИСНОВКИ

У результаті проведення наукового дослідження автором запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні правової природи, поняття та сутності правового режиму податкової інформації в Україні та розробленні пропозицій щодо подальшого його вдосконалення. Сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання.

Окреслено історіографію дослідження правового режиму податкової інформації у вітчизняній правовій доктрині, що дало змогу констатувати недостатню розробленість цієї теми, а також стихійний та фрагментарний характер наукових розвідок у цій сфері.
Надано визначення поняття «податкова інформація», а саме: це суспільно значимі відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, створені чи одержані податковими органами у межах повноважень, передбачених законодавством, з метою забезпечення ефективного функціонування системи оподаткування, а також виокремлено загальні й спеціальні ознаки та види податкової інформації, зокрема «відкрита податкова інформація», «податкова інформація з обмеженим доступом», «службова податкова інформація», «податкова таємниця».
Визначено поняття «правовий режим податкової інформації» як передбачений чинним законодавством особливий порядок правового регулювання суспільних відносин, що здійснюється за допомогою системи спеціальних юридичних засобів у сфері суспільно значимих відомостей та/або даних, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, що створені чи одержані податковими органами в межах повноважень, передбачених законодавством, з метою забезпечення ефективного функціонування системи оподаткування; виокремлено основні його ознаки.
Класифіковано правовий режим податкової інформації за різними критеріями: залежно від суб’єктів, за територією розповсюдження; залежно від змісту податку; залежно від функцій права; залежно від сфер використання; залежно від сфери життєдіяльності; залежно від джерел; залежно від рівня збору інформації; за часом дії; залежно від форми закріплення; залежно від порядку доступу.
Охарактеризовано елементи правового режиму податкової інформації: мету, принципи, «режимні правила», суб’єкти правового режиму податкової інформації, відповідальність за його порушення.
Визначено основні тенденції розвитку правового режиму податкової інформації: збільшення інформаційних прав і свобод людини та громадянина в податковій сфері, посилення уваги органів державної податкової служби до забезпечення інформаційної безпеки за підтримки міжнародного співтовариства.
Надано пропозиції щодо вдосконалення правового режиму податкової інформації в Україні, серед яких – необхідність розроблення та ухвалення Програми захисту податкової інформації в Україні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Мандзюк О. А. Зміст правового режиму податкової інформації в Україні / О. А. Мандзюк // Публічне право. – № 4 (12). – 2013. – С. 114–121.
Мандзюк О. А. Податкова інформація : окремі аспекти реалізації права на доступ / О. А. Мандзюк // Юридичний вісник. – № 4(29). – 2013. – С. 51–56.
Мандзюк О. А. Податкова таємниця : стан та перспективи нормативно-правового регулювання / О. А. Мандзюк // Вісник Запорізького національного університету. – № 4. – 2013. – С. 112–117.
Мандзюк О. А. Міжнародно-правове регулювання податкової інформації : окремі аспекти / О. А. Мандзюк // Науковий вісник Херсонського державного університету. – 2014. – Вип. 1. – Т. 2. – С. 169–173.
Мандзюк О. А. Структура правового режиму податкової інформації в Україні / О. А. Мандзюк // Науковий вісник Херсонського державного університету. – 2014. – Вип. 2. – Т. 3. – С. 127–131.
Мандзюк О. А. Податкова інформація з обмеженим доступом : окремі аспекти / О. А. Мандзюк // Науковий вісник Ужгородського національного університету. – 2014. – № 24. – Т. 3. – С. 80–82.
Мандзюк О. А. Тенденції розвитку правового режиму податкової інформації в Україні / О. А. Мандзюк // Підприємництво, господарство і право. – 2014. – № 3. – С. 63–66.
Мандзюк О. А. Поняття та ознаки правового режиму податкової інформації в Україні / О. А. Мандзюк // Підприємництво, господарство і право. – 2014. – № 4. – С. 64–68.
Мандзюк О. А. Особенности нормативно-правового регулирования налоговой информации в Украине / О. А. Мандзюк // Legea ?i Via?a. – 2014. – Februarie. – С. 169–172.
Мандзюк О. А. Інформаційна політика в податкових органах: стан та перспективи / О. А. Мандзюк // Актуальні питання та проблеми правового регулювання суспільних відносин : між нар. наук.-практ. конф. (м. Дніпропетровськ, 4-5 квітня 2014 р.). – Дніпропетровськ, 2014. – С. 109–111.
Мандзюк О. А. Класифікація податкової інформації в Україні / О. А. Мандзюк // Сучасні правові системи світу в умовах глобалізації : реалії та перспективи : міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 11-12 квітня 2014 р.). – Ч. ІІ. – Київ, 2014. – С. 73–75.
Мандзюк О. А. Принципи правового режиму податкової інформації в Україні О. А. Мандзюк // Сучасний вимір держави і права : міжнар. наук.-практ. конф. (м. Львів, 30-31 травня 2014 р.). – Львів, 2014. – С. 97–99.
Мандзюк О. А. Суб’єкти правового режиму податкової інформації в Україні / О. А. Мандзюк // Пріоритети розвитку юридичних наук у ХХІ столітті : міжнар. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 16-17 травня 2014 р.). – Одеса : ГО «Причорноморська фундація права», 2014. – С. 79–83.
Мандзюк О. А. Класифікація правового режиму податкової інформації в Україні / О. А. Мандзюк // Юридичні наукові дискусії як фактор сталого розвитку правової доктрини : міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 16-17 травня 2014 р.). – К. : Центр правових наукових досліджень. – Ч. ІІ. – 2014. – С. 12–14.
Мандзюк О. А. Удосконалення податкового законодавства в умовах реформування / О. А. Мандзюк // Правова доктрина та юридична практика : досвід і перспективи розвитку : наук.- теорет. семінар (м. Київ, 25 березня 2014 р.). – К., 2014. – С. 70–72.

АНОТАЦІЇ

Мандзюк О. А. Правовий режим податкової інформації в Україні. – Рукопис.

Дисертацію присвячено теоретичним та правовим проблемам правового режиму податкової інформації в Україні. У роботі визначено такі поняття, як «податкова інформація», «відкрита податкова інформація», «податкова інформація з обмеженим доступом», «податкова таємниця», «службова податкова інформація», «правовий режим податкової інформації».

Визначено основні ознаки податкової інформації та правового режиму податкової інформації. Здійснено класифікацію податкової інформації та правового режиму інформації. Охарактеризовано складові правового режиму податкової інформації в Україні, а також окреслено тенденції розвитку правового режиму податкової інформації.

З метою подальшого вдосконалення правового режиму податкової інформації в Україні було запропоновано внести відповідні зміни та доповнення до вітчизняного законодавства, а також розробити та ухвалити Програму захисту податкової інформації в Україні.

Ключові слова: відкрита податкова інформація, податкова інформація, податкова інформація з обмеженим доступом, податкова таємниця, правовий режим податкової інформації, службова податкова інформація.

Мандзюк О. А. Правовой режим налоговой информации в Украине. — Рукопись.

Диссертация посвящена теоретическим и правовым проблемам правового режима налоговой информации в Украине. В работе определены такие понятия, как «налоговая информация», «открытая налоговая информация», «налоговая информация с ограниченным доступом», «налоговая тайна», «служебная налоговая информация», «правовой режим налоговой информации».

Определены общие и особые (специфические) признаки налоговой информации. Общими признаками являются те, которые присущи всем видам информации независимо от критериев классификации и отражают специфичность информации как нового правового феномена, явления, предмета исследований, т.е. те, с помощью которых можно выделить ее из других родственных феноменов, явлений, предметов. Относительно особых (специфических) признаков, то они присущи исключительно налоговой информации. Причем эти специфические признаки диалектически взаимосвязаны и лишь в своей совокупности позволяют отличить налоговую информацию от других видов информации. К общим признакам относятся: некоторая самостоятельность относительно своего носителя; способность к количественному и качественному накоплению; возможность многократного использования и неисчерпаемость после этого; сохранность после передачи у субъекта, который ее передает и т. д. К специальным (особым) признакам налоговой информации относятся: общественная значимость, ценность; создание или получение ее налоговыми органами с целью реализации полномочий, предусмотренных законодательством; основной целью ее создания или получения налоговыми органами является обеспечение эффективного функционирования системы налогообложения; системная связь с другими видами информации (информация о лице, банковская тайна, адвокатская тайна и т.д.); наличие законодательно определенной процедуры защиты с целью предотвращения доступа посторонних субъектов; законодательно определена процедура ее предоставления налоговыми органами другим лицам; особый правовой режим доступа, защиты, функционирования и т.п.; обеспеченность мерами государственного принуждения, в том числе различными видами юридической ответственности в случае нарушения ее правового режима.

Осуществлена классификация налоговой информации и правового режима информации. Охарактеризованы составляющие правового режима налоговой информации в Украине: цель, принципы, «режимные правила», субъекты правового режима налоговой информации, ответственность за его нарушение.

Определены основные тенденции развития правового режима налоговой информации: увеличение информационных прав и свобод человека и гражданина в налоговой сфере, повышенное внимание органов государственной налоговой службы к обеспечению информационной безопасности при поддержке международного сообщества.

