Рижов ІГОР МИКОЛАЙОВИЧ

Голова Інституту теророґенезу

Глобальної організації союзницького лідерства

доктор юридичних наук, професор,

Сенс терористично-мережевої війни полягає у формуванні громадської думки, продукуванні певних соціальних процесів для того, щоб віртуальне співтовариство стало співучасником формування віртуального страху, за відсутності якого терористична діяльність є малоефективною. Таким чином, суспільство залучається до терористичної діяльності, будучи її учасником. Сьогодні суто військові методи у боротьбі з тероризмом є недостатньо ефективними. Про це свідчить затяжна антитерористична операція на сході країни. Вимогою сьогодення є необхідність адекватної відповіді новим викликам тероризму, яка потребує опанування більш тонких технологічних концептів з використанням інноваційних інформаційних та мережевих технологій.

В оцінках технологій сучасного тероризму фахівці дедалі частіше оперують терміном “гібридна” або “компаундна” війна. Дійсно, гібридна війна як військова стратегія, передбачає використання різних дій воєнного, дипломатичного, інформаційного характеру, спрямованих на досягнення стратегічних цілей. Слід відзначити тенденції зміни пріоритетів у виборі стратегій у бік використання невійськових формувань, насамперед задля ускладнення кваліфікації дій агресора з позицій сучасного міжнародного права.

Насправді, мабуть, історія не в змозі навести хоча б один приклад “чистої” військової агресії. Війни завжди передбачають використання партизанської та диверсійної тактики. Подекуди, на підготовку лояльних до агресора груп місцевого населення, екстремістських та терористичних рухів витрачається багато часу й коштів, при цьому зв’язок з ними офіційно заперечується. І це є реальністю, від якої нікуди не подінешся.

Як відомо, полководці Стародавнього Риму при проведенні своїх військових кампаній широко використовували, поряд з регулярними римськими легіонами, допоміжні іррегулярні загони, складені здебільшого з так званих варварів. У боротьбі за утримання територій Рим широко використовував одних варварів проти інших, нацьковуючи їх один на одного. Звідси, до речі, і відомий принцип “розділяй і володарюй”.

Будь-яка агресія передбачає певну систему, що включає в себе не тільки чисто військову, а й військово-політичну, економічну та інформаційну складову. Війна припускає також заходи налагодження контакту з населенням захоплених територій та залучення його в ті чи інші допоміжні формування для того, щоб, як мінімум, ці самі території втримати. Кумулятивний ефект від впливу гібридних загроз забезпечується реалізацією комплексу цих заходів.

На нашу думку, враховуючи досвід організації та проведення АТО, стратегія протидії новим викликам і загрозам має будуватися на принципах поєднання на рівні системних елементів різних за принципами й змістовним наповненням складових антитерористичних заходів. Зокрема, вбачається наявність таких складових:

• військова;
• оперативна або спеціальна;
• соціально-інформаційна або пропагандистська.

Цілком логічно, що потенційними учасниками військової дії мають бути представники військових формувань, оперативної – представники спеціальних підрозділів суб’єктів боротьби з тероризмом, соціально-інформаційної – їхні підрозділи, до компетенції яких віднесено формування та реалізація відповідної інформаційної політики.

Одним з перспективних напрямів формування стратегій протидії гібридним викликам може бути розглянута технологія поєднання вищеописаних складових межах єдиного структурного підрозділу (органу). Йдеться про своєрідний композитний стиль (складний, змішаний, що відрізняється поєднанням елементів інших стилів) формування симетричної відповіді.

Отже, композитна стратегія – своєрідна суміш системних елементів – спеціальних антитерористичних сил, різних за сутністю, принципами формування впливу на терористичну діяльність, технологіями, але за умови їх поєднання в межах єдиного оперативного підпорядкування для досягнення синергетичного ефекту.

Принциповим є використання технологій позиціонування стратегій боротьби з тероризмом, тобто об’єктивно усвідомлений, систематично повторюваний процес сприйняття соціальним середовищем стратегій боротьби з тероризмом (як способу соціального управління в суспільстві), визнаних переважною більшістю населення. У позиціонуванні основний акцент робиться на значенні стратегій, що превалюють над процесами, за допомогою яких вони формуються. При цьому успіх цих стратегій, відповідно і успіх боротьби з тероризмом загалом, визначається не ефективністю планування й організації антитерористичних кампаній, а сприйняттям цих стратегій населенням, у т.ч. потерпілими від тероризму. На наш погляд, позиціонування стратегій боротьби з тероризмом – вельми вагома частина композитної стратегії протидії тероризму.

Факт того, що в Україні проводиться масштабна антитерористична кампанія, змушує переосмислити загальні підходи до проблеми тероризму і боротьби з ним, визнаючи, що зведення проблеми антитерористичної безпеки тільки до певного виду діяльності є занадто спрощеним варіантом вирішення такої проблеми, а стратегії боротьби з терористичною діяльністю за фактом реалізації втратили свою дієздатність. Треба констатувати, що недостатньо уваги приділялося питанням формування системи антитерористичної безпеки, а це, крім організаційно-технологічних заходів – дій щодо захисту або забезпечення певного рівня безпеки об’єктів, ще й забезпечення почуття захищеності (психологічної безпеки особистості), коли людина свідомо, зберігаючи відповідальність, впливає на обставини життя, щоб забезпечити умови для своєї душевної рівноваги та гармонійного розвитку.

При реалізації композитних стратегій протидії тероризму має бути врахований ступінь антитерористичної захищеності – здатності суспільства протистояти загрозі тероризму, якісна характеристика і смисловий потенціал поняття компонентів антитерористичної безпеки різних рівнів, зокрема:

концептуального: суть, атрибути, зв’язки:

-             антитерористична політика;

-             антитерористичне право;

-             антитерористичні компетенції;

логічного: об’єкти і процеси, зв’язки між елементами об’єкта терористичних посягань (ОТП):

-             соціально-інформаційна сфера ОТП;

-             соціально-психологічна сфера ОТП;

-             соціально-політична сфера ОТП;

-             соціально-економічна сфера ОТП;

-             акмеологічно-компетентнісна сфера;

фізичного: способи, технології, користувачі:

-             загрози терористичного характеру;

-             антитерористична захищеність:

• типові завдання захисту;

• функціональні вимоги до засобів захисту;

• вимоги адекватності засобів захисту;

• стандартні рівні адекватності засобів захисту;

• профіль захисту.

Можна констатувати, що Україна сьогодні має реальний шанс формування й реалізації інноваційних стратегій боротьби з тероризмом та супутніми йому викликами. Мова йде не тільки про формування стратегій протидії незаконним збройним формуванням, диверсійно-розвідувальним та терористичним групам і організаціям, а й урахування їх соціального резонансу, вірніше проведення свідомої, цілеспрямованої та контрольованої діяльності, у результаті якої з’являються добре продумані, детально розроблені ще до початку формальної реалізації стратегії, які враховують, прогнозують та при необхідності формують за допомогою спеціальних інформаційних операцій не тільки реакцію населення, а й думку громадськості, геополітичних гравців, блогосферу та інші елементи інформаційного середовища. На нашу думку, враховуючи досвід організації та проведення АТО, композитна стратегія протидії новим викликам і загрозам має будуватися на принципах поєднання на рівні системних елементів різних за принципами й змістовним наповненням складових антитерористичних заходів, при цьому, антитерористична безпека постає як стратегічна мета.

Використана література

1. Рижов І.М. Базові концепти антитерористичної безпеки : монографія / І. М. Рижов ; Нац. акад. Служби безпеки України. – Київ : Нац. акад. СБУ, 2016. – 327 с.
2. Рижов І.М. Про перспективи вдосконалення стратегій протидії тероризму // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. – Сер. “Юриспруденція”. – 2014. – № 9. – (Одеса). – Режим доступу : //www.vestnik-pravo.mgu.od.ua/archive/juspradenc 9/55.pdf
3. Рижов І.М. Стратегії боротьби з тероризмом в умовах урегулювання кризових ситуацій соціального характеру // Підприємництво, господарство і право. – 2012. – № 5. – С. 150-155.
4. Савин Л.В. Сетецентричная и сетевая война. Введение в концепцию. – М. : Евразийское движение, 2011. – 130 с.
5. Levi M. The Prevention Control of Organised Crime in Europe : The Emerging Global Paradigm? // International Key issues in Crime Prevention and Criminal Justice : papers in celebration of 25 years of HEUNI. – Helsinki, 2006. – Р. 92-108.

Експерт Інституту інформаційного права 

Глобальної організації союзницького лідерства

кандидат юридичних наук, доцент

Нині життя сучасної людини неможливо уявити без Інтернету та соціальних мереж, зокрема. Соцмережі використовуються у найрізноманітніших цілях – просто спілкування, знайомства, обмін думками, здійснення продажу товарів та пропозиції послуг, а також і для підготовки терористичних актів. Вдалими маніпуляціями ,які здійснюють в Інтернеті, можливо здійснювати вплив на громадську думку, а також незаконним способом отримувати персональну інформацію про певних посадових осіб. Також широкого розповсюдження набуло використання так званих «тролів». Залучення платних тролів, мереж ботів, створення сайтів з викривленими «новинами» стало невід’ємною частиною пропаганди тероризму, оскільки, як свідчать експерименти, вплив пропаганди на людину тим ефективніший, чим більше джерел надходження інформації, чим більшою підтримкою вона користується серед решти членів спільноти, тощо.

Служба безпеки України неодноразово затримувала адміністраторів груп в соціальних мережах за поширення антиукраїнської пропаганди. Наприклад, на початку серпня 2016 року був заарештований мешканець Кам’янського. Він погодився створити групи в соціальних мережах, де розміщував матеріали, що дискредитують сили антитерористичної операції та закликав до зміни конституційного ладу в Україні, також він агітував за створення вигаданої «Дніпропетровської народної республіки» та її подальше входження до РФ. Перед тим, в липні, був затриманий мешканець Сєвєродонецька, який був завербований через соціальні мережі й залучений в компанію інформаційної боротьби проти України.

Аналіз публікацій в українській та зарубіжній пресі свідчить про те, що питанню боротьби з тероризмом приділяється значна увага в розвинутих країнах світу. В деяких країнах завдання боротьби з тероризмом є одним з основних завдань мирного часу. Країни, в яких нехтували завчасною підготовкою до боротьби з тероризмом, були змушені навчатися цьому вже в умовах виникнення кризової ситуації, я к приклад США 2001 р.

Складність правового забезпечення боротьби з тероризмом полягає у тому, що сучасний він має велику різноманітність мотивацій, цілей та підходів. Проте у всіх випадках його прагненням є навмисне насилля або погроза таким насиллям, незважаючи ні на які закони чи моральні норми. При цьому завжди ставиться за мету викликати паніку чи «посіяти» страх серед населення, підірвати основи суспільного ладу або досягти політичних змін.

Ще однією особливістю ситуації є те, що у терористичних акціях усе частіше стали використовувати не зброю, а сучасну техніку цивільного призначення. Використання також сучасних комунікаційних можливостей призводить до того, що практично кожна держава, незалежно від її економічного стану та політичного устрою, може стати ареною терористичних акцій. І чим більш розвинутою є держава, тим з більшою вірогідністю вона може стати об’єктом тероризму.

Щодо нормативно-правового регулювання тероризму, то, у першу чергу, зазначу про документи міжнародно-правового характеру: Декларація Генеральної Асамблеї ООН про заходи щодо ліквідації міжнародного тероризму, затверджена резолюцією № 49/60 від 9 грудня 1994 р., наступні резолюції Ради Безпеки ООН, Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом 1977 року, підписана від імені України 8 червня 2000 року та ін. В Україні це Закони України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про боротьбу з бомбовим тероризмом», «Про ратифікацію Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму», постанова Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2001 р. N 1694 «Про затвердження Програми реалізації положень Варшавської конференції щодо спільної боротьби проти тероризму» тощо.

