Кафтя Андрій Анатолійович

Здобувач Запорізького національного університету

Аналіз наукової літератури дозволив дійти висновку, що доволі неоднозначно науковцями застосовується така термінологія як «інформатизація суспільства» та «інформаційне суспільство».

У Національній програмі інформатизації закріплено, що вона спрямована на вирішення таких основних завдань:

-        формування правових, організаційних, науково-технічних, економічних, фінансових, методичних та гуманітарних передумов розвитку інформатизації;

-        застосування та розвиток сучасних інформаційних технологій у відповідних сферах суспільного життя України;

-        формування системи національних інформаційних ресурсів;

-        створення загальнодержавної мережі інформаційного забезпечення науки, освіти, культури, охорони здоров’я тощо;

-        створення загальнодержавних систем інформаційно-аналітичної підтримки діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування;

-        підвищення ефективності вітчизняного виробництва на основі широкого використання інформаційних технологій;

-        формування та підтримка ринку інформаційних продуктів і послуг;

-        інтеграція України у світовий інформаційний простір [1].

Отже, інформатизація охоплює щонайменше декілька етапів. На першому етапі здійснюється розробка та становлення інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури (ІТ-інфраструктури, ІТТ). Другий етап характеризується рівнем інтенсивності впровадження (поширення) ІТТ (ІТ-інфраструктури) в конкретній державі та суспільстві. Третій етап характеризується рівнем ефективності застосування ІТ-інфраструктури (ІТК) в конкретній державі та суспільстві.

Наша позиція підтверджується нормами вітчизняного законодавства. Згідно з розділом IV Концепції національної програми інформатизації, де визначено основні напрями інформатизації, крім розроблення політики та організаційно-правове забезпечення інформатизації, виокремлюється такий напрям інформатизації як формування національної інфраструктури інформатизації, що включає:

-        міжнародні та міжміські телекомунікаційні і комп’ютерні мережі;

-        систему інформаційно-аналітичних центрів різного рівня;

-        інформаційні ресурси;

-        інформаційні технології;

-        систему науково-дослідних установ з проблем інформатизації;

-        виробництво та обслуговування технічних засобів інформатизації;

-        системи підготовки висококваліфікованих фахівців у сфері інформатизації [2].

Поряд з формуванням національної інфраструктури інформатизації у Концепції національної програми інформатизації також закріплено необхідність впровадження ІТТ (ІТ-інфраструктри) і конкретних сферах життєдіяльності суспільства та держави, а саме: стратегічних напрямів розвитку державності, безпеки та оборони, процесів соціально-економічного розвитку, пріоритетних галузей економіки, фінансової та грошової системи, державного фінансово-економічного контролю, соціальної сфери, галузі екології та використання природних ресурсів, науки, освіти і культури.

Іншу позицію має В. І. Пожуєв, виокремлюючи щонайменше три етапи процесу інформатизації в Україні. «Перший етап – кінець 80-х р.р. – ознаменувався організацією базової і спеціальної підготовки фахівців з інформатики і появою навчальних програмних систем. Другий етап (1995-2002) пов’язаний із появою і поширенням продукції Microsoft і мережі Інтернет; він називається інструментально-технологічним і повинен завершитися повним забезпеченням усіх сфер людської діяльності інформаційними засобами. Третій етап інформатизації в Україні характеризується поступовим становленням інформаційного суспільства, в якому основними продуктами виробництва стають інформація і знання [3].

К. І. Бєляков виокремлює чотири етапи інформатизації, стверджуючи при цьому, що на кожному з них мають бути проведені відповідні процеси: електронізація, комп’ютеризація, медіатизація і подальша інтелектуалізація (інформаціологізація) [4, с. 17].

Таким чином, інформатизація суспільства – це один з перших етапів побудови інформаційного суспільства, тобто процес створення та впровадження інформаційно-телекомунікаційних технологій та засобів зв’язку в основні сфери життєдіяльності суспільства та функціонування держави з метою реалізації національних інтересів у інформаційній сфері.

Інформаційне суспільство – це суспільство, в якому, насамперед, більшість населення зайнято у сфері створення чи обміну інформацією.

Отже, поняття «інформатизація» та «інформаційне суспільство» співвідносяться як родове та загальне, вказуючи винятково на процес створення та впровадження інформаційно-телекомунікаційних технологій та засобів зв’язку в державі та суспільстві, виступаючи базисом (фундаментом) становлення інформаційного суспільства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1.                     Про Національну програму інформатизації : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 27-28. – Ст. 181

2.                     Про Концепцію Національну програму інформатизації : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 27-28. – Ст. 182

3.                     Пожуєв В. І. Інформатизація як ресурс розвитку сучасного українського суспільства / В. І. Пожуєв / [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.zgia.zp.ua/gazeta/VISNIK_38_1.pdf

4.                     Бєляков К. І. Організаційно-правове та наукове забезпечення інформатизації в Україні : проблеми теорії та практики: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / К. І. Бєляков. — К., 2009. — 41 с.