Ліпкан Володимир Анатолійович,

Голова Інституту стратегічних комунікацій ГОСЛ

доктор юридичних наук, доцент

Трансформація геополітичної конфігурації світу, кластерізація інформаційного суспільства з подальшою кристалізацією суспільств знань  зумовлюють суттєве ускладнення структури суспільних відносин, появи нових їх видів [1]. Відтак, актуалізується потреба в удосконаленні державного управління, приведенні його у відповідність до потреб ефективного розвитку Української держави. Нові соціальні відносини зумовили необхідність у пошуку нового інструментарію, за допомогою якого уможливлюється організація узгодженої взаємодії суб’єктів державного управління та інститутів громадянського суспільства щодо цілепокладання, прогнозування, планування та програмування соціально-економічного розвитку держави. Таким адекватним комплексним інструментарієм державного управління в умовах актуалізації нових викликів інформаційно-комунікаційному простору виступає система стратегічних комунікацій [2].

Зазначу, що у низці вітчизняних міністерств вже створено відповідні структурні підрозділи, працюють радники зі стратегічних комунікацій, експерти, аналітики та фахівці з цього напрямку. Також є радник зі стратегічних комунікацій і у Президента України.

У Щорічному посланні Президента України до Верховної Ради, озвученому у вересні 2016 року, окремо наголошено на ключовій ролі стратегічних комунікацій в реалізації реформи комунікативної діяльності держави, формуванні міжнародного іміджу та забезпеченні кібернетичної безпеки.

Більше того, дане поняття вже легітимоване. Так, у ч. 16 ст. 4 розділу 1 Воєнної доктрини України, «стратегічні комунікації» визначаються як скоординоване і належне використання комунікативних можливостей держави ― публічної дипломатії, звʼязків із громадськістю, військових зв’язків, інформаційних та психологічних операцій, заходів, спрямованих на просування цілей держави [3].

Відзначу, що вітчизняна наука постійно на декілька кроків відстає від існуючих реалій. Нині на доктринальному рівні дослідження стратегічної комунікації відсутні, а ті поодинокі публікації, що з’являються, здебільшого виступають перекладом англомовних матеріалів STRATCOM, а також стандартів НАТО у цій галузі безвідносно до національних інтересів України, а також засад національної ідентичності.

Натомість відмічу, що стратегічні комунікації в суспільстві знань перетворюються в системоутворюючу складову сучасної цивілізації та виступають умовою її глобальних при чому варіативних трансформацій. Водночас, адаптація технологій стратегічних комунікацій відповідно до соціокомунікативних структур та спроможностей суспільства й держави є необхідною складовою їх успішного функціонування, виступає вагомим чинником розвитку суспільства [4].

Зрозуміло, що дане поняття у Воєнній доктрині України було сформульовано відповідно до потреб воєнної організації держави, тому в нашому контексті — контексті державного управління — його інтерпретація є дещо ширшою.

Отже, я пропонує стратегічні комунікації, як напрям державного управління, на даному етапі історичного розвитку розуміти як узгоджені та скоординовані урядом держави можливості інституціональної структури та інститутів громадянського суспільства, спрямовані на розуміння цільової аудиторії з метою створення, зміцнення, збереження та розвитку сприятливих умов для просування з урахуванням національних цінностей легітимованих національних інтересів, політики та цілей держави через використання узгоджених концепцій, стратегій, доктрин і програм, планів, тем, меседжів, смислів, наративів і продуктів, поєднані та синхронізовані з діями, можливостями, спроможностями та потенціалом усіх елементів системи державного управління.

Основними складовими елементами системи стратегічних комунікацій виступають : 1) інтеракціоністський блок: публічна дипломатія; залучення ключового лідера; зв’язки зі ЗМІ, з органами державної влади, з громадськістю, внутрішня комунікація; 2) інформаційно-психологічний блок: інформаційні, психологічні, спеціальні операції; 3) технічний блок: кібернетична безпека, протиборство в електромагнітному просторі; 4) військовий блок: блок військового та цивільно-військового співробітництва; документування подій, безпека операцій, заходи активного впливу.

Для мене є незрозумілою позиція вищого керівництва держави щодо: 1) скасування Доктрини інформаційної безпеки України; 2) неприйняття у затверджені Урядом терміни (30 липня 2015 р.) Міністерством інформаційної політики Концепції інформаційної безпеки у той час, коли проти України задіяний весь арсенал стратегічних комунікацій щодо унеможливлення нею реалізації національних інтересів, зокрема здійснюються широкомасштабні інформаційно-психологічні операції системного характеру, ведеться чорна пропаганда, застосовуються різноманітні залякування, показ дій військ, проводяться спеціальні операції щодо ліквідації певних ключових лідерів, залучаються ключові лідери для дестабілізації і формування зневіри до влади України тощо.

Причому стратегічні комунікації доцільно розглядати в двох аспектах:

1) як напрям державної політики;

2) як напрям підготовки відповідних фахівців (страткомівців).

Вимушений визнати, що Україна не виробила системної стратегії державної комунікаційної політики.

Однак певні зрушення намітилися в напрямі підготовки відповідних фахівців в рамках кафедри управління проектами ОРІДУ НАДУ. Переконаний, що розвиток страткому  виступає важливою підоймою успішного функціонування Української держави.

Список використаної літератури:

1. Ліпкан В. А. Правові засади розвитку інформаційного суспільства в Україні: [моногр.] / В. А. Ліпкан, І. М. Сопілко, В. О. Кір’ян / за заг. ред. В. А. Ліпкана. — К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2015. — 664 с.
2. Стратегічні комунікації : [словник] / Т. В. Попова, В. А. Ліпкан ; за заг. ред. доктора юридичних наук В. А. Ліпкана. — К. : ФОП Ліпкан О.С., 2016. — 416 с.
3. Указ Президента України № 555/2015 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року «Про нову редакцію Воєнної доктрини України». Електронний ресурс :  http://www.president.gov.ua/documents/5552015-19443.
4. Комунікація як чинник розвитку суспільства : Автореф. дис… канд. філософ. наук: 09.00.03 / Л. І. Саввіна; Одес. нац. ун-т ім. І.І.Мечникова. ― О., 2004. ― 14 c.

 Для цитування:

Ліпкан В. А. Поняття та структура стратегічних комунікацій на сучасному етапі державотворення. Реформування публічного управління та адміністрування: теорія, практика, міжнародний досвід : матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. за міжнар. участю. 28 жов. 2016 р. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2016. – С. 270-271.

Мандзюк Олег Андрійович,

Голова Інституту стратегічних ініціатив,

кандидат юридичних наук

Наративна теорія виступає одним із ключових методологічних інструментаріїв теорії стратегічних комунікацій, в рамках якої досліджується комплекс питань, пов’язаний майже з усіма елементами страткому [1]. Оскільки будь-яка наукова теорія має ґрунтуватися на вже розроблених положеннях в рамках окремих теорій, так само і в даному дослідженні буду спиратись на існуючі напрацювання щодо структури наративу.

Будь-яка будова має спиратися на певну послідовність дій, які у своїй єдності утворюють можливості для вирішення конкретного дослідницького завдання — алгоритм. Мета побудови даного алгоритму носить амбівалентний характер, адже, з одного боку, дозволятиме формувати наратив залежно від сфери його застосування, цільових аудиторій, мети процесу нарації тощо, в з іншого — ідентифікувати функції тих чи інших висловлювань / публікацій / меседжів, здійснювати аналіз тих чи інших переконань наратора, чітко встановлюючи його мету.

На думку Е.Окс і Л.Капс, структура наративу включає наступні пункти:

• обстановка — інформація про час, місце знаходження;
• несподівана подія — щось непередбачуване або проблематичне;
• психологічні/фізичні реакції — зміни в емоційному або психологічному стані;
• незаплановані дії — нецілеспрямовані дії та поведінка;
• спроба — поведінка, що ініціює спробу вирішити проблемну ситуацію;
• наслідки — наслідки психологічного або фізіологічного відклику [2].

Цікавий погляд на структуру наративу запропонував Ж.Женетт [3, с. 284], який виділив:

1)    безпосереднє оповідання, усний або письмовий дискурс;

2)    сама історія, послідовність реальних або вигаданих подій, що складають об’єкт дискурсу;

3)    нарація — сама подія оповідання, розповіді, оповідальний акт як такий, процедура породження оповідання.

Вивчення наратологічної і страткомівської літератури уможливлює визначити в цілому межі застосування наративного дискурсу в інформаційно-аналітичній діяльності, визначивши їх як певні простори.