С целью дальнейшего совершенствования правового режима налоговой информации в Украине предложено внести соответствующие изменения и дополнения в отечественное законодательство путем принятия Программы защиты налоговой информации в Украине. Рассмотрены такие направления усовершенствования правового режима налоговой информации: формирование информационного поля о деятельности Министерства доходов вследствие инициативы пропаганды внедрения эффективных информационных инструментов коммуникации с гражданами и бизнесом, разработки и реализации законодательных инициатив в тесном диалоге с налогоплательщиками; обеспечение единого подхода к применению законодательства в области налоговой информации, т.е. совершенствование налогового законодательства может осуществляться путем разработки новых законодательных инициатив в тесном диалоге с налогоплательщиками и одновременно при помощи усовершенствования механизма применения апелляционных процедур, основанных на беспристрастном и справедливом применении законодательства; утверждение единых правил и критериев подготовки ответов на вопросы налогоплательщиков при помощи упрощения форм деклараций и уменьшения объема информации, представляемой налогоплательщиками, которое может осуществляться также другими государственными органами и органами местного самоуправления по обмену информацией о налогоплательщиках; развитие существующих и внедрение инновационных электронных сервисов для сбора, обработки и передачи информации при помощи создания «единого окна» для подачи отчетности в электронной форме; построение современной динамической ІТ-функции, заключающейся во введении эффективного процесса управления информационными технологиями вследствие максимальной централизации ІТ-функции и модернизации ІТ-инфраструктуры и создания централизованного управления; обеспечение высокого уровня производительности, надежности и безопасности информационно-телекоммуникационных систем за счет введения эффективной комплексной системы защиты налоговой информации в информационно-телекоммуникационных системах и образования основного и резервного центров для обработки данных в соответствии с современными условиями.

Ключевые слова: открытая налоговая информация, налоговая информация, налоговая информация с ограниченным доступом, налоговая тайна, правовой режим налоговой информации, служебная налоговая информация.

Mandzyuk O. A. Legal regime of tax information in Ukraine. – Manuscript.

Thesis for degree of candidate of legal sciences, specialty 12.00.07 – administrative law and procedure; financial law; information law. – Zaporizhzhіa National University, Zaporizhzhіa, 2014.

The thesis is devoted to the theoretical and legal problems of the legal regime of tax information in Ukraine. In this paper, defined terms such as «tax information», «open tax information», «tax undisclosed information», «secret tax information», «tax official information», «legal regime of tax information».

The main features of tax information and legal regime of tax information. Classification tax information and legal regime of information. The characteristic components of the legal regime of tax information in Ukraine, and outlines trends in the development of the legal regime of tax information.

In order to further improve the legal regime of tax information in Ukraine were invited to make appropriate amendments to the national legislation.

Key words: open tax information, tax information, tax information with restricted access, tax secrecy, legal regime of tax information, utility tax information.

Підписано до друку 18.09.2014. Формат 60×90/16. Папір офсетний.

Друк ризографічний. Умовн. друк. арк. 0,9. Тираж 100 прим. Зам. № 0727.

Видавництво і друкарня – Видавничий дім «Гельветика»

73034, м. Херсон, вул. Паровозна, 46-а, офіс 105.

Телефон +38 (0552) 39-95-80

E-mail: mailbox@helvetica.com.ua

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи

ДК № 4392 від 20.08.2012 р.

Мандзюк Олег: ОСОБЕННОСТИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛИРОВАНИЯ НАЛОГОВОЙ ИНФОРМАЦИИ В УКРАИНЕ

admin — Sun, 16 Feb 2014 17:08:38 +0000

Олег Андрійович Мандзюк,

кандидат юридичних наук,

голова Інституту стратегічних ініціатив ГОСЛ

Осуществлен анализ нормативно-правового регулирования общественных отношений в сфере налоговой информации в Украине и выделены основные виды налоговой информации, дано определение понятия «налоговая информация» и «налоговая информация с ограниченным доступом», обозначены основные пути совершенствования нормативно-правового регулирования налоговой информации в Украине.

Ключевые слова: налоговая информация, открытая налоговая информация, налоговая информация с ограниченным доступом, налоговая тайна, налоговая служебная информация, нормативно-правовое регулирование в сфере налоговой информации

The analysis of legal regulation of social relations in the sphere of tax information in Ukraine and the basic types of tax information, given the definition of “tax information” and “tax information with limited access”, outlines the key ways to improve the regulatory tax information in Ukraine.

Key words: tax information, open tax information, tax information with restricted access, tax secrecy, tax service information, legal regulation in the sphere of tax information

В течение последних десятилетий информационная составляющая деятельности государственных органов приобретает все более весомый характер. Ежегодно принимаются различные международно-правовые акты в информационной сфере, которые становятся определенными стандартами при нормативно-правовом регулировании информационной деятельности в конкретной стране. Благодаря глобализации и интернационализации права деятельность органов государства становится все более прозрачной и подконтрольной рядовым гражданам. Однако, такая транспарентность имеет определенные границы, в частности, благодаря наличию института информации с ограниченным доступом.

Принятие большого количества информационных нормативно-правовых актов в Украине, обусловили пересмотр основ циркулирования информации в налоговых органах, деятельность которых непосредственно связана со сбором, поиском, проверкой информации, передачей ее третьим лицам. Очень часто такая информация имеет тайный или конфиденциальный характер и т.д.

Именно поэтому актуальным направлением научной деятельности является раскрытие особенностей нормативно-правового регулирования налоговой информации в Украине.

Важность и своевременность разработки этой темы подтверждается и уровнем ее научной разработанности. Среди отечественных и зарубежных исследователей, которые уделяли внимание отдельным аспектам налоговой информации, можно отметить таких, как: И. Бабин, С. Дуканов, И. Кучеров, М. Костенко, К. Проскура, А. Тимарцев, О. Шевчук, К. Юсупов т.д.

Заметим, что в основном эта проблематика в юридической доктрине рассматривается в контексте определения некоторых аспектов информационной безопасности Украины, в частности такими исследователями, как В. Баскаков, В. Гавловский, М. Гуцалюк, М. Димчогло, В. Зализняк, Р. Калюжный, Б. Кормич, В. Липкан, А. Логинов, Ю. Максименко, П. Матвиенко, Р. Мельник, А. Туник, А. Стоецкий, В. Цымбалюк, Л. С. Харченко, К. Череповский, М. Швец, Т. Шевцова, А. Шепета, А. Чупрына, В. Ярочкин и др. Каждый из указанных исследователей внесли немалый вклад в разработку отдельных аспектов этой сложной темы, однако, несмотря на это, она все равно остается достаточно дискуссионной в научных кругах и требует дальнейшего обстоятельного и системного рассмотрения.

Целью написания данной научной статьи является определение особенностей нормативно-правового регулирования налоговой информации в Украине и внесение конкретных предложений по его усовершенствованию.

Для этого автором поставлены следующие задачи:

- проанализировать определение понятия «налоговая информация»;

- выделить основные виды налоговой информации;

- определить концептуальные основы нормативно-правового регулирования налоговой информации;

- определить пути совершенствования нормативно-правового регулирования налоговой информации в Украине.

Концептуальный нормативно-правовой акт, определяющий правовые основы информационных отношений в Украине — Закон Украины «Об информации» — был принят еще 2 октября 1992 года. Однако среди большого количества видов информации (статистическая информация, административная информация, массовая информация, информация о деятельности государственных органов местного самоуправления, правовая информация, информация о личности, информация справочно-энциклопедического характера, социологическая информация) налоговая информация как отдельный и самостоятельный вид информации не выделялась.

Законодательное закрепление этого вида информации нашло свое отражение в связи с принятием Налогового кодекса Украины.

Теперь новая редакция Закона Украины «Об информации», закрепляя виды информации по содержанию, выделяет и налоговую информацию [1].

К тому же этот нормативно-правовой акт в ст. 16 содержит и легальную дефиницию данного понятия: налоговая информация — это совокупность сведений и данных, которые созданы или получены субъектами информационных отношений в процессе текущей деятельности и необходимы для реализации возложенных на контролирующие органы задач и функций в порядке, установленном Налоговым кодексом Украины [2].

Размытость законодателем содержания понятия налоговой информации, отсутствие законодательно определенной классификации такой информации позволяет налоговым органам по-разному толковать это понятие, а, следовательно, в некоторых случаях я прямо нарушать информационные права и свободы человека и гражданина в Украине.

Анализ доктринальных исследований в этой сфере также позволил констатировать неоднозначность понимания этого вида информации, поскольку довольно часто отечественными исследователями налоговая информация и налоговая тайна и вовсе отождествляются [3-7].

Мы не согласны с такой трактовкой, поскольку информацию в контексте ее доступности (открытости) можно классифицировать на различные виды.

Так, Л. Кураков и С. Смирнов классифицируют информацию по ее доступности на четыре класса информации: общедоступная информация, информация, доступ к которой не может быть ограничен, информация с ограниченным доступом, информация, которая не подлежит распространению [8, с. 7].

В. А. Копылов утверждает: «Анализ основных видов информации, продукции, дает возможность разделить их на две группы: открытую, которая свободно распространяется в информационной сфере, и ограниченного доступа, распространение которой возможно лишь на условиях конфиденциальности или секретности.

К открытой информации относятся:

- информация, создается в процессе творчества (произведения науки и искусства, открытые патенты и авторские свидетельства);

- документированная информация, предоставляемая обязательным;

- официальные документы;

- массовая информация, распространяемая СМИ;

- другая информация неограниченного доступа.

К информации с ограниченным доступом относится:

- документированная информация о государственной и служебной тайне (в порядке защиты интересов государства);

- документированная информация, содержащая сведения о ноу-хау и ноу-ноу (в порядке защиты секретов производства и науки);

- персональные данные (в порядке защиты личной тайны)» [9, с. 35-36].

