GOAL » інформаційна функція

ІНФОРМАЦІЙНА ФУНКЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ: НАПРЯМИ РЕАЛІЗАЦІЇ

admin — Sat, 01 Jul 2017 15:20:11 +0000

Бамбізов Євген Євгенович,

здобувач Запорізького національного університету

Проаналізовано доктринальні підходи щодо напрямів реалізації інформаційної функції ДФС України, виокремлено основні напрями реалізації інформаційної функції ДФС України, окреслено особливості інформаційно-облікового, інформаційно-аналітичного та інформаційно-контролюючого напрямів інформаційної функції ДФС України.

Ключові слова: інформаційна функція, інформаційна функція ДФС України, інформаційно-аналітичний напрям інформаційної функції, інформаційно-контролюючий напрям інформаційної функції, інформаційно-обліковий напрям інформаційної функції

Проанализированы доктринальные подходы относительно направлений реализации информационной функции Государственной фискальной службы Украины, выделены основные направления реализации информационной функции Государственной фискальной службы Украины, определены особенности информационно-учетного, информационно-аналитического и информационно-контролирующего направлений информационной функции Государственной фискальной службы Украины.

Ключевые слова: информационная функция, информационная функция Государственной фискальной службы Украины, информационно-аналитическое направление информационной функции, информационно-контролирующий направление информационной функции, информационно-учетное направление информационной функции

The doctrinal approaches to the directions of realization of the information function of SFS of Ukraine are analyzed, the main directions of realization of the information function of DFS of Ukraine are outlined, features of the informational-accounting, informational-analytical and informational-controlling areas of the information function of SFS of Ukraine are outlined.

Keywords: information function, information function of SFS of Ukraine, information-analytical direction of information function, information-control direction of information function, information-accounting direction of information function

Державна фіскальна служба України (ДФС України) збирає, зберігає та поширює інформацію, здійснює різноманітні інформаційні процеси та використовує інформаційні ресурси. Безперервна циркуляція інформації між структурними елементами системи ДФС України, між системою та зовнішнім реципієнтом є неодмінним атрибутом управлінського процесу. За допомогою інформаційних процесів ДФС України здатна здійснювати доцільну взаємодію із суспільством, координувати відносини між усіма елементами системи, спрямовувати її рух на досягнення поставленої мети, а саме забезпечення ефективності податкової системи.

Отже, на сучасному етапі розвитку українського суспільства та процесів інформатизації актуальним є визначення напрямів реалізації інформаційної функції податкових органів України. Адже за допомогою інформаційної функції податкові органи здійснюють аналіз інформаційних матеріалів з питань оподаткування, надають інформацію, обслуговують платників податків, запобігають правопорушенням і злочинам у сфері оподаткування.

Однак здебільшого цей аспект діяльності ДФС України не знаходить адекватного розгляду серед науковців, що й зумовило актуальність написання цієї наукової статті.

Метою написання даної наукової статті є окреслення напрямів реалізації інформаційної функції ДФС України.

Задля цього автором поставлені такі завдання:

- проаналізувати доктринальні підходи щодо напрямів реалізації інформаційної функції ДФС України;

- виокремити основні напрями реалізації інформаційної функції ДФС України;

- окреслити особливості окремих напрямів реалізації інформаційної функції ДФС України.

Серед вітчизняних та зарубіжних дослідників, які окреслювали різні аспекти інформаційної проблематики в діяльності вітчизняних податкових органів, є: І. Бабін, С. Дуканов, Є. Збінський, І. Кучеров, М. Костенко, О. Мандзюк, В. Політило, К. Проскура, О. Тімарцев, О. Шевчук, К. Юсупов тощо.

Зважаючи на міжгалузевий характер порушеної проблематики, не менш вагомими при розкритті теми цієї наукової статті є праці фахівців теорії держави та права С. Алєксєєва, С. Гусарєва, М. Козюбри, А. Колодія, В. Копєйчикова, Л. Луць, Н. Оніщенко, П. Рабіновича, а також фахівців інформаційного права, серед яких: В. Баскаков, В. Гавловський, М. Гуцалюк, М. Дімчогло, В. Залізняк, Б. Кормич, В. Ліпкан, О. Логінов, Ю. Максименко, А. Марущак, П. Матвієнко, Л. Рудник, О. Стоєцький, А. Тунік, К. Татарникова, О. Тихомиров, В. Цимбалюк, Л. Харченко, К. Череповський, М. Швець, Т. Шевцова, О. Шепета, О. Чуприна.

Особливе місце серед наукових розвідок у сучасній юридичній доктрині займають монографічні дослідження серії «ORDO ORDINANS», започаткованої представниками української наукової школи інформаційного права В. А. Ліпкана [1-6].

Аналіз доктринальної літератури у цій сфері дозволяє констатувати, що нині відсутній єдиний підхід щодо розуміння напрямів інформаційної функції податкових органів.

Так, В. Годун, Н. Орленко зазначають, що основним напрямом реалізації інформаційної функції податкових органів України є інформаційне забезпечення. До інформаційного забезпечення науковці відносять сукупність форм документів, нормативної бази і реалізованих рішень щодо обсягу, розміщення і форм організації інформації, яка циркулює в системі автоматизованого оброблення інформації в інформаційній системі [7, с. 110].

У своїх теоретичних роботах О. Розум зазначає, що реалізація інформаційної функції податкових органів є одним із напрямів діяльності державної податкової служби України щодо приймання та обробки певних податкових даних, а також виявлення, розкриття та розслідування податкових злочинів у процесі використання інформаційно-пошукових систем, різного роду обліків, відомчих та позавідомчих баз даних [8, с. 178].

Отже, інформаційно-облікове забезпечення діяльності ДФС України – це сукупність заходів, що впроваджуються працівниками державної фіскальної служби України з приводу обліку інформації та надання довідкових даних.

Другим напрямом реалізації інформаційної функції податкових органів України є інформаційно-аналітичне забезпечення як «…комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій» [9].

Для інформаційно-аналітичного напряму реалізації інформаційної функції податкових органів України використовується:

1) інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, що зазначені у звітних документах;

2) інформація, що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинних документах, що ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів;

3) інформація про фінансово-господарські операції платників податків;

4) про застосування реєстраторів розрахункових операцій;

5) інформація від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, зокрема інформація про об’єкти оподаткування, що надаються та/або реєструються такими органами. Зазначена інформація повинна містити, зокрема, вид, характеристики, індивідуальні ознаки об’єкта оподаткування (в разі наявності), за якими його можна ідентифікувати;

6) інформація про результати здійснення державного контролю за господарською діяльністю платника податків;

7) що міститься у звітних документах (крім персоніфікованої статистичної інформації), які подаються платником податків органам виконавчої влади та/або органам місцевого самоврядування;

8) інформація про встановлені органами місцевого самоврядування ставки місцевих податків, зборів та надані такими органами податкові пільги;

9) інформація про дозволи, ліцензії, патенти, свідоцтва на право провадження окремих видів діяльності, яка повинна містити, зокрема: найменування платника податків, якому видані такі дозволи, ліцензії, патенти; податковий номер або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи; вид дозвільного документа; вид діяльності, на провадження якої видано дозвільний документ; дату видачі дозвільного документа; строк дії дозвільного документа, інформацію про припинення (зупинення) дії дозвільного документа із зазначенням підстав такого припинення (зупинення); сплату належних платежів за видачу дозвільного документа; перелік місць провадження діяльності, на яку видано дозвільний документ;

10) інформацію про експортні та імпортні операції платників податків;

11) інформацію від банків, інших фінансових установ – інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків;

12) від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів;

13) за наслідками податкового контролю;

14) для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку [9].

Не менш важливим напрямом реалізації інформаційної функції ДФС України є інформаційно-контролюючий, що відбувається у процесі отримання податкової інформації контролюючими органами.

Така інформація безоплатно надається контролюючим органам періодично або на окремий письмовий запит контролюючого органу у визначені терміни. Інформація контролюючим органам може надаватись періодично. До неї, наприклад, належить розшифровка податкового кредиту та податкових зобов’язань у розрізі контрагентів.

Контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Платники податків та інші суб’єкти інформаційних відносин зобов’язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження.

Отже, інформаційно-контролюючий напрям – це діяльність ДФС України з приводу отримання, передачі, збереження та отримання доступу до інформації у процесі здійснення своїх функцій контролюючими органами.,

Зважаючи на зазначене вище, слід зауважити, що інформаційна функція ДФС України реалізовується у трьох напрямах:

1) інформаційно-обліковий напрям;

2) інформаційно-аналітичний напрям;

3) інформаційно-контролюючий напрям.

Водночас слід зазначити, що податкова інформація, зібрана за допомогою інформаційно-облікового, інформаційно-аналітичного та інформаційно-контролюючого напрямів зберігається в базах даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем ДФС України.