1. Наратив як процес (нарація). За даного випадку за допомогою методології наратології аналітичне дослідження будується таким чином, що постановка проблеми, обрання методів її вирішення, висунення ключових гіпотез, сам процес дослідження і отримані результати — виглядають органічно пов’язаними ланцюжками однієї системи, в яких немає логічних розбіжностей між причинами та наслідками, між поставленими завданнями і отриманими результатами. Таким чином, головним аспектом за даного випадку виступає не зміст, а форма побудови, алгоритм будови аналітичного дослідження.

2. Наратив з позиції об’єкта (адресат нарації, реципієнт). За даного випадку перед оприлюдненням будь-якої інформації початково вивчається цільова аудиторія, тобто відбувається таргетизація об’єкта впливу: соціальний вимір, інтелектуальний та духовний, здатність до опанування тієї чи іншої інформації. Адже аналітична доповідь про рівень модальності кіберзагроз і вплив симулякрів на формування доповненої чи віртуальної реальності, що буде здійснюватись фахівцям з кібербезпеки, різнитиметься від аналогічної доповіді, наприклад, в ООН або ж під час передвиборчої агітації в різних округах. Таким чином, будова алгоритму залежить вже не сама від себе, тобто не складає самосуть, а детермінована цільовою аудиторією, для якої формується і готується даний аналітичний продукт. Інший приклад: аналітична записка щодо стану, наприклад, національної безпеки, що подається Президенту України і Голові Служби зовнішньої розвідки України також за формою є різною.

3. Наратив з позицій суб’єкта (наратор). За даного випадку наратологічне дослідження опосередковується безпосередньо тим, хто саме озвучує та оповідає аналітичну інформацію. Аналітик (спікер-аналітик) у сфері стратегічних комунікацій чи державного управління має оперувати відповідною термінологією, теоріями та іншим методологічним аналітичним інструментарієм, що власне додатково підкреслюватиме його образ аналітика, визначатиме хід його досліджень, думок і отриманих результатів. Це має бути віддзеркалено через застосування:

• наукової методології;
• позбавлення домінування примітивного стиля викладення;
• уникнення простомовних слів і речових помилок;
• стратегічного мислення та ілюстрації стратегічного прогнозування тих чи інших соціальних явищ;
• чітко демонструвати перевагу аналітичних та інтелектуальних методів управління над примітивними силовими, демонструвати силу мудрості, силу аналітичного мислення;
• утягнення реципієнтів інформації в аналітичне поле мислення, аналітичний дискурс;
• розповсюдження кредиту довіри на реципієнтів аналітичної інформації, перетворення їх через споживання аналітичної інформації теж на „аналітиків”;
• розширення діапазону смислових конструкцій.

4. Синтетичний наратив. Даний наратив є найбільш впливовим, оскільки базується на моделювання ієрархічної динамічної та адаптивної структури попередніх наративів. Синтетичний наратив є найбільш корисним, оскільки в його рамках відбувається будова і формування значення.

Як продемонстровано вище, важливим виступає питання щодо особливостей формування особи наратора, процесу нарації, реципієнта нарації і структурні зв’язки, що утворюють загальну нараційну систему.

За даного випадку мною пропонується наступний алгоритмом будови аналітичного наративу, складовими компонентами якого виступають наступні елементи:

1)                характеристика елементів наративу;

2)                визначення принципів, що лежать в основі створення наративів;

3)                вивчення способів, якими наративів відображають самі себе;

4)                вивчення власного наративного коду;

5)                з’ясування ключового меседжу, тобто що саме формує і конституює даний текст як певним чином оформлений аналітичний продукт;

6)                ідентифікація початкових та фінальних точок оповідання;

7)                вивчення причинно-наслідкового зв’язку між даними елементами;

8)                на підстав викладеного репрезентація наративу як певного числа послідовностей, об’єднаних через поєднання, чергування або включення один в одне;

9)                визначення на рації, наратора та адресата нарації;

10)           застосування наративу як структури і процесу структурування, об’єкта і діяльності, продукта і процесу його виробництва (підготовки аналітичного дослідження);

11)           закладення динамічних характеристик трансформації наративу залежно від меж наративного дискурсу;

12)           здатність наративу до дешифрації темпоральності, хронотопу і тимчасовості.

Застосування даного алгоритму уможливлює артикулювати:

• вибір суб’єктом формування наративу тематичної рамки;
• формування наративної стратегії;
• ідентифікація численних конвенцій, задіяних в оповіданні.

Наративна стратегія має вибудовуватись з урахуванням визначених мною вище чотирьох просторів. Кожному з цих просторів притаманні власні мовленнєві засоби індикації, тому для ефективного впливу на успішності наративного процесу доцільно створити такі умови, щоб якомога більша частина складових елементів, процесів та зв’язків цих просторів перетинались один із одним.

Список використаної літератури

1. Стратегічні комунікації : [словник] / Т. В. Попова, В. А. Ліпкан ; за заг. ред. доктора юридичних наук В. А. Ліпкана. — К. : ФОП Ліпкан О.С., 2016. — 416 с.
2. Ochs, E., & Capps, L. (2001) Living Narrative. Cambridge, MA, HarvardUniversity Press; Benwell, B., & Stokoe, E. (2006) Discourse and Identity. Edinburgh, EdinburghUniversity Press.
3. Женетт, Ж. Фигуры / Ж. Женетт // Фигуры: Работы по поэтике. В 2 т. Т. 1. – М. : Изд-во им. Сабашниковых, 1998. – 472 с.

Аналіз фільму від Володимира Ліпкана,

Голови Інституту майбутнього ГОСЛ, доктора юридичних наук

Війна… Гидке і бридке слово

Що вкарбувалось назавжди

Чи нелінійна, чи гібридна

Тепер творити нам нема коли.

Всі думки зараз про стратком

Це зараз основний главком

Якщо систему вчасно побудуємо

То і державу ми врятуєм.

Днями на каналі ВВС відбулася прем’єра фільму “Третя світова війна: зсередини командного пункту”.

http://www.bbc.co.uk/programmes/b06zw32h

http://www.bbc.co.uk/mediacentre/proginfo/2016/05/inside-the-war-room

версія росіян і їхнє сприйняття фільму:

http://www.bbc.com/russian/international/2016/02/160203_world_war_three_war_room_bbc

У Даному пості я проаналізую фільм, який спричинив такий суттєвий галас, здебільшого серед тих, хто не бачив його до кінця, так само як, напевно, і не бачив в оригіналі, без якихось там субтитрів.

У попередніх постах я звертав увагу на появу даного фільму, синхронізовану із реальним вводом військ у Латвію и рішення уряду Британії про відправлення 5 бойових кораблів.

http://www.unian.ua/world/1260415-velikobritaniya-napravit-pyat-viyskovih-korabliv-u-baltiyske-more-dlya-strimuvannya-agresiji-rf.html

Для логічності викладу матеріалу, я будувати подавати поді, що показуються в фільмі в рубриці Фільм

Свій коментар з екстраполяцією на Україну: Що ж у реальності

Фільм

Для реальності фільму не було застосовано  майже ніяких спецефектів. Все було, немов вельми натуралістично, що створювало додаткові відчуття реальності того, що бачимо.

Локація : штаб квартира, командний пункт, в комяу вирішуються питання стратгеіної оборони України, можемо сказати і іншими словами: хаб стратегічних комунікацій, в якому високопосадовці Великої Британїі, ухвалюють рішення стратегічного рівня, обов’язкові для виконання усіма суб’єктами виконавчої влади.

Цікавість фільму у тому, що в ньому майже немає ніяких картинок, кліповості, як це залюбки використовують американці при виробництві кінопродукції. Згадаємо, прикладом, нещодавно аналізований фільм про Бенгазі.

Тобто все відбувається в рамках однією кімнати… все вирішується там, за столом переговорів, дискусій, а інколи й полеміки.

Загальна картинка була узята з України, оскільки саме наша держава  є класичним прикладом механізму утворення так званих „народних республік” на сучасному етапі розвитку суспільства в тому числі розвитку стратегії ведення війни.