По мнению ж Б. А. Кормича: «Схема «открытой и закрытой информации» не может до конца раскрыть особенности существующих исключений и ограничений. Так, например, подобная схема не делает разницы между информацией, содержащей государственную тайну и доступ к которой может быть предоставлен только ограниченному кругу лиц, и информацией, которая может быть передана любым заинтересованным лицам за соответствующее вознаграждение (те же ноу-хау). Причем это может быть, как передача копии информации, так и полная передача всех прав на подобную информацию» [10, с. 274]. Зато утверждает: «Два правовые метода регулирования создают три возможные виды правового оборота информации: открытый, который регулируется исключительно гражданско-правовыми нормами; закрытый, который регулируется административно-правовыми нормами, и, наконец, ограниченный, к которому применяются оба вида правового регулирования. К ним также присоединяется свободное обращение информации, которое правом не урегулировано вообще» [11, с. 337].

Исследование нормативно-правовых актов в сфере налоговой информации в Украине, дает возможность дифференцировать ее на два вида:

1) открытая налоговая информация;

2) налоговая информация с ограниченным доступом, которая делится на:

- служебную налоговую информацию;

- налоговую тайну.

Правовые основы открытой налоговой информации регламентированы Законом Украины «О доступе к публичной информации» от 13 января 2011 года. Синтезируя основные правовые положения, закрепленные этим нормативно-правовым актом, и, экстраполируя их на предмет нашей научной статьи, к открытой налоговой информации следует отнести сведения и данные о:

- организационной структуре, целях, задачах, функциях, полномочиях и направлениях деятельности налоговых органов государственной власти;

- структуре и объеме бюджетных средств, а также порядке, направлениях и механизмах издержек и т.д.;

- нормативно-правовых актах, регламентирующих деятельность налоговых органов и нормативно-правовых актах, которые принимаются Министерством доходов и сборов Украины, а также проектах правовых документов, подлежащих обсуждению;

- перечне и условиях получения услуг, предоставляемых им, формах и образцах документов, правилах их заполнения;

- порядке составления, процедуре подачи запроса на информацию;

- обжаловании решений распорядителей информации, действий или бездействия;

- механизмах или процедурах, с помощью которых общественность может представлять свои интересы или иным способом влиять на реализацию полномочий распорядителей информации;

- планах проведения и повестках дня открытых заседаний Министерства доходов и сборов Украины;

- общих правилах работы учреждения, правилах внутреннего трудового распорядка;

- информацию о деятельности субъектов властных полномочий: их местонахождение, почтовый адрес, номера средств связи, адреса официального сайта и электронной почты, фамилию, имя, отчество, служебные номера средств связи, адреса электронной почты руководителя органа и его заместителей, а также руководителей структурных и региональных подразделений, основные функции структурных и региональных подразделений, кроме случаев, когда эти сведения относятся к информации с ограниченным доступом;

- расписании работы и графике приема граждан;

- вакансиях, порядке и условиях прохождения конкурса на замещение вакантных должностей;

- перечне и служебных номерах средств связи предприятий, учреждений и организаций, относящихся к сфере управления Министерства доходов и сборов Украины, а также их руководителей, кроме предприятий, учреждений и организаций, созданных с целью конспирации, оперативно-розыскной или контрразведывательной деятельности.

Анализ указанного перечня позволяет констатировать, что открытая налоговая информация — это такая информация Министерства доходов и сборов Украины, а также его структурных единиц, которая носит справочный характер с целью улучшения их сервисных функций.

К тому же Министерство доходов и сборов Украины ежедекадно публикует на своем веб-сайте данные из реестра плательщиков НДС, информацию об аннулированных свидетельствах плательщиков налогов НДС, надежность деловых партнеров, информацию об исчислении и сроках уплаты налогов и сборов и т.д. С целью качественной реализации права на доступ к налоговой информации создан также колл-центр, предоставляющий унифицированные информационно-справочные и консультационные услуги налогоплательщикам всей страны.

Правовые основы защиты налоговой информации с ограниченным доступом четко законодателем не определены. Закон Украины «О доступе к публичной информации» содержит правовые положения, согласно которым информация с ограниченным доступом классифицирована на конфиденциальную, секретную и служебную, а также дается определение понятий «конфиденциальная информация», «секретная информация» и перечень сведений, который относится к служебной информации:

1) секретная информация — это информация, разглашение которой может нанести ущерб личности, обществу и государству. Тайной признается информация, содержащая государственную, профессиональную, банковскую тайну, тайну следствия и другую, предусмотренную законом, тайну;

2) конфиденциальная информация определяется как информация, доступ к которой ограничен физическим или юридическим лицом, кроме субъектов властных полномочий (подчеркнуто нами), и которая может распространяться в определенном ими порядке по их желанию в соответствии с предусмотренными ими условиями;

3) к служебной может принадлежать такая информация: 1) содержится в документах субъектов властных полномочий, которые составляют внутриведомственную служебную корреспонденцию, докладные записки, рекомендации, если они связаны с разработкой направления деятельности учреждения или осуществлением контрольных, надзорных функций органами государственной власти, процессом принятия решений и предшествуют публичному обсуждению и/или принятию решений, 2) собранная в процессе оперативно-розыскной, контрразведывательной деятельности, в сфере обороны страны, которая не отнесена к государственной тайне» [12].

Итак, согласно отечественному законодательству налоговая информация с ограниченным доступом может иметь лишь статус или служебной, или тайной. Учитывая законодательно закреплены положения в этой сфере, под налоговой информацией с ограниченным доступом следует понимать совокупность сведений и данных, которые созданы или получены субъектами информационных отношений в процессе текущей деятельности и которые необходимы для реализации возложенных на налоговые органы задач и функций в порядке, установленном Налоговым кодексом Украины, доступ к которым ограничен ими в соответствии с законодательством Украины в связи с особой ценностью для их владельцев или добросовестных пользователей.

Налоговый кодекс Украины также не содержит конкретного раздела, где бы содержалась унифицированная информация о правовом режиме налоговой информации с ограниченным доступом. Вместе с тем, этот нормативно-правовой акт содержит ряд положений, которые так или иначе определяют отдельные принципы защиты налоговой информации с ограниченным доступом. Среди основных такие:

- налогоплательщик имеет право на неразглашение контролирующим органом (должностными лицами) сведений о таком плательщике без его письменного согласия и сведений, составляющих конфиденциальную информацию, государственную, коммерческую или банковскую тайну и стали известны во время выполнения должностными лицами служебных обязанностей, кроме случаев, когда это прямо предусмотрено законом (ст. 17 Налогового кодекса Украины);

- не допускать разглашения информации с ограниченным доступом, получается, используется, хранится при реализации функций, возложенных на контролирующие органы (ст. 21 Налогового кодекса Украины);

- документы, содержащие коммерческую тайну или такие, которые являются конфиденциальными, передаются отдельно с указанием должностного (служебного) лица, которое их получила. Передача таких документов для их осмотра, изучения и их возвращения оформляются актом в произвольной форме, который подписывают должностное (служебное) лицо контролирующего органа и налогоплательщик (его представитель) (ст. 85.3 Налогового кодекса Украины) и другие.

В ст. 21 Закона Украины «Об информации» закреплено, что «порядок отнесения информации к секретной или служебной, а также порядок доступа к ней регулируются законами» [1]. Однако сейчас лишь некоторые виды тайн законодательно регламентированы. К сожалению, доступ к налоговой тайне, определение такой тайны, перечень сведений, составляющих собой налоговую тайну так законодателем и не закреплены.

Перечень налоговой служебной информации закреплен подзаконными нормативно-правовыми актами, в частности указывается, что к сведениям, содержащих служебную информацию и которым присваивается гриф ограничения доступа «Для служебного пользования» в органах государственной налоговой службы Украины относится:

1) проверочная работа;

2) сведения по вопросам технической и криптографической защиты информации;

3) сведения по вопросам информатизации;

4) работа с личным составом ;

5) правоохранительная деятельность;

6) охрана государственной тайны и секретное делопроизводство;

7) деятельность по вопросам предотвращения и противодействия коррупции;

8) мобилизационная работа и гражданская защита;

9) несекретных делопроизводство.

Анализ действующего налогового законодательства позволяет сделать вывод, что налоговая тайна относится к такому виду информации с ограниченным доступом, как секретная информация (разновидность профессиональной тайны).

Таким образом, беря во внимание выше указанное, можно предложить такие пути усовершенствования нормативно-правового регулирования налоговой информации в Украине:

- определить легальную классификацию налоговой информации и особенности ее защиты;

- законодательно закрепить критерии отнесения налоговой информации к служебной информации;

- законодательно закрепить критерии отнесения налоговой информации к секретной информации;

- дать определение понятий «налоговая служебная информация» и «налоговая тайная информации»;

- определить перечень принципов отнесения информации к категории секретной или служебной налоговой информации.