Визначаючи соціальні мережі, як засіб для здійснення терористичних актів, зазначу, що терористи знімають відео бойових дій, вчать робити бомби та набирають добровольців для виконання терактів. Для терористів соціальні медіа швидко стали кращим засобом поповнювати свої ряди та інструментом для ведення пропаганди. Декілька терористичних організацій створили свої сторінки на Facebook для вербування новобранців та надання їм навчальних матеріалів.

Російські силові відомства заздалегідь готувались до можливих конфліктів у соціальних мережах. Система «Диспут» мала відстежувати поширення інформації в блогосфері, зокрема, виявляти популярні записи та авторів. Система «Монітор-3» покликана допомагати збирати дані для OSINT-розвідки. Система «Шторм-12» має сприяти поширенню інформацію та впливати на суспільну думку.

З 2013 року була створена організація для впливу на суспільну думку, яка стала широко відомо як «тролі з Ольгіна». Навіть через два роки після початку війни, в 2016 році, була виявлена мережа ботів у соцмережах, які поширювали в інтернеті заклики до насилля проти української влади та заклики виходити на «Третій Майдан».

ООН заявляє, що соцмережі все частіше стають інструментом в руках терористів. Найбільша в світі соціальна мережа Facebook все частіше використовується терористами для вербування в свої ряди, розповсюдження пропаганди і планів можливих терористичних атак. Поширення екстремістської риторики, яка виправдовує акти насильства, є одним з трендів в онлайн-сервісах. Терористи можуть з їх допомогою вибудовувати зв’язки незалежно від кордонів держав. Питання використання інтернету в терористичних цілях піднімається не вперше. Так, у вересні 2012 року Міноборони Австралії випустило звіт, у якому розповідалося про те, що члени руху «Талібан» створюють в Facebook фейкові сторінки з фотографіями привабливих жінок. За їх допомогою ісламісти вивідують у солдатів інформацію.

Терористичні організації налагодили між собою тісні зв’язки на загальній ідеологоконфесійній, військовій, комерційній та іншій основах. Терористичні угруповання, особливо їхні керівники, в багатьох випадках тісно взаємодіють у питаннях придбання озброєння, прикриття один одного, поділу функцій і завдань при проведенні ними масштабних операцій (наприклад, в Афганістані або Лівані).

На сьогоднішній день скласти всеосяжну інформаційну базу на всіх користувачів Інтернету – досить складне завдання, тому що інформація в мережі представлена в безлічі форматів, несумісних один з одним. Так чи інакше, але сьогодні у більшості країн світу діють закони, що дають широкі повноваження силовим структурам з моніторингу інформації, переданої з телекомунікаційних систем. Чим розвиненіша економіка тієї чи іншої країни, чим більше її населення, тим більший обсяг інформації доводиться обробляти національним спецслужбам.

Липкан Владимир Анатольевич,

Глава Института стратегических коммуникаций

Глобальной организации союзнического лидерства,

доктор юридических наук, доцент

Проблема стратегирования развития Украины зиждется на манипулятивно созданных и поддерживаемых дихотомических постулатах: Запад и Россия, что изначально располагает Украину в пояс перманентной нестабильности, в том числе делает весьма уязвимой для террористической активности преступных групп и транснациональны корпораций.

В свою очередь, Запад для России топонимически отнесен к вражеской системе, соответственно любые попытки Украины двигаться на Запад приравнивают Украину ко врагу, что также создает предпосылки для коррекции алгоритма управления внутри Украины, не исключая методов терроризма, экстремизма и сепаратизма [1].

Весьма актуальны ныне нарративные исследования, в рамках которых исследуется взаимосвязь между формированием информационного продукта, определенными поведенческими реакциями, формированием мировоззренческих установок и непосредственной деятельностью. В этой связи стоит отметить работы О.Мандзюка, который впервые в рамках научной информационно-правовой доктрины Украины определил понятие и место аналитического нарратива в стратегических коммуникациях, развивает свои идеи на уровне монографических исследований [2-4].

Доминирующая в историографии концепция европоцентризма и оксидентальности может смело интерпретироваться в качестве последовательного воровства (по Дж.Гуди “Похищение истории”) Западом достижений других культур, когда Европа не только лишь пренебрегает историей остальной части мира, но и будущим мира, навязывая собственные понятия и периодизацию, систему ценностей и путь развития. В данном ключе оцифровка цифровых архивов несет в себе прямую угрозу: создав виртуальную реальность, архивы могут выступать мощнейшим манипулятивным средством управления социальными системами. Более того, именно это создает прямые предпосылки для одиночного терроризма, поскольку факты фальсификации истории в цифровой реальности станут обыденными, а большинство адептов реального мира не смогут с этим мириться. Таким образом, бомба замедленного действия в виртуальной реальности сработает в реальном мире, одним из методов может выступать терроризм.

Доминирование на данном этапе исторической формации западного стиля мышления и интеллектуальной жизни над остальными регионами мира  приводит к экстраполяции западного понимания и интерпретации истории на весь ход исторических событий. Более того, эта проекция накладывается и на глобальную перспективу, в которой место периферии четко отведены незападным странам, в тому числе и Украине. Именно потому, когда терроризм уносит жертвы в Париже, весь мир окрашивает флагами Франции и свои экаунты в социальных сетях, подсвечивают здания цветами флагов Франции и т.д., но когда теракты происходят в Украине, то об этом даже никто  не говорит. Мир четко поделен на касты, и дальнейшие гомерические попытки постоянного выписывания Украине новых правил «соответствия европейским стандартам» являются ничем иным как фальшью, помноженной на сознательную деградацию украинской самобытности и самоидентичности.

Вестернизация будущего, как следствие доминирования европоцентризма  в мировой традиции историописания, является той моделью, виртуальной реальностью, которую нам навязывают при помощи системы разнообразных  нарративов.

Сохранение концепции опоры на этноцентризм при построении национальной идентичности в эпоху глобализации, представляется задачей отнюдь не тривиальной, поскольку столкновение цивилизаций выступает органическим элементом развития отдельных этносов, установления доминирования в тех или иных сферах жизнедеятельности, что в целом приводит к перманентной глобальной напряженности и наличию большого количества потенциальных конфликтов, в том числе динамикой терроризма.

В этой связи развитие украинской нации следует интерпретировать в контексте развития всего человечества. Акцент необходимо смещать в сторону того, как единство развития человечества проявилось в украинской культуре. Как общие механизмы антитеррористической безопасности имплементированы в украинское пространство безопасности.

Только такая интерпретация может не дать скатиться нашему государству в разряд failed state, поскольку общая сопряженность с мировыми процессами и вовлеченность Украины может служить конструктивным импульсом для собственного развития. Это может служить мощным подспорьем в дискуссиях как с глобалистами, так и с представителями концепций построения национальных государств. Одним из основных критериев эффективности построения государственности в эпоху глобализации угроз выступает формирование общего «знаменателя» ценностей и принципов антитеррористической политики, исключающий разность толкования террористической деятельности в зависимости от стратегий развития каждой отдельно взятой социальной системы.

Причем этот знаменатель должен выступать наименьшим общим знаменателем, ибо каждая национальная культура есть взросшее на той или иной этнической либо национальной благодатной почве семя мировой культуры; в свою очередь, антитеррористическая культура и политика, всеобщая история и всеобщее будущее должны служить общей интерпретационной матрицей для развития отдельных национальных культур и систем антитеррористической безопасности.

При этом следует избегать коммеморативных практик, в рамках которых старое пытаются объединить на новых принципах. Сегодня абсолютно пагубно и деструктивно говорить о борьбе с терроризмом, понимая под ним лишь реакцию на уже совершенный террористический акт.

Новое время предполагает применение новых научных методов, новых подходов и коррелятивно получаемых – новых результатов. В этой связи борьба противоположностей в виде позитивистской и неокантианской концепций, номотетического и идеографического знания должна быть интерпретирована в качестве динамики познания и одного из путей выхода на нарративную теорию в современном ее понимании, поскольку современная роль историка уже не сводится к собирательству фактов, а трансформируется в роль морального и культурологического ментора, неся ответственность абсолютно понятно – не за фактологическое изложение о тех или иных событиях и даже не за повествование, а за оценки тех или иных событий и процессов.

Точно в таком же аспекте можно говорить и о нарраторах, ибо сегодняшний объясняющий дискурс многих исторических событий, будучи многоструктурированно изощренным, фактически уводит вообще от самого явления либо исторического факта. Нынче артикуляция проблемы обратно пропорциональна ее действительному пониманию и содержанию.

Навязываемая нарастающая фрагментация знаний, с одновременной дискредитацией самой идеи синтеза, приводит к появлению узкопрофильных специалистов, которые в целом вообще мало понимают роль своих исследований в глобальном мировом процессе развития.

В частности, тенденции фрагментации наблюдаются и в ключевых документах по касательно государственной антитеррористической политики. Вместо учета имеющихся наработок по стратегическим коммуникациям [5], теории адаптивных систем, теории терророгенеза чиновники сужают государственную антитеррористическую политику лишь к борьбе с терроризмом, то есть к пресечению уже совершенных террористических актов.

Украина всегда была, есть и будет самобытной страной с собственной идентичностью, в том числе принципами профилактики терроризма, потому  конструктивным мне видится привлечение более широких кругов научной общественности к этой теме, вовлечение специалистов из разных отраслей, поскольку терроризм затрагивает все сферы общественных отношений, он влияет на реализацию практически всех национальных интересов.

Список использованной литературы:

1.                 Липкан В.А. Национальная безопасность и негосударственная система безопасности // Угроза международной стабильности : аспекты проблемы. – Европейский Изобразительных искусств, Братислава, 2013. – С. 90-93 (312 с.)
2.                 Мандзюк О. А. Стан та перспективи розвитку правового режиму податкової інформації в Україні : [монографія] / О. А. Мандзюк. — К. : Дорадо-Друк, 2015. — 192 с.
3.                 Мандзюк О. А. Правове регулювання аналітичної діяльності в Україні : [монографія] / О. А. Мандзюк, М. Г. Сабіна. — К. : Дорадо-Друк, 2015. — 312 с.
4.                 Мандзюк О. А. Правовий режим податкової інформації в Україні : [монографія] /    В. А. Ліпкан, О. В. Шепета, О. А. Мандзюк / за заг. ред. В. А. Ліпкана. — К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2015. — 440 с.
5.                 Стратегічні комунікації : [словник] / Т. В. Попова, В. А. Ліпкан ; за заг. ред. доктора юридичних наук В. А. Ліпкана. — К. : ФОП Ліпкан О.С., 2016. — 416 с.

Мандзюк Олег Андрійович,

Голова Інституту стратегічних ініціатив

Глобальної організації союзницького лідерства

кандидат юридичних наук

Нині боротьба з тероризмом перебуває поза контекстом державної антитерористичної політики, оскільки інформаційно-аналітична складова даного процесу використовується недостатньо. В даній статті ми спробуємо проаналізувати зміст даної діяльності та довести необхідність її застосування в боротьбі з екстремізмом та тероризмом.

Як не дивно, поняття «інформаційно-аналітична діяльність», на відміну від «аналітичної діяльності», віднайшло ширше висвітлення у дефініціях, що наводяться у державних стандартах і працях вчених. Розглянемо найбільш характерні визначення інформаційно-аналітичної діяльності:

 – науково-інформаційна діяльність, спрямована на аналітико-синтетичне опрацювання документів;

-                    це сукупність дій на основі концепцій, методів, засобів, нормативно-методичних матеріалів для збору, накопичення, обробки та аналізу даних з метою обґрунтування і прийняття рішень; [1, с. 242 ]

– це особливий напрям інформаційної діяльності, пов’язаний з виявленням, опрацюванням, збереженням та поширенням інформації переважно у сфері управлінської, політичної та економічної діяльності; [ 2, с.38]

-                    процес семантичної обробки даних, в результаті якого розрізнені дані перетворюються в закінчену інформаційну продукцію – аналітичний документ. [3, с.17]

Як бачимо, абсолютна більшість визначень при формулюванні дефініції повторює слово діяльність, додаючи до нього певні визначення. Звертає на себе увагу те, що у визначенні, що міститься в державних стандартах України укладачі по суті ставлять знак рівності між поняттями «інформаційно-аналітична» і «науково-інформаційна» діяльність. У такий спосіб підкреслюються наукові засади організації та здійснення аналітичної роботи, хоча в цілому такий підхід, як нам здається, є не зовсім коректним, тому що між аналітичною роботою в науці і у в класичній інформаційно-аналітичній діяльності є ряд принципових відмінностей.