Дані інформаційні системи і засоби їх забезпечення є державною власністю. Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних інформаційних систем, перелік таких систем також встановлюється ДФС України.

Отже, уся інформація, що використовується в системі ДФС України містить:

- відомості про стан дотримання податкового законодавства;

- про органи ДФС та їх підрозділи;

- про діяльність ДФС та її результати;

- дані про підприємства;

- дані про фізичних осіб.

Система інформаційного забезпечення складається із багатьох складових, що входять до єдиного інформаційного фонду. Інформаційний фонд фікальних органів України систематизується, уніфікується, зберігаються усі показники і документи, здійснюються засоби опису існуючих даних. Така система потребує постійного контролю, зберігання, класифікації, кодування та опису інформації.

За допомого автоматизованого напряму реалізації інформаційної функції податкових органів інформація в обов’язковому порядку впорядковується. З цією метою в органах ДФС створюються інформаційні системи, за допомогою яких інформація збирається, передається, обробляється, зберігається та видається. Такі системи можуть враховувати, систематизувати інформацію, що дає змогу відповідно забезпечувати діяльність ДФС. До інформаційних систем можна віднести реєстри, обліки, зведення тощо. Усі інформаційні системи ДФС можна поділити на ручні, механізовані та автоматизовані.

Станом на 2017 рік успішно працюють такі інформаційні системи ДФС України (електронні сервіси):

1. «Електронний кабінет платника», до якого включені розділи «Податковий календар», «Стан розрахунків з бюджетом», «Листування з органами ДФС», «Облікові дані», «Пошук інформації в реєстрах ДФС», «Подання заяв/запитів», «Подання декларацій про майновий стан і доходи в електронному вигляді», «Сплата податків (фізичним особам)», «Перегляд даних СЕА/ПДВ», «Інші електронні сервіси».

2. «Інформація з реєстрів», що містить розділи «Дані про взяття на облік платників», «Реєстр страхувальників», «Дані реєстру платників ПДВ», «Реєстр платників єдиного податку», «Інформація про РРО», «Інформація про книги ОРО», «Дані реєстру платників акцизного податку з реалізації пального», «Реєстр осіб, які здійснюють операції з товарами».

3. «Митна статистика», що складається зі «Зведені дані митної статистики зовнішньої торгівлі України».

4. «Дізнайся більше про свого партнера», що включає розділи «Перевірка потенційних бізнес-партнерів щодо сумлінності сплати податків до бюджету».

5. «Загальнодоступний інформаційно-довідковий ресурс» – «Запитання – відповіді з Бази знань», «Нормативні та інформаційні документи», «Останні зміни в законодавстві», «Письмові консультації», «Актуальні запитання», «Ставки податків та зборів», «Інформація з питань митної справи», «Інтерактивна мапа», «Необхідно знати», «Контакт-центр ДФС», «Сервіс «Пульс», «Електронний цифровий підпис».

6. «Антикорупційний сервіс «Пульс» – «Можливість цілодобового повідомлення про неправомірні дії або бездіяльність працівників ДФС».

7. «Акредитований центр сертифікації ключів» – «Надання послуг електронного цифрового підпису».

8. «Електронна звітність» – «Спеціалізоване клієнтське програмне забезпечення для формування та подання звітності до «Єдиного вікна подання електронної звітності» – «Підтримка користувачів».

9. «Електронна митниця» – «Інформація щодо багатофункціональної комплексної системи «Електронна митниця».

10. «Дані реєстрів волонтерів АТО» – «Інформація про фізичних осіб-благодійників».

11. «Декларування громадян» – «Податкова декларація про майновий стан і доходи».

Отже, нині інформаційна функція ДФС України є важливою складовою діяльності даної інституції, що реалізовується шляхом інформаційно-облікового, інформаційно-аналітичного та інформаційно-контролюючого напрямів. Податкова інформація, зібрана за допомогою інформаційно-облікового, інформаційно-аналітичного та інформаційно-контролюючого напрямів зберігається в базах даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах ДФС України.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Шепета О. В. Адміністративно-правові засади технічного захисту інформації: [монографія] / О. В. Шепета. — К. : О. С. Ліпкан, 2012. — 296 с.

2. Ліпкан В. А. Систематизація інформаційного законодавства України : [монографія]. / В. А. Ліпкан, В. А. Залізняк ; за заг. ред. В. А. Ліпкана. — К., 2012. — 304 с.

3. Ліпкан В. А. Консолідація інформаційного законодавства України : [монографія] / В. А. Ліпкан, М. І. Дімчогло / за заг. ред. В. А. Ліпкана. — К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2014. — 416 с.

4. Ліпкан В. А. Інкорпорація інформаційного законодавства України : [монографія] / В. А. Ліпкан, К. П. Череповський / за заг. ред. В. А. Ліпкана. — К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2014. — 408 с.

5. Ліпкан В. А. Адміністративно-правовий режим інформації з обмеженим доступом в Україні : [Монографія] / В. А. Ліпкан, В. Ю. Баскаков / за заг. ред. В. А. Ліпкана. — К. : О. С. Ліпкан, 2013. — 344 с.

6. Ліпкан В.А. Правовий режим податкової інформації в Україні : [монографія] / В. А. Ліпкан, О. В. Шепета, О. А. Мандзюк / за заг. ред. В. А. Ліпкана. — К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2015. — 404 с.

7. Годун В. М. Інформаційні системи і технології : [навч. посіб.] / В. М. Годун, О. С. Орленко/ за ред. д-ра наук, проф. В.Ф. Ситника. — К. : КНЕУ, 2003. — 267 с.

8. Розум О.М. Інформаційне забезпечення виявлення, розкриття та розслідування податкових злочинів / О. М. Розум // Підприємництво, господарство і право. — 2010. — № 10. — С. 177—180.

9. Податковий кодекс : Закон України // Відомості Верховної Ради України. — 2011. — № 13-14, № 15-16. — Ст. 112

ІНФОРМАЦІЙНА ФУНКЦІЯ ПОДАТКОВИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ: ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ

admin — Tue, 27 Dec 2016 18:03:16 +0000

Бамбізов Євген Євгенович

здобувач Запорізького національного університету

Проаналізовано доктринальні підходи щодо визначення поняття «функції держави», «функції державного органу», «функції органів державної влади», а також визначено співвідношення зазначених вище категорій; надано авторське визначення поняття «інформаційна функція податкових органів» та окреслено основні напрями її реалізації.

Ключові слова: податкова інформація, функція держави, інформаційна функція, інформаційна функція податкових органів, комунікативна функція податкових органів

Проанализированы доктринальные подходы к определению понятия «функции государства», «функции государственного органа», «функции органов государственной власти», а также определено соотношение указанных выше категорий; предоставлено авторское определение понятия «информационная функция налоговых органов» и обозначены основные направления ее реализации.

Ключевые слова: налоговая информация, функция государства, информационная функция, информационная функция налоговых органов, коммуникативная функция налоговых органов

Analyzed doctrinal approaches to the definition of «public functions», «public authority functions», «functions of state power», and also the value of the above categories; copyright to the definition of «information function of the tax authorities» and outlined the main directions of its implementation.

Keywords: tax information, feature state information function, information function of the tax authorities, tax authorities communicative function

Сучасна держава здійснює значний масив функцій, зміст яких є надзвичайно різноаспектним, обумовлений її призначенням, історичними умовами й об’єктивними закономірностями існування та розвитку суспільства.

Стратегічне значення та роль інформації в ХХІ сторіччі сприяє переосмисленню такої функції як інформаційна. Адже від її ефективної реалізації залежить ефективність виконання покладених на ці органи основних завдань.

Попри здавалось би допоміжний характер інформаційної функції, діяльність державних органів так чи інакше пов’язана зі збиранням, зберіганням, використанням і поширенням інформації.

Однак здебільшого цей аспект діяльності державних органів не знаходить адекватного розгляду серед науковців. Отже, недостатнім порівняно з потребами українського суспільства вбачається вивчення інформаційної функції державних податкових органів України, що й зумовило актуальність обрання теми цієї наукової статті.

Метою написання даної наукової статті є теоретико-методологічне дослідження стану та перспектив реалізації інформаційної функції державних податкових органів України.

Задля цього автором поставлені такі завдання:

- проаналізувати доктринальні підходи щодо визначення поняття «функції держави» та «функції державного органу»;

- визначити співвідношення зазначених вище категорій;

- надати авторське визначення поняття «інформаційна функція податкових органів»;

- окреслити основні напрями реалізації інформаційної функції податкових органів України.

Уперше термін «функція» було введено в науковий обіг німецьким ученим Г. Лейбніцем ще у XVII–XVIII ст.ст. для означення залежності одних процесів або їх змін від інших (у математиці розуміється як залежність однієї величини від інших) [7, с. 1300].