ЛИТЕРАТУРА:

Про інформацію : Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 48. — Ст. 650.
Податковий кодекс : Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 2011. — № 13-14, № 15-16. — Ст. 112
Бабін І. І. Правове регулювання податкової таємниці за законодавством України / І. І. Бабін // Науковий вісник Чернівецького університету. — 2012. — Вип. 6182. — С. 98—101
Тімарцев О. Ю. Податкова таємниця: дискусійні аспекти / О. Ю. Тімарцев // Економічний часопис – ХХІ. — 2013. — № 7—8 (1). — С. 65—68.
Юсупов К. И. О налоговой тайне / К. И. Юсупов // Налоговая проверка. — 2012. — № 1. — С. 34—41.
Дуканов С. С. Современное видение понятия «налоговая тайна» / С. С. Дуканов // Российский налоговый курьер. — 2010. — № 9. — С. 23—30.
Кучеров И. И. Налоговая тайна: правовой режим защиты информации / И. И. Кучеров, А. В. Торшин. — М. : Центр ЮРИНФОР, 2003. — 147 с.
Кураков Л.П., Смирнов С.Н. Информация как объект правовой защиты. – М., 1998. – 240 с.
Копылов В.А. Информационное право : [учебник] / В. А. Копылов. — М. : Юристъ, 2005. — 512 с.
Кормич Б. А. Інформаційна безпека : організаційно-правові основи : [навч. посіб.] / Б. А. Кормич. — К. : Кондор, 2004. — 382 с.
Кормич Б. А. Організаційно-правові засади політики інформаційної безпеки України : [монографія] / Б. А. Кормич. — Одеса : Юридична література, 2003. — 472 с.
Про доступ до публічної інформації : Закон України // Офіційний вісник України. — 2011. — № 10. — Ст. 446.

Мандзюк Олег: ПОДАТКОВА ТАЄМНИЦЯ: СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

admin — Thu, 16 Jan 2014 17:07:46 +0000

Олег Андрійович Мандзюк,

кандидат юридичних наук,

голова Інституту стратегічних ініціатив ГОСЛ

Здійснено аналіз стану вітчизняного нормативно-правового регулювання суспільних відносин у сфері податкової таємниці; досліджено особливості правового режиму податкової таємниці; визначено поняття «податкова таємниця» та запропоновано шляхи удосконалення правового режиму податкової таємниці.

Ключові слова: податкова інформація, податкова інформація з обмеженим доступом, податкова таємниця, службова податкова інформація

Осуществлен анализ отечественного нормативно-правового регулирования общественных отношений в сфере налоговой тайны; исследованы особенности правового режима налоговой тайны, определено понятие «налоговая тайна» и предложены пути совершенствования правового режима налоговой тайны.

Ключевые слова: налоговая информация, налоговая информация с ограниченным доступом, налоговая тайна, служебная налоговая информация

The analysis of the state of the domestic legal regulation of social relations in the field of tax secrecy, the peculiarities of the legal regime of tax secrecy; definitions of “tax secret” and suggested ways to improve the legal regime of tax secrecy.

Keywords: tax information, tax information undisclosed secret tax, service tax information

Прийняття Закону України «Про доступ до публічної інформації» відіграло надзвичайно важливу роль у правовому регулювання інформації з обмеженим доступом, оскільки вперше було її класифіковано, надано відповідні дефініції тощо. Водночас цей нормативно-правовий акт містить лише визначення поняття «таємна інформація», яке має достатньо розмитий та дискусійний характер.

Нині податкові органи мають досить широке коло повноважень щодо отримання від власників чи розпорядників інформації, яка має статус інформації з обмеженим доступом. Водночас говорити про наявність адекватних механізмів захисту такої інформації неможливо. Загалом інститут таємниць, незважаючи на те, що не є новим правовим феноменом у юридичній доктрині, є несформованим та малодослідженим. Лише окремі види таємниць (державна таємниця, банківська таємниця тощо) знайшли відповідне законодавче закріплення.

Отже, актуальним напрямом наукової діяльності є розкриття особливостей нормативно-правового регулювання податкової таємниці як інформації з обмеженим доступом у вітчизняному законодавстві.

Важливість та своєчасність розробки цієї теми підтверджується і рівнем її наукової розробленості. Серед вітчизняних та зарубіжних дослідників, які окреслювали окремі нормативно-правові аспекти податкової інформації можна відмітити: І. Бабін, С. Дуканов, І. Кучеров, М. Костенко, К. Проскура, О. Тімарцев, О. Шевчук, К. Юсупов тощо.

Не менш важливі є наукові розробки дослідників, присвячені окремим аспектам інформаційної безпеки України: В. Ю. Баскаков, В. Д. Гавловський, М. В. Гуцалюк, М. І. Дімчогло, В. А. Залізняк, Р. А. Калюжний, Б. А. Кормич, В. А. Ліпкан, О. В. Логінов, Ю. Є. Максименко, А. І. Марущак, П. Є. Матвієнко, А. В. Тунік, О. В. Стоєцький, В. С. Цимбалюк, Л. С. Харченко, К. П. Череповський, М. Я. Швець, Т. А. Шевцова, О. В. Шепета, О. В. Чуприна, В. І. Ярочкін. Проте пропозиції щодо розв’язання проблемних питань не знайшли потрібної рефлексії.

Метою написання даної наукової статті є окреслення стану нормативно-правового регулювання суспільних відносин у сфері податкової таємниці в Україні та внесення конкретних пропозицій щодо його удосконалення.

Задля цього автором поставлені такі завдання:

- проаналізувати визначення поняття «податкова таємниця»;

- окреслити концептуальні засади правового режиму податкової таємниці в Україні;

- надати пропозиції щодо удосконалення правового режиму податкової таємниці в Україні.

У вітчизняному законодавстві відсутня легальна дефініція поняття «податкова таємниця». Хоча у Законі України «Про інформацію» та у Податковому кодексі Україні надається визначення поняття «податкова інформація» як сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб’єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності та необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України [1; 2].

Навіть поверхневий аналіз цього визначення надає змогу зробити висновок про його розмитість та абстрактність, оскільки підходить до будь-якого контролюючого органу, що існує в Україні. Лише прив’язка про «порядок, встановлений Податковим кодексом України» дає підстави ідентифікувати «певну сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб’єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності та необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій» як податкову інформацію. Таким чином, таке визначення робить інститут податкової інформації занадто гумовим. Водночас податкові органи здебільшого у своїй діяльності мають місце з інформацією, що має статус інформації з обмеженим доступом. Щодо конкретного переліку відомостей та даних, що становлять собою податкову інформацію, то в податковому законодавстві Україні він відсутній, а тому становить собою загрозу інформаційній безпеці особі та суспільству загалом.

У наукових колах по-різному визначається система податкової інформації. Так, на думку Д. Г. Мулявки та А. О. Максюти, систему податкової інформації необхідно класифікувати наступним чином:

– загальна інформація;

– персональні дані;

– інформація з обмеженим доступом;

– службова інформація;

– податкова таємниця [3, с. 169].

Така диференціація податкової інформації викликає заперечення, оскільки персональні дані, службова інформація, податкова таємниця є інформацією з обмеженим доступом.

Більш конструктивною вбачається позиція І. І. Бабіна, який класифікує податкову інформацію на два види: відкрита податкова інформація та податкова інформація з обмеженим доступом [4, с. 99].

Саме податкову інформацію з обмеженим доступом слід класифікувати вже на службову інформацію та податкову таємницю.

Така класифікація відповідає нормам Закону України «Про доступ до публічної інформації», де визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

У окремих статтях вищезазначеного Закону надається легальна дефініція конфіденційної та таємної інформації, а також деталізується законодавцем розуміння службової інформації. Так, «конфіденційна інформація визначається як інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов [5].

Беручи до уваги це визначення, відомості і дані, що створені або отримані податковими органами у процесі поточної діяльності та необхідні для реалізації покладених на них завдань і функцій не можуть мати конфіденційний характер, оскільки законодавець визначив, що конфіденційною інформацією визначається як інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень (підкреслено нами).

«Таємна ж інформація – це інформація, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю слідства та іншу передбачену законом таємницю» [5].

До службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб’єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов’язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці» [5].

Отже, згідно з вітчизняним законодавством податкова інформація з обмеженим доступом може мати лише статус чи службової, чи таємної.

У ст. 21 Закону України «Про інформацію» закріплено, що «порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами» [1]. Водночас нині лише деякі види таємниць регламентовані законодавчо. На жаль, доступ до податкової таємниці, визначення такої таємниці, перелік відомостей, що становлять собою податкову таємницю так законодавцем і не визначено.

Більше того, аналіз поняття «таємна інформація», що закріплено Законом України «Про доступ до публічної інформації», також ускладнює порядок надання певній інформації статусу таємної, адже єдиним критерієм віднесення інформації до таємної інформації є завдання шкоди особі, суспільству і державі. Натомість власник конфіденційної інформації, який встановлює обмежений режим доступу чи не у зв’язку з тим, що, на його думку, при її розголошенні третім особам завдається шкода його інтересам? Своєю чергою заподіяння шкоди інтересам окремій особі негативно впливає на правопорядок в країні, а отже безпосередньо завдається шкода інтересам і держави, і суспільства.

Таким чином, недостатньо застосування такого критерію при класифікації інформації з обмеженим доступом як заподіяння шкоди певним інтересам як визначено в вище закріпленому нормативно-правовому акті.

Аналіз доктринальних джерел щодо класифікації інформації з обмеженим доступом дозволило зробити висновок, що дослідники цієї тематики пропонують різноманітні критерії її класифікації. Так, Л. Л. Фатьянов пропонує класифікацію за ступенем соціальної цінності окремого виду інформації з обмеженим доступом (залежно від передбачуваного збитку від поширення інформації) [6, с. 10]. За даним критерієм найбільшого соціального значення набуває державна таємниця, оскільки вона має загальнодержавне, загальнонаціональне значення. Щодо усіх інших таємниць, то за цією ознакою вони мають другорядне значення, і їх розподіл має умовний, суб’єктивний характер. Отже, згідно з позицією Л. Л. Фатьянова розрізняється інформація з обмеженим доступом, що належить державі (державна таємниця), юридичним (банківська, комерційна таємниця і т. ін.) і фізичним особам (особиста, сімейна і т. ін.).

