радник президента зі стратегічних комунікацій ГОСЛ

кандидат юридичних наук

Стаття присвячена дослідженню поняття та сутності стратегічних комунікацій. Встановлено, що на доктринальному рівні дослідження стратегічної комунікації відсутні. Підкреслено, що головна та ключова засада комунікацій: гарантування реалізації національних інтересів. Перераховано компоненти системи стратегічних комунікацій. Запропоновано власне визначення стратегічних комунікацій. Виокремлено окремі блоки завдань, які необхідно враховувати при підготовці до процесу стратегічної комунікації.

Ключові слова: комунікація, стратегічна комунікація, суб’єкти стратегічної комунікації, інформаційне суспільство, воєнна доктрина, інформаційні операції, інформаційна безпека, медіапростір.

Статья посвящена исследованию понятия и сущности стратегических коммуникаций. Установлено, что на доктринальном уровне исследования стратегической коммуникации отсутствуют. Подчеркнуто, что главная и ключевая основа коммуникаций: гарантирование реализации национальных интересов. Перечислено компоненты системы стратегических коммуникаций. Предложено собственное определение стратегических коммуникаций. Выделены отдельные блоки задач, которые необходимо учитывать при подготовке к процессу стратегического коммуникации.

Ключевые слова: коммуникация, стратегическая коммуникация, субъекты стратегической коммуникации, информационное общество, военная доктрина, информационные операции, информационная безопасность, медиапространство.

Kushnir O. V. Concept and essence of strategic communication in modern ukrainian state building.

The article is devoted to research of the concept and essence of strategic communications. It is established, that there are no researches of strategic communication at the doctrinal level. It was stressed, that the main and fundamental basis of communication: to guarantee realization of national interests. The components of strategic communications system are listed. Author’s own definition of strategic communications is proposed.

Key words: communication, strategic communication, subjects of strategic communication, information society, military doctrine, information operations, information security, media space.

Останнє десятиріччя наша держава повільно, але впевнено крокує шляхом розвитку не лише інформаційного суспільства, а й суспільства знань. Своєю чергою, це зумовлює збільшення частки різнорівневих інформаційних комунікацій, які почасти безперешкодно долають раніше збудовані ідеологічні барʼєри.

Відтак, вихід комунікації поза національні, етноментальні і культурологічні межі зумовлює потребу у формуванні відповідної нормативно-правової бази, яка має бути узгодженою із суб’єктами глобального інформаційного простору і відповідати задоволенню їхніх законних інтересів [1].

Особливої ваги зазначене набуває саме зараз, у період, коли в державі відбувається диверсифікація контенту, преса дедалі більше зміщується в інтернет, телебачення здешевлює виробництво контенту, переходячи у формат IPTV, Smart TV, загострюється битва за інформаційні ресурси, що змінює власне порядок денний для засобів масової інформації.

Саме тому стратегічні комунікації в суспільстві знань перетворюються в системоутворюючу складову сучасної цивілізації та є умовою її глобальних при чому варіативних трансформацій. Водночас, адаптація технологій стратегічних комунікацій відповідно до соціокомунікативних структур суспільства й держави є необхідною складовою їх успішного функціонування.

Відзначимо, що вітчизняна наука постійно на декілька кроків відстає від існуючих реалій. Нині на доктринальному рівні дослідження стратегічної комунікації відсутні, а ті поодинокі публікації, що з’являються, здебільшого виступають перекладом англомовних матеріалів STRATCOM, а також стандартів НАТО у цій галузі безвідносно до національних інтересів України, а також засад національної ідентичності.

Проведений нами формально-юридичний та логіко-семантичний аналіз уможливлюють резюмувати, що усі наявні наукові праці зі словом «комунікація» в назві переважно політичної спрямованості [2―9]; стосуються філософських наук [10―12] чи соціології [13―14] тощо. При цьому, подеколи комунікація розглядається як «інструмент…політики» [20]; «…система інституцій..» [21; с. 3] та «…системна взаємодія..» [21; с. 8] тощо.

Можливо саме через брак уваги до теми стратегічних комунікацій й недослідженість її в науковій площині наша держава і виявилась неспроможною вчасно відвернути від себе агресію й відповісти на сучасні загрози, зокрема на гібридні війни [22].