В історії було багато інших прикладів, зокрема Сталін бажав утворення народної республіки в Фінляндії, інші тоталітарні лідери також прагнули використати цей механізм для експансії власної влади. Однак свого часу Сталіну завадила опозиція, на яку він розраховував, оскільки вона вчасно зрозуміла пагубність для власної держави та її суверенітету підтримки з боку тоталітарного лідера СРСР. Стосовно подій у фільмі, то вони відбуваються таким саме чином, як це було в АРК України, Донецькій, Луганській, Харківській та деяких інших областях:

•        проведення „спонтанних” демонстрацій у Даувгавпілсі, метою яких виступає захоплення державних будівель;

•        захоплення державних будівель із подальшим обовязковим скидуванням державних прапорів Латвії із державних установ -це іманентний скаральний компонент будь-якої російської агресії, оскільки, слідуючи за відомими російськими військовими начальниками, в мозок росіян вбили постулат: де російський прапор повісили, там його уже ніколи не знімуть;

•        наявність неодмінного атрибуту сучасних проповідників „руського миру”: георгіївської стрічки;

•        захоплення влади відбувається “представниками народу” (котрі дивним чином знаються на тактиці захоплення державних будівель, застосуванні нелетального фізичного впливу при фізичній протидії охоронцям державних будівель, мають при собі вогнепальну зброю, вміло користуються нею, заподіюючи нелетальні поранення тощо).

Причому в Латвії для цього в принципі існують об’єктивні причини: якщо московська пропаганда роками успішно прагнула придумати та вкарбувати у пострадянську свідомість нових українців власний архетип, у той час як в реальності ніколи і ніде в Україні не відбувалося утиску російськомовних, то в Латвії все навпаки: там російськомовні громадяни не мають громадянства, вони позбавлені багатьох привілеїв, що мають громадяни Латвії, що є латишами за національною ознакою і за народженням, знають латиську мову тощо. Тобто в реальності для застосування сили і захисту так званого „російськомовного населення” в Латвії існує набагато більше реальних причин, ніж вони були в Україні.

Потім звичайно, серед тих, хто захоплював будівлю, опиняється лідер, який проголошує референдум про автономію Даугавпілсу від Риги.

„Всезагальна” підтримка (тими, хто прийшов на мітинг, серед яких багато нежителів Латвії) легітимує проголошене рішення про референдум.

Водночас офіційна влада Латвії, не маючи можливості самотужки придушити в корінні такі дії, локалізувати  провокаторів та здійснити систему профілактичних заходів та відповідних заходів стратегічних комунікацій за знайомим для пересічного українця сценарієм, звертаються до Європи з проханням про допомогу, одночасно звертаючись до Путіна,  що офіційна влада в Ризі не визнає результати референдуму.

Що в реальності?

Знайома картина: пригадуємо Турчинова, Яценюка, які говорили ті самі речі… Результат всім відомий…

У фільмі дуже красиво і пансько опускається позиція Італії, Іспанії, Греції, навіть Франції. Увиразнено формується однозначна нейтральна позиція Німеччини…

На момент вторгнення російсько-терористських військ в Європі існувало і було сформовано могутнє проросійське лоббі. За допомогою могутніх інформаційних каналів передусім Russia Today, були сформовані усі передумови для того, щоб для світового співтовариства зобразити цей акт агресії як внутрішній конфлікт…

- В Італії  – Берлусконі – одвічний друг Путіна,

- Іспанія міцно пов’язана із Росією економічно,

- Чехія – Президент Земан відкрито підтримав Путіна,

- Словаччина – проросійська політика завжди навіть не приховувалася

- Греція, балансуючи на межі виживання, як ревнива жінка побоювалась, що якщо вся увага і фінанси перекинуться до України, до їх не буде чим годувати, тому грекам аж ніяк не вигідно було втарчати роль європейської терпіли, щоб й надалі продовжувати скиглити та викачувати багатомільярдні кошти з бюджету ЄС.

- Франція… Ця країна за своєю імперськістю є спорідненою із Росією. Будова Містралів, з наступним сумнівним продажем їх Єгипту, дружба Путіна і Саркозі, а також фінансова підтримки Ліпен, створили для Росії безпрограшний варіант: аби хто не прийшов до влади у Франції, з Росією ці люди мають грані стосунки. А отже Франція насправді\, незважаючи ні на які офіційні, потрібні, пусті та галасливі промови, ніколи не буде проти Росії.

- Німеччина …. Я був там влітку. Знаєте, там ще й досі у парках висять герби СРСР, там ще й досі шанують радянських солдат (помилково ототожнюючи їх лише з руськими) і вважають, що саме Москва звільнила Німеччину від фашизму, саме тому, вони з дитинства навчені поважати Росію як берегиню, колиску їхнього світлого капіталістичного майбуття. Коли я натрапив біля Рейхстагу на руського, який там стояв із прапором Росії і певними філософськими гаслами, я вже тоді збагнув, що німці навіть не здогадуються, як філігранно і чітко працюють росіяни, готуючи собі ґрунт для майбутнього захоплення системи управління в Німеччині. Згадаємо і фінансову складову: на момент початку агресії проти України торгівельний обіг складав понад 320 мільярдів євро. Тому Німеччині було, ЩО втрачати. Тому Штайнмаєр до останнього пробував переконати Порошенка, що росіян немає в Україні, що не слід застосовувати зброю, слід погодитися на федерацію, слід взагалі погодитися, щоб не досаджати Німеччині….

Тобто як у фільмі, так і на практиці, найбільшу підтримку гіпотетично могли надати лише дві країни: Велика Британія і США. Щоправда в житті для України з’явився ще один ситуаційний партнер — Польща.

Фільм

Головне питання у дійових осіб фільму після захоплення адміністративних будівель: чи можна вважати дану ситуацію такою та ідентифікувати її як таку, що повністю підлягає та відповідає статті 5 Статуту НАТО про колективну оборону. Іншими словами: герої фільму за столом у високих кабінетах на початку вирішували: чи є дана ситуація такою, щоб вважати її необхідною для застосуваня сил колективної оборони.

Цікавим є те, що у фільму наводиться чіткий та детальний аналіз подій в АР Крим України. І головне: лунає ключова фраза:

якщо Україна була б в НАТО, то всі ті зелені, голубі, ввічливі та інші чоловічки були б однозначно ідентифіковані як вороги та їхня присутність слугувала б підставою для застосування ст. 5 про колективну оборону.

Що в реальності:

Таким чином висновуємо: якщо б Україна, незважаючи ні на які застереження та прямі погрози Росії вступила до НАТО (події в 2008 році, коли ми стояли за крок до цього ще треба детально проаналізувати та зробити відповідні висновки з ухваленням відповідних рішень), то це унеможливило б реалізацію будь-якого сценарію гібридної війни, до якого ми виявилися просто нездатними для відбиття та неготовими передусім морально та ментально стріляти в ворогів — росіян. Адже військова група в Криму дозволяла не лише ефективно обороняти державу, а й досягти значних переваг при бойовому контакті з росіянами.

Фільм:

Дійові особи жваво обговорюють методи, які Росія застосувала для сепаратизму на території Латвії: починаючи від пропаганди, завершуючи загрозою застосування сил спеціальних операцій. Причому із застосуванням технологій GRP, Reach & Frequency інформація про те, що Українська частина території (Крим) і Латвія речі не однакові: Латвія — член НАТО, відповідно дії мають бути не такими як щодо України, повторюється 3-5 разів за короткий проміжок часі, лунаючи з вуст різних членів комісії, що зібралася за столом переговорів.

таким чином формується чіткий посил: Україна має бути членом НАТО, це дасть додаткові суттєві можливості у ефективній протидії Росії.

Всі застереження, ніби країни, що воюють не пртймають до Альянсу – маячня.Туреччина, Греція і Кіпр мають одне до одного територіальні суперечки і нічого їм не заважє бути членами одного блоку.

При аналізові подій, що відбулися на захопленій території Латвії в обіг вводяться такі поняття, як: детероризація, деескалація…

Характерним є використанням картинок з України:

•        побиття поліцейських місцевими проросійськими громадянами (тітушки в Україні);

•        проведення побитих та скривавлених поліцейських крізь оскаженілий натовп, коли кожен з натовпу намагався вдарити, плюнути чи просто фізично знищити співробітника правоохоронних органів (пригадуємо, як у нас майданівці тягли побитих беркутівців до сцени і волали, щоб їм відтяли руки, як ставили на коліна тих, хто присягав служити закону, як захоплювали місцеві районні відділи внутрішніх справ, СБУ, державні будівлі, а потім звинувачували їх у тому, що вони не йдуться захищати батьківщину проти сепаратизму, водночас як викрали депутата Горлівської ради, розрізали йому пуза, засипали туди сіль і втопили, як били 2 роки тому мирних демонстрантів в Донецьку).

Тобто картинка ідентична, кожен українець абсолютно зрозуміє, як і що відбувалося насправді в Україні: хто організовував ці мітинги в Криму, чому так швидко прапори Партії Регіонів перефарбували на прапори Росії тощо.