Важливою є вказівка, що, не зважаючи на назву, ця діяльність спрямована на аналітико-синтетичне опрацювання документів. Тобто недостатньо зібрати й дослідити матеріал, важливо синтезувати нові знання й відтворити їх у відповідних формах.

Окремі автори (і це є суттєвим!) вказують на використання в процесі роботи певних алгоритмів, концепцій, методів, засобів. Це створює підстави для віднесення інформаційно-аналітичної діяльності до сфери інтелектуальних технологій, без якої нині дуже складно здійснювати боротьбу з тероризмом особливо в інформаційній сфері.

Практично в усіх наведених визначеннях увага акцентується на тому, що сутність інформаційно-аналітичної діяльності може бути визначена через етапи і процедури роботи  з інформацією (пошук, виявлення, накопичення, зберігання, обробка, аналіз первинної інформації, створення нової вторинної інформації, поширення). Характерно, що усі автори не обмежуються лише аналітичною стадією, а включають до цього виду діяльності ті процеси, які, на перший погляд, не є в чистому вигляді аналітикою.  Такий підхід ми вважаємо правильним, тому що імпліцитно аналіз відбувається і при пошуку, відборі, при інших процесах. Тож аналітика пронизує усі стадії і процедури роботи з інформацією.

Також окремі автори наполягають на тому, що ІАД слугує обґрунтуванню й прийняттю рішень, переважно в управлінській, політичній та економічній сфері. За спостереженням Н.П.Дяченко, «систему інформаційно-аналітичного забезпечення управління слід розглядати як взаємозалежну і відповідним чином сформовану сукупність організаційних, організаційно-правових, інформаційних, методичних, програмно-технологічних компонентів, що забезпечує необхідну якість прийнятих управлінських рішень за рахунок раціонального використання інформаційних ресурсів та інформаційних технологій».

У такий спосіб демонструється, що результати інформаційно-аналітичної діяльності формують аналітичне забезпечення на інших, більш високих рівнях. Зауважимо, що в якості аналітичного забезпечення виступає кінцевий інформаційний продукт, а не усі зібрані відомості й матеріали. Тож функція інформаційно-аналітичної діяльності полягає в тому, щоб певною мірою «розвантажити» керівників, кристалізувати найбільш важливі концепти, на підставі яких змоделювати інваріанти альтернативних рішень з прогнозами щодо їх втілення. Остаточне рішення все одно залишається за керівником або керівниками.

Підсумовуючи розглянуте, зауважимо, що ключові поняття аналітичної діяльності знаходяться у нерозривному багатоплановому зв’язку. В окремих випадках можна простежити їх взаємну залежність, а також розгалуженість на рівні вертикалі й горизонталі. З метою унаочнення сказаного представимо це в формі схеми. В ній ми походимо з того, що аналітична діяльність походить від аналітики. По-друге. За нашою концепцією, інформаційно-аналітична діяльність є одним з видів аналітичної діяльності, і вони знаходяться у родо-видових зв’язках. По-третє, в межах інформаційно-аналітичної діяльності ми виділяємо три підвиди, які репрезентують зміст і цілі ІАД. Четверте. Виходимо на те, що кінцевим результатом аналітичної діяльності є деякий аналітичний продукт, який в залежності від постановки завдань і цілей, втілюється у певному виді документів, що в кінцевому рахунку створює засади аналітичного забезпечення управлінської діяльності.

Відповідно найбільш вагомим продуктом інформаційно-аналітичної діяльності слід визнати Концепцію державної антитерористичної політики

Список використаних джерел

1. Сурмин Ю. П. Теория систем и системный анализ: Учеб. пособие. / Ю.П. Сурмин — К.: МАУП, 2003. — 368 с. – С.242.
2. Електронний уряд : Наук.-практ.довід. / уклад. С. А. Чукут, І. В. Клименко, К. О. Линьов ; за заг. ред. С. А. Чукут. – К. : Вид-во НАДУ, 2007. – 76 с.
3. Кузнецов И.Н. Учебник по информационно-аналитической работе. М.: ООО Изд-во «Яуза», 2001. 320 с.

Фатхутдінов Василь Гайнулович,

кандидат юридичних наук, доцент

Голова Інституту безпекової політики

Докорінні зміни, що відбуваються останнім часом в українській державі ґрунтуються на системних реформах у всіх галузях життєдіяльності суспільства, що потребує своєчасного і вичерпного, одностайно зрозумілого і консенсуального нормативно-правового регулювання.

Тож з’являється необхідність розглянути відмову від звичних юридичних формул і заміну їх новими з позицій безпосереднього зв’язку сигніфікату та його мовного оформлення, насамперед, на прикладі таких частотно вживаних прикметників, як «громадський» і «публічний».

У зв’язку з тим, що тероризм багатьма дослідниками аналізується в контексті реалізації державної політики у сфері громадської безпеки, ми у даній статті проаналізуємо доцільність вживання терміну „публічна безпека” у Законі України „Про Національну поліцію”.

Здійснений нами контент-аналіз, де мультиплікандом виступала словосполука  „публічна безпека”, надав можливість констатувати, що він зустрічається 10 разів. Для порівняння: в ЗУ „Про міліцію” термін „громадська безпека” зустрічається лише 3 рази.

Перша поява даного терміну відбувається при визначенні поняття поліції, до фактично закріплюється однією з головних функцій — підтримання публічної безпеки і порядку.

Наступні згадування відбувається в ст. 2 при визначенні завдань поліції. Зокрема завдання щодо забезпечення публічної безпеки і порядку є одним із основних завдань поліції прямо визначених в законі.

Згідно з нашими спостереженнями, вказана терміносполука знайшла  розповсюдження не тільки у науковій сфері (здебільшого в галузі інформатики і журналістики), а й у правничій. Проведений статистичний аналіз бази  даних, що міститься в рубриці „Законодавство” сайту Верховної Ради України, свідчить, що станом на 9 вересня 2015 року сполучення „громадська безпека” вживається у текстах більше, ніж 5 000 нормативних актів, у той же час як лише в 53 нормативних актів вона згадується в назві, причому з яких лише 24 стосуються різноманітних аспектів реалізації державної політики   у сфері громадської безпеки, і лише 3 з них після Революції Гідності:

1) Норма № 9 забезпечення форменним одягом осіб начальницького та рядового складу підрозділів міліції громадської безпеки особливого призначення;

2) Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини;

3) Про затвердження Положення про підрозділи міліції громадської безпеки особливого призначення.

Відтак, фактично можемо чітко відзначити та констатувати про те, що законодавець, незважаючи на важливість теми громадської безпеки, на жаль і надалі зберігає анемію щодо регулювання суспільних відносин у сфері громадської безпеки.

Причому слід відмітити на наступну тенденцію: у назвах законів цей термін не фігурує. Симптоматичним є й те, що не зважаючи на його поступове розповсюдження, вона ще не увійшла до високочастотних за вживаністю понять.

Здійснений нами лінгвістичний аналіз нормативної бази „Законодавство” ВРУ уможливив резюмувати про наявність визначення терміну громадська безпека лише в 2 нормативних актах:

1) громадська безпека — стан захищеності життєво важливих інтересів, сконцентрованих у його матеріальних і духовних цінностях, від джерел небезпеки природного або штучного характеру під час підготовки та проведення футбольних матчів, за якого забезпечується запобігання загрозам заподіяння шкоди такими джерелами небезпеки [1];

2) громадська безпека — стан захищеності інтересів людини, суспільства й держави від суспільно небезпечних діянь і негативного впливу надзвичайних обставин, викликаних криміногенною ситуацією, стихійним лихом, катастрофами, аваріями і пожежами, епідеміями та іншими надзвичайними ситуаціями [2].

Також ми надибали лише одне нормативне визначення, в якому була згадана пошукувана нами словосполука: спеціальні суб’єкти забезпечення громадського порядку та громадської безпеки — МВС та МНС в особі їх органів або підрозділів, які у встановленому законодавством порядку та у межах своє компетенції  відповідають за забезпечення громадського порядку та громадської безпеки у зв’язку із підготовкою та проведенням футбольного матчу [3].

Більше того, станом на 9 вересня 2015 року в жодному чинному нормативному акті не містилося визначення поняття „публічна безпека”, таким чином дане питання потребує свого негайного розв’язання, нам вбачається теоретично лише  наступні шляхи:

1) внесення змін та доповнень та здійснення відповідних змін до вже прийнятого ЗУ „Про Національну поліцію” і заміни невживаного в юридичній термінології для означення державної політики у сфері громадської безпеки терміну „публічна безпека” на термін „громадська безпека”;

2) внесення змін та доповнень в існуючий масив нормативно-правових актів (більше 5 000), а також визначення даного поняття через доповнення ЗУ „Про Національну поліцію” відповідною статтею щодо визначення термінів.

За інших умов цей новотвір фактично утворює юридичну колізію, коли центральний орган виконавчої влади здійснює функцію і завдання в тій сфері, яка законодавчо ніде не визначена, тобто її де-юре, не існує. Іншими словами можна говорити про нелегітимність діяльності поліції у сфері громадської безпеки, а відтак це формує правові підстави для визнання не легітимності функціонування даного органу в цілому.

Повертаючись до аналізу контексту згадуваності терміну „публічна безпека” в тексті ЗУ „Про Національну поліцію”, зазначимо, що також його відшукуємо в ч. 2 ст. 9, в якій розкривається зміст принципу прозорості та відкритості, зокрема зазначено, що поліція забезпечує постійне інформування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також громадськості про свою діяльність у сфері охорони та захисту прав і свобод людини, протидії злочинності, забезпечення публічної безпеки і порядку.

Важливим і таким, що дійсно підтверджує сучасну спрямованість діяльності поліції є те, що в п.1 ч. 1 ст. 16 при визначенні основних повноважень Міністра внутрішніх справ України у відносинах з поліцією першим таким повноваженням виділено: забезпечує формування державної політики у сфері забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони та захисту прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, а також надання поліцейських послуг та контролює її реалізацію поліцією.

У п. 3 ч. 1 ст. 21 при визначенні основних повноважень керівника поліції зазначено, що вносить на розгляд Міністра внутрішніх справ України пропозиції щодо забезпечення формування державної політики у сфері забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони та захисту прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, надання поліцейських послуг.

Далі по тексту закону дане поняття вживаються в наступних інтерпретаціях:

—   при визначенні основних повноважень міліції: вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадіонах, вокзалах, в аеропортах, морських та річкових портах, інших публічних місцях (п. 10 ч.1 ст. 23);

—   при визначенні поліцейських заходів: Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом (ч. 2 ст. 30);

—   при визначенні змісту вимоги залишити місце і обмеження доступу на визначену територію: Поліцейський уповноважений вимагати від особи (осіб) залишити визначене місце на певний строк або заборонити чи обмежити особам доступ до визначеної території або об’єктів, якщо це необхідно для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя і здоров’я людей, для збереження та фіксації слідів правопорушення;  Поліцейський може обмежувати або забороняти рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних доріг у разі затримання осіб відповідно до закону, під час аварій, інших надзвичайних ситуацій, якщо це необхідно для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя і здоров’я людей (ст. 36):

—   при визначенні умов застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису: поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні (ст. 40);

—   при визначенні порядку застосування спеціальних засобів: Поліцейський для забезпечення публічної безпеки і порядку застосовує спеціальні засоби, визначені цим Законом (ч. 1 ст. 45).