Серед інших критеріїв класифікації інформації з обмеженим доступом виділяють і способи її придбання. За цим критерієм розрізняють таємниці, придбані на підставі цивільно-правового договору та під час здійснення професійної діяльності [7, с. 75-77].

О. О. Кулініч вважає, що «слід класифікувати всю сукупність відомостей, що складають інформацію з обмеженим доступом, за складною підставою, що одночасно об’єднує декілька підстав, а саме: особливості суб’єктного складу, спосіб виникнення правового режиму, зміст (характер) відомостей, що складають інформацію з обмеженим доступом. З використанням даної підстави класифікації весь обсяг інформації з обмеженим доступом представлений складною системою різних видів інформації з обмеженим доступом, об’єднаних у дві великі групи: державна таємниця і конфіденційна інформація. При цьому конфіденційною інформацією визнається будь-яка інформація з обмеженим доступом, що не має ознак державної таємниці. Конфіденційна інформація, у свою чергу, представлена такими видами: таємниця приватного життя (у т.ч. особиста і сімейна таємниця), комерційна таємниця, професійна та службова таємниці» [7, с. 77].

Але здебільшого дослідники проблематики інформації з обмеженим доступом класифікують інформацію з обмеженим доступом на певні види таємниць без визначення критеріїв. Зокрема, О. В. Ботвінкін та В. П. Ворожко серед видів інформації з обмеженим доступом, що не є державною таємницею виокремлюють такі види таємниць як конфіденційна інформація про особу, адвокатська, банківська, військова, комерційна, лікарська, професійна, службова таємниці, а також таємниця голосування, кореспонденції, листування, наради суддів, нотаріальних дій, страхування, телефонних розмов, усиновлення, внесків (рахунків), заповіту, слідства, інформації у поштовому зв’язку, про стан здоров’я, псевдоніму тощо [8, с. 5].

А. І. Марущак зауважує, що інформація з обмеженим доступом за своїм правовим режимом поділяється на конфіденційну і таємну, до останньої, в свою чергу, відноситься державна, комерційна, службова, професійна, військова, банківська, адвокатська, лікарська таємниці, а також таємниця страхування, усиновлення, голосування, нотаріальних дій, листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції [9, с. 23-25].

Таким чином, відсутність законодавчого закріплення критеріїв класифікації інформації з обмеженим доступом негативно впливає на правореалізацію у цій сфері, оскільки окрема інформація, що має обмежений режим доступу, за одним і тим же критерієм класифікації може належати до різних груп.

Наприклад, беручи за критерій сферу реалізації інформації з обмеженим доступом, податкова таємниця становить собою професійну таємницю, оскільки фахівці вищезазначеної діяльності мають забезпечувати режим конфіденційності інформації, яку вони отримала внаслідок необхідності реалізації своїх професійних завдань. Хоча податкова таємниця безпосередньо пов’язана, насамперед, із захистом особистих даних платника податків, а вже потім із виконанням певного роду діяльності щодо надання різноманітних послуг.

Аналіз доктринальних джерел щодо класифікації інформації з обмеженим доступом дозволило зробити висновок, здебільшого інформацію з обмеженим доступом класифікують на конфіденційну та таємну інформацію. Як ми зауважували раніше, такий розподіл також закріплений нормативно.

Водночас розуміння конфіденційної та таємної інформації науковцями та законодавцем має розбіжності. До останньої, на думку вчених, належить винятково державна таємниця. Щодо переліку конфіденційної інформації, то він доволі значний: комерційна, банківська, професійна та службова [10-14].

Згідно з вітчизняним законодавством, то до конфіденційної інформації належить інформація особистого характеру (персональних даних) та комерційна інформація. Інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю слідства та іншу передбачену законом таємницю визнається таємною.

Загалом термін «таємниця» є доволі часто вживаним у нормативно-правових актах України. Крім зазначених вище таємниць у вітчизняній правовій базі законодавець зазначає і про медичну, військову, комерційну, адвокатську таємниці, а також таємницю нарадчої кімнати, страхування, вчинюваних нотаріальних дій, усиновлення, листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції тощо.

Однак не кожен з цих видів інформації можна віднести до категорії таємної, оскільки за умов бажання власника цієї інформації вона може бути розголошена. Тобто обмеження доступу виникає з моменту прийняття власником рішення про це, що ідентифікує таку інформацію як конфіденційну.

Отже, як вірно зауважують В. А. Ліпкан та В. А. Баскаков: «Це доводить, що термін «таємниця» не є визначальним при віднесенні певної інформації до такого виду інформації з обмеженим доступом як таємна інформація» [15, с. 230].

Щодо переліку інформації, що належить до податкової таємниці, а також визначення поняття «податкова таємниця», то, зважаючи на відсутність законодавчого визначення цього поняття, воно є доволі дискусійним та часто-густо діаметрально протилежним у наукових джерелах.

Так, на думку Н. Нелюбини, податкову таємницю становлять будь-які отримані податковим органом (посадовими особами) відомості про платника податків [16, с. 86].

Вважаємо, що таке визначення занадто обмежує зміст поняття «податкова таємниця» та не дає можливості розмежувати податкову таємницю з персональними даними платників податків як інформації з обмеженим доступом.

Аналіз чинного податкового законодавства дає підстави зробити висновок, що податкова таємниця належить до такого виду інформації з обмеженим доступом, як таємна інформація (різновид професійної таємниці).

Згідно зі ст. 17 Податкового кодексу України платник податків має право на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов’язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами [2].

Отже, податкова таємниця – це сукупність відомостей і даних, що стали відомі податковим органам у процесі їх поточної діяльності та необхідні для реалізації покладених на них завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України, доступ до яких обмежено ними відповідно до законодавства України у зв’язку з особливою цінністю для їх власників чи добросовісних користувачів.

Виходячи з цього, вважаємо нагально необхідним законодавчо закріпити вичерпний перелік видів інформації, що становить «іншу передбачену законом таємницю», або перелік засад віднесення інформації до категорії таємної. До того ж, з метою уникнення зловживань з боку податкових органів вбачається за необхідне чітко визначити перелік інформації, що становить собою податкову інформацію (таємницю).

ЛІТЕРАТУРА:

Про інформацію : Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 48. — Ст. 650.
Податковий кодекс : Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 2011. — № 13-14, № 15-16. — Ст. 112
Мулявка Д. Г. Інформаційна безпека у податковій сфері / Д. Г. Мулявка, А. О. Максюта // Юридичний вісник Причорномор’я. — 2011. — № 2 (2). — С. 166—172.

4. Бабін І. І. Правове регулювання податкової таємниці за законодавством України / І. І. Бабін // Науковий вісник Чернівецького університету. — 2012. — Вип. 6182. — С. 98—101

5. Про доступ до публічної інформації : Закон України // Офіційний вісник України. — 2011. — № 10. — Ст. 446.

6. Фатьянов А. А. Тайна как социальное и правовое явление. Ее виды. / А. А. Фатьянов // Государство и право. — 1998. — № 6. — С. 5—14.

7 . Кулініч О.О. Інформація з обмеженим доступом як об’єкт цивільних відносин : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Ольга Олексіївна Кулініч. — О., 2006. — 200 с.

8 . Ботвінкін О.В. Інформація з обмеженим доступом, що не є державною таємницею, в законодавстві України : [аналіт. огляд] / О.В. Ботвінкін, В.П. Ворожко. — К. : Вид-во НА СБ України, 2006. — 96 с.

9 . Марущак А.І. Правові основи захисту інформації з обмеженим доступом : [курс лекцій]. — К. : КНТ, 2007. — 208 с.

Алексенцев А.И. О составе защищаемой информации / А. И. Алексенцев // Безопасность информационных технологий. — 1999. — № 2. — С. 4—9.
Лопатин В. Н. Правовая охрана и защита коммерческой тайны / В. Н. Лопатин // Законодательство. — 1998. — № 11. — С. 14—21.
Лопатин В. Н. Концепция развития законодательства в сфере обеспечения информационной безопасности Российской Федерации (проект) / В. Н. Лопатин. — М., —1998. — 255 с.
Гражданское право: В 2 т. Том 1: учебник [для студ. высш. учеб. завед. / отв. ред. проф. Е. А Суханов (2-е изд., перераб. и доп.)]. – М. : БЕК, 1998. – 816 с.
Андрощук А. Секретна інформація як об’єкт правової охорони / А. Андрощук // Інтелектуальна власність. — 1999. — № 3—4. – С. 27—32.
Ліпкан В.А. Адміністративно-правовий режим інформації з обмеженим доступом в України : [Монографія] / В. А. Ліпкан, В. Ю. Баскаков / За заг. ред. В. А. Ліпкана. — К. : ФОП О. С, Ліпкан, 2013. — 344 с.