Мене задовольняє те, як детально і чітко було проведено в фільмі аналіз українських подій, все розкладено по полочкам. Жаль, тільки громадяни окупованих територій цього не побачать, оскільки й надалі будуть думати про хунту, бандерівців, єврогеїв та американську заразу…

•        не оминули деталі і тих картинок, коли сепаратисти використовували каміння, палили шини …

Причому, в фільмі робиться красива картинка, коли голова мятежників звертається до ЗМІ Росії і просить їх про допомогу російськомовному населенню. Причому Росія, як і з подіями в Україні, абсолютно відхиляє будь-які натяки на свою причетність до цього і взагалі присутність в Латвії. Більше того, робиться спроба зобразити все як звичайні порушення громадського порядку.

Оскільки Латвія — член НАТО, то всі ці інформаційні флуди, які не мають нічого спільного із дійсністю, були повністю проігноровані США і ухвалюється рішення про направлення контингенту сил швидкого реагування до Латвії.

Звичайно, що Росія у відповідь, проводить, немов планові, навчання своїх військ.

У цей час сепаратисти продовжують працювати зі ЗМІ:

•        зображують нелюдяність Ризької влади;

•        показують фейкові звірства ризьких правоохоронців та військових;

Що в реальності:

Пригадуєте, як уміло одні й ті ж жінки, влаштовували „концерти” про своїх немов забитих до смерті синів, як вони благали допомоги у Путіна. Згадуєте про розповсюдження міфу про те, що на Майдані їли дітей, що якщо прийдуть бандерівці, то всіх москалів поз’їдають. Потім були псевдокартинки з маршу рівності, яких в засобах дезінформації Росії назвали нацистами, неофашистами. Давайте пригадаємо, що напередодні майдану, починаючи з 2012 року активізувалися певні псевдонаукові конференції та семінари, на яких активно обговорювалася тема „неофашизму в Україні”, „неонацизму в Україні” . Причому в дану діяльність, для притягнення до неї більшої уваги була застосована ще одна концепція стратегічних комунікацій: утягнення ключових лідерів. Зокрема Л.Кравчук брав безпосередню участь у заходах різного рівня, щодо розповсюдження ідей про необхідність боротьби з неофашизмом та неонацизмом в Україні. Тобто факт існування вже стверджувався в самій постановці питання.

Таким чином, з роками, лише зараз розуміємо: вже тоді готувався живильний ґрунт для того, щоб визнавати будь-які антиурядові течії неофашистськими або неонацистськими з подальшою відповідною роботою з ними. А для російського глядача була сформована примітивна але просто картинка: там в Україні: неофашисти, бандерівці, хунта, заколот — все погано; тут, дома в Росії — все добре, стабільно, нехай і лайно, але своє, рідне. Щоб зараза не перекинулася, щоб захистити своїх співгромадян (громадян України, які свідомо стали громадянами саме України, а не Росії, яких ніхто до цього не змушував) ми, росіяни, маємо допомогти своїм.

Фільм:

У фільмі все чітко зображено, всі деталі роботи сепаратистів, роботи ЗМІ тощо. Фактично вимальований чіткий механізм проведення інформаційної операції як складової гібридної війни.

Далі, з метою більшої мотивації долучення Великої Британії до цього конфлікту, за сценарієм режисера відбувається захоплення машини з британськими інструкторами. Для полегшення сприйняття і взагалі красочності картинки усі сепаратисти розмовляють чистою російською мовою. Тобто артисти для цього фільму були узяті російськомовні. Це дуже сильний телевізійний прийом, оскільки діалектизми, пейоративна лексика, якою суттєвим чином насичена російська мова, створюють реальну картинку.

Потім затриманих демонструють усьому світу….

Потім затриманий читає усьому світу написаний заздалегідь терористами текст, говорячи про те, що він дуже шкодує за свої вчинки, що він так вчинив проти мирного литовського російськомовного населення… Базікало, базікало, базікало…

Що в реальності:

Пригадуєте, як через зраду керівника донецької Альфи було затримано наших трьох співробітників СБУ, яких потім всім показували і говорили, що карателі приїхали …

Пригадуєте, скільки в Youtube сепаратисти заливали відео із захопленими у полон українськими військовими, яких змушували говорити, що вони шкодують, що вони не знають заради чого вони воюють..

Відтак, фактично, інформаційна складова виступає могутнім елементом проведення будь-яких спец операцій.

Фільм

Далі постає потреба в посиленні градусу подій і автор сценарію робить хід конем: він демонструє збиття російськими військовими зі своєї території гелікоптера з військовими НАТО і латишами.

Відбувається ключовий діалог між особами, що зібралися в командному пункті:

-        з одного боку, всі розуміють, що нанесення удару-відповіді по російській військовій базі, звідки було збито гелікоптер НАТО, трактуватиметься Росією як напад на суверенну державу, і що Росія за такого випадку може застосувати весь арсенал своєї зброї, включаючи ядерну;

-        опоненти з іншого боку, відстоюють кардинально інший ключовий посил: якщо ми і надалі дозволятимемо руським безкарно робити все, що їм заманеться, то вони не скінчать агресію.

Лунає ключовий посил: Ми маємо відповісти, навіть, якщо це на території Росії.

Що в реальності:

На нашій пам’яті багато збитих гелікоптерів, в тому числі і з генералом Кульчицьким. Так само збитий літак МН17, історія і правда події про що, й донині лишаються втаємничими, оскільки Нідерланди не можуть визнати факту того, що літак із її пасажирами збили російсько-терористські війська.

Таким чинном, бачимо, що в фільмі, навіть і цей елемент було встановлено до сценарію, тобто всі ключові елементи фізичної дестабілізації.

Фільм:

У цей час для допомоги сепаратистам вирушає гуманітарний конвой.

Правда в Латвії, на відміну від України, у фільмі, завдання гуманітарного конвою були дещо звужені: лише постачання зброї сепаратистам, передача грошей, продуктів харчування.

Офіційна влада безпорадно заявляє, що цей конвой є порушенням латвійського законодавства, що він є протизаконним, він не проходив відповідні митні процедури, ніхто з міжнародних спостерігачів не мав доступу до нього… Але знищити його немає ані сил, ані політичного духу. Конвой в Латвії …

Що в реальності:

Гуманітарний  конвой — цікава назва була придумана для того, щоб лайно назвати цукеркою. Гуманітарний конвой — сучасний ефективний засіб ведення гібридної війни, за якого з використанням і підтримкою збройних сил, спеціальних операцій, під виглядом допомоги на території країни, всупереч її законодавству, потрапляє контрабанда продуктів, зброї та інше. Більше того, щоб не їхати пустими до дому, гуманітарний конвой в Україні повністю вивозив найбільш важливі підприємства: інфраструктура була знищена. Апаратуру, елементи інфраструктури, тобто фактично було здійснено не те що рейдерство, а звіряче пограбування, зґвалтування інфраструктури України.

Стріляти в Україні по конвою ніхто не наважився…

І навіть зараз, незважаючи на можливості, підтримку світового товариства, ми продовжуємо спостерігати, як Росія постачає и надалі насичує зброєю сепаратистські сили.

Фільм:

Звичайно. Наші головні герої, які представляють Раду Національної безпеки, управління комунікацій МЗС, Парламент, посол Британії в Росії, посол Британії  в Латвії  тощо розуміють непередбачуваність Росії та дій керівництва даної картини. Точиться запекла дискусія щодо реальних можливостей ведення глобальної війни: якщо віддати Латвію, то наступною буде Польща.

Цікавим є те, що в фільмі, нехай і не наскрізно, але продемонстрована обізнаність членів кабінету змістом нової Стратегії національної безпеки Росії, яку Путін затвердив 31 грудня (новорічне привітання для росіян !) 2015 року. Таким чином, відчуття реальності, при перегляді даного фільму, абсолютно не віртуальне, не штучне. Я дивився фільм. наче реальну історію, реальний прогноз, реальне попередження Росії: ми знаємо ваші плани, ми знаємо про вашу здатність нанести тактичні ядерні удари, ми готові дати відповідь, ми готові до підтримки наших союзників, ми не дамо Вам чинит безправ’я і й агресію надалі.

Натомість за столом розгортається дискусія: чому через країну в 2 мільйона (Латвія) ми маємо розпочинати глобальну війну? Адже життя УСЬОГо Альянсу є важливішим і ціннішим за життя одного члена Альянсу. Не є вартим розпочинати третю світову через Латвію.

Натомість опоненти  даних думок виголошують: мирні пропозиції знищують НАТО, через них вся концепція НАТО втрачає сенс і опиняється під загрозою.

Лунає ключова фраза: визнається помилка того, що допустили гуманітарний конвой.