Отже, укажемо, що здійснений нами комплексний аналіз термінологічних сполучень „публічна безпека” — „громадська безпека”, „забезпечення безпеки” — „підтримання безпеки” дозволив дійти наступних висновків.

1. Незважаючи на важливість реформи правоохоронних органів в цілому і поліції зокрема, термін „публічна безпека”, не став частотним ані у назвах, ані у текстах нормативно-правових актів. Вживання терміну „публічна безпека” взагалі обмежене лише науковою сферою і не має свого аналогу і вживаності в законодавчому обігу, оскільки функціонування його у чинних нормативно-правових актах України не зафіксовано.
2. У зв’язку із відсутністю нормативного тлумачення вказаних ключових поліцейських термінів з урахуванням їхньої полісемії виникають розбіжності в розумінні, застосуванні й використанні термінології, що значною мірою ускладнює процеси правозастосування, формує вакуум діяльності поліції.
3. Через помилковість законодавчої техніки зроблено невдалу спробу уведення в науковий обіг поняття „державна політика у сфері забезпечення публічної безпеки та порядку”, яке не має жодного наукового обґрунтування і не може бути визнано легітимним ані з позицій коректності наукового формулювання, ані з позицій правозастосування і в цілому суперечить правовій концепції.
4. Закон України „Про національну поліцію” в такому варіанті вносить значний дисбаланс в безпекове законодавство, оскільки порушено рівновагу та координацію між безпековим законом і безпековим законодавством.
5. З урахуванням різноплановості у лінгвістичній, доктринальній і нормативно-правовій інтерпретації зазначених лексико-семантичних одиниць, формується нагальна наукова потреба в здійсненні експертизи даного нормативного акту на предмет його загрози правовій безпеці, цілісності та системності безпекового законодавства через використання критеріїв системної емерджентності та синергетичного ефекту.

Список використаних джерел

1. Про особливості забезпечення громадського порядку та громадської безпеки у зв’язку із підготовкою та проведенням футбольних матчів : Закон України від 08.07.2011 № 3673-VI.
2. Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України : Наказ МВС України від 11.11.2010. — № 550.
3. Про особливості забезпечення громадського порядку та громадської безпеки у зв’язку з підготовкою та проведенням футбольних матчів 6 Закон України від 08.07.2011

22 сентября 2015 года состоялся очередной эфир проекта

МИГРАНТЫ – АВАНГАРД СОВРЕМЕННОЙ АРМИИ ВТОРЖЕНИЯ

Введение

Одной из составляющих современной политики национальной безопасности является миграционная политика. Наверное, только глухой сегодня не слышал о небывалой как по своему количеству, так и по своей организации нелегальной миграции, которую смело можно окрестить миграционным торнадо, сносящим не только физические, но и культурные и этноментальные границы европейского цивилизованного пространства.

Что это: криминальный заговор против благополучной Европы или же демонстрация гуманизма, когда премьер Финляндии отдает свой дом для размещения беженцев?

Это спланированная акция определенных стран по дестабилизации ситуации в регионе или же обычные последствия гуманитарной катастрофы на Ближнем Востоке и Африке, как это уже было после первой мировой войны и войны на Балканах в начале 90-ых ХХ столетия?

А ведь в свое время, с одной стороны, и Эйнштейн был беженцем, также как и родители Стива Джобса, как и сотни тех, кто сегодня составляет славу и гордость западной цивилизации. С другой стороны, вспышка терроризма и экстремизма в Европе на прямую связана с именно с ошибками в европейской миграционной политике. Более того, в свое время полковник Каддафи предупреждал, что бомбардировки Ливии закончатся крахом Европы.

И потому, что разобраться в корнях современного миграционного торнадо, его первопричинах я решил пригласить в студию своих гостей:

Мои гости:

Ирина Прибиткова – доктор экономических наук, профессор, Институт социологии НАН Украины

Николай Ерух -

советник Главы Государственной миграционной службы Украины

ПРИРОДА ВОПРОСА

• В чему суть современных миграционных процессов, в чем их отличие от того что было раньше?
• Чем обусловлено такое болезненное неравнодушие в нелегальной миграции в Европе, например, в сравнении с такими же процессами в США, куда ежегодно попадают по несколько миллионов нелегальных мигрантов их Мексики?

• . В чем суть нерешаемой многосложности проблемы мигрантов на современном этапе?

ГЕНЕЗИС ЦИРКУЛЯЦИИ ВОЛН МИГРАНТОВ

• Дайте пожалуйста исторический экскурс и детерминанты первой волны миграции во время первой мировой войны.
• Охарактеризуйте пожалуйста отличие второй волны миграции.
• В чем концептуальное отличие этническое, мировоззренческое и культурное и религиозное в составе этих мигрантов и каковы могут быть последствия таких мигрантских нашествий на Европу
• Можно ли сравнивать данное нашествие мигрантов с первой гиперволной миграции, когда в начале века вследствие гражданской войны в России в Европу бежало 2,5 млн русских
• Чем спровоцировано это, и  я не побоюсь этого слова, – торнадо мигрантов???

КАКИЕ УГРОЗЫ НЕСЕТ СОВРЕМЕННАЯ НЕЛЕГАЛЬНАЯ МИГРАЦИЯ:

• Терроризм
• Трудовой миграции
• Криминал
• Болезни
• Мультикультурализм
• концептуальная утопичность концепции плавильного котла

КТО СТОИТ ЗА КУЛИСАМИ ЕВРОПЕЙСКОГО МИГРАЦИОННОГО КРИЗИСА И КАКОВЫ ЕГО ПОСЛЕДСТВИЯ

• Кому выгодно тиражировать информации о крахе Европы, ее закате, неспособности справиться с нелегалами. Ведь в таком случае при на первый взгляд очередном составе жертв вполне явственно якобы вырисовывается организатор этого миграционного хаоса.
• Кто стоит за организацией нелегальной миграции и кто стал причиной этого хаоса?
• Почему спецслужбы не смогли предотвратить эти процессы?
• Как вы относитесь к тезису о том, что современная миграция это одно из проявлений гибридной войны
• Те ли это силы, которые поддерживали арабскую весну и арабскую революцию. Ведь на первый взгляд схожие методы, способы, цели – попытка дестабилизации не только субрегионов или отдельных стран,  а целого европейского региона. На ряду с гибридной войной против Украины сегодня можно с уверенностью утверждать о гуманитарном кризисе Европы, прежде всего аксиологическом
• Одни силы создают проблемы, а решение проблем перекидывается на Европу. Очевидно, что за таким потоком стоят силы вне Европы…
• Политика дестабилизации. Кто и зачем? Какие цели?

МИРОВОЗЗРЕНЧЕСКИЙ КРИЗИС ЕВРОПЫ

• Раскройте в чем смысл и суть комплекса вины европейцев
• Сможет ли Европа со своим уровнем развития прав человека переварить мигрантов в собственном плавильном котле? Хватит ли у них сил
• Можно ли сравнивать разноэтничность Америки и ее успешность (хотя на современном этапе отнюдь не из-за нелегальных мигрантов) и ситуацию в Европе?
• В чем концептуальная ошибка европейской миграционной политики?

• Давайте я сформулирую несколько иначе вопрос: КАК И ЧЕМ МИГРАНТЫ МОГУТ УЛУЧШИТЬ ЗАПАДНОЕ ОБЩЕСТВО

ресурс: http://www.yaplakal.com/forum2/topic1208077.html

• Ведь не секрет, что уже в отдельных школах Германии запретили есть свинину, чтобы не оскорблять религиозные чувства приезжих, а в самой Германии резко усилилась радикализации национальных и ультраправых движений ?
• Как можно поставить свое благополучие ниже благополучия приезжих, которые никогда не будут уважать ни страну ни обычаи и главной задачей которых является уничтожить Европу? До чего дожилась Германия, что там пенсионеры собирают бутылки чтобы прожить, потому что пенсия чуть более 600 евро в месяц, а за квартиру надо платить в районе 450. Пенсионерам отменили бесплатное питание. И вот вопрос ради чего? Ради этого Германия успешно строила страну чтобы теперь вот просто так  превращаться в миграционную клоаку в высоким уровнем преступности?
• Только в ФРГ число мусульман ежегодно увеличивается на 60-80 тысяч человек и уже достигло 4 млн. человек, на региональном уровне (парламентами земель) ислам признается официальной религией, строятся новые мечети. Одновременно в Германии было закрыто 400 католических церквей и более 100 протестантских. Еще 700 католических церквей запланировано к закрытию в течение ближайших нескольких лет.Читать полностью: http://www.biografik.ru/stati/islamizatsiya_planeti_prichini_i_vozmozhnie_posledstviya.html

А вот как реагирует местное население Франции на этих “посланцев” и определенное бездействие полиции. Думаю политикам, спекулирующим на этой теме, особенно првящим, которые надеются на заигрывание с будущим арабским электоратом нужно обдудмать свои расчеты/, дабы они не оказались ПРО счетами. Смотрите сами:

http://www.yaplakal.com/forum28/topic1213719.html

https://www.youtube.com/watch?t=2&v=j2u-UnkJb5c

• Если остановить войну, то это решит проблему беженцев?
• Власти Венгрии вчера приняли Закон, в соответствии с которым одобрено применение нелетального оружия против нелегальных мигрантов

http://atn.ua/obshchestvo/vengriya-odobrila-ispolzovanie-neletalnogo-oruzhiya-protiv-bezhencev

• На очередной сходке Совета Европейского союза было принято решение о единоразовой компенсации странам принимающим беженцев, на одного человека будет выделяться € 6 тыс. 23 сентября состоится чрезвычайный саммит Европейского Союза, посвященный иммиграционному кризису. Чрезвычайный саммит лидеров Евросоюза состоится на следующий день после встречи министров внутренних дел 28 стран ЕС. На этой встрече Люксембург хочет достичь взаимопонимания в деле принятия 120 тысяч беженцев странами ЕС. Предварительное заседание на эту тему завершилось безрезультатно, поскольку страны Вышеградской группы не согласились на предложение Брюсселя. Чтобы утвердить план Брюсселя о квотном распределении беженцев между странами Европейского Союза на встрече министров, хватит большинства голосов «за». Следовательно, страны Вышеградской группы не смогут заблокировать принятия решения. На саммите требуется полное единогласие стран в этом вопросе. Поэтому для Вышеградской группы лучше было бы, чтобы чрезвычайный саммит ЕС состоялся перед, а не после встречи министров.
• По моему мнению одним из последствий может стать миграционный апокалипсис:  Четыре всадника Апокалипсиса согласно шестой главы Откровения Иоанна Богослова, последней из книг Нового Завета уверенно скачут по миру:
  • Завоеватель (едет на белом коне, другие его имена — Чума, Мор),
  • Война (едет на рыжем коне),
  • Голод (на вороном коне)
  • и Смерть (на бледном коне). Бог призывает их и наделяет силой сеять святой хаос и разрушение в мире. Всадники появляются строго друг за другом, каждый с открытием очередной из первых четырёх из семи печатей книги Откровения.

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D1%82%D1%8B%D1%80%D0%B5_%D0%B2%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0_%D0%90%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%BF%D1%81%D0%B8%D1%81%D0%B0

Не является ли это очередным посланием человечеству о неправильном его движении развития? Не станет ли этот кризис набатным колоколом по человечеству, погрязшему в вожделенческом грехе гедонизма, утеряв истинную благую суть существования?

  Цитаты:

Президент Чехии Милош Земан недавно заявил: “Сюда беженцев никто не приглашал”.

Президент Литвы Даля Грибаускайте говорит: “Обязательные квоты не решают проблему. Поэтому мы хотим помочь лишь тем, кто опасается за свою жизнь и бежит от войны, а не тем, кто хочет улучшить свое благосостояние”.