Нині ж дана категорія є важливою одиницею понятійно-категоріального апарату юридичної науки. Однак й дотепер відсутнє її уніфіковане визначення серед науковців, оскільки «… це поняття є складним, багатогранним та різноплановим, що не дає можливості викласти його у відносно короткому формулюванні, зумовлює плюралізм підходів учених до інтерпретації функцій держави і доцільність їх подальшого осмислення в контексті сучасних перетворень держави і суспільства» [8, с. 23].

Здебільшого в загальнотеоретичних розвідках під поняттям «функції держави» розуміють основні напрями діяльності, у яких знаходять своє втілення сутність та соціальна спрямованість, завдання й цілі держави [9, с. 65] чи основні напрями діяльності із вирішення завдань, що стоять перед державою на різних етапах розвитку, за допомогою спеціальних форм і методів їх реалізації [10, c. 222].

Близька нашому баченню є позиція А. П. Глебова: «Функція держави припускає єдність таких чотирьох елементів: а) об’єкт (вид суспільних відносин: виробничих, ідеологічних, міжкласових тощо); б) соціальне призначення держави певного історичного типу в регулюванні цієї групи відносин; в) практична діяльність держави (з реалізації свого призначення); г) кінцева мета (на досягнення якої спрямована регулююча діяльність держави в рамках цього виду відносин)» [11, с. 102−104].

Отже, в функціях держави відображається призначення держави, цілі та завдання здійснення державної влади.

«Функції держави постійно розвиваються під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів. Одні функції виникають, другі змінюються, треті зникають. Такими факторами можуть бути радикальні соціальні зміни в суспільстві; зміни типу, форми держави; сутність держави і її соціальне призначення; особливості завдань і цілей, які стоять перед державою на тому чи іншому етапі її розвитку; національні моменти — мова, культура, традиції, самобутність населення, взаємовідносини етносів, які проживають на території країни; науково-технічний, інтелектуальний розвиток всієї цивілізації; процеси інформатизації суспільства, створення загальнопланетарного інформаційного простору; екологічний фактор; інтеграція світової економіки; міжнародна обстановка та ін.» [12, с. 56].

Поряд з категорією «функції держави» дослідники доволі активно застосовують й категорії «функції державного органу» та «функції окремих гілок влади». Попри логічний взаємозв’язок цих категорій, що виявляється в тому, що трансформації функцій держави обумовлюють певну трансформацію функцій органів держави, вони не є взаємозамінними, адже кожен орган державної влади (державний орган) як елемент цілісної системи органів держави (апарату держави) відіграє в ній специфічну роль, тобто має спеціальне призначення. Однак функції окремих органів мають різний ступінь взаємозв’язку з функціями держави. Зокрема деякі органи мають вагомий вплив на реалізацію багатьох функцій держави, інші – менший.

Так, Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску [13]. Відповідно до свого основного функціонального призначення ДФС України її функції мають дещо обмежений характер, однак залежно від того наскільки ефективно реалізовує свої функції дана інституція обумовлюється ефективно забезпечені важливі сфери суспільства та держави.

Відсутність усталених теоретико-методологічних знань щодо понятійно-категоріального апарату у цій сфері, а також плюралізм доктринальних класифікацій функцій на певні види, сприяє неоднозначному баченню інформаційної функції в системі функцій держави.

Тенденція виокремлення цієї функції в якості самостійної виявилась лише недавно. Так, О. Ф. Скакун [14, с. 144] поряд із законодавчою, виконавчою, судовою, правоохоронною виокремлює й інформаційну на основі такого критерію як «засоби її діяльності» та за сферами (об’єктами) разом з політичною, економічною, екологічною, культурною тощо.

В. Ф. Погорілко зауважує, що інформаційна функція є основною функцією держави [15, с. 78].

Попри появу ґрунтовних зарубіжних монографічних праць у цій сфері [16; 17] у вітчизняній юридичній доктрині відсутні адекватні наукові розробки щодо історії виникнення, сутності, змісту, суб’єктно-об’єктного складу, форм та методів її здійснення, а також механізму її реалізації. Більше того, нині спостерігається плюралізм наукових підходів навіть щодо назви цієї функції як-от: «інформаційна функція держави» (А. Васеніна, В. Погорілко, О. Скакун), «інформаційно-комунікативна функція держави» (І. Нікодімов), «комунікативна функція держави» (О. Лощихін), «функція інформаційної безпеки» (Ю. Максименко, О. Тихомиров).

Однак забезпечення реалізації інформаційної функції здійснюється цілою низкою як загальної, так й спеціальної компетенції.

Серед загальних суб’єктів реалізації інформаційної функції держави слід виокремити такі, як: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Конституційний Суд України, міністерства, інші центральні і місцеві органи державної виконавчої влади, органи судової влади тощо.

Суб’єктами спеціальної компетенції реалізації інформаційної функції є: Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, Національна рада України з питань захисту суспільної моралі, Рада Національної безпеки і оборони України, Міністерство транспорту та зв’язку України, Служба безпеки України, Державний комітет архівів, Державний комітет статистики, Державний комітет телебачення і радіомовлення України тощо.

Так, залежно від конкретного виду інформаційних відносин, на які здійснюється управлінський вплив, державні органи поділяються на: 1) органи, які здійснюють загальне управління інформаційною сферою та реалізують державну інформаційну політику (Державний комітет телебачення і радіомовлення України): 2) органи, що формують і забезпечують реалізацію державної мовної політики у сфері захисту суспільної моралі (Міністерство культури і туризму); 3) органи, які здійснюють управління в галузі одержання і зберігання інформації (Державний комітет архівів, Державний комітет статистики); 4) органи, що здійснюють моніторинг та аналіз окремих видів інформації (Державний комітет фінансового моніторингу) [18, с. 114].

Діяльність ДФС України також має яскраво виражений інформаційний характер.

Інформаційна функція ДФС України виявляється в таких напрямах як:

1) збір податкової інформації:

а) від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація:

- що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, інших звітних документах;

- що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів;

- про фінансово-господарські операції платників податків;

- про застосування реєстраторів розрахункових операцій;

б) від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, зокрема інформація:

- про об’єкти оподаткування, що надаються та/або реєструються такими органами;

- про результати здійснення державного контролю за господарською діяльністю платника податків;

- що міститься у звітних документах (крім персоніфікованої статистичної інформації), які подаються платником податків органам виконавчої влади та/або органам місцевого самоврядування;

- про встановлені органами місцевого самоврядування ставки місцевих податків, зборів та надані такими органами податкові пільги;

- про дозволи, ліцензії, патенти, свідоцтва на право провадження окремих видів діяльності, яка повинна містити, зокрема: найменування платника податків, якому видані такі дозволи, ліцензії, патенти; податковий номер або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи; вид дозвільного документа; вид діяльності, на провадження якої видано дозвільний документ; дату видачі дозвільного документа; строк дії дозвільного документа, інформацію про припинення (зупинення) дії дозвільного документа із зазначенням підстав такого припинення (зупинення); сплату належних платежів за видачу дозвільного документа; перелік місць провадження діяльності, на яку видано дозвільний документ;

- про експортні та імпортні операції платників податків;

в) від банків, інших фінансових установ – інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків;

г) від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів;

д) за результатами податкового контролю;

2) обробка та використання податкової інформації;

3) охорона та захист податкової інформації;

4) інформаційний обмін між ДФС України та іншими органами державної влади тощо.

Отже, інформаційна функція податкових органів держави – це діяльність податкових органів зі створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони та захисту податкової інформації, необхідної для виконання ними покладених на них завдань.

ЛІТЕРАТУРА:

7. Борисов А. Ю. Государственная политика в области информационной безопасности на современном этапе : дис. … канд. полит. наук : 23.00.02 / А. Ю. Борисов − М., 2006. − 166 с.

8. Тихомиров О. О. Забезпечення інформаційної безпеки як функція сучасної держави : [моногр.] / О. О. Тихомиров; заг. ред. Р. А. Калюжний. − Центр навч.-наук. та наук.-практ. вид. НА СБ України, 2014. – 196 с.

9. Теорія держави і права : [навч. посіб.] / [заг. ред. В. В. Копєйчиков]. − К. : Юрінформ, 1995. − 192 с.

10. Оксамытный В. В. Теория государства и права : учебник для студ. высших учеб. заведений / В. В. Оксамытный. − М. : Изд-во «ИМПЭ-ПАБЛИШ», 2004. − 563 с.

11. Глебов А. П. К теории функцій государства / А. П. Глебов // Каск Л. И. Функции и структура государства / Л. И. Каск. − Л. : Изд. ЛГУ, 1969. − 64 с.

12. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін.; За ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М. В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О. В. Петришина. — Харків: Право, 2009. — 584 с.