16. Нелюбина Н. Обєкт податкової таємниці / Н. Нелюбина // Правова інофрматика. — 2007. — № 1 (13). — с. 85—89

Мандзюк Олег: ПОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ З ОБМЕЖЕНИМ ДОСТУПОМ: ОКРЕМІ АСПЕКТИ

admin — Mon, 16 Dec 2013 17:06:34 +0000

Олег Андрійович Мандзюк,

кандидат юридичних наук,

голова Інституту стратегічних ініціатив ГОСЛ

Здійснено аналіз стану вітчизняного нормативно-правового регулювання суспільних відносин у сфері податкової інформації; досліджено особливості правового режиму податкової інформації з обмеженим доступом; визначено поняття «податкова інформація з обмеженим доступом» та запропоновано шляхи удосконалення правового режиму податкової інформації з обмеженим доступом.

Ключові слова: податкова інформація, відкрита податкова інформація, податкова інформація з обмеженим доступом, податкова таємниця, службова податкова інформація

Осуществлен анализ отечественного нормативно-правового регулирования общественных отношений в сфере налоговой информации; исследованы особенности правового режима налоговой информации с ограниченным доступом, определены понятия «налоговая информация с ограниченным доступом» и предложены пути усовершенствования правового режима налоговой информации с ограниченным доступом.

Ключевые слова: налоговая информация, открытая налоговая информация, налоговая информация с ограниченным доступом, налоговая тайна, служебная налоговая информация

The analysis of the national legal regulation of social relations in the field of tax information; peculiarities of the legal regime of tax information with restricted access, defined the term “tax undisclosed information” and suggested ways of improving the legal regime of tax information with restricted access.

Keywords: tax information, open tax information, tax information undisclosed secret tax, service tax information

Ефективна діяльність податкових органів неможлива без отримання відповідної інформації від її власників чи розпорядників. Здебільшого така інформація має конфіденційний чи таємний характер, що потребує від податкових органів забезпечення її безпеки, унеможливлення несанкціонованого доступу сторонніх осіб чи розголошення.

Саме тому актуальним напрямом наукової діяльності є розкриття особливостей нормативно-правового регулювання податкової інформації з обмеженим доступом в Україні.

Отже, метою написання даної наукової статті є окреслення стану нормативно-правового регулювання суспільних відносин у сфері податкової інформації з обмеженим доступом в Україні та внесення конкретних пропозицій щодо його удосконалення.

Задля цього автором поставлені такі завдання:

- проаналізувати визначення поняття «інформація з обмеженим доступом»;

- дослідити основні ознаки інформації з обмеженим доступом;

- окреслити концептуальні засади правового режиму податкової інформації з обмеженим доступом в Україні;

- надати визначення поняття «податкова інформація з обмеженим доступом».

Оскільки податкова інформація з обмеженим доступом – важливий вид інформації з обмеженим доступом, конструктивним вбачається розгляд концептуальних засад забезпечення такої інформації в науковій та правовій доктрині України.

Незважаючи на наявність законів України «Про інформацію» та «Про доступ до публічної інформації», де здійснюється спроба законодавцем визначити види інформації з обмеженим доступом, загальні засади механізму її захисту, а також доступу до інформації у наукових колах достатньо дискусійні такі питання як: визначення поняття «інформація з обмеженим доступом», критерії віднесення того чи того виду інформації до службової, конфіденційної або таємної, а також визнання певної податкової інформації чи то до службової чи то таємної інформації.

Так, О. О. Кулініч визначає інформацію з обмеженим доступом як доступні певному колу осіб відомості, дані і знання, що мають особливу цінність для осіб, у володінні яких знаходяться, та щодо яких уживаються заходи, спрямовані на обмеження вільного доступу третіх осіб, поширення яких може заподіяти істотну шкоду зацікавленим особам (власникам чи добросовісним користувачам) [1, с. 74].

Серед ознак інформації з обмеженим доступом вона виокремлює такі:

1) зміст інформації з обмеженим доступом складають знання, повідомлення, відомості про соціальну форму руху матерії і про всі інші її форми у той мірі, у якій вони використовуються суспільством, особою;

2) відомості, що складають зміст інформації з обмеженим доступом по своїй суті ідеальні (нематеріальні);

3) інформація з обмеженим доступом існує винятково в рамках взаємодії суб’єктів суспільних відносин: окремих індивідуумів, їх груп, а також таких соціальних утворень, як держава, муніципальні утворення і юридичні особи;

4) інформація з обмеженим доступом нерозривно не пов’язана з матеріальним носієм. Вона є самостійним об’єктом правового регулювання, що не залежить від конкретної форми її матеріального носія;

5) інформація з обмеженим доступом має кількісні і якісні характеристики. Співвідношення кількісних і якісних властивостей інформації має нелінійний характер (якість інформації з обмеженим доступом не залежить від її кількості);

6) інформація з обмеженим доступом не є загальнодоступною;

7) інформація з обмеженим доступом відома і використовується чітко визначеним колом осіб;

8) суб’єкт інформації вживає заходів, що спрямовані на обмеження вільного доступу третіх осіб до інформації;

9) інформація з обмеженим доступом має особливу соціальну цінність у силу її дійсної або потенційної невідомості третім особам. Поширення такої інформації може спричинити заподіяння істотної шкоди зацікавленим особам;

10) зміст інформації з обмеженим доступом відповідає обмеженням, установленим законодавством [1, с. 72-73].

На думку В. А. Ліпкана та В. А. Баскакова, ознаками інформації з обмеженим доступом є:

1) інформація з обмеженим доступом – це, насамперед, відомості, дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді;

2) інформацією, до якої може буде застосований обмежений режим доступу, є така, що не суперечить чинному законодавству України;

3) певне коло користувачів отримали доступ до неї виключно на законних підставах (добросовісні користувачі);

4) інформація з обмеженим доступом має особливу цінність для вищезазначеної категорії суб’єктів (моральну, матеріальну, особисту тощо) в силу невідомості її іншим суб’єктам;

5) власники та добросовісні користувачі інформації з обмеженим доступом здійснюють адекватні законні заходи з метою унеможливлення доступу сторонніх суб’єктів;

6) за порушення вищезазначених заходів встановлена юридична відповідальність [2, с. 264].

Беручи до уваги зазначені вище ознаки, вони надають таке визначення поняття «інформація з обмеженим доступом» – будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, доступ до яких обмежено відповідно до законодавства України її власником чи добросовісним користувачем (суб’єктом владних повноважень, фізичною або юридичною особою) у зв’язку з її особливою цінністю для них на законних підставах [2, с. 264].

А. І. Марущак пропонує декілька визначень поняття «інформація з обмеженим доступом». Зокрема в одній із своїх робіт він визначає її як відомості конфіденційного або таємного характеру, правовий статус яких передбачений законодавством України, які визнані такими відповідно до встановлених юридичних процедур і доступ до яких обмежений власником таких відомостей [3, с. 19]. У іншій роботі поняття інформація з обмеженим доступом цим дослідником трактується як відомості конфіденційного або таємного характеру, правовий статус яких передбачений законодавством України, які визнані такими відповідно до встановлених юридичних процедур і право на обмеження доступу до яких надано власнику таких відомостей [4, с. 23].

Отже, інформація з обмеженим доступом – це така інформація, доступ до якої мають чітко визначені особи чи особа, а також така інформація, що є цінною у зв’язку з тим, що не відома необмеженому колу осіб.

Слід зауважити, що діяльність податкових органах безпосередньо пов’язана з необхідністю володіння інформацією, що має конфіденційний чи навіть таємний характер. Зокрема персональні дані платників податків, банківська, комерційна таємниця – це лише деякі види інформації з обмеженим доступом.

У Законі України «Про інформацію», у Податковому кодексі Україні визначено поняття «податкова інформація» як сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб’єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності та необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України [5; 6].

Отже, до податкової інформації належать як відкрита інформація, так і інформація з обмеженим доступом.

Екстраполюючи зазначені вище визначення по6нять «інформація з обмеженим доступом», а також окреслені вище ознаки інформації з обмеженим доступом на предмет дослідження пропонуємо визначати податкову інформацію з обмеженим доступом як сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб’єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності та необхідні для реалізації покладених на податкові органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України, доступ до яких обмежено ними відповідно до законодавства України у зв’язку з особливою цінністю для їх власників чи добросовісних користувачів.

Загальні засади правового режиму відкритої податкової інформації чітко визначено в Законі України «Про доступ до публічної інформації». Щодо правового режиму податкової інформації з обмеженим доступом, то він не знайшов законодавчого закріплення.

Водночас Податковий кодекс України містить ряд положень, що безпосередньо визначають правовий режим податкової інформації з обмеженим доступом. Серед основних такі:

- платник податків має право на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання посадовими особами службових обов’язків, крім випадків, коли це прямо передбачено законами (ст. 17 Податкового кодексу України);

- не допускати розголошення інформації з обмеженим доступом, що одержується, використовується, зберігається під час реалізації функцій, покладених на контролюючі органи (ст. 21 Податкового кодексу України);

- документи, що містять комерційну таємницю або є конфіденційними, передаються окремо із зазначенням посадової (службової) особи, що їх отримала. Передача таких документів для їх огляду, вивчення і їх повернення оформляються актом у довільній формі, який підписують посадова (службова) особа контролюючого органу та платник податків (його представник) (ст. 85.3 Податкового кодексу України) тощо.

Незважаючи на наявність Закону України «Про доступ до публічної інформації», де чітко класифіковано інформацію з обмеженим доступом на конфіденційну, таємну та службову, а також наявність визначень понять «конфіденційна інформація», «таємна інформація» та перелік відомостей, що належать до службової інформації, вважаємо за необхідне законодавчо закріпити критерії віднесення податкової інформації до службової чи таємної інформації. Адже правовий режим захисту та рівень небезпеки від розголошення інформації, що належить до таємної чи службової значно різниться. Тим більше у вітчизняному законодавстві нині відсутня дефініція поняття «податкова таємниця».