Читать полностью: http://biografik.ru/stati/ctanet_li_evropa_plavilnim_kotlom.html

ВЫВОДЫ

Мы живем в интересное время, время формирования нового мирового порядка

Хаос войны породил хаос миграции, но такой ли это хаос, если он приводит к целенаправленному уничтожению Европы – колыбели мировой культуры, науки и творчества

Современные Беженцы – троянский конь гибридной войны не только против Европы, а прежде всего против западной культуры, мировоззрения

Европейские  ценности, являются таковыми только лишь для европейцев, а для современных мигрантов главной ценностью является уничтожение ненавистной им западной культуры и благополучия.

Апафеозом идиотизма являются мечтания отдельных приспешников мультикультурализма об успешной социализации и интеграции нелегальных мигрантов с разной этнической, религиозной и культурной парадигмой мировосприятия.

Сегодня можно с уверенностью утверждать о гуманитарном кризисе Европы, прежде всего аксиологическом.

События с беженцами четко показали: единой европы на самомо деле не сущесвтует. Не это ли было целью кукловодов нового торнадо миграции?

Потому давайте подумаем: кому действительно выгодно уничтожение западной цивилизации, и почему вдруг так быстро и синхронно с кризисом появились многочисленные репортажи, комментарии так называемых экспертов, которые в один голос утверждают о том, КТО именно стоит за кулисами новой мировой войны? Так ли все просто на самом деле?

С Вами в студии был доктор юридических наук

Владимир Липкан

Smart Ukraine

Будьте думающими украинцами!

 Эфир можно просмотреть здесь:

https://www.youtube.com/watch?v=zkw8zP0J9ic

Интернет источники

• Міграційна політика -2029 https://www.youtube.com/watch?t=93&v=ouGor7mADIc
• https://www.youtube.com/watch?v=n8UuPmYyznQ – еда для мигрантов
• http://glavcom.tv/video/14964.html – мэр одного из городов Венгрии предупредил нелегалов о том, что их ждет в Венгрии, в частности в его городе
• https://www.youtube.com/watch?t=3&v=AT4zU2iYFiI – мальчик демонстрирует, что он будет делать с европейцами, когда вырастет
• https://www.youtube.com/watch?v=97OIJ2v6zfY – пропагандистская аналитика, вследствие которой вырисовывается якобы очевидная система предпочтения, администрирующая данный миграционный кризис.
•  http://biografik.ru/stati/ctanet_li_evropa_plavilnim_kotlom.html – мнение о плавильном котле
• http://www.yomiuri.co.jp/world/ – японский источник о гибридной войне
• http://www.biografik.ru/stati/islamizatsiya_planeti_prichini_i_vozmozhnie_posledstviya.html – один из возможных вариантов последствий исламизации
• http://biografik.ru/stati/ctanet_li_evropa_plavilnim_kotlom.html – станет ли Европа плавильным котлом
• http://www.yaplakal.com/forum2/topic1212476.html – мигранты – оборотни-террористы

Источники для понимания взаимосвязи конфликта в Сирии и участия Росси в нем с проблемами, затронутыми в этой статье:

1. https://syrianfreepress.wordpress.com/2012/10/19/9523/
2. http://www.rt.com/news/eastern-ukraine-army-operation-680/
3. https://syrianfreepress.wordpress.com/2015/08/28/russians-in-syria/ - фотография с Герасимовым, доктрина которого в 2013 году стала теоретическим обоснованием захвата русскими украинского Крыма и начала гибридной войны против Украины
4. ютьюб: https://www.youtube.com/user/crimeanfront.- видео в котором говорится о том, что надо убрать добровольцев… что сейчас у нас с этим происходит, делайте выводы сами…
5. https://www.youtube.com/watch?v=mHnhrB0tVTQ - интервью предателей из морской пехоты
6. https://syrianfreepress.wordpress.com/category/ukraine/novorossiya/ - новости новороссии. война Путина сравнивается со второй пунической войной Рима и Ганибала
7. https://syrianfreepress.wordpress.com/2015/02/20/report-42554/ - дискредитационные материалы по добровольцам и политической элите Украины
8. http://southfront.org/ - ну и аналитический сайт новороссии. он стоит сразу под фотографией Башара Ассада

ДЕЦЕНТРАЛИЗАЦИЯ УКРАИНЫ:ЗА И ПРОТИВ

Украинцы устали от войны, устали от постоянных обещаний тех или иных политических сил, то вернуть Крым, то укрепить мир, то воцарить стабильность, то прекратить войну. На этом фоне довольно примечатльным и для Украины как всегда знаковым является инициатива, в ходе диалога с экспертами мы еще затронем глубинный смысл этого слова, Президента Украины касательно внесения изменений в Конституцию Украины. Как уже стало традицией, эти изменения делаются летом, когда большинство граждан Украины, во благо которых собственно и должна работать власть, на отдыхе.

Именно поэтому, пока еще данный законопроект не стал законом, я решил сегодня обсудить данный документ: «Об изменениях в Конституцию Украины касательно децентрализации власти».

Мои гости в студии:

Олег Березюк – Глава Украинского юридического товарищества, адвокат

Александр Палий – Политолог

О НЕОБХОДИМОСТИ ИМЕННО 

КОНСТИТУЦИОННЫХ ИЗМЕНЕНИЙ

1. Зачем нужны изменения в Конституцию, почему их нельзя предусмотреть в отдельному законе.
   1. По словам Петра Порошенко, условия проведения выборов прописаны и в Минских соглашениях. От нас требовалось зафиксировать положение об особом порядке самоуправления отдельных районов в Конституции. Мы это сделали, но сделали в Переходных положениях Конституции и со ссылкой на закон.

КТО И ЧТО ДЕЙСТВИТЕЛЬНО СТОИТ ЗА ИЗМЕНЕНИЯМИ В КОНСТИТУЦИЮ

1. Так что получается, у нас теперь соглашения являются причиной внесения изменений в Конституцию? Какова тогда же императивная роль Конституции и почему соглашение фактически важнее Конституции?
2. Порошенко: Предложенные изменения в Конституцию принесут в Основной закон Украины “европейские стандарты децентрализованной власти” и будут соответствовать Минским договоренностям.
3. Нуланд считает, что сегодня в Раде будет “исторический день”, поскольку депутаты будут рассматривать реформы, необходимые для получения помощи МВФ.
4. Изменение Конституции Украины до конца 2015 года было одним из согласованных в Минске в феврале пунктов соглашения по урегулированию конфликта в стране.
5. Гриценко: Нельзя совершить стратегической ошибки. Молодым народным депутатам надо почитать Конституцию, и, возможно, кто-то узнает, что мы живем не в президентской, а парламентско-президентской республике. Там записано, что основы внешней политики определяет парламент. Если президент под давлением обстоятельств сделал стратегическую ошибку в Минске, согласившись, фактически, на федерализацию страны, то сейчас парламент должен исправить эту ошибку. Не дать 300 голосов и оставить Украину целостной. Иначе – прощение всем, кто убивал, и мы еще будем платить бандитам из нашего бюджета бесконечно.
6. Изменения в Конституцию будут отвечать обязательствам Украины по Минскими договоренностями “по децентрализации и особому статусу”. Раскройте суть этих обязательств.

КТО ЛОББИРУЕТ ИЗМЕНЕНИЯ В КОНСТИТУЦИЮ?

1. Петр Порошенко заявил: Кто первый против наших изменений в Конституцию? Путин. Россия. Она хочет, чтобы мы с ней согласовывали, как нам делать децентрализацию. Извините, я не разрешу, чтобы Конституция писалась извне (фотка Обамы)
2. Вице-спикер парламента Оксана Сыроид 15 июля заявила, что международное сообщество оказывает давление на народных депутатов, требуя закрепить в Конституции “особый статус Донбасса”. Кто давит на депутатов и с какой целью? Кому и какие изменения выгодны в Конституции Украины выгодны западным представителям.
3. А что же делать, если вдруг украинские власти случайно “забудут” о необходимости разработки этого статуса, то им, вне всякого сомнения, напомнят их западные союзники в лице, в том числе, Обамы, Керри и Нуланд, которые в очередной раз скажут, что украинцам нужно демонстрировать выполнение Минских соглашений независимо от того, выполняет или не выполняет их российская сторона.

ДЕЦЕНТРАЛИЗАЦИЯ

1. Порошенко заявил (цитата):  децентрализация является надежным предохранителем от авторитаризма и диктатуры. В чем суть этого аргумента: неужели сейчас наиболее приоритетной является проблема диктатуры?
2. Порошенко (цитата ): децентрализация — это та вещь, которая должна объединить украинское общество. Довольно интересная контраверсийность получается: чтобы быть чистым надо быть выпачкаться, что достичь мира – надо убить, чтобы объединиться нужно разрушить консолидирующий центр… Ка бы вы прокомментировали мысли Президента?
3. Чем обоснованы опасения того, что децентрализация приведет к федерализации? В чем особенность регионализации и чем опасна для Украины федерализация.
4. Глава государства сообщил, что децентрализацию уже поддерживают около 75% украинцев.

5.           Чем можно объяснить такую структуру голосования и раздел голосов?

1. Почему на Ваш взгляд в законе применили довольно опостыливший термин «регионы» вместо более привычного слова «области»? В этом была роль Оппозиционного блока?
2. Порошенко цитата  : децентрализация не означает ослабления центральной власти в таких вопросах, как оборона, внешняя политика, национальная безопасность, верховенство права, соблюдения гражданских свобод. У меня как-то не совсем вяжется, как например и почему оборона выделена из сферы национальной безопасности, и почему вдруг основной принцип права выделен отдельно как? Где и в чем логика, ведь верховенство права в том числе предусматривает создание надежных механизмов защиты прав свобод и законных интересов.
3. Кто такие префекты, и зачем вдруг, при столь обильном очковтирательстве про децентрализацию и передачу всех полномочий н места создается отдельный новый институт президента для надзора за соблюдением Конституции и законов Украины, органами местного самоуправления в районах и областях вводится институт префектов.

По словам Президента, Они никоим образом не будут вмешиваться и не имеют права вмешиваться в оперативное управление, не имеют никакого отношения и не будут распоряжаться бюджетными потоками и любыми другими финансовыми ресурсами местного самоуправления.

ОСОБЫЙ СТАТУС ОТДЕЛЬНЫХ РАЙОНОВ ЛУГАНСКОЙ И ДОНЕЦКОЙ ОБЛАСТИ

1. Наибольшие споры касаются децентрализации на временно оккупированных территориях востока Украины. Критики документа утверждают, что боевики получат рычаги влияния на ситуацию в государстве и будут легализованы.
2. Порошенко (цитата): Проект изменений в Конституции не предусматривает никакого особого статуса для Донбасса.
3. Многие из тех, кто голосовал, убеждены в том, что никакого особого статуса пророссийские террористы не будут иметь, а вводится лишь специфический порядок осуществления местного самоуправления в отдельных районах Донецкой и Луганской областей”. В чем его суть, как вы можете снять опасения граждан?
4. Тезис о закреплении статуса оккупированных районов был перенесен из переходных положений закона о внесении изменений в Конституцию в переходные положения Конституции, то есть в тело Основного закона. Таким образом уже самим фактом включения такого пункта в текст Основного законаи дальнейшим принятием закона на базе этого п.18 раздела XV Конституции “отдельным районам Донецкой и Луганской областей” предоставляется особый статус, отличающий их от других областей и территорий Украины.
5. Затем на основании этого п.18 будет принят специальный закон об особенностях организации местного самоуправления на восточном Донбассе, который, по сути, закрепит пропутинскую конституционную модель для Украины, а стало быть если примут особый статус Донбасса, то фактически Украины не будет.
6. Иными словами, если Рада принимает решение об особенностях организации местного самоуправления на Донбассе, значит либо украинские власти уже контролируют эту территорию, либо они принципиально согласны с тем, кто и как ее сейчас контролирует. Таким образом, де-факто происходит легитимизации сепаратистов со стороны киевских властей.
7. Принятием решения о подготовке спецзакона об особенностях местного самоуправления на восточном Донбассе (и только там), законодатели выделили его из списка всех регионов Украины. Самим фактом голосования за данную поправку в Конституцию депутаты решительно поддержали утверждения Путина: оккупированный Донбасс – это не оккупированный Крым, а оккупированный Крым – это не оккупированный Донбасс. Почему ничего не написано за Крым, ведь он тоже оккупирован?
8. Почему Президент Украины не соглашается расширить нормандский формат или хотя бы состав участников Минских переговоров ведь по сути на них Россия, ДНР, ЛНР – это тоже Россия, ОБСЕ – половина Россия, и один Л. Кучма, который представляет Украину. Почему Украина отказывает Польше, кто не хочет, чтобы Польша участвовала в мирном процессе?