Саме тому незрозумілою є позиція вищого керівництва держави щодо: 1) скасування Доктрини інформаційної безпеки України; 2) неприйняття у затверджені Урядом терміни (30 липня 2015 р.) Міністерством інформаційної політики Концепції інформаційної безпеки у той час, коли проти України здійснюються широкомасштабні інформаційно-психологічні операції системного характеру.

Стосовно Доктрини інформаційної безпеки України, то даний документ має стратегічне значення при реалізації державної інформаційної політики і захисту національних інформаційних інтересів і його відсутність фактично сприяє розгойдуванню нестабільності не лише у цій сфері, а й в усіх визначених в Законі України «Про основи національної безпеки України» найбільш важливих сферах життєдіяльності.

З іншого боку, позитивним є ухвалення нової редакції Воєнної доктрини України, затвердженої Указом Президента України від 24 вересня 2015 року № 555/2015 й подання у ній нових термінів. Одним із таких термінів є «стратегічні комунікації», що виступає предметом нашого наукового інтересу в контексті реалізації державної інформаційної політики.

Так, у ч. 16 ст. 4 розділу 1 Воєнної доктрини України, «стратегічні комунікації» визначаються як скоординоване і належне використання комунікативних можливостей держави ― публічної дипломатії, звʼязків із громадськістю, військових зв’язків, інформаційних та психологічних операцій, заходів, спрямованих на просування цілей держави [15].

Таким чином, йдеться про взаємопроникнення ― комунікацій в нетрадиційні для неї області, і нетрадиційних областей ― в комунікації.

Зауважимо й на визначення «стратегічних комунікацій» у США, що подано у Вільній енциклопедії Вікіпедії ― скоординовані дії, повідомлення, зображення, і інші форми сигналізації або участі, призначені для інформування, впливу, або переконання обраних глядачів на підтримку національних цілей [16].

Тобто, йдеться про цілеспрямовані дії уряду щодо залучення ключових цільових аудиторій у створення, зміцнення або збереження сприятливих умов для розширення інтересів, політики і завдань США через реалізацію координаційних програм, планів, тем, ключових меседжів і синхронізованих продуктів з використанням всіх інструментів державної влади.

Якщо зануритися у зміст американського визначення стратегічних комунікацій, то фактично воно віддзеркалює все, що керує дипломатією, інформацією, збройними силами та економікою.

Підкреслимо, що головна та ключова засада комунікацій: гарантування реалізації національних інтересів [17].

Для повного розуміння змісту стратегічних комунікацій потрібно з’ясувати складові інформаційної сфери, в яких реалізується державна політика:

• сфера інформаційної безпеки (державна політика інформаційної безпеки, політика безпеки інформації, політики та системи захисту інформації);
• сфера електронного урядування (державна політика з питань електронного урядування; державна політика сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні);
• сфера розвитку інформаційного суспільства (національна інформаційна політика, державна політика у сфері розвитку інформаційного суспільства, пріоритет державної політики, пріоритетний напрям державної політики);
• сфера інформатизації (основоположні засади сукупності взаємопов’язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян та суспільства на основі створення, розвитку і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, які побудовані на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки);
• сфера захисту (інформаційних) прав і свобод людини і громадянина;
• сфера функціонування та розвитку медіапростору тощо [17].

Відповідно, солідаризуючись із В. А. Ліпканом, можемо виділити і компоненти системи стратегічних комунікацій, взявши за зразок стандарти НАТО, де питанням стратегічної комунікації приділена надзвичайна питома вага:

• зв’язки з громадськістю (Public Affairs and Military Public Affairs);
• публічна дипломатія та військові заходи в підтримку публічної дипломатії (Public Diplomacy and Military Support to Public Diplomacy);
• зв’язки зі ЗМІ (Press and Media);
• інформаційні заходи міжнародного військового співробітництва (International Military Cooperation);
• цивільно-військове співробітництво (CIMIC);
• дії в кіберпросторі, включаючи соціальні мережі;
• залучення ключових лідерів до проведення інформаційних заходів (Key Leaders Engagement);
• внутрішня комунікація (роботу з особовим складом/внутрішній PR);
• інформаційні операції (Information Operations);
• психологічні операції (PSYOPS);
• інформування про ситуацію (Visual Info/Situation Awareness) та документування подій на полі бою (Combat Camera);
• розвідувальне забезпечення проведення інформаційних заходів;
• показ дій військ (Show of Force);
• введення в оману (MILDEC);
• безпека операцій (Operation Security);
• фізичний вплив (Physical Attack);
• протиборство в електромагнітному просторі (EMW) [18].