ЛІТЕРАТУРА:

Кулініч О.О. Інформація з обмеженим доступом як об’єкт цивільних відносин : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Ольга Олексіївна Кулініч. — О., 2006. — 200 с.
Ліпкан В.А. Адміністративно-правовий режим інформації з обмеженим доступом в України : [Монографія] / В. А. Ліпкан, В. Ю. Баскаков / За заг. ред. В. А. Ліпкана. — К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2013. — 344 с.
Марущак А.І. Правомірні засоби доступу громадян до інформації : [навч.-практ. посіб.] — Біла Церква : Вид-во «Буква», 2006. — 432 с.
Марущак А.І. Правові основи захисту інформації з обмеженим доступом : [курс лекцій]. — К. : КНТ, 2007. — 208 с.
Про інформацію : Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 48. — Ст. 650.
Податковий кодекс : Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 2011. — № 13-14, № 15-16. — Ст. 112.

Мандзюк Олег: ПОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ: ОКРЕМІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА ДОСТУП

admin — Mon, 16 Dec 2013 17:01:28 +0000

Олег Андрійович Мандзюк,

кандидат юридичних наук,

голова Інституту стратегічних ініціатив ГОСЛ

Здійснено аналіз стану вітчизняного нормативно-правового регулювання суспільних відносин у сфері податкової інформації; досліджено відповідність норм податкового законодавства нормам Закону України «Про доступ до публічної інформації» у контексті механізма доступу до податкової інформації, напрямів забезпечення податковими органами публічності податкової інформації, порядка захисту порушеного права на доступ до інформації.

Сделан анализ состояния отечественного нормативно-правового регулирования общественных отношений в сфере налоговой информации; исследовано соответствие налогового законодательства нормам Закона Украины «О доступе к публичной информации» в контексте механизма доступа к налоговой информации, направлений обеспечения налоговыми органами публичности налоговой информации, порядка защиты нарушений права на доступ к информации.

The analysis of the national legal regulation of social relations in the field of tax information ; investigated compliance of tax legislation with the Law of Ukraine «On access to public information» in the context of the mechanism to access tax information , directions publicity of the tax authorities of tax information , procedures to protect rights access to information.

Key words: tax information, open tax information, tax information undisclosed secret tax, service tax information

ХХІ сторіччя змінило статус інформації. Нині вона відіграє надзвичайно важливу роль у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Особливо вагоме значення вона має для функціонування органів державної влади. Адже успішне виконання покладених на них завдань та функцій неможливе без отримання, пошуку, зберігання, використання інформації.

Міжнародна практика засвідчує, що демократичність та розвиненість країни наразі також характеризується її рівнем інформатизації, медіатизації та інтелектуалізації. За допомогою новітніх та інноваційних інформаційних технологій і засобів зв’язку громадськість бере участь в акцентуванні та вирішенні ряду суспільних проблем, контролює легальність ухвалених рішень органами державної влади та адекватність застосованих засобів при цьому, формує ефективний механізм державної політики.

Крім безперечно позитивних наслідків інформаційної стадії розвитку людства, інформація водночас може виступати певною загрозою інформаційній безпеці людини, суспільства та держави.

Адже розголошення тієї частки інформації, що має стратегічне значення для держави чи окремих громадян, або використання тієї інформації, що може завдати шкоди здоров’ю, честі, гідності та правам і свободам громадян, є явищами негативного характеру, що потребують посиленої уваги законотворців до інформаційної складової національного законодавства та правоохоронних органів у цій сфері.

Протягом останніх десять років ця галузь законодавства найбільш динамічна. Український парламент, беручи до уваги високі міжнародні стандарти у цій сфері, ухвалив ряд інформаційних законів, які серйозно вплинули на прозорість функціонування апарату держави.

Попри це говорити про сформованість та ефективність інформаційного законодавства неможливо. Стихійність та фрагментарність нормативно-правового регулювання у цій сфері сприяли неоднозначному розумінню інституту інформації загалом та інституту інформації з обмеженим доступом зокрема, що своєю чергою ускладнює процес правореалізації правозастовними та правоохоронними органами.

Особливо складна ситуація у цьому контексті спостерігається в податкових органах, оскільки їх діяльність безпосередньо пов’язана зі збором, пошуком, перевіркою інформації, передачею її третім особам, захистом персональних даних платників податків чи інших відомостей, що мають конфіденційний характер тощо.

Саме тому актуальним напрямом наукової діяльності є розкриття особливостей нормативно-правового регулювання податкової інформації в Україні.

Зауважимо, що здебільшого порушена проблематика в юридичній доктрині розглядається у контексті окреслення деяких аспектів інформаційної безпеки України, зокрема такими дослідниками, як: В. Ю. Баскаков, В. Д. Гавловський, М. В. Гуцалюк, М. І. Дімчогло, В. А. Залізняк, Р. А. Калюжний, Б. А. Кормич, В. А. Ліпкан, О. В. Логінов, Ю. Є. Максименко, А. І. Марущак, П. Є. Матвієнко, А. В. Тунік, О. В. Стоєцький, В. С. Цимбалюк, Л. С. Харченко, К. П. Череповський, М. Я. Швець, Т. А. Шевцова, О. В. Шепета, О. В. Чуприна, В. І. Ярочкін. Проте пропозиції щодо розв’язання проблемних питань не знайшли адекватного відображення.

Незважаючи на наявність наукових розвідок з цієї теми, ця проблема так і залишається малодослідженою і дискусійною.

Отже, метою написання даної наукової статті є окреслення стану нормативно-правового регулювання суспільних відносин у сфері податкової інформації в Україні та внесення конкретних пропозицій щодо його удосконалення.

Задля цього автором поставлені такі завдання:

- проаналізувати визначення поняття «податкова інформація»;

- виділити основні види податкової інформації;

- окреслити концептуальні засади нормативно-правового регулювання забезпечення права на доступ до інформації;

- визначити відповідність стану забезпечення права на доступ до інформації у податкових органах згаданим вище засадам;

- визначити перспективи розвитку забезпечення права на доступ до доступ до інформації у податкових органах.

Слід зауважити, що тривалий час у Законі України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року не виокремлювався такий вид інформації як податкова. Згідно зі ст. 18 цього нормативно-правового акту було визначено такі види інформації:

- статистична інформація;

- адміністративна інформація;

- масова інформація;

- інформація про діяльність державних органів місцевого і регіонального самоврядування;

- правова інформація;

- інформація про особу;

- інформація довідково-енциклопедичного характеру;

- соціологічна інформація.

Законодавче закріплення податкова інформація вперше у згаданому Законі знайшла своє відображення у зв’язку з ухваленням Податкового кодексу України.

Нині нова редакція Закону України «Про інформацію» виокремлює такі види інформації за змістом:

- інформація про фізичну особу;

- інформація довідково-енциклопедичного характеру;

- інформація про стан довкілля (екологічна інформація);

- інформація про товар (роботу, послугу);

- науково-технічна інформація;

- податкова інформація;

- правова інформація;

- статистична інформація;

- соціологічна інформація;

- інші види інформації [1].

Згідно з ст. 16 цього нормативно-правового акта податкова інформація – це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб’єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності та необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України [1].

Навіть поверхневий аналіз цього визначення надає змогу зробити висновок про його розмитість та неконкретизованість законодавцем, оскільки підходить до будь-якого контролюючого органу, що існує в Україні. Лише прив’язка про «порядок, встановлений Податковим кодексом України» дає підстави ідентифікувати «певну сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб’єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності та необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій» як податкову інформацію.

Слід зауважити, що в наукових джерелах це поняття здебільшого не знаходить свого відображення. Предметом дослідження науковців є лише окремий вид податкової інформації – податкова таємниця [2-6]. Хоча в українському податковому законодавстві це поняття, як і види інформації, що належить до податкової таємниці, механізм захисту такої таємниці не визначено.

Зважаючи на те, що податкова інформація є видом інформації, то її диференціацію неможливо здійснювати без розгляду наукових джерел, присвячених класифікації інформації загалом. Так, Л. Кураков і С. Смірнов класифікують інформацію за її доступністю на чотири класи інформації: загальнодоступна інформація; інформація, доступ до якої не може бути обмежений; інформація з обмеженим доступом; інформація, яка не підлягає поширенню [7, с. 7].

На думку російського дослідника В. А. Копилова: «Аналіз основних видів інформації, що виробляється, дає можливість поділити їх на дві групи: відкриту, яка вільно розповсюджується в інформаційній сфері, і обмеженого доступу, розповсюдження якої можливе лише на умовах конфіденційності або таємності.

До відкритої інформації належать:

- інформація, що строюється в процесі творчості (витвори науки та мистецтва, відкриті патенти та авторські свідоцтва);

- документована інформація, що надається обов’язковою;

- офіційні документи;

- масова інформація, що розповсюджується ЗМІ;

- інша інформація необмеженого доступу.

До інформації обмеженого доступу належить:

- документована інформація про державну та службову таємницю (в порядку захисту інтересів держави);

- документована інформація, що містить відомості про ноу-хау та ноу-ноу ( в порядку захисту секретів виробництва і науки);

- персональні дані ( в порядку захисту особистої таємниці)» [8, с. 35-36].