13. Про Державну фіскальну службу України : Постанова Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 р. № 236 // Офіційний вісник України. — 2014. — № 55. — Ст. 1507

14. Скакун О. Ф. Теория государства и права : [учеб.] / О. Ф. Скакун. − Х. : Консум, 2000. − 245 с.

15. Погорілко В. Ф. Функції української держави та їх правові основи / В. Ф. По- горілко // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. – № 1. – С. 10–12.

16. Васенина А. Н. Информационная функция современного российского государства : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства ; История учений о праве и государстве» / А. Н. Васенина. – Н. Новгород, 2007. – 36 с.

17. Никодимов И. Ю. Информационно-коммуникативная функция государства и механизм ее реализации в современной России (теоретический и сравнительно-правовой анализ) : автореф. дисс. на соискание учен. степени д-ра юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых учений» / И. Ю. Никодимов. – СПб., 2001. – 40 с.

18. Костецька Т. А. Інформаційна функція держави: конституційні та інституаційні аспекти / Т.А. Костецька // Держава і право. — 2010. — № 47. — С. 113-119.

ІНФОРМАЦІЙНА ФУНКЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ: ГЕНЕЗИС НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

admin — Sat, 09 Apr 2016 08:28:05 +0000

Бамбізов Євген Євгенович,

здобувач Запорізького національного університету

Визначено методологічні підходи щодо дослідження генезису інформаційної функції ДФС України у вітчизняній юридичній доктрині, класифіковано доктринальні джерела, предметом розгляду яких є окремі аспекти інформаційної функції ДФС України у вітчизняній юридичній доктрині та виокремлено етапи розвитку наукової думки у цій сфері.

Ключові слова: інформаційна функція, інформаційна діяльність, ДФС України, інформаційна функція ДФС України, генезис наукових досліджень

Определены методологические подходы к исследованию генезиса информационной функции ГФС Украины в отечественной юридической доктрине, классифицированы доктринальные источники, предметом рассмотрения которых являются отдельные аспекты информационной функции ГФС Украины в отечественной юридической доктрине и выделены этапы развития научной мысли в этой сфере.

Ключевые слова: информационная функция, информационная деятельность, ГФС Украины, информационная функция ГФС Украины, генезис научных исследований

The methodological approaches to the study of the genesis of the information function of the SFS of Ukraine in the domestic legal doctrine are determined, doctrinal sources are classified, the subject of consideration of which are certain aspects of the information function of the SFS of Ukraine in the domestic legal doctrine, and the stages of development of scientific thought in this area are identified.

Key words: information function, informational activity, SFS of Ukraine, information function of SFS of Ukraine, genesis of scientific researches

Входження України в епоху постмодернізму вимагає переосмислення традиційних підходів до розуміння функцій та завдань органів державної влади. Так, Державна фіскальна служба України (ДФС України) визнається центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску. Реалізація покладених на неї завдань неможлива без збирання, зберігання та поширення інформації як стратегічного ресурсу.

Отже поряд з «класичними функціями» цієї інституції актуалізується й інформаційна функція.

Однак інформаційна функція ДФС України здебільшого розглядалась крізь призму окреслення окремих напрямів інформаційної діяльності податкових органів України як-от: захист інформаційної безпеки податкових органів, охорона податкової таємниці, забезпечення доступу до публічної податкової інформації тощо. При чому окремі аспекти цієї теми висвітлюються у контексті наукових розвідок з інформаційного, адміністративного, кримінального, цивільного права тощо.

Саме тому важливим науковим завданням є дослідження генезису інформаційної функції ДФС України у вітчизняній юридичній доктрині, що й зумовило актуальність написання цієї наукової статті.

Метою написання даної наукової статті є окреслення рівня розробленості інформаційної функції ДФС України в вітчизняній юридичній доктрині.

Задля цього автором поставлені такі завдання:

- визначити методологічні підходи щодо дослідження генезису інформаційної функції ДФС України у вітчизняній юридичній доктрині;

- класифікувати доктринальні джерела, предметом розгляду яких є окремі аспекти інформаційної функції ДФС України у вітчизняній юридичній доктрині;

- визначити особливості доктринальних підходів щодо дослідження інформаційної функції ДФС України;

- виокремити етапи генезису наукових джерел, предметом розгляду яких є окремі аспекти інформаційної функції ДФС України у вітчизняній юридичній доктрині.

Дослідження генезису наукових джерел, предметом розгляду яких виступали окремі засади інформаційної функції ДФС України, здійснюватиметься з урахуванням міждисциплінарності та багатоаспектності порушеної проблематики.

До того ж інформаційна проблематика податкових органів України є доволі новим, а тому недостатньо розробленим науковим напрямом у вітчизняній юридичній науці. Саме тому слід констатувати відсутність значного масиву літератури з цієї проблематики на рівні монографічних джерел, адже науковці приділяли увагу цій тематиці переважно в наукових статтях.

Зважаючи на особливості предмета дослідження, а також обраного методологічного інструментарію, розгляд наукової розробленості інформаційної функції ДФС України здійснюватиметься шляхом окреслення тих наукових джерел, де розкрито найбільш суттєві засади порушеної проблематики, розташуванням їх за галузевим та хронографічним критеріями.

Обраний підхід сприятиме системному, всебічному та об’єктивному розкриттю наукової розробленості інформаційної функції ДФС України.

Особливе місце серед наукових робіт займають загальнотеоретичні праці, де розкриваються теоретико-методологічні особливості понятійно-категоріального апарату, зокрема такі юридичні категорії як: «функція держави», «функція державного органу», «функція державної влади», «внутрішні функції держави», «зовнішні функції держави», «інформаційна функція держави», «форми здійснення функцій держави», «методи здійснення функцій держави» тощо.

Аналіз загальнотеоретичних монографічних робіт, в яких розглядаються концептуальні теоретико-методологічні аспекти функціональності держави та її органів, дозволяє класифікувати їх на декілька груп:

1) ті, де визначаються загальні засади теорії функцій держави;

2) ті, в яких конкретизуються окремі види функцій держави;

3) ті, що присвячені особливостям діяльності та функцій окремих органів державної влади.

Слід зауважити, що розгляд наукової розробленості предмета дослідження в загальнотеоретичних розвідках дозволяє дійти таких висновків.

Інформаційна функція ДФС України не стала окремим предметом наукового розгляду на рівні монографічних загальнотеоретичних розвідок.
Здебільшого в загальнотеоретичних розвідках розкриваються загальні та особливі теоретико-правові та методологічні засади функцій держави чи функцій окремих органів державної влади, принципи, форми та методи здійснення функцій держави.
Загальнотеоретичні розвідки є важливими з точки зору удосконалення понятійно-категоріального апарату у цій сфері, а саме виокремлення наукових підходів щодо визначення понять «функція держави», ознак функцій держави, співвідношення з іншими суміжними юридичними поняттями, а також загальної характеристики форм та методів здійснення функцій держави.
Окремі аспекти порушеної тематики розглядаються в загальнотеоретичних розвідках переважно в контексті дослідження теоретико-правових засад інформаційної безпеки як функції держави, податкової функції держави, правового забезпечення інформаційної політики.

Крім загальнотеоретичних робіт, найбільш важливими для розкриття специфіки теми даної наукової роботи мають галузеві дослідження. Аналіз галузевих наукових розвідок дозволив констатувати, що здебільшого порушена проблематика знайшла своє відображення у рамках досліджень з конституційного, адміністративного та інформаційного права.

Аналіз конституційно-правових наукових розвідок у контексті наукової розробленості порушеної проблематики дозволив дійти висновку, що здебільшого окремі аспекти інформаційної функції ДФС України розглядаються в рамках дисертаційних досліджень, які слід класифікувати на декілька груп:

1) ті, в яких надається функціональна характеристика окремих суб’єктів конституційного права;

2) ті, в яких окреслюються конституційно-правові засади регулювання інформаційної сфери, особливості реалізації окремих інформаційних прав і свобод людини та громадянина, а також обмежень в реалізації таких прав і свобод людини та громадянина.

Ґрунтовний аналіз зазначених вище наукових робіт дозоляє висновувати, що в межах конституційно-правових розвідок окремі аспекти теми даної наукової статті було окреслено в контексті конституційно-правових засад регулювання інформаційної сфери, особливостей реалізації права на інформацію, права на доступ до інформації, права на звернення людини та громадянина, а також обмежень в реалізації таких прав і свобод.

Вагому роль у розробленості порушеної тематики мають адміністративно-правові розвідки, аналіз яких дозволив класифікувати їх на декілька груп:

1) ті, в яких окреслено адміністративно-правовий статус та діяльність ДФС України як суб’єкта податкового права;

2) ті, в яких окреслено адміністративно-правовий статус платників податків як суб’єктів податкового права;

3) ті, що визначають адміністративно-правові засади забезпечення інформаційної безпеки;

4) ті, що присвячені адміністративно-правовому режиму окремих видів інформації;

5) ті, що окреслюють особливості адміністративної відповідальності за окремі види інформаційних правопорушень;

6) ті, що розкривають специфіку адміністративно-правового забезпечення реалізації окремих напрямів інформаційної функції в органах державної податкової служби України.