ВЫВОДЫ:

С одной стороны, нам вроде бы предлагают апробированную систему децентрализации причем польскую модель. Но вот уже не единожды польские чиновники в мягкой форме предостерегают о том, что Украине не следует полностью копировать их модель, а учитывать национальную самобытность, роль Украины в геостратегическом европейском пространстве.

В современных условиях значение децентрализации может быть интерпретировано в двух ипостасях: как фрагментацию, когда в условиях войны вместо концентрации усилий на достижении общего блага, государство и, прежде всего, его институциональная структура, будут  ослабляться; и как регионализацию государства – усиления роли местных региональных элит, что при определенных условиях фактически будет основой для сепаратизма и последующего распада государства.

Фактически, изменения в Конституцию продиктованы не сущностными потребностями украинской нации в коренных реформах своей жизни, а являются некоей обязанностью и следствием Минских соглашений, а по сути данью западным глашатаям за так называемую поддержку в борьбе с Россией и не ослаблением санкций против нее.

Что же мы имеем в итоге:

• мы дали гарантию не вступления ни в НАТО, ни в ЕС;
• до 1 января 2016 года отложено соглашение по ассоциации с ЕС;
• нас вынуждают за свои деньги финансировать то, что разрушили российско-террористические формирования;
• нас заставляют забыть наших героев, которые отдали жизнь во имя процветания Украины, простив бандитам их зверства и дав террористам шанс избираться в органы государственной власти
• общество Украины все больше получает негативных и стрессовых посылов от власти, а власть все дальше и упорнее пытается идти не по пути консолидации и компромисса с собственным народом, а по пути конфронтации и противостояния ему в угоду международным организациям и их интересам, все явственнее углубляя кризис национальной идентичности
• Голосование в Верховной Раде и последующие события 31 августа показали неоднозначность в оценке данного вопроса народом.

И вот теперь вопрос: Прислушаются ли украинские правители к гласу собственного народа, смогут ли они увидеть истинные потребности именно народа, а не пытаться навязать чуждую идеологию под ширмой псевдореформ?

С Вами в студии был доктор юридических наук

Владимир Липкан

Smart Ukraine

Будьте последовательными украинцами!

Эфир можно просмотреть здесь:

https://www.youtube.com/watch?v=h9Y2a9Tlb08

Цитаты политологов:

Алексей Гарань, профессор политологии Киево-Могилянской академии -

здесь такие достаточно аморфные формулировки. В такой форме мы получаем возможность использовать это в дипломатическом маневрировании, чтобы показать, что мы выполняем Минские договоренности.

Вадим Карасев –

Поправки относительно децентрализации несут определенные риски.

Цитаты Петра Порошенка:

1. Должное уважение к местной специфике и традиции, которые не противоречат общенациональным интересам и законам, которые не противоречат базовому документу Конституции Украины — сделает нашу страну сильнее и крепче, станет надежной прививкой против бациллы федерализации.

2. Децентрализация является надежным предохранителем от авторитаризма и диктатуры.

3. Децентрализация — это та вещь, которая должна объединить украинское общество.

4. Исполкомы подотчетны и подконтрольны только избранным советам соответствующего уровня, лишь советам и никому больше.

5. Децентрализация не означает ослабления центральной власти в таких вопросах, как оборона, внешняя политика, национальная безопасность, верховенство права, соблюдения гражданских свобод.

6. Для надзора за соблюдением Конституции и законов Украины, органами местного самоуправления в районах и областях вводится институт префектов. Они никоим образом не будут вмешиваться и не имеют права вмешиваться в оперативное управление, не имеют никакого отношения и не будут распоряжаться бюджетными потоками и любыми другими финансовыми ресурсами местного самоуправления.

7. Кстати, проект изменений к Конституции не предусматривает никакого особого статуса Донбасса. Все подобные слухи — это от лукавого. Проект предполагает возможность специфического порядка осуществления местного самоуправления в отдельных административно-территориальных единицах Донецкой и Луганской областей, что определяется отдельным законом. Именно так это сейчас и урегулирован.

8. . Извините, я не разрешу, чтобы Конституция писалась извне

Оригинал текста выступления Президента Украины Петра Порошенко о децентрализации

Децентрализации украинские общины ждут долгие двадцать три года. Это то, что им обещают, и это то, на что не хватало решительности в украинской власти. Решимости приблизить власть к народу. Чрезвычайно сократить то расстояние, которое есть между гражданином Украины и городом, где принимаются важнейшие решения, для того, чтобы обеспечить эффективное и комфортное существование украинской общины.

Всякому городу нрав и права,

Всякий имеет свой ум голова…

Возможно, именно этими словами выдающегося украинского философа Сковороды можно было бы кратко передать суть нашей конституционной реформы по вопросам децентрализации. Для чего мы проводим эту реформу? Давайте вместе попробуем все вместе систематизировать.

Во-первых, децентрализация приближает власть к человеку на расстояние вытянутой руки. Не надо выезжать за пределы города для того, чтобы решить большинство проблем.

Строить школу? Или реконструировать и модернизировать больницу? Проложить новую дорогу или починить старую? Так откуда же лучше видно ответы на эти вопросы, из окна моей администрации или из дома, где расположена власть в городе, селе, поселке? Из коридоров Кабинета Министров Украины на улице Грушевского или из окна городского головы? Эти вопросы — риторические, ответ на них является совершенно очевидным.

Поэтому сознательно и добровольно впервые соглашаюсь отдать на уровень общин огромный объем полномочий и финансовых ресурсов, которыми сегодня распоряжается президентско-правительственная исполнительная вертикаль.

Должное уважение к местной специфике и традиции, которые не противоречат общенациональным интересам и законам, которые не противоречат базовому документу Конституции Украины — сделает нашу страну сильнее и крепче, станет надежной прививкой против бациллы федерализации. Это второе преимущество децентрализации.

В-третьих, децентрализация является надежным предохранителем от авторитаризма и диктатуры, потому рассредотачивает власть между тысячами субъектов, и невозможно сконцентрировать власть в таких объемах, в которых власть уже становится опасной для человека и для страны.

Наконец, децентрализация станет еще одним нашим цивилизационным отличием от соседей по соцлагерю. Самоуправление — я уже об этом на днях говорил на заседании Конституционной комиссии, настоящее самоуправление — не возможно в авторитарном государстве. Деспотия не терпит ни самостоятельности общин, ни, тем более, свободы гражданина!

Децентрализация приблизит нашу политическую систему к европейской. Вполне естественно, что именно с европейскими стандартами местного самоуправления мы сверяем нашу концепцию изменений к Конституции в части децентрализации.

Мы неоднократно говорили, что ориентируемся на польский опыт, и Венецианская комиссия признала предложенную нами модель такой, которая является совместимой с Европейской хартией местного самоуправления.

Названные мной преимущества децентрализации очевидны всем политическим силам. Иначе бы они не шли на выборы именно с этим лозунгом. Все обещали народу децентрализацию. Это было в октябре прошлого года. Но еще в апреле-мае во время своей предвыборной кампании я твердо пообещал, что мы проведем децентрализацию, проведем конституционные изменения по вопросам децентрализации, и сейчас я, как Президент страны, рассчитываю на поддержку всех, подчеркиваю, всех политических сил в украинской Верховной Раде. Это не только потому, что нам нужно триста голосов. Уверен в том, что децентрализация — это та вещь, которая должна объединить украинское общество. Собственное видение изменений в Конституцию я предложил еще в 2014 году, сразу же после инаугурации. Старая Верховная Рада отложила эти изменения в долгий ящик, несмотря на то, что она проголосовала и включила их в повестку дня своей работы, никто всерьез не собирался возвращаться к реальной конкретной практической работе.

Децентрализация включена в Коалиционное соглашение новой Верховной Рады. Следовательно, весной этого года я сформировал Конституционную комиссию из представителей разных политических сил и ведущих юристов страны, которые представляли различные регионы, в том числе, хочу отдельно это подчеркнуть, и Донбасс. Комиссия и ее рабочая группа разработали проект, который получил одобрительную резолюцию со стороны ключевого эксперта в конституционных изменениях в Европейском Союзе, в Совете Европы — Венецианской комиссии. Венецианка внесла ряд замечаний и предложений, которые Конституционная комиссия учла при окончательном наработке изменений к Основному закону.

Так же положительно на проект изменений откликнулся Генеральный секретарь Совета Европы Турбьерн Ягланд.

Реформу поддержали и Совет регионального развития, где не только главы администраций, а, ключевое, где представлены все председатели областных советов, наибольшее количество городских голов, и уверен в том, что позиция Ассоциации городов Украины, Национального совета реформ, которые также представлены в Совете регионального развития — мне было очень приятно услышать, что все де-факто одобрили концепцию этих изменений к Конституции.

Наконец, и это главное — многочисленные социологические исследования, которые проводились в Украине, убедительно свидетельствуют, что поразительное большинство украинцев категорически отвергают идею федерализации и высказываются за унитарную систему в Украине с децентрализованной политической системой.

С учетом всех этих факторов предложения Конституционной комиссии, которые только сегодня поступили от Конституционной Комиссии, их передал Председатель Конституционной Комиссии, Председатель Верховной Рады Украины Владимир Борисович Гройсман, я сегодня к концу дня без каких-либо изменений, я надеюсь, оформлю как проект соответствующего закона, и сегодня он будет отправлен на рассмотрение Верховной Рады. Еще раз хочу подчеркнуть — я лишь субъект представления. Подлинными же авторами являются две высокопоставленные комиссии — первая, которая сделала основную работу, — украинская Конституционная Комиссия, которая очень эффективно поработала, где были проведены очень профессионально оценка, разработка, наработки, которые позволили сделать этот сбалансированный проект, и еще одна комиссия — Венецианская — которая сделала очень профессиональный экспертное заключение, одобрив проект Конституционной Комиссии.

За неимением времени, остановлюсь лишь на

ключевых принципах и основных положениях законопроекта.

Львиную долю полномочий мы делегируем на уровень общин, которые и являются первичной, базовой, главной единицей в системе административно-территориального устройства Украины, его опорной конструкцией.

И самое важное то, что центральная власть уступает не только полномочиями и ответственностью, но центральная власть уступает и финансовыми ресурсами! Еще в начале года нами были внесены изменения в Бюджетный и Налоговый кодекс, которые в результате на 40%, даже в этих условиях, увеличили доходы местного самоуправления. Сегодня, 1 июля, начинается второе полугодие, с которого, согласно Закону, Бюджетному кодексу, органы местного самоуправления получат право вносить изменения в свои бюджеты, воспользовавшись в полной мере финансовой децентрализацией. Отныне прямая норма обновленной Конституции будет требовать, чтобы любая «смена компетенции органа местного самоуправления» обязательно осуществлялась «с одновременными соответствующими изменениями в распределении финансовых ресурсов». Не будет больше пустых обещаний — каждая позиция будет поддержана финансово!

Институт глав государственных администраций, которые сейчас назначаются из Киева, — отменяется.