Таким чином, доходимо висновку, що стратегічні комунікації ― це процес, який лежить в основі забезпечення національної безпеки України в цілому й реалізації державних інтересів, в т.ч. в інформаційній сфері, та до здійснення якого залучені не лише суб’єкти стратегічних комунікацій, а й суб’єкти з інших сфер діяльності.

Цікавою є також думка Деніела Гейджа, який під стратегічними комунікаціями вбачає процес синхронізації дій, образів й слів, яка має на меті досягнення бажаного ефекту [19].

Логічним етапом нашого дослідження після аналізу окремих визначень, а також практики реалізації стратегічних комунікацій, виступає висунення гіпотези щодо конструкції власного варіанту визначення поняття «стратегічні комунікації», під якими ми розуміємо стратегічну взаємодію й взаємовплив в інформаційному середовищі між окремими суб’єктами (державними, чи визначеними для виконання державних цілей), що полягає у всебічному залученні можливостей кожного окремого компонента стратегічної комунікації у комплексі або відокремлено, та спрямовані на досягнення визначеної мети.

Вважаємо, що під час планування заходів в процесі стратегічної комунікації необхідно сфокусуватися на таких ключових питаннях:

• Який результат маємо отримати чи яку проблему вирішити?
• На кого спрямована стратегічна комунікація?
• Що повинен знати кожен представник кожного суб’єкта стратегічної комунікації?
• Яким способом різні суб’єкти стратегічної комунікації отримують необхідну для них інформацію?
• За допомогою яких інструментів найефективніше донести потрібні меседжі суб’єктам стратегічної комунікації?
• Скільки часу знадобиться, щоб підготуватися до процесу стратегічної комунікації, підготувати інструменти комунікації й реалізувати його?
• Яким повинен бути бюджет та які ще ресурси необхідно залучити?
• Коли ми зрозуміємо, що вже досягли цілей / вирішили проблему?

Водночас, при підготовці до процесу стратегічної комунікації, слід виокремити окремі блоки завдань, до яких можна віднести:

• аналіз ситуації;
• дослідження проблеми;
• комунікаційні ризики та потенційні можливості;
• стратегічно-операційні завдання;
• стратегічно-комунікаційні задачі;
• суб’єкти стратегічної комунікації;
• стратегічно-комунікаційна стратегія;
• стратегічно-комунікаційна тактика;
• оцінка ефективності;
• період часу і бюджет.

Отже, в межах даної статті ми здійснили першу спробу у юридичній науковій доктрині сформулювати визначення стратегічних комунікацій. Підкреслимо, що одним із ключових моментів стратегічної комунікації, що обумовлює її успіх є активне планування, а не реагування на події. Тобто використання проактивного підходу виступає домінантою у побудові моделі страткому в умовах гібридної (нелінійної) війни. У випадку, коли стратегічна комунікація відбувається як відповідь на подію ― шанси на її результативність суттєво зменшуються.

Список використаної літератури.