Слід зауважити, що адміністративно-правові розвідки є найбільш численними порівняно з загальнотеоретичними та іншими галузевими розвідками. Зважаючи на вимоги щодо обсягу цієї роботи, їх детальне дослідження є неможливим. Однак їх ґрунтовний наліз дозволив дійти таких висновків.

У рамках дисертаційних досліджень, в яких окреслено адміністративно-правовий статус та діяльність ДФС України як суб’єкта податкового права, ДФС України визнається важливою інституцією, що не лише реалізує державну політику у сфері адміністрування чи надає широкий спектр адміністративних послуг, а й виконує чимало консультативних та інформаційних завдань. Попри це, даний спектр завдань та функцій є малодослідженим фахівцями адміністративного права на рівні комплексного монографічного дослідження. Здебільшого окремі аспекти реалізації інформаційної функції ДФС України розкриваються крізь призму адміністративно-правового захисту деяких видів податкової інформації.

У дисертаційних дослідженнях, присвячених адміністративно-правовому статусу платників податків як суб’єктів податкового права, увага зосереджена, насамперед, на суб’єктивних правах платників податків з обліку та звітності, зі сплати податків чи правах на захист від правопорушень. Не меншої уваги серед дослідників приділено розкриттю адміністративно-правового механізму забезпечення прав громадян у податковій сфері, гарантіям захисту прав платників податків, провадженню у справах за зверненнями платників тощо. Слід зауважити, що інформаційні права платників податків досліджено лише у науковій розвідці С. О. Бондаренка «Суб’єктивні права платників податків: зміст та класифікація», однак автор необґрунтовано звужує їх зміст лише до права на отримання інформації платниками податків.

У рамках дисертаційних досліджень, що визначають адміністративно-правові засади забезпечення інформаційної безпеки, розкрито адміністративно-правові засоби забезпечення інформаційної безпеки в Україні, а також стан та перспективи адміністративно-правового регулювання інформаційної безпеки України. Попри те, що в даних розвідках відсутнє окреслення нашого предмета дослідження, важливими для ознайомлення є міркування дослідників щодо загроз національним інтересам в інформаційній сфері, шляхів протидії.

Найчисленнішими є дисертаційні дослідження, що присвячені адміністративно-правовому режиму окремих видів інформації. Зважаючи на те, що класифікація інформації законодавчо не уніфікована, а доктринальні бачення є доволі плюралістичними, що обумовлена авторською позицією щодо обрання критерію розподілу, дана категорія за предметом дослідження робіт є особливо багатогранною від адміністративно-правового забезпечення доступу до публічної інформації чи інформації з обмеженим доступом до адміністративно-правового забезпечення реалізації права громадян на інформацію.

Отже, в межах адміністративно-правових розвідок відсутнє комплексне дослідження інформаційної функції ДФС України, однак окремі аспекти даної проблематики знайшли своє відображення в контексті таких питань як адміністративно-правовий статус ДФС України та платників податків як суб’єктів податкового права, адміністративно-правові засади забезпечення інформаційної безпеки, адміністративно-правовий режим окремих видів інформації, адміністративна відповідальність за окремі види інформаційних правопорушень, а також адміністративно-правові засади інформаційного забезпечення у сфері справляння податків та взаємодії податкових органів із засобами масової інформації.

Особливо цінними для розробленості порушеної теми дослідження є роботи з інформаційного права. Попри те, що інформаційне право є доволі «молодою» галуззю права порівняно з іншими галузями права, слід констатувати про її особливий динамічний розвиток.

Саме тому дисертаційні дослідження такого спрямування потребують класифікації на певні групи:

1) в яких розкриваються загальнотеоретичні засади інформатизації держави, побудови інформаційного суспільства в Україні, особливості забезпечення інформаційних правовідносин, інформаційної функції та інформаційної політики держави;

2) де окреслюються стан та перспективи вітчизняного та зарубіжного інформаційного законодавства;

3) де конкретизується правовий режим окремих видів інформації;

4) присвячені окремим аспектам інформаційної діяльності ДФС України.

Отже, аналіз наукової розробленості інформаційної функції ДФС України дозволяє виокремити певні віхи (етапи) становлення наукової думки у цій сфері. На першому етапі відбулось формування загальнотеоретичних та методологічних засад функціональної характеристики держави, а також її органів, зокрема розроблення понятійно-категоріального апарату у цій сфері, класифікація функцій. На другому етапі наукові погляди зосереджуються на особливостях реалізації основних функцій держави, а саме політичної, економічної, культурної, соціальної тощо функцій держави На третьому етапі предметом уваги дослідників стають особливості здійснення функцій окремими державними органами. На четвертому етапі розкриваються зміст та специфіка реалізації особливих функцій органів держави, що обумовлені процесами інтеграції, глобалізації та інформатизації.

До того ж дослідження наукових розвідок, присвячених інформаційній функції ДФС України дозоляє дійти таких висновків.

1. Багатоаспектність інформаційної функції ДФС України детермінувала розробленість проблематики в межах як загальнотеоретичних, так й деяких галузевих наук. Однак розвиток цих наукових досліджень характеризується певною дискретністю.

2. У загальнотеоретичних розвідках розкриваються загальні теоретико-правові, методологічні аспекти здійснення функцій держави чи функцій окремих органів державної влади, принципи, форми та методи здійснення функцій держави, а також особливості забезпечення інформаційної безпеки як функції держави, податкової функції держави та інформаційної політики.

3. У конституційно-правових роботах предмет дослідження репрезентується крізь призму конституційно-правових засад регулювання інформаційної сфери, особливостей реалізації права на інформацію, права на доступ до інформації, права на звернення людини та громадянина, а також обмежень в реалізації таких прав і свобод.

4. Вагому роль у розробленості інформаційної функції ДФС України мають адміністративно-правові розвідки, де визначаються окремі аспекти предмета дослідження в контексті адміністративно-правового статусу ДФС України та платників податків як суб’єктів податкового та інформаційного права, адміністративно-правових засад забезпечення інформаційної безпеки, адміністративно-правових режимів окремих видів інформації, адміністративної відповідальності за окремі види інформаційних правопорушень, а також особливостей адміністративно-правового забезпечення окремих напрямів інформаційної функції в органах державної податкової служби України.

5. У межах розвідок з інформаційного права розкриваються загальнотеоретичні засади інформатизації держави, побудови інформаційного суспільства в Україні, особливості забезпечення інформаційних правовідносин, інформаційної функції, інформаційної політики держави, інформаційного законодавства, а також правового режиму окремих видів інформації.

6. Попри наявність численних наукових розвідок, де розглядаються різні аспекти порушеної тематики, вона є недостатньо розробленою, що обумовлює необхідність систематизації наукових поглядів у цій сфері шляхом проведення комплексного дослідження на рівні монографічної роботи.

ЛІТЕРАТУРА:

6. Ліпкан В. А. Правовий режим податкової інформації в Україні : [монографія] / В. А. Ліпкан, О. В. Шепета, О. А. Мандзюк / за заг. ред. В. А. Ліпкана. — К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2015. — 404 с.

7. Ліпкан В. А. Правовий режим податкової таємниці в Україні : [монографія] / В. А. Ліпкан, О. А. Мандзюк, Є. Ф. Збінський / за заг. ред. В. А. Ліпкана. — К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2017. — 360 с.

ІНФОРМАЦІЙНА ФУНКЦІЯ ДФС УКРАЇНИ: ФОРМИ ТА МЕТОДИ РЕАЛІЗАЦІЇ

admin — Tue, 09 Feb 2016 19:39:22 +0000

Бамбізов Євген Євгенович,

здобувач Запорізького національного університету

Стаття присвячена дослідженню форм та методів здійснення інформаційної функції Державної фіскальної служби України та розкриттю особливостей їх реалізації в практичній діяльності вітчизняних податкових органів. Розкрито зміст правотворчої, правозастосовної, правоохоронної та організаційної форм здійснення інформаційної функції ДФС України, а також особливості таких методів здійснення інформаційної функції ДФС України як заохочення, переконання та примусу.

Ключові слова: інформаційна функція, форми здійснення функцій, методи здійснення функцій, інформаційна функція ДФС України, форми здійснення інформаційної функції ДФС України, методи здійснення інформаційної функції ДФС України

Статья посвящена исследованию форм и методов осуществления информационной функции Государственной фискальной службы Украины и раскрытию особенностей их реализации в практической деятельности отечественных налоговых органов. Раскрыто содержание правотворческой, правоприменительной, правоохранительной и организационной формы осуществления информационной функции ГФС Украины, а также особенности таких методов осуществления информационной функции ГФС Украины как поощрение, убеждение и принуждение.