Оперативное управление областями и районами переходит в областных и районных исполнительных комитетах, как мы и обещали, которые формируются советами соответствующего уровня, что их выбирают люди. Исполкомы подотчетны и подконтрольны только избранным советам соответствующего уровня. Подчеркиваю — лишь советам и никому больше.

Возникают вполне закономерные опасения, а не навредит ли децентрализация единству нашей страны, несет ли она хотя бы гипотетические риски для территориальной целостности.

Мы так сильно обожглись на молоке, что должны дуть и на воду.

Еще раз подчеркиваю: децентрализация не означает ослабления центральной власти в таких вопросах, как оборона, внешняя политика, национальная безопасность, верховенство права, соблюдения гражданских свобод.

Идя на широкую децентрализацию, мы имеем надежно застраховаться от попыток врага использовать новые и чрезвычайно широкие полномочия местных общин для нарушения суверенитета и территориальной целостности.

Именно поэтому, для надзора за соблюдением Конституции и законов Украины, органами местного самоуправления в районах и областях вводится институт префектов.

Будут назначаться и увольняться префекты в такой же способ, как ныне главы госадминистраций — указом Президента Украины по представлению Кабинета Министров Украины. Ничего не меняется.

Назначаются они из числа самых опытных профессионалов, но от глав администраций они отличаются значительно меньшим объемом полномочий. Префекты никоим образом не будут вмешиваться и не имеют права вмешиваться в оперативное управление. Префекты не имеют никакого отношения и не будут распоряжаться бюджетными потоками и любыми другими финансовыми ресурсами местного самоуправления.

Они будут осуществлять лишь контрольно-надзорные функции. Префект вправе приостанавливать действие актов местного самоуправления по мотивам их несоответствия Конституции или законам Украины с одновременным обращением в суд.

Конституционная комиссия приняла мудрое и ответственное решение, предоставив возможность Президенту, Конституционному суду и Верховной Раде — только им троим, совместными усилиями привлекать к ответственности те Советы, которые, не дай Бог, согрешат сепаратизмом и создадут угрозу суверенитету, территориальной целостности и национальной безопасности Украины.

В подобных случаях Президент, как гарант Конституции, немедленно приостанавливает полномочия соответствующего Совета или председателя общины. Конституционный Суд должен дать правовую оценку, а Верховная Рада, украинский Парламент принимает решение о назначении внеочередных выборов соответствующего Совета или председателя общины.

Принципиально важным считаю право Президента, как гаранта территориальной целостности, на мгновенную реакцию в виде принятия решения о приостановлении полномочий.

Отдельное внимание хотел бы привлечь к заключению Венецианской комиссии. Венецианская комиссия право на такое — цитирую, «более быстрое и эффективное вмешательство» — признала «вполне обоснованным и поддержала это».

Право роспуска органов местного самоуправления органами центральной власти свойственно многим европейским демократиям. Правда, пользуются они этим мало. Будучи оптимистом, прогнозирую, что и в Украине оно не станет распространенной практикой. Почему? Потому что надеюсь на мудрость избирателей, ответственность и патриотизм местных элит, которые не будут давать поводов для радикального вмешательства со стороны Верховной Рады, Конституционного Суда и Президента.

Но береженого и Бог бережет, поэтому соответствующие механизмы предусмотрены.

Прошу тех, кто слишком эмоционально реагирует на такую новацию, выйти за узкие рамки внутриполитической борьбы. Взгляните на проблему в широком и драматическом контексте, в котором сейчас находится Украина.

Кстати, проект изменений к Конституции не предусматривает никакого особого статуса Донбасса. Все подобные слухи — это от лукавого. Проект предполагает возможность специфического порядка осуществления местного самоуправления в отдельных административно-территориальных единицах Донецкой и Луганской областей, что определяется отдельным законом. Именно так это сейчас и урегулирован.

Такой Закон уже дважды принимался Верховной Радой Украины предыдущего и текущего созыва. Эта норма не выходит за рамки международных обязательств Минских договоренностей, которые всем миром признаны безальтернативной основой политико-дипломатического урегулирования. А никто в большей степени, чем мы, украинцы, не заинтересованы в мире. Никто более, чем мы, не заинтересованы в мирном урегулировании!

Поэтому я надеюсь, что конституционное большинство в Верховной Раде, члены которой избирались под лозунгами децентрализации, выполнят свои предвыборные обещания.

Не вижу оснований не поддержать предложенные изменения, тем более, что они никоим образом не затрагивают распределения полномочий между Верховной Радой, Правительством и Президентом, а касаются только отношений центральной власти с местным самоуправлением.

Слава Украине!

Интернет источники:

1. 1.                https://www.youtube.com/watch?t=1&v=79CmPxN2qPk – презентация изменений Порошенко. Начало с 28 минуты
2. 2.                https://www.youtube.com/watch?v=OLBnRyXHuF4 – видео презентация децентрализации с 0.08 по 1.40.
3. 3.                http://from-ua.com/news/356078-poroshenko-raskritikoval-sistemu-gosupravleniya-i-povtorno-obyasnil-sut-osobogo-statusa-donbassa.html – о режиме местного самоуправления в некоторых районах Донецкой и Луганской областей.

ЦИВИЛИЗАЦИОННЫЙ ВЫБОР УКРАИНЫ

Гость в студии:

Батяшов Сергей– командир взвода роты Торнадо.

Помазан Юрий – инспектор, командир группы.

Ведущий в студии:

Владимир Липкан,

доктор юридических наук

Фразы и реплики для комментария гостями

1.        Андрей Билецкий: Договоренности о «режиме тишины» с ДНР и ЛНР — предательство Петром Порошенко тысяч павших украинских солдат за год войны. Об этом в эфире «Громадське ТВ» заявил нардеп и основатель полка «Азов» Андрей Билецкий. «Если мы хотели тишину в самом начале, то, может быть, не стоило убивать как минимум 5 тысяч украинских военных, моих товарищей и друзей. Может быть, нужно было сразу отрезать этот кусок территории, сразу его сдать, и на этом все закончить? Зачем был нужен год войны, для того чтобы остановиться на таком статусе-кво», — заявил Билецкий.
2.       Как Вы объясните существование сайта трибунал, укроп, на которых содержатся данные о наших бойцах с полной информацией касательно места проживания и номера телефона. Как это влияет на выполнение Вами заданий. Кто сливает информацию террористам?

Смотри: http://tribunal-today.ru/vazhnaya-informatsiya/spisok-boevikov-karatelnogo-batalona-tornado-adresa-i-telefony/?sphrase_id=312711

1.        Откуда такая рьяность в Вашей ликвидации со стороны прокурора Матиоса?
2.        В чем концептуальное и мировоззренческое отличие концепции мессианства и богоизбранности с концепцией свободы и любви.
3.        Почему на эмблеме вашего подразделения изображено Инь и Янь.

  Истоки формирования мировоззрения добровольчества

1. В чем смысл добровольческого движения. Феномен добровольчества в Украине.
2. Каковы исторические и цивилизационные корни добровольческого движения в Украине?
3. Как на Ваш взгляд Золотая Орда повлияла на становление мировоззрения славян.
4. В чем историческое значение Валуевского циркуляра 30 июля 1863 года и Эмского указа от 18 мая 1876 года, изданного Александром II, в соответствии с которым издание книг на украинском языке полностью запрещалось, такие именитые профессора, как: Михаил Драгоманов, Федор Вовк, М. Зибер были отстранены от преподавания в Киевском университете?
5. В чем состоит историческая роль Статей Войска Запорожского и 3 жалованных грамот царя Алексея Михайловича, который в народе более известен как Московский договор 1654 года. Какую геостратегическую роль сыграли данные документы и почему из 4 возможных вариантов: 1) польского царя; 2)  крымского хана; 3) турецкого султана; 4) московского  царя был выбран именно последний?
6. 6.       Европейская часть РФ привыкла к комфортной и благополучной жизни и не будет мириться с его существенным ухудшением, будет искать основную причину собственных проблем». Что нужно для того, чтобы именно эта часть стала локомотивом осмысления бесперспективности реализации концепции Филофея Москва – Третий Рим.
7. На с Россией объединяет: 1) славянское этническое происхождение; 2) единая православная вера, традиционная дружба с казаками. Почему же при такой, на первый взгляд, близости исторических судеб украинцы так поддерживают добровольческие подразделения, в то же время в Росси они трактуются как экстремистские силы, подрывающие основы конституционного строя
8. Не считаете ли Вы, что со временем добровольческие отряды станут расходным материалом революции?
9. Какое влияние не геополитическую конфигурацию Европы оказывают замороженные конфликты в Грузии (Южная Осетия и Абхазия), Республике Молдова (Приднестровье) и Азербайджане (Нагорный Карабах и прилегающие к нему территории). Не является ли то глобальным сценарием вовлечения России в конфликты, которые способны со временtм поглотить саму Россию.
10. Не напоминает ли Вам вся эта суета с языком и сепаратизмом уже давно испробованный Россией проект, когда была задушена первая российская революция в 1907-1910 гг. Те, кто говорил на украинском языке обвинялись в мазепинстве и сепаратизме. Также как и сейчас: Россия нарисовала Украину в образе неонацизма, потом активно начала бороться с его происками (веским подтверждением коих стали всевозможные конференции, которые при режиме Януковича проходили с завидной динамичностью) и всячески героически пытается спасти русскоговорящих граждан от вируса неонацизма. А потом, после победы, они планируют и дальше жить и думать, что они останутся братьями.

ТЕНЕДЕНЦИИ И ДТЕРЕМИНАНТЫ ГЕОПОЛИТИКИ КОНФЛИКТА

1. В последнее время, с появлением многочисленных программ построения анаморфированных изображений, возникло особое направление — геополитическое картирование, цель которого — найти адекватные пути отражения на карте мирового геопространства. Другой прием в геополитическом картировании, позволяющий получать интересные модели политического геопространства, — изменение центров проекции, “игра проекциями”. Не стали ли мы поневоле участниками некоей игры, где наша нация – разменная монета, а территория плацдарм для пополнения природными ресурсами запасов субъектов управления или дирижирования этими проекциями.
2. В контексте метамоделирования геополитических процессов, как вы охарактеризуете среду безопасности вокруг России: Китай – аренда земли, Финляндия – увеличение армии, участившиеся учения, Японию, проводящая учения в море?
3. В соответствии с современной трактовкой геостратегии, и в частности одно из ее теорий – теории домино http://society.polbu.ru/tihonravov_geopolitics/ch07_ii.html,

Революция достоинства – экспорт революции их других стран, ибо революция нуждается в подталкивании. В соответствии с данным тезисом, как Вы охарактеризуете в исторической ретроспективе причины революции достоинства.

1. Кто выступает субъектом геополитического модерирования конфликтов и формирует контуры новых как территориальных так и ментальных пространств?
2. В чем сущность симулякра возрождения величия России? Величие в количестве ядерного оружия или в силе экономике, защите прав человека, уровне жизни, продолжительности жизни, уровне счастья наконец?

Информационная политика

1.       Считаете ли вы что в Украине эффективно работает механизм контрпропаганды на информационные атаки России
   1.      В чем вы видите прорехи информационной политики.
   2.      В чем состоит на Ваш взгляд основное назначение Министерства информационной политики?
   3.      Какова роль идеологии в построении современного государства в условиях агрессивной и вульгарной глобализации?
   4. http://vk.com/video-70774335_171400347?list=821673d7cb74bbea63 Видео Интервью с Русланом Онищенко касательно якобы имевших место фактов мародерства, а также коррупции руководства Луганской области.