Опонує зазначеним вище підходам Б. А. Кормич: «Схема «відкритої та закритої інформації» не може до кінця розкрити особливості існуючих її винятків та обмежень. Так, наприклад, подібна схема не робить різниці між інформацією, яка містить державну таємницю і доступ до якої може бути наданий лише обмеженому колу осіб, та інформацією, яка може бути передана будь-яким зацікавленим особам за відповідну винагороду ( ті ж самі ноу-хау). Причому це може бути як передача копії цієї інформації, так і повна передача усіх прав на подібну інформацію» [9, с. 274].

Натомість стверджує: «Два правові методи регулювання створюють три можливі види правового обігу інформації: відкритий, що регулюються виключно цивільно-правовими нормами, закритий, що регулюються адміністративно-правовими нормами, і нарешті обмежений, до якого застосовуються обидва види правового регулювання. До них також долучається вільний обіг інформації, який правом не врегульований взагалі» [10, с. 337].

Дослідження нормативно-правового регулювання податкової інформації в Україні, уможливлює її диференціацію щонайменше на три види:

1) відкрита податкова інформація;

2) службова податкова інформація;

3) податкова таємниця.

Зважаючи на те, що останні два види податкової інформації є інформацією з обмеженим доступом, то фактично податкову інформацію слід поділити на два види: відкрита податкова інформація та податкова інформація з обмеженим доступом. Дану позицію підтримує і І. І. Бабін [2].

Загальні принципи правового режиму відкритої податкової інформації регламентовано Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року. Відповідно до ст. 15 даного правового документу розпорядники інформації зобов’язані оприлюднювати:

1) інформацію про організаційну структуру, місію, функції, повноваження, основні завдання, напрями діяльності та фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання тощо);

2) нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності;

3) перелік та умови отримання послуг, що надаються цими органами, форми і зразки документів, правила їх заповнення;

4) порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень розпорядників інформації, дій чи бездіяльності;

5) інформацію про систему обліку, види інформації, яку зберігає розпорядник;

6) інформацію про механізми чи процедури, за допомогою яких громадськість може представляти свої інтереси або в інший спосіб впливати на реалізацію повноважень розпорядника інформації;

7) плани проведення та порядок денний своїх відкритих засідань;

8) розташування місць, де надаються необхідні запитувачам форми і бланки установи;

9) загальні правила роботи установи, правила внутрішнього трудового розпорядку;

10) звіти, в тому числі щодо задоволення запитів на інформацію;

11) інформацію про діяльність суб’єктів владних повноважень, а саме про:

- їхні місцезнаходження, поштову адресу, номери засобів зв’язку, адреси офіційного веб-сайту та електронної пошти;

- прізвище, ім’я та по батькові, службові номери засобів зв’язку, адреси електронної пошти керівника органу та його заступників, а також керівників структурних та регіональних підрозділів, основні функції структурних та регіональних підрозділів, крім випадків, коли ці відомості належать до інформації з обмеженим доступом;

- розклад роботи та графік прийому громадян;

- вакансії, порядок та умови проходження конкурсу на заміщення вакантних посад;

- перелік та умови надання послуг, форми і зразки документів, необхідних для надання послуг, правила їх оформлення;

- перелік і службові номери засобів зв’язку підприємств, установ та організацій, що належать до сфери їх управління, та їх керівників, крім підприємств, установ та організацій, створених з метою конспірації, оперативно-розшукової або контррозвідувальної діяльності;

- порядок складання, подання запиту на інформацію, оскарження рішень суб’єктів владних повноважень, їх дій чи бездіяльності;

- систему обліку, види інформації, якою володіє суб’єкт владних повноважень;

12) іншу інформацію про діяльність суб’єктів владних повноважень, порядок обов’язкового оприлюднення якої встановлений законом [11].

Дослідження О. Ю. Тімарцевим офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України уможливило констатувати про наявність згаданої вище інформації [3].

Однак така інформація Міністерства доходів і зборів України має винятково довідковий характер з метою покращення сервісних функцій цього органу.

Аналіз веб-сайтів структурних та регіональних підрозділів цього Міністерства дає підстави стверджувати, що цими підрозділами також виконуються вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки визначено і організаційну структуру, мету, завдання, функції, повноваження та напрями діяльності регіональних податкових органів, і нормативно-правові акти, що регламентують діяльність податкових органів та нормативно-правові акти, ухвалені Міністерством доходів і зборів України, а також проекти правових документів, що підлягають обговорення, і перелік та умови отримання послуг, що надаються ним, форми і зразки документів, правила їх заповнення тощо.

Синтезуючи основні правові положення, закріплені цим нормативно-правовим актом, та, екстраполюючи їх на предмет наукової статті, до відкритої податкової інформації слід віднести відомості та дані про:

- організаційну структуру, мету, завдання, функції, повноваження та напрями діяльності податкових органів державної влади;

- структуру та обсяг бюджетних коштів, а також порядок, напрями та механізм витрат тощо;

- нормативно-правові акти, що регламентують діяльність податкових органів та нормативно-правові акти, ухвалені Міністерством доходів і зборів України, а також проекти правових документів, що підлягають обговоренню;

- перелік та умови отримання послуг, що надаються ним, форми і зразки документів, правила їх заповнення;

- порядок складання, процедура подання запиту на інформації;

- оскарження рішень розпорядників інформації, дій чи бездіяльності;

- механізми або процедури, за допомогою яких громадськість може представляти свої інтереси або в інший спосіб впливати на реалізацію повноважень розпорядників інформації;

- плани проведення та порядок денний відкритих засідань Міністерства доходів і зборів України;

- загальні правила роботи установи, правила внутрішнього трудового розпорядку;

- інформацію про діяльність суб’єктів владних повноважень: їх місцезнаходження, поштова адреса, номери засобів зв’язку, адреси офіційного веб-сайту й електронної пошти; прізвище, ім’я, по батькові, службові номери засобів зв’язку, адреси електронної пошти керівника органу й його заступників, а також керівників структурних та регіональних підрозділів, основні функції структурних та регіональних підрозділів, окрім випадків, коли ці відомості належать до інформації з обмеженим доступом;

- розклад роботи і графік прийому громадян;

- вакансії, порядок та умови проходження конкурсу на заміщення вакантних посад;

- перелік і службові номери засобів зв’язку підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства доходів і зборів України, а також їх керівників, окрім підприємств, установ і організацій, створених з метою конспірації, оперативно-розшукової або контр розвідувальної діяльності.

Щодо безпосередньо спеціалізованої податкової інформації, то правовий режим такої інформації закріплено Податковим кодексом України. Зокрема у ст. 183 Податкового кодексу України закріплено, що для інформування платників податків ПДВ центральний орган державної податкової служби щодекади оприлюднює на своєму веб-сайті дані з реєстру платників ПДВ [12].

До того ж веб-сайт Міністерства доходів і зборів України містить ряд меню, використовуючи які можна отримати інформацію про анульовані свідоцтва платників податків ПДВ, надійність ділових партнерів тощо.

Реалізація права на доступ до відкритої податкової інформації забезпечується також створенням електронного сервісу «Електронний кабінет платника податків», який надає інформацію про обчислення і строки сплати податків та зборів.

Не менш важливого значення у цьому контексті має і наявність колл-центра, що надає уніфіковані інформаційно-довідкові та консультаційні послуги платникам податків усієї країни.

Отже, забезпечення циркулювання відкритої податкової інформації чи права на її доступ на відміну від правового режиму податкової інформації з обмеженим доступом має необхідне правове підґрунтя. На законодавчому рівні чітко визначено яка інформація є публічною, механізм доступу до такої інформації, види юридичної відповідальності за порушення права на доступ до інформації, порядок захисту порушеного права на доступ до інформації тощо. До того ж реформування податкової сфери обумовлює перманентне удосконалення механізму доступу громадян до податкової інформації.

ЛІТЕРАТУРА:

Про інформацію : Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 48. — Ст. 650.
Бабін І. І. Правове регулювання податкової таємниці за законодавством України / І. І. Бабін // Науковий вісник Чернівецького університету. — 2012. — Вип. 6182. — С. 98—101.
Тімарцев О. Ю. Податкова таємниця: дискусійні аспекти / О. Ю. Тімарцев // Економічний часопис- ХХІ. — 2013. — № 7—8 (1). — С. 65—68.
Юсупов К. И. О налоговой тайне / К. И. Юсупов // Налоговая проверка. — 2012. — № 1. — С. 34—41.
Дуканов С. С. Современное видение понятия «налоговая тайна» / С. С. Дуканов // Российский аналоговій курьер. — 2010. — № 9. — С. 23—30.
Кучеров И. И. Налоговая тайна: правовой режим защиты информации / [И. И. Кучеров, А. В. Торшин]. — М. : Центр ЮРИНФОР, 2003. — 147 с.
Кураков Л.П., Смирнов С.Н. Информация как объект правовой защиты. – М., 1998. – 240 с.
Копылов В.А. Информационное право : [учебник] / В. А. Копылов. — М. : Юристъ, 2005. — 512 с.
Кормич Б.А. Інформаційна безпека : організаційно-правові основи : [навч. посіб.] / Б. А. Кормич. — К. : Кондор, 2004. — 382 с.
Кормич Б. А. Організаційно-правові засади політики інформаційної безпеки України : [монографія] / Б. А. Кормич. — Одеса : Юридична література, 2003. — 472 с.
Про доступ до публічної інформації : Закон України // Офіційний вісник України. — 2011. — № 10. — Ст. 446.
Податковий кодекс : Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 2011. — № 13-14, № 15-16. — Ст. 112.