Ключевые слова: информационная функция, формы осуществления функций, методы осуществления функций, информационная функция ГФС Украины, формы осуществления информационной функции ГФС Украины, методы осуществления информационной функции ГФС Украины

The article is devoted to the study of the forms and methods of carrying out the information function of the State fiscal service of Ukraine and the disclosure of the peculiarities of their implementation in the practical activities of the domestic tax authorities. The content of law-making, law enforcement, law-enforcement and organizational forms of the implementation of the information function of the SFS of Ukraine is disclosed, as well as the peculiarities of such methods for the implementation of the informational function of the SFS of Ukraine as encouragement, persuasion and coercion.

Keywords: information function, forms of the implementation of functions, methods of implementation of functions, information function of SFS of Ukraine, forms of implementation of the informational function of SFS of Ukraine, methods for implementing the information function of SFS of Ukraine

Функції органів держави не є сталими. Вони постійно розвиваються під дією різноманітних зовнішніх чи внутрішніх детермінант. Поряд з «класичними» функціями конкретних органів виникають «неокласичні», що обумовлені поступовим входженням нашої держави до інформаційної ери, де стратегічну роль відіграють знання та інформація.

Модернізація Державної фіскальної служби України (ДФС України) відбувається на тлі її інформатизації. Саме тому реалізація державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування чи державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску набуває яскраво вираженого інформаційного характеру. Адже діяльність ДФС України так чи інакше пов’язана зі збиранням, зберіганням, використанням і поширенням інформації.

Однак здебільшого цей аспект діяльності ДФС України не знаходить адекватного розгляду серед науковців. Зокрема недостатньо вивченими є особливості форм та методів здійснення інформаційної функції ДФС України, що й зумовило актуальність обрання теми цієї наукової статті.

Метою написання даної наукової статті є окреслення особливостей форм та методів здійснення інформаційної функції ДФС України.

Задля цього автором поставлені такі завдання:

- виокремити основні форми та методи здійснення інформаційної функції ДФС України;

- окреслити особливості форм реалізації інформаційної функції ДФС України;

- розкрити зміст методів реалізації інформаційної функції ДФС України.

Форми реалізації інформаційної функції ДФС України набувають своїх властивостей завдяки їх спрямованості на реалізацію суспільних інформаційних потреб платників податків правовими та не правовими засобами у податковій сфері. Вихідне і заключне призначення цих дій полягає в забезпеченні впливу ДФС України на суспільні відносини шляхом створення нормативних приписів, прийняття нормативно-правових актів та забезпечення їх реалізації.

ДФС України реалізує інформаційну функцію шляхом використання різних форм та методів. Форми реалізації інформаційної функції податкових органів України — це вид управлінської діяльності в системі ДФС України, що полягає у вчиненні юридично значимих дій із реалізації інформаційної функцій у порядку, визначеному законом, що має правові наслідки. Системна, багатофункціональна та однорідна діяльність податкових органів зі створення сприятливих умов для реалізації інформаційної функції ДФС України через здійснення ефективного правового регулювання податкових відносин в інформаційній сфері.

Серед форм реалізації інформаційної функції ДФС пріоритетне місце займають правотворча, правозастосовна, правоохоронна та організаційна форми.

Правотворча форма реалізації інформаційної функції податкових органів ДФС України – сукупність дій, спрямованих на розробку, прийняття, зміну та систематизацію нормативних приписів, нормативно-правових актів щодо реалізації інформаційної функції ДФС України. За допомогою цієї форми ДФС України здійснює вплив на відносини між податковими органами та суб’єктами реалізації податкових інформаційних відносин шляхом закріплення або встановлення нормативно-правової основи їх регулювання.

Згідно з вітчизняним законодавством правотворча форма реалізації інформаційної функції ДФС України здійснюється шляхом:

- впровадження інформаційних державних стандартів, уніфікованих систем інформатизації, Типової інструкції з діловодства в органах ДФС та інших нормативних документів ДФС України, вжиття заходів щодо затвердження форм і видів документів;

- розгляду та погодження в установленому порядку проектів нормативно-правових актів з питань інформатизації, що надходять від інших центральних органів виконавчої влади;

- розробки та погодження в установленому порядку з відповідними структурними підрозділами ДФС України та центральними органами виконавчої влади проектів нормативних актів з питань інформатизації;

- підготовки проектів інформаційно-розпорядчих документів щодо впровадження, функціонування та вдосконалення системи подання, приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності та реєстрів податкових накладних з урахуванням різних способів подання та її надходження;

- відстеження змін податкового законодавства в інформаційній сфері, вивчення та впровадження нових законодавчих та нормативно-правових у частині їх приймання та комп’ютерної обробки;

- підготовки пропозицій щодо вдосконалення законодавства з питань інформаційної діяльності, у тому числі з метою приведення нормативно-правових актів у відповідність до норм законодавства ЄС;

- організації роботи з питань інформаційної діяльності та надання консультацій структурним підрозділам ДФС України щодо розробки проектів законів та інших нормативно-правових актів;

- участі у розробці проектів нормативно-правових актів та методичних рекомендацій щодо забезпечення діяльності ДФС України в інформаційній сфері;

- проведення разом з іншими структурними підрозділами ДФС України роботи щодо перегляду нормативно-правових актів з питань інформаційного забезпечення та діяльності органів ДФС України з метою приведення їх у відповідність до норм чинного законодавства України;

- підготовки та розгляду пропозицій і зауважень до проектів документів, що регламентують інформаційну діяльність ДФС України, розроблених суб’єктами законодавчої ініціативи, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, структурними підрозділами ДФС України;

- організації та координації роботи структурних підрозділів ДФС України щодо адаптації нормативно-правових актів з питань інформаційного забезпечення до законодавства ЄС та вимог угод ГАТТ-СОТ;

- координації роботи інформаційних структурних підрозділів ДФС України при розробці, затвердженні, внесенні змін, оприлюдненні у засобах масової інформації та розміщенні на веб-сайті ДФС України Плану підготовки проектів регуляторних актів на наступний календарний рік;

- підготовки інформаційних матеріалів для участі керівництва ДФС України у межах своїх повноважень у засіданнях комітетів Верховної Ради України, її постійних та тимчасових комісіях, урядових комітетів, а також інших заходах, що здійснюються Верховною Радою, Адміністрацією Президента, Кабінетом Міністрів України їх органами та посадовими особами;

- підготовки інформаційних матеріалів на виконання доручень Президента України та Кабінету Міністрів України;

- узгодження з міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади з інформаційних питань проектів законів, нормативно-правових актів та їх супроводження при розгляді у Кабінеті Міністрів України, у Верховній Раді України, участь у засіданнях робочих груп, урядових комітетів, комітетів Верховної Ради України;

- підготовки інформаційних матеріалів щодо виконання положень Конституції, законів України, актів і доручень Президента України та Кабінету Міністрів України;

- надання інформації через засоби масової інформації шляхом підготовки коментарів та відповідей на запити платників щодо порядку застосування законодавчих та інших нормативно-правових актів;

- розробки нормативних документів з питань захисту інформації та здійснення криптографічного захисту інформації з обмеженим доступом у системі органів ДФС;

- підготовки проектів нормативних і розпорядчих документів щодо функціонування та вдосконалення об’єктів технічного захисту інформації;

- внесення змін та пропозицій до законодавчих, нормативних документів, урядових рішень та ініціатив у інформаційній сфері.

Правозастосовна форма реалізації інформаційної функції ДФС України – сукупність юридично значущих дій податкових органів, їх посадових осіб по створенню індивідуально-правових приписів під час реалізації інформаційної функції податкових органів, що є засобом застосування правових норм відповідно до конкретних ситуацій.

Основним предметом правоохоронної форми діяльності реалізації інформаційної функції ДФС України є юридичні питання, що пов’язані з ймовірним або фактичним порушенням норм податкового права під час реалізації інформаційної функції податкових органів ДФС України. Ця діяльність спрямована на захист від порушень закріплених в нормах податкового права, відновлення правового стану у разі нанесення шкоди суб’єктам податкового права під час реалізації інформаційної функції ДФС України.

Організаційна форма реалізації інформаційної функції ДФС України – сукупність юридично-значущих дій, спрямованих на створення, формування, перебудову органів ДФС України, її структурних підрозділів; здійснення оперативної поточної організаційної роботи по вирішенню тих чи інших конкретних завдань, забезпечення техніко-організаційної діяльності, функціонування різних ланок механізму ДФС України.

При реалізації інформаційної функції ДФС України застосовуються ряд методів.