Що в реальності:

Маємо відстоювати власні національні інтереси, маємо припинити постачання зброї терористам, хоч би як наш ворог його не називав: подарунки від Діда Мороза на новий рік; гуманітарний конвой, З миром у серці, з любов’ю до братів-українців тощо. На даному етапі історичного розвитку Росія — ворог України, все, що йде від ворога і спрямовано на знищення нашої держави, може зашкодити їй — має бути знищено, ліквідовано, помножено на нуль.

Фільм:

Ставиться ультиматум: за 72 години Росія має забрати свої війська і убратися з Латвії.

Росія показово приводить свої ядерні війська у стан повної бойової готовності..

В кімнаті з’ясовується дві ключові стратегії:

- credibility — правдоподібність того, що Росія застосує зброю, довіра тій інформації, що надходить з розвідувальних джерел щодо ядерної війни;

- capability — реальна здатність Росії застосувати ядерну зброю, включаючи прорахування наслідків для самої Росії.

Звичайно, що діалог в кімнаті постійно переривається консультаціями з іноземними партнерами по Альянсу. Почергово Італія, Іспанія, Греція відмовляються брати участь у війні проти Росії.

Німеччина, дотримуючись своєї минулої позиції, не бажає ескалації конфлікту, який може спричинити третю світову війну.

Демонстративно, чомусь жодного слова не згадується про Польщу і Туреччину, незважаючи на те, що дані країни володіють потужним потенціалом використання сил швидкого реагування.

Лишаються лише США.

Звучить ще одна ключа фраза: ми спостерігаємо фрагментацію НАТО.

Постає потреба у створенні дієздатної коаліції (workable coalition).

Що в реальності:

Коли почали відбуватися події в Криму, а згодом і в усіх східних та південних областях України, ми згадуємо той факт, що світове товариство значно розділилося в своїх оцінках. Скажу по-іншому: реальну оцінку дали лише США та Велика Британія. Німеччина до останнього прагнула дипломатичним шляхом вплинути на Росію не „робити дурниць” та не тривожити заспокійливий захід своїми видумками та „проделками”. Не вийшло. Росія, відчувши відсутність одностайності, почала діяти більш активно в Україні. Більше того, були зроблені відповідні геополітичні кроки щодо ескалації відносин з Туреччиною та частиною мусульманського світу через участь Росії у війні в Сирії.

Таким чином, бачимо: якщо вчасно не зупинити агресію, то агресія вже вийде з-під контролю і розповсюдиться у некерованих масштабах на інші території та простори.

Фільм:

Американські і британські військові починають бій з російсько-терористськими формуваннями.

Внаслідок проведеної операції демонструють тіла вбитих британських солдатів.

Далі Росія застосовує тактичну ядерну зброю проти кораблів британських військово-морських сил, котрі були спрямовані на забезпечення проведення спеціальної операції з відновлення територіальної цілісності держави-члена НАТО.

Застосування ядерної зброї проти держави-члена НАТО — фундаментальна помилка.

Визнається помилка відносин з Україною: в контексті з Україною використання Росією сили проти України не було правильно оцінено, але це правильно оцінено в контексті Латвії.

Далі йдуть перемовини між британцями та американцями щодо застосування ядерної зброї. Британці наполягають на тому, що НЕ потрібно застосовувати її у відповідь на російський удар. Американці ж, своєю чергою, відстоюють позицію, що, якщо не вдарити першими, то Росія похоронить весь світ у ядерному попелі.

Американці застосовують ядерну зброю проти Росії.

Кінцівка фільму риторична:

Головуючий у кімнаті анонсує: якщо Росія запустить своєї ядерні ракети. То у нас буде лише декілька хвилин на прийняття рішення про нанесення ударів у відповідь.

Чи ми будемо готові відповідати? Чи ми завдаватимемо удари у відповідь? Які інструкції ми маємо дати нашим командирам?

Коли відбувається голосування, то ЗА нанесення ударів голосує меншість, усього три присутні в кабінеті…

Резюме

Фільм цікавий, пізнавальний. На основі реальних подій, реальних, а не вигаданих складових гібридної війни чітко показана вся сутність і підступність даного типу війни. Це і формування народних республік, і застосування мас-медіа, і гуманітарні конвої, і утягнення ключових лідерів, і використання п’ятої колнни….

Показана слабкість держав, передусім слабкість через острах застосування ядерної сили Росією. Саме на цій слабкості і грає Росія. Якщо вона буде знати, що Європа і світ готові нанести  ядерні удари у відповідь, то її наглість у зухвалість будуть значно зменшені, адже шкода заподіяння неприйнятного ризику для Росії теж не є бажаною перспективою їхнього розвитку.

Констатується про фрагментацію держав всередині Альянсу.

Визнається помилковою політика щодо України ненадання своєчасно силової підтримки під час захоплення АР Крим, через що ескалація конфлікту набула непрогнозованих форм.

Обґрунтовується стримана військова підтримка України тим фактом, що Україна — не член НАТО.

Для України декілька важливих висновків:

1. Маємо боронити свій суверенітет, покладаючись на власні сили.

2. Незважаючи ні на які перепони, необхідно під будь-яким приводом стати членом НАТО.

3. Потрібно й надалі розробляти теоретично і практично втілювати концепцію протидії гібридним війнам.

4. Постає потреба у відпрацюванні такого елемента гібридної війни, як п’ята колонна: за умов України, знищення професійного ядра правоохоронної системи, повсякчасної дискредитації нової поліції, п’ятою колоною в Україні можуть стати злочинні елементи, організовані злочинні угруповання, котрі керуватимуться з Росії. У поєднанні з люмпенами і маргіналами тимчасово окупованих територій, а також ображених співробітників правоохоронних органів, окремих членів розформованих добровольчих батальйонів, вони становлять серйозну та суттєву загрозу національній безпеці у в внутрішній сфері.

5. Потребує свого розроблення система стратегічних комунікацій, як найбільш дієвий механізм формування та реалізації державної інформаційної політики в умовах сучасних інформаційних трансформацій та формуванні нових безпекових просторів.

Lipkan V. A.

The monograph is devoted to theoretical and legal problems of incorporation of information legislation of Ukraine. The work defines such definitions as information, information legislation, law regulation of information relations, systematization of information legislation, incorporation of information legislation. The state of the domestic normative and legal acts that regulate informational relations and international information legislation is analyzed.

Due to large number of aspects related to the increasing efficiency of information legislation of Ukraine, its integration to the standards of international law, in the monograph is considered in detail incorporation of constitutional provisions on legal informational relations in legislation, features of application incorporation in the systenatization of information legislation of Ukraine etc. Attention is focused on the question incorporation not only as at the stage of systematization of information legislation, but also as process, methodology, methods, ways, means of unification, integration and harmonization of its in the general system of legislation of Ukraine as an important part of national law.

The monograph is a logical continuation of the series «ORDO ORDINANS» of V. Lipkan`s scientific school and will be useful for graduate students, researchers, practitioners and for everyone who interested in the systematization of information legislation and state information policy.

Introduction

Building up of Ukraine as an independent state is carried out in the conditions of the global informational society formation. It causes the necessity of the monitoring of the legislation in the sphere of information and its bringing to correspondence with new social and economic, political and legal and information realities.

Nowadays in Ukraine appeared the need to rethink meaning of law in information sphere at the basis of appearance of new branch, interbranch institutions, complex and special branches of law under the influence of fast development of IT-economy – industrial manufacturing of different information technologies and services, which are given by its use, as the basis of innovative grow of social needs. Development and mass introduction in social relations of new information, telecommunication technologies under the influence of new achievements in the sphere of electronic, informatics and other technical sciences have led to separation of information law as a branch in the structure of the system of law.

At the stage of establishment of information law as a branch of public law in accordance with the paradigm fragmentary approach to legal regulation of social relations relating to information it was formed considerable amount of normative and legal acts (above 4000). Now the need in their coordination is felt, so unsystematic character of laws adoption in the information sphere caused many contradictions. Also it should be noted, that still remains distinct tendency of regulations domination above laws in information space of a state that causes conditions for abuse of separate provisions of normative acts by some representatives of power and business, interpretation at their discretion, which led to breach of information rights and freedoms of a person, society and state. Also is watching a strict tendency when provisions of norms of some laws contradict others that create the threat to legal safety of a person in information sphere.

Problem of information legal relations become more actual in the conditions of future development of information society in Ukraine. The problem of incorporation of information legislation of Ukraine is one of its aspects.

Fixation in some normative and legal acts of the need of systematization of information legislation of Ukraine becomes an important acquisition in the direction. However this important direction of law-making activity hasn’t found its realization in the practice because of some objective and subjective reasons. Among objective reasons we defined too short period of the mass introduction of electronic and calculating means, computer information technologies in social information relations. Under this influence their public and legal regulation was formed situational. Abovementioned caused the need of new structuring, first of all of laws, their incorporation at the theoretical level. Among subjective reasons should be noted sufficiently narrow circle both domestic scientific schools and separate scientists, who subjectively researches different aspects of system work – systematization of the information legislation.

