Діордіца Ігор Володимирович,

кандидат юридичних наук, доцент

доцент кафедри кримінального права і процесу

Національного авіаційного університет

Останнім часом дедалі частіше як в офіційних наукових доповідях різного рівня, так і в нормативно-правових актах більшає лексем із компонентом кібер-. Почасти дані терміни не мають свого законодавчого та навіть словникового визначення, що суттєво ускладнює як їхню операціоналізації в наукових дослідженнях і формування несуперечливої системи знань щодо кібербезпекової політики, так і щодо правозастосовної діяльності.

У даному контексті Кочан І. аргументовано звертає увагу на той факт, що погляд на це слово в наукових колах неоднозначний. Одні вчені вважають його терміном, інші — арготизмом, ще інші — архаїзмом. Також слово кібер- має і міжмовний омонім у татарській мові зі значенням зверхність [1].

Об’єктивно зауважується на ту обставину, що й навіть і зараз не всі сучасні словники фіксують слова з цим компонентом [2].

Корисною для мого дослідження із застосуванням методу екстраполяції та гіперзв’язку виступає проведена авторкою класифікація на певні групи вживання слів із цим компонентом, яка в моїй інтерпретації може бути подана  наступним чином:

1)                безпекові поняття — кібербезпека, кібербезпекова політика, кібератака, кібербитва, кібервійна, кіберармія, кібернавчання, кбірекомандування, кібервійськ, кіберармія, мілітаризація кіберпростору, кібернапад, кіберзброя, кіберзагрози, кіберінциденти;

2)                абстрактні поняття — кіберактивізм, кібергероїзм, кіберненависть, кібербезпека, кіберсексуальність, кіберреальність, кіборг, кіборгізація;

3)                поняття культури: кіберарена, кіберготи, кіберпанк, кіберпоезія, кіберпроза, кібертечі, кіберстиль, кібертекст, кіберсеріал;

4)                поняття спорту: кіберспорт, кіберспринт, кіберфутбол, кіберхокей, кіберчемпіонат;

5)                кримінально-праввоі поняття: кібербуллінг, кіберзакон, кібермафія, кіберполіція, кібертерторизм, кібершпигунство, кібершпіонаж, кіберзлочинність, кіберхакери, кіберафера;

6)                комп’ютерні програми — кіберняня, кіберстрахування;

7)                поняття медицини — кіберклініка, кіберніж, кіберокуляри, кіберпротези;

8)                соматичні поняття — кібервухо, кіберкінцівки, кіберноги, кіберрука;

9)                іграшки та мультиплікаційні герої, створені за допомогою комп’ютерних технологій — кібержаба, кіберптах, кіберкролик, кібермотоцикл;

10)           поняття освіти — кіберосвіта, кіберуніверситет, кібершкола;

11)           елементи одягу — кібервзуття, кіберрукавички;

12)           частини механізмів, машин — кібершина;

13)           релігійні поняття — кіберрелігія, кіберцерква;

14)           назви установ і організацій — кібербанк, кіберкафе, кібермузей, кіберавтошкола, кіберуніверситет;

15)           позначення ролі людей в кіберпросторі — кіберполіцейський, кіберантрополог, кіберлюдина, кібертерорист, кіберсвотер, кіберсолдат, кібернелегал, кіберхакер, кібердетектив, кібершахрай, кібергеній.

Таким чином, формування основних терміносистем віддзеркалює стрімкий розвиток адекватних компонентів кіберпростору і відносин, що в ньому, зароджуються, формуються і розвиваються. Причому, якщо бути об’єктивним, то не всі сфери розвитку кіберпростору охоплені даними поняттями. Більше того, кіберглобалізація процесів сучасного життя, судячи з наведених термінів більшою мірою стосується розвитку безпекового і кримінально-правового компонента, а  не додаткових можливостей людини щодо реалізації власних інтересів, цінностей.

Саме тому, можу підтримати думку Кочан І. стосовно того, що термін, виступаючи спеціальною мовною одиницею має чітко співвідноситись з поняттям, яке позначає, мати чітку дефініцію, адже стосовно словотворів із компонентом кібер-, маємо певну розмитість у трактуванні тих чи інших понять [1, с. 283].

Ще один бік, на який хотілося б звернути увагу: довільне використання і трактування значної кількості нікому не відомих, а головне законодавчо не визначених термінів, їхнє застосування, як у наукових доповідях, у тому числі щорічному зверненні президента України, так і у нормативно-правових актах:

—                           контентна безпека, культура безпекового поводження в кіберпросторі, кіберзагроза, кіберпростір, кібербезпека, кіберзахист, кібероборона, кіберзлочинність, кібершпигунство, кібертероризм, кібератака, кіберінциденти, кібернавчання — Стратегія кібербезпеки України;

—                           комп’ютерна злочинність, комп’ютерний тероризм — Закон України „Про основи національної безпеки України”;

—                           технологічний тероризм —  Закон України „Про боротьбу з тероризмом”;

—                           інформаційний суверенітет, гібридна війна — Доктрина інформаційної безпеки України (2017 р.)

Отже в цілому можу констатувати, що в українському лексиконі швидко з’явилася значна кількість слів із компонентом кібер. Якщо на першому етапі вони були презентовані у вигляді іменників-юкстапозитів, то зараз чіткий тренд спостерігається у формуванні композитів.

Компонент кібер- визначає належність описуваного відповідним терміном явища до кіберпростору — цифрове інформаційне середовище, утворене організованою сукупністю взаємопоєднаних за єдиними принципами, алгоритмами та правилами інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем.

Однак кожен термін належить до відповідної терміносистеми чи номенклатури. Зокрема важливим завданням для правозастосовної практики є розроблення проекту відповідного Стандарту кібербезпеки, в якому мають бути визначені поняття згідно зі структурацією кіберпростору.

Мобільність словотворення має відповідати швидкоплинності розвитку інформаційної цивілізації, тому правильне розуміння даних процесів, застосування відповідного і адекватного методологічного інструментарію слугуватиме формуванню і розробленню ефективної державної кібербезпекової політики.

Література:

1. 1.           Кочан І. Слова з компонентом кібер- у сучасній українській мові / Ірина Кочан // Вісник Львівського університету. Серія філологічна, 2016. — Вип.. 63. — С. 277-285.
2. 2.           Стратегічні комунікації : [словник] / Т. В. Попова, В. А. Ліпкан ; за заг. ред. В. А. Ліпкана. — К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2016. — 416 с.