Метод примусу застосовується при порушеннях. Він виражається в схиленні суб’єктів реалізації інформаційної функції ДФС України до певної поведінки за допомогою силового тиску, супроти волі тих, ким управляють, таким чином обмежуючи свободу їх вибору. Примус може здійснюватись через такі юридичні засоби, як міри припинення здійснення правопорушень, покарання тощо.

Метод переконання зводиться до заохочення суб’єктів реалізації інформаційної функції ДФС України до певних дій (поведінки, діяльності), які відповідають їх волі без застосування силового тиску, таким чином забезпечуючи свободу вибору. Переконання в основному здійснюється через такі юридичні засоби, як суб’єктивні права, законні інтереси, пільги і т. ін.

Метод заохочення має місце тоді, коли податкові органи орієнтують й спонукають суб’єктів реалізації інформаційної функції ДФС України до певного варіанту поведінки, який є бажаним з її точки зору.

До методів примусу слід віднести:

- притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення у роботі;

- скасування надбавок та доплат до посадових окладів, внесення пропозицій щодо зменшення чи зняття преміювання працівників.

До методів переконання:

- розгляд в межах компетенції листів, скарг, заяв працівників органів ДФС України та громадян, депутатських звернень тощо, підготовка доповідних записок з цих питань;

- розробка профілактичних заходів щодо зміцнення дисципліни і законності, упередження надзвичайних подій та правопорушень серед працівників ДФС України;

- перевірка виконання наказів, інформаційних документів ДФС України щодо зміцнення дисципліни і законності територіальними органами ДФС України;

- накопичення та систематизація інформації, що отримується у ході здійснення оперативно-службової діяльності, ведення відповідного обліку і картотек;

- збір, систематизація та аналіз інформації про факти правопорушень і дій з ознаками злочинів серед працівників ДФС України, виявлення причин та умов, які сприяють їх вчиненню.

До методів заохочення належать:

- встановлення надбавок та доплат до посадових окладів;

- внесення пропозицій щодо збільшення преміювання працівників;

- присвоєння позачергових (дострокових) звань, спеціальних звань або рангів державного службовця в порядку захочення;

- зняття дисциплінарних стягнень працівників ДФС України у порядку заохочення;

- підготовка документів до Секретаріату Президента України про нагородження відзнаками Президента працівників регіональних ДФС України та відзнаками ДФС України (Почесною грамотою, нагрудними знаками тощо).

Отже, інформаційна функція ДФС України реалізуються шляхом різноманітних форм та методів. Саме їх плюралізм дозволяє ефективно забезпечувати інформаційні права платників податків.

ЛІТЕРАТУРА:

Відзив на дисертацію Климентьєва Олександра Павловича “Інформаційна функція Української держави”

admin — Tue, 27 Jan 2015 16:51:32 +0000

До спеціалізованої вченої ради К 26.062.16

Національного авіаційного університету

ВІДГУК

офіційного опонента доктора юридичних наук, доцента Ліпкана Володимира Анатолійовича на дисертацію Климентьєва Олександра Павловича «Інформаційна функція Української держави», поданої на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Актуальність теми дослідження. Одним з головних пріоритетів Української держави, визначеним Основними засадами розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки, є побудова інформаційного суспільства, орієнтованого на інтереси людей, відкритого для всіх і спрямованого на розвиток, в якому кожен міг би створювати і накопичувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися і обмінюватися ними, щоб надати можливість кожній людині повною мірою реалізувати свій потенціал сприяючи в суспільному і особистому розвиткові та підвищуючи якість життя.

У зв’язку з цим існує потреба теоретико-правового переосмислення функціонального призначення держави у відповідних процесах, виявлення механізмів здійснення її функцій. Причому дане переосмислення має відбуватися не на рівні виправлення окремих помилок або бездумного впровадження іноземного досвіду, а через удосконалення теорії функцій держави, оскільки саме через них відбувається реалізація державної політики. Відповідно дослідження інформаційної функції надасть можливість ефективно реалізовувати державну інформаційну політику.

Постійно зростаюча роль інформації в соціальному та державному управлінні, стрімкий розвиток інформаційно-телекомунікаційного прогресу і досягнутий рівень інформатизації органів державної влади надають підстави для додаткової аргументації необхідності виділення нової функції держави — інформаційної.

Держава та суспільство як дві надскладні соціальні системи не можуть ефективно взаємодіяти без інформаційного обміну, який може відбуватися як всередині країни, так і за її межами. Ключова роль у цьому процесі належить державі, яка, здійснюючи управління соціальними процесами, має бути інформаційно відкритою для інших суб’єктів суспільних відносин.

Виходячи з цього, дисертаційна робота Климентьєв О.П., присвячена вирішенню наукового завдання щодо визначення сутності інформаційної функції Української держави, а також удосконалення її правового регулювання, є актуальною і значимою для науки і практики.

Ступінь обґрунтованості і достовірності наукових положень, висновків і рекомендацій, сформульованих у дисертації. Наукові положення, викладені у дисертації, ґрунтуються на використанні сучасних прийомів і методів наукового пізнання, що обрані із врахуванням визначеної мети та сформульованих завдань.

Мета дослідження полягає у з’ясуванні правової природи, змісту та сутності інформаційних функцій сучасної Української держави як різновиду основних функцій держави, визначення факторів, що зумовлюють форми та межі впливу держави на інформаційні відносини та обґрунтування можливих напрямів удосконалення та підвищення ефективності правового регулювання інформаційної функції Української держави.

В роботі вміло застосовані такі методи пізнання як: структурно-функціональний, діалектичний, догматико-юридичний, порівняльно-правовий, аксіологічний, герменевтичний та ін. Завдання сформульовані відповідно до мети та зумовлені об’єктом і предметом дослідження.

Структура роботи сприяє досягненню поставленої мети та виконанню поставлених завдань. Достовірність і обґрунтованість результатів дисертації підтверджується використанням результатів досліджень провідних науковців в галузі теорії права, інформаційного, адміністративного та інших галузей права, що дало змогу автору всебічно розглянути особливості інформаційної функції Української держави. Для виконання дисертації опрацьовано достатню кількість наукових та нормативних джерел (475 найменувань).

Винесені на захист положення характеризують роботу як комплексне монографічне дисертаційне дослідження, яке виконане дисертантом особисто.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна результатів наукового дослідження, наукових оцінок, пропозицій і рекомендацій, теоретичних узагальнень та висновків, які складають основний зміст дисертації Климентьєва О.П., значною мірою зумовлюється актуальністю дослідження та обраним напрямом і полягає в тому, що дисертація є одним з перших у вітчизняній юридичній науці комплексних досліджень, присвячених проблемам інформаційної функції як різновиду основних функцій Української держави. У дисертаційному дослідженні відображається авторська позиція щодо розв’язання конкретних правових проблем, пов’язаних із формуванням, розвитком та правовим регулювання інформаційної функції держави.

У дисертації висунуто низку положень, нових для теорії та важливих для юридичної практики, з яких на особливу увагу заслуговують наступні.

Логічним видається, що дисертаційне дослідження здобувач розпочинає із з’ясування рівня розвитку наукових розробок за означеною тематикою (с. 18-32) і на цій основі з’ясувати сутність функцій держави на сучасному етапі та визначити поняття «функції держави» як опосередковані метою ефективного розвитку держави, зумовлені пріоритетами реалізації першочергових завдань державної політики, основні напрями її діяльності у внутрішній та зовнішній сферах, що виражають її реальну роль, форму, сутність і соціальне призначення в певній сфері життєдіяльності (с. 47).

Сформулювавши алгоритм дослідження інформаційної функції держави та її склад як сукупність таких елементів як мета, завдання, суб’єкти, об’єкти, форми та види, способи та засоби (ресурси та фактори), напрями державної політики (с. 48), здобувач з’ясовує сутність інформаційної функції Української держави та визначає її поняття у широкому та вузькому значенні (с. 60-61). При цьому відзначається, що інформаційна політика держави не може бути реалізована в рамках вже існуючих її функцій, і тому постає необхідність формування інформаційної функції як нової функції держави (с. 52).

Належна увага приділена класифікації інформаційних функцій держави. Зокрема, охарактеризовано основні їх групи та підгрупи, які виділені на підставі таких критеріїв як: сфера інформаційних відносин (інформаційна безпека, розвиток інформаційного суспільства, е-урядування, інформатизація, телекомунікації та зв’язок, захисту прав і свобод людини); об’єкти реалізації життєво важливих національних інтересів (особи, суспільства, держави); суб’єкти реалізації (склад (одноособові й колективні); термін дії (постійні й тимчасові); походження (державні й недержавні); характер компетенції: загальні й спеціальні); за локалізацією (секторальні, державні, міждержавні, наддержавні); пріоритетність (пріоритетні, основні, забезпечувальні); форма визнання (відкриті, латентні), сфера інформаційної безпеки (в інформаційній сфері; в екологічній сфері; у соціальній та гуманітарній сферах; в економічній сфері; у внутрішньополітичній сфері; у воєнній сфері та сфері безпеки державного кордону України; сфера державної безпеки України; у зовнішньополітичній сфері) (с. 74-82).