І.V. Aristova, V.U. Baskakov, G.V. Vynogradova, V.І. Gurkovskyy, M.І. Dimchoglo, P.B. Jevgrafova, V.A. Zaliznyak, О.О. Zolotar, G.M. Krasnostup, R.А. Kalyujnyy, L.І. Kapinus, Т.А. Kostecka, О.V. Kochanovska, V.А. Lipkan, J.E. Maksymenko, P.E. Matvijenko, А.І. Marushchak, А.М. Novyckyy, І. М.Sopilko, V.U. Stepanov, К.G. Tatarnykova, V.S. Cymbalyuk, М.Y. Shvec, О.V. Shepeta and some others belong to those who came close in their scientific works to systematization of the information legislation of Ukraine.

Requirement of widen use of works of scientists of philosophy of law, theory of state and law, constitutional, administrative, civil, commercial and other branches of law appears in connection with growing of amount of normative and legal acts concerning information and necessity of their systematization. It should be noted that some scientific aspects, theoretical provisions of incorporation as a kind of systematization of legislation are reflected in works of V.B. Averyanov, J.О. Gida, І. P. Golosnichenko, P.B. Evgrafov, V.V. Kopeychikow, B.М. Lazarev, V.Y. Matcyuk, N.М. Onyshchenko, V.F. Opryshko, V.P. Portnova, P.М. Rabinovich, V.І. Remvyov, S. G. Stecenko, О. P. Polinec, А.О. Selivanov, А.І. Syrota, О.D. Tychomyrov, О.V. Tyurina, R. Y. Khalfina, V.V. Tsvetkov and others.

Despite of numerous scientific research, which are dedicated to different aspects of the systematization of information legislation of Ukraine, complex, system research of its incorporation as an important stage of future institutional structuring with next formalization at the level of codification remains out of scientific circulation at monographic level.

Absence of system, methodological understanding and scientific processing of defined issues in domestic legal science causes actual scientific work – study of incorporation as a kind of systematization of information legislation.

Aim of work is to work out and offer scientifically grounded offers concerning incorporation as a kind of systematization of information legislation to increase its effectiveness at the basis of achievements of legal science, generalizing laws enforcement, analysis both national and foreign information legislation.

Solving of next tasks helps to achieve the aim:

–                    to characterize theoretical basis of incorporation of information legislation by analysis of its scientific elaboration;

–          to form general methodological provisions of incorporation as a structural element of systematization of information legislation of Ukraine;

–          to give the author’s vision of notions and kinds of incorporation on information legislation;

–          to define conceptual approaches to performance of incorporation on information legislation of Ukraine;

–          to define structural elements of the structure of legal regulation of information relations in Ukraine;

–          to ground the necessity of performance of incorporation of international information law as a precondition of harmonization the legislation of Ukraine with it;

–          to characterize processes of performance of the incorporation of information legislation in separate states;

–          to give offers concerning improvement of legal regulation on information relations in Ukraine;

–          to ground the necessity of incorporation as a stage that precede codification of information legislation of Ukraine;

–       to ground structure of Code of Ukraine on information at the basis of studies of incorporation of information legislation.

Information relations and their legal regulation is the object of the research.

Incorporation of information legislation of Ukraine is the subject of research.

Methodological basis of research consist of unity of general, branch and special scientific methods, which in complex give an opportunity to solve fixed tasks and achieve the aim of research.

System approach, that gives an opportunity to ground interconnection and interdependence of social and technical and social and technological processes and phenomena as the elements of complex system of society, was base methodological foundation.

Genesis of scientific views, which are dedicated to separate aspects of raised topic, development of international standards of the regulation of information relations was researched by use of dialectic and historic approaches.

Role and place of information legislation in the legal system of Ukraine, its meaning for society and its features were defined with the help of formal and logical and social methods, which were also used.

Statistic and comparative and legal methods were used for defining of international and legal basis of regulation of social information relations and regulation of information relation in separate countries.

With the help of logic and semantic method and method of ascent from the abstract to the concrete the conceptual apparatus was deepen, notions, general and separate features of information legislation were defined.

Method of comparative and legal analysis was in the basis of analysis and comparison of national and foreign information legislation that give an opportunity to highlight domestic experience of legal regulation of information relations in Ukraine.

With the help of formal and legal methods norms of domestic and foreign normative and legal acts, which regulate information relations were studied, content and meaning of used in it notions were defined; conclusions and offers concerning their changing and addition were grounded.

Structural and functional method promoted analysis of different drafts of incorporation of information legislation of Ukraine, finding of disadvantages of their structural elements, planning of the directions of improvement of institutional structure of the draft of domestic codified act of information legislation.

With the help of expert assessments positions of specialists on information issues concerning effectiveness on the normative and legal regulation of information sphere were found, and statistic method of sorting of laws of Ukraine, where information is the object of relations give an opportunity to structurize and generalize.

Prognostic analysis gives an opportunity to foreseen tendencies of development of information legislation.

Conclusions

Summing up, we note that in a monographic study is provided new solution of the scientific task – to clarify problems of incorporation of information legislation of Ukraine in order to improve its efficiency.

1. The theoretical foundations of the incorporation of information legislation by analyzing of scientific elaboration of this problem were characterized. The analysis of theoretical positions regarding the incorporation of information legislation showed that in the science of information law this problem was not investigated objectively, systematically and separated on monographic level before. Scientific development of problem concerning the incorporation of information legislation was carried out fragmentary in compound of its systematization and was focused mainly on the formulation of the theoretical base of research of unity of legal regulation of social relations concerning information and presentation of materials for the study of the discipline “Information Law”, as well as other similar disciplines.
2. General methodological provisions of the incorporation as a constituent element of the systematization of information legislation of Ukraine were formed. Shaping the methodological principles of research of systematization of information legislation Ukraine at the present stage of its fragmented, situational creation, in a large set of certain special laws, their incorporation is the first and obligatory scientific and practical stage that provides not only consolidation but also the codification of the laws as a separate legal act – Code. In the theory of information law there are different conceptual approaches to the incorporation of information legislation of Ukraine, which are based on the provisions of the general theory of law. Different researchers give different structure of the legal regulation of information relations in Ukraine. The lack of consensus among Ukrainian researchers on incorporation of information legislation of Ukraine does not allow defining practically a single coherent concept of drafting a codified act on the legal regulation of social information relations.
3. The author’s vision of the concept and types of incorporation of information legislation was given. Incorporation of information law (incorporation of information legislation) – is a purposeful activity of the competent authorities or individuals that is aimed at external regulation of normative material in accordance with certain criteria without changing of its content of the information sector. Incorporation of legislation can be carried out by next criteria: 1) by legal significance (depending on the validity (collections and miscellanies): official – provides approval of collections of incorporated regulations by the competent authority, and also is performed in the name and on behalf of or with the consent of the legal body that approves or otherwise officially endorses prepared miscellanies; unofficial – doesn’t have binding character, is performed by research institutions, educational institutions and other subjects of legal activity for easy use of standard materials (exterior finishing of legislation, that is carried out by individuals or organizations (educational institutions, agencies, academics and practitioners) without special powers of law-making bodies), semi-formal incorporation – is a publication of collections and miscellanies of laws on behalf of law-making authority (authorities ) by a specifically authorized body (e.g. the Ministry of Justice), besides that the law-making body formally doesn’t approve and disapprove such miscellanies, and text placed in it will not get an official character; 2) the method of ordering: chronological – is carried out in confident succession on the basis of the regulations publication; subject – normative acts are gathered on the basis of homogeneity of social relations which constitute separate subject of legal regulation; 3) by volume: general, branch, interbranch, special; 4) for subjects of performance: law-making subjects, specially represented subject, other subjects on their initiative; 5)for duration: periodic (continual) – the incorporation is carried out continuously, weekly publication of regulations collections on a specific topics or from the specific law-making subjects is its result; temporary – the incorporation of regulations for a defined period of time; 6) depending on which part of the act is the subject to systematize: incorporation of full texts of regulations; incorporation of extracts (articles, paragraphs) of regulations; comprehensive, that covers union of full acts and their separate parts; definitive incorporation; 7) by the method of regulations finishing: simple (is done when non-normative and formally repealed provisions, temporary rules validity of which expired , signatures of authorized officers, etc. are eliminated from the acts in the process of their collections); complex (is done when on a level with abovementioned actions formally not abolished, but in fact regulatory requirements which have lost the power are also removed from miscellanies, the unification of the terminological apparatus of different acts with appropriate amendments, that refers to the incorporation with elements of law-making, is done); 8) by the scope of normative material that is combined in collections: all-national, regional, local etc.; 9) depending on the type of legal acts that are incorporated: regulations, law enforcement acts; interpretational acts (regulations- interpretation) and others. There are also other types of incorporation, which are carried out by the following criteria: alphabetical order, a branch of law, subject of regulation adoption, topic of a scientific research, the scope of activity etc.
4. Conceptual approaches to the performance of the incorporation of information legislation of Ukraine were defined. Incorporation of the legislation of Ukraine regarding the information can be made by institutional features, which are reflected in the norms of the Constitution of Ukraine as legal matrix: where the term “information” and similar terms (“news”, “communications”, “data”) are used, or information is a constituent of categories (for example, information security, environmental information, etc.).