1. Ліпкан В. А. Правові засади розвитку інформаційного суспільства в Україні: [моногр.] / В. А. Ліпкан, І. М. Сопілко, В. О. Кір’ян / за заг. ред. В. А. Ліпкана. — К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2015. — 664 с.
2. Політична комунікація як чинник трансформації політичних цінностей [Текст] : дис… канд. політ. наук: 23.00.02 / А.К.Клячин ; Дніпропетровський національний ун-т. ― Д., 2007. ― 212 с.
3.   Комунікація ― інтеракція ― маніпуляція: механізм реалізації сучасної політичної влади / В. О. Ковалевський // Сучас. укр. політика. Політики і політологи про неї. ― 2010. ― Вип. 19. ― С. 244―254.
4.   Комунікація як інструмент екологічної політики (на прикладі порівняльного досвіду України та Німеччини): Автореф. дис… канд. філол. наук: 10.01.08 / О.О. Бєляков ; Київ. ун-т ім. Т.Шевченка. Ін-т журналістики. — К., 1999. — 20 с.
5.   Політична комунікація як фактор соціокультурної реінтеграції сучасного українського суспільства [Текст] : дис… канд. політ. наук: 23.00.02 / Ромашко Олексій Олександрович; Одеський національний ун-т ім. І.І.Мечникова. Інститут соціальних наук. ― О., 2006. ― 207 с.
6.   Політична комунікація як об’єкт соціологічного дослідження [Текст] : дис… канд. соціол. наук: 22.00.04 / Шидловський Дмитро Олександрович ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. ― К., 2007. ― 208 с.
7.   Політична комунікація в демократизації владних відносин України [Текст] : автореф. дис… канд. політ. наук: 23.00.02 / Кадлубович Тетяна Іванівна ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. ― К., 2008. ― 17 с.
8.   Політична комунікація як чинник трансформації політичних цінностей [Текст] : автореф. дис… канд. політ. наук: 23.00.02 / Клячин Андрій Костянтинович ; Дніпропетровський національний ун-т. ― Д., 2007. ― 19 с.
9.   Політична комунікація як системоутворюючий фактор політичного життя суспільства [Текст] : автореф. дис. … канд. політ. наук : 23.00.02 / Анісімович-Шевчук Ольга Зенонівна ; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. ― Л., 2010. ― 19 с.
10. Правова комунікація в контексті посткласичного праворозуміння [Текст] : дис… д-ра юрид. наук: 12.00.12 / Токарська Антоніна Семенівна ; Львівський держ. ун-т внутрішніх справ. ― Л., 2008. ― 515 с.
11.   Комунікація як чинник розвитку суспільства : Автореф. дис… канд. філософ. наук: 09.00.03 / Л. І. Саввіна; Одес. нац. ун-т ім. І.І.Мечникова. ― О., 2004. ― 14 c.
12.   Комунікація як основа соціальних перетворень (у контексті становлення постмодерного суспільства) : монографія / О. Є. Висоцька. ― Д. : Інновація, 2009. ― 316 c.
13. Міжкультурна комунікація в багатонаціональному регіоні України [Текст] : автореф. дис. … д-ра соцiол. наук : 22.00.04 / Слющинський Богдан Васильович ; Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. ― Х., 2010. ― 30 с.
14.   Книжкова комунікація: теорія, історія, перспективи розвитку: автореф. дис. … д-ра наук із соц. комунікацій : 27.00.03 / В. А. Маркова ; Харк. держ. акад. культури. — Х., 2011. — 36 с.
15.  Указ Президента України № 555/2015 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 вересня 2015 року «Про нову редакцію Воєнної доктрини України». Електронний ресурс :  http://www.president.gov.ua/documents/5552015-19443.
16. Електронний ресурс : https://en.wikipedia.org/wiki/United_States_Strategic_Communication
17. В. А. Ліпкан. Експертний висновок на проект Стратегії розвитку ефективних комунікацій у ЗСУ http://goal-int.org/ekspertnij-visnovok-na-proekt-strategii-rozvitku-efektivnix-komunikacij-u-zsu/
18. В. А. Ліпкан. Роль стратегічних комунікацій в протидії гібридній війні проти України http://goal-int.org/rol-strategichnix-komunikacij-v-protidii-gibridnij-vijni-proti-ukraini/
19. Daniel Gage. The continuing evolution of Strategic Communication within NATO // The Three Swords Magazine 27/ 2014 p. 53―55.
20. Комунікація як інструмент екологічної політики (на прикладі порівняльного досвіду України та Німеччини): Автореф. дис… канд. філол. наук: 10.01.08 / О.О. Бєляков ; Київ. ун-т ім. Т.Шевченка. Ін-т журналістики. — К., 1999. — 20 с. ― С. 13.
21. Книжкова комунікація: теорія, історія, перспективи розвитку: автореф. дис. … д-ра наук із соц. комунікацій : 27.00.03 / В. А. Маркова ; Харк. держ. акад. культури. — Х., 2011. — 36 с.
22. Ліпкан В.А. Сутність гібридної війни проти України / В. А. Ліпкан // Імперативи розвитку цивілізації. — 2015. — № 2. — С. 13—16.