Афоризмы

1.      Безопасность лишь иллюзия, когда зло на охоте – Терри Гудкайнд
2.             Ты же большой мальчик, должен понимать, что четко работающий транспорт, порядок и безопасность на улицах, вежливые люди и хорошая медицина – это все достижения диктатуры – Сергей Лукьяненко, Последний дозор
3.        Если все, чего хотят американцы, это безопасность, они могут поселиться в тюрьме – Дуэйт Эйзенхауер

КОМПЛЕКСНАЯ РЕФОРМА ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА О ДОБРОВОЛЬЧЕСКИХ БАТАЛЬОНАХ  

1. С чем вы связываете феномен ИГИЛ о которой несколько лет назад еще никто и не слышал? Есть ли в Украине благодатная почва для религиозной радикализации?
2. В чем суть феномена иностранных боевиков-террористов, ведь по некоторым данным в украинско-российском конфликте принимают участие и иностранцы??
3. В чем состоит суть комплексных стратегий по противодействию сепаратизму и ирредентизму?
4. Может ли мирный план иметь право на успех? Есть ли внутренняя акцепция среди добровольцев решения о попытке мирного урегулировании  этого конфликта. Ведь вполне очевидно, что русские без боя уже не вернут Крым, и восточные области. Более того, один разные российские политики назвали идею Президента П.Порошенка о крымско-татарской национальной автономии Крыма:

• словоблудием и провокацией http://cont.ws/post/106789 – Ремзи Ильясов
• Игры Порошенко с новым статусом для Крыма «в составе Украины» выглядят как фантомные боли по безвозвратно утраченному. Поезд истории уехал, — написал Алексей Пушков в своем Twitter.

http://ua-01.com/news/poltika/32615-poezd-uehal-v-gosdume-prokommentirovali-slova-poroshenko-o-novom-statuse-kryma.html

1. Как Вы относитесь к идее абсолютной изоляции востока Украины, с целью недопущения распространения вируса сепаратизма на другие части страны?
2. Крым: при перекрытии канала, что будут делать жители северной его части, не станет ли решение об аннексии украинского Крыма причиной экологической катастрофы в этом регионе?

Выводы:

1. Украина является системообразующим началом цивилизационных трансформаций на планете. Феномен добровольчества – один из многих феноменов, побуждающих гордиться украинской политической и исторической нацией.
2. Использование новых геополитических стратегий, в частности геополитического картирования, приводит к повышению уровня конфликтогенности социума, закладывает основания для изменения геополитической конфигурации и нарушения балансу безопасности.
3. Новыми тенденциями в сфере безопасности являются гибридные войны, в том числе и симулякры, с помощью которых происходит подмена недостоверной репрезентации реальности, которая, в свою очередь, включает симуляцию, репрезентацию и фикцию, тем самым спасая саму себя.
4. Настало время реформировать национальное законодательство в сфере национальной безопасности, разработав соответствующие нормативные акты, регулирующие общественные отношения в сфере деятельности добровольческих организаций, их роли в обеспечении национальной безопасности.
5. Основными прорехами в информационной политике государства является отсутствие четкой информационной стратегии реализации национальных интересов, а также методологически выверенной идеологии построения успешного государства Украина, основанной на многовековой истории украинской цивилизации.

Никогда не ставьте безопасность своего государства в зависимость от благородства другой страны.

С Вами был

доктор юридических наук, Владимир Липкан

Smart Ukraine - Будьте цивилизованными украинцами

Эфир можно просмотреть здесь:

https://www.youtube.com/watch?v=h9Y2a9Tlb08

Smart Ukraine

7 жовтня 2014 року голова наглядової ради ГОСЛ – доктор юридичних наук Ліпкан В.А. дав інтерв’ю з актуальних проблем протидії екстремізму на сучасному етапі.

Інтерв’ю можна буде після його опрацювання подивитись тут:

https://www.youtube.com/watch?v=lVjgzhFn0EI

http://youtu.be/0DqqS_2MkQ4

Основні тези розмови можна викласти наступним чином.

ВІРУС ЕКСТРЕМІЗМУ

1. Як давно в Україні з’явився екстремізм? 

Передусім хочу зазначити, що екстремізм не є явище, притаманним лише Укрїані. Занепокоєння про зростання екстремізму неодноразово знаходило своє відображення в керівних документах ООН, інших впливових міжнародних орагнізаціях, в яких було акцентовано увагу на необхідності вироблення ефективних механізмів протидії даному явищу, зміщенню акцентів із силових компонентів на питання виявлення, локалізації та попередження переростання окремих явищ в екстремізм.

Прояви політичного екстремізму у будь-якому виді – характерна ознака  кризи алгоритму соціального управління. Водночас вони можуть виступати передвісниками та передумовами соціальних трансформацій. Екстремістська діяльність становить реальну загрозу національній безпеці держави, а поява ідеологічних течій, які ґрунтуються на політичній, расовій, національній, релігійній нетерпимості та ворожнечі, пропаганда таких ідей ставить під велике питання подальшу духовно-культурну еволюцію нації.

Для визначення та ідентифікації основної причини екстремізму в Україні личать слова Л. Троцького:

В революцію маси входять не з готовим планом суспільної перебудови, а з гострим відчуттям неможливості терпіти старе.

Екстремізм – схильність до крайніх поглядів і дій, переважно в ідеології та політиці – як мистецтва управління державою, боротьбі за владу як інституціонального, так і не існтитуціонального рівня.

Терористична діяльність є різновидом екстремізму та специфічною фазою протікання протестної діяльності, спровокованої соціальним конфліктом між підсистемою управління та рештою суспільства на тлі розбалансованості та неоптимальності алгоритму соціального управління.

Чи є можливим запобігти есклаації екстремізму в Україні

На відміну від сусідньої Росії, до недавнього часу в Україні нечасто реєструвалися екстремістські прояви, може завдяки ментальності народу України, може у зв’язку з тим, що в законодавстві прямо не визначено злочинів екстремісьсктого характеру.

Натомість відсутність розробленої на державному рівні Стратегії оперативного реагування на жевріючі соціальні конфлікти (особливо в умовах зростання тенденцій використання екстремістських проявів у маніпулятивних соціально-інформаційних технологіях, які дедалі більше використовуються не тільки у сучасній політиці, а й задля вирішення звичайних побутових проблем), передусім на сході та півдні країни, сепаратизму, тероризму, маргінального бандитизму, збитих Боїнгів, розстрілу беззбройних людей на Майдані, тисяч загиблих бійців АТО – могло б і не бути.

Права без обов’язкiв – то сваволя.

Леся Українка

Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів”

Іван Франко

Нетерпимість до чужих Богів – лиш відворотний бік непохитної віри в своїх.

Дмитро Донцов

 Які чинники можна ідентифікувати як такі, що за певних умов можуть призвести до проявів екстремізму в Україні 

Я не буду описувати чисельні факти, які нині псведо аналітики наводять в якості екстремізму.

Я поставив би запитання по-іншому:

Чи можна вважати екстремізмом рішення окремих посадових осіб про ліквідацію окремих найбільш дієздатних підрозділів силових структур?

Чи можна вважати екстремізмом показове бездоказове звинувачення співробітників майже усіх дієздатних структур, яке, врешті-решт, призвело до того, що частина особового складу зараз воює проти своєї держави, за яку, вони ще рік тому, стояли місяці на морозі і готові були віддати своє життя?

Думаю, що поняття екстремізм не можна огульно застосовувати лише однієї групи учасників кнфліктних відносин, адже як майдан, так і подальші народні волевиявлення і опитування чи то в Криму чи то в Луганській та Донецькій областях – все є наслідком неправильного державного управління, безвідповідального ставлення посадових осіб до виконання положень Закону України “Про основи національної безеки України”.

Як казав Лев Троцький:

Сучасна історія працює на 3 швидкості, шкода лише, що руйнуючі організм мікроби працюють ще швидше.

Напрями управління конфліктогенними чинниками з метою протидії ескалації екстремізму 

У боротьбі з екстремізмом першочергову увагу слід приділити усуненню його першопричин:

• Продовжувати вживати рішучі заходи по боротьбі з дискримінацією  в усіх сферах;
• створити механізм реальної участі інститутів громадянського суспільства, неурядових організацій, включаючи категорії населення із підвищеною схильністю до радикалізації. Участь інституів громадянського суспільства не має обмежуватися лише контролем за державою, а має носити системний характер: починаючи від моменту вироблення державної політики у відповідній сфері до момента реалізації та корекції алгоритму соціального управління
• першочергова увага вихованню демократичної та толерантної національної громадянської позиції ;
• розробити засади державної міграційної політики;
• ініціювати розроблення міжнародно-правового механізму з метою припинення усіх форм підтрикми фінансування екстремістських груп;
• вживати заходи соціально-економічної політики, спрямовані на сприяння зусиллям з викорінення:

-       расизма,

-       ксенофобії

-       нетерпимості в суспільстві

-    розвиток державних послуг в демократичесних процесах як надання, так і позбавлення громадянства.

Необхідно і надалі підвищувати контроль з боку парламенту за діяльністю спецслужб, більше того на разі постає запитання про доцільність формування розвідувального співтовариства, зокрема через суттвєв розширення кола суб’єктів, що можуть здійснювати розвідувальну діяльність, законопроект про створення яких було розроблено фахівцями нашої громадської організації, а також відповідним управлінням АПУ.

Підвищувати якість аналізу екстремізму як явища, розширювати збір і підвищувати співставність даних про нього. Саме тут особливу роль відіграють незалежні і недержавні аналітичні центри, які, володіючи потужним науковим те концептуально-методологічним інструментарієм можуть значно підсилити рівень реалізації даної політики у сфері профілкактики екстремізму.

Пропаганда етичної політичної риторики з унеможливленням застосування у ній елементів расизму, ксенофобії та інших дискримінаційних форм, що базується на нетерпимості за будь-якою ознакою, включаючи і політичну належність.

Розроблення засад кібербезпекової політики, зокрема в частині зміцнення міжнародного співробітництва щодо протидії екстремістській діяльності і пропаганді екстремізму через Інтернет. Уначонюється порблема формування інформаційного та Інтернет омбудсмана.

Європа , зокрема Європейська комісія проти расизму та нетерпимості дуже своєрідно трактує екстремізм, подаючи його через наступні форми виразу:

-       Расизм (расова дискримінація)

-       Антисемітизм

-       Ксенофобія

-       Ісламофобія.

Таке довільне тлумачення не може бути нами підтримано, адже екстремізм сам по собі становить крайню форму нетерпимості, і виділення його лише окремих видів наперед звужує контекст, обмежує сферу застосування відповідного законодавства.

Якщо визнати гіпотезу щодо необхідності ухвалення закону про профілактику екстремізму верифікативною, то в проекті закону мають бути вирішені наступні проблеми:

-       Співвідношення тероризму та екстремізму

-       Різниця між екстремізмом та екстремістською  діяльністю

-       Демаркаційна лінія між екстремізмом та політичною активністю позиційних сил, що може супроводжуватися масовими заворушеннями

-       Доцільність внесення до суб’єктів відповідальності тих організацій, які є не зареєстрованими;

-       Механізм притягнення до відповідальності організацій, що сприяють екстремістській діяльності;

-       Суттєвим моментом виступає можливість обмеження доступу осіб, що брали участь в екстремістській діяльності до державної служби, в роботі освітніх та навчально-наукових установ, заняттю приватною детективною діяльністю. Дана позиція потребує свого обов’язкового вирішення, зважаючи як на значну кількість воєнізованих формувань, що були утворені під час російсько-української війни в 2014 році, так і на ту обставину, що дані окремі структури під прикриттям охоронних агентств фактично можуть здійснювати дії, спрямовані на підрив конституційного ладу;

-       З метою припинення подальшого інфікування екстремізмом через ЗМІ, особливо через популярні ток-шоу, в даному законі доцільно чітко визначити порядок притягнення до відповідальності посадової особи за висловлювання про необхідність, допустимість і можливість та бажаність здійснення екстремістської  діяльності, а також за невжиття заходів щодо попередження екстремістської діяльності.

Завершити хочу рядками свого вірша:

 Шматують бідну Україну:

Все рвуть і тягнуть по кусках,

А м?ні болісно глядіти,

І гірко бідкатись в віршах.