But other legislative acts, in which information is the object of relations, can be not taken into account. It can be also performed by the features of a special law such as the Law of Ukraine “On Information” that is systematizes the branch of legislation.

Thus such incorporation should take into account defined in the Law rules of legally consolidation content where are reference s to other legislative acts, where information is the subject of legal relations in different legal status (e.g. , secret, state secret, etc.), or inversely: the definitions of the laws where is the reference at the Law of Ukraine “On Information”. But in such incorporation laws, where there is no reference at the Law of Ukraine “On Information” may also be taken into account. The most complete incorporation of information legislation on information can be regarded its performance with taking into account the comprehensive approach, the methodological position of which are elaborated in the theory of information law on structured institutions of the law.

1. The condition of the legal regulation of information relations in Ukraine was outlined, in particular it was stated that information legislation of Ukraine has a very large of branching at the level of specific laws. In addition, the information legislation of Ukraine inherent constant intensive amendments, which reflects the fragmentation of development of information law as a science and practice of social relations. On the one hand, this trend is positive, as it reflects changes in the informational relations under the impact of new information technologies which are based on computer technology, on the other – excessive dynamic of changes and additions to legislation complicates its realization.
2. The necessity of incorporation of international informational law as a prerequisite for harmonization of information legislation of Ukraine with it. The incorporation of international information legislation is very important for the incorporation of information legislation of Ukraine as part of its systematization. It is a scientific prerequisite for the harmonization of information legislation of Ukraine with it. International information legislation has a significant impact on the development of national information legislations and is determined by growing interdependence. Mainly the national information legislation of states correlates with the overall global trends of development of international legal norms as standards in the field of information relations. In many countries special programs of building up of information infrastructure are aimed at a single information space and creation of a unified legislative base, however taking into account the potential, features of the particular state. National information legislation of many countries is determined by branching, which requires its systematization, especially at the level of incorporation. Ukraine as an independent member of international relations should take into account international and legislative trends of institutionalization of information legal relations in separate countries and in the context to witness the positive experience of other countries concerning establishment of legal standards in the field of information society in its legal system.
3. The process of performance of the incorporation of information legislation in some countries was characterized. Important role in the incorporation of information legislation of Ukraine has the incorporation of information legislation in some countries. According to research, this issue is not studied thoroughly among foreign researchers of information law in the context of comparative studies: a comparison with information legislation of their countries and of information legislation in other countries. Abovementioned is caused by the fact that in different countries scientific consensus on the structuring of social relations which are associated with information in relatively isolated areas – information law and information legislation is absent. In fact, the concept of the existence of information law as relatively autonomous, complex branch of ​​law is supported by the majority of scholars of legal relations on information only in Ukraine and Russia. In fact, Ukrainian and Russian researchers are guides of systemic, comprehensive legal regulation of social relations on information at the basis of the concept of European continental law and its codification on national level in the form of code. Definition of conceptual approaches to improvement of information legislation in some countries led to make the conclusion that its consolidation and codification largely depends on the completeness of its incorporation by subject features of types of information activities with taking into account structuring of legal relations by subject-object features: rights of person, citizen’s right, society’s rights, state’s rights and international information exchange.
4. The proposals on improving the legal regulation of information relations in Ukraine were offered. Shaping the methodological provisions of research of systematization of information legislation Ukraine at the present stage of its fragmented, situational creation, in a large set of certain special laws, their incorporation is the first and obligatory scientific and practical stage that provides not only consolidation but the codification of the legislation at the level of separate legal act – Code. It was stated that the improvement of legal regulation of information relations in Ukraine is possible through the codification of national information legislation that will transform the legislation from a totality into the system.
5. The necessity of incorporation as a stage that precedes the codification of information legislation of Ukraine was grounded. It is reasonable to consider it in the light of its consistency in order to achieve greater availability and proper implementation of regulations of the modern state of information legislation. Now it is necessary actively pursue technical processing of legislation, to eliminate the existing contradictions and duplication in order to ensure its stability and effective implementation of regulatory requirements. In other words, objective conditions for the extensive use of this form of systematization, as incorporation, which does not change the content of the regulations, and is limited only by external processing of normative material are formed. Incorporation of legislation provides comfort of normative legal acts use, promotes elimination of gaps and contradictions, let to eliminate unwarranted references at the presence or absence of certain legal requirements. Taking into account the legal nature of incorporation, its features and differences from other forms of systematization (consolidation and codification) it is observed that the quality incorporation can be as a basis for making a decision on the feasibility of using of other forms of the legislation ordering at the next stages of systematization. Incorporation promotes the most efficient use of methods and techniques of legislative techniques in the preparation of the codes text, avoids usage in the future text of norms of temporary or operational character, with most likely to consider all possible references to other articles and legal acts.
6. The structure of the Code of Ukraine on information at the basis of studies of incorporation of information legislation was grounded. Some conceptual principles of the Code of Ukraine on information creation were proved: 1) The structure of codified legislative act on the information shall consist of a preamble, general, peculiar and special parts, as well as separate – the technical content of the part – the final and transitional provisions. Close to it, preamble and final and transitional provisions are not defined in the title as parts or chapters. The preamble should disclose the total, primary leading purpose of information legislation as a base. Leading tasks as applied goals should be structured in a separate article of the General part. It should be the first article of the Code. 2) The General part shall contain, in addition to the above, the conceptual bases, which reveal features of information legislation in relation to other branches of law and are inherent to all its institutions, that is, for the vast number of rules of the peculiar and the special part of the Code. 3) Concerning the peculiar part, as a consolidated view, that has the elements of doctrinal provisions, it shall specify and detail the general provisions in accordance with the basic institutions of information legislation of Ukraine by subjective feature of rights and obligations of main participants in information relations which are developed in the special part with taking into account the specificity of implementation of kinds, directions of activity on information. Determination of the provisions by subject feature in the peculiar part let avoid duplication of similar provisions in the articles of the special part. 4) Concerning the special part, it should be structured by object basis: types or directions of information activity. Social relations which arise in connection with the collection, storage, use and dissemination of information, taking into account the technological component of their manifestation shall be the object of the codification in the Special part. Chapters of the Special parts are formed at the base of the isolation of the major branches in the theory of information law. 5) Concerning structuring of the final and transitional provisions, they obligatory should indicate, among other attribute provisions, legislative acts which will lose the validity in connection with the Code entry into force. Thus, in our view, the Law of Ukraine “On Information” should be at the first place, then the others (their provisions should be fully integrated into the structure of the Code). 6) Structurally the Code of Ukraine on information should consist of the Preamble, the General, the Peculiar and the Special parts and the final and the transitional provisions. A review of just some issues concerning ground of the structure, not paragraph-by-paragraph contents of the draft of the Code of Ukraine on information at the basis of studies of incorporation of information legislation. Offering our understanding of the structure of the Code draft, we join the position of those domestic scientists, who think that it should have the Preamble, the General, and the Peculiar, the Special parts and the final and the transitional provisions. So the Peculiar part defines the development of the provisions of the General part by subject and object feature – the basic rights and duties of participants of information relations: a person, a citizen; a society (including different citizens unions, private legal entities), a state (the implementation of insurances by its appropriate authorities), a variety of international unions and other subjects of international law. The Special part develops the provisions of the General and the Peculiar part, the relationship are structured by object feature – the types and directions of information activities. At the same time is defined the possibility to avoid duplication of separate provisions with normative content on the rights and responsibilities associated with the implementation of the interests and needs of a person, a citizen, society and the state, international community while regulation separate types or directions of activity related to information. Thus, the structure of the Code of Ukraine on information consists of:

The General part is composed from six chapters, which are divided into chapters.