Кушнір Ольга Василівна

радник президента Глобальної

організації союзницького лідерства,

кандидат юридичних наук

Невпинна хода теорії індустріалізму, у якій зароджувалася нова ідеологія —  ідеологія постіндустріалізму, мала своїм наслідком утвердження якісно нового виду суспільства — інформаційного. Натомість його виникнення мало під собою певні теоретичні коріння, оскільки ідеї інформаційного суспільства формувалися у дискусіях футурологів, технооптимістів, екопесимістів та глобалістів. Ці дискусії підживлювалися песимістичними ідеями екологів, які спрогнозували невтішний розвиток цивілізації через недолугу масштабну індустріалізацію усіх сфер виробництва. Саме на цьому тлі вчені починають замислюватися над проблемами майбутнього, формують теоретичні передумови для його зміни, оскільки шок від майбуття, поєднаний із крахом теорій нескінченного прогресу, спонукає їх до вироблення нових теоретичних та прогностичних моделей подальшого розвитку людства [1].

Водночас, розвиток інформаційного суспільства, світові геополітичні перетворення у поєднанні із загальною глобалізацією, криза національних держав й деполітизація глобалізованого світу, маніпуляції з системами знаків, наративів, образів, сенсів для вирішення тих чи інших політичних та соціальних завдань, можливості прихованого впливу на підсвідомість окремо взятого індивідууму і масштабного маніпулювання суспільною свідомістю зумовлюють необхідність з’ясування ролі стратегічної комунікації в сучасному суспільстві та місця й ролі у ній інформаційних операцій. Особливо дане питання актуалізується у зв’язку з гібридною війною [2], що вже понад рік ведеться Росією щодо України.

Ще у далекому 2007 році в одній з аналітичних доповідей Франка Дж. Хофмана, зазначено: «Інформаційні операції мають місце до, під час і після введення збройних сил» [3]. Саме такою і є модель застосування інформаційних операцій упродовж подій в Україні. Відтак логічною є хвиля інтересу до можливостей масштабного психологічного впливу на опонентів.

Розробки щодо психологічного впливу під контролем і за безпосередньою участю спецслужб відомі ще з кінця ІХ ― початку ХХ сторіччя, їх активно використовують під час Першої світової війни як коаліційні англо-франко-російські війська, так і Німеччина. У колишньому СРСР вони пов’язувалися з працями В. М. Бехтєрева за темами «Колективно-рефлекторне навіювання», «Колективна рефлексологія», «Навіювання і його роль в суспільному житті», «Навіювання і натовп»; у Німеччині ― з геббельсівською пропагандою; у США ― з цікавості спеціальними методами впливу на людську психіку першого директора створеного у 1941 році Управління стратегічних досліджень США (попередника Центрального розвідувального управління) генерал-майора У. Донована. Одним із перших його кроків був запит до доктора У. Лангера про складання психологічного портрету Адольфа Гітлера на предмет з’ясування: чим керується фюррер у прийнятті своїх рішень. Портрет фюррера був «зверстаний», підготовлена до нього й супроводжувальна записка. У. Лангер пізніше пишався, що його передбачення справдилися. Він визначив Гітлеру наступне: «З кожною поразкою Германії фюррер буде все більш приходити в психічний розлад, на цьому ґрунті він скоріше може скоїти самогубство, аніж прийняти милість переможця і здатися в полон» [4].

Підкреслимо, що домінування ідеології присутнє скрізь, проте небезпечним стає інтенсив цього домінування, коли за допомогою ідеології починають вирішувати не стратегічні, а нагальні завдання. С. Самадашвілі, наприклад, вживає такий термін, як ідеологічний інжиніринг [5]. І саме його ми споглядаємо в діях російського президента сьогодні.

Своєю чергою, вважаємо, що ідеологічний інжиніринг є одночасно і частиною інформаційної операції і множиною інформаційних операцій. А тому переконані у необхідності ґрунтовного розгляду цього концепту в межах окремого дослідження.