Привертає увагу звернення до проблеми впливу форми держави на реалізацію інформаційної функції. Автор стверджує, що дослідити інформаційну функцію з точки зору її змісту означає встановити, як і в яких напрямах вона функціонує. І саме для цього важливим є встановлення зв’язку та меж впливу форми держави на інформаційну функцію (с. 95). У зв’язку з цим робиться висновок, що оскільки сутність інформаційної функції держави полягає в забезпеченні людині та громадянину права на доступ до інформації, інформаційної відкритості та ін., оптимальною для її реалізації є демократична унітарна республіка (с. 131).

Цікавим видається підрозділ 2.3, присвячений принципам реалізації інформаційної функції. Здобувач акцентує увагу на відсутності будь-якого їх закріплення. При цьому, проводячи паралель з інформаційною політикою держави як формою реалізації інформаційної функції (с. 125) та схожість їх дефініцій (с. 126), автор пропонує заповнення даної прогалини шляхом використання принципів, які закріплені в нормативних актах та їх проектах (Закон України «Про інформацію», Закон України «Про Концепцію Національної програми інформатизації», проект Закону України «Про концепцію державної інформаційної політики»), а також тих, що напрацьовані теорією правового регулювання державної інформаційної політики.

На основі цього виділяється цілий ряд принципів інформаційної функції: верховенства права, розумного балансу права і сили, гарантованість права на доступ до інформації, рівності інтересів всіх учасників інформаційних відносин, системності, принцип пріоритету міжнародного законодавства, несуперечності, пріоритету прав і свобод людини і громадянина, дотримання балансу інтересів особи, суспільства і держави, їх взаємної відповідальності, захисту національних інтересів, забезпечення культурної, ідеологічної, інформаційної та політичної багатоманітності, протекціоністської політики щодо виробництва і розповсюдження вітчизняної інформаційної продукції, сприяння постійному збагаченню, оновленню та захисту національних інформаційних ресурсів, забезпечення незалежності засобів масової інформації тощо (с. 133).

Заслуговують також на увагу презентовані здобувачем перспективні напрями розвитку інформаційної функції держави, а також перспективні напрями вдосконалення правового регулювання інформаційної функції держави (с. 173)

Висновки, пропозиції і рекомендації, що характеризуються науковою новизною або практичною значущістю, достатньо повно і точно окреслені у вступі роботи, відображені в розділах її основної частини, висновках.

Наукове та практичне значення роботи. Аналіз змісту роботи свідчить про самостійну, завершену, аргументовану, комплексну роботу і дозволяє констатувати високий науково-теоретичний та прикладний рівень проведеного дослідження. Структура і зміст роботи свідчать про цілеспрямованість та комплексний характер дослідження. Це дало можливість автору дійти результатів і обґрунтувати низку нових положень, які мають важливе значення для адміністративно-правової науки та практики.

Зокрема, положення, висновки і пропозиції проведеного дослідження розширюють і поглиблюють існуючі уявлення про сутність інформаційної функції, відображає авторську позицію у розв’язанні конкретних правових проблем, пов’язаних із реалізацією прав та законних інтересів учасників інформаційних правовідносин в процесі здійснення даної функції.

Дисертація характеризується як науковою, так і практичною значущістю. Основні висновки та рекомендації, запропоновані у роботі можуть бути використані: для удосконалення чинного інформаційного законодавства; при реалізації правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері реалізації інформаційної функції; для проведення подальших досліджень проблем розвитку інформаційної функції як основної функції держави; при викладанні дисциплін «Інформаційне право», «Правове регулювання інформаційної діяльності», «Інформаційна безпека України» у юридичних вузах, а також при підготовці лекцій та навчальних посібників.

Повнота викладення матеріалів у публікаціях положень, висновків і рекомендацій, сформульованих у дисертації. Наукові положення, висновки і рекомендації, сформульовані в дисертації, досить повно викладено у шести статтях, з яких п’ять опубліковано у фахових виданнях України та одна зарубіжному юридичному виданні, а також у тезах двох доповідей на міжнародних науково-практичних конференціях.

Автореферат дисертації відповідає її змісту та повністю відображає основні положення і результати дослідження. Дисертацію та автореферат оформлено відповідно до встановлених МОН України вимог.

Дискусійні положення та зауваження до дисертації.

1. Розглядаючи підходи до класифікації функцій, здобувач зазначає, що їх можна класифікувати за різними критеріями. Одним із таких критеріїв зазначається принцип поділу влади, за яким функції держави поділяються на законодавчі (правотворчі), управлінські, правоохоронні, у тому числі судові й інформаційні (с. 40). Таке твердження не відповідає дійсному стану речей і звужує сферу реалізації інформаційної функції держави, оскільки дає підстави для висновку про приналежність останньої до правоохоронних функцій. Разом з тим, в подальшому зазначається, що даний критерій не є обґрунтованим, оскільки, існує три гілки державної влади в Україні – законодавча, виконавча та судова, тому функції здійснюються в їх межах (с. 41).

2. Потребує також уточнення позиція дисертанта щодо використання терміну «інформаційно-комунікативна функція держави». Так, досліджуючи можливість вживання термінів «інформаційна функція держави», «інформаційно-комунікативна функція держави», «комунікативна функція держави» для позначення функції, що є предметом даного дисертаційного дослідження, автор вказує, що «існує точка зору, що сучасному етапу розвитку суспільства більше відповідає термін «інформаційно-комунікативна функція держави», на нашу ж думку, застосування схожих термінів водночас, як в даному випадку, є недоцільним» (с. 59). В той же час, розглядаючи інформаційну функцію в широкому розумінні, висловлюється думка про можливість виділення в її межах двох похідних функцій: функцію інформаційного забезпечення діяльності держави та інформаційно-комунікативну функцію (с. 60).

3. Досліджуючи методи реалізації інформаційної функції, здобувач в числі інших виділяє метод рекомендації і заохочення та метод переконання, який здійснюється шляхом заохочення суб’єктів суспільних інформаційних відносин до певної діяльності чи дій, що відповідають їхній волі без застосування силового тиску, таким чином забезпечуючи свободу вибору (с. 65). Виходячи з зазначеного, існує потреба в з’ясуванні співвідношення вказаних методів.

4. Аналізуючи Положення про Інформаційно-аналітичний центр РНБО України дисертант зазначає, що при визначенні завдань, тобто фактичних напрямів діяльності Центру, прямо вказано на здійснення координації діяльності органів виконавчої влади з питань національної безпеки в інформаційній сфері (с. 140). Такий висновок, на нашу думку, не відповідає дійсності, оскільки відповідно до згаданого Положення до завдань Центру належить не сама координація діяльності органів виконавчої влади, а лише забезпечення аналітичного та прогнозного супроводження діяльності Ради національної безпеки і оборони України щодо здійснення такої координації з питань національної безпеки в інформаційній сфері (підпункт 1 пункту 3).

5. Формулюючи висновки до розділу 3, автор вказує на необхідність прийняття спеціального законодавчого акта, який закріплював би дефініцію інформаційної функції держави та визначав основні способи її здійснення є назрілою, а також про необхідність закріплення інформаційної функції держави в Інформаційному кодексі (с. 166). Вважаємо недоцільним як нормативне врегулювання реалізації інформаційної функції держави у двох нормативно-правових актах, так і прийняття з цього приводу окремого такого акту.

Висловлені зауваження стосуються переважно спірних, дискусійних питань, певної незавершеності чи неповноти розгляду окремих питань теми дисертації, є передумовою дискусії в ході захисту, не впливають на загальну позитивну оцінку виконаної Климентьєвим О.П. дисертаційної роботи та не знижують її достатній науково-теоретичний рівень й практичну значущість.

Висновок

Дисертація є самостійним доробком автора, посилання на наукові праці оформлені належно. Наукові статті, які опубліковані за темою дисертаційного дослідження у фахових виданнях, свідчать про якість проведеної роботи, базуються на особистих поглядах та результатах праці дисертанта.

Автореферат дисертації відповідає її змісту та відображає основні положення і результати дослідження. Дисертацію та автореферат оформлено відповідно до встановлених вимог.

Дисертаційне дослідження «Інформаційна функція Української держави» виконане на належному науковому рівні, повністю відповідає за своїм змістом, теоретичним рівнем, науковою обґрунтованістю, новизною та оформленням вимогам п. 11-13 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння звання старшого наукового співробітника, а його автор – Климентьєв Олександр Павлович – заслуговує на присвоєння вченого ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право.

Голова інституту майбутнього ГОСЛ

доктор юридичних наук, доцент В.А. Ліпкан