The first section – Guidelines. It has to have an article that discloses the contents of the basic concepts. However, it should not include and explain terms which are objects and subjects of information relations. It will be appropriate to mention in this article the concepts which are used in the text of the Code because their definitions are contained in other legislative acts (codes, laws). Thus, hyperlinks of information legislation with other related branches of law will be implemented.

The second section – Basis of information legislation – should be devoted to the legal definition of the structure of information legislation, the Code places in information legislation, structure, tasks and principles of information legislation, the sphere of its force.

The third section – Objects of information relationships – defines specificity and multidimensional of the information relations objects (information, information resources, information security, information relations, document, information infrastructure, information technologies, information and communication technology, access to information, mode of access to information, information with limited access, confidential information, state secret, bank secret, personal data, personal information (information about person), the general principles of the right on information , etc.) and consists of several subsections:

3.1. Spheres and kinds of information;

3.2. Sources of information;

3.3. Legal regime of information;

3.4. Content of the social information relations that further is divided into chapters:

3.4.1. Creation of information;

3.4.2. Spreading of information;

3.4.3. Storage of information;

3.4.4. Destroying of information.

3.5. Law of intellectual property. This subsection can be conditionally divided into the following chapters: Copyright and Related Rights, Right of Intellectual Property on software, Right of Intellectual Property on integrated circuits (topographies of integrated circuits), Right of Intellectual Property on trademarks for goods and services etc.

The fourth section – Liability for breach of information legislation of Ukraine – will consist of some articles: general principles of liability for breach of information legislation, exemption from liability for breach of information legislation, resolving of disputes and conflicts which arise in the sphere of information, monitoring and supervision for compliance of performance of norms of information legislation.

The fifth chapter – Subjects of information relations – will determine the general content of the participants of the information relations with the consolidation with other legislation.

The Peculiar part – will have sections, which develop detailed provisions of the fifth section, the General part with reference to the specific rights and obligations:

Chapter 6. Rights and obligations of a person and a citizen in the information sphere;

Section 7. Rights of the society in the information field. Information Society – composes from three subsections:

7.1 Public interests and needs in the information sector;

7.2 Rights and obligations of private legal entities in the information sphere;

7.3 Rights and obligations of citizens’ unions in the information space of society.

Chapter 8. Rights and obligations of the state – also includes subsections:

8.1 Government policy in the information sphere;

8.2 The powers of public authorities in the information sphere;

8.3 The powers of local governments in the information sector.

8.4 Government guarantees of implementation of information rights of a person and a citizen, society.

Chapter 9. International cooperation in the information sphere. It will focus on international legal principles of Ukraine’s cooperation with other countries and international organizations in the information sphere and will be divided into several divisions:

9.1 International information activity;

9.2 Legal and organizational framework for cooperation with other countries in the information sphere;

9.3 Interaction of Ukraine with international organizations in the information sphere.

Special Part of the Code is correlated with the main branches of special information legislation of Ukraine, where the directions and types of information activity are defined. It consists of several sections:

Chapter 10. Media. This section is structured into the following subdivisions:

10.1 Printed mass media (newspapers);

10.2 The legal principles of operation of television and radio broadcasting;

10.3 Activity of news agencies;

10.4 Internet as a mean of mass media and communications;

Chapter 11. Telecommunications, connection;

Chapter 12. Libraries and library activity;

Chapter 13. Archives and archival activity;

Chapter 14. Advertising and promotional activity;

Chapter 15. Telemedicine;

Chapter 16. E-commerce;

Chapter 17. Distance Learning;

Chapter 18. Cinematography;

Chapter 19. Information Security. It is proposed to structurize in this section provisions concerning main basis of the information security, national interests in the information sphere, threats to information security of Ukraine, the system of the information security of Ukraine, the directions of the state policy in the field of information security of Ukraine;

Final and transitional provisions.

BRIEF CONTENTS

CONTENTS

BRIEF CONTENTS

CONTENTS INTRODUCTION

INTRODUCTION

ACRONYMS

FOREWORD

PART 1 DEVELOPMENT LEVEL OF SCIENTIFIC ISSUES AND RESEARCH METHODOLOGY

Chapter 1.1 References on research

Chapter 1.2 Methodological framework studies on incorporation of information legislation of Ukraine

Chapter 1.3 Concepts and categories of research

1.4. Types of Incorporation

PART 2 LEGAL BACKGROUND incorporation of information legislation of UKRAINE

Chapter 2.1 Stages of the formation of information legislation Ukraine

Chapter 2.2 Current status of information law in Ukraine

Chapter 2.3 Incorporation of information legislation of Ukraine

Chapter 2.4 Incorporation main areas of information legislation of Ukraine

PART 3 CONCEPTUAL APPROACHES TO INTERNATIONAL incorporation of information legislation

Chapter 3.1 Incorporation of International Information legislation as a prerequisite harmonization with him information legislation of Ukraine

Chapter 3.2 Incorporation of information legislation in some countries

PART 4 IMPROVING INFORMATION LAW of UKRAINE

Chapter 4.1 Incorporation as a stage of codification of information legislation of Ukraine

Chapter 4.2 Project Structure of CODE OF UKRAINE ON INFORMATION in the context of research incorporation of information legislation

CONCLUSIONS

THESAURUS

USED LITERATURE

SELECT BIBLIOGRAPHY

INDEX

NAME INDEX

GRATITUDE

CONTENTS

CONTENTS

BRIEF CONTENTS

CONTENTS INTRODUCTION

INTRODUCTION

ACRONYMS

FOREWORD

PART 1 DEVELOPMENT LEVEL OF SCIENTIFIC ISSUES AND RESEARCH METHODOLOGY

Chapter 1.1 References on research

1.1.1 Historical aspects of incorporation activities

1.1.2 General theoretical work

1.1.3 Work on Information Law

1.1.4 The works devoted to the analysis of various aspects of Information Security

Chapter 1.2 Methodological framework studies on incorporation of information legislation of Ukraine

Chapter 1.3 Concepts and categories of research

1.3.1 The concept of “information”

1.3.2 The concept of “information law”

1.3.3 The concept of “systematization of law”

1.3.4 The concept of “systematization of information law”

1.3.5 The concept of ” incorporation”

1.3.6 Value concepts of ” incorporation”, “consolidation”, “codification”

1.4. Types of Incorporation

PART 2 LEGAL BACKGROUND incorporation of information legislation of UKRAINE

Chapter 2.1 Stages of the formation of information legislation Ukraine

Chapter 2.2 Current status of information law in Ukraine

Chapter 2.3 Incorporation of information legislation of Ukraine

2.3.1 Criteria for the incorporation of information legislation of Ukraine

2.3.2 Stages of the incorporation of information legislation of Ukraine

2.3.3 Methods of incorporation of information legislation of Ukraine

Chapter 2.4 Incorporation main areas of information legislation of Ukraine

2.4.1 Incorporation of legislation on information society development

2.4.2 Incorporation of legislation on access to information

2.4.3 Incorporation of legislation on the media

2.4.4 Incorporation of legislation on telecommunications

2.4.5 Incorporation of legislation in education

2.4.6 Incorporation of information legislation in the field of Information Security

PART 3 CONCEPTUAL APPROACHES TO INTERNATIONAL incorporation of information legislation

Chapter 3.1 Incorporation of International Information legislation as a prerequisite harmonization with him information legislation of Ukraine

Chapter 3.2 Incorporation of information legislation in some countries

PART 4 IMPROVING INFORMATION LAW of UKRAINE

Chapter 4.1 Incorporation as a stage of codification of information legislation of Ukraine

Chapter 4.2 Project Structure of CODE OF UKRAINE ON INFORMATION in the context of research incorporation of information legislation

4.2.1 Project Information Code developed by the State Committee for Information Policy, Television and Radio Broadcasting of Ukraine

4.2.2 The concept of reforming legislation of Ukraine in the field of public relations information : principles of creation of the Information Code of Ukraine

4.2.3 Draft Code of Ukraine on information M. and V. Shvets

4.2.4 Project Information Code of Ukraine VS Tsimbalyuk

4.2.5 Project Information Code of Ukraine Lipkan VA and VA Zaliznyaka

4.2.6 Project Information Code of Ukraine , GM Krasnostup

4.2.7 Project Information Code of Ukraine Viktor Lipkan and KP Cherepovskiy

CONCLUSIONS

THESAURUS

USED LITERATURE

SELECT BIBLIOGRAPHY

V. Lipkan’s scientific school reasearches on informational subjects

Systematization of legislation

Development, evolution, modernisation and reforming of legislation

Codification of legislation

Incorporation & Consolidation of Legislation..

Unification & Harmonization of legislation

INDEX

NAME INDEX

GRATITUDE