Що ж до сучасних інформаційних операцій, то необхідним є виокремлення їх основних особливостей. До них ми відносимо:

-         багатооб’єктність й багатоаспектність;

-         масштабність ураження, що поєднана з чітко визначеною спрямованістю і вибірковістю;

-         латентність й скритність;

-         невичерпність інформаційних ресурсів при їх безперервному поповненні;

-         миттєвість здолання великих відстаней;

-         цілеспрямоване використання ресурсів супротивника тощо.

Тож, інформаційну операцію можна розглядати як багаторівневу багатошарову мережеву агресивну структуру, «динаміку перехрещення централізації, децентралізації і транснаціоналізації» [6], яка якісно різноманітна за засобами і змістом.

Інформаційні операції дуже «зручні» ― не потребують легітимації та відповідають найкращим прикладам анонімності.

Водночас існує складність у визначенні генезису та в детермінації проявів, відносно низька вартість при значному ефекті, універсальність ― все це сприяє тому, що інформаційні операції стають найпоширенішим засобом досягнення цілей у внутрішній та зовнішній політиці. Тобто, являючи собою аксіологічний аспект інформації (операції над цінністю, значимістю інформації), інформаційні операції змінюють систему цінностей субʼєкта.

Отже, інформаційні операції нині є частиною не лише воєнного, а  й мирного життя, хоча й відносяться до всього набору інформаційно-інтенсивних взаємодій у спектрі, який включає в себе психологічні операції, менеджмент сприйняття, інформаційну безпеку й інформаційну війну.

Тож у подальших дослідженнях ми зосередимо увагу вже на ролі та місці інформаційних операцій в сфері стратегічних комунікацій.

Список використаної літератури.

1. Ліпкан В. А. Правові засади розвитку інформаційного суспільства в Україні: [моногр.] / В. А. Ліпкан, І. М. Сопілко, В. О. Кір’ян / за заг. ред. В. А. Ліпкана. — К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2015. — 664 с.
2. Ліпкан В.А. Сутність гібридної війни проти України / В. А. Ліпкан // Імперативи розвитку цивілізації. — 2015. — № 2. — С. 13—16.;                             Г. Почепцов. Роль информации в гибридных войнах // Електронний ресурс : http://osvita.mediasapiens.ua/trends/1411978127/rol_informatsii_v_gibridnykh_voynakh/.
3. Електронний ресурс : http://www.potomacinstitute.org/images/stories/publications/potomac_hybridwar_0108.pdf
4. Асеевский А.И. ЦРУ: шпионаж, терроризм, зловещие планы. – 2-е изд., доп. – М.: Политиздат, 1988. ― 271 с.
5. Електронний ресурс : http://www.martenscentre.eu/sites/default/files/publication-files/information-warfare-europe-defence-russia_0.pdf
6. Вендт А. Четыре социологии международных отношений // Международные отношения: Социологические подходы. М., 1998. ― 458 с.

Smart Ukraine

the topic was:

Ukraine nationale Sicherheit im Kontext der Interaktion mit Deutschland

National Security of Ukraine in the context of interaction with Germany

My Guest:

Christian Farkhodeh

Oberst i. G.

Verteidigungsattache

Botschaft der Bundesrepublik Deutschland

Der Moderator: 

Der Sicherheitsexperte

strategische Forschung und globale F?hrungsrolle  

Dr. LIPKAN

http://goal-int.org/wladimir-anatolijowitsch-lipkan-beruflicher-werdegang/

The following questions are based on the abovementioned issues:

1. What is the modern hybrid war and its main difference from the conception of “Smart power” which was developed by Suzanne Nossel and Joseph Samuel Nye. As we know the most common understanding we may conclude in such words is the following one: to win the peace, therefore, the US will have to show as much skill in exercising soft power as it has in using hard power to win the war. “Smart power addresses multilateralism and enhances foreign policy”

1. How does the Russian Federation carry out its propaganda campaign on   “brainwashing” of the citizens of Europe and, first of all, of the Germany (particular examples)?

1. One of the Bundestag deputy from Christian democracy Unit Norbert R?ttgen urged to resist to Russian information propaganda. In particular in Deutsche Wellehe he said: ”Russian propaganda wants to separate us. We must fight against it”. Tell us, please, how exactly do you fight with it and what methods and resources do you use?

1. 
2. SahraWagenknecht 5.04 said that Nazi militaries are taking part on Ukrainian boarder. At the same time, she uses very accurate words to describe Russian-terrorist troops. Don’t you think that this person issues irresponsible statements which are the part of Russian propaganda

1.  Next question is tightly connected with the abovementioned issue. How does Europe contradict it?

1. This Blockupy protest is a marker which shows that the smart war against Germany has started. To my mind, the war has come to Germany. To prove my words, Rainer Wendt said that demonstrators are ready to use violence, their main goal is to attack a state covered by capitalism critics. What do you say? Do you see the strong linkage between the protests for different reasons and hybrid war? How do you classify these actions according to the national security strategy? Do you see the horizons of this protests and real core which is crucial to ensure German security
2.                     “Peaceful citizens” of Frankfurt...           Look attention2.27-2.32
3.               https://www.youtube.com/watch?v=EJTQ1txxs78                   

Nowdays Germany

 COMPARE WITH 1 YEAR BEFORE IN MAIDAN KIEW:

1. he next controversial question is the following one: Sun Tzu said that if you want to live in peace, you should be prepared to war. How do you estimate that the USA and the UK sent military instructors, weapons and so on to Ukraine? Do we want war or peace? Are we prepared for war or for peace? As, for example, Sahra Wagenknecht identifies this actions as actions that undermine the peace process.
2.            Which sanctions were imposed on the Russian Federation by Germany? And do you consider that these sanctions are an adequate reaction on military aggression from Russia?                 
3.    What prevents German politicians to take decisions concerning the military help that are so necessary for Ukraine?

1.   Are there any threats that the scenario which was used by the Russian Federation in Ukraine can be used in the EU countries in future, in particular in Germany?

1. What is your opinion about the possibility of Putin’s “spring attack”?

1. What is your prediction concerning the development of the events in Ukraine?

1. Does Germany consider the possibility of the participation in a probable peace-keeping operation in Ukraine?

1.  What do you think about the necessity to increase the number of Special Forces and the Ministry of Defense? Because some blind man German politics during war talk about peace, like a kid who doesn’t realize the difference between reality and virtuality.

1.      Helmut Schmidt said that the NATO is an instrument of US world hegemony. How can you comment this statement ?

Conclusions:

I want to express gratitude to my guest German Defense Attach? and President Defense Attorney Corps in Kyiv

Christian Farkhondeh

The main conclusions of our conversation are the following:

1)     Not militiamen (rebels) are fighting at the East of Ukraine but local bandits-terrorists and mercenaries from the Russian Federation, in particular the units of the internal military forces of the Russian Federation;

2)     German’s side evaluates highly the actions of Ukrainian government (the President of Ukraine and the Ministry of Defense of Ukraine) concerning regulation of the crisis and containment of the Russian aggression;

3)     The civilized world supports Ukraine and carries out the complex of measures. The government of Germany doesn’t remain uninvolved;

4)     The western world should find a possibility to enlarge the help for Ukraine, first of all to help Ukraine with the armament;

5)     Nowadays the future of Europe is being determined at the Russian-Ukrainian border;

6)     The Russian Federation carries out the aggressive informational campaign against the EU in the context of events in Ukraine using different methods. For example, in the case of foreign TV viewers the Russian propaganda is being concealed by the use of the source, which is alternative to Western media broadcasting.

7)     In return there was a proposition to strengthen the European international media through the creation and support of Ukraine Tomorrow channel and also Deutsche Welle, BBC International and RFI. The core message is the following one: propaganda can be countered only like an ideal objective, educational and pluralistic coverage.

8)     If we want to live in peace, we should be able to provide our national security including hard power and lethal weapons.

It was Vladimir Lipkan, Doctor of Law

Smart Ukraine:

Stay with us

The programme you may see here :

  https://www.youtube.com/user/smartukraine

Follow us:

https://twitter.com/SmartUkraine

https://www.facebook.com/pages/Smart-Ukraine/377076465791050

Smart Ukraine

Live smart – Be happy